Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. За ред.М.І. Мельника, М.І. Хавронюка 

[назад]|[содержание]|[следующая]

Розділ XIV ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

1. Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод —

 

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину.

 

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,—

 

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією засобів вчинення злочину.

 

1.Об’єкт злочину — порядок перетинання державного кордону України. Про поняття державний кордон України див. коментар до ст. 1ІО.

 

2. З об’єктивної сторони цей злочин може проявитися у трьох формах: 1) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 3) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

 

Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України передбачає схиляння інших осіб до перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів та без дозволу відповідних органів державної влади, поєднане з розробкою планів такого перетинання та безпосередньою їх реалізацією.

 

Керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України — це розпорядження діями осіб, які бажають незаконно перетнути державний кордон України, з метою досягнення відповідного злочинного результату.

 

Організатором і керівником переправлення осіб через державний кордон України може бути одна й та сама особа. Якщо ж одна особа здійснювала організаторські дії, а інша — безпосередньо керувала їх виконанням, їх дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 332. На практиці злочин, передбачений ст. 332, найчастіше вчинюється спільними діями двох чи більше осіб. Атому кваліфікація його за ч. 1 ст. 332 може відбуватися лише в окремих випадках, коли йдеться, скажімо, про дії “провідника-одинака”, затриманого при переправленні ним однієї чи кількох осіб через державний кордон України.

 

Про поняття сприяння вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод див. коментар до ст, 27. Але у злочині, передбаченому ст. 332, таке сприяння стосується не співучасників цього ж злочину, а осіб, які намагаються незаконно перетнути державний кордон України. Воно може полягати у наданні порад і вказівок щодо найбільш зручних маршруту руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання тощо, у наданні; транспортних засобів, тимчасового сховища, засобів маскування і засобів приховування слідів злочину, карт чи схем, у відволіканні уваги прикордонних нарядів тощо.

 

Надання громадянами України іноземним громадянам і особам без громадянства допомоги в незаконному перетинанні державного кордону України за відсутності ознак злочину тягне адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 206 КАП.

 

Викрадення або підробка документів, які надають право на перетинання державного кордону України, з наступним- наданням їх для використання іншим особам під час переправлення їх через державний кордон України кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених, відповідно, ст. ст. 332 і 357 або 358.

 

Переправлення через державний кордон України — це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії ортані-затора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його. Тому вчинений ними злочин є закінченим в момент, коли виконано відповідні дії: організаційні дії по переправленню осіб через державний кордон України, дії по керівництву таким переправленням, надані необхідні поради, вказівки чи засоби для незаконного перетинання державного кордону України іншими особами або усунені відповідні- перешкоди для цього, незалежно від того, чи фактично опинились особи, яких вони переправляють через державний кордон України, за межами України.

 

Дії винного, пов’язані з незаконним переміщенням через державний кордон України людини, яку вона незаконно купила або придбала іншим способом, повністю охоплюються ч. 1 ст. 149 і додаткової кваліфікації за ст. 332 не потребують.

 

3. Суб’єкт злочину загальний.

 

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Мотиви і мета злочину не мають значення для його кваліфікації. Водночас, якщо злочин, передбачений ч. 2 ст. 332, вчинено з корисливих мотивів, до засудженого, як це випливає із ч. 2 ст. 59, може бути застосована конфіскація майна (засобів вчинення злочину) як додаткове покарання.

 

5. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 341). Про поняття повторність і   вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. коментар, відповідно, до ст. ст. 32 і 28.

 

Стаття 333. Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки

Порушення встановленого порядку вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій, які можуть _ бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової та спеціальної техніки,—

 

караються штрафом від ста до двохсот иеопедатяеву-ламих мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк .до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

 

1.Суспільна небезпека злочину полягає утому, що його вчинення створює умови для безконтрольного розповсюдження різних видів зброї у світі, зокрема в країнах з нестабільною політичною ситуацією, для озброєння екстремістських, терористичних угруповань тощо, -і таким чином впливає на стан виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення та звичайних видів озброєння і на стабільність міжнародних відносин України з іншими державами.

 

2. Об’єктом злочину є встановлений порядок вивезення за межі України певних видів продукції і товарів, які можуть використовуватися для створення зброї, військової та спеціальної техніки. 3. Предметом злочину виступають ті види сировини, матеріалів, обладнання і технологій, які можуть’бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової і спеціальної техніки. Перелік предметів цього злочину визначається законодавством України.

