Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л IX «¬≤Ћ№Ќ≈ЌЌя ¬≤ƒ  –»ћ≤ЌјЋ№Ќќѓ ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќќ—“≤

—татт¤ 44.    ѕравов≥ п≥дстави та пор¤док зв≥льненн¤ в≥д  крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥

1. ќсоба, ¤ка вчинила злочин, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у випадках, передбачених цим  одексом, а також на п≥дстав≥ закону ”крањни про амн≥ст≥ю чи акта помилуванн¤.

2. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальн оњ в≥дпов≥дальност≥ у випадках, передбачених цим  одексом, зд≥йснюютьс¤ виключно судом. ѕор¤док зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ встановлюЇтьс¤ законом.

1.  «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ч це врегульована крим≥нальним ≥ крим≥нально-процесуальним законодавством в≥дмова держави в особ≥ компетентних орган≥в в≥д засудженн¤ особи, ¤ка вчинила злочин, в≥д застосуванн¤ до нењ крим≥нально-правових засоб≥в примусового характеру. ѕро пон¤тт¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ див. коментар до ст. 3.

«а своњм зм≥стом зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ характеризуЇтьс¤ трьома моментами: 1) не в≥дбуваЇтьс¤ державний осуд особи, ¤ка вчинила злочин (обвинувальний вирок суду не постановл¤Їтьс¤); 2) до винного не застосовуЇтьс¤ покаранн¤; 3) через в≥дсутн≥сть обвинувального вироку зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особа вважаЇтьс¤ такою, що не маЇ судимост≥.

«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ в контекст≥ розгл¤дуваного правового ≥нституту не св≥дчить про виправданн¤ особи, про визнанн¤ њњ невинною у вчиненн≥ злочину. ” даному випадку    виходить ≥з встановленн¤ факту вчиненн¤ особою крим≥нальне караного д≥¤нн¤, а тому передбачен≥ розд≥лом ≤’ ќсобливоњ частини    п≥дстави зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ визнаютьс¤ нереаб≥л≥туючими.

2. ¬≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зв≥льн¤Їтьс¤ особа, ¤ка вчинила сусп≥льне небезпечне д≥¤нн¤, що м≥стить склад конкретного злочину, передбаченого   . ” звТ¤зку з цим зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ потр≥бно в≥др≥зн¤ти в≥д випадк≥в, коли склад злочину ¤к п≥дстава крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ взагал≥ в≥дсутн≥й, що виключаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть. …детьс¤ про: 1) д≥ю або безд≥¤льн≥сть, ¤ка хоча формально ≥ м≥стить ознаки будь-¤кого д≥¤нн¤, передбаченого крим≥нальним законом, але через ма-лозначн≥сть не становить сусп≥льноњ небезпеки (ч. 2 ст. 11); 2) добров≥льну в≥дмову (ст. 17); 3) обставини, що виключають злочинн≥сть д≥¤нн¤ (ст. ст. 36 Ч 43).

3.    передбачаЇ так≥ види зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥: 1) у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м (ст. 45); 2) у звТ¤зку з примиренн¤м винного з потерп≥лим (ст. 46); 3) у звТ¤зку з передачею особи на поруки (ст. 47); 4) у звТ¤зку ≥з зм≥ною обстановки (ст. 48); 5) у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ (ст. 49); 6) на п≥дстав≥ закону про амн≥ст≥ю або акта помилуванн¤; 7) у звТ¤зку ≥з застосуванн¤м до неповнол≥тнього примусових заход≥в виховного характеру (ст. 97); 8) спец≥альн≥ випадки зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ при вчиненн≥ окремих злочин≥в (передбачен≥, зокрема, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 212, ч. « ст. 369),

4. «акон визначаЇ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у випадках, передбачених   , виключною компетенц≥Їю суду (ч. 2 ст. 44).

5. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤. ¬казан≥ правов≥ ≥нститути в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного, зокрема, за п≥дставами та умовами застосуванн¤, стад≥¤ми крим≥нального процесу. якщо в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зв≥льн¤ютьс¤ п≥дозрюваний, обвинувачений, п≥дсудний, а також особа, чий крим≥нально-процесуальний статус ще не визначено (у раз≥ в≥дмови в порушенн≥ справи), то в≥д покаранн¤ зв≥льн¤Їтьс¤ засуджений, тобто особа, обвинувальний вирок суду щодо ¤коњ набрав чинност≥. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ регламентовано р≥зними розд≥лами «агальноњ частини    (розд≥ли IX ≥ XII).

 онституц≥¤ ”крањни ст. ст. 92,106).  

—татт¤ 45.    «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м

ќсоба, ¤ка вперше вчинила злочин невеликоњ т¤жкост≥, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо вона п≥сл¤ вчиненн¤ злочину щиро пока¤лас¤, активно спри¤ла розкриттю злочину ≥ повн≥стю в≥дшкодувала завдан≥ нею збитки або усунула запод≥¤ну шкоду.

1. —т. 45 передбачаЇ новий, нев≥домий    1960 р. вид зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ”    1960 р. д≥йове ка¤тт¤ розгл¤далос¤ лише ¤к обставина, що помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть. —утн≥сть д≥йового ка¤тт¤ ¤к п≥дстави обовТ¤зкового зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ пол¤гаЇ у тому, що особа, ¤ка вчинила злочин, не лише внутр≥шньо переживаЇ ≥ словесно розкаюЇтьс¤ у вчиненому, а й п≥дтверджуЇ це своњми соц≥альне корисними й активними д≥¤ми. ¬чинити њх вона може з власноњ ≥н≥ц≥ативи, проте застосуванн¤ ст. 45 не виключаЇтьс¤ у тому раз≥, коли д≥йовому ка¤ттю передувала розТ¤снювальна робота компетентних орган≥в про позитивн≥ насл≥дки повед≥нки, описаноњ у зазначен≥й статт≥.

2. ќсоба п≥дл¤гаЇ зв≥льненню в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м, ¤кщо: 1) вона вчинила злочин вперше; 2) вчинене нею д≥¤нн¤ належить до злочин≥в невеликоњ т¤жкост≥;

3) њњ посткрим≥нальна повед≥нка Ї позитивною ≥ повн≥стю в≥дпов≥даЇ зм≥сту д≥йового ка¤тт¤, ¤ке включаЇ так≥ обовТ¤зков≥ елементи, ¤к: а) щире пока¤нн¤ особи; б) активне спри¤нн¤ розкриттю злочину; в) повне в≥дшкодуванн¤ завданих збитк≥в або усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди. ƒл¤ застосуванн¤ ст. 45 сл≥д встановити, ¤к правило, сукупн≥сть вс≥х перерахованих елемент≥в. ѕроте, ¤кщо пос¤ганн¤ фактично не спричинило сусп≥льне небезпечних насл≥дк≥в, д≥йове ка¤тт¤ може не включати повне в≥дшкодуванн¤ завданих збитк≥в та усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди.

—фера застосуванн¤ ст. 45 охоплюЇ ¤к зак≥нчен≥, так ≥ незак≥нчен≥ злочини. якщо злочин вчинено у сп≥вучаст≥, то питанн¤ про зв≥льненн¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м вир≥шуЇтьс¤ лише щодо того сп≥вучасника, ¤кий виконав ус≥ зазначен≥ у ц≥й статт≥ вимоги.

3. ѕ≥д вчиненн¤м злочину вперше у ст. 45 розум≥Їтьс¤, що особа ран≥ше не вчинила будь-¤кого д≥¤нн¤, передбаченого ќсобливою частиною   , про що на практиц≥ св≥дчить в≥дсутн≥сть: 1) у особи непогашеноњ або незн¤тоњ судимост≥ за ран≥ше скоЇний злочин; 2) крим≥нальноњ справи, порушеноњ у звТ¤зку ≥з вчиненн¤м особою будь-¤кого злочину. ќсобою, ¤ка вперше вчинила злочин, з юридичноњ точки зору сл≥д також визнавати того, кого за ран≥ше предТ¤вленим обвинуваченн¤м судом було виправдано, а також того, хто ран≥ше хоч ≥ вчинив крим≥нальне каране д≥¤нн¤, проте у встановленому законом пор¤дку був зв≥льнений в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

