____________________________________________________________________________________ |
|
||||||||||
|
Ќауково-практичний коментар рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка
–озд≥л IX «¬≤Ћ№Ќ≈ЌЌя ¬≤ƒ –»ћ≤ЌјЋ№Ќќѓ ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќќ—“≤
1.
ќсоба, ¤ка вчинила злочин, зв≥льн¤Їтьс¤
в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у
випадках, передбачених цим одексом, а
також на п≥дстав≥ закону ”крањни про амн≥ст≥ю
чи акта помилуванн¤.
2.
«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальн
1.
«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
Ч це врегульована крим≥нальним ≥ крим≥нально-процесуальним
законодавством в≥дмова держави в особ≥
компетентних орган≥в в≥д засудженн¤ особи,
¤ка вчинила злочин, в≥д застосуванн¤ до
нењ крим≥нально-правових засоб≥в
примусового характеру. ѕро пон¤тт¤ крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥ див. коментар до ст. 3.
«а своњм
зм≥стом зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
характеризуЇтьс¤ трьома моментами: 1) не в≥дбуваЇтьс¤
державний осуд особи, ¤ка вчинила злочин (обвинувальний
вирок суду не постановл¤Їтьс¤); 2) до
винного не застосовуЇтьс¤ покаранн¤; 3)
через в≥дсутн≥сть обвинувального вироку
зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
особа вважаЇтьс¤ такою, що не маЇ судимост≥.
«в≥льненн¤
в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ в
контекст≥ розгл¤дуваного правового ≥нституту
не св≥дчить про виправданн¤ особи, про
визнанн¤ њњ невинною у вчиненн≥ злочину. ”
даному випадку виходить ≥з
встановленн¤ факту вчиненн¤ особою крим≥нальне
караного д≥¤нн¤, а тому передбачен≥ розд≥лом
≤’ ќсобливоњ частини п≥дстави зв≥льненн¤
в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
визнаютьс¤ нереаб≥л≥туючими.
2.
¬≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зв≥льн¤Їтьс¤
особа, ¤ка вчинила сусп≥льне небезпечне д≥¤нн¤,
що м≥стить склад конкретного злочину,
передбаченого . ” звТ¤зку з цим зв≥льненн¤
в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ потр≥бно
в≥др≥зн¤ти в≥д випадк≥в, коли склад
злочину ¤к п≥дстава крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
взагал≥ в≥дсутн≥й, що виключаЇ крим≥нальну
в≥дпов≥дальн≥сть. …детьс¤ про: 1) д≥ю або
безд≥¤льн≥сть, ¤ка хоча формально ≥ м≥стить
ознаки будь-¤кого д≥¤нн¤, передбаченого
крим≥нальним законом, але через ма-лозначн≥сть
не становить сусп≥льноњ небезпеки (ч. 2 ст.
11); 2) добров≥льну в≥дмову (ст. 17); 3)
обставини, що виключають злочинн≥сть д≥¤нн¤
(ст. ст. 36 Ч 43).
3.
передбачаЇ так≥ види зв≥льненн¤ в≥д
крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥: 1) у звТ¤зку
з д≥йовим ка¤тт¤м (ст. 45); 2) у звТ¤зку з
примиренн¤м винного з потерп≥лим (ст. 46); 3)
у звТ¤зку з передачею особи на поруки (ст.
47); 4) у звТ¤зку ≥з зм≥ною обстановки (ст. 48);
5) у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в
давност≥ (ст. 49); 6) на п≥дстав≥ закону про
амн≥ст≥ю або акта помилуванн¤; 7) у звТ¤зку
≥з застосуванн¤м до неповнол≥тнього
примусових заход≥в виховного характеру (ст.
97); 8) спец≥альн≥ випадки зв≥льненн¤ в≥д
крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ при
вчиненн≥ окремих злочин≥в (передбачен≥,
зокрема, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 212, ч. « ст.
369),
4.
«акон визначаЇ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥ у випадках, передбачених
, виключною компетенц≥Їю суду (ч. 2 ст. 44).
5.
