ƒержавна зрада

Ќауково-практичний коментар рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка

–озд≥л ≤ «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ќ—Ќќ¬ Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќѓ Ѕ≈«ѕ≈ » ” –јѓЌ»

—татт¤ 111. ƒержавна зрада

1. ƒержавна зрада, тобто д≥¤нн¤, умисно вчинене громад¤нином ”крањни на шкоду суверен≥тетов≥, територ≥альн≥й ц≥л≥сност≥ та недоторканност≥, обороноздатност≥, державн≥й, економ≥чн≥й чи ≥нформац≥йн≥й безпец≥ ”крањни: перех≥д на б≥к ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту, шпигунство, наданн¤ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њхн≥м представникам допомоги в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни,Ч караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

2. «в≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ громад¤нин ”крањни, ¤кщо в≥н на виконанн¤ злочинного завданн¤ ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представник≥в н≥¤ких д≥й не вчинив ≥ добров≥льно за¤вив органам державноњ влади про св≥й звТ¤зок з ними та про отримане завданн¤.

1. ќбТЇктом злочину Ї державна безпека ”крањни у будь-¤к≥й њњ сфер≥.

¬≥дпов≥дно до онцепц≥њ (основ державноњ пол≥тики) нац≥ональноњ безпеки ”крањни нац≥ональна (у тому числ≥ державна) безпека ”крањни передбачаЇ в≥дсутн≥сть загрози у сферах: пол≥тичн≥й, економ≥чн≥й, соц≥альн≥й, воЇнн≥й, еколог≥чн≥й, науково-технолог≥чн≥й, ≥нформац≥йн≥й, ≥ пол¤гаЇ зокрема: у безпец≥ конституц≥йного ладу ≥ державного суверен≥тету ”крањни, невтручанн≥ у внутр≥шн≥ справи ”крањни з боку ≥нших держав, в≥дсутност≥ сепаратистських тенденц≥й в окремих рег≥онах та у певних пол≥тичних сил в ”крањн≥, непо-рушенн≥ принципу розпод≥лу влади, злагодженост≥ механ≥зм≥в забезпеченн¤ законност≥ ≥ правопор¤дку (в пол≥тичн≥й сфер≥); у в≥дсутност≥ проблем ресурсноњ, ф≥нансовоњ та технолог≥чноњ залежност≥ нац≥ональноњ економ≥ки в≥д ≥нших крањн, нев≥дплив≥ за меж≥ ”крањни ≥нтелектуальних, матер≥альних ≥ ф≥нансових ресурс≥в (в економ≥чн≥й); у в≥дсутност≥ пос¤гань на державний суверен≥тет ”крањни та њњ територ≥альну ц≥л≥сн≥сть (у воЇнн≥й); у в≥дсутност≥ науково-технолог≥чного в≥дставанн¤ в≥д розвинутих крањн (у науково-технолог≥чн≥й); у невитоку ≥нформац≥њ, ¤ка становить державну та ≥ншу передбачену законом таЇмницю, а також конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ, що Ї власн≥стю держави (в ≥нформац≥йн≥й сфер≥).

ƒержавна безпека Ч це в≥дсутн≥сть загрози, стан захищеност≥ життЇво важливих ≥нтерес≥в держави в≥д внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х загроз в ус≥х вказаних вище сферах життЇд≥¤льност≥ держави. —еред ≥нших використанихТу диспозиц≥њ ст. 111 пон¤ть, за допомогою ¤ких визначаЇтьс¤ обТЇкт цього злочину, пон¤тт¤ Удержавна безпекаФ Ї найб≥льш широким, оск≥льки воно охоплюЇ в≥дсутн≥сть загрози суверен≥тету, територ≥альн≥й ц≥л≥сност≥ та недоторканност≥, обороноздатност≥ держави. ѕроте воно Ї вужчим, н≥ж пон¤тт¤ Унац≥ональна безпекаФ, ¤ке охоплюЇ, кр≥м безпеки держави, також безпеку сусп≥льства й особи.

—уверен≥тет держава означаЇ верховенство державноњ влади, њњ самост≥йн≥сть усередин≥ крањни та незалежн≥сть у м≥жнародних в≥дносинах, ¤ка може бути обмежена лише необх≥дн≥стю виконувати договори ≥ зобовТ¤занн¤ в галуз≥ м≥жнародних в≥дносин.

