онфл≥ктолог≥¤. «а редакц≥Їю професор≥в Ћ. ћ. √ерас≥ноњ та ћ. ≤. ѕанова. ’арк≥в Ђѕравої 2002 р.

–озд≥л 2

 онфл≥кт ≥ механ≥зми його розвитку

І 1. ‘еномен конфл≥кту.  онфл≥кти соц≥альноњ сфери. —усп≥льна криза


[начало]

“аким чином, соц≥альний конфл≥кт ¤к з≥ткненн¤ великих чи ма≠лих сусп≥льних груп реально ви¤вл¤Їтьс¤ в сукупност≥ ≥ндив≥дуаль≠них д≥й, вчинк≥в, под≥й. ѕроте в цьому р≥зноман≥тт≥ д≥й ≥ вчинк≥в ре≠ал≥зуютьс¤ загальн≥ ц≥л≥ ≥ позиц≥њ. —аме вони ≥ перетворюють ≥ндив≥ду≠альн≥ д≥њ людей на д≥њ сум≥сн≥. «веденн¤ ≥ндив≥дуальних з≥ткнень до соц≥альних не означаЇ ≥гноруванн¤ вол≥, ≥н≥ц≥ативи окремих людей, оск≥льки загальна боротьба складаЇтьс¤ з њх сукупних д≥й. јле все ж в процес≥ соц≥ального конфл≥кту д≥¤ кожного ≥ндив≥да ≥нтегруЇтьс¤ ” загальний конфл≥кт за умови, ¤кщо ≥ндив≥дуальна д≥¤ Ї соц≥ально значущою, тобто вписуЇтьс¤ в загальну боротьбу соц≥альних груп. —оц≥альний конфл≥кт ¤к конфл≥кт соц≥альних статус≥в певних груп ≥ соц≥альних сп≥льнот завжди характеризуЇтьс¤ сферою свого ви-



никненн¤, масштабами, р≥внем ≥ гостротою. « соц≥олог≥чноњ точки -ёру найб≥льш значущими г конфл≥кти, що одночасно охоплюють вс≥ р≥вн≥ соц≥альноњ структури ≥ вт¤гують в себе максимально мож≠ливу в ≥снуючих умовах к≥льк≥сть учасник≥в. “ак≥ конфл≥кти в≥дбу≠ваютьс¤ тол≥,коли њх предметом г соц≥альний статус, пов'¤заний з рсал≥з≥п≥Їю загальнолюдських ц≥нностей або природних прав людини

ƒо останього часу одним ≥з основних тип≥в соц≥альних конфл≥кт≥в важавс¤ класовий конфл≥кт, де головними суб'Їктами виступали кла≠си. ќб'Їктивною засадою такоњ його оц≥нки був той факт, що голо≠вним конфл≥ктом Ївропейськоњ ≥стор≥њ XIX ст. вважавс¤ конфл≥кт м≥ж п≥дприЇмцем ≥ роб≥тником. ѕров≥дна роль такого конфл≥кту обумов≠лювалас¤ тим, що в≥н розгортавс¤ у промислов≥й сфер≥, ¤ка прот¤гом всього стол≥тт¤ була дом≥нуючою сферою сусп≥льства. XX ст. вне≠сло вир≥шальн≥ зм≥ни в соц≥альну структуру сусп≥льства, у зв'¤зку з чим значенн¤ класового конфл≥кту ≥стотно знизилос¤. ÷е пов'¤зано перш за все з тим, що розвинут≥ сусп≥льн≥ системи перестали бути ≥ндустр≥альними в точному значенн≥ цього пон¤тт¤, а промислов≥сть перестала в≥д≥гравати дом≥нуючу роль в орган≥зац≥њ сусп≥льних в≥дно≠син ≥ зв'¤зк≥в.

¬ той же час сучасна конфл≥ктолог≥¤ не в≥дкидаЇ класовий конфл≥кт сам по соб≥, але його пон¤тт¤ тлумачитьс¤ по-≥ншому. ѕо-перше, цей конфл≥кт не ототожнюЇтьс¤ з класовою боротьбою, що завершуЇтьс¤ соц≥альною революц≥Їю. ¬≥н розгл¤даЇтьс¤ ¤к ≥нституц≥онал≥зований ≥ регульований конфл≥кт м≥ж п≥дприЇмц¤ми ≥ роб≥тниками, в ¤кому жодна ≥з стор≥н не прагне розв'¤зати суперечност≥ ≥нтерес≥в шл¤хом ре≠волюц≥йних зм≥н. ѕо-друге, в≥дм≥нност≥ р≥зних соц≥альних груп, ¤к≥ привод¤ть до класових конфл≥кт≥в, не по¤снюютьс¤ виключно м≥сцем цих груп у систем≥ економ≥чних в≥дносин. ÷≥ в≥дм≥нност≥ берутьс¤ в б≥льш широкому спектр≥, пов'¤заному з особливост¤ми сучасного сусп≥льства (наприклад, доступ до ≥нформац≥њ та њњ використанн¤, ви≠никненн¤ ≥нтелектуально≥ власност≥ ¤к самост≥йноњ ≥ вир≥шальноњ фор≠ми власност≥ тощо). ѕо-третг, ≥ це головне, класовий конфл≥кт виз≠наЇтьс¤ одним ≥з багатьох конфл≥кт≥в у сусп≥льств≥.

