Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л ≤ «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ќ—Ќќ¬ Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќѓ Ѕ≈«ѕ≈ » ” –јѓЌ»

—татт¤ 109. ƒ≥њ, спр¤мован≥ на насильницьку зм≥ну чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або на захопленн¤ державноњ влади

1. ƒ≥њ, вчинен≥ з метою насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади, а також змова про вчиненн¤ таких д≥й Ч караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

 

2. ѕубл≥чн≥ заклики до насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або до захопленн¤ державноњ влади, а також розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й Чкараютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той же строк.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ особою, ¤ка Ї представником влади, або повторно, або орган≥зованою групою, або з використанн¤м засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ,Чкараютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той же строк.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлений  онституц≥Їю ≥ законами ”крањни пор¤док створенн¤ ≥ д≥¤льност≥ вищих орган≥в державноњ влади, порушенн¤ ¤кого створюЇ загрозу безпец≥ держави у пол≥тичн≥й сфер≥.

 

 онституц≥йний лад включаЇ встановлен≥  онституц≥Їю ”крањни основн≥^ засади життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства, держави ≥ людини в ”крањн≥. …ого складовими Ї: 1) суверен≥тет держави (верховенство ≥ самост≥йн≥сть державноњ влади усередин≥ крањни та њњ незалежн≥сть у м≥жнародних в≥дносинах); 2) форма правл≥нн¤ (спос≥б орган≥зац≥њ державноњ влади, за ¤ким Їдиним органом законодавчоњ влади в ”крањн≥ Ї ¬ерховна –ада ”крањни, главою держави Ч ѕрезидент ”крањни, вищим органом виконавчоњ влади Ч  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни ≥ т. ≥н.); 3) державний устр≥й (ун≥тарний з в≥дпов≥дним под≥лом владних повноважень м≥ж вищими ≥ центральними та м≥сцевими органами державноњ влади) та ц≥л≥сн≥сть територ≥њ; 4) державний режим (демократичний, що зокрема передбачаЇ можлив≥сть зд≥йсненн¤ народного волеви¤вленн¤ через вибори, референдум та ≥нш≥ форми безпосередньоњ демократ≥њ, гарант≥њ м≥сцевого самовр¤дуванн¤, захист державою прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, ірунтуванн¤ сусп≥льного житт¤ на засадах пол≥тичноњ, економ≥чноњ та ≤деолог≥чноњ багатоман≥тност≥).

 

ƒержавна влада Ч це система сформованих у пор¤дку, передбаченому  онституц≥Їю та законами ”крањни, орган≥в, ¤к≥ уособлюють собою владу глави держави, законодавчу, виконавчу ≥ судову владу Ч ѕрезидент ”крањни, парламент, вищ≥, центральн≥ та Ум≥сцев≥ органи .виконавчоњ влади, вищ≥ та м≥сцев≥ органи судовоњ влади, Ч а також органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ ≥ контрольно-нагл¤дов≥ та де¤к≥ ≥нш≥ органи, ¤к≥, користуючись певною незалежн≥Їтю,  не належать до трьох головних г≥лок влади (прокуратура ”крањни, Ќац≥ональний банк ”крањни, –ахункова палата ”крањни, ¬ища рада юстиц≥њ ”крањни тощо). “аким чином, ≥снуюча в ”крањн≥ державна влада Ї частиною њњ конституц≥йного ладу.

 

