онфл≥ктолог≥¤. «а редакц≥Їю професор≥в Ћ. ћ. √ерас≥ноњ та ћ. ≤. ѕанова. ’арк≥в Ђѕравої 2002 р.

І 4. ≈тнонац≥ональн≥ конфл≥кти


[начало]

“аким чином, етнонац≥ональн≥ конфл≥кти не виникають не≠спод≥вано, а визр≥вають прот¤гом тривалого часу. «б≥льшенн¤ етно-нащонального напруженн¤ не просто робить людей жорстокими у во-



рогуючих станах. Ќамагаючись повн≥ше ототожнювати себе Д своЇю ^нац≥ональн≥стю, людина готова прийн¤ти Щай1рха,чшш Датональн≥ звички, реан≥мувати в ход≥ боротьби почабут≥ таеми ≥ так ,мн≥ Ђнац≥ональн≥ св¤тин≥,,, в результат≥ чого допускаЇтьс¤ нав≥ть в≥дх≥д в≥д здобутк≥в цивш≥защњ, нагн≥чуютьс¤ фанатизм та ≥стер≥¤

ƒинам≥ка етнонацшнальних конфл≥кт≥в. ƒл¤ розум≥нн¤ ди≠нам≥ки стнонацюнального конфл≥кту необх≥дно враховувати дв≥ йо≠го складов≥: енергетику ≥ процес його розвитку. ≈нергетика етно-конфл≥кту Ч цс та енерг≥¤ зусилл¤, ¤ку люди витрачають на зд≥йснен≠н¤ ≥ п≥дтриманн¤ конфл≥кту. “обто, Ђвогнище горитьї тому, що лю≠ди п≥дкидають до нього в≥дпов≥дн≥ Ђдроваї; чим активн≥ше це робитьс¤, тим вище енергетика конфл≥кту, його напруженн¤.

«упинити будь-¤кий конфл≥кт можливо Ч необх≥дно лише зай≠матис¤ цим посл≥довно ≥ продумано. јле це стаЇ нездоланною пре-поною, коли в зон≥ незгоди знаход¤тьс¤ життЇво важлив≥ дл¤ окре≠моњ етнонац≥ональноњ групи ц≥нност≥.

як≥ саме чинники привод¤ть людей до етнонац≥онального конфл≥кту?

ќб 'Їктивн≥ чинники Ч це д≥йсн≥ обставини, пов'¤зан≥ з умова≠ми побуту, а також з соц≥ально-психолог≥чними особливост¤ми ет≠носу. —юди в≥днос¤ть: соц≥альну нер≥вн≥сть етнос≥в, в≥дм≥нн≥сть у р≥вн≥ квал≥ф≥кац≥њ, осв≥ти, конкуренц≥ю на ринку та ≥н. ƒ≥ю об'Їктив≠них чинник≥в, пов'¤заних з етнопсихолог≥чними особливост¤ми, њх потребами, можна пор≥вн¤ти з персонажами байки ≤. рилова: леб≥дь летить у хмари, рак повзе назад, а щука т¤гне у воду. «розум≥ло, що принципово зг≥дно з своЇю природою (етн≥чною належн≥стю) вони не можуть д≥йти згоди ≥ везти в≥з а одному напр¤мку.

Ќа¤вн≥сть об'Їктивного чинника, що викликаЇ з≥ткненн¤ життЇво важливих потреб, ≥нтерес≥в, робить етнонац≥ональний конфл≥кт не≠минучим. ќднак це не означаЇ, ¤к п≥дкреслював –. ƒарендорф, що необх≥дно в≥дмовитис¤ в≥д будь-¤ких намагань ввести конфл≥кт ” Ђмирне р≥чищеї, що забезпечило б його спок≥йний переб≥г.

—уб ■Їктивн≥ чинники Ч це стимули конфл≥ктних д≥й, обумов≠лен≥ особист≥сними у¤вленн¤ми чи ≥люзорними обставинами. ≤нод≥ ÷е стосуЇтьс¤ етнос≥в, ¤к≥ схильн≥ шукати конфл≥ктну ситуац≥ю там, ƒе њњ немаЇ взагал≥. Ќаприклад, у колишньому —–—– дл¤ Їврењв ≥сну≠вали ч≥тко визначен≥ обмеженн¤ щодо допущенн¤ њх до багатьох дер≠жавних (≥ не т≥льки державних) посад. јле ¤кщо тепер у демокра≠тичн≥й ”крањн≥ Ївре¤ не беруть на певну роботу з причини профес≥йноњ "Ђƒ≥л ност≥ то цей факт нер≥дко сприймаЇтьс¤ ¤к рудимент (дом≥нант)



Хт≥ исем≥тськоњ пол≥тики титульноњ нац≥њ. „асто так≥ ≥люз≥њ слугують причинами, ¤к≥ генерують конфл≥кт ≥ стають стимулами, що п≥дгри≠мують ≥ посилюють його.

