Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л II «ј ќЌ ѕ–ќ  –»ћ≤ЌјЋ№Ќ” ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќ≤—“№

—татт¤ 7. „инн≥сть закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть щодо злочин≥в, вчинених громад¤нами ”крањни або особами без громад¤нства за межами ”крањни

≤. √ромад¤ни ”крањни та особи без громад¤нства, що пост≥йно проживають в ”крањн≥, ¤к≥ вчинили злочини за ¬ межами, п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за цим  одексом, ¤кщо ≥нше не передбачено м≥жнародними договорами ”крањни, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни.

2. якщо особи, зазначен≥ у частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, за вчинен≥ злочини зазнали крим≥нального покаранн¤ за межами ”крањни, вони не можуть бути прит¤гнен≥ в ”крањн≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥ злочини.

1. ” ч. 1 ст. 7 ≥ в ст. 8 визначено такий принцип д≥њ крим≥нального закону у простор≥, ¤к принцип громад¤нства. ¬≥дпов≥дно до цього принципу:

1)            громад¤ни ”крањни та особи без громад¤нства, ¤к≥ пост≥йно проживають в ”крањн≥, у раз≥ вчиненн¤ ними злочину за њњ межами, п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за    ”крањни ¤к правило, тобто ¤кщо ≥нше не передбачено в≥дпов≥дними м≥жнародними договорами ”крањни;

2)            ≥ноземц≥ та особи без громад¤нства, ¤к≥ не проживають пост≥йно в ”крањн≥ ≥ вчинили злочини за п межами, п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за    ”крањни ¤к вин¤ток, тобто лише у випадках, коли це пр¤мо передбачено м≥жнародними договорами ”крањни або коли вчинений ними злочин, передбачений    ”крањни, Ї особливо т¤жким злочином проти прав ≥ свобод громад¤н ”крањни або ≥нтерес≥в ”крањни.

ѕринцип громад¤нства маЇ значенн¤ дл¤ застосуванн¤    ”крањни у випадках вчиненн¤ злочин≥в за межами ”крањни, коли на момент ви¤вленн¤ злочину чи встановленн¤ винного останн≥й знаходивс¤ на територ≥њ ”крањни або був виданий њй.

2.                √ромад¤нин ”крањни Ч це особа, ¤ка набула громад¤нства ”крањни у пор¤дку, передбаченому законами ”крањни ≥ м≥жнародними договорами ”крањни. ¬ин¤тковий перел≥к ос≥б, ¤к≥ належать до громад¤н ”крањни, визначено у «акон≥ ”крањни Уѕро громад¤нство ”крањниФ.  р≥м того, зг≥дно з цим «аконом, ¤кщо м≥жнародним договором ”крањни встановлено ≥нш≥ правила щодо визнанн¤ певних ос≥б громад¤нами ”крањни, застосовуютьс¤ правила м≥жнародного договору, згода на обовТ¤зков≥сть ¤кого надана ¬ерховною –адою ”крањни. ƒокументами, ¤к≥ п≥дтверджують громад¤нство ”крањни, Ї паспорт громад¤нина ”крањни св≥доцтво про належн≥сть до громад¤нства ”крањни, паспорт громад¤нина ”крањни дл¤ вињзду за кордон, тимчасове посв≥дченн¤ громад¤нина ”крањни, проњзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посв≥дченн¤ особи мор¤ка, посв≥дченн¤ члена ек≥пажу, посв≥дченн¤ особи на поверненн¤ в ”крањну.

«аконодавство ”крањни не визнаЇ подв≥йного громад¤нства. ¬одночас, так≥ факти можуть мати м≥сце у випадках, коли ≥нша держава не визнаЇ своњм обовТ¤зком пов≥домл¤ти ”крањну про наданн¤ свого громад¤нства т≥й чи ≥нш≥й особ≥. якщо п≥д час провадженн¤ крим≥нальноњ справи встановлено, що особа маЇ, кр≥м украњнського, ще й громад¤нство ≥ншоњ держави, сл≥д виходити ≥з того, що набутт¤ нею ≥ноземного громад¤нства виключаЇ њњ ≥з числа громад¤н ”крањни (принцип Їдиного громад¤нства).

ќсобою без громад¤нства , що проживаЇ пост≥йно в ”крањн≥, Ї особа, ¤ку жодна ≥з держав в≥дпов≥дно до свого законодавства не вважаЇ своњм громад¤нином ≥ ¤ка маЇ пост≥йне м≥сце проживанн¤ на територ≥њ ”крањни на п≥дстав≥ украњнських документ≥в Ч посв≥дки на пост≥йне проживанн¤. ÷е може бути особа, ¤ка перебуваЇ на територ≥њ ”крањни ¤к ≥мм≥грант, прибула на навчанн¤ на терм≥н д≥њ угоди про навчанн¤ тощо.

