онфл≥ктолог≥¤. «а редакц≥Їю професор≥в Ћ. ћ. √ерас≥ноњ та ћ. ≤. ѕанова. ’арк≥в Ђѕравої 2002 р.

І 4. ≈тнонац≥ональн≥ конфл≥кти

ћ≥жнац≥ональн≥ (м≥жетн≥чн≥) конфл≥кти належать до найб≥льш заплутаних ≥ складно розв'¤зуваних. як показуЇ ≥стор≥¤ ≥ св≥дчить сучасн≥сть, у б≥льшост≥ пол≥етн≥чних крањн м≥жнац≥ональн≥, м≥жетн≥чн≥ * з≥ткненн¤ за своњми масштабами, тривал≥стю та ≥нтенсивн≥стю значно перевершують ≥нш≥ типи соц≥альних конфл≥кт≥в. ≤ ≤рактика дово≠дить що нац≥ональн≥ непорозум≥нн¤ (розходженн¤) ≥снують та ≥сну≠ватимуть д≥йсно до того часу, доки збер≥гаютьс¤ етн≥чн≥, культурн≥ та рел≥г≥йн≥ в≥дм≥нност≥.

—утн≥сть ≥ природа етнонац≥ональних конфл≥кт≥в. ћ≥ж≠нац≥ональний (м≥жетн≥чний конфл≥кт) Ч форма м≥жгрупового конфл≥кту, в ¤кому групи з протилежним ≥нтересами розр≥зн¤ють-с¤ за етн≥чною ознакою. ¬ м≥жнац≥ональному (м≥жетн≥чному) конфл≥кт≥ протилежн≥ сторони розпод≥л¤ютьс¤ за принципом: Ђми Ч вониї, Ђсвоњ Ч чуж≥ї в етн≥чному план≥.

“ерм≥н Ђетнонац≥ональний конфл≥ктї охоплюЇ широке коло р≥зноман≥тних ситуац≥й, тому конфл≥кт у Ђчистому вигл¤д≥ї, ¤кий з'¤вл¤Їтьс¤ лише внасл≥док ворожост≥, зустр≥чаЇтьс¤ дуже р≥дко. ¬и≠никнувши на економ≥чн≥й, соц≥ально-пол≥тичн≥й та ≥нш≥й позаетн≥чн≥й основ≥, на ¤комусь певному етап≥ в≥н може набути нац≥онального за≠барвленн¤, ¤кщо йдетьс¤ про протисто¤нн¤ р≥зних нац≥онально-дер≠жавних утворень або з≥ткненн¤ р≥зних етн≥чних груп у держав≥.

Ќезалежно в≥д походженн¤, Ђв≥куї, масштаб≥в, соц≥альноњ ва≠ги, напруженн¤ вс≥ етнонац≥ональн≥ конфл≥кти мають одну загаль≠ну природу.њх глибинне кор≥нн¤ Ч це порушенн¤ прав т≥Їњ чи ≥ншоњ нац≥њ або етн≥чноњ групи, порушенн¤ справедливост≥ та р≥вно≠правност≥ в м≥жнац≥ональних стосунках. ÷е може бути пол≥тична нер≥вн≥сть, коли в систем≥ державного управл≥нн¤ переважають пред≠ставники одного ≥з етнос≥в на шкоду ≥ншим; мовна нер≥вн≥сть Ч про≠голошенн¤ державною мовою мови пануючого етносу, ¤кий не Ї дом≥нуючим у держав≥, що завдаЇ шкоду в культурному самовизна≠ченн≥ ≥ншим етн≥чним групам; насильницька асим≥л¤ц≥¤; в≥дмова в прав≥ на автоном≥ю ≥ т. ≥н. ќтже, об'Їктивний зм≥ст етнонац≥ональ≠них конфл≥кт≥в Ч це прагненн¤ до в≥дбудови порушених прав р≥вно≠правност≥ ≥ справедливост≥ у сфер≥ нац≥ональних проблем.