—еред багатьох типових суб'Їктив≥стських примар дл¤ анал≥зу етнонац≥ональних конфл≥кт≥в особливе значенн¤ мають ≥люз≥њ так званого Ђдзеркального сприйн¤тт¤ї. —утн≥сть його в тому, що про≠тилежн≥ конфл≥ктуюч≥ сторони сприймають одна одну пр¤мо симе≠трично, ¤к в≥дображенн¤ у дзеркал≥. „есноти та особливо недол≥ки, ¤к≥ кожна ≥з стор≥н привласнюЇ, вбачаютьс¤ ≥ у супротивника. Ђƒзер≠кальна под≥бн≥стьї просл≥джуЇтьс¤ в≥дносно ≥ншоњ сторони ≥ в аргу≠ментах, за допомогою ¤ких кожен супротивник виправдовуЇ себе ≥ зви≠нувачуЇ опонента. Ќаприклад, у боротьб≥ за владу в держав≥ пред≠ставники крупних етнос≥в нер≥дко виступають з протилежними нац≥ональними про≥рамами , але з в≥дчайдушними закликами голо≠сувати лише за них, тому що саме вони Ђпосл≥довно ведуть бороть≠бу за ≥нтереси всього народуї. ќтже , ефект Ђв≥ддзеркаленн¤ї пра≠цюЇ ≥ в нац≥онально-пол≥тичн≥й аг≥тац≥њ.

≈тнонац≥ональний конфл≥кт, ¤к ≥ соц≥альний, Ч це процес, ¤кий в≥дбуваЇтьс¤ у певних часових межах, маЇ своњ етапи, виникаЇ, роз≠виваЇтьс¤ ≥ завершуЇтьс¤. ƒинам≥ка стнонац≥онального конфл≥кту Ч це х≥д його розвитку та зм≥н п≥д впливом внутр≥шн≥х механ≥зм≥в ≥ зовн≥шн≥х чинник≥в. ¬она маЇ дек≥лька стад≥й, хоча кожна з них не Ї обов'¤зковою дл¤ будь-¤кого конфл≥кту. ќднак посл≥довн≥сть стад≥й розвитку збер≥гаЇтьс¤.

”передконфл≥ктний пер≥од можливе ≥снуванн¤ су≠перечностей м≥ж стнонац≥ональними групами; але до тих п≥р. доки вони не усв≥домлюютьс¤, конфл≥ктна ситуац≥¤ в≥дсутн¤. ƒал≥ етно-нац≥ональн≥ групи усв≥домлюють проблему ≥ формуЇтьс¤ бажанн¤ необх≥дност≥ вчинити ¤к≥сь д≥њ дл¤ розв'¤занн¤ суперечностей. «ро≠зум≥вши суперечну ситуац≥ю, сторони можуть вир≥шити проблему неконфл≥ктними засобами (по¤сненн¤м проблеми, переконанн¤м, ≥нформуванн¤м протилежноњ сторони тощо).  оли загроза небезпе≠ки в≥д одн≥Їњ ≥з стор≥н сприймаЇтьс¤ ¤к реальн≥сть, виникаЇ конфл≥ктна ситуац≥¤: лише в≥дчутт¤ безпосередньоњ загрози спри¤Ї розвитку си≠туац≥њ в б≥к конфл≥кту, Ї своЇр≥дним Ђпусковим механ≥змомї конфл≥ктноњ повед≥нки.