«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д зв≥льненн¤ в≥д
покаранн¤. ¬казан≥ правов≥ ≥нститути в≥др≥зн¤ютьс¤
один в≥д одного, зокрема, за п≥дставами та
умовами застосуванн¤, стад≥¤ми крим≥нального
процесу. якщо в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
зв≥льн¤ютьс¤ п≥дозрюваний, обвинувачений,
п≥дсудний, а також особа, чий крим≥нально-процесуальний
статус ще не визначено (у раз≥ в≥дмови в
порушенн≥ справи), то в≥д покаранн¤ зв≥льн¤Їтьс¤
засуджений, тобто особа, обвинувальний
вирок суду щодо ¤коњ набрав чинност≥. «в≥льненн¤
в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та зв≥льненн¤
в≥д покаранн¤ регламентовано р≥зними розд≥лами
«агальноњ частини (розд≥ли IX ≥ XII).
онституц≥¤
”крањни ст. ст. 92,106).
ќсоба,
¤ка вперше вчинила злочин невеликоњ
т¤жкост≥, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо вона п≥сл¤
вчиненн¤ злочину щиро пока¤лас¤, активно
спри¤ла розкриттю злочину ≥ повн≥стю в≥дшкодувала
завдан≥ нею збитки або усунула запод≥¤ну
шкоду.
1.
—т. 45 передбачаЇ новий, нев≥домий 1960
р. вид зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.
” 1960 р. д≥йове ка¤тт¤ розгл¤далос¤ лише
¤к обставина, що помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть.
—утн≥сть д≥йового ка¤тт¤ ¤к п≥дстави обовТ¤зкового
зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
пол¤гаЇ у тому, що особа, ¤ка вчинила
злочин, не лише внутр≥шньо переживаЇ ≥
словесно розкаюЇтьс¤ у вчиненому, а й п≥дтверджуЇ
це своњми соц≥альне корисними й активними
д≥¤ми. ¬чинити њх вона може з власноњ ≥н≥ц≥ативи,
проте застосуванн¤ ст. 45 не виключаЇтьс¤ у
тому раз≥, коли д≥йовому ка¤ттю передувала
розТ¤снювальна робота компетентних
орган≥в про позитивн≥ насл≥дки повед≥нки,
описаноњ у зазначен≥й статт≥.
2.
ќсоба п≥дл¤гаЇ зв≥льненню в≥д крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим
ка¤тт¤м, ¤кщо: 1) вона вчинила злочин вперше;
2) вчинене нею д≥¤нн¤ належить до злочин≥в
невеликоњ т¤жкост≥;
3)
њњ посткрим≥нальна повед≥нка Ї
позитивною ≥ повн≥стю в≥дпов≥даЇ зм≥сту д≥йового
ка¤тт¤, ¤ке включаЇ так≥ обовТ¤зков≥
елементи, ¤к: а) щире пока¤нн¤ особи; б)
активне спри¤нн¤ розкриттю злочину; в)
повне в≥дшкодуванн¤ завданих збитк≥в або
усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди. ƒл¤
застосуванн¤ ст. 45 сл≥д встановити, ¤к
правило, сукупн≥сть вс≥х перерахованих
елемент≥в. ѕроте, ¤кщо пос¤ганн¤ фактично
не спричинило сусп≥льне небезпечних насл≥дк≥в,
д≥йове ка¤тт¤ може не включати повне в≥дшкодуванн¤
завданих збитк≥в та усуненн¤ запод≥¤ноњ
шкоди.
—фера
застосуванн¤ ст. 45 охоплюЇ ¤к зак≥нчен≥,
так ≥ незак≥нчен≥ злочини. якщо злочин
вчинено у сп≥вучаст≥, то питанн¤ про зв≥льненн¤
в≥д в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим
ка¤тт¤м вир≥шуЇтьс¤ лише щодо того сп≥вучасника,
¤кий виконав ус≥ зазначен≥ у ц≥й статт≥
вимоги.
3.
ѕ≥д вчиненн¤м злочину вперше у ст. 45
розум≥Їтьс¤, що особа ран≥ше не вчинила
будь-¤кого д≥¤нн¤, передбаченого
ќсобливою частиною , про що на практиц≥
св≥дчить в≥дсутн≥сть: 1) у особи непогашеноњ
або незн¤тоњ судимост≥ за ран≥ше скоЇний
злочин; 2) крим≥нальноњ справи, порушеноњ у
звТ¤зку ≥з вчиненн¤м особою будь-¤кого
злочину. ќсобою, ¤ка вперше вчинила злочин,
з юридичноњ точки зору сл≥д також
визнавати того, кого за ран≥ше предТ¤вленим
обвинуваченн¤м судом було виправдано, а
також того, хто ран≥ше хоч ≥ вчинив крим≥нальне
каране д≥¤нн¤, проте у встановленому
законом пор¤дку був зв≥льнений в≥д крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥.