4. ўире пока¤нн¤ означаЇ, що особа визнаЇ свою вину за ус≥ма пунктами висунутого проти нењ обвинуваченн¤, даЇ правдив≥ св≥дченн¤, щиро жалкуЇ про вчинене, негативно оц≥нюЇ злочин, сп≥вчуваЇ потерп≥лому, демонструЇ готовн≥сть понести заслужене покаранн¤. Ѕудучи внутр≥шн≥м, морально-псих≥чним процесом у св≥домост≥ особи, ¤ка вчинила злочин, щире пока¤нн¤ п≥дл¤гаЇ встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванн¤м посткрим≥-нальноњ повед≥нки винного, правдивост≥ його св≥дчень п≥д час досудового сл≥дства ≥ розгл¤ду справи у суд≥ тощо. —при¤нн¤ розкриттю злочину ≥ добров≥льне в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ шкоди, що не супроводжуЇтьс¤ щирим пока¤нн¤м, Ї обставинами, ¤к≥ помТ¤кшують в≥дпов≥дальн≥сть при призначенн≥ покаранн¤ (п. п. 1 ≥ 2 ч. 1 ст. 66).

5. ѕ≥д активним спри¤нн¤м розкриттю злочину сл≥д розум≥ти д≥њ винноњ особи, спр¤мован≥ на те, щоб надати допомогу органам д≥знанн¤, досудового сл≥дства ≥ суду у встановленн≥ ≥стини у справ≥, зТ¤суванн≥ фактичних обставин, ¤к≥ мають ≥стотне значенн¤ дл¤ розкритт¤ злочину. ÷е може пол¤гати зокрема у: пов≥домленн≥ про вс≥ в≥дом≥ еп≥зоди й обставини вчиненн¤ злочину; викритт≥ ≥нших сп≥вучасник≥в; визначенн≥ рол≥ кожного з них у вчиненн≥ злочину; пов≥домленн≥ про њхнЇ м≥сцезнаходженн¤; поданн≥ допомоги в њх затриманн≥; видач≥ знар¤дь ≥ засоб≥в вчиненн¤ злочину, майна, здобутого злочинним шл¤хом. Ќепов≥домленн¤ компетентним органам про ≥нших в≥домих винному сп≥вучасник≥в злочину виключаЇ на¤вн≥сть такоњ обставини, ¤к активне спри¤нн¤ розкриттю злочину.

6. ¬≥дшкодуванн¤ завданих збитк≥в та усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди Ч це д≥њ, ¤к≥ фактично усувають негативн≥ насл≥дки вчиненого злочину. «акон пр¤мо вказуЇ на те, що зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м можливе т≥льки у раз≥ реального в≥дшкодуванн¤ у повному обс¤з≥ запод≥¤ноњ злочином шкоди, 3 огл¤ду на це, ст. 45 не може бути застосована у випадках, коли обвинувачений (п≥дсудний) лише об≥ц¤Ї в≥дшкодувати запод≥¤н≥ ним збитки у майбутньому.

¬≥дшкодуванн¤м завданих збитк≥в та усуненн¤м запод≥¤ноњ шкоди сл≥д визнавати зокрема: поверненн¤ викраденого майна або наданн¤ потерп≥лому зам≥сть викраденого, знищеного чи пошкодженого р≥вноц≥нного майна; компенсац≥ю у грошов≥й форм≥ вартост≥ викраденого, знищеного чи пошкодженого майна; в≥дновленн¤ своЇю працею або за св≥й рахунок властивостей пошкодженого майна; оплату вартост≥ л≥куванн¤ потерп≥лого; внесенн¤ належноњ суми ал≥мент≥в особою, ¤ка обвинувачуЇтьс¤ в зл≥сному ухиленн≥ в≥д њх сплати; усуненн¤ моральноњ шкоди у т≥й форм≥, ¤ка задовольн¤Ї потерп≥лого (вибаченн¤ у публ≥чн≥й форм≥, спростуванн¤ неправдивих в≥домостей у засобах масовоњ ≥нформац≥њ, грошова компенсац≥¤). «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ на п≥дстав≥ ст. 45 зд≥йснюЇтьс¤ незалежно в≥д того, чи погоджуЇтьс¤ на це потерп≥лий.  

