онфл≥ктолог≥¤. «а редакц≥Їю професор≥в Ћ. ћ. √ерас≥ноњ та ћ. ≤. ѕанова. ’арк≥в Ђѕравої 2002 р.

І 5. ёридичний конфл≥кт

—ьогодн≥, ¤к н≥коли за пер≥од п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, акту≠ал≥зувалас¤ необх≥дн≥сть опануванн¤ ≥ врегулюванн¤ соц≥альних конфл≥кт≥в.  онфл≥кти юридичноњ сфери та кризов≥ ситуац≥њ у правов≥й галуз≥ Ї природною компонентою соц≥альноњ реальност≥ ≥ тому ста≠ли об'Їктом вивченн¤ сусп≥льствознавчоњ та правовоњ наук, перш за есе юридичноњ конфл≥ктолог≥њ та соц≥олог≥њ права.

јнал≥з юридичного конфл≥кту, його сутност≥, р≥зновид≥в, дже-–м, механ≥зм≥в ≥ динам≥ки розвитку, а також шл¤хи розв'¤занн¤, по-

144



≥к-рсчженн¤ ≥ прогнозуванн¤ щодо можливост≥ виникненн¤ нових конфл≥ктних ситуац≥й становл¤ть далеко не повне коло проблем юри≠дичноњ конфл≥ктолог≥њ, котра розвиваЇтьс¤ ¤к перспективний напр¤≠мок науки соц≥олог≥њ права. —оц≥олог≥ю юридичного конфл≥кту, зо≠крема, ц≥кавл¤ть питанн¤ соц≥альних чинник≥в, що спричин¤ють конфл≥кти у правов≥й галуз≥, соц≥альн≥ механ≥зми та руш≥йн≥ сили саморозвитку юридичного конфл≥кту, його суб'Їктивна компонента, квал≥ф≥кац≥¤ соц≥альних груп та учасник≥в, що в≥д≥грають певн≥ рол≥ в юридичному конфл≥кт≥, специф≥ка фаз ≥ стад≥й конфл≥ктноњ ди≠нам≥ки у ц≥й сфер≥ ≥, нарешт≥, розмањтт¤ можливих верс≥й зак≥нчен≠н¤ юридичних конфл≥кт≥в та соц≥ально-правових механ≥зм≥в уп≠равл≥нн¤ ними аж до розв'¤занн¤.

—утн≥сть ≥ природа юридичного конфл≥кту. ѕол¤рн≥сть ≥нте≠рес≥в та прагнень учасник≥в конфл≥кт≥в. њх р≥зне ставленн¤ до ц≥нно≠стей ≥ норм сусп≥льного житт¤, де останн≥ виникають, обумовлюЇ те, що конфл≥кти можуть мати р≥зноман≥тний характер.

 онфл≥ктолог≥чна наука виходить з того, що конфл≥кт Ї нор≠мальним ¤вищем сусп≥льного житт¤, природним феноменом склад≠ного ≥ суперечливого св≥ту, що визначений д≥алектикою соц≥ально≠го розвитку. ¬и¤вленн¤ ≥ подоланн¤ конфл≥кт≥в Ї теоретично важли≠вим та практично можливим.

ёридичний конфл≥кт Ї р≥зновидом конфл≥кту соц≥ального, в≥дтворюЇ вс≥ його головн≥ риси ≥ ознаки, але з особливост¤ми, при≠таманними правов≥й сфер≥. «г≥дно з думкою в≥домого конфл≥ктоло-га √. «≥ммел¤ конфл≥кт Ч це такий вид соц≥альноњ взаЇмод≥њ, що збер≥гаЇ своњ типов≥ риси незалежно в≥д форм про¤ву. ќтже, ¤кшо класичне визначенн¤ конфл≥кту Ч це протиборство двох або дек≥лькох суб'Їкт≥в, обумовлене протилежн≥стю (несум≥сн≥стю) њх ≥нтерес≥в, потреб, ц≥нностей, норм чи систем знанн¤, то в юридичному конфл≥кт≥ з≥ткненн¤ стор≥н певним чином пов'¤зане з правовими в≥дносина≠ми, њх юридично значущими д≥¤ми чи станом.