” диспозиц≥њ ст. 109 пон¤тт¤ Удержавна владаФ застосовуЇтьс¤, так би мовити, у вузькому смисл≥. ≤ншими словами, мову можна вести про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, вчинен≥ з метою неконституц≥йного захопленн¤ влади ѕрезидента ”крањни, законодавчоњ, вищоњ виконавчоњ або вищоњ судовоњ влади ”крањни, оск≥льки т≥льки за умови отриманн¤ такоњ влади група ос≥б може суттЇво вплинути на суверен≥тет держави, њњ форму правл≥нн¤, державний устр≥й та державний режим ≥ запод≥¤ти шкоду державн≥й безпец≥ у масштаб≥ держави. ƒ≥њ, вчинен≥ з метою захопленн¤ влади на р≥вн≥ м≥сцевого самовр¤дуванн¤, або змова про вчиненн¤ таких д≥й можуть бути квал≥ф≥кован≥ ¤к перевищенн¤ влади чи самоправство. “ак≥ д≥њ, ¤к проголошенн¤ певноњ адм≥н≥стративно-територ≥альноњ одиниц≥ ”крањни суверенною державою, квал≥ф≥куютьс¤ за ст. 110 ¤к пос¤ганн¤ на територ≥альну ц≥л≥сн≥сть ”крањни.

 

ѕ≥д державною владою у ст. 109 сл≥д розум≥ти лише лег≥тимну владу. “ому д≥њ, спр¤мован≥ на захопленн¤ ран≥ше узурпованоњ ≥ншими особами, нелег≥тимноњ державноњ влади, не м≥ст¤ть складу розгл¤дуваного злочину, ≥, ¤кщо фактично вчинене д≥¤нн¤ не м≥стить складу ≥ншого злочину, мають розгл¤датис¤ лише у пол≥тичн≥й, а не правов≥й площин≥.

 

2.             « обТЇктивноњ сторони злочин може ви¤витис¤ у таких формах: 1) д≥њ, вчинен≥ з метою насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади; 2) змова про вчиненн¤ таких д≥й (ч. 1 ст. 109); 3) публ≥чн≥ заклики до насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або до захопленн¤ державноњ влади; 4) розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й (ч. 2 ст. 109).

 

ƒо д≥й, вчинених з метою насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади, можна в≥днести створенн¤ з вказаною метою не передбачених законодавством воЇн≥зованих або збройних формувань чи груп, захопленн¤ й утриманн¤ буд≥вель чи споруд, що забезпечують д≥¤льн≥сть орган≥в державноњ влади (скаж≥мо, буд≥вель, де розташован≥ ¬–, јдм≥н≥страц≥¤ ѕрезидента ”крањни,  ћ), орган≥зац≥¤ великомасштабних масових заворушень (у цих випадках д≥њ винних мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 1 ст. 109 ≥ ст. ст. 260, 341 або 294 ), а так само фактичне створенн¤ незаконних вищих орган≥в державноњ влади ( сумнозв≥сного ƒ Ќ— —–—–) тощо. ¬ закон≥ не вказуЇтьс¤ нав≥ть приблизний перел≥к в≥дпов≥дних д≥й, проте, виход¤чи ≥з мети њх вчиненн¤, до них можна в≥днести лише так≥ д≥њ, вчиненн¤ ¤ких фактично може бути засобом њњ дос¤гненн¤.

 

«а конструкц≥Їю диспозиц≥њ ч. 1 ст. 109 спос≥б вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на зм≥ну чи поваленн¤ конституц≥йного ладу, завжди Ї насильницьким, а дл¤ д≥й, вчинених з метою захопленн¤ державноњ влади, такий спос≥б не Ї обовТ¤зковим.

 

«мова у ст. 109 передбачаЇ угоду, дос¤гнуту м≥ж двома чи б≥льше особами, про вчиненн¤ сп≥льних д≥й з метою насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади, ¤ка м≥стить певн≥ ≥стотн≥ умови, що стосуютьс¤ способу вказаних д≥й, сил ≥ засоб≥в тощо. «мова Ї зак≥нченою з моменту дос¤гненн¤ угоди з зазначених ≥стотних умов. √рупу ос≥б, ¤к≥ дос¤гли вказаноњ вище угоди, можна розгл¤дати ¤к звичайну групу ос≥б, ¤к≥ мають попередню змову про вчиненн¤ злочину (в даному випадку це вже Ї злочином, склад ¤кого побудований ¤к ус≥чений), але не ¤к орган≥зовану групу, а тим б≥льше злочинну орган≥зац≥ю.