“еритор≥альна ц≥л≥сн≥сть держави передбачаЇ, що вс≥ складов≥ територ≥њ держави (адм≥н≥стративно-територ≥альн≥ одиниц≥) перебувають в нерозривному взаЇмозвТ¤зку, характеризуютьс¤ Їдн≥стю ≥ не мають власного суверен≥тету.

“еритор≥альна недоторканн≥сть Ч це захищен≥сть територ≥њ крањни в ≥снуючих кордонах в≥д будь-¤ких пос¤гань, що можуть стосуватис¤ незаконноњ зм≥ни територ≥њ ”крањни, визначеноњ р≥шенн¤ми ¬ерховноњ –ади ”крањни ≥ м≥жнародними договорами ”крањни.

ќбороноздатн≥сть означаЇ п≥дготовлен≥сть держави до захисту в≥д зовн≥шньоњ збройноњ агрес≥њ або збройного конфл≥кту. —кладовими такоњ п≥дготовленост≥ Ї сукупн≥сть економ≥чного, пол≥тичного, соц≥ального, наукового, морально-психолог≥чного ≥ суто в≥йськового потенц≥ал≥в. —тан обороноздатност≥ ”крањни в≥дображають њњ моб≥л≥зац≥йн≥ можливост≥, к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть «бройних —ил, њх здатн≥сть швидко переходити на в≥йськовий стан, орган≥зовано вступати у воЇнн≥ д≥њ та усп≥шно виконувати завданн¤ по оборон≥ в≥д агрес≥њ.

2. « обТЇктивноњ сторони державна зрада може ви¤витис¤ у таких формах: 1) перех≥д на б≥к ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту; 2) шпигунство; 3) наданн¤ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам допомоги в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни.

ѕерех≥дна б≥к ворога означаЇ, що громад¤нин ”крањни надаЇ безпосередню допомогу держав≥, з ¤кою ”крањна на той час перебуваЇ у стан≥ в≥йни або збройного конфл≥кту. ¬ конкретних випадках цей злочин може пол¤гати у вступ≥ на службу до певних в≥йськових чи ≥нших формувань ворожоњ держави (пол≥ц≥њ, каральних загон≥в, розв≥дки), наданн≥ засоб≥в дл¤ вчиненн¤ злочин≥в агентам спецслужб ≥ноземних держав, усуненн≥ перешкод дл¤ њх вчиненн¤ або наданн≥ зазначеним агентам ≥ншоњ допомоги.

ѕерех≥д на б≥к ворога Ї зак≥нченим злочином з того моменту, коли громад¤нин ”крањни виконав в ≥нтересах ворога певн≥ д≥њ на шкоду ”крањни. ќдин лише факт наданн¤ згоди виконати так≥ д≥њ (наприклад, поступити на службу до пол≥ц≥њ) Ї лише готуванн¤м до вчиненн¤ злочину ≥ залишаЇ можлив≥сть добров≥льно в≥дмовитис¤ в≥д доведенн¤ злочину до к≥нц¤. ¬чиненн¤ громад¤нином ”крањни в ≥нтересах ворожоњ держави сусп≥льне небезпечних д≥й, ¤к≥ передбачен≥ ≥ншими статт¤ми , наприклад диверс≥њ, пос¤ганн¤ на житт¤ державного д≥¤ча тощо, потребуЇ квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 111 ≥, в≥дпов≥дно, ст. ст. 113, 112.

—пециф≥кою ц≥Їњ форми державноњ зради Ї те, що вона може бути вчинена лише в умовах воЇнного стану або, хоча й у мирний час, але в пер≥од збройного конфл≥кту.