ёридичний конфл≥кт в його Ђчистомуї вигл¤д≥ можна пред≠ставити ¤к протиборство суб 'Їкт≥в права з приводу застосуван≠н¤, порушенн¤ або тлумаченн¤ правових норм. “ому прив≥д ≥ об'Їкт юридичного конфл≥кту, його суб'Їктивна складова, учасники, моти≠вац≥¤ њх повед≥нки тощо повинн≥ мати правов≥ ознаки, а сам конфл≥кт, ¤к правило, викликаЇ юридичн≥ насл≥дки. ћожна стверджувати, що це найб≥льш цив≥л≥зована форма соц≥ального протиборства, адже юридичний конфл≥кт зд≥йснюЇтьс¤ в межах певноњ процедури, його лог≥чною основою Ї досить ч≥тка ≥ переконлива аргументац≥¤, 150



., вир≥шенн¤ юридичного конфл≥кту, ¤к правило, формал≥зоване , ,.шкц.оноване волею держави або принципами ≥ нормами м≥жнарод≠ного права (¤кщо йдетьс¤ про м≥жнародно-правов≥ чи м≥ждержавн≥ конфл≥кти).

—утн≥сть юридичних конфл≥кт≥в досить ¤скраво розкриваЇтьс¤ через њх функц≥њ: ви¤вленн¤ та розв'¤занн¤ особливо антагон≥стичних суперечностей; пошук виходу ≥з тупикових конфл≥ктних ситуац≥й та створенн¤ засад дл¤ взаЇмод≥њ на новому р≥вн≥. якщо визнати, що по¤ва конфл≥кт≥в неминуча в нашому складному ≥ суперечливому соц≥альному простор≥, то сл≥д також погодитис¤ з тим, що в насл≥дках юридичного конфл≥кту закладен≥ стимули стосовно утриманн¤ соц≥ального балансу пол≥тичноњ вр≥вноваженост≥ та стаб≥льност≥ пра≠вовоњ системи, наприклад, удосконаленн¤ чинного законодавства, правов≥ процедури розв'¤занн¤ сп≥рних суперечок, юридизац≥¤ пол≥тичних стосунк≥в, Ђзв'¤зуванн¤ї правовими механ≥змами невпо-р¤дкованих ринкових в≥дносин тощо.

ёридична наука маЇ в своЇму розпор¤дженн≥ чималий пон¤ттЇвий ≥нструментар≥й щодо анал≥зу ≥ розв'¤занн¤ конфл≥ктних ситуац≥й у пра≠вов≥й галуз≥: пон¤тт¤ правопорушенн¤, дел≥кту, злочинност≥, в≥дпов≥даль≠ност≥, юридичного спору, процесуального Ђзмаганн¤ї тощо, нарешт≥, юридичноњ кол≥з≥њ. ¬одночас конфл≥ктолог≥чна проблематика дещо зба≠гачуЇ категор≥альний апарат соц≥олог≥њ права. «окрема юридична кол≥з≥¤ маЇ тлумачитис¤ не ст≥льки ¤к статична суперечлив≥сть у прав≥, ск≥льки з д≥алектичноњ позиц≥њ цикл≥чност≥ њњ розвитку.

 ол≥з≥¤ в прав≥ традиц≥йно ототожнюЇтьс¤ з юридичною супе≠речн≥стю (в широкому контекст≥), але не кожна суперечн≥сть неми≠нуче породжуЇ конфл≥кт; останн≥й Ї найвищою фазою розвитку юри≠дичноњ кол≥з≥њ, ¤ка в процес≥ своЇњ динам≥ки маЇ ≥ так зван≥ Ђприхо≠ван≥ї (латентн≥), ≥ б≥льш на¤вн≥ пол≥тичн≥ про¤ви, ¤к≥ ще не сформу≠валис¤ ¤к конфл≥ктна взаЇмод≥¤.