 

ѕубл≥чн≥ заклики передбачають хоча б одне в≥дкрите зверненн¤ до невизначеного, але значного кола ос≥б, в ¤кому висловлюютьс¤ ≥дењ, погл¤ди чи вимоги, спр¤мован≥ на те, щоб шл¤хом поширенн¤ њх серед населенн¤ чи його окремих категор≥й (представник≥в влади, в≥йськовослужбовц≥в тощо) схилити певну к≥льк≥сть ос≥б до певних д≥й. якщо так≥ заклики звернен≥ до конкретноњ особи, вони квал≥ф≥куютьс¤ ¤к п≥дбурюванн¤ до вчиненн¤ д≥й, метою ¤ких Ї насильницька зм≥на чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади. ѕубл≥чн≥сть Ї оц≥ночною ознакою, ≥ питанн¤ про на¤вн≥сть њњ маЇ вир≥шуватис¤ в кожному конкретному випадку з урахуванн¤м часу, м≥сц¤, обстановки зд≥йсненн¤ заклик≥в тощо.

 

«аклики сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д поширюванн¤ неправдивих чуток, що можуть викликати пан≥ку серед населенн¤ або порушенн¤ громадського пор¤дку, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ке передбачена ст. 173-1  јѕ.

 

«лочин у ц≥й форм≥ Ї зак≥нченим з моменту висловленн¤ винним в≥дпов≥дного заклику, спр¤мованого на його сприйн¤тт¤ б≥льш-менш широкою аудитор≥Їю. ќдиничний факт висловленн¤ в≥дпов≥дних ≥дей к≥льком особам не може розгл¤датис¤ ¤к публ≥чн≥ заклики.

 

–озповсюджена¤ матер≥ал≥в Ч це д≥њ, метою ¤ких Ї доведенн¤ зм≥сту в≥дпов≥дних матер≥ал≥в до в≥дома багатьох людей (невизна-ченоњ њх к≥лькост≥ або певного кола).

 

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ цього злочину маЇ значенн¤ спос≥б публ≥чних заклик≥в та розповсюдженн¤ матер≥ал≥в. ѕубл≥чн≥ заклики можуть мати м≥сце на м≥тингу, з≥бранн≥ тощо, а розповсюдженн¤ матер≥ал≥в Ч зд≥йснюватис¤ шл¤хом п≥дкиданн¤ лист≥вок до поштових скриньок, розклеюванн¤ њх на дошках дл¤ оголошень, розсиланн¤

 

лист≥в певним групам адресат≥в тощо ≥ лише у цьому раз≥ квал≥ф≥куютьс¤ за ч. 2 ст. 109. ѕубл≥чн≥ заклики ≥ розповсюдженн¤ матер≥ал≥в   з використанн¤м засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ т¤гнуть в≥дпо---в≥дальн≥сть за ч. « ст. 109.

 

ћатер≥али Ч письмов≥ чи заф≥ксован≥ на ≥ншому нос≥Їв≥ ≥нформац≥њ (дискет≥, ауд≥о- чи в≥деокасет≥) зверненн¤, лист≥вки,- плакати, газети, журнали тощо Ч тут виступають засобами вчиненн¤ злочину. јдже вони Ї речами, ¤к≥ знаход¤тьс¤ у динам≥чному (а не в статичному, на в≥дм≥ну в≥д предмета злочину) стан≥ ≥ за допомогою них субТЇкт впливаЇ на обТЇкт цього злочину. ќск≥льки законодавець використовуЇ цей терм≥н у множин≥, розповсюдженн¤ одного прим≥рника в≥дпов≥дного матер≥алу не м≥стить складу злочину.

 

–озповсюдженн¤ матер≥ал≥в Ї зак≥нченим злочином з моменту, коли хоча б частка вказаних п≥дготовлених матер≥ал≥в потрапила до адресат≥в. ¬иготовленн¤, збер≥ганн¤, нос≥нн¤ таких матер≥ал≥в з метою њх розповсюдженн¤ квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к готуванн¤ до вчиненн¤ злочину за.ст. 14 ≥ ч. 2 ст. 109.

