Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л VI —ѕ≤¬”„ј—“№ ” «Ћќ„»Ќ≤

—татт¤ 29.     рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть сп≥вучасник≥в

1.  ¬иконавець (сп≥ввикрнавець) п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за статтею ќсобливоњ частини цього  одексу, ¤ка передбачаЇ вчинений ним злочин.

2. ќрган≥затор, п≥дбурювач та пособник п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за в≥дпов≥дною частиною статт≥ 27 ≥ т≥Їю статтею (частиною статт≥) ќсобливоњ частини цього  одексу, ¤ка передбачаЇ злочин, вчинений виконавцем.

3. ќзнаки, що характеризують особу окремого сп≥вучасника злочину, ставл¤тьс¤ в вину лише цьому сп≥вучасников≥. ≤нш≥ обставини, що обт¤жують в≥дпов≥дальн≥сть ≥ передбачен≥ у статт¤х ќсобливоњ частини цього  одексу ¤к ознаки злочину, що впливають на квал≥ф≥кац≥ю д≥й виконавц¤, ставл¤тьс¤ в вину лише сп≥вучаснику, ¤кий усв≥домлював ц≥ обставини.

4. ” раз≥ вчиненн¤ виконавцем незак≥нченого злочину ≥нш≥ сп≥вучасники п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за сп≥вучасть у незак≥нченому злочин≥.

5.  —п≥вучасники не п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за д≥¤нн¤, вчинене виконавцем, ¤кщо воно не охоплювалос¤ њхн≥м умислом.

1.  —п≥вучасть ¤к одна ≥з форм злочинноњ д≥¤льност≥ не створюЇ будь-¤ких особливих п≥дстав крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ѕоложенн¤ ч. 1 ст. 2 про те, що п≥дставою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї вчиненн¤ особою сусп≥льне небезпечного д≥¤нн¤, ¤ке м≥стить склад злочину, передбаченого   , поширюЇтьс¤ ≥ на випадки вчиненн¤ злочину у сп≥вучаст≥. ¬одночас меж≥ в≥дпов≥дальност≥ сп≥вучасник≥в визначаютьс¤ характером ≥ ступенем участ≥ кожного з них у вчиненому злочин≥, ¤к≥, у свою чергу, обумовлюютьс¤ виконуваною функц≥Їю (роллю), усв≥домленн¤м характеру д≥й ≥нших сп≥вучасник≥в та р¤дом ≥нших обставин.  ожний сп≥вучасник в≥дпов≥даЇ за сп≥льно вчинений злочин у межах ≥ндив≥дуальноњ в≥дпов≥дальност≥ (у межах ним вчиненого й усв≥домленого).

2. ѕравила, за ¤кими несе в≥дпов≥дальн≥сть виконавець (сп≥вви-конавець), аналог≥чн≥ правилам, за ¤кими в≥дпов≥даЇ особа, ¤ка вчинила злочин одна С(не у сп≥вучаст≥), Ч в≥н п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ за статтею ќсобливоњ частини   , ¤ка передбачаЇ вчинений ним злочин. ѕри цьому його д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини    без посиланн¤ на ч. 2 ст. 27.

3.   вал≥ф≥кац≥¤ д≥й виконавц¤ Ї основою дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥њ ≥нших сп≥вучасник≥в, оск≥льки, виход¤чи ≥з сут≥ ≥нституту сп≥вучаст≥, вс≥ сп≥вучасники в≥дпов≥дають за один ≥ той же злочин. ќтже, орган≥затор, п≥дбурювач та пособник п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за т≥Їю статтею (частиною статт≥) ќсобливоњ частини   , ¤ка передбачаЇ злочин, вчинений виконавцем. ќсоблив≥стю правовоњ оц≥нки д≥¤нь цих сп≥вучасник≥в¹ Ї те, що вона потребуЇ ще й обовТ¤зковоњ вказ≥вки на в≥дпов≥дну частину ст. 27. ÷е обумовлено тим, що, з одного боку, орган≥затор, п≥дбурювач та пособник ¤к правило сам≥ безпосередньо не виконують обТЇктивноњ сторони злочину, а з ≥ншого боку, цих ознак недостатньо дл¤ визначенн¤ характеру ≥ ступен¤ участ≥ вказаних сп≥вучасник≥в у вчиненн≥ злочину. ќзнаки, описан≥ у ч. ч. «, 4, 5 ст. 27, Ї своЇр≥дним юридичним зТЇднувачем д≥й орган≥затора, п≥дбурювача та пособника з д≥¤ми виконавц¤ в рамках ≥нституту сп≥вучаст≥.