—уб'Їктами етнонац≥ональних конфл≥кт≥в виступають етн≥чн≥ сп≥льноти, в тому числ≥ етносоц≥альн≥ орган≥зми ( народност≥ та нац≥њ). ≈тнос (в≥д грецькоњ Ч плем'¤, народ) Ч це ст≥йка сукупн≥сть людей, ¤ка утворюЇтьс¤ ≥сторично на конкретн≥й територ≥њ, маЇ ус≠тален≥ зв'¤зки та загальн≥ риси, специф≥чн≥ особливост≥ культури, стаб≥льн≥ звичањ, а також усв≥домленн¤ своЇњ Їдност≥ ≥ в≥дм≥нност≥ в≥д ≥нших под≥бних груп (самосв≥дом≥сть). ƒо первинних ознак ет≠носу належать: мова, Їдн≥сть господарського бутт¤, ритуали, обр¤ди, звичањ, народна творч≥сть, норми повед≥нки та ≥н. —л≥д зазначити, що жодна з цих ознак окремо не утворюЇ етносу, лише в сукупност≥ во-



ДД в≥дображують певну етн≥чну культуру. Ќаи≥,
мою зр≥лост≥ етносу, соц≥ально-сконом≥чною сп“льн ф0р"

ћ≤—“Ќ1ь у соб, розвинену етн≥чну (нац,оД√Д; ^ —сЩ Щƒ™…- ¤ка
гален≥ культури, зв'¤зки , традиц≥њ, маЇ сп≥льну теои"”—"
економ≥чного ≥ соц≥ального житт¤, пол≥тично Доа?н√– ƒЌ≤—“№
масноњ нац≥ональноњ держави. тично п–агне до утворенн¤

≤снуЇ дек≥лька теор≥й, що по¤снюють причини Ђнонашональ
ДДх конфл≥кт≥в на основ≥ вивченн¤ ≥ узагальненн¤ досв≥ду шзних
рег≥он≥в св≥ту. ' г

¬≥дпов≥дно до соц≥олог≥чного п≥дходу причини конфл≥кт≥в по≠¤снюютьс¤ через анал≥з етн≥чних параметр≥в основних соц≥альних угруповань (класи, верстви, соц≥ально-демограф≥чн≥ та профес≥йн≥ гру≠пи). …детьс¤ про в≥дм≥нност≥ у соц≥альн≥й стратиф≥кац≥њ ≥ под≥л≥ прац≥ залежно в≥д етн≥чноњ характеристики населенн¤ того чи ≥ншого рег≥ону. ќдна етн≥чна група узурпуЇ р≥зн≥ прив≥лењ за рахунок ≥нших груп, займаЇ верхн≥ поверхи соц≥ально-класовоњ п≥рам≥ди. ” нещодавньо≠му минулому частка украњнц≥в ≥ рос≥¤н серед квал≥ф≥кованих ≥ висо≠коквал≥ф≥кованих роб≥тник≥в промисловост≥, ≥нженерно-техн≥чних прац≥вник≥в, прац≥вник≥в охорони здоров'¤ та осв≥ти майже у вс≥х союзних республ≥ках була вищою за частку м≥сцевого етн≥чного на≠селенн¤. –ос≥¤ни становили б≥льш≥сть або значну частину населен≠н¤ столичних центр≥в (јлма-јта, –ига, “ашкент, ћ≥нськ.  ињв та ≥н.) на в≥дм≥ну в≥д перифер≥њ та с≥льськоњ м≥сцевост≥. ќднак у парт≥йно-державному кер≥вництв≥ б≥льшост≥ союзних республ≥к превалюва≠ли представники кор≥нних етнос≥в, хоча њх частка в загальн≥й струк≠тур≥ населенн¤ була значно нижчою.

≤з зб≥льшенн¤м чисельност≥ кадр≥в нац≥ональноњ ≥нтел≥генц≥њ ≥ посиленн¤м конкуренц≥њ у сфер≥ управл≥нськоњ пращ та державного кер≥вництва почала зростати напружен≥сть м≥ж особами кор≥нноњ ≥ некор≥нноњ нац≥ональностей. ѕол≥тика Ђкорш≥≥ац≥њї (пр≥оритету ос≥б кор≥нноњ нац≥ональност≥) усередин≥ орган≥в влади та управл≥нн¤ (≥ серед престижних профес≥й) вв≥йшла у суперечн≥сть з принципами соц≥альноњ справедливост≥, тобто зам≥сть в≥дкритого змагального в≥дбору в умовах р≥вноправност≥ вс≥х перед законом кадри залучали≠с¤ до влади зг≥дно з етн≥чним принципом. ÷е створило потенц≥йну основу дл¤ Ђнац≥онального чванстваї ≥ пихатост≥ титульноњ нац≥њ та викликало почутт¤ образи ≥ обд≥ленн¤ у нетитульних етнос≥в. ѕ≥сл¤ розпаду —–—– процес Ђвимиванн¤ї так званих ≥ншомовних грома≠д¤н ≥з владних та де¤ких престижних структур утворених республ≥к ^—Ќƒ ≥ Ѕалт≥њ пом≥тно посиливс¤. ÷е, безумовно, стало одн≥Їю з