 

3.             —убТЇкт злочину загальний.

 

4.   —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у вигл¤д≥ пр¤мого умислу.  р≥м того, дл¤ цього злочину у перших двох його формах характерною Ї спец≥альна мета: насильницька зм≥на чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади. Ќасильницьким сл≥д вважати такий спос≥б д≥й, дл¤ ¤кого характерним Ї застосуванн¤ сили, у тому числ≥ озброЇноњ, ≥нших засоб≥в незаконного примусу.

 

ƒл¤ публ≥чних заклик≥в до насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або до захопленн¤ державноњ влади ≥ дл¤ розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й закон не передбачаЇ зазначену мету ¤к обовТ¤зкову ознаку складу: в≥дпов≥дальн≥сть за ц≥ д≥њ маЇ нести й особа, ¤ка вчинила њх за дорученн¤м ≥нших ос≥б за грошову винагороду, тобто з корисливою метою.

 

5.             „. « ст. 109 передбачаЇ ознаки, ¤к≥ обт¤жують розгл¤дуваний злочин, ¤кщо в≥н вчинений у формах, наведених у ч. 2 ц≥Їњ статт≥. ¬≥дпов≥дно до них квал≥ф≥кованими видами публ≥чних заклик≥в до насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або до захопленн¤ державноњ влади, а так само розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й, кр≥м вчиненн¤ њх з використанн¤м засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, про що вже йшлос¤ вище, Ї також вчиненн¤ таких д≥й представником влади, або повторно, або орган≥зованою групою ос≥б.

 

ѕро пон¤тт¤ представник влади, повторн≥сть, орган≥зована група див. коментар, в≥дпов≥дно, до ст. ст. 364, 32, 28. ѕовторними у ст. 109 сл≥д вважати публ≥чн≥ заклики до насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або до захопленн¤ державноњ влади, а також розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до таких д≥й, вчинен≥ особою, ¤ка ран≥ше вже вчинила такий злочин у вказаних формах.

 

ѕ≥д засобами масовоњ ≥нформац≥њ треба розум≥ти друкован≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ Ч пер≥одичн≥ друкован≥ виданн¤ (пресу) Ч газети, журнали, бюлетен≥, в≥домост≥, ≥нформац≥йн≥ листки тощо ≥ разов≥ виданн¤ з визначеним тиражем, а також ауд≥ов≥зуальн≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ Ч рад≥о, телебаченн¤, к≥но, ауд≥о, в≥део тощо, њх використанн¤ дл¤ вчиненн¤ вказаних вище д≥й означаЇ виступи у них з≥ статт¤ми, допов≥д¤ми, ≥нтервТю тощо.

 

 онституц≥¤ ”крањни (ст. ст. 1Ч8, 15, 19 та ≥н.).

 

«акон ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ в≥д 2 жовтн¤ 1992р. (ст. 20).

 

—татт¤ 110. ѕос¤ганн¤ на територ≥альну ц≥л≥сн≥сть ≥ недоторканн≥сть ”крањни

1.  ”мисн≥ д≥њ, вчинен≥ з метою зм≥ни меж територ≥њ або державного кордону ”крањни на порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю ”крањни, а також публ≥чн≥ заклики чи розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й Чкараютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той же строк.

 

2.         “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони вчинен≥ особою, ¤ка Ї представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, або поЇднан≥ з розпалюванн¤м нац≥ональноњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥, Ч караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той же строк.

 

3.         ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤к≥ призвели до загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в,Чкараютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

 

1.   ќбТЇктом злочину Ї безпека держави у пол≥тичн≥й ≥ воЇнн≥й сферах, ¤ка пол¤гаЇ у в≥дсутност≥ загрози порушенн¤ встановлених  онституц≥Їю, законами ”крањни ≥ м≥жнародними правовими актами територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ”крањни та пор¤дку визначенн¤ њњ територ≥њ.

 

2.             ѕро пон¤тт¤ територ≥њ ”крањни див. коментар до ст. 6. ћеж≥ територ≥њ ”крањни визначаютьс¤ державним кордоном.

