Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л VIII ќЅ—“ј¬»Ќ», ўќ ¬» Ћё„јё“№ «Ћќ„»ЌЌ≤—“№ ƒ≤яЌЌя

 

—татт¤ 39.     райн¤ необх≥дн≥сть

1. Ќе Ї злочином запод≥¤нн¤ шкоди правоохоронюва-ним ≥нтересам у стан≥ крайньоњ необх≥дност≥, тобто дл¤ усуненн¤ небезпеки, що безпосередньо загрожуЇ особ≥ чи охоронюваним законом правам ц≥Їњ людини або ≥нших ос≥б, а також сусп≥льним ≥нтересам чи ≥нтересам держави, ¤кщо цю небезпеку в дан≥й обстановц≥ не можна було усунути ≥ншими засобами ≥ ¤кщо при цьому не було допущено перевищенн¤ меж крайньоњ необх≥дност≥.

2. ѕеревищенн¤м меж крайньоњ необх≥дност≥ Ї умисне запод≥¤нн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам, ¤кщо така шкода с б≥льш значною, н≥ж в≥двернена шкода.

3. ќсоба не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за перевищенн¤ меж крайньоњ необх≥дност≥, ¤кщо внасл≥док сильного душевного хвилюванн¤, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оц≥нити в≥дпов≥дн≥сть запод≥¤ноњ шкоди ц≥й небезпец≥.

1.  райн¤ необх≥дн≥сть Ї обставиною, за на¤вност≥ ¤коњ особа може запод≥¤ти шкоду правоохоронюваним ≥нтересам трет≥х ос≥б (непричетних до ситуац≥њ, що склалась) з метою в≥дверненн¤ небезпеки, ¤ка загрожуЇ особ≥, њњ правам чи правам ≥нших громад¤н, а також сусп≥льним ≥нтересам чи ≥нтересам держави, ≥ не п≥дл¤гаЇ за це крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥.

2.  райн¤ необх≥дн≥сть Ї правом≥рною за сукупност≥ визначених у ст. 39 умов:

1)  ≥снуЇ небезпека перел≥ченим у ц≥й статт≥ обТЇктам, ¤ка виникла внасл≥док д≥њ стих≥йних сил, механ≥зм≥в, тварин, а у де¤ких випадках Ч д≥й ≥нших людей. Ќе буде стану крайньоњ необх≥дност≥, ¤кщо небезпечна ситуац≥¤ Ї насл≥дком повед≥нки особи, що опинилась у ц≥й ситуац≥њ. якщо небезпеку становить сусп≥льне небезпечне пос¤ганн¤ ≥ншоњ особи, то д≥њ, вчинен≥ дл¤ в≥дверненн¤ такоњ небезпеки, оц≥нюютьс¤ за правилами необх≥дноњ оборони (ст. 36). ѕроте у випадках, коли небезпечна ситуац≥¤ Ї насл≥дком ран≥ше вчиненого сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, правом≥рн≥сть д≥й, вчинених дл¤ њњ в≥дверненн¤, маЇ визначатись за правилами крайньоњ необх≥дност≥;

2) небезпека Ї на¤вною, тобто такою, що безпосередньо загрожуЇ завданн¤м шкоди зазначеним обТЇктам або вже њњ завдаЇ;

3)  небезпека Ї д≥йсною, тобто ≥снуЇ реально, а не в у¤в≥ особи. ѕроте у випадку, коли особа на могла, виход¤чи з обставин справи, усв≥домлювати в≥дсутн≥сть небезпеки, вчинене нею розц≥нюЇтьс¤ ¤к вчинене в стан≥ крайньоњ необх≥дност≥. якщо особа.не усв≥домлювала, але могла усв≥домити в≥дсутн≥сть небезпеки, вона п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥;

4)  небезпека у дан≥й обстановц≥ не може бути в≥двернена чи усунута ≥ншим шл¤хом, окр≥м запод≥¤нн¤ шкоди;

5) при усуненн≥ небезпеки не допущене перевищенн¤ меж крайньоњ необх≥дност≥.

3. ” раз≥ запод≥¤нн¤ особою шкоди за в≥дсутност≥ стану крайньоњ необх≥дност≥, зокрема, в умовах, коли особа мала змогу уникнути небезпеки без запод≥¤нн¤ шкоди, вона п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за вчинене на загальних п≥дставах.

4. „. 2 ст. 39 м≥стить пон¤тт¤ перевищенн¤ меж крайньоњ необх≥дност≥, ран≥ше нев≥доме в≥тчизн¤ному крим≥нальному законодавству.

 онкретний випадок може вважатись перевищенн¤м меж крайньоњФ необх≥дност≥, ¤кщо: а) у ситуац≥њ, в ¤к≥й було запод≥¤но шкоду,

на¤вн≥ ознаки стану крайньоњ необх≥дност≥; б) запод≥¤на шкода Ї б≥льш значною, н≥ж та, ¤ку особ≥, що д≥¤ла у стан≥ крайньоњ необх≥дност≥, вдалось в≥двернути; в) шкоду запод≥¤но внасл≥док умисних д≥й особи; г) шкоду запод≥¤но правоохоронюваним ≥нтересам.