4.
ўире пока¤нн¤ означаЇ, що особа визнаЇ
свою вину за ус≥ма пунктами висунутого
проти нењ обвинуваченн¤, даЇ правдив≥ св≥дченн¤,
щиро жалкуЇ про вчинене, негативно оц≥нюЇ
злочин, сп≥вчуваЇ потерп≥лому, демонструЇ
готовн≥сть понести заслужене покаранн¤.
Ѕудучи внутр≥шн≥м, морально-псих≥чним
процесом у св≥домост≥ особи, ¤ка вчинила
злочин, щире пока¤нн¤ п≥дл¤гаЇ
встановленню у кожному конкретному
випадку з урахуванн¤м посткрим≥-нальноњ
повед≥нки винного, правдивост≥ його св≥дчень
п≥д час досудового сл≥дства ≥ розгл¤ду
справи у суд≥ тощо. —при¤нн¤ розкриттю
злочину ≥ добров≥льне в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ
шкоди, що не супроводжуЇтьс¤ щирим
пока¤нн¤м, Ї обставинами, ¤к≥ помТ¤кшують
в≥дпов≥дальн≥сть при призначенн≥
покаранн¤ (п. п. 1 ≥ 2 ч. 1 ст. 66).
5.
ѕ≥д активним спри¤нн¤м розкриттю
злочину сл≥д розум≥ти д≥њ винноњ особи,
спр¤мован≥ на те, щоб надати допомогу
органам д≥знанн¤, досудового сл≥дства ≥
суду у встановленн≥ ≥стини у справ≥, зТ¤суванн≥
фактичних обставин, ¤к≥ мають ≥стотне
значенн¤ дл¤ розкритт¤ злочину. ÷е може
пол¤гати зокрема у: пов≥домленн≥ про вс≥
в≥дом≥ еп≥зоди й обставини вчиненн¤
злочину; викритт≥ ≥нших сп≥вучасник≥в;
визначенн≥ рол≥ кожного з них у вчиненн≥
злочину; пов≥домленн≥ про њхнЇ м≥сцезнаходженн¤;
поданн≥ допомоги в њх затриманн≥; видач≥
знар¤дь ≥ засоб≥в вчиненн¤ злочину, майна,
здобутого злочинним шл¤хом. Ќепов≥домленн¤
компетентним органам про ≥нших в≥домих
винному сп≥вучасник≥в злочину виключаЇ
на¤вн≥сть такоњ обставини, ¤к активне
спри¤нн¤ розкриттю злочину.
6.
¬≥дшкодуванн¤ завданих збитк≥в та
усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди Ч це д≥њ, ¤к≥
фактично усувають негативн≥ насл≥дки
вчиненого злочину. «акон пр¤мо вказуЇ на
те, що зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ
¬≥дшкодуванн¤м
завданих збитк≥в та усуненн¤м запод≥¤ноњ
шкоди сл≥д визнавати зокрема: поверненн¤
викраденого майна або наданн¤ потерп≥лому
зам≥сть викраденого, знищеного чи
пошкодженого р≥вноц≥нного майна;
компенсац≥ю у грошов≥й форм≥ вартост≥
викраденого, знищеного чи пошкодженого
майна; в≥дновленн¤ своЇю працею або за св≥й
рахунок властивостей пошкодженого майна;
оплату вартост≥ л≥куванн¤ потерп≥лого;
внесенн¤ належноњ суми ал≥мент≥в особою,
¤ка обвинувачуЇтьс¤ в зл≥сному ухиленн≥
в≥д њх сплати; усуненн¤ моральноњ шкоди у
т≥й форм≥, ¤ка задовольн¤Ї потерп≥лого (вибаченн¤
у публ≥чн≥й форм≥, спростуванн¤
неправдивих в≥домостей у засобах масовоњ
≥нформац≥њ, грошова компенсац≥¤). «в≥льненн¤
в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ на п≥дстав≥
ст. 45 зд≥йснюЇтьс¤ незалежно в≥д того, чи
погоджуЇтьс¤ на це потерп≥лий.
ќсоба,
¤ка вперше вчинила злочин невеликоњ
т¤жкост≥, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо вона примирилас¤ з
потерп≥лим та в≥дшкодувала завдан≥ нею
збитки або усунула запод≥¤ну шкоду.
1.
