онфл≥ктолог≥¤. «а редакц≥Їю професор≥в Ћ. ћ. √ерас≥ноњ та ћ. ≤. ѕанова. ’арк≥в Ђѕравої 2002 р.

–озд≥л 2

 онфл≥кт ≥ механ≥зми його розвитку

І 1. ‘еномен конфл≥кту.  онфл≥кти соц≥альноњ сфери. —усп≥льна криза

”¤вл¤ючи весь хаос найр≥зн≥ших з≥ткнень, ми задаЇмос¤ питан≠н¤м: а чи Ї ¤к≥сь об'Їктивн≥ закони, що регулюють ц≥ процеси? „и можна ¤кось по¤снити вже ≥снуюч≥ та наростаюч≥ конфл≥кти, вихо≠д¤чи не ≥з суб'Їктивних чинник≥в, не ≥з оц≥нки повед≥нки конкрет≠них ос≥б або пол≥тичних груп, а з об'Їктивних обставин?

—оц≥альна наука завжди прид≥л¤ла увагу вивченню суперечно≠стей, але вони не можуть розгл¤датис¤ ¤к синон≥ми конфл≥кт≥в. —у≠перечност≥, протилежност≥, в≥дм≥нност≥ Ч це необх≥дн≥, але ще не≠достатн≥ умови дл¤ конфл≥кту; вони перетворюютьс¤ на конфл≥кт тод≥, коли почнуть взаЇмод≥¤ти сили, ¤к≥ Ї њх нос≥¤ми. “аким чином, конфл≥кт Ч це про¤в об'Їктивних ≥ суб'Їктивних суперечностей, ¤кий в≥дображуЇтьс¤ в протиборств≥ њх нос≥њв, тобто стор≥н.

ѕро¤в конфл≥кт≥в р≥зноман≥тний. ¬они можуть виникати в рам≠ках одного колективу ≥ м≥ж колективами, м≥ж рел≥г≥йними сектами ≥ парт≥йними фракц≥¤ми; можуть приймати форми страйк≥в ≥ рево≠люц≥й, жорстоких класових битв ≥ м≥жнац≥ональних з≥ткнень, ло≠кальних ≥ св≥тових в≥йн; можуть також виникати м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою. “ому в науков≥й л≥тератур≥ Ї багато р≥зних визначень конфл≥кту ≥ кожне з них п≥дкреслюЇ його особлив≥сть, важливу дл¤ конкретноњ науки (психолог≥њ, соц≥олог≥њ, ≥стор≥њ, юриспруденц≥њ та ≥н.). ѕо-перше, конфл≥кт можливий лише за на¤вност≥ двох ≥ б≥льше стор≥н, причому в процес≥ розвитку конфл≥кту виникають тенденц≥њ



до пол¤ризац≥њ стор≥н на суб'Їкт≥в, що протисто¤ть один одному. ѕо-друге, необх≥дною умовою конфл≥кту Ї на¤вн≥сть Ђдеф≥цитуї, тобто обмеженоњ к≥лькост≥ матер≥альних чи духовних благ, коли вс≥ бажаюч≥ не можуть задовольнити своЇњ потреби в них. ƒеф≥цит може бути у вигл¤д≥ речей, матер≥альних чи духовних ц≥нностей, престижних зан¤ть, профес≥й, робочих м≥сць та ≥н. ѕо-третЇ, конфл≥кт виникаЇ лише тод≥, коли сторони намагаютьс¤ дос¤гти мети за рахунок одна одноњ. ƒос¤гненн¤ одн≥Їњ сторони означаЇ невдачу ≥ншоњ. ѕо-четвер≠те, важливим аспектом конфл≥ктних в≥дносин Ї влада, бо, лише маю≠чи њњ, можна контролювати ≥ спр¤мовувати повед≥нку ≥ншоњ сторони. ¬ процес≥ переходу сусп≥льства ≥з одного стану в ≥нший (так званий транзит) конфл≥кт розвиваЇтьс¤ на вс≥х р≥вн¤х соц≥альноњ ор≠ган≥зац≥њ:

на громадському р≥вн≥ Ч це конфл≥кти, пов'¤зан≥ з руйнуван≠
н¤м застар≥лих ≥ формуванн¤м нових сусп≥льних в≥дносин на основ≥
демократ≥њ ≥ ринкових в≥дносин;

на р≥вн≥ культури Ч затверджуЇтьс¤ нова система ц≥нностей,
стара ж система (≥дей, норм) руйнуЇтьс¤, але активно чинить оп≥р;

на р≥вн≥ соц≥ально-класовоњ структури Ч формуютьс¤ нов≥
соц≥альн≥ прошарки ≥ групи, однак стар≥ сприймають њх бол¤че;

на р≥вн≥ економ≥чних в≥дносин Ч виникають нов≥ форми ор≠
ган≥зац≥њ роботи п≥дприЇмств, ¤к≥ в≥дпов≥дають ринков≥й економ≥ц≥,
але дещо збер≥гаютьс¤ т¤ж≥нн¤ виробник≥в до плановост≥ ≥ регулю≠
ючоњ рол≥ держави;

на р≥вн≥ повс¤кденного житт¤ Ч ≥ндив≥ду пропонуЇтьс¤ са≠
мому п≥клуватис¤ про себе ≥ свою долю; сусп≥льство ≥ держава не га≠
рантують кожному добробут ≥ заможн≥сть.