дом≥нуючих причин м≥жнац≥ональноњ напруженост≥ ≥ в≥дпливу рос≥йськомовного населенн¤ з цих держав.

«а сошапно-економ≥чиш≥ п≥дходом етнонашональн. конфл≥кти провокуютьс¤ пог≥ршенн¤м соц≥ально-економ≥чноњ ситуац≥њ: через нер≥вном≥рний розвиток рег≥он≥в, нер≥вном≥рну модерн≥зац≥ю Ђ¤д. паї ≥ етнонац≥ональноњ перифер≥њ в багатонац≥ональн≥й, пол≥етн≥чнш держав≥ ”св≥домленн¤ економ≥чноњ нер≥вност≥ ¤к колективного етно-нашонального пригн≥ченн¤ стаЇ причиною формуванн¤ ≥ про¤ву ет≠нонац≥ональноњ сол≥дарност≥ в боротьб≥ за р≥вноправн≥сть.

 онфл≥ктну ситуац≥ю викликаЇ також незадоволенн¤ встановлен≠н¤м контролю одн≥Їњ етн≥чноњ групи над економ≥чним посередництвом, особливо торг≥влею. ѕрикладом цьому можуть бути пер≥одичн≥ по≠громи Ђос≥б кавказькоњ нац≥ональност≥ї на ринках багатьох рег≥он≥в.

—л≥д в≥дзначити, що зв'¤зок м≥ж соц≥ально-економ≥чним станом у крањн≥ ≥ етнонац≥ональним конфл≥ктом маЇ б≥льш складний харак≠тер, н≥ж вбачаЇтьс¤ спочатку. ¬≥н може бути пр¤мим ≥ опосередкова≠ним, законом≥рним ≥ випадковим, односпр¤мованим ≥ взаЇмним та ≥н.

«начне м≥сце в по¤сненн≥ причин етнонац≥ональних конфл≥кт≥в належить пол≥толог≥чному п≥дходу та утвореним на його основ≥ те≠ор≥¤м. ќдн≥Їю ≥з найб≥льш поширених Ї концепц≥¤, ¤ка розгл¤даЇ взаЇмов≥дносини етн≥чноњ групи ≥ держави в ракурс≥ конфл≥ктоген-ноњ етнонац≥ональноњ проблеми. —аме в цьому зв'¤зку п≥дкреслюЇтьс¤ роль нац≥ональних ел≥т ≥нтелектуальноњ та пол≥тичноњ спр¤мованост≥, ¤к≥ ≥нтегрують ≥ моб≥л≥зують етн≥чн≥ почутт¤, п≥д≥гр≥ваюч≥њ м≥жетн≥чну напружен≥сть, ≥ довод¤ть њњ до в≥дкритого конфл≥кту. ÷≥ ел≥ти визна≠чають етнонац≥онал≥зм ¤к ≥деолог≥чну теч≥ю, спр¤мовану на дос¤г≠ненн¤ автоном≥њ ≥ збереженн¤ ≥дентичност≥ даноњ етн≥чноњ групи. ќд≠нак водночас етнонац≥онал≥зм Ч це ≥ пол≥тичний рух етн≥чноњ мен≠шост≥, ¤ка пересл≥дуЇ конкретн≥ ц≥л≥: забезпеченн¤ автоном≥њ ≥ само≠вр¤дуванн¤; право на територ≥ю; визнанн¤ статусу своЇњ культури ¤к р≥вноњ з державною; наданн¤ р≥дн≥й мов≥ р≥вного з державною або ж оф≥ц≥йного статусу. ѕроте головний пол≥тичний зм≥ст етно-нацюнал≥зму Ч це прагненн¤ одержати т≥ чи ≥нш≥ ознаки держав≠ност≥, аж до утворенн¤ власноњ держави.