—т. 46 Ї закр≥пленн¤м в≥домого заруб≥жному
законодавству ≥нституту мед≥ац≥њ ¤к
альтернативного способу врегулюванн¤
крим≥нально-правових конфл≥кт≥в, в основу
¤кого покладено посередництво у примиренн≥
стор≥н. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
у звТ¤зку з примиренн¤м винного з потерп≥лим
даЇ змогу: потерп≥лому Ч б≥льш оперативно
отримати належну компенсац≥ю запод≥¤ноњ
йому шкоди; особ≥, ¤ка вчинила злочин, Ч
бути зв≥льненою в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥;
держав≥ Ч зекономити ф≥нансов≥ та ≥нш≥
ресурси, необх≥дн≥ дл¤ розсл≥дуванн¤
зазначених категор≥й справ.
2.
ѕ≥дставою цього виду зв≥льненн¤ в≥д
крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї сукупн≥сть
таких умов: 1) особа вчинила злочин вперше;
2) д≥¤нн¤ належить до злочин≥в невеликоњ
т¤жкост≥ (при цьому не вимагаЇтьс¤, щоби
ними були так зван≥ злочини приватного
обвинуваченн¤); 3) особа, ¤ка вчинила такий
злочин, примирилас¤ з потерп≥лим; 4) вона в≥дшкодувала
завдан≥ нею збитки або усунула запод≥¤ну
шкоду. ѕри цьому не вимагаЇтьс¤, щоб субТЇкт,
¤кий вчинив злочин, щиро пока¤вс¤ ≥
активно спри¤в розкриттю злочину.
ѕро
пон¤тт¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥ див. ст.
12 та коментар до нењ, про пон¤тт¤ вчиненн¤
злочину вперше, в≥дшкодуванн¤ завданих
збитк≥в та усунена¤ запод≥¤ноњ шкоди Ч
коментар до ст. 45.
¬≥дшкодуванн¤
завданоњ шкоди в план≥ ст. 46 маЇ бути
повним ≥ достатн≥м. ÷≥ критер≥њ
визначаютьс¤ за угодою потерп≥лого, ¤кий
пропонуЇ конкретн≥ форми та механ≥зми в≥дшкодуванн¤
завданих збитк≥в або усуненн¤ запод≥¤ноњ
шкоди, та особи, ¤ка вчинила злочин. ” раз≥
на¤вност≥ дек≥лькох потерп≥лих винний
може бути зв≥льнений в≥д
крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 46
за умови дос¤гненн¤ ним примиренн¤ з
кожним ≥з потерп≥лих ≥ в≥дшкодуванн¤
кожному ≥з них завданих збитк≥в або
усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди.
ќсоблив≥стю
передбаченого ст. 46 зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥ Ї те, що дл¤ його
застосуванн¤ вимагаЇтьс¤ не лише
позитивна посткрим≥нальна повед≥нка
винного, а й добров≥льне волеви¤вленн¤
потерп≥лого. якщо запод≥¤на злочином
шкода повн≥стю в≥дшкодована, проте
примиренн¤ потерп≥лого з винним не в≥дбулос¤,
останн≥й не може бути зв≥льнений в≥д крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥ за ст. 46.
3.
ѕ≥д примиренн¤м розум≥Їтьс¤ добров≥льна
в≥дмова потерп≥лого в≥д поданоњ ним за¤ви
про прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
особи, ¤ка вчинила злочин (у тому раз≥, коли
справу ще не порушено), або проханн¤
закрити вже порушену щодо винного крим≥нальну
справу. ‘акт примиренн¤ потребуЇ в≥дпов≥дного
процесуального закр≥пленн¤ у матер≥алах
справи.
ћотиви,
¤кими керуЇтьс¤ потерп≥лий, погоджуючись
на примиренн¤ (жал≥сть, рел≥г≥йн≥
переконанн¤, спод≥ванн¤ на дружбу, бажанн¤
пол≥пшити своЇ майнове становище тощо),
дл¤ застосуванн¤ ст. 46 значенн¤ не мають.
ѕри цьому не е важливим також, хто саме
виступив ≥н≥ц≥атором примиренн¤ (винний,
потерп≥лий, њхн≥ знайом≥, прац≥вники
правоохоронних орган≥в).
5.
ѕримиренн¤ маЇ в≥дбутись саме
потерп≥лим, а не з ≥ншими особами, ¤к≥
беруть участь у крим≥нальному процес≥.
