онфл≥ктолог≥¤. «а редакц≥Їю професор≥в Ћ. ћ. √ерас≥ноњ та ћ. ≤. ѕанова. ’арк≥в Ђѕравої 2002 р.

І 3.  онфл≥кт культур ≥ духовних ц≥нностей

 онфл≥кти об'Їктивно неминуч≥ в будь-¤кий соц≥альн≥й струк≠тур≥, тому що вони Ї необх≥дною умовою сусп≥льного розвитку. ¬есь процес функц≥онуванн¤ сусп≥льства складаЇтьс¤ ≥з конфл≥кт≥в ≥ кон≠сенсус≥в, згоди ≥ протиборства. „им складн≥ше соц≥альна структура сусп≥льства, чим б≥льше в ньому свободи, плюрал≥зму, тим б≥льше незб≥жних, а часом взаЇмовиключних ц≥лей, ≥нтерес≥в, ц≥нностей ≥ в≥дпов≥дно б≥льше джерел дл¤ конфл≥кт≥в. —ьогодн≥ у св≥т≥ нал≥чуЇтьс¤ понад 200 держав ≥ близько 4000 культур. “ому ≥снуЇ загальне за≠вданн¤ не допустити, у крайньому раз≥ Ч максимально знизити не≠гативн≥ насл≥дки конфл≥кту культур.

ѕричини ≥ витоки конфл≥кту культур. ѕон¤тт¤ Ђкультураї походить в≥д латинського терм≥на си≥≥ига Ч обробка, догл¤д, осв≥та, розвиток, ≥ в науков≥й л≥тератур≥ визначаЇтьс¤ ¤к специф≥чний зас≥б орган≥зац≥њ ≥ розвитку життЇд≥¤льност≥ людей, представлений у про≠дуктах матер≥альноњ та духовноњ прац≥, систем≥ соц≥альних норм ≥ ус≠тановлень, духовних ц≥нност¤х, сукупност≥ ставлень до природи, 122



ћ1∆ собою, до самих себе. ” пон¤тт≥ Ђкультураї ф≥ксуЇте Дльна идм≥нн.сть людськоњ життЇд≥¤льност≥в≥д б≥ологЩ,/* !а" ∆≤√гг,, так , ¤к≥сна своЇр≥дн≥сть конкретДо-≥с“ќрД√и’ форм ць“ жигг¤ на р≥зноман≥тнихетапах, у рамках певних епох еЩ„нДх" Датональних сп≥льнот (наприклад, антична культура 'укр“√ька культура, роешська культура ≥ т.ш).  ультура характеризуйтакож особливост. свщомост≥, повед≥нки ≥ д≥¤льност≥ людей в конкретний сферах сусп≥льного житт¤ ( наприклад, культура прац≥, культура по≠буту, художн¤ культура, пол≥тична культура тощо)

” культур≥ може ф≥ксуватис¤ зас≥б життЇд≥¤льност≥ окремого ≥ндив≥да, соц≥альноњ' групи або всього сусп≥льства в ц≥лому.

 ультуру прийн¤то под≥л¤ти на матер≥альну ≥ духовну Ч в≥дпов≥дно до двох основних вид≥в виробництва Ч матер≥ального ≥ духовного. ћатер≥альна культура охоплюЇ всю сферу матер≥альноњ д≥¤льност≥ та њњ результати (знар¤дд¤ прац≥, житло, предмети повс¤к≠денного вжитку, засоби транспорту ≥ зв'¤зку та ≥н.). ƒуховна куль≠тура пов'¤зана з≥ сферою св≥домост≥, духовного виробництва (п≥знан≠н¤, моральн≥сть, вихованн¤ ≥ просв≥тництво, включаючи право, ф≥ло≠соф≥ю, етику, естетику, мистецтво, л≥тературу, м≥фолог≥ю, рел≥г≥ю). ÷е даЇ п≥дставу говорити про р≥зноман≥тн≥сть св≥ту культур, ≥, при≠родно, про виникаюч≥ суперечност≥, особливо коли йдетьс¤ про гру≠пову сол≥дарн≥сть представник≥в т≥Їњ чи ≥ншоњ культури. √рупова сол≥дарн≥сть Ї одним з основних чинник≥в про¤в≥в агрес≥њ, ¤к≥ з≥бра≠ли за всю ≥стор≥ю людства багат≥ ≥ найкривав≥ш≥ жнива.

¬ один ≥з фатальних, але неминучих дн≥в ≥стор≥њ цив≥л≥зац≥њ ¤кесь перв≥сне плем'¤-стадо, зустр≥вши ≥нше плем'¤ та оц≥нивши його ¤к чужака-конкурента, на вс¤к випадок в≥дшукало безл≥ч розходжень м≥ж Ђћиї ≥ Ђ¬ониї. ” цьому дн≥ ≥ потр≥бно шукати початок ус≥х битв ≥стор≥њ Ч √рюнвальда ≥ „удського озера. јустерлиц¤ ≥ Ѕород≥на, ¬ер≠дена ≥ —тал≥нграда, вс≥х повстань, революц≥й, погром≥в.

¬≥дм≥нност≥ в≥д ≥нших, ¤к≥ побачило перше плем'¤, були не на користь Ђњхї, ≥ вже споконв≥чно тањли в соб≥ жагуче бажанн¤ довес≠ти Ђњмї свою перевагу, вжити запоб≥жн≥ заходи проти можливоњ аг≠рес≥њ, а найкраще Ч завдати упереджуючого удару.