«азначен≥ положенн¤ щодо правовоњ оц≥нки д≥¤нь сп≥вучасник≥в стосуютьс¤ також ситуац≥й сп≥вучаст≥ у злочинах ≥з спец≥альним субТЇктом.

ѕравила квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нь орган≥затора, пособника чи п≥дбурювача, визначен≥ у ч. 2 ст. 29, не поширюютьс¤ на випадки, коли вони одночасно були сп≥ввиконавц¤ми злочину. «а таких обставин њх д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за статтею ќсобливоњ частини   , ¤ка передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть,за вчинений злочин, без посиланн¤ на ст. 27. якщо винна особа при вчиненн≥ одних злочин≥в була виконавцем, а при вчиненн≥ ≥нших Ч т≥льки орган≥затором, п≥дбурювачем чи пособником, останн≥ злочини треба квал≥ф≥кувати окремо з посиланн¤м на в≥дпов≥дну частину ст. 27.

4. ” положенн¤х ч.ч. « та 5 ст. 29 реал≥зуЇтьс¤ принцип ≥ндив≥дуальноњ в≥дпов≥дальност≥ сп≥вучасник≥в. ¬≥дпов≥дно до цих положень, можлива р≥зна в≥дпов≥дальн≥сть сп≥вучасник≥в, у т.ч. орган≥затора, п≥дбурювача та пособника, з одного боку, виконавц¤, Ч з ≥ншого. ќбставинами, ¤к≥ зумовлюють таку р≥зницю, Ї: 1) ознаки, що характеризують особу окремого сп≥вучасника злочину; 2) розходженн¤ у зм≥ст≥ умислу сп≥вучасник≥в щодо обставин, ¤к≥ обт¤жують в≥дпов≥дальн≥сть ≥ передбачен≥ у статт¤х ќсобливоњ частини    ¤к ознаки злочину, що впливають на квал≥ф≥кац≥ю д≥й виконавц¤; 3) не охопленн¤ зм≥стом сп≥вучасник≥в вчиненого виконавцем. ќзнаки, що характеризують особу окремого сп≥вучасника злочину, ставл¤тьс¤ в вину лише цьому сп≥вучасников≥. ÷е означаЇ, що так≥ ознаки незалежно в≥д њх характеру (обт¤жують вони в≥дпов≥дальн≥сть чи помТ¤кшують њњ) не можуть впливати на в≥дпов≥дальн≥сть ≥нших сп≥вучасник≥в нав≥ть за умбви, що вони охоплювались њх умислом. “акими ознаками можуть бути повторне вчиненн¤ злочину певним сп≥вучасником, його особливий психолог≥чний стан, соц≥альний статус, мотивац≥¤ д≥й тощо. “ак, у раз≥, коли замовник, ¤кий не Ї сп≥ввиконавцем вбивства, керуЇтьс¤ корисливим, а виконавець Ч ¤кимись ≥ншими мотивами, д≥њ замовника треба розц≥нювати ¤к орган≥зац≥ю чи п≥дбурюванн¤ до вбивства з корисливих мотив≥в ≥ вбивства на замовленн¤. ƒ≥њ ж виконавц¤ при цьому квал≥ф≥куютьс¤ лише ¤к вбивство на замовленн¤. ѕри вчиненн≥ будь-¤кого умисного вбивства у сп≥вучаст≥ така квал≥ф≥куюча ознака, ¤к вбивство, вчинене особою, ¤ка ран≥ше вчинила умисне вбивство, повинна враховуватись при квал≥ф≥кац≥њ д≥й т≥льки тих сп≥вучасник≥в, ¤ких ц¤ ознака стосуЇтьс¤ безпосередньо. якщо крад≥жка була вчинена особою, ¤ка ран≥ше вчинила крад≥жку чи будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених статт¤ми 185-187, 189-191, 262, а спри¤в њй у цьому пособник, ¤кий вперше вчинив злочин, то виконавець в≥дпов≥датиме за ч. 2 ст. 185, а пособник Ч за ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 185. «а умови розходженн¤ у зм≥ст≥ умислу сп≥вучасник≥в щодо ≥нших  обставин, ¤к≥ обт¤жують в≥дпов≥дальн≥сть ≥ передбачен≥ у статт¤х ќсобливоњ частини    ¤к ознаки злочину, що впливають на квал≥ф≥кац≥ю д≥й виконавц¤, вони ставл¤тьс¤ у вину лише сп≥вучаснику, ¤кий усв≥домлював ц≥ обставини. “ак, квал≥ф≥куюч≥ ознаки, ¤к≥ характеризують п≥двищену сусп≥льну небезпеку одержанн¤ чи даванн¤ хабара (вимаганн¤, великий або особливо великий розм≥р, в≥дпов≥дальне чи особливо в≥дпов≥дальне становище службовоњ особи, ¤ка одержала хабар), треба ≥нкрим≥нувати у вину й ≥ншим сп≥вучасникам, ¤кщо ц≥ обставини охоплювалис¤ њхн≥м умислом.