¬≥дкрита стад≥¤ конфл≥кту починаЇтьс¤ з ≥нциденту, що Ї його детонатором. —аме з цього конфл≥кт розвиваЇтьс¤ ≥ перехо≠дить у гострий ≥ зат¤жний стан. ќсь приклади лише ≥з 90-х рок≥в XX ст.  арабахський конфл≥кт набув в≥дкритого м≥жнац≥онального ха-≤42



рактеру п≥сл¤ тра. сдп в —умгањт≥, жертвами ¤коњ стали тис¤ч, нсвин-ДДV людей. ѕочатком кривавого конфл≥кту м≥ж узбсками , " '"ми Десхетинц¤ми у ‘срган, (”збск≥стан) етала банальна б.й’а побу≠товому ршш. ¬ ќшський област, ( иргиз≥¤) м≥жнац≥ональний конфл≥кт ставс¤ з ≥нциденту з приводу епору щодо д≥льниц≥ п≥л по≠будову житлового будинку. —п≥р виник м≥ж групами киргиз≥в ≥ уз≠бек≥в на маленьк≥й д≥л¤нц≥ земл≥, але швидко поширивс¤ на всю об≠ласть ≥ набув жорстокого характеру, забрав житт¤ багатьох людей ¬ де¤ких крањнах —Ќƒ, що Ї пол≥етн≥чними, конфл≥кти виникли ≥ тривають з причин незваженого прийн¤тт¤ закон≥в про державну мо≠ву, про громад¤нство, ¤к≥ р≥зко розмежували етноси на кор≥нне ≥ нс-кор≥нне населенн¤.

„имало особливостей Ї в динам≥ц≥ етнонац≥ональних конфл≥кт≥в на с т а д ≥ ≥ ескалац≥њ, коли протиборство загострюЇтьс¤ ≥ кож≠ний наступний крок чи руш≥йний вплив етногруп одна на одну д≥Ї значно ≥нтенсивн≥ше, н≥ж попередн≥. ≈скалац≥¤ етнонац≥онального конфл≥кту характеризуЇтьс¤ такими ознаками.

ѕо-перше, зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть учасник≥в конфл≥кту, в нього втручаЇтьс¤ все б≥льше активних сил. “ак, карабахський конфл≥кт розпочавс¤ з м≥тинг≥в ≥ мирних вимог в≥рменського населенн¤ щодо зм≥ни статусу Ќагорного  арабаху, але дл¤ њх п≥дтриманн¤ м≥тинги ≥ демонстрац≥њ скоро пройшли по вс≥й ¬≥рмен≥њ. Ѕ≥льш драматично розвивавс¤ чеченський конфл≥кт, ¤кий теж починавс¤ з демонстрац≥й ≥ мирних вимог автоном≥њ „счн≥ у межах –ос≥њ, однак в≥н швидко пе≠рер≥с у широкомасштабн≥ бойов≥ д≥њ двох воюючих стор≥н Ч –ос≥њ та бандоформувань з член≥в етн≥чних груп ѕ≥вн≥чного  авказу (та наймит≥в з де¤ких ≥сламських держав —ходу). Ќе менш швидкою бу≠ла ескалац≥¤ конфл≥кту в ёгослав≥њ, де под≥њ в  осово ≥з етнонац≥ональ≠них суперечностей швидко перетворилис¤ на пол≥тико-етн≥чн≥, по≠долали меж≥ рег≥ону крањни та прийн¤ли м≥жнародний характер, особ≠ливо п≥сл¤ в≥дкритого втручанн¤ ≥ бомбардуванн¤ њх ав≥ац≥Їю Ќј“ќ.

ѕо-друге, зростаЇ к≥льк≥сть проблемних ситуац≥й ≥ пог≥ршуЇтьс¤ первинна проблемна ситуац≥¤. ÷ей процес характерний дл¤ вс≥х ет≠нонац≥ональних конфл≥кт≥в, ¤к≥ не були усунен≥ на стад≥њ перед-конфл≥кту. ¬ процес≥ протиборства стор≥н формуютьс¤ все нов≥ й нов≥ претенз≥њ, звинуваченн¤, а первинна проблема зростаЇ за раху≠нок накопиченн¤ нових аргумент≥в ≥ факт≥в. ” придн≥стровському конфл≥кт≥ первинн≥ вимоги зводилис¤ до утворенн¤ автоном≥њ на те≠ритор≥њ ћолдови, але коли вищ≥ влади суверенноњ ћолдови њх про≥гно≠рували, то рос≥йське населенн¤ ѕридн≥стров'¤, що конфл≥ктувало, по-



■ вило питанн¤ про вих≥д ѕридн≥стров'¤ ≥з складу ћолдови ≥ са≠мост≥йне державне буд≥вництво.