”се це викликало нов≥ конфл≥кти, ¤ких ран≥ше не було (в≥дкри≠та боротьба за владу, престиж); нарешт≥, в новому соц≥альному про≠стор≥ б≥льш≥сть людей похилого в≥ку не знаход¤ть соб≥ м≥сц¤, а мо≠лодь Ч г≥дного працевлаштуванн¤.

ѕереплет≥нн¤ нових вид≥в конфл≥кт≥в в умовах збереженн¤ ста≠рих у св≥домост≥ людей сприймаЇтьс¤ ¤к ситуац≥¤ хаосу ≥ незвич≠ност≥, втрати розумних ор≥Їнтир≥в. Ќа розум≥нн¤ того, що конфл≥кт Ї природним ¤вищем дл¤ ринку ≥ демократ≥њ, спр¤мовано предмет конфл≥ктолоп≥.

ѕрирода конфл≥кту. ѕитанн¤ про природу соц≥ального конфл≥кту пов ¤зано з розум≥нн¤м природи людини, њњ взаЇмозв'¤з≠ку з сусп≥льством ≥ державою. Ѕудь-¤кий конфл≥кт, оск≥льки в≥н ви≠никаЇ в сусп≥льств, та ≥снуЇ м≥ж людьми, завжди маЇ сусп≥льний ха-



гтеп тобто Ї конфл≥ктом соц≥альним у широкому значенн≥ цього слош ѕри такому п≥дход≥ конфл≥кт виступаЇ ¤к з.ткненн¤ двох чи й≥ г≥мне п≥зноспр¤мованих сил з метою реал≥зац≥њ њх соц≥альних ≥нте≠рес≥в в умовах взаЇмноњ протид≥њ. —уб'Їктами цих конфл≥кт≥в можуть бути ≥ндив≥ди, мал≥ ≥ велик≥ групи, соц≥альн≥ рухи, економ≥чн≥ ≥ пол≥тичн≥ угрупованн¤ тощо. ќдним ≥з р≥зновид≥в соц≥ального конфл≥кту в його широкому розум≥нн≥ Ї власне соц≥альний конфл≥кт або конфл≥кт в соц≥альн≥й сфер≥.

—уперечност≥ взаЇмов≥дносин сусп≥льства ≥ людини Ї пост≥йно актуальними. ™вропейська традиц≥¤ л≥берал≥зму в≥ддаЇ перевагу в≥льному вибору особи у вир≥шенн≥ життЇво важливих питань, з ¤ки≠ми вона з≥ткаЇтьс¤. як≥ б не були зовн≥шн≥ умови, людина сама в≥дпов≥даЇ перед собою ≥ своњми близькими за дос¤гненн¤ ≥ невдач≥, сама дос¤гаЇ тих ц≥лей, ¤к≥ поставила перед собою. ѕозиц≥¤ л≥бе≠ральною св≥тогл¤ду найб≥льш адекватна реал≥¤м ринкових в≥дносин ≥ тим формам демократ≥њ, що т≥сно пов'¤зан≥ з розвиненим почутт¤м особистоњ г≥дност≥, особистоњ незалежност≥, в≥льного вибору та св≥до≠моњ в≥дпов≥дальност≥.

—оц≥ал-демократична позиц≥¤ ор≥ЇнтуЇтьс¤ на зовн≥шн≥ обста≠вини ≥ умови. ƒл¤ того щоб люди жили заможно, краще, ц≥кав≥ше, не≠обх≥дно перетворювати сусп≥льний устр≥й, зробити сусп≥льн≥ в≥дно≠сини справедливими; щоб про кожну людину п≥клувалис¤ колектив або держава. ”твердженн¤ ц≥Їњ точки зору приводить до обмеженн¤ особистоњ свободи ≤ в≥дпов≥дальност≥, формуЇ утриманськ≥ настроњ ¤к соц≥альну норму.

