онфл≥ктолог≥¤. «а редакц≥Їю професор≥в Ћ. ћ. √ерас≥ноњ та ћ. ≤. ѕанова. ’арк≥в Ђѕравої 2002 р.

І 3. ƒинам≥ка конфл≥кту

Ѕудь-¤кий конфл≥кт проходить дек≥лька стад≥й. як правило, йо≠му передуг конфл≥ктна ситуац≥¤, пот≥м ескалац≥¤ конфл≥кту ≥ його завершенн¤.

ѕон¤тт¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ. ѕ≥д конфл≥ктною ситуац≥Їю сл≥д розум≥ти таке сполученн¤ обставин, людських ≥нтерес≥в, котре об'Їктивно складаЇ п≥дірунт¤ дл¤ реального протиборства м≥ж соц≥альними суб'Їктами. √оловна риса ситуац≥њ Ч виникненн¤ пред≠мета конфл≥кте. ќск≥льки конфл≥ктна ситуац≥¤ передуЇ безпосеред≠ньо конфл≥кту, вона може бути ще не використана сторонами ≥ нав≥ть повною м≥рою не осмислена.

Ќаприклад, у приватизованому п≥дприЇмств≥ нов≥ власники кон≠трольного пакету акц≥й вир≥шили техн≥чно оновити виробництво, щоб зробити його конкурентоспроможним.  онфл≥кту тут ще немаЇ, але конфл≥ктна ситуац≥¤ вже ≥снуЇ, бо кожне техн≥чне оновленн¤ вик≠ликаЇ зм≥ни вимог, що ставл¤тьс¤ до прац≥вник≥в, оплати њх прац≥, новий п≥дх≥д до управл≥нн¤, розпод≥л трудових функц≥й ≥ оновленн¤ кадр≥в ус≥х р≥вн≥в. ¬се це неминуче призведе до протиборства ≥нте≠рес≥в, тобто конфл≥ктна ситуац≥¤ породить реальн≥ конфл≥кти. њх зм≥ст ≥ гострота залежатимуть в≥д того, наск≥льки всеб≥чно ≥ глибоко буде оц≥нена конфл≥ктна ситуац≥¤, ¤к ураховуватимутьс¤ ≥нтереси мож≠ливих суб'Їкт≥в конфл≥кту ≥ ¤ка альтернатива буде запропонована учасникам конфл≥кту, щоб б≥льш-менш прийн¤тно врахувати њх ≥нте≠реси ≥ загасити конфл≥кт. ” трудових колективах може виникнути багато причин, ¤к≥ створюють п≥дірунт¤ дл¤ конфл≥кт≥в р≥зного р≥вн¤ ≥ р≥зноњ гостроти. Ќаприклад, багато начальник≥в, що видають р≥зн≥ ≥ неузгоджен≥ розпор¤дженн¤, в≥дсутн≥сть ч≥тко визначених в≥дпов≥даль≠них за конкретну справу, низький профес≥онал≥зм окремих сп≥вроб≥тник≥в, особливо ≥з управл≥нськоњ ланки Ч-все це може ство≠рити конфл≥ктну ситуац≥ю ≥ породити конфл≥кт. ўе б≥льш складни≠ми ≥ р≥зноман≥тними Ї конфл≥ктн≥ ситуац≥њ у м≥жнародних справах. ƒо≠сить згадати конфл≥кт у  осов≥, дв≥ в≥йни у „ечн≥, протисто¤нн¤ ≤зрањлю ≥ палестинських араб≥в тощо. јле ≥ в цьому раз≥ основою виникнен≠н¤ конфл≥кту Ї протиборство, породжене з≥ткненн¤м ≥нтерес≥в.

—прийн¤тт¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ.  онфл≥ктна ситуац≥¤ мо≠же скластис¤ об'Їктивно, поза волею ≥ бажанн¤м майбутн≥х про≠тид≥ючих стор≥н (наприклад, скороченн¤ штат≥в в установ≥), а може бути створена одн≥Їю ≥з стор≥н або двома. як же сприймаЇтьс¤ конфл≥ктна ситуац≥¤? —уб'Їктивне в≥дображенн¤ конфл≥ктноњ ситу-



ац≥њ не обов'¤зково в≥дпов≥даЇ д≥йсному стану справ. ”св≥домленн¤ конфл≥кту завжди м≥стить у соб≥ елементи суб'Їктивизму ≥ вже тому Ї певною м≥рою викривленн¤м.