 

Так, до вказаних видів сировими належать токсичні хімікати (зарін, зоман, сірчані іприти, люїзити, амітон, фосген, хлорціан, ціанистий водень тощо) та прекурсори, якими в контексті цієї статті є хімічні речовини спеціального асортименту, що використовуються для виготовлення військових вибухових речовин,

 

Під матеріалами розуміються: а) певні види металів та сплавів, рідин, мастильних, полімерних матеріалів, волокнистих або ниткоподібних матеріалів, матеріалів для ядерних джерел тепла, відходів і брухту деяких металів; б) металеві сплави, порошки для металевих сплавів та сплавлених матеріалів (алюмініди «ікелю чи титану у вигляді сировини чи напівфабрикатів, певні види нікелевих, ніобієвих, титанових, алюмінієвих, магнієвих сплавів), магнітні, електротехнічні матеріали тощо; в) ядерні матеріали — руди та .концентрати уранові або торієві, елементи хімічні радіоактивні, їхні сполуки, суміші та залишки тощо; г) палива та їхні компоненти,. що використовуються в ракетах та безпілотних літальних апаратах, конструкційні матеріали (високолеговані сталі, вольфрам, молібден тощо), матеріали для зменшення помітності та -відбиваної енергії опромінювання в радіо-, ультрафіолетовому, інфрачервоному звуковому діапазонах та ін.

 

Обладнання — це: а) будь-які види технологічного оснащення, включаючи шаблони, стенди, прес-форми тощо, контрольно-випробувальне обладнання, інші прилади та їх компоненти, спеціально спроектовані або модифіковані для розроблення однієї чи більше стадій виробництва; б) різноманітні види електронного, броньованого, захисного обладнання; в) різноманітні реакційні посудини, реактори та змішувачі, ємкості для зберігання, системи та датчики жонтролю тощо; г.) обладнання для випробування, контролю і виробництва перспективних матеріалів, електроніки, комп’ютерів, систем зв’язку і захисту інформації, оптичних і лазерних, навігаційних систем тощо; д) реакторне обладнання, обладнання для поділу ізотопів урану, для виробництва важкої води, для розробки систем вибуху тощо; е) обладнання, спеціально призначене для виробництва двигунів, їх компонентів та вузлів, що використовуються у ракетах та безпілотних літальних апаратах, обладнання для виробництва, обслуговування ‘та випробувань ракетних палив тощо.

 

До технології належать: а) будь-який документ, що містить копії, плани, діаграми, моделі, формули, таблиці, звіти, технічні розрахунки, технічні умови, керівництво для користувача, інструкції або інші інформаційно-довідкові матеріали, що мають відомості, необхідні для розроблення, виробництва або використання товарів; б) спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком інформації; опублікованої у відкритій пресі), необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та яка може надаватись у формі технічних даних (проекти, плани, креслення та їхні копії, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції) або технічної допомоги (проведення інструктажів, навчання, практичне освоєння методів роботи, надання консультацій).

 

Термін “технології” не поширюється на загальнодоступну технологію (технологію, на подальше поширення якої не накладено ніяких обмеженнь, у т.ч. обмеження, що стосуються авторського права) та фундаментальні наукові дослідження (експериментальні або теоретичні роботи, що провадяться головним чином з метою одержання нових знань фундаментальних принципів явищ та фактів, що спостерігаються, а не для досягнення визначеної практичної мети).

 

До зброї у ст. 333 треба відносити: а) хімічну, біологічну, ядерну, лазерну, інфразвукову, радіологічну, променеву та інші види зброї масового знищення; б) реактивну, ракетну, мінну, запалювальну, торпедну та інші звичайні види військової зброї; в) вогнепальну зброю (стрілкову, артилерійську та гранатомети), крім мисливської.

 

Ракетна зброя — це зброя, в якій засоби ураження доставляються до цілі за допомогою ракет — безпілотних літальних апаратів, що рухаються під дією реактивної тяги, яка створюється під час відкидання робочого тіла реактивним двигуном.

 

Ядерна зброя — зброя вибухової дії, побудована на використанні енергії, що виділяється під час ланцюгової реакції поділу важких ядер деяких ізотопів урану і плутонію або термоядерних реакцій синтезу легких ядер — ізотопів водню — дейтерію і тритію.