—оц≥альна стратиф≥кац≥¤ ≥ соц≥альна моб≥льн≥сть ¤к пере≠думови конфл≥кту. —оц≥альн≥ конфл≥кти виникають ¤к по горизон≠тал≥ (тобто в межах самих соц≥альних структур), так ≥ по вертикал≥ (тобто м≥ж структурами, ¤к≥ перебувають в певн≥й ≥Їрарх≥чн≥й взаЇмо≠залежност≥ одна щодо ≥ншоњ). якщо класи ≥ класов≥ ≥нтереси не виз≠наютьс¤ ¤к Їдине ≥ основоположне джерело соц≥альних конфл≥кт≥в, то виникаЇ питанн¤ про њх джерела ≥ механ≥зми розвитку в контекст≥



сучасних особливостей соц≥альних зм≥н. ƒжерелом наукового п≥дхо≠ду ƒќ ÷≤*"'1' проблеми Ї сучасн≥ у¤вленн¤ про соц≥альну стратиф≥кац≥ю ≥ тенденц≥њ соц≥альноњ моб≥льност≥.

¬исока соц≥альна моб≥льн≥сть (вертикальна ≥ горизонтальна), шо с характерною дл¤ сучасного сусп≥льного розвитку, породжуЇ специф≥чн≥ в≥дносини соц≥альних груп за ≥нтересами. ÷с означаЇ, що сусп≥льство не пол¤ризуЇтьс¤ на основ≥ одн≥Їњ суперечност≥ ≥ од≠ного основоположного конфл≥кту; з точки зору ≥снуючих в ньому соц≥альних конфл≥кт≥в воно Ї плюрал≥стичним, йому притаманн≥ ба≠гато суперечностей, але жодне з них не робить сусп≥льство розколо≠тим. –≥зноман≥тн≥сть конфл≥кт≥в означаЇ, що в сусп≥льств≥ ≥снуЇ су≠купн≥сть ≤нтерес≥в,¤к≥ взаЇмно перехрещуютьс¤. ≤з цього випливаЇ розмежуванн¤ сусп≥льних груп не в ц≥лому в њх основ≥, а стосовно р≥зних стор≥н њх життево≥ д≥¤льност≥. ѕри под≥бн≥й ситуац≥њ соц≥альн≥ групи не перетворюютьс¤ на так≥, що взаЇмно виключають одна одну.

ќтже, в сучасних умовах основою виникненн¤ таких проблем≠них ситуац≥й, ¤к≥ породжують соц≥альн≥ конфл≥кти, Ї соц≥альна стра≠тиф≥кац≥¤ ≥ соц≥альна моб≥льн≥сть.

ќск≥льки стратиф≥кац≥¤ сусп≥льства Ї джерелом суперечностей, ¤к≥ лежать в основ≥ сучасних соц≥альних конфл≥кт≥в, то типолог≥¤ основоположних вим≥р≥в стратиф≥кац≥њ Ї фактично типолог≥Їю соц≥альних конфл≥кт≥в за њх соц≥альним зм≥стом.

ѕершим у сукупност≥ вим≥р≥в стратиф≥кац≥њ Ї доход або багат≠ство. ¬≥дпов≥дно першою типолог≥чною формою соц≥ального конф≠л≥кту Ї конфл≥кт, пов'¤заний з цим вим≥ром. “акий конфл≥кт вини≠каЇ тому, що можлив≥сть одержанн¤ доход≥в або нових соц≥альних ролей часто не зб≥гаЇтьс¤ з особистими ¤кост¤ми ≥ можливост¤ми власник≥в цих доход≥в або багатств. ƒоход ≥ набуте чи успадковане багатство завжди служили засобом ¤к подальшого збагаченн¤, так ≥ придбанн¤ за грош≥ доступу до соц≥альних ролей, ¤к≥ б≥льше ц≥ну≠ютьс¤. яскравим прикладом цього Ї Ђкуп≥вл¤ї аристократичних ти≠тул≥в, осв≥ти ≥ нав≥ть жених≥в, а також наречених. “аким чином, ¤к ” минулому, так ≥ зараз грош≥ пос≥дають визначне м≥сце в процес≥ соц≥альноњ моб≥льност≥, тобто переходу в≥д одного соц≥ального ста≠тусу до ≥ншого. —оц≥альн≥ суперечност≥ ≥ конфл≥кти, що виникають при цьому, пол¤гають в тому, що волод≥нн¤ багатством ≥ традиц≥йно визнаний престиж де¤ких соц≥альних ролей не зб≥гаютьс¤. ѕридбан≥ ^ грош≥ титули або грош≥, одержан≥ за рахунок переходу до ≥ншого соц≥ального прошарку, ¤кий вважаЇтьс¤ менш престижним, ведуть до неповноц≥нност≥ в очах сусп≥льства Ђкупленого аристократизмуї.



¬≥ддаючи належне зазначеним више конфл≥ктам, все ж таки сл≥д визнати, шо найб≥льш гострими, масовими ≥ соц≥ально небез≠печними с соц≥альн≥ конфл≥кти, породжен≥ б≥дн≥стю. —аме вони ≥ ≥о-човною проблемою, ¤ка виникаЇ при зм≥нах стратиф≥кац≥йноњ струк≠тури сусп≥льства за критер≥Їм доходу (або багатства).

Ѕ≥дн≥сть за найб≥льш поширеними погл¤дами Ч це нездатн≥сть п≥дтримувати м≥н≥мальний р≥вень споживанн¤, ¤кий визначаЇтьс¤ на основ≥ ф≥з≥олог≥чних ≥ соц≥ально обумовлених порог≥в споживанн¤. —тосовно визначенн¤ б≥дност≥ використовуютьс¤ так≥ критер≥њ: аб≠солютна, в≥дносна, за структурою витрат, ресурсна, суб'Їктивна (сп≥вв≥дношенн¤ м≥н≥мального доходу ≥ задоволенн¤ потреб).