—п≥вучасники несуть в≥дпов≥дальн≥сть лише за д≥¤нн¤, вчинен≥ в межах згоди (домовленост≥), що в≥дбулас¤ м≥ж ними. ¬≥дхиленн¤ в≥д такоњ домовленост≥ може призвести до ситуац≥њ за ¤коњ вчинене виконавцем не п≥дпадаЇ п≥д ознаки сп≥вучаст≥. …детьс¤ про ексцес виконавц¤, тобто вчиненн¤ ним д≥¤нн¤, ¤ке не охоплюЇтьс¤ умислом ≥нших сп≥вучасник≥в. ќск≥льки у такому випадку м≥ж виконавцем та ≥ншими сп≥вучасниками в≥дсутн≥й субТЇктивний звТ¤зок (Їдн≥сть умислу) стосовно вчиненого, в≥дпов≥дальн≥сть за цей злочин несе т≥льки його виконавець. ≤нш≥ сп≥вучасники повинн≥ в≥дпов≥дати лише за злочини, вчинен≥ виконавцем у межах домовленост≥ з ними. “ака правова оц≥нка д≥й сп≥вучасник≥в при ексцес≥ виконавц¤ характерна дл¤ сп≥вучаст≥ ¤к у форм≥ сп≥ввиконавства, так ≥з розпод≥лом ролей. “ак, ¤кщо група ос≥б за попередн≥м зговором мала нам≥р вчинити крад≥жку чи граб≥ж, а один ≥з ≤≥ учасник≥в застосував насильство, небезпечне дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, то його д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к розб≥й, а д≥њ ≥нших ос≥бЧв≥дпов≥дно ¤к Хкрад≥жку чи граб≥ж за умови, що вони безпосередньо не спри¤ли застосуванню насильства або не скористалис¤ ним дл¤ заволод≥нн¤ майном потерп≥лого.