—в≥дом≥сть перв≥сноњ людини виробила формулу: Ђћи Ч це до≠
бре, ¬они це поганої, ¤ка, на жаль, ви¤вилас¤ надзвичайно жи≠
вучою, що наочно п≥дтверджуЇ вс¤ ≥стор≥¤ людства. ÷¤ формула про≠
т¤гом тис¤чол≥ть ус≥л¤ко експлуатуЇтьс¤ р≥зними державами, пол≥ти≠
ками, ≥деолог≥¤ми, рел≥г≥¤ми, расами ≥ нац≥¤ми, будь-¤кими, нав≥ть де≠
що сформованими людськими об'Їднанн¤ми.



Ѕ≥льш прим≥тивною, але водночас моб≥льною формою духов≠ноњ агрес≥њ людей Ї юрба Ч нею прост≥ше за все ман≥пулювати у будь-¤ких ц≥л¤х. ёрба досить часто в≥д≥граЇ роль суб'Їкта в конфл≥кт≥, що розгортаЇтьс¤ через з≥ткненн¤ культур.

ёрба форма ≥нтеграц≥њ слабких проти сильних, ¤к≥ традиц≥йно

перебувають у ф≥зичн≥й меншост≥. ёрба цементуЇ загальний ≥нтерес ¤к загальну мету, утворюЇ групове психоенергетичне поле, ¤ке нази≠вають Їгрегором, де розумов≥ процеси в≥дбуваютьс¤ на р≥вн≥ енер≠гетичних поток≥в.

 ожна думка, що зароджуЇтьс¤ в людському мозку, йде до загаль≠ного псих≥чного пол¤ ≥ живе там у вигл¤д≥ енергетичних хвиль. ≤ден≠тичн≥ думки в≥брують резонансно, н≥би зливаючись в Їдине т≥ло Ч егрегор. Ћюди, розм≥рковуючи на тему Їгрегора, зар¤джають його б≥оЇнерг≥Їю. ѕри цьому можливий ¤к пр¤мий, так ≥ зворотн≥й зв'¤зок, тобто егрегор, у свою чергу, здатний зар¤джати енерг≥Їю ло¤льну до нього людину. ≤снують величезн≥ Їгрегори, створен≥ багатьма по≠кол≥нн¤ми людей; найб≥льш≥ з них створен≥ р≥зними рел≥г≥¤ми, ≥де≠олог≥¤ми, а також культурами1.

÷¤ п≥дключен≥сть людини до загального пол¤, ¤ку називають почутт¤м причетност≥, розмиваЇ ≥ без того слабк≥ контури особист≥сно-го Ђяї та приЇднуЇ њњ до загальноњ легковажноњ, нав≥юваноњ та агре≠сивноњ системи.

ёрба не розбираЇтьс¤, хто правий, а хто винуватий.  лючем њњ запалюванн¤ можуть стати так≥ слова: ЂЌаша справа Ї справедли≠вою!ї, ЂЌаших б'ють!ї або Ђ—к≥льки ж можна ?ї, ЂЅий!ї (жид≥в, фриц≥в, в≥рмен, грузин, ≥нтел≥гент≥в, пом≥щик≥в ≥ взагал≥ Ђњхї, тих, хто не Ђћиї). ≤ юрба миттЇво перетворюЇтьс¤ на збожевол≥вший та≠бун, ¤кий все трощить, все см≥таЇ на своЇму шл¤ху, жорстокий ≥ не≠щадний.

 ультурно-≥сторичний, рел≥г≥йний, духовний, а часто ≥ пол≥тич≠ний аспекти в б≥льшост≥ конфл≥кт≥в-в≥йн, конфл≥кт≥в-революц≥й Ї очевидними. Ќаприклад у ѕариж≥ в 1572 р, у н≥ч напередодн≥ дн¤ св¤≠того ¬арфолом≥¤ (23 серпн¤) юрби озброЇних католик≥в удерлис¤ до будинк≥в спок≥йно спл¤чих протестант≥в-гугенот≥в. ¬они стр≥л¤ють, вбивають, спалюють. –≥жуть животи ваг≥тним ж≥нкам, викидають ≥з в≥кон пр¤мо на в≥стр¤ п≥к ≥ алебард маленьких д≥тей, до того ж зовс≥м не з особистоњ ненавист≥ до своњх жертв ≥ нав≥ть не т≥льки з рел≥г≥йно≠го фанатизму. ÷¤ юрба просто-напросто одержала можлив≥сть без-

1 ƒив : јверь¤нов ¬. —  нига начал. ћ,. 1994. —. 28-34, \7&



Д,рДо про¤ви, и свою приховану жорсток≥сть чим ≥ скопи,
 онфл≥ктн≥ взаЇмов≥дносини католик≥в з гугенота,Щ\- – ?,*с¤-
чаД,пул¤ц.њ владних пол≥тик≥в, що ≥ спр¤муй ≤—√0ћ

¬ XVII ст. у протестантськ≥ аЋ^^∆** Дану: гугеноти вбивали католик≥в. јле чи гуготи ^√«¤к√о називати реч≥ своњми шенами, то вбивала голота, збита в юр“и в≥дпов≥дним чином збуджена , п≥дбурена тими, кому ц¤ р≥занина 6у' ла виг≥дна Ч правл¤чою аристократ≥Їю.

Ђякщо хочете швидко роз≥гнати юрбу, то розстр≥л¤йте перш≥ п'¤ть сотень, ≥нш≥ розб≥жатьс¤ сам≥ї (Ќаполеон ≤). ÷¤ фраза народи≠лас¤ п≥сл¤ того, ¤к ¬ вандемьЇра (5 жовтн¤ )1795 р. багатотис¤чн≥ юр≠би, озброЇн≥ ≥ п≥дбурюван≥ ро¤л≥стами, рушили на штурм паризько≠го  онвенту, а молодий артилер≥йський генерал Ќаполеон Ѕонапарт ударив по заколотниках гарматноњ картеччю. ≈фект був наст≥льки приголомшуючим, що в той же веч≥р Ќаполеон був призначений ко≠мандуючим ус≥ма в≥йськовими силами тилу ≥ набув такоњ попул¤р≠ност≥, про ¤ку ще день тому в≥н ≥ не мр≥¤в.