—татт¤ 46.    «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з примиренн¤м винного з потерп≥лим

ќсоба, ¤ка вперше вчинила злочин невеликоњ т¤жкост≥, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо вона примирилас¤ з потерп≥лим та в≥дшкодувала завдан≥ нею збитки або усунула запод≥¤ну шкоду.

1. —т. 46 Ї закр≥пленн¤м в≥домого заруб≥жному законодавству ≥нституту мед≥ац≥њ ¤к альтернативного способу врегулюванн¤ крим≥нально-правових конфл≥кт≥в, в основу ¤кого покладено посередництво у примиренн≥ стор≥н. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з примиренн¤м винного з потерп≥лим даЇ змогу: потерп≥лому Ч б≥льш оперативно отримати належну компенсац≥ю запод≥¤ноњ йому шкоди; особ≥, ¤ка вчинила злочин, Ч бути зв≥льненою в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥; держав≥ Ч зекономити ф≥нансов≥ та ≥нш≥ ресурси, необх≥дн≥ дл¤ розсл≥дуванн¤ зазначених категор≥й справ.

2.  ѕ≥дставою цього виду зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї сукупн≥сть таких умов: 1) особа вчинила злочин вперше; 2) д≥¤нн¤ належить до злочин≥в невеликоњ т¤жкост≥ (при цьому не вимагаЇтьс¤, щоби ними були так зван≥ злочини приватного обвинуваченн¤); 3) особа, ¤ка вчинила такий злочин, примирилас¤ з потерп≥лим; 4) вона в≥дшкодувала завдан≥ нею збитки або усунула запод≥¤ну шкоду. ѕри цьому не вимагаЇтьс¤, щоб субТЇкт, ¤кий вчинив злочин, щиро пока¤вс¤ ≥ активно спри¤в розкриттю злочину.

ѕро пон¤тт¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥ див. ст. 12 та коментар до нењ, про пон¤тт¤ вчиненн¤ злочину вперше, в≥дшкодуванн¤ завданих збитк≥в та усунена¤ запод≥¤ноњ шкоди Ч коментар до ст. 45.

¬≥дшкодуванн¤ завданоњ шкоди в план≥ ст. 46 маЇ бути повним ≥ достатн≥м. ÷≥ критер≥њ визначаютьс¤ за угодою потерп≥лого, ¤кий пропонуЇ конкретн≥ форми та механ≥зми в≥дшкодуванн¤ завданих збитк≥в або усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди, та особи, ¤ка вчинила злочин. ” раз≥ на¤вност≥ дек≥лькох потерп≥лих винний може бути зв≥льнений в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 46 за умови дос¤гненн¤ ним примиренн¤ з кожним ≥з потерп≥лих ≥ в≥дшкодуванн¤ кожному ≥з них завданих збитк≥в або усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди.

ќсоблив≥стю передбаченого ст. 46 зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї те, що дл¤ його застосуванн¤ вимагаЇтьс¤ не лише позитивна посткрим≥нальна повед≥нка винного, а й добров≥льне волеви¤вленн¤ потерп≥лого. якщо запод≥¤на злочином шкода повн≥стю в≥дшкодована, проте примиренн¤ потерп≥лого з винним не в≥дбулос¤, останн≥й не може бути зв≥льнений в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 46.

3. ѕ≥д примиренн¤м розум≥Їтьс¤ добров≥льна в≥дмова потерп≥лого в≥д поданоњ ним за¤ви про прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи, ¤ка вчинила злочин (у тому раз≥, коли справу ще не порушено), або проханн¤ закрити вже порушену щодо винного крим≥нальну справу. ‘акт примиренн¤ потребуЇ в≥дпов≥дного процесуального закр≥пленн¤ у матер≥алах справи.