ѕотерп≥лий Ч це ф≥зична особа, ¤к≥й
злочином запод≥¤но моральну, ф≥зичну або
майнову шкоду ≥ ¤ка визнана потерп≥лим
постановою органу д≥знанн¤, сл≥дчого, судд≥
або ухвалою суду. ” справах про злочини,
внасл≥док ¤ких сталас¤ смерть потерп≥лого,
права потерп≥лого мають його близьк≥
родич≥, ¤к≥ в установленому пор¤дку визнан≥
потерп≥лими. Ќе Ї потерп≥лими у крим≥нально-процесуальному
аспект≥ юридичн≥ особи, ¤к≥, у раз≥ запод≥¤нн¤
њм майновоњ шкоди, визнаютьс¤ цив≥льними
позивачами.
”году
про примиренн¤ з особою, ¤ка вчинила
злочин, неповнол≥тн≥й потерп≥лий в≥ком в≥д
пТ¤тнадц¤ти до в≥с≥мнадц¤ти рок≥в може
укласти лише за згодою своњх батьк≥в (усиновител≥в)
або п≥клувальник≥в. ¬казану угоду в≥д
≥мен≥ неповнол≥тнього потерп≥лого, ¤кий
не дос¤г пТ¤тнадц¤ти рок≥в, закон дозвол¤Ї
укладати лише його батькам (усиновител¤м)
або оп≥кунам, ¤к≥ у крим≥нальному процес≥
визнаютьс¤ його законними представниками.
ѕ
(ст. ст. 7, 12, 27, 32, 49, 52, 63).
÷ (ст.ст.
13-16).
ѕостанова
ѕ¬— є 2 в≥д 25 с≥чн¤ 1974 р. Уѕро судову
практику в крим≥нальних справах, ¤к≥
порушуютьс¤ не ≥накше ¤к за скаргою потерп≥логоФ.
ѕостанова
ѕ¬— є 8 в≥д 22 грудн¤ 1978 р. Уѕро де¤к≥
питана¤, що виникли в практиц≥
застосуванн¤ судами ”крањни норм крим≥нально-процесуального
законодавства, ¤кими передбачен≥ права
потерп≥лих в≥д злочин≥вФ.
1.
ќсобу, ¤ка вперше вчинила злочин
невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥ та щиро
пока¤лас¤, може бути зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥ з передачею њњ на поруки
колективу п≥дприЇмства, установи чи
орган≥зац≥њ за њхн≥м клопотанн¤м за умови,
що вона прот¤гом року з дн¤ передач≥ њњ на
поруки виправдаЇ дов≥ру колективу, не
ухил¤тиметьс¤ в≥д заход≥в виховного
характеру та не порушуватиме громадського
пор¤дку.
2.
” раз≥ порушенн¤ умов передач≥ на поруки
особа прит¤гаЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
за вчинений нею злочин.
1.
«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
у звТ¤зку з передачею особи на поруки може
мати м≥сце за сукупност≥ таких умов: 1)
особа вчинила злочин вперше; 2) д≥¤нн¤
належить до злочин≥в невеликоњ або
середньоњ т¤жкост≥; 3) особа, ¤ка вчинила
злочин, щиро пока¤лас¤; 4) колектив п≥дприЇмства,
установи чи орган≥зац≥њ звернувс¤ з
клопотанн¤м про передачу йому на поруки
такоњ особи; 5) особа, ¤ка вчинила злочин, не
заперечуЇ проти закритт¤ крим≥нальноњ
справи за даною нереабштуючою п≥дставою.
2.
ѕро пон¤тт¤ щирого пока¤нн¤ див.
коментар до ст. 45.
3.
«акон дозвол¤Ї зв≥льн¤ти особу в≥д
крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку
з передачею … на поруки лише за на¤вност≥
клопотанн¤ колективу п≥дприЇмства,
установи чи орган≥зац≥њ. «а своњм зм≥стом
дане клопотанн¤ включаЇ: 1) вмотивоване
проханн¤ в≥дпов≥дного колективу зв≥льнити
в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особу,
¤ка вчинила злочин, ≥ передати њњ йому на
поруки; 2) зобовТ¤занн¤ колективу зд≥йснювати
заходи виховного характеру, спр¤мован≥ на
недопущенн¤ вчиненн¤ особою, вз¤тою на
поруки, нових злочин≥в. ѕор¤док зверненн¤
колективу з клопотанн¤м про передачу
особи на поруки регламентуЇтьс¤ крим≥нально-процесуальним
законодавством.