ёрба маЇ, безперечно, найг≥рш≥ ¤кост≥ двоногоњ тварини; вона не втратить можливост≥ скористатис¤ безпорадним станом слабкого, але при цьому не соромитьс¤ най ганебн≥шого Ч б≥гти в≥д агрес≥њ сильного.  ультурно-ц≥нн≥сн≥ ≥мперативи юрби розмит≥ ≥ неч≥тк≥, ни≠ми легко Ђспекулюватиї на психолог≥чному р≥вн≥. ѕ≥дступна ≥ бо¤≠гузлива жорсток≥сть, шо жадаЇ своЇњ реал≥зац≥њ, але за умов гаранто≠ваноњ безкарност≥ Ї майже чи не головною культурно-псих≥чною вла≠стив≥стю юрби.

Ѕудь-¤к≥ Ђпотьмарен≥ епохиї Ї зор¤ними часами юрби. —аме тод≥ в нењ виникаЇ можлив≥сть досхочу покуражитис¤ над беззахисною менш≥стю, що своњм вразливим станом провокуЇ, збуджуЇ масову кро≠вожерлив≥сть. —аме тод≥ Ђстадої раптом переймаЇтьс¤ св≥дом≥стю своЇњ так званоњ всесильноњ Ђнародност≥ї. —аме тод≥ тр≥умфуЇ (ран≥ше вгамований сусп≥льним пор¤дком) нин≥ зв≥льнений в≥д оков могутн≥й масовий Ђ≥нстинкт переможц¤ї. ј це перемога руйнац≥њ, хаосу. ћ≥ць ≥ пристрасть юрби н≥коли не були спр¤мован≥ на творенн¤.

¬ часи ¬еликоњ ‘ранцузькоњ революц≥њ юрби люмпен≥в розтро≠щили фортецю Ѕастил≥ю, грабували маЇтки ≥ палаци аристократ≥в, убивали, мучили, івалтували ≥ влаштовували дик≥ орг≥њ на попели≠щах шедевр≥в арх≥тектури, ¤к≥ вони спалили.

ќтже, питанн¤ про кордони насильницького втручанн¤, в ме≠жах ¤ких особливост≥ нац≥онального, культурного житт¤ збер≥гають своњ ≥снуванн¤, неможливо вир≥шити шл¤хом лише теоретичного



ДД¤.Д≥у ќчевидно, що культурн≥ традиц≥њ чи локальн≥ форми житт¤ чин¤ть певний оп≥р, збер≥гаючи ≥дентичн≥сть нав≥ть у раз, р≥зно-чпн≥гних спроб культурного пересл≥дуванн¤ ≥ здатн≥ швидко в≥дро-пжуватис¤ за спри¤тливих умов. ≤ншими словами, загибель локаль≠ноњ форми культурного житт¤, певне знищенн¤ спроможност≥ њњ нос≥њв до в≥дтворенн¤ Ї найглибшою, останньою межею можливого насиль≠ства. ÷е Ї найруйшвн≥шою верс≥Їю зак≥нченн¤ конфл≥кту культури. –≥зноман≥тт¤ культурно-ц≥нн≥сних конфл≥кт≥в. —учасн≥ зм≥ни в характер≥ насильницьких конфл≥кт≥в можна представити форму≠лою: в≥д боротьби соц≥альних систем Ч до м≥жнац≥ональних ≥ етно≠культурних з≥ткнень.

” цьому контекст≥ культуру вже недостатньо розум≥ти тра≠диц≥йно.  ультура Ч не т≥льки сфера ун≥версальних духовних ≥ ма≠тер≥альних дос¤гнень людства, загальних дл¤ вс≥х людей ц≥нностей, норм ≥ знань.  ультура Ч це насамперед локальний зас≥б бутт¤ лю≠дей, њх повс¤кденний св≥т, що природно-≥сторично виникаЇ ≥ макси≠мально визначаЇ екз≥стенц≥йний вим≥р повед≥нки ≥ зв'¤зк≥в людей у сусп≥льств≥1.

Ћокальн≥сть конфл≥кту сл≥д розум≥ти б≥льш глибоко, тобто ¤к конфл≥кт культурних св≥т≥в житт¤, завжди особливих, ун≥кальних за≠соб≥в бутт¤, або, кажучи ф≥лософською мовою, ¤к конфл≥кт онтолог≥њ р≥зних культур. Ќаприклад, ун≥версальна св≥това рел≥г≥¤ одержуЇ у певному культурно-життЇвому св≥т≥ сенс збер≥ганн¤ ЂсвоЇњ влас≠ноњ в≥риї, ЂЅога, що обер≥гаЇ саме цей народї.

¬≥дносно самост≥йними в духовн≥й сфер≥ Ї внутр≥шн≥ психо≠лог≥чн≥ конфл≥кти особистост≥. якщо ‘рейд все б≥льше схил¤вс¤ до оц≥нки такого роду конфл≥кт≥в ¤к бойовища м≥ж силами, що вит≥снен≥, ≥ силами, що витискують, то сучасн≥ досл≥дники знаход¤ть, що до внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в повинн≥ бути включен≥ суперечлив≥ ставлен≠н¤ не т≥льки до ≥нших людей, а й до самого себе, суперечлив≥ ¤кост≥ ≥ суперечлив≥ множини ц≥нностей.