ќсоба, ¤ка допустила перевищенн¤ меж крайньоњ необх≥дност≥, за в≥дсутност≥ обставин, передбачених ч. « ст. 39, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за вчинен≥ д≥њ. “ак≥ д≥њ оц≥нюютьс¤ з урахуванн¤м помТ¤кшуючоњ покаранн¤ обставини, передбаченоњ п. 8 ч. 1 ст. 66.

4. „. « ст. 39 передбачаЇ ситуац≥њ, коли перевищенн¤ меж крайньоњ необх≥дност≥ не вважаЇтьс¤ злочином ≥ не маЇ своњм насл≥дком крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть особи. ѕ≥д д≥ю ц≥Їњ норми п≥дпадають випадки, коли небезпека, що загрожувала особ≥, ¤ка опинилась у стан≥ крайньоњ необх≥дност≥, викликала у нењ сильне душевне хвилюванн¤ ≥ це позбавило особу можливост≥ правильно оц≥нити сп≥вв≥дношенн¤ шкоди, ¤ка могла виникнути внасл≥док небезпеки, ≥ шкоди, ¤ка згодом реально була завдана внасл≥док д≥й ц≥Їњ особи. ѕро пон¤тт¤ сильне душевне хвилюванн¤ див. коментар до ст. ст. 66 ≥ 116.

5.  райн¤ необх≥дн≥сть не зв≥льн¤Ї особу в≥д цив≥льно-правовоњ в≥дпов≥дальност≥ за запод≥¤ну шкоду, проте закон надаЇ широк≥ можливост≥ суду дл¤ врахуванн¤ ц≥Їњ обставини при вир≥шенн≥ конкретноњ справи про в≥дшкодуванн¤ шкоди.

÷  (ст. 445).  

—татт¤ 40.    ‘≥зичний або псих≥чний примус

1.  Ќе Ї злочином д≥¤ або безд≥¤льн≥сть особи, ¤ка запод≥¤ла шкоду правоохоронюваним ≥нтересам, вчинена п≥д безпосередн≥м впливом ф≥зичного примусу, внасл≥док ¤кого особа не могла керувати своњми вчинками.

2. ѕитанн¤ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть особи за запод≥¤нн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам, ¤кщо ц¤ особа зазнала ф≥зичного примусу, внасл≥док ¤кого вона збер≥гала можлив≥сть керувати своњми д≥¤ми, а також псих≥чного примусу, вир≥шуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до положень статт≥ 39 цього  одексу.

1. ѕ≥д ф≥зичним примусом у ц≥й ст. 40 розум≥Їтьс¤ застосуванн¤ щодо особи ф≥зичного насильства з метою примушенн¤ њњ до вчиненн¤ або невчиненн¤ певних протиправних д≥й всупереч њњ вол≥. ƒ≥њ, ¤к≥ Ї ф≥зичним примусом, можуть бути двох вид≥в. “ак, вони: 1} або позбавл¤ють особу, щодо ¤коњ застосован≥, ф≥зичноњ можливост≥ д≥¤ти (внасл≥док звТ¤зуванн¤, позбавленн¤ вол≥ ≥з замкненн¤м у прим≥щенн≥, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, що призвели до втрати св≥домост≥ тощо); 2) або спр¤мован≥ на те, щоб зламати психолог≥чний оп≥р особи ≥ змусити њњ вчинити заборонене законом д≥¤нн¤ (при мордуванн≥, катуванн≥ тощо). ” першому випадку крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть особи за запод≥¤нн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам повн≥стю виключаЇтьс¤ на п≥дстав≥ ч. 1 ст. 40. ” другому ж, ¤к випливаЇ ≥з ч. 2 ст. 40, особа не п≥дл¤гаЇ так≥й в≥дпов≥дальност≥ за тих самих умов, що ≥ при крайн≥й необх≥дност≥.

2. ѕ≥д псих≥чним примусом розум≥Їтьс¤ вплив на псих≥ку особи з метою змусити њњ всупереч њњ вол≥ вчинити або утриматись в≥д вчиненн¤ певних протиправних д≥й. ѕсих≥чним примусом, зокрема, Ї: а) погроза застосуванн¤ в≥дпов≥дного ф≥зичного насильства, у т. ч. за допомогою зброњ; б) застосуванн¤ або погроза застосуванн¤ насильства щодо р≥дних, близьких, ≥нших ос≥б, дол¤ ¤ких Ї важливою дл¤ особи, в≥д ¤коњ вимагають певних д≥й чи безд≥¤льност≥; в) знищенн¤ або погроТза знищенн¤ майна, що належить потерп≥лому, його р≥дним, близьким, ≥ншим особам, дол¤ ¤ких Ї важливою дл¤. особи, в≥д ¤коњ вимагають певних д≥й чи безд≥¤льност≥; г) погроза розголошенн¤ в≥домостей, ¤к≥ особа бажаЇ зберегти в таЇмниц≥; д) вплив на псих≥ку особи за допомогою г≥пнозу або ≥нших под≥бних засоб≥в.