Ѕ≥дн≥сть ¤к соц≥альн≥й феномен Ї ¤вищем загальнолюдським. ¬она ≥снуЇ не т≥льки в окремих крањнах, а й у св≥тов≥й сп≥вдружност≥ крањн у ц≥лому. ÷е означаЇ, що конфл≥кти, ¤к≥ породжуютьс¤ б≥дн≥стю, мають тенденц≥ю до глобал≥зац≥њ. Ќаприклад, чимало протисто¤нь, що ≥снують м≥ж крањнами ≥ в межах самих крањн, випливають з того, шо один м≥ль¤рд багатих людей розпор¤джаютьс¤ доходами, ¤к≥ в 60 раз≥в перевищують доходи одного м≥ль¤рда найб≥дн≥ших. ’оча част≥ше за все можна зустр≥ти ≥нформац≥ю про б≥дн≥сть в крањнах, що розви≠ваютьс¤, б≥дн≥сть притаманна ≥ розвинутому св≥ту. «г≥дно з статис≠тичними даними –ади ™вропи 57 млн Ївропейц≥в (17% всього насе≠ленн¤ або кожний шостий житель) у 12 крањнах ™вропейського —о≠юзу перебувають за межею б≥дност≥.

ќсоблив≥сть ≥ небезпечн≥сть конфл≥кт≥в, що виникають на тл≥ б≥дност≥, пол¤гають в тому, що вони можуть набути антагон≥стич≠ного характеру. як в≥домо, ознаками соц≥альних антагон≥зм≥в Ї: а) вт¤гнут≥сть у них таких великих сп≥льнот, ¤к≥ мають протилежн≥ ≥нте≠реси; б) непримиренн≥сть ≥нтерес≥в соц≥альних позиц≥й ≥ ц≥нностей; в) виникненн¤ прагнень до насильницьких метод≥в боротьби; г) на≠маганн¤ л≥кв≥дувати соц≥альну основу ≥снуванн¤ протилежноњ сто≠рони, тобто зд≥йснити ¤к≥сн≥ зм≥ни соц≥альноњ системи.

Ѕоротьба з б≥дн≥стю Ї актуальною проблемою в стратег≥њ вре≠гулюванн¤ конфл≥кт≥в взагал≥. ÷е необх≥дно дл¤ забезпеченн¤ май≠бутнього т≥Їњ крањни, де ц¤ проблема набула особливоњ гостроти. Ќе≠випадково ще јдам —м≥т писав, що Ђзлиденне ≥снуванн¤ труд¤щих б≥дн¤к≥в служить природним симптомом того, що крањна переживаЇ заст≥й, а њх голодуванн¤ Ч що вона швидко йде до занепадуї.

ћехан≥зм боротьби з б≥дн≥стю передбачаЇ необх≥дн≥сть подо≠ланн¤ њњ по вс≥х критер≥¤х. ≤гноруванн¤ будь-¤кого з них. нав≥ть суб'Їктивного, загострюЇ соц≥альний конфл≥кт ≥ може призвести аж до соц≥альних вибух≥в.



ƒругим вим≥ром соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ сусп≥льства, ¤кий по≠годжуЇ соц≥альн≥ конфл≥кти, Ї ранлсуванн¤ соц≥альних сп≥льнот за р≥внем належност≥ до влади ≥ могутност≥. ¬ладу в цьому раз≥ мож≠на розгл¤дати ¤к законну здатн≥сть до дос¤гненн¤ ц≥лей в соц≥аль≠них системах, а могутн≥сть Ч ¤к не санкц≥оновану оф≥ц≥йно зако≠ном подобу влади. ≤ влада, ≥ могутн≥сть виконують певну функц≥ональ≠ну роль в управл≥нн≥ сусп≥льством. ƒжерелом соц≥альних конфл≥кт≥в при цьому виступаЇ те, шо певн≥ функц≥њ влади за загальним прави≠лом зд≥йснюютьс¤ в≥дпов≥дними соц≥альними групами. Ќер≥вноз-начн≥сть виконуваних функц≥й веде до соц≥альноњ нер≥внозначност≥ тих сп≥льнот, що зд≥йснюють "њх. ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що до≠ступ до влади Ї продуктом того впливу, ¤кого домагаЇтьс¤ ≥ ¤кий ре≠ал≥зуЇ на практиц≥ кожна з груп влади в процес≥ взаЇмноњ боротьби. ћожна вид≥лити три основн≥ вар≥анти структурних перетво≠рень, що в≥дбуваютьс¤ з правл¤чим прошарком.

ѕерший вар≥ант пол¤гаЇ в тому, що в ход≥ перетворень повн≥стю зм≥нюЇтьс¤ соц≥альна характеристика ≥ склад правл¤чого прошарку, що займаЇ дом≥нуюч≥ позиц≥њ в сусп≥льств≥ чи окрем≥й асоц≥ац≥њ. ÷е перетворенн¤ революц≥йного за своњми насл≥дками зм≥сту. јле вони не обов'¤зково зд≥йснюютьс¤ насильницькими методами; демокра≠тичн≥ ≥нститути в≥дкривають велик≥ можливост≥ щодо р≥зноман≥тност≥ таких перетворень. як приклад под≥бних перетворень можна наве≠сти так≥, що в≥дбулис¤ в ”крањн≥ п≥сл¤ набутт¤ нею незалежност≥.

ƒругий вар≥ант передбачаЇ часткову зам≥ну правл¤чого прошар≠ку. ÷е скор≥ш еволюц≥йна зм≥на, ¤ка значною м≥рою в≥дпов≥даЇ прак≠тиц≥ структурних зм≥н в крањнах, котр≥ базуютьс¤ на засадах грома≠д¤нського сусп≥льства. “ак≥ перетворенн¤ правл¤чого прошарку по≠роджуютьс¤ на¤вн≥стю певних соц≥альних проблем ≥ боротьбою р≥зних соц≥альних груп, ¤к≥ бажають стати правл¤чим класом. ” цьо≠му вар≥ант≥ при проведенн≥ назр≥лих перетворень забезпечуЇтьс¤ спадкоЇмн≥сть соц≥альних засад ≥ владних форм правл¤чоњ д≥¤льност≥, що гарантуЇ стаб≥льн≥сть захисту ≥нтерес≥в пров≥дних соц≥альних груп сусп≥льства, особливо середнього класу.