–азом з тим сл≥д розум≥ти, що питанн¤ про владу, њњ зв'¤зки з матер≥альними ресурсами, повноваженн¤ми, прив≥ле¤ми Ч головн≥, ключов≥ моменти по¤сненн¤ причин зростанн¤ етнонацюнал≥зму. що веде до етнонацюнальних конфл≥кт≥в. ≈тнопол≥тичш мотиви перева-√г,Щ ”  Щфлисгах' я 1 збуваютьс¤ на територ≥њ колишнього —–—–: "–”≥ино-аохачького, осетино-≥нгушського, у Ќапрному  арабас≥ та



ш. в њх п≥дірунт≥ лежать ущемленн¤ пол≥тичних ,
прав ос≥б нетитульноњ нац≥њ, загостренн¤ пп V громад¤нських
всрештету, нац≥онально-державного устрою таЩ" нашо≥Ђльного су-
ного характеру. ”"рою ≥а ≥нш≥ чинники пол≥тич-

¬ажливу роль в етнонац≥ональних конфл≥ктах Щ ДД-психолог≥чн≥ мехаД,змД. «ауДов глибок“ешДом?чЩп еќўаЋ" До-пол.тично, кризи окрем≥ представники р≥знихетиоЩ схильш шу" кати Ђголовних винуватц≥вї того, що в≥дбуваЇтьс¤ ¬инним√¤" ƒ' вДло, стають представники ¤коњсь нац≥ональноњ меншини тоб√не ЂсвоЇњї нац≥ональносте —аме вони заважають титульному етносу са мозатвердитис¤, жити забезпечено ≥ самост≥йно. “ак в √руз≥њ сеосл де¤ких людей ≥снуЇ думка, що в ус≥х проблемах винн≥ абхазц≥ осе тини чи рос≥¤ни; в јзербайджан≥ Ч в≥рмени, в ѕрибалтиц≥ ≥ ћол≠дов≥ Ч знов рос≥¤ни. ¬ цьому раз≥ через под≥бн≥ обивательськ≥ забо≠бони на нац≥ональн≥ меншини або громад¤н нетитульноњ нац≥њ саме ≥ спр¤мовуЇтьс¤ агресивн≥сть.

“акс становище викликаЇ в≥дпов≥дну реакц≥ю-збентеженн¤ ет-номеншин за своЇ ≥снуванн¤, свою долю, мову, культуру, традиц≥њ. ≤нод≥ ц¤ тривога Ї ≥люз≥йною, що по¤снюЇтьс¤ ≥ррац≥ональним сприй≠н¤тт¤м погрози щодо ущемленн¤ самоц≥нност≥ окремих стногруп. ќднак вона може бути ≥ м≥цним засобом моб≥л≥зац≥њ етногруп, аж до про¤в≥в екстрем≥зму.

ѕрактика нац≥ональних в≥дносин у колишньому —–—– показуЇ, що етногрупн з≥ зниженим статусом ≥ дискрим≥нован≥ в пануючих структурах нер≥дко побоювались за своЇ само≥снуванн¤, нав≥ть ¤кщо демограф≥чн≥, пол≥тичн≥ та культурн≥ умови њх ≥снуванн¤ не давали можливост≥ дл¤ цього. “ака тривога пов'¤зана з г≥пертрофованим почутт¤м, що викликаЇ певн≥ д≥њ у в≥дпов≥дь на пом≥рн≥ погрози.

Ќа стику соц≥ально-психолог≥чноњ ≥ пол≥толог≥чноњ ≥нтерпре≠
тац≥й причин виникненн¤ етнонац≥ональних конфл≥кт≥в знаходить≠
с¤ проблема поЇднанн¤ пон¤ть Ђетнос + державаї, в ¤кому держава
виступаЇ гарантом ц≥л≥сност≥ (державноњ влади, сусп≥льного устрою
та ≥н.). —аме тут на передн≥й план висуваЇтьс¤ проблема державноњ
мови, ¤ка стаЇ моральною основою дл¤ вимоги контролю з боку
нац≥ональноњ держави над певними етногрупами. Ѕоротьба за етно-
державу це прагненн¤ до консол≥дац≥њ нац≥њ (етносу), але водно≠
час ≥ тривога за те щоб не бути п≥дкореним ≥ншим етносам. ƒержав≠
на мова Ї символом дом≥нуванн¤ даного етносу, але в≥н не може бу≠
ти причиною етнонац≥онального конфл≥кту.