¬икривленн¤ у сприйн¤тт≥ ситуац≥њ здатн≥ дос¤гти значних мас≠штаб≥в. ѕричиною конфл≥кту може бути найпрост≥ше непорозум≥нн¤, нев≥рне сприйн¤тт¤ ≥ншого суб'Їкта.

‘ах≥вц≥ вид≥л¤ють неадекватно зрозум≥лий ≥ удаваний конфл≥кти. ƒо першого належать випадки, коли конфл≥ктна ситуац≥¤ ≥снуЇ ≥ сто≠рони сприймають њњ ¤к таку, але з ≥стотними в≥дхиленн¤ми в≥д д≥йсност≥ (значне переб≥льшенн¤ чи зменшенн¤ проблеми, що ви≠никла). ќсобливо часто це спостер≥гаЇтьс¤ у м≥жнародних конфл≥ктах. ѕри удаваних конфл≥ктах об'Їктивна конфл≥ктна ситуац≥¤ повн≥стю в≥дсутн¤, м≥ж суб'Їктами нав≥ть немаЇ н≥¤кого об'Їктивного протисто≠¤нн¤, ≥ все ж таки сторони почуваютьс¤ так, н≥би конфл≥кт ≥снуЇ. ¬о≠ни цим почутт¤м сам≥ породжують конфл≥ктн≥сть ≥ вступають у про≠тиборство. ѕричинами удаваного конфл≥кту, ¤к правило, виступають, по-перше, хибна ≥нтерпретац≥¤ чињхось д≥й ¤к упереджених ≥ спр¤мо≠ваних проти ≥нтерес≥в другоњ сторони, по-друге, необережн≥сть або нав≥ть непрофес≥онал≥зм у сп≥лкуванн≥ ≥, по-третЇ, втручанн¤ ¤кихось трет≥х сил, що зац≥кавлен≥ у виникненн≥ конфл≥кту ≥ використовують з ц≥Їю метою провокац≥йн≥ засоби. ” першому випадку така кваз≥-конфл≥ктн≥сть краще за все долаЇтьс¤ об'Їктивним анал≥зом фактич≠них насл≥дк≥в сп≥лкуванн¤ ≥ усв≥домленн¤м на ц≥й п≥дстав≥ безпеки своњх ≥нтерес≥в. ” другому ж достатньо порозум≥тис¤ ≥ переконатис¤, що недоречност≥ сп≥лкуванн¤, з ¤ких розпочавс¤ конфл≥кт, були не-умисними ≥, кр≥м необережност≥, за ними н≥чого реального не стоњть. “рет≥й випадок Ї найб≥льш складним, оск≥льки д≥њ ≥ джерела ≥нфор≠мац≥њ третьоњ сторони не завжди можуть бути з'¤сован≥, а учасники конфл≥кту наголошують на недобрих нам≥рах протилежноњ сторони ≥ в≥ддають перевагу саме такому п≥дходу у взаЇмному сп≥лкуванн≥.

ўо стосуЇтьс¤ механ≥зму виникненн¤ такого роду конфл≥кт≥в, то хибне њх сприйн¤тт¤ част≥ше за все пов'¤зане з неправильним тлу≠маченн¤м сл≥в ≥ вчинк≥в, в основ≥ ¤кого лежать двозначн≥сть пов≥до≠млень, перекрученн¤ перв≥сного смислу документ≥в, а за певних об≠ставин нав≥ть звичайне питанн¤ чи компл≥мент можуть бути сприй≠н¤т≥ ¤к образа. ќсобливо сл≥д пам'¤тати, що под≥бна в≥дм≥нн≥сть в ≥нтерпретац≥њ чужих вчинк≥в ≥ сл≥в значною м≥рою визначаЇтьс¤ в≥дм≥нн≥стю культур, а також правил сп≥лкуванн¤.