“рет≥й вар≥ант перетворень взагал≥ не передбачаЇ зм≥н у соц≥аль≠ному склад≥ владного персоналу. «м≥нюЇтьс¤ лише пол≥тика д≥ючоњ влади. ѕравл¤чий прошарок включаЇ в програму своЇњ д≥¤льност≥ необх≥дн≥сть вир≥шенн¤ нових соц≥альних проблем, а також вимоги опозиц≥њ. “акий вар≥ант зм≥н найпов≥льн≥ший, ≥ у багатьох випадках в≥н ви¤вл¤Їтьс¤ найменш бол≥сним, а тому найб≥льш бажаним. ѕе≠ревага його пол¤гаЇ в тому, що в≥н створюЇ можливост≥ регулюван≠н¤ соц≥альних конфл≥кт≥в без соц≥альних чи пол≥тичних потр¤с≥нь



¬ механ≥зм≥ виникненн¤ соц≥альних конфл≥кт≥в все б≥льшого значенн¤ в сучасних умовах набуваЇ вим≥р стратиф≥кац≥њ, пов'¤за≠ний з престиже.ї профес≥й ≥ трудовоњ д≥¤льност≥.

ѕрот¤гом останн≥х двох в≥к≥в в≥дбулис¤ докор≥нн≥ зм≥ни в струк≠тур≥ профес≥йного престижу, а в≥дтак, ≥ соц≥альних конфл≥кт≥в, ¤к≥ ви≠никали при його здобутт≥ ≥ реал≥зац≥њ. ¬ минул≥ часи в≥йськов≥, земле≠власницьк≥, господарськ≥, ур¤дов≥ ≥ рел≥г≥йно-оф≥ц≥йн≥ рол≥ оц≥нюва≠лис¤ вище, н≥ж комерц≥йн≥ промислов≥, науков≥, викладацьк≥ та ≥нш≥ профес≥йн≥ рол≥. —оц≥альний конфл≥кт виникав м≥ж представниками цих рольових сусп≥льних груп тому, шо к≥льк≥сть престижних ролей була обмеженою, а до них прагнули ¤к т≥, хто хот≥в успадкувати пре≠стижн≥ профес≥њ, так ≥ вих≥дц≥ з менш престижних профес≥йних про≠шарк≥в. «агальною основою вир≥шенн¤ цих соц≥альних конфл≥кт≥в були не т≥льки особист≥ ¤кост≥ вих≥дц≥в ≥з р≥зних за престижн≥стю прошарк≥в, а й доступ до влади, на¤вн≥сть багатства чи певного до≠ходу. ¬≥д р≥вн¤ вир≥шенн¤ цього конфл≥кту залежали динам≥чн≥сть ≥ соц≥альна ефективн≥сть сусп≥льства в процес≥ його розвитку.

ƒжерела цих конфл≥кт≥в на злам≥ XX ≥ XXI стол≥ть стали ≥нши≠ми: по-перше, ≥нтелектуальн≥ ≥нститути сусп≥льства все б≥льшою м≥рою перетворюютьс¤ на соц≥ально пров≥дн≥; по-друге, бурхливо зростаЇ новий соц≥альний клас Ч- клас технократ≥в, експерт≥в, кон≠сультант≥в, ¤к≥ перетворюютьс¤ на найб≥льш значну групу зайн¤тих; по-третЇ, виникаЇ ≥ стаЇ пануючою нова соц≥альна сила Ч знанн¤ та ≥нформац≥¤. ќтже, в сусп≥льств≥ перерозпод≥л соц≥альноњ влади ≥ соц≥альних благ в≥дбуваЇтьс¤ не на основ≥ прим≥тивноњ економ≥чноњ сили, а за допомогою волод≥нн¤ силою новою Ч знанн¤ми та ≥нфор≠мац≥Їю, ¤к≥ стають найб≥льш ел≥тарним ресурсом.

—оц≥альн≥ конфл≥кти мають певну динам≥ку. ¬они виникають ≥з соц≥альних суперечностей, ¤к≥ переростають в конфл≥ктн≥ ситуац≥њ.  онфл≥ктна ситуац≥¤ не обов'¤зково переростаЇ в конфл≥кт, ¤кщо су≠перечност≥ долаютьс¤ задоволенн¤м соц≥альних домагань стор≥н. ÷е означаЇ, що конфл≥ктн≥ ситуац≥њ соц≥ального характеру можуть бути врегульован≥ соц≥альними ж засобами, за допомогою ¤ких можна за≠поб≥гти соц≥альному напруженню ≥ конфронтац≥њ ≥ндив≥д≥в ≥ груп, њх об'Їднанню в конфл≥ктн≥ групи ≥ подальш≥й антагон≥зац≥њ в≥дносин. якщо конфл≥ктна ситуац≥¤ переростаЇ в соц≥альний конфл≥кт, то його розвиток йде шл¤хом ескалац≥њ до п≥кових в≥дм≥ток, п≥сл¤ чого почи≠наЇтьс¤ вих≥д ≥з нього. —оц≥альний конфл≥кт, ¤кий п≥сл¤ його ескалац≥њ не знаходить вир≥шенн¤, переростаЇ в соц≥альну кризу, тобто в≥дбу≠ваЇтьс¤ розрив у функц≥онуванн≥ ¤коњсь ланки соц≥альноњ системи.