ѕрироба юридичного конфл≥кту ви¤вл¤Їтьс¤, по-перше, у мож≠ливост≥ сп≥вв≥днесенн¤ його з державними ≥нститутами ≥ правом, а в≥дтак, у розгл¤д≥ конфл≥кту не в абстрактному соц≥альному простор≥, а в реальному зв'¤зку з д≥ючими державно-правовими структурами та ≥нструментами. ѕо-друге, щоб конфл≥кт набув юридичного зна≠ченн¤, в його проблем≥ (прив≥д, причина, об'Їкт, суб'Їкти) мають просл≥дковуватис¤ на¤вн≥ правов≥дносини або т≥ чи ≥нш≥ юридичн≥ ас≠пекти, притаманн≥ сторонам конфл≥кту, або њх взаЇмод≥њ в ц≥лому.

ќтже, лопка квал≥ф≥кац≥њ юридичного конфл≥кту вимагаЇ на≠самперед визначенн¤, ¤к≥ з його елемент≥в мають правову природу або

151



пов'¤зан≥ ≥ правовими ≥нститутами чи механ≥змами. ѕрактична (оц≥льн≥сть цього п≥дходу Ї очевидною, оск≥льки дозвол¤Ї встанови≠ти чи здатн≥ норми права вплинути на по¤ву, розвиток ≥ розв'¤зан≠н¤ конфл≥кту, ≥ ¤к використовувати юридичн≥ механ≥зми щодо уп≠равл≥нн¤, пом'¤кшенн¤, згортанн¤ або попередженн¤ конфл≥ктноњ

взаЇмод≥њ.

¬ сутн≥стн≥й структур≥ юридичного конфл≥кту особливе м≥сце на≠лежить його предмету ≥ об'Їкту.

ѕредметом конфл≥кту сл≥д вважати об'Їктивно ≥снуючу (або
у¤влену в думках) проблему, то постаЇ джерелом протисто¤нн¤ м≥ж
сторонами. ¬ юридичному конфл≥кт≥, ¤к ≥ в будь-¤кому ≥ншому, пред-
мет це, по сут≥, головна суперечн≥сть (кол≥з≥йна чи соц≥ально-пра≠
вова), заради розв'¤занн¤ ¤коњ конфл≥ктуюч≥ суб'Їкти вступають у бо≠
ротьбу. ¬ реальност≥ не може бути проблема влади та њњ правове оформ≠
ленн¤; проблема волод≥нн¤ чи розпод≥лу тих чи ≥нших ц≥нностей; про≠
блеми пр≥оритетност≥ або дом≥нуванн¤; нав≥ть проблеми психолог≥чноњ
людськоњ сум≥сност≥, що мають юридичн≥ аспекти ≥ насл≥дки, тощо.

ќб'Їкт конфл≥кту в галуз≥ правов≥дносин, ¤к ≥ в ≥нших соц≥альних сферах, Ч це завжди певний деф≥цитний ресурс, шо ¤в≠л¤Ї собою матер≥альну чи духовну ц≥нн≥сть, ¤кою прагнуть волод≥ти або користуватис¤ конфл≥ктуюч≥ сторони. ўоб стати об'Їктом юри≠дичного конфл≥кту, ц¤ ц≥нн≥сть (ресурс) повинна знаходитис¤ в по≠зиц≥њ перехрещенн¤ ≥нтерес≥в р≥зних соц≥альних суб'Їкт≥в права, тоб≠то лежати у площин особистих, групових, громадських, державних пос¤гань. ќб'Їкту юридичного конфл≥кту не обов'¤зково мати пра≠вов≥ ознаки (¤к. наприклад, власност≥), але одержати його закони можливо т≥льки завд¤ки юридичн≥й процедур≥. ќб'Їкт юридичного конфл≥кту часто маЇ нспод≥лений характер (право на будь-що) ≥ ви≠магаЇ в такому раз≥ або принципово пол¤рних р≥шень, або юридич≠но закр≥плених процедур сп≥льного волод≥нн¤ (користуванн¤) оо Їктом. Ќарешт≥, юридичний конфл≥кт може ≥ не мати об'Їкта, на≠приклад, коли склалас¤ ситуац≥¤ гострого тсоретико-правового спо≠ру (когн≥тивний юридичний конфл≥кт) або йде боротьба за м≥жосо-бист≥снс дом≥нуванн¤, ¤ка поступово набуваЇ правових ознак.