¬≥дпов≥дальн≥сть особи за запод≥¤нн¤ шкоди правоохоронюва-ним ≥нтересам у цих випадках, ¤к ≥ у випадках застосуванн¤ ф≥зичного примусу, внасл≥док ¤кого особа збер≥гала можлив≥сть керувати своњми д≥¤ми, в≥дпов≥дно до ч. 2 ст. 40 вир≥шуЇтьс¤ за правилами крайньоњ необх≥дност≥, а ф≥зичний чи псих≥чний примус у даному раз≥ Ї виразом небезпеки. «азначене стосуЇтьс¤ ≥ випадк≥в умисного запод≥¤нн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам в ситуац≥њ ф≥зичного або псих≥чного примусу, ¤кщо така шкода Ї б≥льш значною, н≥ж в≥двернена.

3. ƒе¤к≥ випадки застосуванн¤ ф≥зичного або псих≥чного примусу передбачен≥ законом ¤к самост≥йн≥ склади злочин≥в (наприклад, ст. ст. 377, 398, 405).

4. якщо особа визнаЇтьс¤ винною у вчиненн≥ злочину, застосуванн¤ щодо нењ ф≥зичного чи псих≥чного примусу з метою змусити њњ вчинити цей злочин Ї обставиною, що помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть (п. 6 ч. 1 ст. 66).

 

—татт¤ 41.    ¬иконанн¤ наказу або розпор¤дженн¤

1. ƒ≥¤ або безд≥¤льн≥сть особи, що запод≥¤ла шкоду правоохоронюваним ≥нтересам, визнаЇтьс¤ правом≥рною, ¤кщо вона була вчинена з метою виконанн¤ законного наказу або розпор¤дженн¤.

2. Ќаказ або розпор¤дженн¤ Ї законними, ¤кщо вони в≥ддан≥ в≥дпов≥дною особою в належному пор¤дку та в межах њњ повноважень ≥ за зм≥стом не суперечать чинному законодавству та не повТ¤зан≥ з порушенн¤м конституц≥йних прав та свобод людини ≥ громад¤нина.

3. Ќе п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ особа, ¤ка в≥дмовилас¤ виконувати ¤вно злочинний наказ або розпор¤дженн¤.

4. ќсоба, що виконала ¤вно злочинний наказ або розпор¤дженн¤, за д≥¤нн¤, вчинен≥ з метою виконанн¤ такого наказу або розпор¤дженн¤, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ на загальних п≥дставах.

5. якщо особа не усв≥домлювала ≥ не могла усв≥домлювати злочинного характеру наказу чи розпор¤дженн¤, то за д≥¤нн¤, вчинене з метою виконанн¤ такого наказу чи розпор¤дженн¤, в≥дпов≥дальност≥ п≥дл¤гаЇ т≥льки особа, що в≥ддала злочинний наказ чи розпор¤дженн¤.

1. ¬≥дпов≥дно до ч. 1 ст. 41 Їдиною умовою визнанн¤ правом≥рною д≥њ або безд≥¤льност≥ особи, ¤ка була вчинена з метою виконанн¤ наказу або розпор¤дженн¤ ≥ запод≥¤ла шкоду правоохороню-ваним ≥нтересам, Ї законн≥сть такого наказу (розпор¤дженн¤).

Ќа практиц≥ найчаст≥ше виникають ситуац≥њ, коли особа запод≥юЇ шкоду, виконуючи наказ свого начальника чи кер≥вника. ѕроте ст. 41 охоплюютьс¤ не т≥льки накази окремих службових ос≥б, а й акти колег≥альних орган≥в, ¤к≥ за своњм характером аналог≥чн≥ наказу (такими, зокрема, Ї де¤к≥ розпор¤дженн¤  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, центральних орган≥в виконавчоњ влади, р≥шенн¤ м≥сцевих рад та њх виконавчих ком≥тет≥в). ѕро пон¤тт¤ наказ див. коментар до ст. 402. –озпор¤дженн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д наказу тим, що воно може бути видане не т≥льки службовою особою, а й органом управл≥нн¤.