—усп≥льна криза ≥ катастрофа. —оц≥альна криза ¤к сусп≥льне ¤вище маЇ так≥ характерн≥ риси:

довготривал≥сть њњ назр≥ванн¤;

швидк≥сть ≥ часто неспод≥ван≥сть ѓѓ про¤ву, особливо ¤кщо
йдетьс¤ про њњ екстрем≥стськ≥ форми;

глибина впливу на соц≥альну систему, оск≥льки криза означаЇ,
що та чи ≥нша њњ система вичерпала своњ ресурси ≥ сенс ≤снуван¤ або
наштовхуЇтьс¤ на суц≥льний оп≥р зовн≥.

ѕри анал≥з≥ будь-¤коњ соц≥альноњ кризи важливо ви¤вити њњ вито≠ки ≥ причини, з'¤сувати зовн≥шн≥ вони чи внутр≥шн≥ в≥дносно систе≠ми, ¤ка потрапила в кризову ситуац≥ю, давн≥ вони чи нов≥, чи Ї час дл¤ в≥дпов≥д≥ на кризову соц≥альну ситуац≥ю ≥ наск≥льки значними будуть втрати внасл≥док подальшого розвитку кризи. ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що криза може бути неминучою або випадковою, ¤ку можна своЇчасно попередити. јле ¤кими б не були витоки ≥ причини кризи, њњ гострота ≥ р≥вень неминучост≥, вона завжди веде до переходу систе≠ми в нову соц≥альну ¤к≥сть, до нового типу в≥дносин м≥ж суб'Їктами соц≥ального конфл≥кту. якщо такого переходу не в≥дбуваЇтьс¤, то соц≥альна криза у б≥льшост≥ випадк≥в переростаЇ в соц≥альну ката≠строфу, тобто в остаточне руйнуванн¤ соц≥альноњ системи, що потра≠пила в кризову ситуац≥ю через конфл≥кти ≥ виникненн¤ новоњ систе≠ми г≥ршоњ ¤кост≥ або взагал≥ повне припиненн¤ соц≥ального розвитку. ћасштаби соц≥альних катастроф можуть бути р≥зноман≥тними Ч в≥д розпаду окремих фрагмент≥в соц≥альноњ системи до соц≥альних под≥й ≥ руйнувань ≥сторичного масштабу. ћабуть, найб≥льш вражаю≠чим з ц≥Їњ точки зору прикладом Ї розвиток конфл≥кт≥в у соц≥альному простор≥, ¤к≥ розвивалис¤ за схемою Ђпроблема-конфл≥кт-криза-ката≠строфаї.  атастрофа Ї в≥дпов≥ддю на повну нездатн≥сть сусп≥льства або ¤коњсь його ланки негайно розв'¤зати назр≥л≥ суперечност≥.

ўоб ви¤вити вплив кризи на соц≥альну систему та можливост≥ ѓѓ переростанн¤ в катастрофу, необх≥дно знати передумови р≥внод≥йно-го соц≥ального стану ц≥Їњ системи. —истема може бути стаб≥льною Ч тод≥ п≥сл¤ кризи вона повертаЇтьс¤ до попереднього стану чи розви≠ваЇтьс¤ ≥ зм≥цнюЇтьс¤, або нестаб≥льною Ч тод≥ вона повинна при≠вести до нового типу стаб≥льност≥ чи завершитис¤ катастрофою.

« точки зору класиф≥кац≥њ соц≥альних криз ≥ про¤ву можливос≠тей њх подоланн¤ сл≥д в≥др≥зн¤ти два типи соц≥альних криз.

ѕерший тип Ч це кризи генетичного характеру, закладен≥ в соц≥альну систему в момент њњ виникненн¤ чи утворенн¤. ƒо тако≠го типу криз сл≥д в≥днести соц≥альн≥ кризи колошн≥х соц≥ал≥стичних



крањн сусп≥льн≥ структури ¤ких були побудован≥ з огл¤ду на утоп≥чн≥ принципи соц≥альноњ однор≥дност≥, повноњ соц≥альноњ р≥вност≥, а та≠кож класового п≥дходу до вир≥шенн¤ будь-¤ких соц≥альних проблем.

ƒо другого типу належать кризи функц≥онального характеру, тобто так≥, що виникають у процес≥ функц≥онуванн¤ системи (внасл≥док нагромадженн¤ помилок зм≥ни економ≥чних ≥ соц≥альних умов ≥снуванн¤ сусп≥льства тощо). ‘ункц≥ональн≥ кризи можуть в≥др≥зн¤тис¤ одна в≥д одноњ за низкою ознак. ≤снують так≥ кризи, що виникають у процес≥ пристосуванн¤ до внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х сусп≥льних зм≥н, ≥х можна назвати адаптац≥йними. ≤стотно в≥дм≥нни≠ми в≥д них Ї кризи, породжен≥ необх≥дн≥стю докор≥нно зм≥нити струк≠туру соц≥альноњ системи з метою ефективного виконанн¤ нею своњх соц≥альних функц≥й. “ак≥ кризи ≥нод≥ називають патолог≥чними, тоб≠то такими, що породжен≥ хворобливим станом сусп≥льноњ функц≥ональ≠ноњ системи ≥ ведуть до виникненн¤ соц≥альних криз. ” пер≥од соц≥аль≠них трансформац≥й сусп≥льства особливого значенн¤ набуваЇ функц≥ональна криза, породжена перевантаженн¤м соц≥альноњ сис≠теми. ѕод≥бна ситуац≥¤ виникаЇ тод≥, коли система стикаЇтьс¤ з не≠обх≥дн≥стю вир≥шувати б≥льшу к≥льк≥сть соц≥альних конфл≥кт≥в, н≥ж вона здатна зробити це. Ўл¤хом виходу ≥з такоњ кризи Ї визначенн¤ посл≥довност≥ пр≥оритет≥в у розв'¤занн≥ соц≥альних конфл≥кт≥в, ¤к≥ б не довели справу до катастрофи ≥ поступово розр¤джали соц≥альну си≠туац≥ю. ‘ункц≥ональна криза може бути також Ђкризою нужденност≥ї, коли певна соц≥альна система не маЇ можливост≥ одержати ≥з своњх власних джерел чи в≥д оточенн¤ достатню к≥льк≥сть ресурс≥в, щоб, спираючись на них, подолати ≥снуюч≥ соц≥альн≥ конфл≥кти. ўо сто≠суЇтьс¤ криз перевантаженн¤ ≥ криз нужденност≥, то р≥вень њх гостро≠ти залежить в≥д р≥вн¤ домагань, ≥нтенсивност≥ цих домагань, а також соц≥альноњ значущост≥ суб'Їкт≥в конфл≥кту, ¤кий призв≥в до кризи.