 

ƒержавний кордон ”крањни Ч це л≥н≥¤ ≥ вертикальна поверхн¤, що проходить по ц≥й л≥н≥њ, ¤к≥ визначають меж≥ територ≥њ ”крањни, а саме: меж≥ суходолу, вод, надр, пов≥тр¤ного простору. ƒержавний кордон ”крањни визначаЇтьс¤ р≥шенн¤ми ¬ерховноњ –ади ”крањни ≥ м≥жнародними договорами ”крањни. Ћ≥н≥¤ державного кордону детально описуЇтьс¤ у в≥дпов≥дному м≥жнародному договор≥, а також наноситьс¤ на карту, ¤ка Ї нев≥дТЇмною частиною того чи ≥ншого договору (дел≥м≥тац≥¤). ÷¤ л≥н≥¤ проходить: на суходол≥ Ч по характерних точках ≥ л≥н≥¤х рельЇфу або ¤сно видимих ор≥Їнтирах, на мор≥ Ч по зовн≥шн≥й меж≥ територ≥ального мор¤ ”крањни, а також певним чином на р≥чках, озерах та ≥нших водоймах, на мостах, гребл¤х та ≥нших спорудах, ≥ позначаЇтьс¤ на м≥сцевост≥ ч≥тко видимими прикордонними знаками (демаркац≥¤). ƒл¤ позначенн¤ л≥н≥њ кордону на м≥сцевост≥ сум≥жними державами звичайно створюЇтьс¤ зм≥шана ком≥с≥¤.

 

Ќа сьогодн≥, за на¤вност≥ державноњ територ≥њ, ”крањна фактично не маЇ державного кордону з –ос≥Їю, Ѕ≥лоруссю та ћолдовою, оск≥льки на в≥дпов≥дних д≥л¤нках не проведено дел≥м≥тац≥њ та/або демаркац≥њ кордону.

 

3.   ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ активними д≥¤ми, ¤к≥ можуть про¤витис¤ у таких формах: 1) д≥њ, вчинен≥ з метою зм≥ни меж територ≥њ або з метою зм≥ни державного кордону ”крањни на порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю ”крањни; 2) публ≥чн≥ заклики до вчиненн¤ д≥й, метою ¤ких Ї зм≥на меж територ≥њ (державного кордону) ”крањни; 3) розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ д≥й, метою ¤ких Ї зм≥на меж територ≥њ (державного кордону) ”крањни.

 

ƒ≥њ, вчинен≥ з метою зм≥ни меж територ≥њ ”крањни на порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю ”крањни, Ч це будь-¤к≥ д≥њ, спр¤мован≥ на передачу частини територ≥њ ”крањни п≥д юрисдикц≥ю ≥ншоњ держави або на зменшенн¤ територ≥њ ”крањни шл¤хом утворенн¤ на њњ територ≥њ ≥ншоњ суверенноњ держави. ѕитанн¤ про зм≥ну територ≥њ ”крањни вир≥шуютьс¤ виключно всеукрањнським референдумом, ¤кий може бути призначений т≥льки ¬–. Ћог≥чне тлумаченн¤ словосполученн¤ Узм≥на меж територ≥њФ може означати ≥ зб≥льшенн¤ територ≥њ ”крањни за рахунок територ≥њ ≥ншоњ держави чи нейтральноњ територ≥њ (але, оск≥льки ”крањна будуЇ свою зовн≥шньопол≥тичну д≥¤льн≥сть на загальновизнаних принципах ≥ нормах м≥жнародного права, зокрема в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д будь-¤коњ територ≥альноњ експанс≥њ, в даному випадку п≥д зм≥ною територ≥њ сл≥д розум≥ти т≥льки њњ можливе зменшенн¤).