ћотиви, ¤кими керуЇтьс¤ потерп≥лий, погоджуючись на примиренн¤ (жал≥сть, рел≥г≥йн≥ переконанн¤, спод≥ванн¤ на дружбу, бажанн¤ пол≥пшити своЇ майнове становище тощо), дл¤ застосуванн¤ ст. 46 значенн¤ не мають. ѕри цьому не е важливим також, хто саме виступив ≥н≥ц≥атором примиренн¤ (винний, потерп≥лий, њхн≥ знайом≥, прац≥вники правоохоронних орган≥в).

5.  ѕримиренн¤ маЇ в≥дбутись саме  потерп≥лим, а не з ≥ншими особами, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному процес≥. ѕотерп≥лий Ч це ф≥зична особа, ¤к≥й злочином запод≥¤но моральну, ф≥зичну або майнову шкоду ≥ ¤ка визнана потерп≥лим постановою органу д≥знанн¤, сл≥дчого, судд≥ або ухвалою суду. ” справах про злочини, внасл≥док ¤ких сталас¤ смерть потерп≥лого, права потерп≥лого мають його близьк≥ родич≥, ¤к≥ в установленому пор¤дку визнан≥ потерп≥лими. Ќе Ї потерп≥лими у крим≥нально-процесуальному аспект≥ юридичн≥ особи, ¤к≥, у раз≥ запод≥¤нн¤ њм майновоњ шкоди, визнаютьс¤ цив≥льними позивачами.

”году про примиренн¤ з особою, ¤ка вчинила злочин, неповнол≥тн≥й потерп≥лий в≥ком в≥д пТ¤тнадц¤ти до в≥с≥мнадц¤ти рок≥в може укласти лише за згодою своњх батьк≥в (усиновител≥в) або п≥клувальник≥в. ¬казану угоду в≥д ≥мен≥ неповнол≥тнього потерп≥лого, ¤кий не дос¤г пТ¤тнадц¤ти рок≥в, закон дозвол¤Ї укладати лише його батькам (усиновител¤м) або оп≥кунам, ¤к≥ у крим≥нальному процес≥ визнаютьс¤ його законними представниками.

 ѕ  (ст. ст. 7, 12, 27, 32, 49, 52, 63).

÷ (ст.ст. 13-16).

ѕостанова ѕ¬— є 2 в≥д 25 с≥чн¤ 1974 р. Уѕро судову практику в крим≥нальних справах, ¤к≥ порушуютьс¤ не ≥накше ¤к за скаргою потерп≥логоФ.

ѕостанова ѕ¬— є 8 в≥д 22 грудн¤ 1978 р. Уѕро де¤к≥ питана¤, що виникли в практиц≥ застосуванн¤ судами ”крањни норм крим≥нально-процесуального законодавства, ¤кими передбачен≥ права потерп≥лих в≥д злочин≥вФ.

—татт¤ 47.    «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею особи на поруки

1. ќсобу, ¤ка вперше вчинила злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥ та щиро пока¤лас¤, може бути зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ з передачею њњ на поруки колективу п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ за њхн≥м клопотанн¤м за умови, що вона прот¤гом року з дн¤ передач≥ њњ на поруки виправдаЇ дов≥ру колективу, не ухил¤тиметьс¤ в≥д заход≥в виховного характеру та не порушуватиме громадського пор¤дку.

2. ” раз≥ порушенн¤ умов передач≥ на поруки особа прит¤гаЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчинений нею злочин.

1.   «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею особи на поруки може мати м≥сце за сукупност≥ таких умов: 1) особа вчинила злочин вперше; 2) д≥¤нн¤ належить до злочин≥в невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥; 3) особа, ¤ка вчинила злочин, щиро пока¤лас¤; 4) колектив п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ звернувс¤ з клопотанн¤м про передачу йому на поруки такоњ особи; 5) особа, ¤ка вчинила злочин, не заперечуЇ проти закритт¤ крим≥нальноњ справи за даною нереабштуючою п≥дставою.

2. ѕро пон¤тт¤ щирого пока¤нн¤ див. коментар до ст. 45.