2. „. 2 ст. 41 визнаЇ правом≥рними д≥њ чи безд≥¤льн≥сть, вчинен≥ на виконанн¤ законного наказу чи розпор¤дженн¤ (дал≥ Ч наказу). «аконним Ї наказ:

1) в≥дданий у належному пор¤дку. ѕ≥д належним пор¤дком сл≥д розум≥ти пор¤док в≥дданн¤ (виданн¤) наказ≥в, встановлений законом або п≥дзаконними нормативно-правовими актами. ¬ ус≥х випадках обовТ¤зковим елементом пор¤дку в≥дданн¤ наказу Ї дотриманн¤ т≥Їњ його форми, ¤коњ вимагаЇ законодавство, а у раз≥ в≥дданн¤ наказу у письмов≥й форм≥ Ч його п≥дписанн¤ уповноваженою на це службовою особою;

2) в≥дданий в≥дпов≥дною особою у межах њњ повноважень. ѕ≥д вжитими у ст. 41 словами в≥дпов≥дною особою сл≥д розум≥ти орган або службову особу, до компетенц≥њ ¤ких належать питанн¤, що вир≥шуютьс¤ у наказ≥. Ќаказ не повинен виходити за меж≥ того обс¤гу повноважень, ¤кими над≥лен≥ орган чи службова особа, що його в≥ддають. якщо наказ в≥дданий з ¤вним перевищенн¤м повноважень, ¤к≥ мають в≥дпов≥дна службова особа чи орган, такий наказ не вважаЇтьс¤ законним, а особа, ¤ка йото виконала, п≥дл¤гаЇ за це в≥дпов≥дальност≥ на загальних п≥дставах (ч. 4 ст. 41). Ќаказ Ї обовТ¤зковим дл¤ виконавц¤, ¤кщо, по-перше, в≥н в≥дданий службовою особою чи органом виконавцев≥, ¤кий в≥дпов≥дно до законодавства повинен виконувати наказ внасл≥док свого п≥дпор¤дковуванн¤ по робот≥ чи служб≥ або з ≥нших п≥дстав, ≥, по-друге, д≥њ, вчиненн¤ ¤ких вимагаЇ той, хто в≥ддав наказ, вход¤ть до кола трудових чи службових обовТ¤зк≥в виконавц¤. Ќаприклад, ¤кщо начальник цеху в≥ддаЇ токарю наказ провести ремонт електричноњ мереж≥, цей наказ не Ї обовТ¤зковим дл¤ токар¤, оск≥льки виконанн¤ такоњ роботи не входить до його трудових обовТ¤зк≥в;

3) ¤кий за зм≥стом не суперечить чинному законодавству;

4)  не повТ¤заний з порушенн¤м конституц≥йних прав та свобод людини ≥ громад¤нина.

ƒл¤ де¤ких категор≥й ос≥б, зокрема дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, законодавство встановлюЇ правило беззастережного виконанн¤ наказ≥в командир≥в та начальник≥в: право командира Ч в≥ддавати накази ≥ розпор¤дженн¤, а обовТ¤зок п≥длеглого Ч њх виконувати, кр≥м випадку в≥дданн¤ ¤вно злочинного наказу. ¬≥дпов≥дальн≥сть за наказ несе командир, ¤кий його в≥ддав. “ому дл¤ в≥йськовослужбовц≥в та ≥нших ос≥б, ¤ких закон зобовТ¤зуЇ до беззастережного виконанн¤ наказ≥в, законними мають вважатись ус≥ накази, ¤к≥ Ї законними по форм≥, окр≥м ¤вно злочинних. ¬ ≥нших випадках протиправний за зм≥стом наказ не може визнаватись законним ≥ питанн¤ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть особи, ¤ка виконала такий наказ, маЇ вир≥шуватись з урахуванн¤м положень ч. 5 ст. 41.

3. „. ч. « та 4 ст. 41 Ї реал≥зац≥Їю у    положень ст. 60  онституц≥њ ”крањни.

явно злочинним-сл≥д вважати наказ, злочинний характер ¤кого очевидний, зрозум≥лий ¤к дл¤ того, хто його в≥ддаЇ, так ≥ дл¤ того, кому в≥н адресований, а також дл¤ ≥нших ос≥б. явно злочинний наказ не п≥дл¤гаЇ виконанню нав≥ть у випадках, коли в≥н в≥дданий у належн≥й форм≥. ¬≥йськовослужбовець, ¤кий не виконав ¤вно злочинний наказ, не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥, у т. ч. ≥ за д≥¤нн¤, передбачен≥ ст. ст. 402 ≥ 403.

4. ” певних випадках за виконанн¤ злочинного наказу в≥дпов≥дальн≥сть несе не його виконавець, а особа, ¤ка в≥ддала такий наказ. ÷е маЇ м≥сце тод≥, коли особа, до ¤коњ звернуто наказ, не усв≥домлювала ≥ не могла усв≥домлювати злочинного характеру наказу. «а таких обставин у њњ ставленн≥ до вчиненого в≥дсутн¤ вина. ѕитанн¤ про те, чи м≥г виконавець усв≥домлювати злочинний характер в≥дданого наказу, виникаЇ у тих випадках, коли злочинн≥сть наказу не Ї очевидною. ¬≥дпов≥дь на це питанн¤ залежить в≥д конкретних обставин справи (посади, квал≥ф≥кац≥њ, по≥нформованост≥ виконавц¤ тощо).

ќсоба, ¤ка в≥ддала злочинний наказ, несе за це крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть ¤к виконавець, а у випадках в≥дданн¤ ¤вно злочинного наказу, коли безпосередн≥й виконавець наказу також п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥, Ч ¤к орган≥затор злочину.