ќск≥льки конфл≥кти часто стосуютьс¤ переконань, в≥ри чи мо≠ральних ц≥нностей, њх визнанн¤ припускаЇ, що ми розвинули свою власну систему ц≥нностей. ѕросто запозичен≥ переконанн¤, ¤к≥ не Ї частиною нашого Ђяї, навр¤д чи волод≥ють достатньою силою, щоб викликати конфл≥кти або служити головним критер≥Їм при прий≠н¤тт≥ р≥шень. “ак≥ переконанн¤, ¤кщо на них справл¤Їтьс¤ певний вплив, легко зам≥нюютьс¤ ≥ншими. якщо ми просто запозичили ви-

1 ƒив : Ѕутт¤ люпини в культур≥: лосв≥л онтолог≥чного п≥тону.  Д ≤„„1. 126



,;÷—Ќ1 в нашому оточенн≥ ц≥нност≥, то конфл≥кти з дуже важливих
1я нас питань не виникають. ? важливих

якщо, наприклад, син н≥коли не сумн≥вавс¤ в мудрост≥ свого обмеженого оатька. то виникаЇ ледь пом≥тний конфл≥кт коли батько зажадаЇ, щоо син оорав профес≥ю, котра в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д т≥Їњ ¤к≥й в≥н сам в≥ддаЇ перевагу. ќдружений чолов≥к, ¤кий любить ≥ншу ж≥нку перебуваЇ в реальному конфл≥кт≥; ≥ ¤кщо в≥н не зм≥г роз≥братис¤ у своњх погл¤дах на зм≥ст шлюбу, то просто обере найменший оп≥р зам≥сть того щоо визнати ≥снуванн¤ конфл≥кту ≥ прийн¤ти однознач≠не р≥шенн¤.

—вою специф≥ку мають й ≥нш≥ р≥вн≥ конфл≥кту ц≥нностей; м≥ж ≥ндив≥дами, малими або великими групами. √еопол≥тики знаход¤ть р≥зк≥ розходженн¤ м≥ж ц≥нност¤ми не т≥льки окремих крањн, а й ц≥лих цив≥л≥зац≥й. ’ристи¤нська цив≥л≥зац≥¤, наприклад, в≥дв≥ку ¤к канони визнаЇ дес¤ть моральних запов≥дей. ѕроте в розвинутих крањнах «а≠ходу традиц≥йн≥ форми рел≥г≥њ (протестантизм, католицизм) занепа≠дають: р≥вень в≥дв≥дуванн¤ церков знижуЇтьс¤, знец≥нюЇтьс¤ ≥ роль традиц≥йноњ морал≥. Ћюди в меншому ступен≥, пор≥вн¤но з минули≠ми дес¤тир≥чч¤м, схильн≥ п≥дтримувати вимоги щодо аборт≥в, само≠губств, гомосексуал≥зму, розлучень.

” той же час ≥сламський фундаментал≥зм з його ц≥нност¤ми пе≠реживаЇ видимий п≥дйом, особливо в тих крањнах, де економ≥ка або слабко розвинута, або заснована вин¤тково на продажу нафти.

 онфл≥кти ц≥нностей в ”крањн≥ та ≥нших крањнах у так званий перех≥дний пер≥од ( проведенн¤ кардинальних економ≥чних ≥ пол≥тич≠них реформ) також мають специф≥чн≥ риси. ѕри всьому розмањтт≥ процес≥в у цих крањнах найб≥льш значним вважаЇтьс¤ конфл≥кт м≥ж традиц≥онал≥змом ≥ модерн≥змом. ÷ей конфл≥кт розвивавс¤ поступо≠во, в≥н ≥з багатьох причин передував пол≥тичним под≥¤м початку 90-х рок≥в XX ст.

≤ншими найважлив≥шими видами конфл≥кт≥в ц≥нностей Ї: конфл≥кт м≥ж свободою ≥ р≥вн≥стю, справедлив≥стю ≥ нер≥вн≥стю, ко≠лектив≥змом ≥ ≥ндив≥дуал≥змом, ксенофоб≥Їю (ворожнеча ≥ вороже ставленн¤ до ≥ноземц≥в) ≥ в≥дкрит≥стю до св≥ту, демократ≥Їю ≥ авто≠ритарн≥стю, прагненн¤м до сусп≥льноњ власност≥ ≥ ор≥Їнтац≥Їю на приватну власн≥сть тощо. ¬загал≥ можна стверджувати, що конфл≥кти ÷≥нностей пом≥тно прискорюють або упов≥льнюють сусп≥льн≥ змши. ” розвинутих зах≥дних крањнах сьогодн≥ спостер≥гаютьс¤ по≠ступове зникненн¤ тих систем ц≥нностей, що склалис¤ в умовах деф≥циту, ≥ ¤вне поширенн¤ серед сегмент≥в сусп≥льства, к≥льк≥сть



¤ких пост≥йно зб≥льшуЇтьс¤, таких ц≥нностей, в основ, ¤ких лсжам. заможн≥сть . стаб≥льн≥сть (–. ≤нглхарт). ÷с обумовлюЇтьс¤ бсспрсцс-√еитно високим р≥внем реального добробуту, ¤ким характеризуЇтьс¤ становище народу в передових ≥ндустр≥альних крањнах, на в≥дм≥ну в≥л умов ≥снуванн¤ б≥льш ранн≥х сусп≥льств. ” розвинутих ≥ндустр≥аль≠них крањнах б≥льш≥сть людей вважають достаток за звичайну р≥ч , сприймають його ¤к належне. ≤ саме тому, що вони ставл¤тьс¤ до свого матер≥ального добробуту ¤к до належного, вони не усв≥домлю≠ють ступен¤ впливу ц≥Їњ даност≥ на њх св≥тогл¤д.