ќсобливост≥ структури соц≥альноњ кризи. —оц≥альн≥ кризи ¤к процес ≥ соц≥альне ¤вище мають певну структуру. “ак, вид≥л¤ють три фази кризи:

передкризову, коли ви¤вл¤ютьс¤ перш≥ симптоми, а також при≠
чини можливоњ кризи; соц≥альна система входить в такий стан, коли
вичерпуЇтьс¤ њњ соц≥альний потенц≥ал;

кульм≥нац≥њ кризового стану; п≥сл¤ нењ обов'¤зково маЇ в≥дбу≠
тис¤ або подоланн¤ кризи, або переростанн¤ њњ в катастрофу;

переходу системи соц≥альних в≥дносин, ¤ка породила кризу, в њњ
новий стан або руйнуванн¤ ≥снуючоњ системи ≥ створенн¤ новоњ.

«в≥дси випливаЇ, що вих≥д ≥з соц≥альноњ кризи ¤к граничноњ фор-



ми соц≥ального конфл≥кту можливий у двох вар≥антах. ѕерший по-≥¤гас в подоланн≥ кризи, в≥дтворенн≥ на оновлених засадах втраче≠ноњ соц≥альноњ р≥вноваги, в≥дновленн≥ функц≥онуванн¤ докризових, але ≥стотно оновлених соц≥альних структур. ” другому вар≥ант≥ вих≥д набуваЇ форми руйнац≥њ соц≥альних в≥дносин незворотного характе≠ру ≥ остаточного закр≥пленн¤ ц≥Їњ руйнац≥њ. ќтже, хоча соц≥альна кри≠за Ї т¤жким ¤вищем у житт≥ будь-¤кого сусп≥льства, до оц≥нки цьо≠го ¤виша не можна п≥дходити одном≥рно. «а умови њњ усп≥шного по≠доланн¤ вона завжди слугуЇ початком нового етапу розвитку сусп≥льних в≥дносин на тому р≥вн≥, ¤кий був охоплений кризою.

ќсобливоњ гостроти проблема соц≥альних конфл≥кт≥в набуваЇ в епоху сусп≥льних трансформац≥й. ¬ ц≥ часи забезпеченн¤ стаб≥ль≠ност≥ сусп≥льства, а в≥дтак, ≥ нейтрал≥зац≥¤ негативних насл≥дк≥в но≠вих сусп≥льних конфл≥кт≥в набувають першочергового значенн¤. ѕо≠вною м≥рою це стосуЇтьс¤ ”крањни, в ¤к≥й в≥дбуваютьс¤ ≥нтенсивн≥ трансформац≥йн≥ процеси.

Ќайб≥льш гострими ≥ соц≥ально значущими конфл≥ктами в ”к≠рањн≥, породженими трансформац≥йними процесами, Ї соц≥альн≥ конфл≥кти, що виникли внасл≥док р≥зкоњ соц≥альноњ диференц≥ац≥њ ≥ пол¤ризац≥њ населенн¤. “ак, за даними досл≥джень, проведеними в ’арков≥, за останн≥ роки к≥льк≥сть людей, ¤к≥ займають нижч≥ щабл≥ соц≥альноњ ≥Їрарх≥њ, зб≥льшилась з 11,8% до 40,9%. а к≥льк≥сть тих. хто в≥дносить себе до Ђверх≥вкиї соц≥альноњ ≥Їрарх≥њ, зменшилась з 10% до 4,75%. ѕриродно, такий стан речей даЇ поштовх дл¤ виникненн¤ ≥ розвитку соц≥ального конфл≥кту (бо так≥ передумови вже створен≥). якщо виходити ≥з законом≥рностей динам≥ки соц≥ального конфл≥кту, то можна констатувати, що фактично конфл≥кт уже ≥снуЇ, але поки що знаходитьс¤ в латентн≥й фаз≥.

ѕро на¤вн≥сть ознак соц≥ального конфл≥кту, викликаного р≥зким розшаруванн¤м населенн¤, св≥дчать дан≥ про соц≥альн≥ настроњ, що ви¤влен≥ у процес≥ зазначених досл≥джень (табл. 1, у в≥дсотках що≠до тих, хто в≥дпов≥в, по кожн≥й п≥дгруп≥).