 

ѕрикладами вказаних д≥й можуть бути призначенн¤ всеукрањнського референдуму з даного питанн¤ не ¬ерховною –адою ”крањни, а ≥ншим державним органом чи службовою особою, або призначенн¤ м≥сцевого референдуму чи проведенн¤ з даного питанн¤ опитуванн¤ населенн¤, проголошенн¤ певноњ адм≥н≥стративно-територ≥альноњ одиниц≥ ”крањни суверенною державою тощо. ¬одночас, скаж≥мо, в≥йськовий переворот з проголошенн¤м ус≥Їњ територ≥њ ”крањни територ≥Їю ≥ншоњ держави маЇ квал≥ф≥куватис¤ за ст. 109 ¤к д≥њ, спр¤мован≥ на насильницьку зм≥ну чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади. Ќе обовТ¤зково, щоб д≥њ, вчинен≥ з метою зм≥ни меж територ≥њ або зм≥ни державного кордону ”крањни, вчинювались насильницьким способом, проте конструкц≥¤ складу злочину не виключаЇ цього. “ому до вказаних д≥й можна в≥днести створенн¤ з вказаною метою не передбачених законодавством воЇн≥зованих або збройних формувань чи груп, захопленн¤ й утриманн¤ пункт≥в пропуску через державний кордон тощо (у цих випадках д≥њ винних мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 1 або 3 ст. 110 ≥ ст. ст. 260 або 341).

 

ўодо д≥й, спр¤мованих на зм≥ну державного кордону ”крањни на порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю ”крањни, то  онституц≥¤ ”крањни не встановлюЇ пор¤дку зм≥ни державного кордону. «м≥на державного кордону (¤кий Ї умовною л≥н≥Їю), нав≥ть зд≥йснена внасл≥док збройного захопленн¤ частини територ≥њ крањни, водночас означаЇ зм≥ну меж њњ територ≥њ.

 

ѕро пон¤тт¤ публ≥чн≥ заклики, розповсюдженн¤ матер≥ал≥в див. коментар до ст. 109. ¬≥дпов≥дн≥ матер≥али Ч письмов≥ чи заф≥ксован≥ на ≥ншому нос≥Їв≥ ≥нформац≥њ лист≥вки, плакати, газети тощо Ч тут виступають засобами вчиненн¤ злочину.

 

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ будь-¤коњ ≥з зазначених у ч. 1 ст. 110 д≥й.

 

4.             —убТЇкт злочину загальний. якщо ж цей злочин вчинюЇтьс¤ представником влади, це Ї квал≥ф≥куючою ознакою складу злочину ≥ потребуЇ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винноњ особи за ч. 2 ст. 110. ѕро пон¤тт¤ представник влади див. коментар до ст. 364.

 

5.   —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у вигл¤д≥ пр¤мого умислу. -ѕри цьому дл¤ першоњ форми цього злочину характерною Ї також на¤вн≥сть спец≥альноњ мети Ч зм≥нити меж≥ територ≥њ (державного кордону) ”крањни.

 

якщо особа вчинюЇ певн≥ д≥њ з метою зм≥ни меж територ≥њ областей, ≥нших адм≥н≥стративних одиниць без намаганн¤ зм≥нити зовн≥шн≥ меж≥ територ≥њ ”крањни, в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 110 виключаЇтьс¤. ” раз≥, коли так≥ д≥њ вчинено службовою особою, вони можуть бути квал≥ф≥кован≥ за ст. ст. 364, 365, 366, а в≥йськовою службовою особою Ч за ст. ст. 423, 424, 366.

 

ƒл¤ публ≥чних заклик≥в до вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на зм≥ну меж територ≥њ (державного кордону) ”крањни, ≥ дл¤ розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й зазначена мета не Ї обовТ¤зковою ознакою складу. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ц≥ д≥њ маЇ нести й особа, ¤ка особисто не маЇ такоњ мети.

 

ѕсих≥чне ставленн¤ винного до насл≥дк≥в, передбачених у ч. « ст. 110, може характеризуватис¤ ¤к умислом,-так ≥ необережн≥стю.