¬ основ≥ виникненн¤ конфл≥кт≥в такого типу лежить певна за≠коном≥рн≥сть, сутн≥сть ¤коњ пол¤гаЇ в тому, що конфл≥кт, ¤кий виник



помилково, може розвиватис¤ так, н≥би в≥н мав реальний предмет ≥ вже в процес≥ конфл≥кту виникаЇ конфл≥ктна ситуац≥¤ “ак ≥з факту зм≥цненн¤ обороноздатност≥ одн≥Їњ сторони робитьс¤ висновок про њњ агресивн≥ ≥ ворож≥ нам≥ри, що викликаЇ д≥йсну ворож≥сть ц≥Їњ сто≠рони, а в≥дтак, п≥дтверджуЇ перв≥сне припущенн¤, ≤з цього випли≠ваЇ дуже важливий практичний висновок, а саме: кваз≥конфл≥кти ма≠ють тенденц≥ю переростати у конфл≥кти реальн≥, а тому повинн≥ до≠латис¤ негайно ≥ в найб≥льш в≥дкрит≥й ≥ доброзичлив≥й форм≥.

”даваний характер конфл≥кт≥в нер≥дко Ї ознакою крим≥нальних конфл≥кт≥в. ќ. яковлЇв у зв'¤зку з цим нав≥ть характеризував крим≥на≠льну повед≥нку ¤к нев≥дпов≥дну реакц≥ю на ситуац≥ю, що склалас¤. ¬ цьому випадку неадекватн≥сть оц≥нки по¤снюЇтьс¤ особист≤сними ¤кост¤ми учасник≥в конфл≥кту Ч обмежен≥стю кругозору, ≥нтелекту≠альною нездатн≥стю передбачити насл≥дки своњх д≥й, стресовим ста≠ном псих≥ки, вузьким сприйн¤тт¤м д≥йсност≥, алкогольним сп'¤н≥нн¤м тощо. Ќадзвичайно велике значенн¤ при з'¤суванн≥ причин переро≠станн¤ квазконфл≥кту в конфл≥кт реальний Ї чинник часу, оск≥льки при обмеженост≥ в час≥ не у всьому зразу можна об'Їктивно роз≥бра≠тис¤ Ч ≥ тод≥ слова, необдумана реакц≥¤ протилежноњ сторони, сло≠весне втручанн¤ третьоњ сторони сприймаютьс¤ ¤к реальн≥ факти, у в≥дпов≥дь на ¤к≥ вчин¤ютьс¤ реально значущ≥ д≥њ.

«в≥дси випливаЇ надзвичайно велике значенн¤ врахуванн¤ осо-бист≥сних чинник≥в ≥ ¤костей у виникненн≥, розвитку ≥ подоланн≥ конфл≥кт≥в, що вимагаЇ самост≥йного розгл¤ду ц≥Їњ проблеми.

як уже зазначалос¤, в конфл≥кт≥ велике значенн¤ маЇ сприйн¤т≠т¤ сторонами конфл≥ктноњ ситуац≥њ. –еагуючи на конфл≥ктну ситу≠ац≥ю, що виникла, людина д≥Ї в≥дпов≥дно до своњх погл¤д≥в ≥ особли≠востей характеру. –≥зн≥ люди ≥ групи в одн≥й ≥ т≥й сам≥й ситуац≥њ зд≥йснюють ≥нод≥ протилежн≥ вчинки. —аме взаЇмод≥¤ конкретноњ си≠туац≥њ ≥ властивостей особистост≥ здатна викликати конфл≥кт ≥ нада≠ти йому певноњ конкретноњ форми (або в≥двернути, уберегти в≥д ньо≠го). ¬ раз≥, ¤кщо суб'Їкт не здатний розв'¤зати ситуац≥ю чи не ба≠жаЇ вступати в конфл≥кт, типовим Ї психолог≥чне зам≥щенн¤ (пере≠несенн¤). ¬оно пол¤гаЇ в тому, що на зам≥ну мети, ¤ка ви¤вилас¤ недос¤гненою, приходить ≥нша, ¤ка даЇ лише тимчасове ≥ примарне задоволенн¤. “аке зам≥щенн¤, наприклад, може про¤витис¤ в пи≠¤цтв≥, що у свою чергу може викликати конфл≥кт. ѕобутове хул≥ган≠ство також може ¤вл¤ти собою перенесенн¤ конфл≥кту, ¤кий склав≠с¤ в с≥м'њ або з сус≥дським оточенн¤м, у зовс≥м ≥ншу ситуац≥ю (по≠битт¤ стороннього перехожого на вулиц≥, дебош в громадському м≥сц≥