“аблиц¤ 1



—оц≥альн≥
ѕрошарки

настроњ
Ќ»∆„≤
вищ≥
середн≥

.ќбуренн¤, гн≥в
24,6
11,8
13,6

ь^трах, в≥лчай
15,4
4,9
6,8

≤_≤£иаога
30,4
30,0
18,2

√ьайдуж≥сть
11,6
11.8
9.0

≤”певнен≥сть
3.8
10,6
18,2

≤уптим≥зм
8,9
23,0
25,0




ѕро об'Їктивну конфл≥ктн≥сть ситуац≥њ, хоча ≥ в латентн≥й њњ фаз≥, св≥дчить тс що, наприклад, серед нижчих прошарк≥в лише один з двадц¤ти п'¤ти мас соц≥альну впевнен≥сть, а кожен четвертий в≥дчу≠ваЇ гн≥в з приводу свого соц≥ального ≥ економ≥чного стану. ѕотенц≥йн≥ можливост≥ соц≥альних конфл≥кт≥в п≥дсилюютьс¤ тим, що п≥двищи≠ти св≥й статус шл¤хом переходу в б≥льш виш≥ прошарки хот≥ли 6 61% представник≥в середн≥х ≥ майже 90 % представник≥в нижчих про≠шарк≥в (причому 26,6% представник≥в нижчих прошарк≥в вислови≠ли прагненн¤ до переходу не у середн≥й, а у вищий клас). ÷≥ прагнен≠н¤, ¤к≥ в≥дображують можлив≥сть соц≥альних конфл≥кт≥в, значною м≥рою по¤снюютьс¤ не т≥льки самим процесом розшаруванн¤. —пра≠ва у тому, що цей процес мав у багатьох випадках штучний характер. Ќаприклад, значна частина науковц≥в, ¤к≥ ран≥ше належали до верхн≥х прошарк≥в, без ус¤коњ соц≥альноњ мотивац≥њ перем≥стилис¤ до ниж≠чих, хоча об'Їктивно потреба в науковому потенц≥ал≥ ¤к основ≥ ≥нте≠лектуального стану сусп≥льства не зникла. ™дн≥сть суперечностей соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ ¤к об'Їктивного процесу ≥ реального ме≠хан≥зму ц≥Їњ стратиф≥кац≥њ обумовлюЇ гостроту ≥снуючоњ ситуац≥њ ¤к латентноњ фази можливого соц≥ального конфл≥кту. ѕри цьому сл≥д особливо зазначити, що негативн≥ соц≥альн≥ настроњ ≥снують також се≠ред середн≥х ≥ нав≥ть вищих прошарк≥в сусп≥льства. ƒосить сказати, що лише один ≥з п'¤ти представник≥в вищого прошарку маЇ впевнен≥сть у своЇм статус≥. “аке становище св≥дчить про те, що, по-перше, соц≥альн≥ проблеми ≥ суперечност≥ не мають свого вир≥шенн¤, в≥д чо≠го страждають обидв≥ сторони; по-друге, ≥снуЇ загроза перериванн¤ чи послабленн¤ функц≥онально≥ д≥¤льност≥ керуючих соц≥альних струк≠тур, тобто латентна фаза можливих соц≥альних конфл≥кт≥в маЇ кризо≠вий характер. ѕ≥дкреслити це необх≥дно тому, що соц≥альна криза при безпорадност≥ керуючих сусп≥льних структур маЇ тенденц≥ю вести до руйнуванн¤ ≥снуючих в≥дносин, фактичного припиненн¤ д≥¤льност≥ соц≥альних ≥нститут≥в ≥ виникненн¤ соц≥альних в≥дносин уже г≥ршоњ ¤кост≥. ј все це вз¤те разом означало б соц≥альну катастрофу.

ќдним з далекос¤жних насл≥дк≥в соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ ≥ еко≠ном≥чноњ перебудови сусп≥льства у процес≥ його трансформац≥њ сл≥д вважати також соц≥альн≥ конфл≥кти, джерелом ¤ких Ї структурн≥ дис≠пропорц≥њ м≥ж попитом та пропозиц≥Їю робочоњ сили ≥ виникненн¤ на ц≥й основ≥ безроб≥тт¤. ≤стотною особлив≥стю безроб≥тт¤ в ”к≠рањн≥ Ї ≥снуванн¤ пор¤д з в≥дкритим безроб≥тт¤м, ¤ке ф≥ксуЇтьс¤ оф≥ц≥йною статистикою, безроб≥тт¤ прихованого. —аме воно (20-30% в≥д к≥лькост≥ працюючих) в≥дбиваЇ стан соц≥альноњ проблеми ≥ д≥йсну



небезпеку, пов ¤зану з небажан¤м њњ вир≥шувати. ≤снуЇ побоюванн¤, що проблеми, пов'¤зан≥ з посиленн¤м безроб≥тт¤, ≥ переростанн¤ без≠роб≥тт¤ прихованого у в≥дкрите стануть найб≥льш актуальними з ус≥х ≥снуючих соц≥альних кол≥з≥й крањни. ѕ≥дтвердженн¤м цьому Ї наро≠стаюче соц≥альне напруженн¤, посиленн¤ в останн≥ роки страйково≠го руху на п≥дприЇмствах ус≥х галузей нац≥онального господарства.

—уперечност≥, пов'¤зан≥ з безроб≥тт¤м ≥ невиплатою зароб≥тноњ плати, шо з економ≥чноњ точки зору р≥внозначно безроб≥ттю, поки що знаход¤тьс¤ в ”крањн≥ на латентн≥й фаз≥ Ч етап≥ спроб вир≥шен≠н¤ проблеми безконфл≥ктними засобами. јле латентна фаза не мо≠же бути неск≥нченною, колись неминуче виникне ≥нцидент ≥ поч≠нетьс¤ фаза в≥дкритого конфл≥кту. ¬ зв'¤зку з цим ≥ теоретично, ≥ практично виникаЇ проблема ц≥ни конфл≥кту. ѕри визначенн≥ њњ що≠до соц≥ального конфл≥кту, ¤кий може виникнути на тл≥ некеровано-го безроб≥тт¤, сл≥д виходити принаймн≥ з такого.

ѕо-перше, цей конфл≥кт буде масовим ≥ насл≥дки його немину≠че приведуть до ¤к≥сних зм≥н у соц≥альних в≥дносинах сусп≥льства в ц≥лому. якими будуть ц≥ зм≥ни, важко прогнозувати. —кор≥ше за все соц≥альний стан сусп≥льства пог≥ршитьс¤.