ѕроблеми престижу ≥ символ≥в, на в≥дм≥ну в≥д матер≥альних ≥нтерес≥в ¤к≥ част≥ше за все лежать в основ≥ соц≥альних конфл≥кт≥в,

ѕ7



вир≥шити набагато складн≥ше, бо символ≥чн≥ вимоги часто не п≥дда. югьс¤ перерозпод≥лу чи компром≥су. ¬они висловлюютьс¤ на мов≥ моральних ≥ емоц≥ональних категор≥й ≥ не п≥дл¤гають к≥льк≥сним ха≠рактеристикам.

Ќа розвиток етнонац≥ональних в≥дносин у конкретн≥й крањн≥, рег≥он≥ накладають в≥дбиток ≥ ≥стотно впливають загальносв≥тов≥ под≥њ' крах колон≥ал≥зму, загостренн¤ почутт≥в нац≥ональноњ самосв≥домост≥, нетерп≥нн¤ до найменшого ущемленн¤ нац≥ональноњ р≥вноправност≥. ¬се це р≥зко визначаЇ нац≥ональне питанн¤, нац≥ональн≥ проблеми не т≥льки в нових державах, айв тих, в ¤ких, здавалос¤ б, ц≥ проблеми давно вир≥шен≥ ( вебек у  анад≥, Ўотланд≥¤ ≥ ”ельс у ¬елик≥й Ѕри≠тан≥њ,  орс≥ка у ‘ранц≥њ, острови ѕасхи в ≤спан≥њ та ≥н.).

“ипи етнонац≥ональних конфл≥кт≥в. ¬итоками ≥ основою ет≠нонац≥ональних конфл≥кт≥в Ї проблеми ≥ суперечност≥, що виникають у процес≥ взаЇмов≥дносин етнос≥в. ¬они мають р≥зн≥ аспекти: ≥сто≠ричн≥, соц≥альн≥, демограф≥чн≥, мовн≥ тощо. ≈тнонац≥ональн≥ конфл≥кти, ¤к≥ мали м≥сце на теренах колишнього —–—–, можна под≥ли≠ти на дек≥лька основних тип≥в:

 онфл≥кти, ¤к≥ пое '¤зан≥ з ≥сторичним минулим. —л≥д в≥дм≥ти≠ти, що взаЇмов≥дносини народ≥в, крањн-сус≥д≥в не завжди були мир≠ними ≥ добрими; чимало було еп≥зод≥в, ¤к≥ затьмарювали взаЇморо≠зум≥нн¤, були несправедливими ≥ образливими. ƒе¤к≥ крањни-сус≥ди тривалий час перебували у стан≥ в≥йни м≥ж собою або одна крањна (звичайно б≥льша за к≥льк≥стю населенн¤) пригн≥чувала ≥ншу. ¬се це накладало в≥дбиток на етно≥сторичну св≥дом≥сть народ≥в. ƒо певно≠го часу ц≥ спогади залишаютьс¤ прихованими в пам'¤т≥, але ¤к т≥льки в≥дносини м≥ж крањнами з будь-¤коњ причини пог≥ршуютьс¤, це ми≠нуле в≥дновлюЇтьс¤ у г≥пертрофованому вигл¤д≥ ≥ використовуЇтьс¤ етноел≥тою дл¤ нагн≥танн¤ напруженост≥.

ѕроте ≥сторичне минуле може стати ≥ позитивним моментом у розвитку етнонац≥онального конфл≥кту, ¤кщо народи, ¤к≥ зараз всту≠пили у конфл≥кт, прот¤гом вс≥Їњ минулоњ ≥стор≥њ знаходилис¤ у дружн≥х стосунках.