тошо) “аке перенесенн¤ в≥дбуваЇтьс¤ ≥ в повед≥нц≥ натовпу, ¤кий розлютивс¤ через не п≥двладн≥ йому обставини ≥ тому шукаЇ соб≥ жертву —хож≥ процеси в≥дбуваютьс¤ ≥ у випадках, коли зам≥щуЇтьс¤ невдоволен≥сть у самоствердженн≥. Ќе маючи можливосте довести своњ переваги на робот≥ ≥ запоб≥гаючи там конфл≥кту, суб'Їкт розпо≠чинаЇ конфл≥кт удома, в с≥м'њ. ÷е даЇ йому розр¤дку ≥ задовольн¤Ї самолюбство.

ќтже, конфл≥ктна ситуац≥¤, що виникла в одному м≥сц≥, розв'¤зуЇтьс¤ Ч з конфл≥ктом чи без нього Ч при зовс≥м ≥нших об≠ставинах.

–озвиток конфл≥кту. ≈тапи конфл≥кту. ќсобливост≥ конфл≥кту ¤к соц≥ального ≥ соц≥ально-психолог≥чного феномена, а також ме≠хан≥зм його виникненн¤ ≥ вир≥шенн¤, обумовлють те, що конфл≥кт завжди виступаЇ не ¤к миттЇве ¤вище, а ¤к процес, що зароджуЇтьс¤, ≥ перш н≥ж ¤кимось чином бути розв'¤заним, проходить певн≥ стад≥њ розвитку.

 онфл≥кту в його реальн≥й форм≥ передуЇ прихована (латент≠на) стад≥¤. Ќа ц≥й стад≥њ вже Ї вс≥ елементи конфл≥кту, за вин¤тком зовн≥шн≥х д≥й. ÷¤ стад≥¤ не Ї чимось одном≥рним ≥ завжди виступаЇ ¤к певна посл≥довн≥сть под≥й, або етап≥в, латентноњ стад≥њ розвитку. ѕерший етап Ч це виникненн¤ об'Їктивноњ проблемноњ ситуац≥њ ¤к основи майбутнього конфл≥кту.

ƒругий етап Ч це усв≥домленн¤ суб'Їктом об'Їктивноњ проблемноњ ситуац≥њ ≥ своњх ≥нтерес≥в у н≥й. « точки зору назр≥ванн¤ конфл≥кту ≥ можливостей запоб≥ганн¤ йому на латентн≥й стад≥њ в≥н Ї ключовим ≥ вбираЇ в себе принаймн≥ три аспекти розвитку под≥й.

ѕерший аспект Ч це усв≥домленн¤ хоча б одним ≥з суб'Їкт≥в своњх ≥нтерес≥в в проблемн≥й, тобто потенц≥йно конфл≥ктн≥й, ситу≠ац≥њ. ÷≥ ≥нтереси можуть бути реальними або нев≥рно усв≥домлени≠ми, але без процесу њх усв≥домленн¤ конфл≥кт не виникне.

ƒругий аспект ¤вл¤Ї собою розум≥нн¤ суб'Їктом перешкод що≠до задоволенн¤ своњх ≥нтерес≥в. ÷≥ перешкоди можуть бути трьох тип≥в:

≤) перешкоди, що випливають ≥з об'Їктивноњ ситуац≥њ незалеж≠но в≥д позиц≥й ≥нших суб'Їкт≥в, ¤ких можна було б розгл¤дати ¤к по≠тенц≥йних участник≥в майбутнього конфл≥кту. ÷¤ об'Їктивна конфл≥ктна ситуац≥¤ ще не Ї конфл≥ктом. Ќаприклад, орган м≥сцевого самовр¤ду≠ванн¤ у зв'¤зку з об'Їктивним спадом виробництва не зм≥г забезпечи≠ти зг≥дно з м≥сцевим бюджетом ус≥х виплат прац≥вникам соц≥альноњ сфери. ѕрац≥вники зац≥кавлен≥ в одержанн≥ зароб≥тноњ плати, а орган

76



м≥сцевого самовр¤дуванн¤, у свою чергу, зац≥кавлений в зм≥н≥ ситу≠ац≥њ, ¤ка потенц≥йно в соц≥альному в≥дношенн≥ Ї загрозливою-