¬ процес≥ ескалац≥њ стнонашональнии конфл≥кт, шо починавс¤ з≥ сп≥рного об'Їкта, може перерости у б≥льш глобальне з≥ткненн¤, в ход≥ ¤кого первинна проблема вже не в≥д≥граЇ основноњ рол≥.  онфл≥кт стаЇ дешо незалежним ви джерел ≥ причин, шо обумови≠ли його виникненн¤. “ак. проблему „орноморського флоту ≥ —евас≠топол¤ окрем≥ Ђпол≥тиканиї намагаютьс¤ перевести ≥з предметних рос≥йсько-украњнських стосунк≥в щодо под≥ту майна у сферу загаль≠них рос≥йсько-украњнських взаЇмов≥дносин, до того ж надати њм ха≠рактеру зат¤жного конфл≥кту.

ѕо-третЇ, наростанн¤ емоц≥йного напруженн¤ також супровод≠жуЇ конфл≥ктну взаЇмод≥ю. ¬она виникаЇ ¤к реакц≥¤ на зростанн¤ погрози можливого збитку; на неможлив≥сть реал≥зувати своњ ≥нте≠реси в бажаному обс¤з≥ ≥ за досить короткий час; через активний оп≥р протилежноњ сторони. ≈моц≥њ можуть справл¤ти ¤к мобш≥зуючий. так ≥ дезорган≥зуючий вплив на повед≥нку учасник≥в етноконфл≥кту. але част≥ше за все вони в≥д≥грають роз'Їднуючу, негативну роль, ко≠ли в процес≥ розвитку под≥й виникаЇ почутт¤ антипат≥њ або ворож≠неч≥; причини дл¤ цього завжди знаход¤тьс¤. “ак, п≥дтримка серб≥в –ос≥Їю в косовському конфл≥кт≥ (ёгослав≥¤) посилила антипат≥њ ≥ ворожнечу м≥ж рос≥¤нами ≥ албанц¤ми; також р≥зко загострилис¤ ≤ в≥дносини м≥ж кор≥нним населенн¤м ћолдови ≥ рос≥¤нами в резуль≠тат≥ бойових д≥й у Ѕендерах (ѕридн≥стров'¤).

ѕо-четверте, це застосуванн¤ насильства, введенн¤ в Ђб≥йї ос≠таннього аргументу Ч сили. ƒл¤ етнонацюнального конфл≥кту ха≠рактерне формуванн¤ ст≥йкоњ подоби Ђзовн≥шнього ворогаї, коли компром≥си сприймаютьс¤ лише ¤к кап≥тул¤ц≥¤ супротивника, коли кожен учасник протиборства намагаЇтьс¤ лише Ђодержати перемо≠гуї. “ак≥ настанови неминуче привод¤ть до застосуванн¤ насильст≠ва ¤к засобу дос¤гненн¤ перемоги. ¬ процес≥ конфл≥кту подоба во≠рога стаЇ все виразн≥шою ≥ дом≥нуючою. ѕротилежн≥ сторони став≠л¤тьс¤ одна до одноњ недов≥рливо; звинувачують супротивника в ус≥х Ђгр≥хахї та ототожнюють його з≥ злом, н≥бито в≥н жадаЇ знищити все, що мас ц≥нн≥сть дл¤ нац≥њ, саме тому його необх≥дно усунути: в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д гуманних почутт≥в, бо керуватис¤ етичними кри≠тер≥¤ми щодо до супротивника небажано ≥ погрозливо. ќтже, в ет-нонашональному конфл≥кт≥ через його ≥ррац≥ональн≥ настанови дом≥нуЇ ор≥Їнтац≥¤ на насильницьк≥ методи ≥ боротьбу з використан≠н¤м будь-¤ких засоб≥в Ђдо переможного к≥нц¤ї.