¬оЇнний стан Ч це особливий правовий режим (пол≥тико-еко-ном≥чна ситуац≥¤), що вводитьс¤ в ”крањн≥ або в окремих њњ м≥сцевост¤х у раз≥ збройноњ агрес≥њ чи загрози нападу, небезпеки державн≥й незалежност≥ ”крањни, њњ територ≥альн≥й ц≥л≥сност≥ та передбачаЇ наданн¤ в≥дпов≥дним органам державноњ влади, в≥йськовому командуванню ≥ органам м≥сцевого самовр¤дуванн¤ повноважень, необх≥дних дл¤ в≥дверненн¤ загрози та забезпеченн¤ нац≥ональноњ безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеженн¤ конституц≥йних прав та свобод людини й громад¤нина ≥ прав та законних ≥нтерес≥в юридичних ос≥б ≥з зазначенн¤м строку д≥њ цих обмежень.

¬оЇнний стан в ”крањн≥ або в окремих њњ м≥сцевост¤х вводитьс¤ за пропозиц≥Їю –ади нац≥ональноњ безпеки ≥ оборони ”крањни указом ѕрезидента ”крањни, ¤кий п≥дл¤гаЇ затвердженню ¬ерховною –адою ”крањни прот¤гом двох дн≥в з моменту зверненн¤ ѕрезидента ”крањни. –ежим воЇнного стану ≥снуЇ, зокрема, в часових межах в≥д дн¤ ≥ часу оголошенн¤ ¬ерховною –адою ”крањни за поданн¤м ѕрезидента ”крањни стану в≥йни ≥ до дн¤ ≥ часу оголошенн¤ ¬ерховною –адою ”крањни за поданн¤м ѕрезидента ”крањни про укладенн¤ миру.

ѕон¤тт¤ збройний конфл≥кт маЇ самост≥йне правове значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ, ¤кщо такий конфл≥кт в≥дбуваЇтьс¤ поза межами воЇнного стану Ч у раз≥ фактичного початку воЇнних д≥й, але ще до оголошенн¤ воЇнного стану, або взагал≥ у мирний час. ¬ контекст≥ ст. 111 це пон¤тт¤ Ї юридичним синон≥мом до пон¤тт¤ бойова обстановка, зм≥ст ¤кого розкрито у коментар≥ до ст. 402.

Ќе Ї ворожими незаконн≥ формуванн¤ сепаратистського, ультрареакц≥йного характеру, ¤к≥ ведуть боротьбу з лег≥тимними органами влади ”крањни. ѕроте перех≥д на б≥к ворога в пер≥од збройного конфл≥кту може мати м≥сце ≥ в форм≥ вступу громад¤нина ”крањни до угруповань терористичного характеру, диверс≥йних загон≥в, ¤к≥ розпалюють прикордонн≥ конфл≥кти, порушують недоторканн≥сть морського простору ”крањни тощо.

ѕерех≥д на б≥к ворога, поЇднаний з незаконним перетинанн¤м державного кордону ”крањни, потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 331, а поЇднаний з переправленн¤м людини (наприклад, воЇначальника або в≥домого вченого в галуз≥ озброЇнн¤) через державний кордон ”крањни дл¤ оплатноњ передач≥ з метою, наприклад, використанн¤ у збройних конфл≥ктах чи експлуатац≥њ њњ прац≥, Ч за ст. ст. 149 ≥ 332.

ѕро пон¤тт¤ шпигунство, його предмет, обТЇктивну ≥ субТЇктивну сторони див. коментар до ст. 114.

Ќаданн¤ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам допомоги у проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни пол¤гаЇ у спри¤нн≥ њх можливим чи д≥йсним зусилл¤м запод≥¤ти шкоду державн≥й безпец≥ ”крањни.

ѕ≥дривною сл≥д визнавати будь-¤ку д≥¤льн≥сть, повТ¤зану:

з≥ спробою зм≥ни системи вищих орган≥в державноњ влади нелег≥тимним шл¤хом (це можуть бути д≥њ, спр¤мован≥ на насильницьку зм≥ну чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або на захопленн¤ державноњ влади, пос¤ганн¤ на житт¤ державного д≥¤ча тощо);

з втручанн¤м у м≥жнародну пол≥тику ”крањни (наприклад, несанкц≥оноване в≥дпов≥дними органами державноњ влади ”крањни роз≥рванн¤ дипломатичних чи консульських стосунк≥в з ≥ншою державою, зрив важливих м≥ждержавних переговор≥в або глобальних м≥ждержавних форум≥в);