перешкоди, ¤к≥ випливають ≥з ¤костей самого учасника
конфл≥кту, що назр≥ваЇ. ¬ наведеному вище приклад≥ м≥сцевий орган
влади м≥г би сам вжити заход≥в, ¤к≥ б попередили спад виробництва,
але не про¤вив належноњ ≥н≥ц≥ативи;

зовн≥шн≥ перешкоди, що виступають у персон≥ф≥кован≥й
форм≥, наприклад, у вигл¤д≥ вищесто¤щоњ посадовоњ особи, котра во≠
льовим р≥шенн¤м в≥д≥брала додатков≥ прибутки, одержан≥ у сфер≥
торг≥вл≥, що могли б перекрити надходженн¤, ¤к≥ не над≥йшли до бю≠
джету в≥д промисловост≥. “ут перешкода маЇ певний, ви¤влений ≥
усв≥домлений характер, що Ї важливою передумовою подальшого
розвитку конфл≥кту.

“рет≥й аспект пол¤гаЇ в усв≥домленн≥ ≥нтерес≥в ≥ перешкод, що ≥снують стосовно ≤ншоњ сторони. ÷≥ перешкоди можуть бути кла≠сиф≥кован≥ за градац≥Їю ≥ принципами, що застосован≥ при розгл¤д≥ другого аспекту.

“рет≥й етап можна характеризувати ¤к спробу розв'¤зати потенц≥йно конфл≥ктну ситуац≥ю неконфл≥ктними способами. ¬они пол¤гають в тому, що одна ≥з стор≥н з метою захисту своњх ≥нтерес≥в зд≥йснюЇ певн≥ конкретн≥ д≥њ, але в так≥й форм≥, що не передбачаЇ конфл≥кту з ≥ншою стороною. „асто конкретн≥ д≥њ зд≥йснюютьс¤ в та≠кий спос≥б, щоб не вт¤гувати до цього процесу потенц≥йних суб'Їкт≥в конфл≥кту, що об'Їктивно назр≥ваЇ. ѕри взаЇмному розум≥нн≥ ≥нте≠рес≥в обох стор≥н ≥ в≥дпов≥дних практичних д≥й саме на цьому етап≥ виникаЇ реальна можлив≥сть не дати проблемн≥й ситуац≥њ перерости в реальний конфл≥кт.

Ќегативн≥ насл≥дки конкретних д≥й, що були спр¤мован≥ на ре≠ал≥зац≥ю ≥нтерес≥в обох стор≥н, ведуть до четвертого етапу латентноњ стад≥њ. «м≥ст цього етапу пол¤гаЇ в тому, що тут ч≥тко виз≠начаютьс¤ позиц≥њ обох стор≥н у запланован≥й взаЇмн≥й боротьб≥ ≥ провод¤тьс¤ п≥дготовч≥ практичн≥ д≥њ до нењ. ‘ормально цей етап ви≠ступаЇ ¤к перед конфл≥ктна ситуац≥¤, але фактично конфл≥кт уже роз≠почавс¤.

«азначен≥ етапи не обов'¤зково чергуютьс¤ в так≥й посл≥довност≥. Ѕ≥льш того, де¤к≥ з них на практиц≥ можуть видпадати, ≥нш≥ повто≠рюватис¤. Ќаведена схема етап≥в в≥дображуЇ ≥деальний' випадок роз≠витку конфл≥кту, ¤к в≥н сприймаЇтьс¤ зовн≥.

«а латентною йде в≥дкрита фаза в динам≥ц≥ конфл≥кту. ѕере≠ростанн¤ латентноњ фази у в≥дкриту визначаЇтьс¤ принаймн≥ трьома



обставинами. ѕо-перше, дл¤ вс≥х учасник≥в стаЇ очевидною на¤вн≥сть конфл≥кту, оск≥льки кожна ≥з стор≥н намагаЇтьс¤ переграти ≥ншу. ѕо-друге д≥њ учасник≥в конфл≥кту, шо назр≥ваЇ, стають практичними ≥ набувають певноњ зовн≥шньоњ форми, наприклад використанн¤ за≠соб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, застосуванн¤ насильства, погрози, д≥й по захопленню сп≥рного об'Їкта тощо. ѕо-третЇ, про конфл≥кт, що вий≠шов ≥з латентноњ фази, д≥знаютьс¤ сторонн≥ трет≥ особи.  онфл≥кт починаЇ практично в≥дчувати њх вплив. —л≥д зазначити, що цей вплив не Ї однозначним. Ќаприклад, громадськ≥сть може погасити конфл≥кт, але може ≥ спри¤ти його розвитку, п≥д≥гр≥ваючи агресивн≥ настроњ одн≥Їњ чи обох стор≥н яскравим прикладом такого розвитку под≥й Ї м≥жнац≥ональн≥, м≥жетн≥чн≥ конфл≥кти.