144



≤ё-п ¤те, ескалац≥¤ етнонац≥онального конфл≥кту досить часто ..Дшодить до штернашонал≥зац≥њ, тобто залученн¤ до шнфл“кту (або , врегулюванн¤) треЩ сил чи м≥жнародних орган≥зац≥й! ≥£шдбу∞ гьс¤ тод≥, коли поширюютьс¤ його меж≥, коли починаЇтьс¤ так Дина Ђгенерал≥,,*ї конфл≥кту, тобто перех≥д до найб≥льш глибоких ,ч перечностеи, а також виникненн¤ багатьох нових вогнищ з≥ткнен≠н¤. “акий конфл≥кт поширюЇтьс¤ на б≥льш широк≥ територ≥њ “ак чисто етн≥чний конфл≥кт у  осово досить швидко перер≥с у м≥жнац≥ональний конфл≥кт, ¤кий поширивс¤ майже на всю тери≠тор≥ю колишньоњ ёгослав≥њ, а пот≥м став ≥ м≥жнародним (за участю крањн Ќј“ќ, –ос≥њ, ”крањни та ≥нших крањн ≥ м≥жнародних орган≥зац≥њ).  р≥м перел≥чених особливостей розвитку конфл≥кту особливу роль у стнонашональному конфл≥кт≥ в≥д≥граЇ рел≥г≥йний чинник. ¬ ≥стор≥њ та житт≥ багатьох народ≥в нац≥ональне ≥ рел≥г≥йне т≥сно пе≠реплетен≥ та взаЇмод≥ють; до того ж, рел≥г≥¤ виступаЇ ¤к Ђохоронецьї нац≥ональних традиц≥й, ц≥нностей, звичањв. ќсь чому, коли виникаЇ конфл≥кт з етн≥чних причин, рел≥г≥¤, природно, займаЇ позиц≥ю Ђза≠хисникаї нац≥ональних ≥нтерес≥в ≥ вимог. ќтже, рел≥г≥йний чинник може загострювати етнонац≥ональний конфл≥кт, спри¤ти поширен≠ню його меж ≥ ускладнюЇ вих≥д ≥з конфл≥кту. ќстанн≥ под≥њ на ѕ≥вн≥чно≠му  авказ≥ св≥дчать про намаганн¤ ≥сламських фундаментал≥ст≥в об'Їднати Їдинов≥рц≥в у боротьб≥ з Ђнев≥рнимиї, ¤к≥ (в даному раз≥) ¤вл¤ють собою рос≥йськомовне населенн¤. “ак званий Ђмусульмансь≠кий чинникї стаЇ все б≥льш активним ≥ небезпечним щодо спричинен≠н¤ ≥ розгор¤нн¤ стнонац≥ональних конфл≥кт≥в у р≥зних рег≥онах св≥ту. –азом з тим практика багатьох стнонац≥ональних конфл≥кт≥в ос≠танн≥х рок≥в показуЇ, що нер≥дко етнонац≥ональний чинник набираЇ б≥льшоњ сили, н≥ж рел≥г≥йний. “ак, незважаючи на ≥сламське Їди-нов≥р'¤ кор≥нних народ≥в —ередньоњ јз≥њ, там виникали конфл≥кти м≥ж киргизами ≥ узбеками, таджиками ≥ киргизами, узбеками ≥ турками-мс-схетинц¤ми, але з чисто етн≥чних чи соц≥ально-економ≥чних причин. Ќе менш гострими ≥ тривалими бувають етн≥чн≥ конфл≥кти в крањнах ™вропи, јмерики, де проживають Їдинов≥рц≥ Ч христи¤ни.

ћехан≥зми врегулюванн¤ етнонац≥ональних конфл≥кт≥в. Ѕудь-¤кий конфл≥кт, а особливо етнонац≥ональний. краще попередити, не доз≠волити йому перейти ≥з латентноњ стад≥њ у в≥дкриту. ƒл¤ попереджен≠н¤ конфл≥кту важливо знати, ¤к дос¤гти розвитку проблемноњ ситуац≥њ в конструктивному напр¤мку. ≤снуЇ дек≥лька прийом≥в ≥ засоб≥в коре≠л¤ц≥њ повед≥нки та в≥дносин м≥ж учасниками до виникненн¤ перед-к"нфл≥ктноњ ситуац≥њ. ƒо найб≥льш ≥стотних можна в≥днести:



≥здш≥с≥ь н≥ги≥ач≥гги, шоетнон≥щюнальн≥ п≥дпосињ≥м нањинг*;, ютьс¤ до конфл≥кту, тому бажано повернутис¤ до персдшнфл≥кт≥шх стосунк≥в та нормальноњ взаЇмод≥њ, а не пр¤мувати до конфл≥кту;

'- вм≥нн¤ зрозум≥ти ≥ншу сторону ≥ не йти на конфл≥кт, ¤кщо не≠маЇ впевненост≥ в тому, то ваш≥ нам≥ри ≥ мотиви в≥рно зрозум≥ли ;

здатн≥сть про¤вити терп≥нн¤ до ≥нших по≥л¤д≥в ≥ позиц≥й, нав≥ть
до ≥нших думок;

у стосунках з протилежною стороною сл≥д бути внутр≥шньо
готовим до вир≥шенн¤ проблем, що виникли, шл¤хом сп≥вроб≥тництва,
компром≥с≥в, певних поступок;

здатн≥сть до щироњ зац≥кавленост≥ у вир≥шенн≥ проблем про≠
тилежноњ сторони.