Ќе
може бути зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
≥ передана на поруки особа, ¤ка не визнаЇ
себе винною або з ≥нших причин напол¤гаЇ
на розгл¤д≥ справи у суд≥. ” таких випадках
провадженн¤ у крим≥нальн≥й справ≥ триваЇ
у звичайному пор¤дку.
4.
Ќа в≥дм≥ну в≥д зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥, передбаченого ст. ст. 45,
46, 49, розгл¤дуваний вид зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥ не Ї ≥мперативним:
застосуванн¤ ст. 47 Ч це право, а не обовТ¤зок
суду. «астосуванн¤ ст. 47 Ї виправданим лише
тод≥, коли суд д≥йде висновку про те, що
виправленн¤ конкретноњ особи, ¤ка вчинила
злочин, Ї можливим без фактичного
застосуванн¤ щодо нењ заход≥в крим≥нально-правовоњ
репрес≥њ.
5.
«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
у звТ¤зку з передачею особи на поруки Ї
умовним. ќсоба зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥
на п≥дстав≥ ст. 47 п≥д умовою прот¤гом року
з дн¤ передач≥ њњ на поруки: виправдати дов≥ру
колективу, не ухил¤тис¤ в≥д заход≥в
виховного характеру ≥ не порушувати
громадського пор¤дку. ќстаточно неможлив≥сть
прит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
за ран≥ше вчинений злочин виникаЇ лише п≥сл¤
спливу однор≥чного терм≥ну д≥њ
поручительства колективу.
ѕорушенн¤ми
громадського пор¤дку, що Ї п≥дставою
скасуванн¤ р≥шенн¤ про зв≥льненн¤ в≥д
крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку
з передачею особи на поруки, визнаЇтьс¤
зокрема вчиненн¤ такою особою адм≥н≥стративного
правопорушенн¤, ¤ке пос¤гаЇ на
громадський пор¤док, громадську безпеку
та встановлений пор¤док управл≥нн¤ (др≥бне
хул≥ганство, розпиванн¤ спиртних напоњв у
громадських.м≥сц¤х
≥ по¤ва у громадських м≥сц¤х у нетверезому
стан≥, зл≥сна непокора законному
розпор¤дженню прац≥вника м≥л≥ц≥њ тощо).
ѕорушенн¤ умов передач≥ на поруки з боку
особи, зв≥льненоњ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥,
у вигл¤д≥ ухиленн¤ в≥д заход≥в виховного
характеру може пол¤гати у порушенн≥
трудовоњ дисципл≥ни, усталених правил сп≥вжитт¤
на робот≥, в побут≥ ≥ с≥мТњ, в ≥гноруванн≥
заход≥в виховного характеру, у зв≥льненн≥
з ц≥Їю метою з роботи. Ќе може розгл¤датис¤
¤к ухиленн¤ в≥д заход≥в виховного
характеру залишенн¤ особою колективу м≥сц¤
роботи або навчанн¤ з поважних причин (внасл≥док
хвороби, за с≥мейними обставинами, у звТ¤зку
≥з зм≥ною м≥сц¤ проживанн¤ тощо).
” раз≥
порушенн¤ умов передач≥ на поруки особа
прит¤гаЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥
за вчинений нею злочин. ѕор¤док в≥дновленн¤
крим≥нального пересл≥дуванн¤ у раз≥ в≥дмови
колективу п≥дприЇмства, установи чи
орган≥зац≥њ в≥д поручительства
регламентуЇтьс¤ крим≥нально-процесуальним
законодавством.
6.
«акритт¤ крим≥нальноњ оливи у звТ¤зку
з передачею особи на поруки не зв≥льн¤Ї њњ
в≥д обовТ¤зку в≥дшкодувати матер≥альн≥
збитки, завдан≥ нею державним, громадським
≥нтересам або громад¤нам.
ѕ
(ст. ст. 7, 7-≥, 10, 11, 13, 28). јѕ (глави 14 ≥ 15).
Copyright © 2004-2006 ¬се
авторские права на размещенные материалы принадлежат их авторам.
¬се
матераилы, представленные здесь, нос¤т лишь ознакомительную цель.
Ћюбое их незаконное
использование ¤вл¤етс¤ нарушением авторских прав, поэтому после ознакомлени¤ рекомендуетс¤ приобрести эту литературу
в книжном магазине ¬ашего города.
| Povered by
STEP
|