 онституц≥¤ ”крањни (ст. ст. 19, 60).

ƒисципл≥нарний —татут «бройних —ил ”крањни в≥д 24 березн¤ 1999р. (ст. 6).

—татт¤ 42.    ƒ≥¤нн¤, повТ¤зане з ризиком

1. Ќе е злочином д≥¤нн¤ (д≥¤ або безд≥¤льн≥сть), ¤ке запод≥¤ло шкоду правоохоронюваним ≥нтересам, ¤кщо це д≥¤нн¤ було вчинене в умовах виправданого ризику дл¤ дос¤гненн¤ значноњ сусп≥льне корисноњ мети.

2 . –изик визнаЇтьс¤ виправданим, ¤кщо мету, що була поставлена, не можна було дос¤гти в дан≥й обстановц≥ д≥Їю (безд≥¤льн≥стю), не поЇднаною з ризиком, ≥ особа, ¤ка допустила ризик, обірунтовано розраховувала, що зд≥йснен≥ нею заходи е достатн≥ми дл¤ в≥дверненн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам.

3.  –изик не визнаЇтьс¤ виправданим, ¤кщо в≥н зав≥домо створював загрозу дл¤ житт¤ ≥нших людей або загрозу еколог≥чноњ катастрофи чи ≥нших надзвичайних под≥й.

1. ѕо¤ва ц≥Їњ статт≥ у    зумовлена необх≥дн≥стю надати статус правом≥рних д≥¤нн¤м, зд≥йснюваним дл¤ отриманн¤ сусп≥льноњ корист≥, але повТ¤заним з ризиком запод≥¤нн¤ шкоди у раз≥ њх вчиненн¤. ѕоложенн¤ про правом≥рн≥сть ризикованих д≥й Ї фактором, ¤кий спри¤Ї, зокрема, розвитков≥ науки ≥ технолог≥й. ѕроте ст. 42 визнаЇ правом≥рними лише ризикован≥ д≥њ чи безд≥¤льн≥сть, вчинен≥ з дотриманн¤м встановлених законом умов.

2. –изик передбачаЇ можлив≥сть виникненн¤ шкоди внасл≥док вчиненн¤ певних д≥й (безд≥¤льност≥) дл¤ дос¤гненн¤ позитивного результату. –изикованими можна вважати д≥¤нн¤, внасл≥док ¤ких шкода лише може, але не обовТ¤зково повинна виникнути. « огл¤ду на це, повед≥нка, що ¤вно веде до запод≥¤нн¤ шкоди, не може бути виправдана посиланн¤ми на користь, ¤ку сусп≥льство отримало б в≥д такоњ повед≥нки.

ƒ≥њ (безд≥¤льн≥сть), повТ¤зан≥ з ризиком, найчаст≥ше можуть бути вчинен≥ у виробнич≥й, медичн≥й, науков≥й д≥¤льност≥, п≥д час експлуатац≥њ чи випробуванн¤ техн≥чних пристроњв. ѕроте не виключаЇтьс¤ можлив≥сть ризикованоњ повед≥нки ≥ в ≥нших ситуац≥¤х. ѕотреба у ризикованих д≥¤х (безд≥¤льност≥) може виникнути ¤к при виконанн≥ особою своњх профес≥йних чи службових обовТ¤зк≥в, так ≥ за ≥нших обставин. ѕ≥дстави дл¤ вчиненн¤ ризикованих д≥¤нь можуть зТ¤витись у тих ситуац≥¤х, коли на¤вних знань та досв≥ду недостатньо дл¤ повного усуненн¤ небезпеки ≥ виключенн¤ ризику або ж коли виключити ризик взагал≥ неможливо з обТЇктивних причин.

¬чиненн¤ ризикованих д≥й в екстремальних ситуац≥¤х задл¤ в≥дверненн¤ чи усуненн¤ небезпеки маЇ оц≥нюватись за правилами ст. 39.

3.  –изикован≥ д≥¤нн¤ визнаютьс¤ виправданими ≥ не т¤гнуть за собою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за сукупност≥ таких умов:

1)  ризиковане д≥¤нн¤ вчинюЇтьс¤ дл¤ дос¤гненн¤ значноњ су-сп≥льно корисноњ мети. “ака мета може набувати вигл¤д майнових здобутк≥в дл¤ сусп≥льства, держави чи багатьох громад¤н, новоњ науковоњ, техн≥чноњ, гуман≥тарноњ ≥нформац≥њ, корисноњ дл¤ сусп≥льства, збереженн¤ або покращенн¤ житт¤ чи здоровТ¤ людей тощо.  ористь дл¤ сусп≥льства у раз≥ усп≥ху ризикованих д≥й (безд≥¤льност≥) маЇ бути значною, тобто ≥стотною за обс¤гом та характером;

2) неможливо дос¤гти зазначеноњ мети у дан≥й обстановц≥ без вчиненн¤ ризикованого д≥¤нн¤. ” раз≥ можливост≥ дос¤гненн¤ мети за допомогою неризикованоњ повед≥нки ризик не може вважатис¤ виправданим;