ќтже, дв≥ позиц≥њ про¤вилис¤ стосовно питанн¤ про сп≥вв≥дно≠шенн¤ свободи ≥ р≥вност≥. ѕриб≥чники першоњ вважають, що коли держава ≥снуЇ в≥д природи, то народ не в≥льний в≥д њњ настанов. јле ≥снуЇ нер≥вн≥сть, ¤ку можна пом'¤кшити за допомогою держави. ѕрихильники другоњ позиц≥њ Ч акцентують увагу на р≥вност≥, але вона, на њх думку, Ї не ≥деалом, а лише джерелом незлагоди. ”кла≠даючи сусп≥льний догов≥р, люди в≥ддають своЇ право на свободу держав≥, обмежують себе законом. ƒержава Ч головний арб≥тр, суд≠д¤, ¤кий визначаЇ, хто прав, а хто винний у конфл≥кт≥. ≤ндив≥д лише тод≥ в≥льний, коли його д≥њ не пов'¤зан≥ ≥з запод≥¤нн¤м ≥ншим гро≠мад¤нам.

—уперечка про первинн≥сть, пр≥оритетн≥сть сусп≥льного або ≥ндив≥дуального актуальна ≥ дос≥, але в Ђчистому вигл¤д≥ї жодна з цих позиц≥њ не про¤вилась: ≥ндив≥дуал≥зм доповнюЇтьс¤ формами сп≥вроб≥тництва, а колектив спри¤Ї розвитку особистост≥.



Ќер≥вн≥сть статус≥в ¤к основа соц≥ального конфл≥кту. —оц≥аль≠ний конфл≥кт у вузькому значенн≥ цього пон¤тт¤ с боротьбою соц≥аль≠них сп≥льнот з протилежними ≥нтересами за дом≥нуванн¤ або п≥дви≠щенн¤ ≥х соц≥ального статусу в так≥й сусп≥льн≥й систем≥, де ц≥ ста≠туси розташован≥ в певн≥й ≥Їрарх≥њ. ≤нтерес ¤к руш≥йна сила будь-¤кого соц≥ального конфл≥кту в цьому раз≥ виступаЇ ¤к прагненн¤ здобути певний статус.

—оц≥альний статус ¤к основний предмет соц≥ального конфл≥кту ¤вл¤Ї собою узагальнений ≥ визнаний сусп≥льством показник того м≥сц¤, ¤ке певна соц≥альна сп≥льнота та ѓѓ представники пос≥дають в дан≥й соц≥альн≥й систем≥.  омпонентами статуса виступають т≥ соц≥альн≥ позиц≥њ, що характеризують стан людей в сусп≥льств≥ на основ≥ певних об'Їктивних ознак (р≥вень доход≥в, належн≥сть до парт≥њ, влади, осв≥та тощо). ѕри цьому сл≥д зазначити, що джерелом конфл≥кту Ї не соц≥альний статус сам по соб≥, оск≥льки такий статус маЇ кожен член сусп≥льства. —уперечност≥ виникають на основ≥ нер≥вност≥ статус≥в у соц≥альн≥й систем≥, ¤ка маЇ ≥Їрарх≥зовану струк≠туру. ¬они виникають м≥ж тими, хто маЇ вищий статус, ≥ тими, кому дол¤ уготувала нижчий або в кращому раз≥ середн≥й статус. ≤снуван≠н¤ такоњ суперечност≥ Ї неминучим хоча б тому, що попит на вищ≥ статуси на багато перевишуЇ можливост≥ сусп≥льства. ќтже основ≠ною детерм≥нантою соц≥ального конфл≥кту, що про¤вл¤Ї себе у взаЇми≠нах м≥ж групами ≥ сп≥льнотами людей, Ї њх фактична соц≥альна нер≥вн≥сть, що породжуЇ нер≥вн≥сть у соц≥альних статусах. ÷е мож≠на розгл¤дати ¤к загальну передумову ≥снуванн¤ соц≥ального конфл≥кту, а також ус≥х законом≥рностей, ¤к≥ регулюють його виник≠ненн¤ ≥ розвиток на практиц≥.

—утн≥сть конфл≥кту. ўо ж таке Ђконфл≥ктї? „и можна йому да≠ти однозначну оц≥нку? ¬ соц≥олог≥чн≥й та психолог≥чн≥й л≥тератур≥ ≥снуЇ дек≥лька визначень конфл≥кту.

Ќайб≥льш поширеним у зах≥дн≥й л≥тератур≥ Ї визначенн¤ конфл≥кту, ¤ке запропонував американський вчений Ћью≥с  озер. ѕ≥д конфл≥ктом в≥н пропонуЇ розум≥ти Ђборотьбу за ц≥нност≥ ≥ пре≠тенз≥њ на окремий соц≥альний статус, владу ≥ недостатн≥ дл¤ вс≥х ма≠тер≥альн≥ блага; боротьбу, в ¤к≥й ц≥л¤ми конфл≥ктуючих стор≥н Ї ней≠трал≥зац≥¤, запод≥¤нн¤ шкоди або знищенн¤ супротивникаї.