–озвиток конфл≥кту на його в≥дкрит≥й фаз≥ вимагаЇ ч≥ткого виз≠наченн¤ зм≥сту ц≥Їњ фази, ¤ка включаЇ в себе перш за все зовн≥шн≥ д≥њ, наступальн≥ д≥≥ та погрози.

 онфл≥кт ¤вл¤Ї собою в≥дносини м≥ж людьми, групами та соц≥альними сп≥льнотами р≥зного р≥вн¤ ≥ складаЇтьс¤ з чотирьох еле≠мент≥в, добре вивчених в юриспруденц≥њ стосовно юридично значу≠щоњ повед≥нки. “акими елементами Ї суб'Їкти конфл≥кту, предмети конфл≥кту, внутр≥шн≥й (суб'Їктивний) процес протиборства, зовн≥шн¤ (об'Їктивна) сторона протиборства. «овн≥шн≥ д≥≥ становл¤ть проти≠лежно спр¤мован≥ д≥≥ учасник≥в конфл≥кту в процес≥ њх конфл≥ктноњ повед≥нки.

’арактеристика зовн≥шн≥х д≥й у протиборств≥. « точки зору значущост≥ зовн≥шн≥ д≥њ у конфл≥кт≥, щоправда, досить умовно, мож≠на под≥лити на основн≥ та допом≥жн≥. ќсновн≥ Ч це д≥њ. спр¤мован≥ безпосередньо на предмет конфл≥кту, в≥д ¤ких залежать зм≥ни або збереженн¤ ≥снуючих суперечностей в ≥нтересах. ƒопом≥жн≥ д≥њ в≥д≥грають п≥двладну роль, що пол¤гаЇ у вт≥ленн≥ в житт¤ основних д≥й. ƒопом≥жн≥ д≥њ сам≥ по соб≥ не призначен≥ дл¤ вир≥шенн¤ осново≠положних проблем конфл≥кту.

«овн≥шн≥ д≥њ конфл≥ктуючих стор≥н в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д од≠ноњ за типом активност≥ ≥ можуть бути под≥лен≥ за ц≥Їю ознакою на дв≥ групи Ч наступальн≥ та оборонн≥.

Ќаступа≥ьн≥ д≥њ пол¤гають у напад≥ на супротивника, пошкод≠женн≥ його власност≥, захопленн≥ сп≥рного об'Їкта, вигнанн≥, п≥дштов≠хуванн≥ супротивника до такого економ≥чного, сошально-психо-лопчного ≥ морального стану, ¤кий ≥стотно зменшуЇ активн≥сть йо≠го д≥й. ќборонн≥ д≥њ- це самозахист, утриманн¤ сп≥рного об'Їкта, мхист в≥д втрати власност≥ або пошкодженн¤ матер≥альних ц≥ннос-



тей. нейтрал≥зац≥¤ пол≥тичних, економ≥чних або психолог≥чних ви≠пад≥в. ѕри цьому сл≥д п≥дкреслити, що такий под≥л д≥й Ї досить умов≠ним, оск≥льки вони перепл≥таютьс¤ ≥ легко переход¤ть одна в одну.  р≥м того, одна ≥ та ж сама д≥¤ може за р≥зних обставин виконувати функц≥ю чи то нападу, чи то оборони. Ќедарма поширеним Ї висл≥в: наступ -найкращий вид оборони.

¬важаЇтьс¤, що можливий також трет≥й тип д≥й. ƒо нього в≥дно≠с¤ть в≥дступ Ч здачу позиц≥й при боротьб≥ за дос¤гненн¤ своњх ≥нте≠рес≥в. јле в≥дступ це вже не боротьба, а в≥дмова в≥д нењ, ≥ в≥н може мати значенн¤ лише в тому раз≥, ¤кщо розрахований на наступальн≥ або ефективн≥ д≥њ в майбутньому. ѕри ор≥Їнтац≥њ на цей тип д≥й ≥ на≠данн≥ йому самост≥йного значенн¤ захист своњх ≥нтерес≥в, тобто сприй-н¤тне розв'¤занн¤ конфл≥кту, фактично стаЇ неможливим.