” нов≥й систем≥ ц≥нностей ≥≥ з них, то в≥дв≥ку грали ключову роль у становленн≥ ≥ндустр≥ального сусп≥льства, тобто економ≥чн≥ дос¤гненн¤, р≥ст ≥ рац≥ональн≥сть, певною м≥рою втратили св≥й вплив. Ќа р≥вн≥ сусп≥льства в ц≥лому спостер≥гаЇтьс¤ радикальне зм≥щенн¤ пр≥оритет≥в раннього етапу ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, посилюЇтьс¤ тенденц≥¤ до переносу акцент≥в з економ≥чного росту на занепокоЇн≥сть його не≠гативним впливом на навколишнЇ середовище. Ќа р≥вн≥ ≥ндив≥дуу≠ма максим≥зац≥¤ економ≥чних усп≥х≥в поступово позбавл¤Їтьс¤ пр≥ори≠тету: дл¤ зростаючоњ частини населенн¤ куди б≥льш значущими ста≠ють самовираженн¤ ≥ прагненн¤ до осмисленоњ прац≥. «м≥нюЇтьс¤ ≥ ц≥нн≥сна мотивац≥¤ прац≥: максим≥зац≥¤ прибутк≥в ¤к головний пр≥ори≠тет усе очевидн≥ше поступаЇтьс¤ м≥сцем ступеню задоволеност≥ са≠мим процесом прац≥.

” посттотал≥тарних умовах, що одержали дуже точну назву Ђпротодемократ≥њї, стаЇ наочним, ¤ким чином колективн≥ конфл≥кти переростають у д≥йсну Ђв≥йну св≥т≥вї, ¤кщо скористатис¤ висловом √. ”еллса. ѕол≥тики одержали можлив≥сть ( ≥ спритно њњ використо≠вують) Ђдемократичноњї легал≥зац≥њ права на насильство, що њм на≠дають процеси посткомун≥стичноњ лег≥тимац≥њ влади на етно-нацюнальшй культурн≥й основ≥1. ѕол≥тика масового насильства лег≥ти≠муЇтьс¤, набуваючи персонал≥зованоњ форми переживанн¤ Ђзагибел≥ нашого , мого власного св≥туї, необх≥дност≥ його захисту за будь-

нЩ√Д”> <<Ќа¬'“№ ÷Ў∞ё Ўћ—"0√ќ ж" п¤>>-хоча …ƒ—“№—я не про тоталь≠ну в≥йну, а про так званий локальний конфл≥кт

ху влае—ноњ√≥”  ∞ЌфЋ≤ “  ”Ћ№1”– ^ це насильство, що не в≥даЇ стра-Щюю з“гДк –“1: Ћёƒ»Ќа  ”Ћ№“”–" втрачаИ сенс жиЩ –Ђ∞" 3 мож"

. ^^о“;^::::2гфткт найб≥льш 'р^Ч>'



—учасн≥ пол≥тичн≥, геопол≥тичн≥ про¤ви насильс Д.овальними, обмеженими сутичками, але насправд≥ цс ппо¤вит? ѕального насильства, спр¤мованого Да силове знищенн¤ ¤к Дайбшьш ()—ќбист,сн¤х, так , узагальнюючих форм сусп≥льноњ, етнокули√ Доњ ≥дентичност≥. —учасн≥ стратег≥њ сили, що ман≥пулюють конфл≥ктї" мД культур, Ї б≥льш тотальними, н≥ж тотальне насильство оск≥льки њх метою Ї не т≥льки примусова трансформац≥¤ (знищенн¤) загаль≠них умов ≥снуванн¤, а й прагненн¤ ц≥леспр¤мовано керувати вс≥м культурним масивом житт¤ людей, тими чи ≥ншими культурними традиц≥¤ми сп≥льноти.

ќсобливост≥ регулюванн¤ конфл≥кт≥в культур. Ѕудь-¤ка аб≠страктна розмова про те, що демократ≥¤ докор≥нно знищила тотал≥та≠ризм, не додасть реального розум≥нн¤ конфл≥кт≥в у сьогодн≥шн≥й си≠туац≥њ, ¤кщо не враховувати залишк≥в культурного насильства, наси≠ченого рудиментами та анахрон≥змами з час≥в пануванн¤ старого ре≠жиму. ќдна ≥з головних особливостей посткомун≥стичноњ епохи саме ≥ пол¤гаЇ у використанн≥ в пол≥тичн≥й практиц≥ деструктивних сил культурно-духовних конфл≥кт≥в ≥ потенц≥алу насильства.

¬икладене означаЇ, що спроба розв'¤занн¤ конфл≥кту культур, ¤кщо в≥н виник ≥ триваЇ, в тому числ≥ завд¤ки п≥дтримц≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ пол≥тичноњ сили, потребуЇ нетрадиц≥йних метод≥в анал≥зу ≥ розум≥нн¤ його природи. ÷ей напр¤мок випливаЇ ≥з необх≥дност≥ розгл¤дати конфл≥кт культур ¤к конфл≥кт сп≥втовариств, ¤к з≥ткненн¤ р≥зно≠ман≥тних культурних основ житт¤. “ому шл¤х його осмисленн¤ ле≠жить у р≥чиш≥ нов≥тн≥х ф≥лософських пошук≥в тих глибинних основ бутт¤ людей, ¤к≥ власне й уможливлюють ≥снуванн¤ людських куль≠турних сп≥втовариств.