5. ѕоложенн¤ ч. 4 ст. 29, в≥дпов≥дно до ¤коњ у раз≥ вчиненн¤ виконавцем незак≥нченого злочину ≥нш≥ сп≥вучасники п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за сп≥вучасть у незйк≥нчежшу злочин≥, обумовлюЇтьс¤ звТ¤зком ≥нших сп≥вучасник≥в ≥з вчинюваним злочином через д≥њ (безд≥¤льн≥сть) виконавц¤, а отже залежн≥стю правовоњ оц≥нки д≥й орган≥затора, п≥дбурювала ≥ пособника в≥д д≥й виконавц¤ ≥ в≥дображаЇ принцип, за ¤кого меж≥ в≥дпов≥дальност≥ сп≥вучасник≥в за ≥нших р≥вних умов не можуть бути ширшими в≥д меж в≥дпов≥дальност≥ виконавц¤. ¬оно поширюЇтьс¤ на випадки зак≥нченн¤ злочинноњ д≥¤льност≥ виконавц¤ на стад≥¤х ¤к готуванн¤ до злочину, так ≥ замаху на злочин.

ѕостанова ѕ¬— є 12 в≥д 25 грудн¤ 1992 р. Уѕро судову практику в справах про корислив≥ злочини проти приватноњ власност≥ (п. п. 25, 33).

ѕостанова ѕ¬— є 1 в≥д 1 кв≥тн¤ 1994 р. Уѕро судову практику в справах про злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ людиниФ (п. п. 5, /7-3, 18).

ѕостанова ѕ¬— є 12 в≥д 7 жовтн¤ 1994 р. ѕро судову практику в справах про хабарництвоФ (п. 21).  

 

—татт¤ 30.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть орган≥затор≥в та учасник≥в орган≥зованоњ групи ≥ злочинноњ орган≥зац≥њ

1.  ќрган≥затор орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за вс≥ злочини, вчинен≥ орган≥зованою групою чи злочинною орган≥зац≥Їю, ¤кщо вони охоплювалис¤ його умислом.

2. ≤нш≥ учасники орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за злочини, у п≥дготовц≥ або вчиненн≥ ¤ких вони брали участь, незалежно в≥д т≥Їњ рол≥, ¤ку виконував у злочин≥ кожен ≥з них.

1. ѕравила квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нь учасник≥в орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ залежать в≥д виду сп≥вучасника Ч Ї в≥н орган≥затором чи ≥ншим учасником таких обТЇднань.

2. ¬≥дпов≥дно до закону (ч. 1 ст. «ќ) орган≥затор орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥даль-

н≥сть за вс≥ злочини, вчинен≥ орган≥зованою групою чи злочинною орган≥зац≥Їю, ¤кщо вони охоплювались його умислом. “акими, що вчинен≥ орган≥зованою групою або злочинною орган≥зац≥Їю, сл≥д визнавати злочини, вчиненн¤ ¤ких зд≥йснювалось ус≥ма чи частиною член≥в таких обТЇднань або хоча б одним ≥з них.

ќбТЇктивним критер≥Їм ≥нкрим≥нуванн¤ орган≥затору злочин≥в, вчинених членами вказаних групи або орган≥зац≥њ, виступаЇ те, що ц≥ злочини Ї зрештою насл≥дком ≥ його д≥¤льност≥ щодо орган≥зац≥њ цих злочинних обТЇднань, кер≥вництва ними чи забезпеченн¤ њхньоњ злочинноњ д≥¤льност≥.

—убТЇктивним критер≥Їм ≥нкрим≥нуванн¤ Ї усв≥домленн¤ орган≥затором злочинного характеру д≥¤льност≥ член≥в таких обТЇднань ≥ бажанн¤ чи св≥доме допущенн¤ того, щоб така д≥¤льн≥сть ними була зд≥йснена. “обто стосовно вчинюваних членами вказаних груп та орган≥зац≥й злочин≥в умисел орган≥затора може бути пр¤мим або непр¤мим. ¬ажливо, щоб при цьому був в≥дсутн≥й ексцес виконавц¤, при ¤кому вчинене ним виходить за рамки умислу орган≥затора групи чи орган≥зац≥њ.