¬с≥ д≥њ у конфл≥кт≥ завжди мають конкретну спр¤мован≥сть. «а зм≥стом конкретних д≥й можна в≥др≥зн¤ти так≥ типи протиборства:

а) д≥њ, спр¤мован≥ на захопленн¤ чи утриманн¤ сп≥рного об'Їкта
в р≥зних життЇвих ситуац≥¤х. ¬они мають р≥зну форму: сп≥рна тери≠
тор≥¤ м≥ж державами, сутичка хлопчак≥в за красиву ≥грашку, сутич≠
ка сел¤н за межу;

б) створенн¤ перешкод ≥ запод≥¤нн¤ непр¤моњ (посередньоњ)
шкоди. Ќаприклад, побоючись, що хтось ≤з кореспондент≥в висв≥тлить
¤к≥сь под≥њ, влада взагал≥ заборон¤Ї доступ представникам засоб≥в
масовоњ ≥нформац≥њ на м≥сце под≥й, або через можлив≥сть настанн¤
нещасного випадку в гуртожитку внасл≥док користуванн¤ електро≠
приладами взагал≥ заборон¤Їтьс¤ користуванн¤ ними;

в) використанн¤ сл≥в ≥ д≥й, що мають образливий зм≥ст ≥ зач≥па≠
ють г≥дн≥сть протилежноњ сторони. Ќаприклад, брутальн≥ вирази ≥
слова, що викликають образу ≥ паплюжать самолюбство ≥ г≥дн≥сть
людей; приниженн¤ р≥зними, ≥нод≥ витонченими засобами г≥дност≥
¤когось прошарку населенн¤ Ч народу або нац≥≥; слова ≥ вирази, що
мають характер лайки, образлив≥ жести, в≥дкрит≥ негативн≥ оц≥нки
особистост≥;

г) п≥дкоренн¤ або захопленн¤ суб'Їкта. ÷е позбавленн¤ моти≠
вац≥њ ≥ вол≥ до самост≥йних д≥й одн≥Їњ ≥з стор≥н конфл≥кту за допомо≠
гою соц≥ального психолог≥чного впливу або шл¤хом безпосереднь≠
ого насильства. ‘орми такого зм≥сту конкретних д≥й можуть бути
вельми р≥зноман≥тними. ќдне т≥льки насильство в с≥м'њ вже маЇ ба≠
гато форм свого про¤ву Ч це ≥ жорстоке поводженн¤ в с≥м'њ, ≥ ф≥зич≠
не насильство над дитиною, ≥ неадекватна повед≥нка в емоц≥йн≥й
^фер≥, ≥ сексуальний напад, ≥ умисне позбавленн¤ вол≥, житла, ≥ж≥ та



≥нших нормальних умов житт¤ член≥в с≥м'њ, що може спричиниш ностраждалому члену с≥м'њ псих≥чний чи ф≥зичний розлад здоров'¤, нав≥ть просто ≥гноруванн¤; в пол≥тичн≥й ≥ м≥ждержавн≥й сфер≥ Ч це нав'¤зуванн¤ р≥зних форм диктату, колон≥ального типу м≥ждержав≠них в≥дносин (полон п≥д час воЇнних д≥й тощо);

г) запод≥¤нн¤ пр¤моњ ф≥зичноњ шкоди ≥ втрат, а у м≥жособист≥сних стосунках Ч т≥лесних пошкоджень з метою перетворенн¤ одн≥Їњ ≥з стор≥н конфл≥ктних в≥дносин ≥з суб'Їкта боротьби за власн≥ ≥нтере≠си на об'Їкт пануванн¤. —юди сл≥д в≥днести, наприклад, руйнуван≠н¤ ≥ розоренн¤ м≥ст, територ≥й або нав≥ть держав, спричиненн¤ т≥лес≠них ушкоджень п≥д час конфл≥кту, насильницьке руйнуванн¤ неугод≠них соц≥альних або пол≥тичних структур та ≥нститут≥в.

[продолжение]