“иполог≥¤ ≥ класиф≥кац≥¤ юридичних конфл≥кт≥в. Ќе≠обх≥дн≥сть класиф≥кац≥й виникаЇ, ¤к правило, у межах тих наук, що мають справу з множиною р≥зноб≥чних об'Їкт≥в. ¬ основу класиф≥кац≥њ юридичних конфл≥кт≥в можуть бути покладен≥, наприклад, систем≠ний, структурно-функц≥онал≥стський, б≥хсв≥ор≥стичнин, акс≥олопчний чи ≥нш≥ п≥дходи.

152



“ак. будь-¤ка система, в тому числ≥ правова пост≥йно вшчува, Да соб, деструктивний вилив, ¤кий с результатом '√вЩр ш“оњ су Деречливост,: компонент , система в ц≥лому; безперервне ≥ препи√ часте; ≥нтеграц≥¤ , дез≥нтеграц≥¤; структура , функщ¤; внутршш Ї, зовншшЇ; орган≥зац≥¤ , дезорган≥зац≥¤; р≥зноман≥тт¤ ≥ одно≠ман≥тн≥сть Ч все це та ≥нше с суперечност¤ми - п≥дставами, що по≠роджують конфл≥кти, ¤к≥ можуть мати ≥ юридичний характер (“ ѕар-сонс). «осередивши увагу на дисфункц≥ональних ¤вищах, що вини≠кають ¤к насл≥док суперечностей ≥ напруженн¤ в соц≥альн≥й струк≠тур≥, –.ћсртон виокремлюЇ п'¤ть тип≥в пристосуванн¤ ≥ндив≥д≥в у сусп≥льств≥: конформ≥зм, ≥нновац≥¤, ритуал≥зм, ретретизм. м'¤теж (бунт). ¬≥дхиленн¤ в≥д кожного з цих тип≥в повед≥нки спричин¤Ї не≠минучий конфл≥кт, до того ж часто юридичного характеру.

¬.  удр¤вцев та автори, шо розробл¤ли проект Ђёридична конфл≥ктоЋог≥¤ї (1993-1995 рр., ћосква. –јЌ)1, д≥йшли висновку, що доц≥льно вид≥л¤ти саме Ђчистийї юридичний конфл≥кт (у вузь≠кому розум≥нн≥) та зм≥шан≥ чи перех≥дн≥ юридичн≥ конфл≥кти (у ши≠рокому розум≥нн≥),

Ђ„истимї юридичним конфл≥ктом сл≥д визнавати сп≥р з при≠воду права, ¤кий у свою чергу може мати р≥зн≥ п≥дстави щодо засто≠суванн¤, тлумаченн¤ або ≥гноруванн¤ норми закону. ќтже, юридич≠на конфл≥ктолог≥¤ завжди характеризуЇ конфл≥кт з позиц≥й права. —аме юридичн≥ конфл≥кти ¬.  удр¤вцев класиф≥куЇ в такий спос≥б:

а) конфл≥кт, породжений суперечност¤ми м≥ж двома або
дек≥лькома нормативними актами. якщо р≥зн≥ закони м≥ст¤ть супе≠
речлив≥ або взаЇмовиключн≥ норми, то конфл≥ктн≥ в≥дносини м≥ж
державними органами ≥ правозастосовними ≥нстанц≥¤ми стають не≠
минучими, особливо м≥ж тими, що зд≥йснюють правонагл¤д;

б) конфл≥кт, спричинений суперечност¤ми м≥ж нормою права
≥ правозастосовною практикою. ¬≥н найчаст≥ше виникаЇ тод≥, коли за≠
кон порушують безпосередньо нос≥њ виконавчоњ влади;

в) конфл≥кт, ¤кий виникаЇ внасл≥док суперечност≥ м≥ж двома
або дек≥лькома правозастосовними актами. “иповий випадок тако≠
го конфл≥кту Ч протилежн≥ або суперечлив≥ р≥шенн¤ суд≥в першоњ ≥
ƒругоњ ≥нстанц≥й, що породжують новин або посилюють попередн≥й
конфл≥кт м≥ж сторонами процесуальноњ д≥њ;

г) нарешт≥, юридичний конфл≥кт може виникнути ≥ у зв ¤зку з
одним актом права в раз≥ взаЇмовиключного його розум≥нн¤, тлу-

' ƒив.: ёрњЎ≥чсска¤ коифлшпх≥логи¤ - ћ.. 1995.