3. Ќа в≥дм≥ну в≥д орган≥затора ≥нш≥ учасники орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ не несуть в≥дпов≥дальност≥ за вс≥ злочини, вчинен≥ такими обТЇднанн¤ми, нав≥ть за умови, що вони усв≥домлювали факт њх вчиненн¤. ¬они п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ лише за злочини, у п≥дготовц≥ або вчиненн≥ ¤ких вони брали участь, незалежно в≥д т≥Їњ рол≥, ¤ку виконував у злочин≥ кожен з них. ” цьому ви¤вл¤Їтьс¤ принцип ≥ндив≥дуальноњ в≥дпов≥дальност≥.

4. ƒ≥¤нн¤ орган≥затора, а також ≥нших учасник≥в орган≥зованоњ групи у випадках, коли така група передбачена в закон≥ ¤к ознака конкретного злочину, Ссл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною статтею (частиною статт≥) ќсобливоњ частини    без посиланн¤ на ст. 27. «а таких обставин ц≥ особи визнаютьс¤ виконавц¤ми в≥дпов≥дного злочину. «а таким правилом правова оц≥нка вчиненого орган≥затором та ≥ншими учасниками зд≥йснюЇтьс¤ ≥ тод≥, коли орган≥зац≥¤, керуванн¤ орган≥зованою групою чи злочинною орган≥зац≥Їю, участь у них або у вчинюваних ними злочинах утворюЇ самост≥йний склад злочину, у т. ч. квал≥ф≥кований (див. ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ст. 257, ч. 4 ст. 258, ч. ч. 1-5 ст. 260, ч. 4 ст. 303, ст. 392).

5. —творенн¤ орган≥зованоњ групи у випадках, не передбачених статт¤ми ќсобливоњ частини   , т¤гне крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за готуванн¤ до тих злочин≥в, дл¤ вчиненн¤ ¤ких вона була створена.

 

—татт¤ 31.    ƒобров≥льна в≥дмова сп≥вучасник≥в

1. ” раз≥ добров≥льноњ в≥дмови в≥д вчиненн¤ злочину виконавець (сп≥ввиконавець) не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за на¤вност≥ умов, передбачених статтею 17 цього  одексу. ” цьому випадку ≥нш≥ сп≥вучасники п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за готуванн¤ до того злочину або замах на той злочин, в≥д вчиненн¤ ¤кого добров≥льно в≥дмовивс¤ виконавець.

2. Ќе п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ при добров≥льн≥й в≥дмов≥ орган≥затор, п≥дбурювач чи пособник, ¤кщо вони в≥двернули вчиненн¤ злочину або своЇчасно пов≥домили в≥дпов≥дн≥ органи державноњ влади про злочин, що готуЇтьс¤ або вчин¤Їтьс¤. ƒобров≥льною в≥дмовою пособника е також ненаданн¤ ним засоб≥в чи знар¤дь вчиненн¤ злочину або неусуненн¤ перешкод вчиненню злочину.

3. ” раз≥ добров≥льноњ в≥дмови будь-кого ≤з сп≥вучасник≥в виконавець п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за готуванн¤ до злочину або за замах на злочин, залежно в≥д того, на ¤к≥й ≥з цих стад≥й його д≥¤нн¤ було припинено.