 

Хімічна зброя — це зброя масового ураження, дія якої побудована на токсичних властивостях хімічних речовин. До неї належать: а) токсичні хімікати (будь-які хімікати, які внаслідок свого хімічного впливу на життєві процеси можуть призвести до смерті або заподіяти довготривалу шкоду здоров’ю людини чи тваринам) та їх прекурсори, за винятком, коли вони призначені для промислових, сільськогосподарських, дослідних, медичних, фармацевтичних або інших мирних потреб, для захисту від токсичних хімікатів та від хімічної зброї, для військових потреб, які не пов’язані із застосуванням хімічної зброї і не залежать від використання токсичних властивостей хімікатів як засобів ведення війни, для правоохоронних потреб, у тому числі для боротьби з заворушеннями в країні, а  також для інших потреб, не пов’язаних з придбанням, створенням, накопиченням або застосуванням хімічної зброї як засобу ведення війни, — за умови, що їх види та кількість відповідають таким потребам; 6) боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або заподіяння іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей зазначених токсичних хімікатів, що утворюються внаслідок використання таких боєприпасів та пристроїв; в) будь-яке обладнання, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв’язку із застосуванням зазначених боєприпасів та пристроїв.

 

Про поняття військова та спеціальна техніка див. коментар до ст. 410.

 

4. З об’єктивної сторони злочин полягає в порушенні встановленого порядку вивезення за межі України перелічених продукції і товарів, які можуть бути використані для створення зброї, військової та спеціальної техніки.

 

Диспозиція ст. 333 сконструйована як бланкетна. Тому для визначення тих чи інших ознак складу злочину необхідно звертатися до відповідних нормативно-правових актів. Згідно із законодавством України експорт продукції, технологій і послуг, які використовуються при створенні зброї і військової техніки, може здійснюватися виключно уповноваженими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, призначеними КМ за погодженням з відповідними комітетами ВР.

 

Порушення встановленого порядку вивезення за межі України предметів цього злочину передбачає порушення порядку, встановленого Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та іншими нормативно-правовими актами, і може полягати, зокрема, у готуванні до вивезення або у спробі вивезення відповідних предметів із України без наявності генерального чи разового дозволу, (або із скасованим дозволом, який було видано раніше) на право здійснення експорту товарів, включених до Списків товарів, міжнародні передачі яких підлягають експортному контролю, або, хоча й не включених до вказаних Списків, але завідомо таких, що можуть бути використані для створення зброї масового знищення чи засобів її доставки або звичайних озброєнь.

 

До вказаних Списків належать: 1) Список ядерних матеріалів, технологій, обладнання, установок, спеціальних неядерних матеріалів, а також обладнання, матеріалів і технологій подвійного використання, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї (відповідає списку, рекомендованому міжнародним режимом контролю “Група ядерних постачальників”); 2) Списки хімікатів, обладнання та технологій, що можуть бути використані у створенні хімічної зброї, і Список збудників захворювань (патогенів) людини, тварин і рослин, їх генетично змінених форм, фрагментів генетичного матеріалу та обладнання і технологій, які можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї (відповідають спискам, рекомендованим міжнародним режимом контролю “Австралійська група”); 3) Список виробів ракетної техніки, а також обладнання, матеріалів та технологій, що використовуються при створенні ракетної зброї (відповідає списку, рекомендованому міжнародним режимом контролю ракетних технологій); 4) Список товарів військового призначення, міжнародна передача яких підлягає державному контролю (відповідає військовому списку, рекомендованому міжнародним режимом контролю “Вассенаарська домовленість”); 5) Список окремих видів виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, що можуть використовуватися для створення зброї, військової чи спеціальної техніки, і Список товарів подвійного використання (відповідають списку товарів подвійного використання, рекомендованому міжнародним режимом контролю (“Вассенаарська домовленість”).

 

Іншими порушеннями вказаного порядку можуть бути неподання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності гарантій щодо використання товарів, що експортуються в оголошених цілях, неузгодження проектів міжнародних договорів України, які стосуються міжнародних передач товарів, що контролюються, неотримання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності необхідних для міжнародної передачі товарів повноважень від КМ, непроведення експертизи заяв та інших поданих документів до ДСЕК тощо. До вказаних порушень треба віднести і порушення, що стосуються специфіки митного оформлення відповідних предметів, а щодо предметів, які є радіоактивними матеріалами, — неотримання дозволу Мінекобезпеки України на їх міжнародне перевезення, виданого на основі міжнародних договорів України про співро’бітництво в галузі перевезення цих матеріалів.

 

Злочин є закінченим з моменту, коли фактично порушено порядок вивезення за межі України відповідних предметів, хоча б вони ще і не були вивезені з України.