з втручанн¤м у внутр≥шню пол≥тику (скаж≥мо, орган≥зац≥¤ м≥жконфес≥йних, м≥жетн≥чних та ≥нших конфл≥кт≥в, розпалюванн¤ сепаратистських настроњв серед населенн¤ окремих рег≥он≥в, ф≥нансуванн¤, оснащенн¤ чи ≥нше забезпеченн¤ незаконних збройних формувань на територ≥њ ”крањни, орган≥зац≥¤ ≥нформац≥йноњ експанс≥њ з боку ≥нших держав);

з≥ спробою зм≥ни територ≥њ ”крањни (орган≥зац≥¤ не передбачених онституц≥Їю ”крањни референдум≥в тощо);

з≥ спробою знизити обороноздатн≥сть ”крањни (орган≥зац≥¤ ≥ вчиненн¤ диверс≥й у форм≥ д≥й, спр¤мованих на зруйнуванн¤ обТЇкт≥в, ¤к≥ мають важливе оборонне значенн¤, прийн¤тт¤ р≥шень про згортанн¤ наукових досл≥джень у галуз≥ в≥йськовоњ науки ≥ техн≥ки, св≥доме гальмуванн¤ приведенн¤ моб≥л≥зац≥йних план≥в у в≥дпов≥дн≥сть до сучасних умов, винах≥д спец≥альних в≥рус≥в чи внесенн¤ њх у компТютерн≥ системи з метою утрудненн¤ њхньоњ роботи або знищенн¤ накопиченоњ на магн≥тних нос≥¤х важливоњ дл¤ виконанн¤ завдань оборони ≥нформац≥њ тощо);

з≥ створенн¤м умов дл¤ д≥¤льност≥ на територ≥њ ”крањни ≥ноземних розв≥док (вербуванн¤ агентури серед жител≥в ”крањни, п≥дб≥р кандидат≥в-дл¤ вербуванн¤.та завчасний п≥дкуп службових ос≥б, зокрема тих, що допущен≥ до ≥нформац≥њ Уособливоњ важливост≥Ф, п≥дготовка ¤вочних квартир, наданн¤ допомоги у придбанн≥ документ≥в прикритт¤ дл¤ ≥ноземних розв≥дник≥в, влаштуванн¤ њх на посади, повТ¤зан≥ з можлив≥стю доступу до конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ);

з ужитт¤м заход≥в щодо посиленн¤ економ≥чноњ залежност≥ ”крањни в≥д ≥нших держав (≥н≥ц≥юванн¤ роз≥рванн¤ торговельних звТ¤зк≥в ”крањни з ≥ншими державами, п≥дписанн¤ в≥д ≥мен≥ ”крањни ¤вно економ≥чно невиг≥дних дл¤ нењ зовн≥шньоеконом≥чних контракт≥в, вчиненн¤ диверс≥й у форм≥ д≥й, спр¤мованих на зруйнуванн¤ обТЇкт≥в, ¤к≥ мають важливе народногосподарське значенн¤) тощо.

“аким чином, види п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни можуть бути р≥зноман≥тними. –≥зний вигл¤д може мати й допомога у проведТенн≥ такоњ д≥¤льност≥. ¬она може надаватис¤ шл¤хом орган≥зац≥њ чи виконанн¤ конкретного злочину, схиленн¤ до державноњ зради ≥нших ос≥б, усуненн¤ перешкод дл¤ вчиненн¤ певних д≥¤нь тощо.

«ак≥нченим злочин у ц≥й форм≥ Ї з моменту вчиненн¤ в≥дпов≥дного д≥¤нн¤, ¤ким особа надала допомогу в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни.

¬чиненн¤ громад¤нином ”крањни дл¤ наданн¤ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам допомоги у проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни ≥нших злочин≥в, наприклад д≥й, спр¤мованих на насильницьку зм≥ну чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або на захопленн¤ державноњ влади, пос¤ганн¤ на житт¤ державного д≥¤ча, пос¤ганн¤ на житт¤ представника ≥ноземноњ держави, диверс≥њ, пропаганди в≥йни, орган≥зац≥њ масових заворушень, створенн¤ не передбачених законодавством воЇн≥зованих формувань, потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини .

” випадках, коли певн≥ д≥њ громад¤нина ”крањни, повТ¤зан≥ з фактичним наданн¤м допомоги у проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни шл¤хом скоЇнн¤ ≥нших злочин≥в, були вчинен≥ за його власною ≥н≥ц≥ативою з метою продемонструвати свою ло¤льн≥сть до ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представника ≥ за допомогою цього встановити звТ¤зок з ними, њх у раз≥ реальноњ сукупност≥ злочин≥в також сл≥д квал≥ф≥кувати за ст. 111 та в≥дпов≥дними ≥ншими статт¤ми ќсобливоњ частини .

«мова винного з ≥ншою особою про насильницьку зм≥ну чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або про захопленн¤ державноњ влади квал≥ф≥куЇтьс¤ т≥льки за ч. 1 ст. 109, проте змова громад¤нина ”крањни з представником ≥ноземноњ держави чи ≥ноземноњ орган≥зац≥њ, зм≥стом ¤коњ Ї отримане першим в≥д другого завданн¤ вчинити д≥њ по насильницьк≥й зм≥н≥ чи поваленню конституц≥йного ладу або по захопленню державноњ влади, квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 1 ст. 109 ≥ ч. 1 ст. 111.

≤ноземна держава Ч це будь-¤ка держава, кр≥м ”крањни, незалежно в≥д того, чи визнана вона ”крањною ¤к суверенна ≥ чи маЇ ”крањна з нею дипломатичн≥ в≥дносини.

ѕ≥д ≥ноземною орган≥зац≥Їю, ¤к випливаЇ з≥ зм≥сту диспозиц≥њ ст. 111, сл≥д розум≥ти будь-¤ку державну чи недержавну установу, п≥дприЇмство, обТЇднанн¤, орган ≥ншоњ крањни, у тому числ≥ пол≥тичну парт≥ю, рел≥г≥йну орган≥зац≥ю, комерц≥йне п≥дприЇмство, а також м≥ждержавну чи м≥жнародну орган≥зац≥ю, у тому числ≥ неоф≥ц≥йну, нелег≥тимну чи злочинну (Ут≥ньовийФ ур¤д у вигнанн≥, м≥жнародна терористична орган≥зац≥¤ тощо), кр≥м оф≥ц≥йноњ м≥жнародноњ орган≥зац≥њ, членом ¤коњ Ї ”крањна. ≤ноземною орган≥зац≥Їю Ї також в≥йськова, пол≥тична, економ≥чна, ф≥нансова, прикордонна чи ≥нша розв≥дка.

ѕредставник ≥ноземноњ держави або ≥ноземноњ орган≥зац≥њ Ч це особа, ¤ка уповноважена виражати ≥нтереси т≥Їњ чи ≥ншоњ ≥ноземноњ держави (≥ноземноњ орган≥зац≥њ) та д≥Ї в≥д њњ ≥мен≥ або представл¤Ї њњ за спец≥альним повноваженн¤м, у тому числ≥ таЇмним (не оф≥ц≥йним). ƒо представник≥в ≥ноземних держав сл≥д, зокрема, в≥дносити глав та член≥в дипломатичних представництв (посл≥в, посланник≥в, пов≥рених у справах, радник≥в, аташе), консульських установ (генеральних консул≥в, консул≥в, в≥це-консул≥в, консульських агент≥в), ос≥б, що включен≥ до парламентських ≥ ур¤дових делегац≥й ≥ноземних держав ¤к њх члени, та знаход¤тьс¤ на територ≥њ ”крањни з оф≥ц≥йними чи неоф≥ц≥йними дорученн¤ми. Ќе маЇ значенн¤, представл¤Ї особа державу, ¤ка визнана чи не визнана ”крањною ¤к суверенна, або орган≥зац≥ю, ¤ка Ї законною чи незаконною. р≥м того, ≥ноземною за певних обставин може бути визнана й орган≥зац≥¤, зареЇстрована в ”крањн≥, а представником ≥ноземноњ орган≥зац≥њ не обовТ¤зково Ї ≥ноземець чи особа без громад¤нства.

3. —убТЇктом державноњ зради у будь-¤к≥й њњ форм≥ може бути т≥льки громад¤нин ”крањни, ¤кий дос¤г 16-р≥чного в≥ку. ѕро пон¤тт¤ громад¤нин ”крањни див. коментар до ст. 7.