1. ќсобливост≥ добров≥льноњ в≥дмови (про њњ пон¤тт¤ див. ст. 17 та коментар до нењ) сп≥вучасник≥в обумовлен≥ фактом сп≥льного вчиненн¤ злочину, а специф≥ка правовоњ оц≥нки њхн≥х д≥й за обставин добров≥льноњ в≥дмови визначаЇтьс¤ характером ≥ ступенем участ≥ кожного з них у злочин≥, що готуЇтьс¤ чи вчин¤Їтьс¤. ”мови зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ виконавц¤ за таких обставин ≥стотно в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д умов такого зв≥льненн¤ ≥нших сп≥вучасник≥в Ч орган≥затора, п≥дбурювача, пособника. ѕри цьому добров≥льна в≥дмова одних сп≥вучасник≥в маЇ певне юридичне значенн¤ дл¤ оц≥нки д≥й ≥нших. “ак, добров≥льна в≥дмова виконавц¤ не зв≥льн¤Ї в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ орган≥затора, п≥дбурювача, пособника, а добров≥льна в≥дмова останн≥х, у свою чергу, не Ї п≥дставою дл¤ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ виконавц¤. ” раз≥ добров≥льноњ в≥дмови виконавц¤ ≥нш≥ сп≥вучасники п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за готуванн¤ або замах на той злочин, в≥д вчиненн¤ ¤кого добров≥льно в≥дмовивс¤ виконавець (ч. 1 ст. 31). ” раз≥ добров≥льноњ в≥дмови будь-кого ≥з сп≥вучасник≥в виконавець п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ за готуванн¤ до злочину або замах на злочин залежно в≥д того, на ¤к≥й ≥з цих стад≥й його д≥¤нн¤ було припинено (ч. « ст. 31).

2. ”мови, за ¤ких виконавець (сп≥ввиконавець) не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ при добров≥льн≥й в≥дмов≥, аналог≥чн≥ сформульованим у ст. 17.

3. ¬имоги, ¤к≥ закон висуваЇ до добров≥льноњ в≥дмови орган≥затора, п≥дбурювача чи пособника, Ї б≥льш жорсткими. “ак≥ сп≥вучасники не п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ при добров≥льн≥й в≥дмов≥, ¤кщо вони виконали одну з двох умов: 1) в≥двернули вчиненн¤ злочину; 2) своЇчасно пов≥домили в≥дпов≥дн≥ органи державноњ влади про злочин, що готуЇтьс¤ або вчин¤Їтьс¤.

¬≥дверненн¤ вчиненн¤ злочину означаЇ недопущенн¤ орган≥затором, п≥дбурювачем чи пособником вчиненн¤ злочину виконавцем взагал≥ (в≥дверненн¤ на стад≥њ готуванн¤) або недопущенн¤ ними доведенн¤ злочину виконавцем до к≥нц¤ (в≥дверненн¤ на стад≥њ замаху). ¬оно може бути зд≥йснене шл¤хом умовл¤нн¤, псих≥чного чи ф≥зичного примусу, попередженн¤ потерп≥лого, нейтрал≥зац≥њ засоб≥в злочину чи приведенн¤ у непридатн≥сть знар¤дд¤ злочину та ≥нших д≥й, ¤к≥ не дали змогу виконавцю реал≥зувати злочинний нам≥р.

якщо вжитими орган≥затором, п≥дбурювачем чи пособником заходами не вдалос¤ в≥двернути вчиненн¤ злочину виконавцем, то зазначен≥ особи п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ ¤к сп≥вучасники вчиненого виконавцем злочину. ‘акт вжитт¤ ними певних заход≥в може бути врахований судом при призначенн≥ покаранн¤ (ч. 2 ст. 66).

ѕов≥домленн¤ про злочин передбачаЇ ≥нформуванн¤ про м≥сце, час, спос≥б вчиненн¤ злочину, причетних до нього ос≥б, особист≥сть потерп≥лого та ≥нш≥ обставини, ¤к≥ мають ≥стотне значенн¤ дл¤ його в≥дверненн¤. ¬оно маЇ бути своЇчасним ≥ зроблене в≥дпов≥дним державним органам. —воЇчасн≥сть такого пов≥домленн¤ визначаЇтьс¤ у кожному конкретному випадку, але за будь-¤ких обставин воно маЇ бути зроблене так, щоб у в≥дпов≥дних державних орган≥в залишалас¤ реальна можлив≥сть припинити вчиненн¤ злочину, не допустити настанн¤ злочинного результату (затримати виконавц¤, забезпечити безпеку потерп≥лого, вилучити знар¤дд¤ ≥ засоби вчиненн¤ злочину тощо).