¬ Ђѕол≥толог≥чному енциклопедичному словникуї, виданому Ќац≥ональною академ≥Їю наук ”крањни в 1997 р., конфл≥кт визна≠чаЇтьс¤ ¤к надзвичайне загостренн¤ суперечностей стор≥н, пов'¤за≠них з особливост¤ми њх становища в сусп≥льств≥, а в≥дтак, з реальною



чи надуманою протилежн≥стю њх ≥нтерес≥в, ц≥лей, ц≥нностей. ¬≥дм≥нним за формою та з пол≥толог≥чним акцентом Ї твердженн¤, що Ђконфл≥кт Ч зас≥б взаЇмод≥њ людей, при ¤кому превалюЇ тен≠денц≥¤ протиборства, ворожнеч≥, руйнуванн¤ дос¤гнутоњ Їдност≥, зго≠ди ≥ сп≥вроб≥тництваї1.

« наведених визначень бачимо, що незалежно в≥д де¤кого р≥зно≠ман≥тт¤ загальним дл¤ них Ї з≥ткненн¤ двох ≤ б≥льше стор≥н, розб≥жн≥сть ≥нтерес≥в ≤ намагань кожноњ ≥з них дос¤≥ти усп≥ху в протисто¤нн≥.

ѕсихологи розгл¤дають конфл≥кт ¤к р≥зновид психолог≥чного напруженн¤ м≥ж двома сторонами, викликаного в≥дкритим анта≠гон≥змом, ворожнечею.  ультурологи розгл¤дають конфл≥кт ¤к про≠тид≥ю чи протисто¤нн¤ культур, розкв≥т ≥ загибель цив≥л≥зац≥й.

 онфл≥кт Ч це реальна боротьба м≥ж д≥ючими людьми чи гру≠пами незалежно в≥д того, ¤к≥ витоки ц≥Їњ боротьби та засоби, що моб≥л≥зують кожну ≥з стор≥н (англ≥йський соц≥олог ј. √≥дденс).  онфл≥кт ≥ суперечност≥ Ї про¤вом найб≥льш слабкого м≥сц¤ в соц≥ум≥, вказують на под≥л ≥нтерес≥в м≥ж р≥зними групами людей, в тому числ≥ м≥ж класами. јле суперечност≥ не завжди спричин¤ють конфл≥кт. ƒл¤ перетворенн¤ суперечностей на конфл≥кт необх≥дно усв≥домити протилежн≥ ≥нтереси, що переростають у д≥ю. « ц≥Їњ точки зору конфл≥кт виступаЇ ¤к усв≥домлена, обм≥ркована суперечн≥сть розб≥жних чи протилежних ≥нтерес≥в стор≥н, готових зд≥йснити певн≥ д≥њ.

 онфл≥кт Ч результат соц≥ального напруженн¤, ¤ке виникло через незадоволенн¤ базових потреб людини ≥ соц≥альних груп, вва≠жаЇ ѕитирим —орок≥н, американець рос≥йського походженн¤.  ож≠ний конфл≥кт, на його думку, характеризуЇтьс¤ незадоволеною по≠требою ≥ намаганн¤м знайти засоби дл¤ њњ задоволенн¤.  онфл≥кт ви≠никаЇ тод≥, коли пригн≥чуЇтьс¤ один ≥з ≥нстинкт≥в: травний, самоз≠береженн¤, власницький, кожен з ¤ких може бути причиною революц≥њ. √либокий соц≥альний конфл≥кт можна в≥двернути тод≥, вважаЇ ѕ. —орок≥н, коли т≥, хто утримуЇ владу, визнають потреби р≥зних соц≥альних прошарк≥в, а також знаход¤ть засоби дл¤ њх задо≠воленн¤ або компенсац≥њ, п≥дтримуючи соц≥альну нер≥вн≥сть на р≥вн≥ соц≥альноњ норми.  онфл≥кт Ч це результат соц≥альноњ нер≥вност≥ м≥ж людьми. —тановище людей ≥ р≥вень соц≥альних вимог визнача≠ютьс¤ не дов≥чними ≥нстинктами, а з≥ставленн¤м з ≥ншими людьми.  онфл≥кт Ч це результат розб≥жност≥ ц≥лей та ≥нтерес≥в людей (нормативно-ц≥нностний п≥дх≥дЧ ≈. ƒюркгейм, “. ѕарсонс). —оц≥аль-

'  раткий чнциклопедический словарь-справочник по политологии. - ћ., 1997. - —. 205-206.