якщо п≥д час провадженн¤ у справ≥ буде встановлено, що особа, ¤ка обвинувачуЇтьс¤ у державн≥й зрад≥, маЇ, кр≥м украњнського, ще й громад¤нство ≥ншоњ держави, сл≥д виходити ≥з того, що набутт¤ нею ≥ноземного громад¤нства виключаЇ њњ ≥з числа громад¤н ”крањни. “ому вчинен≥ нею шпигунськ≥ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за ст. 114, а- д≥¤нн¤, вчинен≥ нею в ≥нших формах ≥з числа передбачених ст. 111, Ч за в≥дпов≥дними ≥ншими статт¤ми ќсобливоњ частини , ¤кщо фактично вчинене м≥стить склад ≥ншого злочину.

«а сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. ст. 111 ≥ 114, д≥¤нн¤ може бути квал≥ф≥коване лише у раз≥, ¤кщо шпигунськ≥ д≥њ прот¤гом певного пер≥оду особа вчинювала, будучи громад¤нином ”крањни, а прот¤гом ≥ншого пер≥оду Ч будучи ≥ноземцем.

‘акт вињзду громад¤нина ”крањни з ”крањни нав≥ть дл¤ пост≥йного проживанн¤ в ≥нш≥й крањн≥ ще не виключаЇ його ≥з сфери в≥дносин з украњнською державою. “ому, наприклад, передача такою особою представникам ≥ноземноњ держави в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ст. 111.

ѕитанн¤ про прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ за ст. ст. 27 ≥ 111 ¤к орган≥затор≥в, п≥дбурювач≥в чи пособник≥в державноњ зради представник≥в ≥ноземноњ держави чи ≥ноземноњ орган≥зац≥њ звичайно постаЇ т≥льки у тому випадку, коли законодавство ”крањни ≥ м≥жнародн≥ договори не виключають можливост≥ њх п≥дсудност≥ у крим≥нальних справах судам ”крањни у звТ¤зку з дипломатичною недоторканн≥стю або ≥ншими п≥дставами (див. коментар до ст. 6).

якщо зраджуЇ держав≥ службова особа, використовуючи при цьому владу чи службове становище, њњ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. ст. 111 ≥ 364 (423), а ¤кщо вона це робить за хабар, то додатково ≥ за ст. 368.

4. —убТЇктивна сторона державноњ зради характеризуЇтьс¤ виною у вигл¤д≥ пр¤мого умислу. ѕри вчиненн≥ державноњ зради винний усв≥домлюЇ, що в≥н зд≥йснюЇ перех≥д на б≥к ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту (вчинюЇ шпигунськ≥ д≥њ, надаЇ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам допомогу в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни) ≥ бажаЇ цього.

—лова Уна шкоду суверен≥тетов≥, територ≥альн≥й ц≥л≥сност≥ та недоторканност≥, обороноздатност≥, державн≥й, економ≥чн≥й чи ≥нформац≥йн≥й безпец≥ ”крањниФ визначають субТЇктивну спр¤мован≥сть д≥й винного ≥ не Ї характеристикою сусп≥льне небезпечних насл≥дк≥в д≥¤нн¤. ‘акт запод≥¤нн¤ вказаноњ шкоди не маЇ значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нн¤ за ст. 111. ѕроте фактичне спричиненн¤ д≥¤ми