«бер≥ганн¤ умов стаб≥льност≥ не належить до сфери лише тео≠ретичних опис≥в. ”с≥ њњ реальн≥ приписи ≥ р≥шенн¤ Ч це обов'¤зко≠во ще й практичн≥ розпор¤дженн¤, що передбачають виробленн¤ њх Ђноу-хауї ≥ механ≥зм≥в толерантност≥. ѕроблема дос¤гненн¤ толе≠рантност≥, знанн¤ того, ¤кими засобами ≥ на ¤ких шл¤хах дос¤гаЇтьс¤ ситуац≥¤ стаб≥льност≥, залишаЇтьс¤ насамперед культурно-ц≥нн≥сною

проблемою.

≈коном≥чн≥, культурн≥ ≥ пол≥тичн≥ зм≥ни пов'¤зан≥ м≥ж собою ≥ певною м≥рою передбачен≥. “ак, при ≥ндустр≥ал≥зац≥њ спостер≥гаЇтьс¤ безперервний зсув в≥д традиц≥йних до рацюнально-правових ц≥нно-стей. —учасн≥ прагненн¤ людей до одержанн¤ осв≥ти, розвитку на≠уки ≥ ≥ехн≥ки, дос¤гненн¤ в≥дносноњ самост≥йност≥ у вчинках тощо в≥дзначають багато досл≥дник≥в.



яв≥ основн≥ школи (марксистська ≥ всбср≥анська) пом≥тно р≥знит≥,-ш≥нш конфл≥кту ц≥нностей. якщо прихильники марксизму “птвеш≥жукль що економ≥чн≥ ≥нтереси визначають пол≥тичн≥ ≥ куль-тои. ц≥нност≥, то вебершнц≥ вважають, що культурн≥ ц≥нност≥ ма≠ють пр≥оритет. Ќезважаючи на в≥дм≥нност≥ у п≥дходах, ц≥ школи схо≠д¤тьс¤ о тому, то зв'¤зки ≥нтерес≥в ≥ ц≥нностей Ї не т≥льки незапереч≠ними а й т≥сно корелюютьс¤.

¬ивченн¤ систем ц≥нностей у 43 крањнах св≥ту (1990-1991 рр.) св≥дчить: модерн≥зац≥¤ веде до по¤ви синдрому ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, вик≠ликаЇ фахову спец≥ал≥зац≥ю, бюрократизац≥ю, п≥дйом осв≥тнього р≥вн¤ ≥ такоњ конф≥гурац≥њ в≥рувань та ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, ¤к≥ т≥сно пов'¤зан≥ з високим р≥внем економ≥чною розвитку. ѕроте у високо-розвинутих ≥ндустр≥альних сп≥льнотах, здаЇтьс¤, ви¤вл¤Їтьс¤ ≥нший синдром: економ≥чний р≥ст втрачаЇ свою центральну роль. ¬ той же час тут виникаЇ синдром культурних та ≥нституц≥ональних зм≥н, пов'¤заних з перенесенн¤м уваги на ¤к≥сть житт¤ в ц≥лому ≥ демо≠кратичн≥сть пол≥тичних ≥нститут≥в зокрема1.

ќтже, ц≥нност≥ ¤к загальн≥, стаб≥льн≥ характеристики людей зм≥нюютьс¤ п≥д впливом економ≥чних, соц≥альних та ≥нших чинник≥в ≥ спр¤мовують своњх нос≥њв на дос¤гненн¤ певних ц≥лей. Ћюди ¤к у буденн≥й д≥¤льност≥, так ≥ в конфл≥кт≥ прагнуть до задоволенн¤ своњх потреб, реал≥зац≥њ власних ≥нтерес≥в, керуючись ц≥нн≥сними у¤влен≠н¤ми про тс. що дл¤ них Ї пр≥оритетним, а що н≥.

«в'¤зок конфл≥кту ц≥нностей з потребами та ≥нтересами ≥стот≠ною м≥рою опосередкований. « урахуванн¤м значущост≥ св≥домост≥ окрем≥ конфл≥кти ц≥нностей можуть бути успадкован≥ пам'¤ттю про минул≥ образи ≥ сутички. ЅуваЇ ≥ так, що люди одн≥Їњ групи (посе≠ленськоњ, наприклад), що мають схож≥ ≥нтереси, р≥зко розход¤тьс¤ в рел≥г≥йних погл¤дах чи у св≥тогл¤дних ≥деалах; це неминуче веде до духовного конфл≥кту чи конфл≥кту культур.

ѕроблема сп≥в≥снуванн¤ культур сьогодн≥ маЇ особливе значен≠н¤ тому, що розгл¤даЇтьс¤ в межах питань м≥жнародних в≥дносин м≥ж Ђнародами-братамнї колишнього соц≥ал≥стичного табору та на≠родами колишньою —–—–.