ѕо-друге, розвиток ≥ розв'¤занн¤ цього конфл≥кту пов'¤зан≥ з матер≥альними ≥ соц≥альними втратами дл¤ вс≥х його суб'Їкт≥в ≥ учас≠ник≥в, а оск≥льки втратам чинитьс¤ оп≥р ≥ завжди виникаЇ прагнен≠н¤ компенсувати њх за рахунок протилежноњ сторони, то такий конфл≥кт маЇ тенденц≥ю до ескалац≥њ ≥ може дестаб≥л≥зувати все сусп≥льство.

ѕо-третЇ, конфл≥кт под≥бного зм≥сту ≥ масштабу завжди веде до пр¤мих матер≥альних збитк≥в ≤ соц≥альних втрат (пад≥нн¤ р≥вн¤ ви≠робництва, зменшенн¤ обс¤гу соц≥альних послуг та пог≥ршенн¤ њх ¤кост≥, втрати у зв'¤зку з неможлив≥стю виконанн¤ укладених узгод тощо). ѕричому ц≥лком ≥мов≥рно, що ц≥ збитки значно б≥льш≥ тих ви≠трат, ¤к≥ знадобилис¤ б дл¤ того, шоб вир≥шити проблемну ситуац≥ю, ¤ка призвела до конфл≥кту.

Ќа¤вн≥сть зазначених конфл≥ктних процес≥в, ≥снуванн¤ латент≠них фаз можливих соц≥альних конфл≥кт≥в фактично св≥дчать про те, ўо розвиток соц≥ального напруженн¤ в раз≥ нехтуванн¤ ним може призвести в ”крањн≥ до виникненн¤ ¤к соц≥альних конфл≥кт≥в, так ≥ соц≥альних криз.

ѕ≥дсумовуючи викладене, можна зробити так≥ висновки.

—оц≥альний конфл≥кт Ч це боротьба соц≥альних сп≥льнот, що мають протилежн≥ ≥нтереси, за дом≥нуванн¤ або п≥двищенн¤ њх соц≥ального статусу в ≥Їрарх≥чн≥й структур≥ сусп≥льства. ќтже, пред-



мегом соц≥ального конфл≥кту Ї соц≥альний статус, а його суб'Їктами -соц≥альн≥ сп≥льноти ≥ особи, ¤к≥ вход¤ть до них ≥ прагнуть захисти≠ти своњ ≥нтереси шл¤хом зм≥ни соц≥ального статусу

—оц≥альн≥ конфл≥кти Ї з≥ткненн¤м соц≥альних груп, але це з≥ткнен≠н¤ про¤вл¤Ї себе через д≥њ ≥ вчинки окремих ос≥б. “ому ≥ндив≥дуаль≠на вол¤ учасника соц≥ального конфл≥кту завжди маЇ соц≥альну зна≠чущ≥сть. “ому в процес≥ соц≥ального конфл≥кту не можна нехтувати соц≥альною волею ≥ енерг≥Їю будь-¤кого його учасника.

¬ сучасних умовах об'Їктивною основою виникненн¤ соц≥аль≠них ситуац≥й, що призвод¤ть до соц≥альних конфл≥кт≥в, Ї процеси соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ (под≥л сусп≥льства на певн≥ соц≥альн≥ гру≠пи за ¤коюсь ≥стотною об'Їднуючою соц≥альною ознакою) ≥ соц≥аль≠ноњ моб≥льност≥ (процес руху в≥д одн≥Їњ соц≥альноњ групи до ≥ншоњ). ÷е означаЇ ≥стотне зниженн¤ рол≥ класового конфл≥кту ≥ перетворен≠н¤ його на р≥зновид одного з багатьох соц≥альних конфл≥кт≥в. √оло≠вними вим≥рами стратиф≥кац≥њ Ї доход або багатство, належн≥сть до влади ≥ соц≥альних можливостей, ¤к≥ вона надаЇ, престиж профес≥њ ≥ трудовоњ д≥¤льност≥, осв≥тн≥й вим≥р стратиф≥кац≥њ.

ƒинам≥ка соц≥ального конфл≥кту включаЇ в себе латентну (при≠ховану), в≥дкриту конфл≥ктну ≥ постконфл≥ктну фази. ѕерех≥д в≥д ла≠тентноњ фази до в≥дкритоњ значною м≥рою залежить в≥д соц≥альноњ пол≥тики, зм≥н у зм≥ст≥ конфл≥кту, а також можливостей його впливу на стан сусп≥льства. ¬они розвиваютьс¤ за схемою Ђ конфл≥ктна си≠туац≥¤ Ч соц≥альний конфл≥кт Ч соц≥альна криза Ч соц≥альна ката≠строфаї. ѕерех≥д в≥д одн≥Їњ фази до ≥ншоњ мас своњ законом≥рност≥, але цс не означаЇ, що поглибленн¤ соц≥ального конфл≥кту ≥ перех≥д його до соц≥альноњ кризи або катастрофи Ї неминучим. –озвиток соц≥альноњ кризи за допомогою адекватних засоб≥в соц≥альноњ пол≥ти≠ки можна нейтрал≥зувати на будь-¤кому етап≥ њњ розвитку.

√оловними джерелами реальних ≥ можливих соц≥альних конфл≥кт≥в в ”крањн≥ зараз Ї р≥зке соц≥альне розшаруванн¤ населен≠н¤ за розм≥рами багатства ≥ доход≥в, загостренн¤ проблем зайн¤тост≥, незахищеност≥, пад≥нн¤ престижу профес≥й, тобто практично по вс≥х критер≥¤х соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ.