Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л IX «¬≤Ћ№Ќ≈ЌЌя ¬≤ƒ  –»ћ≤ЌјЋ№Ќќѓ ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќќ—“≤

—татт¤ 48.    «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку ≥з зм≥ною обстановки

ќсобу, ¤ка вперше вчинила злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥, може бути зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо буде визнано, що на час розсл≥дуванн¤ або розгл¤ду справи в суд≥ внасл≥док зм≥ни обстановки вчинене нею д≥¤нн¤ втратило сусп≥льну небезпечн≥сть або ц¤ особа перестала бути сусп≥льне небезпечною.

1. —т. 48 передбачаЇ дв≥ самост≥йн≥ п≥дстави зв≥льненн¤ особи, ¤ка вчинила злочин, в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. “аке зв≥льненн¤ може мати м≥сце, коли внасл≥док зм≥ни обстановки: 1) вчинене особою д≥¤нн¤ втратило сусп≥льну небезпечн≥сть або 2) особа перестала бути сусп≥льне небезпечною.

2. ѕередбачений ст. 48 вид зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ потр≥бно в≥др≥зн¤ти в≥д декрим≥нал≥зац≥њ, коли на час розсл≥дуванн¤ або розгл¤ду справи у суд≥ те чи ≥нше д≥¤нн¤ було виключено законом з кола крим≥нально караних. ” таких випадках п≥дл¤гають застосуванню правила про зворотну д≥ю в час≥ крим≥нального закону, ¤кий скасовуЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤ (ст. 5).

3.  «верненн¤ до цього виду зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ч право, а не обовТ¤зок суду. ” раз≥, коли суд д≥йде висновку про те, що, незважаючи на суттЇву зм≥ну зовн≥шньоњ обстановки, сусп≥льна небезпечн≥сть вчиненого д≥¤нн¤ не в≥дпала або викна особа не перестала бути сусп≥льно небезпечною, зв≥льненн¤ б≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ на п≥дстав≥ ст. 48 не допускаЇтьс¤.

4. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку ≥з зм≥ною обстановки Ї безумовним у тому план≥, що воно не ставитьс¤ у залежн≥сть в≥д подальшоњ повед≥нки особи, щодо ¤коњ застосовано ст. 48. ѕри цьому дискрец≥йн≥ можливост≥ суду ≥стотно обмежен≥

вказ≥вкою закону на дв≥ обставини: 1) особа, щодо ¤коњ вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ про зв≥льненн¤ њњ в≥д в≥дпов≥дальност≥ за ст. 48, повинна вчинити злочин вперше; 2) такий злочин маЇ бути злочином невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥.

5. «м≥на обстановки, внасл≥док ¤коњ вчинене особою д≥¤нн¤ втратило сусп≥льну небезпечн≥сть, означаЇ передус≥м ≥стотну зм≥ну соц≥ально-економ≥чних, пол≥тичних або духовних засад життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства, ¤ка в≥дбуваЇтьс¤ незалежно в≥д вол≥ винноњ особи ≥ внасл≥док чого втрачаЇтьс¤ сусп≥льна небезпечн≥сть не лише конкретного злочину, а й под≥бних йому д≥¤нь (наприклад, скасуванн¤ надзвичайного стану, перех≥д крањни в≥д в≥йськового часу до мирного).

«м≥на обстановки може стосуватись ¤к вс≥Їњ крањни, так ≥ окремих територ≥й, населених пункт≥в, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й. —т. 48 може бути застосована, наприклад, у випадках: запод≥¤нн¤ шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем ≥стотноњ шкоди п≥дприЇмству, ¤ке у подальшому було л≥кв≥доване; викраденн¤ з пол¤ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, ¤ка згодом, до збиранн¤ врожаю, була повн≥стю втрачена внасл≥док захворюванн¤ рослин або безгосподарност≥; незаконна порубка л≥су на д≥л¤нц≥, ¤ка п≥дл¤гала розчищенню з метою проведенн¤ мел≥оративних роб≥т; полюванн¤ у забороненому м≥сц≥, в ¤кому незабаром було оф≥ц≥йно дозволено займатис¤ полюванн¤м.

6. ѕ≥д зм≥ною обстановки, внасл≥док ¤коњ особа, ¤ка вчинила злочин, перестаЇ бути сусп≥льна небезпечною, сл≥д розум≥ти обТЇктивн≥ зм≥ни умов життЇд≥¤льност≥ такоњ особи, ¤к≥ позитивно ≥ суттЇво впливають на нењ ≥ св≥дчать про те, що вона не вчин¤тиме крим≥нальне караних д≥¤нь у майбутньому. ‘актами обТЇктивноњ зм≥ни зовн≥шньоњ обстановки, ¤ка оточуЇ винного, можуть визнаватис¤ зокрема: призов на строкову в≥йськову службу; зм≥на пост≥йного м≥сц¤ проживанн¤ ≥ роз≥рванн¤ звТ¤зк≥в з Укрим≥нальнимФ оточенн¤м; працевлаштуванн¤ ран≥ше не працюючого; т¤жка хвороба або нещасний випадок, внасл≥док чого особа стала ≥нвал≥дом; залученн¤ особи до конф≥денц≥йноњ сп≥впрац≥ з правоохоронними органами; зак≥нченн¤ терм≥ну строковоњ служби в≥йськовослужбовц¤, ¤кий вчинив самов≥льне залишенн¤ частини або м≥сц¤ служби; створенн¤ с≥мТњ з жертвою злочину.

«береженн¤ на момент провадженн¤ розсл≥дуванн¤ ≥ розгл¤ду справи у суд≥ сусп≥льноњ небезпечност≥ вчиненого злочину не перешкоджаЇ застосуванню ст. 48 у раз≥, коли у звТ¤зку ≥з зм≥ною обстановки особа, ¤ка вчинила злочин, перестала бути сусп≥льне небезпечною.

 ѕ  (ст. ст. 7, 327).

 

—татт¤ 49.    «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥

1. ќсоба зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо з дн¤ вчиненн¤ нею злочину ≥ до дн¤ набранн¤ вироком законноњ сили минули так≥ строки:

1)  два роки Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥, за ¤кий передбачене покаранн¤ менш суворе, н≥ж обмеженн¤ вол≥;

2) три роки Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥, за ¤кий передбачене покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥;

3) пТ¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину середньоњ т¤жкост≥;

4) дес¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ т¤жкого злочину;

5) пТ¤тнадц¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ особливо т¤жкого злочину.

2. ѕереб≥г давност≥ зупин¤Їтьс¤, ¤кщо особа, що вчинила злочин, ухилилас¤ в≥д сл≥дства або суду. ” циж випадках переб≥г давност≥ в≥дновлюЇтьс¤ з дн¤ зТ¤вленн¤ особи ≥з з≥знанн¤м або й затриманн¤. ” цьому раз≥ особа зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо з часу вчиненн¤ злочину минуло пТ¤тнадц¤ть рок≥в.

3. ѕереб≥г давност≥ перерив зЇтьс¤ї ¤кщо до зак≥нченн¤ зазначених у частинах перш≥й та друг≥й ц≥Їњ сютт≥ строк≥в особа вчинила новий злочин середньоњ т¤жкост≥, т¤жкий або особливо т¤жкий злочин. ќбчисленн¤ давност≥ в цьому раз≥ починаЇтьс¤ з дн¤ вчиненн¤ нового злочину. ѕри цьому строки давност≥ обчислюютьс¤ окремо за кожний злочин.

4. ѕитанн¤ про застосуванн¤ давност≥ до особи, що вчинила особливо т¤жкий злочин, за шви зг≥дно ≥з законом може бути призначено дов≥чне незбавдевн¤ вол≥, вир≥шуЇтьс¤ судом. якщо суд не визнаЇ за можливе застосувати давн≥сть, дов≥чне позбавленн¤ вол≥ не може бути призначено ≥ зам≥н¤Їтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на певний строк.

5. ƒавн≥сть не застосовуЇтьс¤ у раз≥ вчиненн¤ злочин≥в проти миру та безпеки людства, передбачених у статт¤х 437-439 ≥ частин≥ перш≥й статт≥ 442 цього  одексу.

1. ћатер≥ально-правовою п≥дставою застосуванн¤ ≥нституту давност≥ вважаЇтьс¤ ≥стотне зменшенн¤ сусп≥льноњ небезпечност≥ вчиненого злочину внасл≥док спливу певного пром≥жку часу, що суттЇво позначаЇтьс¤ на дос¤гненн≥ мети покаранн¤, виконанн≥ завдань загальноњ ≥ спец≥альноњ превенц≥њ.  р≥м того, тривалий пром≥жок часу з моменту вчиненн¤ злочину ≥стотно перешкоджаЇ, а ≥нколи й унеможливлюЇ усп≥шне розкритт¤ ≥ розсл≥дуванн¤ злочину, обТЇктивний розгл¤д крим≥нальноњ справи в суд≥.

2. ѕередбачений ст. 49 вид зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ застосовуЇтьс¤ за на¤вност≥ трьох умов: 1) зак≥нченн¤ зазначених у закон≥ строк≥в; 2) невчиненн¤ прот¤гом цих строк≥в нового злочину певного ступен¤ т¤жкост≥;- 3} нЇухиленн¤ особи в≥д сл≥дства або суду.

—троки давност≥ диференц≥йован≥ залежно в≥д виду вчиненого злочину, а щодо злочин≥в невеликоњ т¤жкост≥ Ч в≥д виду передбаченоњ у санкц≥њ статт≥ покаранн¤. ѕро пор¤док визначенн¤ виду злочину за на¤вност≥ к≥лькох частин статт≥ ќсобливоњ частини   , альтернативноњ санкц≥њ такоњ статт≥ тощо див. коментар до ст. 12. ” раз≥, коли особа одночасно вчинила дек≥лька злочин≥в, строки давност≥ стосовно кожного ≥з д≥¤нь, ¤к≥ складають ≥деальну сукупн≥сть злочин≥в, обраховуютьс¤ самост≥йно.

3. ѕочатковим моментом переб≥гу строку давност≥ Ї день вчиненн¤ особою злочину (про час вчиненн¤ злочину див. коментар до ст. 4). ѕочатковим моментом обчисленн¤ строку давност≥ щодо сп≥вучасника Ї день вчиненн¤ ним д≥¤нн¤, ¤ке в≥н виконав в≥дпов≥дно до своЇњ рол≥ в умисному злочин≥, а не день вчиненн¤ крим≥нальне караного д≥¤нн¤ виконавцем.

—троки давност≥ починають спливати з 0 годин т≥Їњ доби, ¤ка настаЇ п≥сл¤ доби вчиненн¤ злочину; строк давност≥ зак≥нчуЇтьс¤ п≥сл¤ того, ¤к сплила передбачена ст. 49 к≥льк≥сть повних рок≥в, о 24 годин≥ останньоњ доби в≥дпов≥дного строку.

4. —т. 49 не передбачаЇ особливостей переб≥гу строк≥в давност≥ у раз≥ вчиненн¤.триваючих ≥ продовжуваних злочин≥в. ѕри триваючих злочинах протиправна повед≥нка, ¤ка йде за перв≥сним актом злочинного пос¤ганн¤ ≥ охоплюЇтьс¤ складом злочину, маЇ невизна-чено тривалий характер, тобто вона може зд≥йснюватись ¤к завгодно довго. ” судов≥й практиц≥ строк давност≥ стосовно триваючих злочин≥в обчислюЇтьс¤ з часу њх припиненн¤ за волею або всупереч вол≥ винного (затриманн¤ особи, ¤вка з повинною, добров≥льне виконанн¤ обовТ¤зку, покладеного на особу п≥д загрозою крим≥нального пересл≥дуванн¤), або з часу настанн¤ под≥й, ¤к≥ трансформують його повед≥нку у незлочинну (наприклад, викраденн¤ у винного зброњ, ¤ка незаконно ним збер≥галась, смерть або дос¤гненн¤ повнол≥тт¤ дитини, в≥д утриманн¤ ¤коњ у форм≥ сплати ал≥мент≥в в≥н ухил¤вс¤). ” раз≥ скоЇнн¤ продовжуваного злочину строк давност≥ починаЇ спливати з моменту вчиненн¤ останнього ≥з тотожних д≥¤нь, ¤к≥, будучи обТЇднан≥ Їдиним злочинним нам≥ром, утворюють вказаний р≥зновид одиничного злочину.

5. «акон (ч. 1 ст. 49) ч≥тко встановлюЇ к≥нцевий момент переб≥гу строк≥в давност≥. Ќим Ї день набранн¤ вироком суду законноњ сили.

6. ѕ≥д ухиленн¤м в≥д сл≥дства або суду ¤к обставиною, що зупин¤Ї переб≥г строку давност≥ (ч. 2 ст. 49), розум≥ютьс¤ будь-¤к≥ умисн≥ д≥њ, вч≥инен≥ особою з метою уникнути крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчинений злочин (незТ¤вленн¤ без поважних причин за викликом до правоохоронних орган≥в, недотриманн¤ умов запоб≥жного заходу, зм≥на м≥сц¤ проживанн¤, зм≥на документ≥в, ¤к≥ посв≥дчують особу, ≥ перех≥д њњ на нелегальне становище тощо). Ќе Ї такою, що ухил¤Їтьс¤ в≥д сл≥дства або суду, нев≥дома правоохоронним органам особа, ¤ка вчинила злочин ≥ переховуЇтьс¤, а також особа, хоч ≥ в≥дома таким органам, але причетн≥сть ¤коњ до вчиненн¤ злочину на момент њњ зникненн¤ ще не встановлено.

ќск≥льки в ч. 2 ст. 49 йдетьс¤ не про перериванн¤, а про зупиненн¤ строку давност≥, з дн¤ зТ¤вленн¤ особи, ¤ка ухил¤лась в≥дТ сл≥дства або суду, ≥з з≥знанн¤м або њњ затриманн¤, переб≥г строку давност≥ не в≥дновлюЇтьс¤ спочатку, а триваЇ. ” цьому раз≥ час, ¤кий минув в≥д моменту вчиненн¤ злочину до моменту, коли особа почала ухил¤тись в≥д правоохоронних орган≥в, не анулюЇтьс¤, а п≥дл¤гаЇ зарахуванню у строк давност≥, зазначений у закон≥.

   2001 р. залишив незм≥нним 15-р≥чний спец≥альний недифе-ренц≥йований строк давност≥, по зак≥нченн≥ ¤кого особа, ¤ка вчинила злочин будь-¤коњ т¤жкост≥, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ нав≥ть у тому раз≥, коли вона прот¤гом цього терм≥ну ухил¤лась в≥д сл≥дства або суду.

7. ƒавн≥сть не може розгл¤датись ¤к вибаченн¤ злочинцю за скоЇне незалежно в≥д його наступноњ повед≥нки. ѕерериванн¤ переб≥гу строку давност≥ в≥дбуваЇтьс¤ тод≥, коли до зак≥нченн¤ вказаних у закон≥ строк≥в давност≥ особа вчинила новий злочин середньоњ т¤жкост≥, т¤жкий або особливо т¤жкий злочин. ” такому раз≥ частина строку давност≥, ¤ка мала м≥сце до вчиненн¤ нового злочину, втрачаЇ своЇ юридичне значенн¤, ≥ обчисленн¤ строку давност≥ за перший злочин починаЇтьс¤ з дн¤ вчиненн¤ нового злочину. ѕри цьому строки давност≥ обчислюютьс¤ окремо за кожний злочин ≥ поглиненню та складанню не п≥дл¤гають. ѕереб≥г давност≥ не може вважатись перерваним, ¤кщо справа про вчиненн¤ нового злочину закрита за недоведен≥стю злочину.

якщо до зак≥нченн¤ строку давност≥ особа вчинила новий злочин невеликоњ т¤жкост≥, переб≥г строку давност≥ за попередн≥й злочин триваЇ, а строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за новий злочин спливаЇ на загальних п≥дставах.

8. «а загальним правилом переб≥г зазначених у закон≥ строк≥в давност≥ Ї п≥дставою обовТ¤зкового зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. „. 4 ст. 49 встановлюЇ особливий пор¤док зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ Св≥дпов≥дальност≥ дл¤ ос≥б, що вчинили особливо т¤жк≥ злочини, за ¤к≥ зг≥дно ≥з законом може бути призначено дов≥чне позбавленн¤ вол≥. ” таких випадках питанн¤ про застосуванн¤ цього виду зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ вир≥шуЇтьс¤ судом у кожному конкретному випадку з урахуванн¤м характеру ≥ ступен¤ сусп≥льноњ небезпеки вчиненого злочину, особи винного та ≥нших обставин. “обто зак≥нченн¤ 15-р≥чного строку давност≥, передбаченого дл¤ особливо т¤жких злочин≥в, Ї п≥дставою не обовТ¤зкового, а факультативного зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ” тому раз≥, коли суд д≥йде висновку про доц≥льн≥сть застосуванн¤ давност≥, в≥н зв≥льн¤Ї особу в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. якщо суд не визнаЇ за можливе застосувати давн≥сть, постановл¤Їтьс¤ обвинувальний вирок ≥ винн≥й особ≥ призначаЇтьс¤ покаранн¤. ѕри цьому дов≥чне позбавленн¤ вол≥ в обовТ¤зковому пор¤дку зам≥нюЇтьс¤ на позбавленн¤ вол≥ на певний строк, ¤кий визначаЇтьс¤ судом у межах санкц≥њ т≥Їњ норми, за ¤кою квал≥ф≥ковано д≥¤нн¤ винного.

9.  ¬≥дпов≥дно до норм м≥жнародного права ч. 5 ст. 49 передбачаЇ, що особи, ¤к≥ вчинили плануванн¤, п≥дготовку, розвТ¤зуванн¤ та веденн¤ агресивноњ в≥йни (ст. 437), порушенн¤ закон≥в та звичањв в≥йни (ст. 438), застосуванн¤ зброњ масового знищенн¤ (ст. 439), геноцид (ч. 1 ст. 442), повинн≥ бути прит¤гнен≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ незалежно в≥д часу, ¤кий минув з моменту вчиненн¤ ними цих особливо небезпечних злочин≥в проти миру та безпеки людства.

10. ѕро особливост≥ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ неповнол≥тн≥х у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ див. ст. 106 та коментар до нењ.

 онституц≥¤ ”крањни (ст. 8, 9, 62).

 онвенц≥¤ про попередженн¤ злочинов≥ геноцид та покаранн¤ за нього в≥д 9 грудн¤ 1948 р. –атиф≥кована —–—– 18 березн¤ 1954 р.

 онвенц≥¤ ќќЌ про незастосуванн¤ строку давност≥ до воЇнних злочин≥в ≥ злочин≥в проти людства в≥д 26 листопада 1968 р. –атиф≥кована —–—– 25 березн¤ 1969р. (ст.ст. 1,2,4).

—татут м≥жнародного воЇнного трибуналу в≥д 8 серпн¤ 1945 р. (ст. 61.

 ѕ  (ст. ст. 6, 7, 89, глава 29).

”каз ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– в≥д 4 березн¤ 1965 р. Уѕро покаранн¤ ос≥б, винних у злочинах проти миру ≥ люд¤ност≥ та воЇнних злочинах, незалежно в≥д часу вчиненн¤ злочин≥вФ.

 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]