ний конфл≥кт виникаЇ в тому раз≥, коли дв≥ чи б≥льше стор≥н переконан≥ в тому, шо ц≥л≥ њх д≥¤льност≥ несум≥сн≥. ÷¤ точка зору Ї найб≥льш уза≠гальненою, адже в будь-¤кому визначенн≥ конфл≥кту присутнЇ питанн¤ про розб≥жн≥сть ≥нтерес≥в, ц≥лей, боротьба за життЇв≥ ресурси та ≥нше.

« огл¤ду на те, що ≥нтереси людей не стаб≥льн≥, а скор≥ше ру≠хом≥ та зм≥нн≥, запоб≥ганн¤ конфл≥ктам можливе при в≥дпов≥дн≥й рац≥ональн≥й пол≥тиц≥ ≥ превентивному врахуванн≥ ≥нтерес≥в проти≠лежноњ сторони.

ўо ж саме Ї предметом ≥ об'Їктом конфл≥кту?

ѕ≥д предметом конфл≥кту розум≥Їтьс¤ об'Їктивно ≥снуюча або у¤влювана проблема, ¤ка Ї причиною незлагоди м≥ж сторонами.  ож≠на ≥з стор≥н зац≥кавлена у вир≥шенн≥ ц≥Їњ проблеми на свою користь. ѕредмет конфл≥кту Ч це ≥ Ї основна суперечн≥сть, через ¤ку ≥ зара≠ди розв'¤занн¤ ¤коњ суб'Їкти вступили в протиборство.

÷е може бути проблема под≥лу влади, оволод≥нн¤ тими чи ≥нши≠ми ц≥нност¤ми, проблема першост≥ або сум≥сност≥.

ѕошук шл¤х≥в розв'¤занн¤ конфл≥кту починаЇтьс¤ з визначен≠н¤ його предмета, а зробити це часто дуже важко. Ѕагато конфл≥кт≥в мають таку заплутану ≥ складну перед≥стор≥ю, що спец≥ал≥ст-конфл≥кто-лог мусить, ¤к археолог, п≥дн≥мати один пласт за ≥ншим.  онфл≥кт мо≠же мати основний предмет, ¤кий под≥л¤Їтьс¤ на частков≥ предмети, чис≠ленн≥ Ђхвороблив≥ точкиї. ѕрикладом цьому Ї перманентно тривал≥ с≥мейн≥ чвари або зат¤гнут≥ м≥жнац≥ональн≥ конфл≥кти.

ќб 'Їкт конфл≥кту Ч це матер≥альн≥ або духовн≥ ц≥нност≥, до ово≠лод≥нн¤ чи використанн¤ ¤ких прагнуть сторони конфл≥кту. ќб'Їктом конфл≥кту можна вважати будь-¤кий елемент матер≥ального св≥ту ≥ соц≥альноњ реальност≥, здатний слугувати предметом особистих, гру≠пових чи державних ≥нтерес≥в. ўоб стати об'Їктом конфл≥кту, цей еле≠мент повинен знаходитис¤ на перехрест≥ ≥нтерес≥в р≥зних соц≥аль≠них суб'Їкт≥в, ¤к≥ прагнуть до одноособового контролю над ним. ѕричому з≥ткненн¤ ≥нтерес≥в маЇ бути усв≥домлено сторонами конфл≥кту, ¤к≥ повинн≥ розум≥ти њх зм≥ст ≥ сприймати ¤к особист≥.

ќб'Їкт конфл≥кту Ч це завжди ¤кийсь деф≥цитний ресурс, на≠приклад, певна посада голови або директора, на ¤ку претендують дек≥лька людей; останн≥й квиток на концерт Ђз≥ркиї естради; один „орноморський флот, на ¤кий Ї дв≥ держави Ч претенденти, тощо. якщо Ї можлив≥сть компенсац≥њ деф≥циту ресурс≥в, то в багатьох ви≠падках можна усунути конфл≥ктну проблему.

–озгл¤нувши об'Їкти р¤дових, типових конфл≥кт≥в, неважко виз≠начити коло загальних проблем. —права може бути в об'Їктивн≥й



Ђнепод≥льност≥ї об'Їкта м≥ж двома сторонами, або навпаки, можли≠вост≥ кого под≥лу за згодою стор≥н.  онфл≥кт може бути ≥ без на¤в≠ного об'Їкта. ≤снують Ђбезоб'Їктн≥ї конфл≥кти, ¤к≥ не базуютьс¤ на взаЇмних прагненн¤х до контролю над чимось, наприклад, ≥нтелек≠туальн≥ конфл≥кти Ч спори навколо теоретичних питань тощо. “и≠повим дл¤ практики крим≥нального судочинства Ї випадок, коли конфл≥кт виникаЇ через те, що випадковий перехожий робить заува≠женн¤ хул≥гану. “ут також немаЇ бажаного об'Їкта користуванн¤, але один порушуЇ моральн≥ у¤вленн¤ ≥ншого, через це ≥ виникаЇ конфл≥кт.