маченн¤, застосуванн¤ або виконанн¤ тими чи ≥ншими суо сктами

"–ଫм≥шан≥ або перех≥дн≥, юридичн≥ конфл≥кти розпочинаютьс¤, ¤к правило незалежно в≥д правових норм ≥ поза сферою правових в≥дносин але з часом набувають юридичного характеру за в≥дпов≥дни≠ми ознаками ≥ рисами. “ак, б≥льш≥сть економ≥чних конфл≥кт≥в набу≠ваЇ правового характеру, ¤кщо њх об'Їкт (власн≥сть, майно чи пред≠мет спадкуванн¤, куп≥вл¤-продаж. в≥дчуженн¤) потребують юридич≠ного вир≥шенн¤ або мають правов≥ ознаки. ѕол≥тичн≥ та м≥жнац≥ональн≥ конфл≥кти також часто переростають у полггико-пра-вов≥, адже њх учасники збер≥гають статус суб'Їкт≥в права, а конфл≥ктна ситуац≥¤ часто маЇ шанси бути розв'¤заною завд¤ки юридичним, зо≠крема конституц≥йним, механ≥змам ≥ процедурам. ÷е ж стосуЇтьс¤ виробничих, трудових, адм≥н≥стративних ≥ нав≥ть с≥мейно-побуто≠вих конфл≥кт≥в. ќтже, т≥ конфл≥кти, шо м≥ст¤ть ¤к правов≥, так ≥ не-правов≥ елементи, можуть або ск≥нчитис¤ юридичною процедурою, або њх сл≥д квал≥ф≥кувати зм≥шаними (перех≥дними) юридичними конфл≥ктами.

ћотивац≥¤ зм≥шаних юридичних конфл≥кт≥в на початковому етап≥ далека в≥д правовоњ матер≥њ, скор≥ше вона пов'¤зана з особли≠вими громадськими чи груповими ≥нтересами, потребами ≥ ц≥ннос≠т¤ми. јле предметна проблема такого конфл≥кту неминуче викли≠каЇ по¤ву на його певних стад≥¤х правових елемент≥в р≥зноњ ≥нтен≠сивност≥, ≥ в такий спос≥б зд≥йснюЇтьс¤ юридизац≥¤ (набранн¤ юри≠дичних аспект≥в, ознак, елемент≥в, механ≥зм≥в) соц≥альних конфл≥кт≥в. « огл¤ду на це юридичним можна визнати будь-¤кий конфл≥кт, в ¤ко≠му спори певним чином пов'¤зан≥ з правов≥дносинами стор≥н (њх юридичним статусом ≥ д≥¤ми), об'Їкт ≥ мотивац≥¤ конфл≥ктноњ по≠вед≥нки суб'Їкт≥в та њњ насл≥дки мають правов≥ ознаки.

—л≥д в≥дм≥тити, що найменш сприйн¤тливим дл¤ юридичних механ≥зм≥в ≥ р≥шень Ї конфл≥кти духовно-культурноњ сфери, ≥нтелек≠туальн≥, рел≥г≥йн≥, емоц≥йно-м≥жособист≥сн≥. психолог≥чн≥ Ч внасл≥док особливо м≥нливоњ та тонкоњ природи цих в≥дносин. «агасити такий конфл≥кт рац≥ональними юридичними засобами нелегко а част≥ше Ч неможливо.

¬ той же час конфл≥ктолог≥чна наука доводить ≥снуванн¤ когн≥тивного юридичного конфл≥кту. ¬≥н маЇ зазвичай теоретико-правовии характер, бо в≥дображуЇ глибок≥ суперечност≥ методо≠лог≥чного характеру м≥ж вченими-дослщниками. викладачами, юри-стами-практиками щодо тлумаченн¤ того чи ≥ншого правоположен-

154



н¤. ÷ей сп≥р з приводу правознавства ≥ напр¤мк≥в розвитку юридич≠ноњ науки вже минаЇ р≥вень кол≥з≥њ та набуваЇ сутност≥ когн≥тивного юридичного конфл≥кту, до того ж в≥домо, що нер≥дко за науковими спорами в юридичн≥й площин≥ приховуЇтьс¤ пол≥тична, економ≥чна ≥дейна та ≥нша мотивац≥¤.