÷е загальн≥ прийоми ≥ засоби, але в стнонац≥ональних конфл≥ктах вони набувають низки специф≥чних особливостей, що пов'¤зане з такими обставинами.

Ќеобх≥дно зрозум≥ти, що етнонац≥ональний конфл≥кт маЇ
св≥й зм≥ст ≥ повинен розв'¤зуватис¤ методами власноњ нац≥ональноњ
пол≥тики, дл¤ чого щодо вс≥х етнонац≥ональних груп (особливо
етн≥чних меншин) повинн≥ бути створен≥ гарант≥њ того, ≥цо њх ≥нте≠
реси (мова, осв≥та, звичањ, традиц≥њ та ≥н.) будуть врахован≥ та захи≠
щен≥. Ѕудь-¤ка обмежен≥сть веде до негативних насл≥дк≥в ≥ може рап≠
тово створити конфл≥ктну ситуац≥ю.

¬раховуючи фактичну нер≥вном≥рн≥сть соц≥ально-економ≥чно≠
го ≥ культурного розвитку етнос≥в у кожн≥й конкретн≥й держав≥, не≠
обх≥дно застосувати економ≥чн≥ важел≥ дл¤ усуненн¤ р≥зких в≥дм≥нно≠
стей. —тратег≥чна мета нац≥ональноњ пол≥тики держави повинна бу≠
ти спр¤мована на те, щоб переробити в≥дм≥нност≥ м≥ж рег≥онами, де
живуть р≥зн≥ етнонац≥ональн≥ групи, зг≥дно з р≥внем житт¤, умова≠
ми забезпеченн¤ справедливост≥ щодо розвитку територ≥альноњ ≥нфра≠
структури (жоден етнорег≥он не повинен мати будь-¤ких невиправ≠
даних, несправедливих прив≥лењв).

¬≥дзначаючи важлив≥сть економ≥чних важел≥в, треба в≥дм≥ти≠
ти, що, ¤к показуЇ анал≥з етионац≥ональних конфл≥кт≥в, дом≥нуючим,
визначальним чинником в них Ї пол≥тика. ≈тнонац≥ональн≥ конфл≥кт
часто умисно провокуютьс¤ державною ел≥тою влади, дл¤ того щоб
створити внутр≥шню пол≥тичну нестаб≥льн≥сть. ÷с може ¤к посили≠
ти м≥жетн≥чну напружен≥сть, так ≥ послабити њњ. Ќер≥дко претенден≠
ти на державн≥ пости використовують культуру, звичањ етносу ¤к зна≠
р¤дд¤ в боротьб≥ за пол≥тичну владу ≥ прив≥лењ. ¬ цьому раз≥ м≥жетн≥чн≥
суперечност≥ недобросов≥сно експлуатуютьс¤ пол≥тикою. –азом з
146



■'"ї' "■'"■"'"≤'";1"1ї ' >Ђ(Х>■■Д,ДД.,■ДД , Д,а, мод,, державно, ДЎ≤т, ,

юрт |≥, тих чмоив ≥д.≥п≥е шести суперечност≥ до м≥н≥муму. ≤ ц≥ , ≥инам≥ка Ї ≥нонац≥онального конфл≥кту обумонлюњтьс¤ силшо мл≥ пемь до влади нових етноел≥т.

4. ¬ажливою дл¤ ѕањ атопацюпальних держав ≥ проблема
Д ≥.,, мошдносин пен≥ ру ≥ рег≥онами. ¬раховуючи той факт, що рег≥они
иселен≥ р≥зними епшпацюпальпнми ≥рупами, доц≥льно проводиш
курс на соц≥ально-економ≥чну ≥ культурну самост≥йн≥сть рењ кпив,
розширювати компетенц≥ю м≥сцевих орган≥в влади ≥ управл≥нн¤'
≥нтенсиф≥кувати безпосередн≥ економ≥чн≥ зв'¤зки. ¬се це маЇ змогу
усунути на другий план суто етн≥чн≥ аспекти. ѕри повн≥й правов≥й
р≥вност≥ громад¤н р≥зних нац≥ональностей вир≥шальним чинником ста≠
нуть д≥лов≥, профес≥йн≥ ¤кост≥ людей, а не нац≥ональна належн≥сть.