“еритор≥альн≥ конфл≥кти нер≥дко починаютьс¤ у зв'¤зку з на≠маганн¤м поЇднати роздр≥бнен≥ в минулому етноси. “ак, супереч≠лив≥ р.шенн¤ початку 20-х роив XX ст. щодо нацюнально-тери-тор≥ального устрою «акавказз¤ привели до того що Ќаг≥рний  ара-байЩЎ№Ў'—“ё ¬1рменськ∞г∞ населенн¤ включили до складу јзер-¤“с^а а "а терит∞–≤√ ¬≤–мен≥њ була утворена Ќах≥чеванська ј–—– складова частина јзербайджану.  онфл≥кти, шо з часом розпоча-

138



л¤сь у Ќаг≥рному  арабас≥. ѕ≥вденн≥й ќсет≥њ, нац≥ональний пух лю гин≥в у јзероаиджан≥ та ж., Ї насл≥дками такоњ хибноњ пол≥тики

 онфл≥кти, пов ¤зан. з в≥дновленн¤м територ≥альних прав де поргованнх народ≥в, теж належать до цих приклад≥в' спш м ж пгр тинами та ≥нгушами за ѕрим≥ський район, рух н≥мц≥в –ос≥њ та —ЌЋ за в≥дновленн¤ державност≥ у ѕоволж≥, рух кримських татар за в≥днов≠ленн¤ нац≥ональноњ культурноњ автоном≥њ в  риму тощо

 онфл≥кти такого ж роду не менш характерн≥ дл¤ багатьох мо≠лодих афро-аз≥атських крањн, ¤к≥ обрали пол≥тичну незалежн≥сть п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ƒосить подивитис¤ на пол≥тичну карту африканського континенту ≥ побачити, ¤к Ђпо л≥н≥йц≥ї проведен≥ кор≠дони м≥ж державами, практично без урахуванн¤ етн≥чних в≥дзнак на≠селенн¤, що там проживаЇ.

 онфл≥кти, пов '¤зан≥ з фактичною нер≥вн≥стю в економ≥чному, соц≥альному ≥ культурному розвитку. Ќезважаючи на те, що в колиш≠ньому —–—– був забезпечений в≥дносно швидкий прогрес ус≥х на≠род≥в (етнос≥в), ¤к≥ проживали в р≥зних рег≥онах крањни, соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж республ≥ками по багатьох життЇво важ≠ливих показниках збер≥галис¤. “ак, у 1990 р. споживанн¤ надушу населенн¤ зг≥дно з середн≥м показником —–—– було: в ≈стон≥њ Ч 115%, Ћатв≥њ Ч 137 %,Ћитв≥ Ч 127, а в  иргиз≥њ ≥ “уркмен≥њ Ч 66 %, ”збекистан≥ Ч 59 %, “аджикистан≥ -Ч 48%. «абезпеченн¤ житлом у середньому на одиницю населенн¤ на к≥нець 1990 р. становило: в –ос≥њЧ 13,4 м2 загальноњ житловоњ площ≥, ”крањн≥ Ч 15,1, √руз≥њ Ч 17,0, а в јзербайджан≥, “уркмен≥њ, ”збекистан≥Ч 10,0-10,5, “аджи≠кистан≥ Ч 9,1.3а цих умов ображен≥ етноел≥ти намагалис¤ вир≥вн¤≠ти цю р≥зницю шл¤хом вит≥сненн¤ Ђчужихї, визволенн¤ в≥д центру, будь-то рос≥йського (дл¤ чеченц≥в), або грузинського (дл¤ абхазц≥в). Ќер≥вн≥сть у р≥вн¤х житт¤ (фактична чи ≥люзорна) лежить також у п≥дірунт≥ етнонац≥ональних конфл≥кт≥в у  анад≥, ≤спан≥њ, Ѕельг≥њ та ≥нших сучасних так званих Ђ державах Ђдобробутуї.

 онфл≥кти, що виникають у зв '¤зку з етнодемограф≥чними про≠блемами або ем≥грац≥йними процесами, особливо посилилис¤ на пла≠нет≥ п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, а у нас Ч п≥сл¤ розпаду —–—–.