–озгл¤даючи р≥зновиди юридичного конфл≥кту, важливо в≥дм≥ти≠ти, шо може виникнути ≥ так званий Ђпомилковийї юридичний конфл≥кт, в ¤кому збочен≥сть конфл≥ктноњ ситуац≥њ стосуЇтьс¤ не ст≥льки зм≥сту проблеми, ск≥льки в≥дсутност≥ юридичного характе≠ру ≥ форми. ÷ей юридичний конфл≥кт виникаЇ внасл≥док помилки (або неправильноњ у¤ви) одн≥Їњ (чи вс≥х) ≥з стор≥н, що оч≥кують про≠ти себе агресивних, неправом≥рних чи ≥нших небажаних д≥й. як пра≠вило, Ђпомилковийї юридичний конфл≥кт в≥дтворюЇ чотири типов≥ ситуац≥њ: 1) сторона конфл≥кту вважаЇ, що перебуваЇ з протилежною стороною (особою) у певних правов≥дносинах, ¤ких насправд≥ не ≥снуЇ; 2) навпаки, сторона (сторони) конфл≥кту не усв≥домлюЇ пра≠вов≥дносин, що м≥ж ними ≥снують; 3) сторона конфл≥кту помилково вважаЇ д≥њ супротивника незаконними; 4) або, навпаки, д≥њ супротив≠ника розц≥нюютьс¤ ¤к правом≥рн≥, але це Ч ≥люзорно.

ƒе¤к≥ досл≥дники, наприклад, професор —. ѕол¤н≥на, пропону≠ють сприймати конфл≥ктолог≥ю не ¤к новий напр¤мок в юриспру≠денц≥њ, а ¤к особливий, конфл≥ктац≥йний зр≥з сусп≥льних в≥дносин, що природно виникають у раз≥ в≥дхилень чи соц≥альних криз. “ака" позиц≥¤ ц≥лком дозвол¤Ї застосовувати до типолог≥њ юридичних конфл≥кт≥в загальнод≥юч≥ в конфл≥ктолог≥њ критер≥њ та п≥дходи. “ак, юридичн≥ конфл≥кти, ¤к й ≥нш≥, можна под≥л¤ти на глобальн≥, рег≥ональн≥ ≥ локальн≥ (за масштабом); на групов≥ та м≥жособист≥сн≥ (за суб'Їктами-нос≥¤ми); на ситуац≥йн≥ та позиц≥йн≥ (за схемою роз≠гортанн¤ под≥й); на конфл≥кти ≥нтерес≥в, ц≥нностей, потреб, норм ≥ знань (за руш≥йними силами); на гостр≥, пов≥льнопрот≥каюч≥, понов≠лююч≥ (за характером прот≥канн¤) тощо.

¬иключна специф≥ка юридичних конфл≥кт≥в пол¤гаЇ в тому, що вони мають особлив≥ критер≥њ, на п≥дстав≥ ¤ких њх доц≥льно типо-лог≥зувати. ƒо цих критер≥альних п≥дстав належать:

галузь права, у межах ¤коњ виник конфл≥кт;

конфл≥кти нормотворчост≥ та правозастосуванн¤;



природа ≥ структура норми, що пол¤гають у мотивац≥њ
конфл≥кту;

р≥зновид правозастосовноњ установи (≥нститут, орган), з ¤кою
пов'¤зана конфл≥ктна ситуац≥¤.