3) особа вжила заход≥в, ¤к≥ дають п≥дстави обірунтовано розраховувати на в≥дверненн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам. ѕ≥д такими заходами сл≥д розум≥ти зокрема належн≥ заходи безпеки п≥д час наукових, технолог≥чних експеримент≥в, випробувань тощо. ¬житт¤ заход≥в безпеки Ї обовТ¤зковим, ¤кщо Ї можлив≥сть до них вдатись. Ќевжитт¤ вказаних заход≥в робить ризиковане д≥¤нн¤ невиправданим, тому особа, ¤ка його вчинила, п≥дд¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ у раз≥ настанн¤ шкоди внасл≥док такого д≥¤нн¤.

4.  ¬≥дпов≥дно до ч. « ст. 42 особа несе крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть на загальних п≥дставах, ¤кщо ризик зав≥домо створював загрозу: а) дл¤ житт¤ ≥нших людей; б) еколог≥чноњ катастрофи; в) ≥нших надзвичайних под≥й. “ерм≥н зав≥домо, вжитий у ч. « ст. 42, означаЇ, що особа, ¤ка вчинила ризиковане д≥¤нн¤, заздалег≥дь знала про можлив≥сть настанн¤ передбачених ч. « ст. 42 негативних насл≥дк≥в.

«агроза дл¤ житт¤ ≥нших людей означаЇ загрозу спричиненн¤ смерт≥ хоча б одн≥Їњ ≥ншоњ людини. якщо житт¤ чи здоровТ¤ людини п≥ддаЇтьс¤ ризику з метою вр¤туванн¤ житт¤ ≥нших людей (донорство, участь у медичному експеримент≥ тощо), то одн≥Їю ≥з вимог, дотриманн¤ ¤ких гарантуЇ правом≥рн≥сть ризику, Ї згода особи, ¤ка  п≥маЇтьс¤ ризику. «года вважатиметьс¤ чинною лише у раз≥ попереднього ≥нформуванн¤ ц≥Їњ особи про вс≥ можлив≥ негативн≥ насл≥дки дл¤ њњ житт¤ та здоровТ¤.

ѕ≥д еколог≥чною катастрофою сл≥д розум≥ти ст≥йк≥ або необоротн≥ негативн≥ зм≥ни у навколишньому середовищ≥, внасл≥док ¤ких стаЇ неможливим або надзвичайно небезпечним проживанн¤ населенн¤ ≥ веденн¤ господарськоњ д≥¤льност≥ на певн≥й територ≥њ.

ѕ≥д ≥ншими надзвичайними под≥¤ми сл≥д розум≥ти, зокрема, авар≥ю, масове отруЇнн¤ людей, еп≥дем≥ю, еп≥зоот≥ю, виснаженн¤ чи знищенн¤ окремих природних комплекс≥в чи ресурс≥в та ≥нш≥ под≥њ, що створюють загрозу дл¤ здоровТ¤ великоњ к≥лькост≥ людей, загрозу зруйнуванн¤ значноњ к≥лькост≥ майна, спричиненн¤ великоњ майновоњ шкоди тощо.

 онституц≥¤ ”крањни (ст. 28).

ќснова законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ в≥д 19 листопада 1992 р. {ст. ст. 43-53).

«акон ”крањни Уѕро трансплантац≥ю орган≥в та ≥нших анатом≥чних матер≥ал≥в людиниФ в≥д 16липн¤ 1999р. (ст. ст. 12-14).

«акон ”крањни Уѕро донорство кров≥ та њњ компонент≥в в≥д 23 червн¤ 1995 р. (ст.2).

«акон ”крањни ѕро зону надзвичайноњ еколог≥чноњ ситуац≥њ в≥д 13 липн¤ 2000р. (ст. ≤). 

 

—татт¤ 43. ¬иконанн¤ спец≥ального завданн¤ з попередженн¤ чи розкритт¤ злочинноњ д≥¤льност≥ орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ

1. Ќе Ї злочином вимушене запод≥¤нн¤ шкоди право-охоронюваним ≥нтересам особою, ¤ка в≥дпов≥дно до закону виконувала спец≥альне завданн¤, беручи участь в орган≥зован≥й груп≥ чи злочинн≥й орган≥зац≥њ з метою попередженн¤ чи розкритт¤ њх злочинноњ д≥¤льност≥.

2.  ќсоба, зазначена у частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише за вчиненн¤ у склад≥ орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ особливо т¤жкого злочину, вчиненого умисно ≥ поЇднаного з насильством над потерп≥лим, або т¤жкого злочину, вчиненого умисно ≥ повТ¤заного з спричиненн¤м т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ потерп≥лому або настанн¤м ≥нших т¤жких або особливо т¤жких насл≥дк≥в.