3. «акон дозвол¤Ї зв≥льн¤ти особу в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею … на поруки лише за на¤вност≥ клопотанн¤ колективу п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ. «а своњм зм≥стом дане клопотанн¤ включаЇ: 1) вмотивоване проханн¤ в≥дпов≥дного колективу зв≥льнити в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особу, ¤ка вчинила злочин, ≥ передати њњ йому на поруки; 2) зобовТ¤занн¤ колективу зд≥йснювати заходи виховного характеру, спр¤мован≥ на недопущенн¤ вчиненн¤ особою, вз¤тою на поруки, нових злочин≥в. ѕор¤док зверненн¤ колективу з клопотанн¤м про передачу особи на поруки регламентуЇтьс¤ крим≥нально-процесуальним законодавством.

Ќе може бути зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ передана на поруки особа, ¤ка не визнаЇ себе винною або з ≥нших причин напол¤гаЇ на розгл¤д≥ справи у суд≥. ” таких випадках провадженн¤ у крим≥нальн≥й справ≥ триваЇ у звичайному пор¤дку.

4. Ќа в≥дм≥ну в≥д зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, передбаченого ст. ст. 45, 46, 49, розгл¤дуваний вид зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не Ї ≥мперативним: застосуванн¤ ст. 47 Ч це право, а не обовТ¤зок суду. «астосуванн¤ ст. 47 Ї виправданим лише тод≥, коли суд д≥йде висновку про те, що виправленн¤ конкретноњ особи, ¤ка вчинила злочин, Ї можливим без фактичного застосуванн¤ щодо нењ заход≥в крим≥нально-правовоњ репрес≥њ.

5. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею особи на поруки Ї умовним. ќсоба зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥ на п≥дстав≥ ст. 47 п≥д умовою прот¤гом року з дн¤ передач≥ њњ на поруки: виправдати дов≥ру колективу, не ухил¤тис¤ в≥д заход≥в виховного характеру ≥ не порушувати громадського пор¤дку. ќстаточно неможлив≥сть прит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ран≥ше вчинений злочин виникаЇ лише п≥сл¤ спливу однор≥чного терм≥ну д≥њ поручительства колективу.

ѕорушенн¤ми громадського пор¤дку, що Ї п≥дставою скасуванн¤ р≥шенн¤ про зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею особи на поруки, визнаЇтьс¤ зокрема вчиненн¤ такою особою адм≥н≥стративного правопорушенн¤, ¤ке пос¤гаЇ на громадський пор¤док, громадську безпеку та встановлений пор¤док управл≥нн¤ (др≥бне хул≥ганство, розпиванн¤ спиртних напоњв у громадських.м≥сц¤х ≥ по¤ва у громадських м≥сц¤х у нетверезому стан≥, зл≥сна непокора законному розпор¤дженню прац≥вника м≥л≥ц≥њ тощо). ѕорушенн¤ умов передач≥ на поруки з боку особи, зв≥льненоњ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, у вигл¤д≥ ухиленн¤ в≥д заход≥в виховного характеру може пол¤гати у порушенн≥ трудовоњ дисципл≥ни, усталених правил сп≥вжитт¤ на робот≥, в побут≥ ≥ с≥мТњ, в ≥гноруванн≥ заход≥в виховного характеру, у зв≥льненн≥ з ц≥Їю метою з роботи. Ќе може розгл¤датис¤ ¤к ухиленн¤ в≥д заход≥в виховного характеру залишенн¤ особою колективу м≥сц¤ роботи або навчанн¤ з поважних причин (внасл≥док хвороби, за с≥мейними обставинами, у звТ¤зку ≥з зм≥ною м≥сц¤ проживанн¤ тощо).

” раз≥ порушенн¤ умов передач≥ на поруки особа прит¤гаЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчинений нею злочин. ѕор¤док в≥дновленн¤ крим≥нального пересл≥дуванн¤ у раз≥ в≥дмови колективу п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ в≥д поручительства регламентуЇтьс¤ крим≥нально-процесуальним законодавством.

6. «акритт¤ крим≥нальноњ оливи у звТ¤зку з передачею особи на поруки не зв≥льн¤Ї њњ в≥д обовТ¤зку в≥дшкодувати матер≥альн≥ збитки, завдан≥ нею державним, громадським ≥нтересам або громад¤нам.

 ѕ  (ст. ст. 7, 7-≥, 10, 11, 13, 28).  јѕ (глави 14 ≥ 15).  

 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]