« огл¤ду под≥лу за галуз¤ми права конфл≥кти р≥внозначно мож≠лив≥ в кожн≥й з них, найб≥льш природно юридичн≥ конфл≥кти (¤к Ђчист≥ї так ≥ зм≥шан≥) виникають у зв'¤зку з питанн¤ми цив≥льно≠го, трудового, ф≥нансового, еколог≥чного, господарського, с≥мейно≠го ' житлового права; досить складними Ї державно-правов≥ або пол≥ти-ко-правов≥ конфл≥кти, що п≥дпадають п≥д д≥ю норм державного, кон≠ституц≥йного чи адм≥н≥стративного права; особливо небезпечними залишаютьс¤ конфл≥кти, що мають в≥дношенн¤ до чинност≥ крим≥на≠льного, крим≥нально-процесуального та виправно-трудового зако≠нодавства; зрештою, особливу групу становл¤ть м≥жнародн≥ та м≥жнац≥ональн≥ конфл≥кти, ¤к≥ повинн≥ врегульовуватис¤ нормами м≥жнародного, м≥жнародного приватного, м≥жнародного гуман≥тар≠ного права, угодами ≥ договорами держав та внутр≥шн≥м консти≠туц≥йним законодавством.

¬≥дм≥тимо, що галузь матер≥ального права, до ¤коњ належить конфл≥кт, не визначаЇ обов'¤зково, ¤кими саме процесуальними за≠собами в≥н може бути розв'¤заний. “ак, цив≥льн≥ справи, побудован≥ на п≥дстав≥ в≥дпов≥дного юридичного конфл≥кту, можуть розгл¤да≠тис¤ судом чи господарським судом, але допустимою Ї й адм≥н≥стра≠тивна процедура (наприклад, роз≥рванн¤ шлюбу в органах –ј√—).

якщо типолог≥зувати конфл≥кти залежно в≥д природи в≥дпов≥дноњ норми права (уповноважуючоњ, зобов'¤зуючоњ чи заборон¤ючоњ), то в њх сутност≥ маЇ ви¤вл¤тис¤ в≥дм≥нне розум≥нн¤, тлумаченн¤ або на¤вне недодержанн¤ (порушенн¤) будь-¤коњ правовоњ норми. ’арактер нор≠ми в≥дображуЇтьс¤ не ст≥льки у к≥лькост≥ повторень конфл≥кт≥в, ск≥льки у правовому статус≥ його суб'Їкт≥в (ф≥зична чи юридична особа, юри≠дично уповноважений суб'Їкт чи приватна ф≥зична особа).

¬ процес≥ нормотворчост≥ та правозастосуванн¤ виникаЇ акту≠альна проблема Ђконфл≥кти ≥ законї.  онфл≥кти здатн≥ супроводжу≠вати вс≥ етапи життЇвого циклу закон≥в: в≥д утворенн¤ до скасуван≠н¤. «груповуючи њх, можна вид≥лити юридичн≥ конфл≥кти, що вини≠кають у процес≥ створенн¤ закон≥в; ход≥ њх реал≥зац≥њ чи застосуван≠н¤; п≥д час вдосконаленн¤, внесенн¤ зм≥н чи доповнень; скасуванн¤ тих чи ≥нших нормативних акт≥в.

¬ажливо в≥дм≥тити ≥Їрарх≥чний зв'¤зок, що маЇ м≥сце м≥ж за≠значеними конфл≥ктами. “ак, конфл≥кт на стад≥њ утворенн¤ закону, за ¤ким у багатьох випадках сто¤ть суперечност≥ ≥нтерес≥в окремих сошально-економ≥чних прошарк≥в, пол≥тичних угруповань, етно≠культурних верств населенн¤ тощо, в раз≥ нерозв'¤зан≥й його пра-вочинним шл¤хом неминуче пот¤гне за собою конфл≥кти на наступ-

≤56



,ДЂ етапах реал≥зац≥њ закону. ¬ свою чергу конфл≥кти на стал≥њ ви≠конанн¤ нормативною акта (наприклад, ≥гноруванн¤ судового р≥шен≠н¤ щодо скасуванн¤ заборгованост≥ по зароб≥тн≥й плат≥ у зв'¤зку з фшансово-сконом≥чними труднощами) здатн≥ знищити ц≥нн≥сть ≥ спотворити гуманний зм≥ст нав≥ть найдосконал≥шого за параметра≠ми закону.