” багатьох Ївропейських крањнах кор≥нне населенн¤ вислов≠люЇ незадоволенн¤ ≥мм≥грантами ≥з афроаз≥атських, а в останн≥ ро≠ки Ч ≥з колишн≥х соц≥ал≥стичних крањн. ÷е невдоволенн¤ нер≥дко вибухаЇ кривавим протиборством Ђм≥сцевихї ≥ Ђчужихї, про¤в≠л¤Їтьс¤ у вимогах м≥сцевих жител≥в до державних орган≥в р≥зко об≠межити, чи вчагал≥ заборонити в'њзд у крањну на пост≥йне ≥ тимча-



совс проживанн¤ ≥ноземних громад¤н, ¤к≥. кр≥м того, с представни≠ками ≥нших етнос≥в.

ƒо цього ж типу належать конфл≥кти, що викликаютьс¤ масо≠вий припливом б≥женц≥в ≥ переселенц≥в, у результат≥ чого знов заго≠стрюЇтьс¤ проблема взаЇмов≥дносин Ђкор≥ннихї ≥ Ђнскор≥ннихї ет≠нос≥в. Ќа жаль, чимале поширенн¤ одержала практика будувати до≠бробут кор≥нноњ нац≥њ за рахунок ущемленн¤ прав ≥ в≥льностей, а то й вит≥сненн¤ представник≥в ≥нших нац≥ональностей. “ак, у крањнах Ѕалт≥њ прийн¤т≥ законодавч≥ акти, що ущемлюють права рос≥йсько≠мовного населенн¤. ‘ормально-пол≥тично це по¤снюЇтьс¤ п≥клуван≠н¤м про Ђпр≥оритет ≥нтерес≥в кор≥нноњ нац≥њї, зг≥дно з ¤ким фактич≠но кор≥нн≥ громад¤ни користуютьс¤ прив≥ле¤ми в ус≥х сферах жит≠т¤: п≥д час вступу до вищих навчальних заклад≥в, при користуванн≥ соц≥альними благами, под≥л≥ кер≥вних посад орган≥в м≥сцевоњ влади ≥ управл≥нн¤ тощо. ќтже, саме ущемленн¤ прав нскор≥нних нац≥ональ≠ностей Ч жител≥в нових суверенних республ≥к ≥ створюЇ так≥ конфл≥ктн≥ ситуац≥њ.

«розум≥ло, що в чистому вигл¤д≥ досить важко ч≥тко визначити кожний тип конфл≥кту. „асто одн≥ конфл≥ктн≥ ситуац≥њ накладають≠с¤ на ≥нш≥, ≥ конфл≥кт стаЇ Ђбагатотиповимї. Ќаприклад, карабахсь-кий ≥ босн≥йський конфл≥кти м≥ст¤ть у соб≥ етн≥чн≥, територ≥альн≥, пол≥тичн≥, економ≥чн≥ ≥ нав≥ть рел≥г≥йн≥ суперечност≥ та аспекти. —а≠ме тому кр≥м зазначених типолог≥й, ≥снують ≥нш≥ класиф≥кац≥њ етно-нац≥ональних конфл≥кт≥в. Ќаприклад:

за сферою прот≥канн¤ етнонац≥ональн≥ конфл≥кти под≥л¤ють≠
с¤ на пол≥тико-иац≥ональн≥, нац≥онально-культурн≥, етнорел≥г≥йн≥,
нац≥онально-сконом≥чн≥ та нац≥онально-правов≥;

за об'Їктом ≥ предметом Ч конфл≥кти навколо проблеми дер≠
жавноњ мови; боротьби за статус нац≥онально-культурноњ автоном≥њ,
за нац≥ональну монопол≥ю на природн≥ ресурси; за правове закр≥плен≠
н¤ нац≥онально-рел≥г≥йних традиц≥й;

за суб'Їктами-нос≥¤ми у конфл≥ктах виокремлюють однопор¤д-
ков≥ конфл≥ктн≥ сторони (осетино-≥нгушський, в≥рмено-азербайд-
жанський конфл≥кти); м≥ждержавн≥ (народи Ч народи) Ч рос≥¤ни ≥
украњнц≥ в  риму, р≥знопор¤дков≥ конфл≥ктн≥ сторони (рос≥йсько-чс-
ченський, грузино-абхазький, англо-≥рландський конфл≥кти та ≥н.),
в ¤ких за титульною нац≥Їю сто¤ть держава та њњ органи влади.


[продолжение]