5. ¬ етнонац≥ональних конфл≥ктах беруть участь досить широк≥
верстви населенн¤; нац≥ональний чинник часто використовують з ко≠
рисливою метою т≥ угрупованн¤ чи њх опоненти, ¤к≥ сто¤ть б≥л¤ вла≠
ди або рвутьс¤ до нењ. «г≥дно з≥ своњми вузькокорисливими ≥нтереса≠
ми та амб≥ц≥¤ми, вони експлуатують нац≥ональну ≥дею, спекулюють
на нац≥ональних почутт¤х, зат¤гують народи в пр≥рву хаосу ≥ страж≠
дань. “ому в нац≥ональних рухах можна ≥ треба спиратис¤ на здоров≥
конструктивн≥ сили, ¤к≥ прагнуть стаб≥л≥зац≥њ, злагоди ≥ миру.

≈кстрем≥сти використовують нац≥ональну ≥дею в своњх ≥нтере≠сах лише тод≥, коли дл¤ цього Ї на¤вн≥ чи замаскован≥ прогалини в нац≥ональн≥й пол≥тиц≥, тому в центр≥ уваги при врегулюванн≥ етно-нац≥онального конфл≥кту мають бути Ђхвороблив≥ точкиї, вузли, вре≠гулюванн¤ ¤ких може вибити грунт з-п≥д н≥г нац≥онал≥ст≥в-екст-рем≥ст≥в.

як≥ ж шл¤хи розв'¤занн¤ етнонац≥онального конфл≥кту, ¤кщо неможливо було йому запоб≥гти? Ќа в≥дм≥ну в≥д Ђтиповогої соц≥аль≠ного конфл≥кту в стнонац≥ональному конфл≥кт≥ звичайно розгл¤дають≠с¤ два основн≥ вар≥анти його зак≥нченн¤: дос¤гненн¤ примиренн¤ стор≥н або њх непримиренн≥сть (тобто створенн¤ Ђтуп≥ковоњї ситу≠ац≥њ нерозв'¤заност≥ конфл≥кту). ћ≥ж цими полюсами лежить низка вар≥ант≥в еволюц≥њ етнонац≥онального конфл≥кту, ¤к≥ в≥дображують його рутин≥зац≥ю (збереженн¤ колишньоњ ≥нтенсивност≥), зниженн¤, чи навпаки, зростанн¤ взасмоворожнеч≥ стор≥н. ≈тнонацюнальний конфл≥кт може залишитис¤ ≥ нерозв'¤заним, коли створю, тьс¤ таке становище, що веде не до його зак≥нченн¤, а начебто до Ђруху по ко-;≥уї. “ака си≥уащ¤ передбачаЇ пошук новоњ стратег≥њ ≥ тактики злаго≠джуючого контролю ≥ управл≥нн¤ конфл≥ктом.

147



” процес≥ роботи шодо розв'¤занн¤ етнонащональшмщ кцнфшюу Да.амнеред маю≥ь бути визначен≥ ≥ проанал≥зован≥ головн≥ причини ≥ витоки шнфлшу, тоб≥ї йото Ђб≥ограф≥¤ї, позиц≥¤ ≥ в≥дносини сторш.

ќбран≥ засоби врс≥ улюванн¤ конфл≥кту повинн≥ обов'¤зково в≥дпов≥дати кулиурно-≥с горичному, цив≥л≥защйному розвињку даноњ Ђн≥чноњ сп≥льнот≥ (рег≥ону, держави в ц≥лому), враховувати обста≠вини часу веденн¤ спор≥в, корелювати з псих≥чними рисами етно-нашоиальноњ групи, а також њњ л≥дер≥в.

ƒвосторонн≥м процесом Ї пошук загалвних чи близьких за зм≥стом точок з≥ткненн¤ з метою зблизити ≥нтереси протилежних стор≥н та знизити ≥нтенсивн≥сть негативних емоц≥й.

ƒл¤ позитивного врегулюванн¤ етнонац≥онального конфл≥кту необх≥дно провести значну анал≥тичну роботу, щоб мати ч≥тке у¤в≠ленн¤ про об'Їкт конфл≥кту, його характер ≥ форму, загальн≥ дан≥ що≠до протилежних стор≥н, про причини, ¤к≥ викликали конфл≥кт, тощо.

ƒжерелом ≥нформац≥њ можуть бути особист≥ спостереженн¤, розмови з кер≥вництвом протилежних стор≥н, нейтральними спос≠тер≥гачами даного конфл≥кту та ≥н.