винного такоњ шкоди створюЇ п≥дстави дл¤ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ його д≥¤нн¤ за ≥ншою статтею (наприклад, за ст. 112). ќкремоњ уваги потребуЇ встановленн¤ мети вчиненн¤ в≥дпов≥дних д≥й при державн≥й зрад≥. “ак, при вчиненн≥ цього злочину у перш≥й його форм≥ мета вчиненн¤ в≥дпов≥дних д≥й маЇ враховуватис¤ дл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ. Ќаприклад, так≥ д≥њ, передбачен≥ ст. ст. 427, 429, 431, 430, ¤к здача ворогов≥ начальником вв≥рених йому в≥йськових сил, не зумовлене бойовою обстановкою залишенн¤ ворогов≥ укр≥плень, бойовоњ та спец≥альноњ техн≥ки чи ≥нших засоб≥в веденн¤ в≥йни, самов≥льне залишенн¤ пол¤ бою п≥д час бою або в≥дмова п≥д час бою д≥¤ти зброЇю, вчинен≥ з метою спри¤нн¤ ворогов≥, добров≥льна участь в≥йськовополоненого у роботах, ¤к≥ мають воЇнне значенн¤, або в ≥нших заходах, ¤к≥ зав≥домо можуть запод≥¤ти шкоду ”крањн≥, а так само насильство над ≥ншим в≥йськовополоненим чи жорстоке поводженн¤ з ним з метою припинити таку, що провадилась останн≥м у табор≥, д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на шкоду ворогов≥, мають квал≥ф≥куватис¤ за ст. 111 ¤к перех≥д на б≥к ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту або ¤к наданн¤ ≥ноземн≥й держав≥ допомоги у проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни, а добров≥льна здача в полон з метою участ≥ у воЇнних д≥¤х на боц≥ ворога Ч ¤к готуванн¤ до злочину, передбаченого ст. 111.

ћотивами державноњ зради можуть бути користь, помста, бажанн¤ полегшити вињзд на пост≥йне м≥сце проживанн¤ в ≥нш≥й крањн≥ тощо.

5. „. 2 ст. 111 визначаЇ спец≥альну п≥дставу зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤ке може мати м≥сце за на¤вност≥ трьох умов в њх сукупност≥: 1) субТЇктом зв≥льненн¤ Ї лише такий громад¤нин ”крањни, ¤кий вступив у звТ¤зок з ≥ноземною державою, ≥ноземною орган≥зац≥Їю або њх представниками й отримав њх злочинне завданн¤; 2) цей громад¤нин не вчинив жодних д≥й на виконанн¤ злочинного завданн¤ ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представник≥в; 3) в≥н добров≥льно за¤вив органам влади ”крањни про св≥й звТ¤зок з ≥ноземною державою, ≥ноземною орган≥зац≥Їю або њх представниками та про отримане завданн¤.

≤з зазначеного випливаЇ, що вказан≥ умови практично унеможливлюють застосуванн¤ на практиц≥ норми ч. 2 ст. 111, оск≥льки:

а) саме по соб≥ встановленн¤ звТ¤зку з ≥ноземною державою, ≥ноземною орган≥зац≥Їю або њх представниками й отриманн¤ в≥д них злочинного завданн¤ при пр¤мому умисл≥ на державну зраду Ї готуванн¤м до державноњ зради (без такого умислу Ч лише ви¤вленн¤м нам≥ру). “ому, ¤кщо громад¤нин ”крањни, встановивши вказаний звТ¤зок ≥ отримавши в≥дпов≥дне злочинне завданн¤, не вчинив н≥¤ких д≥й ≥ добров≥льно в≥дмовивс¤ в≥д продовженн¤ реал≥зац≥њ свого нам≥ру, то Ч незалежно в≥д того, за¤вив в≥н органам державноњ влади про вказаний звТ¤зок або не зробив цього, Ч п≥дстав дл¤ прит¤гненн¤ його до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 111 немаЇ (зг≥дно з≥ ст. 17 справа маЇ бути закрита за п. 2 ст. б ѕ );

б) громад¤нин, ¤кий вчинив державну зраду за власною ≥н≥ц≥ативою, без в≥дпов≥дного завданн¤ ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представник≥в, маЇ прит¤гатис¤ до в≥дпов≥дальност≥ за ст. 111. Ќорма ч. 2 ст. 111 на такого громад¤нина не поширюЇтьс¤;