 

6.    вал≥ф≥куючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 108) Ї, кр≥м зазначеноњ вище, вчиненн¤ його повторно (про зм≥ст ц≥Їњ ознаки див. коментар до ст. 32), за попередньою змовою групою ос≥б (див. коментар до ст. 28) та поЇднанн¤ в≥дпов≥дних д≥й з розпалюванн¤м нац≥ональноњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥.

 

ѕ≥д розпалюванн¤м нац≥ональноњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥ треба розум≥ти доведенн¤ до високого ступен¤, граничне посиленн¤ серед певних груп Ќаселенн¤ настроњв непри¤зн≥, ненавист≥ до представник≥в ≥нших етн≥чних груп чи конфес≥й або до атењст≥в. ” цьому випадку квал≥ф≥кац≥¤ за сукупн≥стю з≥ злочином, передбаченим ст. 161, не потр≥бна.

 

7.   ќсобливо квал≥ф≥куючою ознакою злочину Ї настанн¤ в результат≥ його вчиненн¤ таких сусп≥льне небезпечних насл≥дк≥в, ¤к загибель людей, або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в (ч. « ст. 110). ѕ≥д загибеллю людей розум≥Їтьс¤ загибель хоча б одн≥Їњ людини.

 

¬бивство через необережн≥сть, вчинене п≥д час скоЇнн¤ д≥й, метою ¤ких е незаконна зм≥на меж територ≥њ або державного кордону ”крањни, повн≥стю охоплюЇтьс¤ ст. 110, а умисне вбивство потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дною частиною ст. 115 або ≥ншоњ статт≥   , ¤ка передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за умисне вбивство.

 

ѕ≥д ≥ншими т¤жкими насл≥дками у злочин≥, передбаченому ст. 110, треба розум≥ти настанн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди, зруйнуванн¤ або пошкодженн¤ прикордонних ≥нженерних споруд чи ≥нших важливих обТЇкт≥в, виникненн¤ масових безпор¤дк≥в, розрив чи суттЇве пог≥ршенн¤ дипломатичних стосунк≥в з ≥ншою державою, запод≥¤нн¤ потерп≥лим т¤жких т≥лесних ушкоджень тощо. ѕри цьому умисне запод≥¤нн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ повн≥стю охоплюЇтьс¤ ст. 110 ≥ не потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 121.

 

 онституц≥¤ ”крањни ч. « ст, 2, ст. ст. 18, 73, п. 2 ст. 85, ст. 132).

 

 онвенц≥¤ про територ≥альне море та прилеглу зону в≥д 29 кв≥тн¤ 1959 р. –атиф≥кована ѕрезид≥Їю ¬ерховноњ –ади —–—– 20 жовтн¤ 1960 р.

 

√ельс≥нський заключний акт Ќаради з питань безпеки ≥ сп≥вроб≥тництва в ™вроп≥ в≥д 1 серпн¤ 1975 р.

 

ƒогов≥р м≥ж „ехословаччиною ≥ —–—– про «акарпатську ”крањну в≥д 29 червн¤ 1945р.

 

ƒогов≥р про рад¤нсько-польський кордон в≥д 16 серпн¤ 1945 р.

 

ѕротокол м≥ж ”р¤дом —оюзу –ад¤нських —оц≥ал≥стичних –еспубл≥к ≥ ”р¤дом “урецькоњ –еспубл≥ки про визначенн¤ л≥н≥њ морського кордону м≥ж рад¤нськими та турецькими територ≥альними водами на „орному мор≥ в≥д 17 кв≥тн¤ 1973 р. –атиф≥кований ѕрезид≥Їю ¬ерховноњ –ади —–—– 27 грудн¤ 1973 р.

 

ƒогов≥р м≥ж ”крањною ≥ –еспубл≥кою Ѕ≥лорусь про сп≥льний державний кордон в≥д 12 травн¤ 1997р.

 

«акон ”крањни Уѕро державний кордон ”крањниФ в≥д 4 листопада 1991 р. (ст. ст, 1, 2-6).

 

ѕостанова ѕ¬— є 1 в≥д 1 кв≥тн¤ 1994 р. Уѕро судову практику у справах про злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ людиниФ (п. 28).  

 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]