—л≥д в≥дзначити, що останн≥м часом конфл≥кти культур, сутич≠ки е≥нокультурннх св≥т≥в ¤вл¤ють собою приклади радикального не-гюрозум.нн¤. ѕро ¤кий рецепт може йтис¤ у випадках локальних конфл≥кт≥в ¤к ситуац≥й культурного взаЇмознищенн¤' ƒе знайти зз-

1 ƒив.: ћежлународни≥њ журнал сош≥альнмх наук. - 1996 - є 2 - — 10 130



,-альну основу ≥ м≥ру концептуальноњ дом≥рност≥ пац≥он¤ДиД

н¤ стор≥н на тл, м.ст ≥ сел. зруйнованих п≥д час кќ1л“^й -"аЌ"

територ≥њ колишн≥х республ≥к —–—–? к0"‘лют ≥ в≥йн на

ƒогов≥р ¤к зас≥б урегулюванн¤ ≥ загальна пол≥тико ,,ДД
Д3 д≥¤ в умовах конфл.кту культур маЇ т≥ль“^^^
функшк. - ф≥ксувати умови абсолютноњ роз'Їднаност≥*7"шЩ
ючДх стор≥н. ¬≥н так , сприймаЇтьс¤ - ¤к догов≥р про Дем^л√Щ
домовитьс¤. Ќад,, на б≥льш поширене розум≥нн¤ толерантност≥
загальноњ зм≥стовноњ основи можливого сп≥в≥снуванн¤ руйнуютьс¤
можливо, назавжди разом з по¤вою локальних конфл≥кт≥в культур'
¬иникаЇ стан необх≥дност≥ сп≥в≥снуванн¤ поза одною ≥стиною поза
Їдиною сп≥льною дл¤ вс≥х культурною, а в≥дтак, ≥ сусп≥льно-пол≥тич≠
ною основою. ÷с Ї новим зм≥стом культурноњ толерантност≥ по≠
вага ≥ розум≥нн¤, визнанн¤ права на ≥снуванн¤ ≥ спов≥дуванн¤ ≥нших
ц≥нностей та культурних зразк≥в.

якщо класична ≥де¤ подоланн¤ конфл≥кт≥в грунтуЇтьс¤ на по≠н¤тт≥ толерантност≥ ¤к св≥домо контрольованоњ поступки (в тому числ≥ й п≥д загрозою силового тиску ≥ примусу), то ситуац≥¤ локаль≠ного конфл≥кту потребуЇ розр≥зненн¤ власне формально-пол≥тичних в≥дносин, з одного боку, ≥ культуролог≥чних Ч з ≥ншого.

÷≥ новац≥њ сл≥д ураховувати в пол≥тичних д≥¤х: немаЇ рац≥њ вжи≠вати ¤кихось санкц≥й стосовно культури, тобто щодо прагненн¤ людей жити у власних соц≥окультурних формах бутт¤. —илов≥ загрози куль≠тур≥ перетворюютьс¤ в наш час на фанатичне протиборство людей до згубного к≥нц¤. ѕол≥тична св≥дом≥сть, що не в≥дмовилас¤ в≥д тра≠диц≥йних погл¤д≥в, часто хибно визначаЇ волю до власноњ культури ¤к радикальний нац≥онал≥зм, варварство або нав≥ть сепаратизм. –егул¤≠тивний ≥деал методу толерантност≥, навпаки, потребуЇ говорити Ђтакї кожн≥й культур≥, будь-¤кому культурному св≥ту житт¤, њх бажанн¤м са-мостверджуватис¤; проте, висловлювати р≥шуче Ђн≥ї пол≥тикам, що спекулюють на природному ≥мун≥тет≥ кожноњ культури.

¬ умовах лег≥тимац≥њ новоњ демократичноњ влади, нових засад ≥ форм њњ зд≥йсненн¤ люди намагаютьс¤ в≥дшукати колективний зм≥ст персональноњ життЇвоњ активност≥. —аме етнонац≥ональн≥ форми жит≠т¤, культурн≥ традиц≥њ набувають ≥сторично виправданого, узаконе≠ного значенн¤.  ультурно-≥сторична св≥дом≥сть, а отже, ≥ л≥тератур≠но закр≥плена академ≥чна ≥стор≥¤ одержують властивостей культур≠ного фундаментал≥зму.

Ќа хвил≥ усп≥х≥в суверен≥зац≥њ з культурно-пол≥тнчного розламу св≥т≥в ≥з перес≥чних ≥ромад¤н ≥ пол≥тик≥в, ≥нтел≥генц≥њ ≥ пролетар≥ату



Датешал≥зуютьс¤ самод≥¤льн≥ нос≥њ основ лег≥тимац≥њ та ≥дентич≠ност≥ њх легко вп≥знати за риторикою ≥ пол≥тичною повед≥нкою; во≠ни м≥с≥онери колективноњ ≥ етнокультурноњ ≥дентичност≥, самов≥ддан≥ поборники њњ до самого к≥нц¤. ¬они в≥шають Ђв≥д ≥мен≥ї самого на≠раду на п≥дстав≥ нових засад нац≥онально-культурного житт¤ крањни, безапел¤ц≥йно морал≥зуючи, особливо щодо культурноњ ≥дентичност≥, њх старанн¤ми культурна ≥стор≥¤ зм≥нюЇ своЇ значенн¤, ≥нод≥ на пр¤≠мо протилежне. √оловне њх завданн¤ Ч в≥дтворити власну ≥стор≥ю, створити Ђсвоюї ≥сторичну правду. «д≥йснюЇтьс¤ культурно-пол≥тич≠на ≥нтерпретац≥¤ ≥сторичних под≥й, а в≥дтак, стас зрозум≥лим в≥дносн≥сть будь-¤кого культурно-≥сторичного факту, адже факти н≥бито загальноњ культурноњ ≥стор≥њ можуть набути зовс≥м протилеж≠ного ≥сторичного тлумаченн¤.

 ультурно-ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ сучасноњ ”крањни.  ультуро≠лог≥чна напружен≥сть ≥стор≥њ через нов≥ кон'юнктурн≥ ≥нтерпретац≥њ Ї необх≥дною умовою лег≥тимац≥њ новоњ влади ≥ самоствердженн¤ нац≥ональноњ сп≥льност≥.