в) у випадку зак≥нченоњ державноњ зради особа також маЇ прит¤гатис¤ до в≥дпов≥дальност≥ за ст. 111. ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що державна зрада Ї зак≥нченим злочином не з моменту встановленн¤ звТ¤зку з ≥ноземною державою, ≥ноземною орган≥зац≥Їю або њх представниками чи з моменту отриманн¤ в≥д них злочинного завданн¤, а з моменту вчиненн¤ певних конкретних д≥й на шкоду ”крањн≥: вступу до лав ворожоњ арм≥њ, початку збиранн¤ в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, з метою њх наступноњ передач≥ вказаному адресату тощо. якщо ж привТ¤зувати момент зак≥нченн¤ злочину до моменту встановленн¤ вказаного звТ¤зку, .то в≥дпов≥дн≥ д≥¤нн¤, вчинен≥ громад¤нином ”крањни за власною ≥н≥ц≥ативою, виходитимуть за меж≥ складу цього злочину ≥, за в≥дсутност≥ проти-правност≥ ¤к обовТ¤зковоњ ознаки злочину (ст. 11), не можуть пот¤гнути крйм≥йальноњ в≥дпов≥дальност≥, х≥ба що фактично вчинене д≥¤нн¤ м≥ститиме склад ≥ншого злочину.

ќтже, норма ч. 2 ст. 111 маЇ бути застосована лише у випадку, коли громад¤нин ”крањни, отримавши злочинне завданн¤ ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представник≥в, добров≥льно за¤вив органам державноњ влади про св≥й звТ¤зок з ними та про отримане завданн¤ ≥, хоча й не вчинив на його виконанн¤ н≥¤ких д≥й, але не в≥дмовивс¤ остаточно в≥д його виконанн¤.

ƒобров≥льн≥сть у ч. 2 ст. 111 означаЇ, що особа не примушуЇтьс¤ до зазначеноњ за¤ви органами державноњ влади ”крањни, службовими особами, робить њњ не в результат≥ насильства чи примусу ≥ не про людське око, ≥ що вона маЇ можлив≥сть ≥ надал≥ певний (можливо, досить тривалий) час приховувати в≥д них факт свого звТ¤зку з ≥ноземною державою, ≥ноземною орган≥зац≥Їю або њх представниками. ƒобров≥льною за¤ва буде ≥ тод≥, коли особа зробила њњ п≥д впливом своњх родич≥в чи близьких, у тому числ≥ й тих, ¤к≥ Ї представниками компетентних орган≥в влади ”крањни. ƒобров≥льн≥сть не матиме м≥сц¤, ¤кщо особа з≥зналась про звТ¤зок з ≥ноземною державою, ≥ноземною орган≥зац≥Їю або њх представниками п≥сл¤ предТ¤вленн¤ њй доказ≥в такого звТ¤зку п≥сл¤ початку проведенн¤ до-судового розсл≥дуванн¤ у крим≥нальн≥й справ≥.

ѕ≥д органами державноњ влади ”крањни, про ¤к≥ йдетьс¤ у ч. 2 ст. 111, сл≥д розум≥ти т≥ органи, до компетенц≥њ ¤ких входить вир≥шенн¤ питанн¤ про зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за державну зраду, Ч органи —лужби безпеки ”крањни чи прокуратури. ¬одночас п≥д час перебуванн¤ громад¤нина ”крањни за кордоном такими органами влади дл¤ громад¤нина ”крањни можуть бути дипломатичн≥ представництва ≥ консульськ≥ установи ”крањни.

онституц≥¤ ”крањни (п. 9 ч. 1 ст. 85, п. 19 ч-.1 ст. 106).

¬≥денська конвенц≥¤ про дипломатичн≥ в≥дносини в≥д 18 кв≥тн¤ 1961 р. (п.п ≤ ≥ 2 ст. 32).

«акон ”крањни ѕро оборону ”крањни в редакц≥њ в≥д 5 жовтн¤ 2000 р. (ст. 1, 171.

«акон ”крањни ѕро правовий режим воЇнного стануФ в≥д 6 кв≥тн¤ 2000 р. (ст. ст. 1, 5).

«акон ”крањни Уѕро громад¤нство ”крањниФ в редакц≥њ в≥д 18с≥чн¤2001р. (ст. ≤).

онцепц≥¤ (основи державноњ пол≥тики) нац≥ональноњ безпеки ”крањни. —хвалена постановою ¬– є 3/97-¬– в≥д 16 с≥чн¤ 1997 р.

ѕоложенн¤ про дипломатичн≥ представництва та консульськ≥ установи ≥ноземних держав в ”крањн≥. «атверджене указом ѕрезидента ”крањни є 198/93 в≥д 10 червн¤ 1993р. (п. п. 13, 25).

[назад]|[содержание]|[следующа¤]