¬≥дпов≥дними органами державноњ влади, до ¤ких мають звернутис¤ сп≥вучасники з пов≥домленн¤м про злочин, що готуЇтьс¤ або вчин¤Їтьс¤, Ї державн≥ органи, до компетенц≥њ ¤ких в≥днесено обовТ¤зок попереджувати ≥ припин¤ти злочини. “акими органами Ї органи д≥знанн¤, досудового сл≥дства, п≥дрозд≥ли, ¤к≥ зд≥йснюють опе-ративно-розшукову д≥¤льн≥сть, прокуратура ≥ суд.

«акон не висуваЇ вимог щодо форми ≥ способу пов≥домленн¤ сп≥вучасником в≥дпов≥дного органу державноњ влади про злочин, що готуЇтьс¤ або вчин¤Їтьс¤. “аке пов≥домленн¤ може бути усним чи письмовим, зробленим особисто або через посередник≥в, безпосередньо кер≥вников≥ зазначеного органу чи представнику цього органу, ¤кий перебуваЇ при виконанн≥ службових обовТ¤зк≥в (черговому по в≥дд≥лу м≥л≥ц≥њ, д≥льничному ≥нспектору м≥л≥ц≥њ, сл≥дчому податковоњ м≥л≥ц≥њ, оперуповноваженому —Ѕ тощо).

” раз≥, ¤кщо сп≥вучасник звертаЇтьс¤ ≥з зазначеним пов≥домленн¤м до ≥нших орган≥в державноњ влади, кр≥м тих, до обовТ¤зку ¤ких входить попередженн¤ -≥ припиненн¤ злочин≥в, або до орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, обТЇднань громад¤н тощо, таке пов≥домленн¤ маЇ юридичне значенн¤, передбачене ч. 2 ст. 31, лише у раз≥, ¤кщо в≥дпов≥дн≥ службов≥ особи перел≥чених орган≥в, установ ≥ орган≥зац≥й виконували роль посередник≥в у пов≥домленн≥ про злочин належним органам ≥ при цьому не була порушена вимога щодо своЇчасност≥ пов≥домленн¤ про злочин, що готуЇтьс¤ або вчин¤Їтьс¤.

якщо зверненн¤ орган≥затора, п≥дбурювача чи пособника до в≥дпов≥дних орган≥в державноњ влади з пов≥домленн¤м про злочин, що готуЇтьс¤ або вчин¤Їтьс¤, не було своЇчасним, воно не зв≥льн¤Ї њх в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, але може бути визнане судом обставиною, що помТ¤кшуЇ покаранн¤ (див. п. 1 ч. 1 ≥ ч. 2 ст. 66).

4.  ќсоблив≥стю добров≥льноњ в≥дмови пособника е те, що вона може про¤вл¤тис¤ не лише в активн≥й, а й у пасивн≥й його повед≥нц≥: у ненаданн≥ ним засоб≥в чи знар¤дь вчиненн¤ злочину або неусуненн≥ перешкод вчиненню злочину. ¬≥дмовл¤ючись в≥д вчиненн¤ певних д≥й, пособник тим самим не спри¤Ї вчиненню злочину виконавцем ≥ цим уникаЇ сп≥льноњ з ≥ншими сп≥вучасниками (насамперед, з виконавцем) д≥¤льност≥.

 ѕ  (ст. ст. 97, 101, 102Ч106, 112Ч115, 227).

«акон ”крањни Сѕро оперативно-розщукову д≥¤льн≥стьФ в≥д 18 лютого 1992 р. (ст.,ст. 1,5,8, 9).

 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]