ѕроблеми лег≥тимац≥њ посткомун≥стичноњ влади в ”крањн≥ вир≥шу≠ютьс¤ в контекст≥ виокремленн¤ своЇњ традиц≥њ, власного культурно≠го св≥ту в≥д ≥нших культурних св≥т≥в, особливо в≥д –ос≥њ. « перших рок≥в незалежност≥ серед найб≥льш радикальних пол≥тик≥в переважаЇ риторика щодо в≥дторгненн¤ рос≥йськоњ культури, ¤ка концентруЇтьс¤ в гасл≥ Ђѕодал≥ в≥д ћоскви!ї ” ц≥й св≥тогл¤дн≥й перспектив≥ будь-¤ка розмова про пошуки загального культурного ≥, б≥льш того, пол≥тич≠но Їдиного св≥ту однозначно в≥дкидаЇтьс¤; залишаютьс¤ лише спо≠гади про колишню Їдн≥сть. ќтже, нац≥онал-радикальн≥ культурпол≥ти-ки робл¤ть акцент на максимальн≥й в≥дм≥нност≥ в≥д рос≥йськоњ куль≠тури ≥ нав≥ть њњ чужородност≥; тод≥ ¤к в ≥ншоњ частини населенн¤ це, навпаки, предмет неск≥нченноњ культурно-пол≥тичноњ ностальг≥њ та спод≥вань.

¬ельми серйозним у в≥дносинах м≥ж ”крањною ≥ –ос≥Їю Ї те, шо суверен≥зац≥¤ на культуролог≥чних засадах виходить за кордони м≥жнац≥онального розмежуванн¤ ≥ набуваЇ м≥жнародного геопол≥тич-ного значенн¤. ‘акт пол≥тичного роз'Їднанн¤ двох найближчих слов ¤нських культур потенц≥йно приховуЇ в соб≥ набагато б≥льший радикальний зм≥ст щодо розламу геопол≥тично сум≥жних св≥т≥в ≥ ри≠зику можливих конфл≥кт≥в м≥ж ними. ўоб запоб≥гти цьому, треба вести мову про в≥дродженн¤ у пол≥тичному контекст≥ й ”крањн≥ ≥ –ос≥њ культури Ївраз≥йськоњ ≥дентичност≥, Ївраз≥йськоњ ≥деолог≥њ та св≥то≠гл¤ду ≥ такого ж державного розум≥нн¤. 132



≤ лобал≥заш¤ культурпол≥тики аж до протисЩ,Д. ≤1’ќƒ” , —ходу (™враз≥њ, стаЇ зрозум,Щ,^Щ “~Д… ≥аДД¤: чи можна спод≥ватис¤ Да ¤к≥-небудь подальш≥ зм≥ни в пол≥т√, ДДДкомун≥стичних крањн ? “еоретично це вимагаЇ нового сЩ,Щ' лег≥тимац≥њ влади, особливо в умовах незлагоди ≥ кризи ѕол≥тична лег≥тимац≥¤ грунтуЇтьс¤ на зверненн≥ до непол≥тичних масових ц≥нно стей, тобто до нац≥ональних, культурних ≥дей ≥ традиц≥й Ќовий крок у так≥й лег≥тимац≥њ влади потребуЇ ≥деолог≥чноњ опори на б≥льш ун≥вео сальн≥ у¤вленн¤ про самоцшност≥ Ђнашоњї культурноњ ≥дентичност≥  онфл≥кти культур дл¤ окремих пол≥тичних режим≥в внутр≥шньо пов'¤зан≥ з завданн¤ми розв'¤занн¤ власних суперечностей. ѕротис≠тавленн¤ «ападу Ч це значною м≥рою внутр≥шн¤ необх≥дн≥сть пост≠комун≥стичноњ влади стати або ор≥Їнтуватис¤ на б≥льш високий ща≠бель культуролог≥чноњ лег≥тимац≥њ, бажанн¤ успадкувати краще, але ц≥лком в ≥нших умовах ≥ традиц≥¤х. ¬иникаЇ, таким чином, не просто потреба в обмежен≥й традиц≥йними рамками культурн≥й меж≥, а Ђлег≥ти-мац≥йна спрагаї поЇднанн¤ з глобальною Ївраз≥йською ≥деолог≥Їю.

” пол≥тично незалежн≥й ”крањн≥, ¤ка виокремилась назавжди, формуЇтьс¤ власний культурний материк. –озлом культур ”крањни ≥ –ос≥њ (у цьому контекст≥) маЇ сприйматис¤ ≥ тлумачитис¤ ¤к позитив≠ний факт, ¤к необх≥дна культурпол≥тична умова. ÷е методолог≥чна установка на об'Їктивне виокремленн¤ названих етнокультурних св≥т≥в, недивл¤чись на всю њх реальну ≥сторичну близьк≥сть та акту≠альн≥сть гармон≥йного сп≥в≥снуванн¤.

Ќайб≥льш перспективний шл¤х нац≥ональних ≥ геопол≥тичних взаЇмов≥дносин ”крањн≥ ≥ –ос≥њ Ч визнанн¤ незалежност≥ ≥ са-моц≥нност≥ украњнськоњ ≥ рос≥йськоњ культур. ÷е шл¤х достатньо рац≥ональний, досить в≥дкритий дл¤ вс≥х ≥нших культурних сп≥лку≠вань, шл¤х повного порозум≥нн¤ ≥ сп≥вроб≥тництва у сфер≥ культури ≥ пол≥тики. ÷е в≥дмова в≥д претенз≥й на будь-¤ку ун≥версальн≥сть чи зверхн≥сть, в≥дмова в≥д культурного диктату, ¤кий неминуче веде до конфл≥кт≥в ц≥нностей ≥ культур.