3.  ќсоба, ¤ка вчинила злочин, що передбачений частиною другою ц≥Їњ статт≥, не може бути засуджена до дов≥чного позбавленн¤ вол≥, а покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ не може бути призначене њй на строк, б≥льший, н≥ж половина максимального строку позбавленн¤ вол≥, передбаченого законом за цей злочин.

1. —т. 43 визначаЇ умови, за ¤ких запод≥¤нн¤ шкоди правоохо-ронюваним ≥нтересам особою, ¤ка виконуЇ спец≥альне завданн¤, беручи участь в орган≥зован≥й груп≥ чи злочинн≥й орган≥зац≥њ, визнаЇтьс¤ правом≥рним. ¬казане запод≥¤нн¤ шкоди визнаЇтьс¤ обставиною, що виключаЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤, за сукупност≥ таких умов:

1) воно Ї вимушеним. ¬имушеним визнаЇтьс¤ таке запод≥¤нн¤ шкоди, що Ї необх≥дним дл¤ збереженн¤ особою у таЇмниц≥ факту

виконанн¤ нею спец≥ального завданн¤, њњ сп≥вроб≥тництва з оперативним п≥дрозд≥лом (розв≥дувальним органом) чи њњ ≥нкогн≥то. ¬чиненн¤ особою, ¤ка виконуЇ спец≥альне завданн¤, беручи участь в орган≥зован≥й груп≥ чи злочинн≥й орган≥зац≥њ, злочинного д≥¤нн¤, не зумовленого зазначеною вище необх≥дн≥стю, не п≥дпадаЇ п≥д д≥ю ст, 43, ≥ особа, ¤ка вчинила це д≥¤нн¤, маЇ нести за нього крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть на загальних п≥дставах;

2) воно зд≥йснюЇтьс¤ особою, ¤ка в≥дпов≥дно до закону виконувала спец≥альне завданн¤, беручи участь в орган≥зован≥й груп≥ чи злочинн≥й орган≥зац≥њ.

ѕ≥д особою, ¤ка виконуЇ спец≥альне завданн¤, .сл≥д розум≥ти: а) штатного прац≥вника оперативного п≥дрозд≥лу правоохоронних (орган≥в ћ¬—, —Ѕ, ѕ¬, податковоњ м≥л≥ц≥њ, ≥нших орган≥в, що мають право зд≥йснювати оперативно-розшукову д≥¤льн≥сть) або розв≥дувальних орган≥в, ¤кий проникаЇ до складу орган≥зованоњ групи, чи злочинноњ орга^зац≥њ. ÷е проникненн¤ ¤к правило Ї негласним (прац≥вник правоохоронного органу видаЇ себе за ≥ншу особу), але не виключено, що прац≥вник правоохоронного органу, ¤кий виконуЇ спец≥альне завданн¤, не приховуЇ в≥д злочинц≥в свого службового становища (наприклад, вдаЇ корумпованого сп≥вроб≥тника правоохоронного органу); б) особу, ¤ка на передбачен≥й законом основ≥ негласно сп≥вроб≥тничаЇ з оперативним п≥дрозд≥лом (прац≥вником оперативного п≥дрозд≥лу) правоохоронного органу або з розв≥дувальним органом ≥ отримала в≥дпов≥дне спец≥альне завданн¤.

”часть особи в орган≥зован≥й груп≥ чи злочинн≥й орган≥зац≥њ може вважатись виконанн¤м спец≥ального завданн¤, про ¤ке йдетьс¤ у ст. 43 ≥ ¤ке ƒаЇ особ≥ право на правом≥рне запод≥¤нн¤ шкоди лише за умови документального оформленн¤ такого «авданн¤ ≥ в≥дображенн¤ його у документах в≥дпов≥дноњ оперативно-розшуковоњ справи. ƒокументальне оформленн¤ спец≥ального завданн¤ необх≥дне ¤к у випадку проникненн¤ особи до складу орган≥зованоњ групи чи злочи-нноњ орган≥зац≥њ, так ≥ у раз≥ укладенн¤ угоди з особою, ¤ка вже Ї членом такоњ групи чи орган≥зац≥њ. ѕро необх≥дн≥сть негласного проникненн¤ прац≥вника оперативного п≥дрозд≥лу (розв≥дувального органу) або особи, ¤ка сп≥вроб≥тничаЇ з оперативним п≥дрозд≥лом (розв≥дувальним органом), до складу орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ маЇ бути винесена постанова, ¤ка затверджуЇтьс¤ начальником органу, до складу ¤кого входить п≥дрозд≥л, що зд≥йснюЇ оперативно-розшукову д≥¤льн≥сть, а у де¤ких випадках Ч безпосередньо начальником такого п≥дрозд≥лу. ¬иконанн¤ спец≥ального завданн¤ особою, ¤ка до укладенн¤ угоди про сп≥вроб≥тництво з оперативним п≥дрозд≥лом (розв≥дувальним органом) вже була членом орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ, не зв≥льн¤Ї цю особу в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за злочини, вчинен≥ нею до укладенн¤ угоди й отриманн¤ спец≥ального завданн¤. ÷е саме стосуЇтьс¤ ≥ особи, ¤ка д≥¤ла з метою попередженн¤ чи розкритт¤ злочинноњ д≥¤льност≥ орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ за власною ≥н≥ц≥ативою, без спец≥ального завданн¤ в≥дпов≥дних орган≥в;

3) метою такого завданн¤ було попередженн¤ чи розкритт¤ злочинноњ д≥¤льност≥ орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ;

4) п≥д час виконанн¤ зазначеного спец≥ального завданн¤ особою, ¤ка виконуЇ таке завданн¤ д≥¤нн¤, не вчинено злочини, зазначен≥ у ч. 2 ст. 43.