 

Фактичне переміщення через митний кордон України з порушенням встановленого порядку такого переміщення відповідних предметів (зокрема, матеріалів і обладнання до зброї масового ураження, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, військового майна, яке належить до певних видів сировини, матеріалів, обладнання чи технологій, стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України) кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 201 і 333. Оскільки митне оформлення товарів, що підлягають експортному контролю, здійснюється на підставі не тільки необхідних для його провезення документів (вантажна митна декларація, товарно-транспортні та товаросупровідні документи, рахунок-фактура тощо), а й відповідного дозволу і деталізованої специфікації товарів, то під час митного контролю також перевіряється і законність вивозу цих товарів. Таким чином, якщо їх вивіз є незаконним, то ознаки контрабанди присутні завжди.

 

Завжди є незаконним і має кваліфікуватися за ст. ст. 201 і 333 вивезення за межі України матеріалів, обладнання і технологій, спеціально призначених для створення ядерної, біологічної та хімічної зброї, а також експорт окремих категорій товарів військового призначення та подвійного використання до країн, стосовно яких ООН встановлено заборону (ембарго) на їх поставки (переліки таких країн, а також категорії товарів, експорт яких до зазначених країн заборонений  або  обмежений,   доводяться  ДСЕК  до   відповідних центральних органів виконавчої влади).

 

5. Суб’єкт злочину загальний.

 

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що вона вивозить за межі України відповідні предмети з порушенням встановленого порядку їх вивезення, і бажає вчинити саме так.

 

7. Якщо відомості про сировину, матеріали, обладнання, технології, які можуть використовуватися для створення зброї, військової і спеціальної техніки, становлять державну таємницю або самі ці предмети є предметами, відомості про які становлять державну таємницю, їх незаконне вивезення за межі України громадянином України з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам має бути додатково кваліфіковано як державна зрада в формі шпигунства (ст. 111).

 

Договір про нєрозповсюдження ядерної зброї ‘від 1 липня 1968 р. Україна приєдналась до Договору 16 листопада 1994 р.

 

Паризький договір про звичайні збройні сили в Європі від 19 листопада 1990 р. Ратифікований Україною 1 липня 1992р.

 

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 р. Ратифікована Україною 16 жовтня 1998р.

 

Конвенція про заборону розроблення, виробництва та накопичування бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про її знищення від 10 квітня 1972 р.

 

Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь від ЗІ липня 1991р.

 

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. (ч. 2 ст, 20).

 

Положення про Державну службу експортного контролю. Затверджене указом Президента України № 433/97 від 14 травня 1997 р.

 

Положеная про державний експортний контроль в Україні. Затверджене указом Президента України № 117/98 від 13 лютого 1998р.

 

Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом виробів ракетної техніки, а також, обладнання, матеріалів і технологій, що використовуються у створенні ракетної техніки. Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї. Затверджені постановою КМ №337 від 12 березня 1996 р.

 

Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом окре-мих видів виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій. Що можуть використовуватися для створення озброєння, військової чи спеціальної техніки. Затверджене постановою КМ № /005 від 22 серпня 1996 р.

 

Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї. Затверджене постановою КМ № 384 від 22 квітня 1997р.

 

Положення про основні засади організації перевезення радіоактивних матеріалів територією України. Затверджене постановою КМ № 1332 від 29листопада 1997р.

 

Положення про порядок державного контролю за міжнародними передаваннями товарів військового призначення. Затверджене постановою КМ № 1358 від 8 грудня 1997р.

 

Положення про порядок державного контролю за проведенням переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використаная. Затверджене постановою КМ № 125 від 4 лютого 1998 р.

 

Положення про порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю. Затверджене постановою КМ № 838 від 8 червня 1998 р.

 

Постанова КМ №1086 від 22 червня 1999 р. “Про здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення в рамках Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну_ кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості від 18 листопада 1993 р.”

 

інструкція щодо порядку заповнення заяв на отримання дозволів (висновків) Держекспортконтролю на здійснення експорту, імпорту, тимчасового вивезення (ь зезення) та транзиту товарів, що підлягають експортному контролю, на проведення переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а також на отримання імпортних сертифікатів України, Затверджена наказом ДСЕК № 86 від ЗО квітня 1998 р.

 

Інструкція про порядок оформлення та використання дозволів/висновків на право здійснення вивезення, ввезення та транзиту товарів, що відповідно до законодавства п ідлягають або не підлягають експортному контролю. Затверджена наказом ДСЕК № 163 від 3 серпня 1998 р.

 

Порядок пропуску через митний кордон України і митного оформлення товарів, що підлягають експортному контролю. Затверджений наказом ДМС № 38 від 20 січня 1999 р.

 

Положення про порядок залучення військових представництв до виконання робіт у галузі експортного контролю. Затверджене наказом АСЕК, МО, СБ, МВС № 128/227/160/598 від 29 липня 1999р.

   

[назад]|[содержание]|[следующая]