ћеж≥ конфл≥кту.  р≥м природи конфл≥кту ≥ його сутн≥сних в≥дм≥нностей в≥д сум≥жних ¤виш необх≥дно визначити меж≥ конфл≥кту, тобто …ого зовн≥шн≥ контури у простор≥ ≥ час≥. ” визначенн≥ меж конфл≥кту вид≥л¤ють три аспекти: просторовий, часовий та внутр≥шньосистемний.

ѕросторов≥ меж≥ визначаютьс¤ територ≥Їю, на ¤к≥й в≥дбуваЇтьс¤ конфл≥кт. ¬они можуть бути м≥н≥мальними Ч комунальна кухн¤, але можуть бути ≥ глобальними Ч св≥това в≥йна. „≥тке визначенн¤ просто≠рових меж конфл≥кт≥в особливо важливо дл¤ м≥жнародних в≥дносин, ад≠же вони пов'¤зан≥ з проблемою держав-учасниць. —хоже завданн¤ ви≠никаЇ передус≥м ≥ в м≥жнац≥ональних конфл≥ктах, де необх≥дно ч≥тко визначити територ≥альн≥ меж≥ зони конфл≥кту дл¤ зд≥йсненн¤ превен≠тивних заход≥в (Ќаг≥рний  арабах. ѕриднестров'¤.  осово, „ечн¤).

„асов≥ меж≥ Ч це тривал≥сть конфл≥кту, його початок ≥ зак≥нчен≠н¤. ¬≥д того, чи вважаютьс¤ конфл≥кти початковими, подовженими або вже зак≥нченими, залежить експертна оц≥нка д≥й його учасник≥в в той чи ≥нший момент часу. ќсобливо це важливо дл¤ того, щоб в≥рно визначити роль ≥ в≥дпов≥дальн≥сть ос≥б, шо приЇдналис¤ до конфл≥кту.

ѕочаток конфл≥кту визначаЇтьс¤ об'Їктивними (зовн≥шн≥ми) ак≠тами повед≥нки, спр¤мованими проти ≥ншого учасника конфл≥кту, за умов, що останн≥й усв≥домлюЇ ц≥ акти ¤к спр¤мован≥ проти ньо≠го та њм протид≥Ї.

«ак≥нченн¤ конфл≥кту Ї неоднозначним. ¬≥н може бути вичер≠паний (наприклад, за примиренн¤м стор≥н), але може припинитис¤ через вих≥д одн≥Їњ ≥з стор≥н ≥з боротьби або њњ знищенн¤ (п≥д час в≥йни чи при вчиненн≥ злочину). ћожливе припиненн¤ конфл≥кту ≥ в ре≠зультат≥ втручанн¤ третьоњ сили Ч так нер≥дко завершуютьс¤ крим≥нальн≥ ≥ м≥жнародн≥ конфл≥кти.

Ѕудь-¤кий конфл≥кт в≥дбуваЇтьс¤ у певно обумовлен≥й систем≥, будь-то с≥м'¤, група сп≥вроб≥тник≥в, держава тощо.  онфл≥кт м≥ж сто≠ронами, що вход¤ть до одн≥Їњ системи, може бути б≥льш глибоким.



широким або частковим, обмеженим.  онфл≥кт у родин≥ може зачс-≥≥ати не т≥льки член≥в одн≥Їњ с≥м'њ, а й њх родич≥в. ” м≥ждержавних в≥дносинах ≥снуЇ велика загроза поширенн¤ загострених взаЇмосто≠сунк≥в не т≥льки у територ≥альному, а й у соц≥альному, нац≥онально≠му, пол≥тичному аспектах. ” такому конфл≥кт≥ можуть брати участь досить широк≥ верстви сусп≥льства.

¬изначити внутр≥шньосистемн≥меж≥ конфл≥кту означаЇ оц≥ни≠ти, ¤к т≥сно пов'¤зано з конфл≥ктуючими сторонами коло його учас≠ник≥в.  р≥м опосередкованих протид≥ючих стор≥н учасниками конфл≥кту можуть стати ≥ так≥ ф≥гури, ¤к п≥дбурювач≥, п≥дсобники, ор≠ган≥затори конфл≥кту, ¤к≥ сам≥ у ньому не зад≥¤н≥, а також третейськ≥ судд≥, радники, прихильники ≥ противники тих чи ≥нших суб'Їкт≥в, що конфл≥ктують м≥ж собою. ¬с≥ ц≥ особи (орган≥зац≥њ) Ї елемента≠ми системи. ћеж≥ системи залежать в≥д того, наск≥льки широке ко≠ло учасник≥в буде до нього включено. ¬нутр≥шньосистемн≥ меж≥ не≠обх≥дно знати дл¤ впливу на зд≥йсненн¤ процес≥в, особливо дл¤ по≠передженн¤ системи в≥д зруйнуванн¤.

‘ункц≥њ конфл≥кту. ‘ункц≥њ конфл≥кту можна под≥лити на дв≥ велик≥ групи, в≥дпов≥дн≥ основним сферам сусп≥льного житт¤ Ч- ма≠тер≥альн≥ та духовн≥.

ћатер≥альна функц≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ в тому, що р≥зноман≥тн≥ конфл≥кти, в тому числ≥ юридичн≥, здеб≥льшого пов'¤зан≥ з еко≠ном≥чною стороною сусп≥льного житт¤. ÷е матер≥альний ≥нтерес, користь, а також втрата. ¬ економ≥чно розвинутих крањнах негативн≥ насл≥дки конфл≥кт≥в особливо в≥дчутн≥. ¬исока варт≥сть техн≥ки, складн≥сть технолог≥чного процесу робл¤ть нав≥ть незначний вироб≠ничий конфл≥кт досить утратним з економ≥чноњ точки зору. –озм≥р матер≥альних втрат залежить в≥д масштаб≥в самого конфл≥кту.

јле матер≥альн≥ функц≥њ можуть мати ≥ творчий аспект. “ак, у процес≥ конфл≥кту та чи ≥нша сторона може не т≥льки оволод≥ти, а й опанувати матер≥альними ц≥нност¤ми, ¤ких у нењ не було до по≠чатку з≥ткненн¤. ќтже, конфл≥кт може спри¤ти загальному прогре≠су ≥ розвитку матер≥ального виробництва.

ƒуховна функц≥¤ конфл≥кту про¤вл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ стимул¤то≠ра швидких ≥ важливих зм≥н у духовноњ сфер≥ сусп≥льства. ¬ процес≥ соц≥альних конфл≥кт≥в руйнуютьс¤ норми, ц≥нност≥, ≥деали, що були притаманн≥ колишн≥м часам, в≥дчуваЇтьс¤ радикал≥зац≥¤ сусп≥льноњ св≥домост≥.  онфл≥кт начебто перериваЇ процес звичайноњ односто≠ронньоњ оц≥нки под≥й ≥ створюЇ умови дл¤ того, щоб побачити сусп≥льне житт¤ з ≥ншого боку, ¤кий був закритий.



 р≥м матер≥альних ≥ духовних функц≥й конфл≥кту, велике зна≠ченн¤ маЇ низка функц≥й, ¤к≥ випливають з особливостей соц≥аль≠ного орган≥зму. ÷е сигнальна, ≥нформац≥йна, дифсренц≥йна та ди≠нам≥чна функц≥њ.

—игнальну функц≥ю можна умовно пор≥вн¤ти з ф≥з≥олог≥чною роллю болю в розвитку живого орган≥зму. Ѕудь-¤ка б≥ль не вказуЇ хворому на причину њњ виникненн¤ ≥ не визнаЇтьс¤ д≥агнозом захво≠рюванн¤, але вже Ї достатн≥м фактом дл¤ зверненн¤ до л≥кар¤. —оц≥альний конфл≥кт Ч це такий сигнал про необх≥дн≥сть прийн¤т≠т¤ терм≥нових д≥й дл¤ пошуку та усуненн¤ причин сусп≥льного на≠пруженн¤, ретельного вивченн¤ обставин, ¤к≥ створили конфл≥ктну ситуац≥ю.

≤нформац≥йна функц≥¤ Ї близькою до сигнальноњ, але ≥ дещо в≥дм≥нноюЧ вона значно ширше, н≥ж просте св≥дченн¤ соц≥альних негаразд≥в. –озгортанн¤, прот≥канн¤, повороти конфл≥ктноњ ситуац≥њ несуть значну ≥нформац≥ю про чинники, ¤к≥ њњ породили ≥ вивченн¤ ¤ких Ї важливим засобом п≥знанн¤ сусп≥льних процес≥в.

ƒиференц≥йиа функц≥¤ характеризуЇ процес соц≥альноњ дифе-

¤ких Ї важливим засобом п≥знанн¤ сусп≥льних процес≥в.

ƒиференц≥йиа функц≥¤ характеризуЇ процес соц≥альноњ дифе≠ренц≥ац≥њ, ¤ка виникаЇ п≥д впливом конфл≥кту, що часто проходить через зм≥ну ≥ руйнуванн¤ колишн≥х соц≥альних структур. ѕ≥д впли≠вом конфл≥кту процес соц≥альноњ диференц≥ац≥њ розвиваЇтьс¤ в двох протилежних напр¤мках, тобто в≥дбуваЇтьс¤ пол¤ризац≥¤ протибор-них сил. јле разом з цим триваЇ ≥ пр¤мо протилежний процес Ч об'Їднанн¤, ≥нтеграц≥¤ соц≥альних сил навколо нових центр≥в т¤ж≥нн¤ ≥ консол≥дац≥њ.

ƒинам≥чна функц≥¤. ¬ кожному соц≥альному конфл≥кт≥ закладе≠на можлив≥сть б≥льш швидкими темпами спр¤мовувати сусп≥льний розвиток ≥ зд≥йснювати соц≥альн≥ зм≥ни, ÷¤ думка ч≥тко визначена у нсомарксизм≥ (класова боротьба, соц≥альна революц≥¤).  онфл≥кт вносить в розм≥рний, пливкий рух соц≥ального житт¤ докор≥нн≥ зм≥ни. «вичайн≥ норми повед≥нки ≥ д≥¤льност≥, шо роками задовольн¤ли лю≠дей, в≥дкидаютьс¤ з дивною р≥шуч≥стю ≥ без вс¤кого жалю.

¬ ц≥лому соц≥альний конфл≥кт тод≥ виконуЇ соц≥ально позитив≠ну функц≥ю, коли це спри¤Ї прогресу. јле й тод≥ необх≥дно врахову≠вати втрати, ¤к≥ завжди мають м≥сце у сусп≥льств≥ та стосуютьс¤ ¤к матер≥альноњ, так ≥ моральноњ сфери. ƒ≥йсно, в соц≥альному конфл≥кт≥ ≥ прогресивна, ≥ регресивна функц≥њ нерозд≥льн≥ одна в≥д одноњ.  онфл≥кт корисний т≥м, що в≥н розв'¤зуЇ суперечност≥, ≥ це його об'Їктивна функц≥¤, але разом з тим суперечн≥сть може бути усуну≠та шл¤хом зруйнуванн¤ або серйозного пошкодженн¤ системи.  ра-



ще. ¤кщо об'Їктивно ≥снуюч≥ суперечност≥ не довод¤ть до конфл≥кту, а усуваютьс¤ мирними, цив≥л≥зованими засобами.

—уб'Їкти соц≥альних конфл≥кт≥в. —уб'Їктами соц≥альних конфл≥кт≥в, ¤к це випливаЇ ≥з наведеного, виступають соц≥альн≥ сп≥льноти ≥ у першу чергу сп≥льноти велик≥. “ак≥ сп≥льноти Ч не продукт теоретичного узагальненн¤, а реально ≥снуюч≥ сукупност≥ ≥ндив≥д≥в, ¤к≥ пов'¤зан≥ м≥ж собою загальним ≥нтересом ≥ статусом та пр¤мо чи опосередковано взаЇмод≥ють. ÷е так≥ сп≥льноти, ¤к≥ мо≠жуть бути емп≥рично заф≥ксован≥ за допомогою певних соц≥альних ознак њх учасник≥в.

як з≥ткненн¤ соц≥альних сп≥льнот з приводу реал≥зац≥њ проти≠лежних ≥нтерес≥в, пов'¤заних з р≥зними соц≥альними статусами, соц≥альн≥ конфл≥кти реально зд≥йснюютьс¤ шл¤хом орган≥зованих взаЇмод≥й ≥ндив≥дуальних агент≥в. ќтже, практично д≥ючими учасни≠ками соц≥альних конфл≥кт≥в Ї конкретн≥ особи, пов'¤зан≥ м≥ж собою загальними ≥нтересами чи загальною позиц≥Їю ( статусом). Ќа≠лежн≥сть особи до певноњ соц≥альноњ групи перетворюЇ њњ на реаль≠ного чи потенц≥йного учасника соц≥ального конфл≥кту тод≥, коли:

норми повед≥нки ≥ д≥¤льност≥, що випливають ≥з належност≥ до
певноњ соц≥альноњ сп≥льноти, стають внутр≥шн≥ми ≥ндив≥дуальними
нормами (тобто в≥дбуваЇтьс¤ соц≥ал≥зац≥¤ ≥ндив≥да стосовно певноњ
соц≥альноњ групи);

належн≥сть до групи, ¤ка виникла за певною соц≥альною оз≠
накою њњ член≥в ≥ в≥дображуЇ њх взаЇмну залежн≥сть, а також визначаЇ
спос≥б сум≥сноњ д≥¤льност≥ ≥ сп≥лкуванн¤;

належн≥сть до групи реал≥зуЇтьс¤ через певн≥ зм≥ни в фактич≠
них ≥ндив≥дуальних правах ≥ свободах кожного, тобто через певну
систему сусп≥льноњ влади.


[продолжение]