ѕро пон¤тт¤ орган≥зованоњ групи та злочинноњФ орган≥зац≥њ див. коментар до ст. 28.

2. «акон заборон¤Ї залучати до виконанн¤ оперативно-розшу-кових завдань медичних прац≥вник≥в, св¤щеннослужител≥в, адвокат≥в, ¤кщо особа, щодо ¤коњ вони мають зд≥йснювати оперативно-розшуко-в≥ заходи, Ї њхн≥м пац≥Їнтом чи кл≥Їнтом. “ому не може визнаватись правом≥рним виконанн¤ медичними прац≥вниками, св¤щеннослужител¤ми, адвокатами спец≥альних завдань у склад≥ орган≥зованих груп чи злочинних орган≥зац≥й, члени ¤ких Ї њхн≥ми пац≥Їнтами чи кл≥Їнтами, а вчиненн¤ цими особами злочинних д≥¤нь за таких обставин розгл¤датис¤ з урахуванн¤м положень, передбачених ст. 43.

3. «г≥дно з ч. 2 ст. 43 запод≥¤нн¤ шкоди особою за на¤вност≥ умов, передбачених ч. 1 ц≥Їњ статт≥, не визнаЇтьс¤ правом≥рним, ¤кщо в≥дпов≥дне д≥¤нн¤ за своњми ознаками Ї: а) особливо т¤жким умисним злочином, поЇднаним з насильством над потерп≥лим; б) т¤жким-умисним злочином, повТ¤заним з≥ спричиненн¤м т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ потерп≥лому або настанн¤м ≥нших т¤жких чи особливо т¤жких насл≥дк≥в.

ѕ≥д насильством надг потерп≥лим у даному раз≥ сл≥д розум≥ти ¤к ф≥зичне, так ≥ псих≥чне насильство (застосуванн¤ чи погроза застосуванн¤ щодо потерп≥лого ф≥зичноњ сили, зброњ, ≥нших знар¤дь, що можуть запод≥¤ти шкоду життю чи здоровТю потерп≥лого). ѕро пон¤тт¤ потерп≥лого див. коментар до ст. 46, а про пон¤тт¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ Ч до ст. 121. ѕ≥д т¤жкими чи особливо т¤жкими насл≥дками у ч. 2 ст. 43 сл≥д розум≥ти насл≥дки (смерть людини, шкоду дл¤ здоровТ¤ людей, майнову шкоду тощо), ¤к≥ визнаютьс¤ т¤жкими чи особливо т¤жкими в≥дпов≥дно до норм    про в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ того чи ≥ншого умисного т¤жкого злочину (див. ч. « ст. 146, ч. « ст. 204, ч. « ст. 206, ч. « ст. 355 тощо).

5. „. « ст. 43 встановлюЇ, п≥льгов≥ правила призначенн¤ покаранн¤ особн¤ка, виконуючи спец≥альне завданн¤, вчинила злочин, зазначений у ч. 2.ст. 43. ÷≥ п≥льги щодо розм≥ру покаранн¤ д≥ють лише за на¤вност≥ перел≥чених вище чотирьох умов.

ѕ≥льгов≥ правила, встановлен≥ ч. « ст. 43, застосовуютьс¤ при призначенн≥ винн≥й особ≥ покаранн¤ окремо за кожен вчинений злочин. ѕри сукупност≥ злочин≥в остаточне покаранн¤ дл¤ нењ визначаЇтьс¤ судом на основ≥ покарань, призначених окремо за кожен вчинений злочин, за загальними правилами, встановленими ст. 70. ” раз≥ вчиненн¤ за умов, передбачених ч. ч. 1 та 2 ст. 43, злочину особою, ¤ка п≥сл¤ засудженн¤ не в≥дбула повн≥стю призначеного судом покаранн¤, покаранн¤ за новий злочин призначаЇтьс¤ з урахуванн¤м п≥льг, передбачених ч. « ст. 43, а остаточне покаранн¤ визначаЇтьс¤ за загальними правилами, встановленими ст. 71.

«ахон ”крањни Уѕро оператавно-розшукову д≥¤льн≥стьФ в≥д 18 лютого 1992 р. (ст. ст. 5,8, 11).

«акон ”крањни Уѕро розв≥дувальн≥ органи ”крањниФ в≥д 22 березн¤ 2001 р. (ст. ст, 4, 5).  

 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]