Ќайб≥льш поширеним засобом урегулюванн¤ етнонац≥ональ-них конфл≥кт≥в( ¤к ≥ взагал≥ соц≥альних) Ї переговори. ¬ процес≥ пе≠реговор≥в (часто тривалих) сторони обм≥нюютьс¤ думками, що обов'¤зково знижуЇ гостроту конфл≥кту. ƒл¤ того щоб етнонац≥ональ-ний конфл≥кт був розв'¤заний остаточно, конфл≥ктуючим сторонам сл≥д домовитис¤ м≥ж собою стосовно найб≥льш задовольн¤ючих за≠соб≥в њх виходу ≥з конфл≥ктноњ ситуац≥њ. ќстаточне розв'¤занн¤ конфл≥кту завжди дос¤гаЇтьс¤ лише за допомогою переговорного процесу.

¬ажливим механ≥змом, що впливаЇ на результативн≥сть завер≠шенн¤ етнонац≥онального конфл≥кту, Ї участь третьоњ сторони, зок≠рема це може бути профес≥йний мед≥атор. ѕосередником може вис≠тупити одна людина, найб≥льш попул¤рна ≥ шанована протилежни≠ми сторонами; група профес≥онал≥в (мед≥атор≥в), здатних об'Їктив≠но оц≥нити ц≥л≥ ≥ ресурси в конфл≥кт≥ обох стор≥н ≥ розробити профес≥йн≥ рекомендац≥њ щодо його зупиненн¤; окрема держава ≥ нав≥ть м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ та союзи.

”мови участ≥ третьоњ сили в урегулюванн≥ етнонац≥онального конфлнегу визначаютьс¤ тим, чи звернулис¤ за допомогою до нењ во≠рогуюч≥ сторони, або вона сама була змушена втрутитис¤ до конфл≥кту. » тепер≥шн≥й час у багатьох етнонац≥ональних конфл≥ктах третьою стороною виступають ќрган≥зац≥¤ ќб'Їднаних Ќац≥й, де¤к≥ ≥нш≥

148



Д.Ђнародн≥ орган≥зац≥њ, ≥ нер≥дко њх посередницька д≥¤льн≥сть с голо-ДЌ11ћ ■ Їдиним чинником, що спри¤Ї примиренню стор≥н

ќлнак шодг, втручанн¤ третьоњ сторон≥, в егнонац≥ональний конфлгкт не даЇ позитивного результату ≥ нав≥ть може привести до ес≠калац≥њ конфл≥кту. ѕрикладом цьому може бути втручанн¤ Ќј“ќ в кос≥вський конфл≥кт. „ерез непрохан≥ та не досить виправдан≥ си≠лов≥ д≥њ Ќј“ќ в≥н перер≥с у великий м≥жнародний конфл≥кт без оз≠нак його швидкого розв'¤занн¤.

¬досконаленн¤ практики розв'¤занн¤ етноконфл≥кт≥в обумови≠ло по¤ву заход≥в, метод≥в, ¤к≥ р≥зко зм≥нили ¤к≥сний стан ситуац≥њ, зокрема так званого альтернативного методу. —утн≥сть його пол¤гаЇ у використанн≥ нестандартного, неординарного вибору ≥з запропоно≠ваних вар≥ант≥в вир≥шенн¤, наприклад, Ђобм≥н територ≥њ на мирї (≥зрањльсько-арабський конфл≥кт) або економ≥чн≥, територ≥альн≥ по≠ступки в обм≥н на одержанн¤ п≥льг, в≥дновленн¤ прав конкретноњ етн≥чноњ групи.

ѕевною м≥рою цей метод застосували п≥д час вир≥шенн¤ питан≠н¤ про створенн¤ автоном≥њ рос≥йських н≥мц≥в ѕоволж¤. ƒосить ефек≠тивним методом урегулюванн¤ етнокультурного конфл≥кту можна вважати зм≥ну статусу нац≥онально-державноњ осв≥ти або умов одер≠жанн¤ њњ представниками етносу. “е ж можна сказати про задоволен≠н¤ вимог щодо зм≥ни нац≥онально-державного статусу тих чи ≥нших народ≥в; ≥нод≥ нав≥ть об'Їктивн≥ переговори з цих вимог могли б за≠поб≥гти кривавим конфл≥ктам, ¤к≥ ще довго будуть палати ≥ тл≥ти.

«усилл¤ осв≥чених пол≥тик≥в, мед≥атор≥в, здатних розв'¤зувати етнонац≥ональн≥ конфл≥кти, можуть зробити велику послугу наро≠дам, етносам, ¤к≥ починають будувати своњ в≥дносини на принципах ненасильства.