¬ л≥тератур≥ Ђконфл≥кти закон≥вї досить часто по¤снюютьс¤ кр≥зь призму юридичного аспекту ц≥Їњ проблеми. ¬ цьому раз≥ вио≠кремлюють: конфл≥кти нац≥онального законодавства з нормами м≥жна≠родного права, суперечност≥ чинного законодавства з  онституц≥Їю та розб≥жност≥ п≥дзаконних акт≥в ≥ закон≥в. ÷ей п≥дх≥д, на наш по≠гл¤д, мас своњ вади, ¤к≥ пол¤гають в тому, що пон¤тт¤ конфл≥кту в цьо≠му раз≥ п≥дм≥нюЇтьс¤ суперечн≥стю, ¤ка його спричин¤Ї (найчаст≥ше це юридична кол≥з≥¤). “ак, за думкою 10. “ихом≥рова, юридичн≥ конфл≥кти Ч це суперечност≥ м≥ж чинними правовими нормами, ак≠тами та ≥снуючими ≥нститутами права, пос¤ганн¤ми, д≥¤ми щодо њх зм≥ни, порушенн¤, в≥дчуженн¤ тощо. …детьс¤ про: а) праворозум≥нн¤ ≥ тлумаченн¤; б) процедуру розгл¤ду конфл≥кт≥в, що передбачена за≠коном; в) використанн¤ ≥ оц≥нку доказ≥в; г) на¤вн≥сть орган≥в та ус≠танов, ¤к≥ уповноважен≥ розв'¤зувати конфл≥кти; г) визнанн¤ обов'¤з≠ковоњ сили р≥шенн¤ щодо спору; д) компенсац≥ю збитк≥в ≥ в≥дновлен≠н¤ колишнього юридичного стану чи формуванн¤ нового стану:.

ѕогодитис¤ ц≥лком з таким тлумаченн¤м неможливо. јдже конфл≥кт Ч цс не просто суперечн≥сть м≥ж нормами, актами та ≥нсти≠тутами, цс з≥ткненн¤ м≥ж людьми, що Ї суб'Їктами права ≥ нос≥¤ми певних юридичних погл¤д≥в, позиц≥й, ¤к≥ д≥аметрально протилежн≥ та потребують конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ з метою дос¤гненн¤ ур≥внова≠женост≥. ёридична ж кол≥з≥¤ ¤к суперечн≥сть безумовно лежить в ос≠нов≥ конфл≥кту, але не може п≥дм≥нити вс≥Їњ його сутност≥, структу≠ри ≥ механ≥зм≥в розвитку.

ƒосить пл≥дною Ї класиф≥кац≥¤ юридичних конфл≥кт≥в за сис≠темою державних правозастосовних або правоохоронних орган≥в та установ. ¬она даЇ необх≥дну у¤ву про компетенц≥ю цих орган≥в у раз≥ виникненн¤ конфл≥ктних ситуац≥й ≥ внасл≥док цього Ї корисною дл¤ громад¤н, щоб одержати ч≥тку ≥нформац≥ю про те, куди сл≥д зверта≠тис¤ щодо вир≥шенн¤ конфл≥ктних проблем. ÷¤ компетенц≥¤ ч≥тко визначена чинним законодавством ”крањни стосовно правоохоронних орган≥в (суду, господарського суду, прокуратури, м≥л≥ц≥њ та ≥н.), але, ƒив : “ихомиров ё ј. ёридичЇска¤ коллизк¤: власть и правопор¤док // √осуларство и право. - 1994. - є 1.



¤мно конфл≥кти виникають у зв'¤зку з д≥¤ми ≥нших державних уста≠нов (м≥н≥стерств, в≥домств, управл≥нь, адм≥н≥страц≥й м≥ст ≥ областей, њх в≥дд≥л≥в ≥ т.≥н.), ще нер≥дко провокуютьс¤ адм≥н≥стративна плута≠нина, зат¤гненн¤ по ≥нстанц≥¤х тошо. Ћише пор≥вн¤но недавно вве≠дений пор¤док оскарженн¤ незаконних д≥й посадових ос≥б ≥ держав≠них установ через суд надаЇ можливост≥ скоротити розв'¤зуванн¤ цих юридичних конфл≥кт≥в, запоб≥гаючи таким негативним ¤вищам.

[продолжение]