3.                ¬ипадками, коли громад¤ни ”крањни, в≥дпов≥дно до њњ м≥жнародних договор≥в, не п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за    ”крањни у раз≥ вчиненн¤ ними злочину за њњ межами ( принцип покровитель-ства) Ї, наприклад, в≥дпов≥дн≥ положенн¤ ”годи м≥ж ”крањною та –еспубл≥кою ѕольща у справ≥ створенн¤ сп≥льноњ в≥йськовоњ частини дл¤ участ≥ в м≥жнародних миротворчих ≥ гуман≥тарних операц≥¤х п& ег≥дою м≥жнародних орган≥зац≥й. «г≥дно з ц≥Їю ”годою украњнськ≥ в≥йськовослужбовц≥ сп≥льного украњно-польського миротворчого батальйону у раз≥ вчиненн¤ ними злочину на територ≥њ ѕольщ≥ несуть крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть не за    ”крањни, а за    ѕольщ≥, ¤кщо злочин не повТ¤заний з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в, або, хоча й повТ¤заний з виконанн¤м таких обовТ¤зк≥в, але не спр¤мований виключно проти майна, безпеки ”крањни або виключно проти особи, майна ≥ншого члена «бройних —ил ”крањни або цив≥льного персоналу ”крањни.

4.                ѕоложенн¤ ч. 2 ст. 7 в≥дтворюЇ правовий принцип  - Уодна д≥¤ дв≥ч≥ не караЇтьс¤Ф, ¤кий випливаЇ ≥з п. 7 ст. 14 ћ≥жнародного пакту про громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права, де зазначено, що н≥хто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за ¤кий в≥н уже був остаточно засуджений або виправданий в≥дпов≥дно до закону, ≥ ст. 61  онституц≥њ ”крањни, зг≥дно з ¤кою н≥хто не може бути дв≥ч≥ прит¤гнений до юридичноњ в≥дпов≥дальност≥, одного виду за одне й те саме правопорушенн¤. ” ст. ст. 35 Ч 37 ™вропейськоњ конвенц≥њ про передачу провадженн¤ у крим≥нальних справах цей принцип визначений дещо вужче.  р≥м того, п. п. 2 ≥ « ст. 35  онвенц≥њ визначають випадки, коли ƒогов≥рна ƒержава не зобовТ¤зана визнавати принцип Уодна д≥¤ дв≥ч≥ не караЇтьс¤Ф.

„. 2 ст. 7 виключаЇ можлив≥сть невизнанн¤ в ”крањн≥ вказаного принципу ≥ надаЇ можлив≥сть, пр¤мо дозволену ст. 37 ц≥Їњ  онвенц≥њ, дл¤ найб≥льш широкого його тлумаченн¤: громад¤ни ”крањни, особи без громад¤нства, що пост≥йно проживають в ”крањн≥, ¤к≥ за вчинен≥ злочини зазнали покаранн¤ за межами ”крањни, не можуть бути прит¤гнен≥ в ”крањн≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥ злочини у будь-¤кому раз≥.

ѕроте закон не встановлюЇ жодних перепон дл¤ того, щоб: а) прит¤гнути особу в ”крањн≥ до ≥ншоњ, кр≥м крим≥нальноњ, в≥дпов≥дальност≥. Ќаприклад, за вчиненн¤ розбою особа може бути прит¤гнена до крим≥нальноњ ≥ цив≥льно-правовоњ в≥дпов≥дальност≥, за викраденн¤ шл¤хом розтрати Ч до крим≥нальноњ, дисципл≥нарноњ ≥ матер≥альноњ або цив≥льно-правовоњ в≥дпов≥дальност≥ тощо; б) два чи б≥льше рази прит¤гнути особу до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ нею двох чи б≥льше злочин≥в, незалежно в≥д того, на територ≥њ ”крањни чи за њњ межами вони були вчинен≥.

ѕ≥д особами, ¤к≥ зазнали покаранн¤, у ч. 2 ст. 7 сл≥д розум≥ти ос≥б, ¤к≥ в≥дпов≥дним судовим р≥шенн¤м були засуджен≥ з призначенн¤м њм покаранн¤. ” межах д≥њ ™вропейськоњ конвенц≥њ про передачу провадженн¤ у крим≥нальних справах до вказаних ос≥б належать також особи, ¤к≥ були засуджен≥ без призначенн¤ њм покаранн¤, щодо ¤ких було винесено р≥шенн¤ про застосуванн¤ до них примусових заход≥в медичного чи виховного характеру, а так само особи, ¤к≥ були виправдан≥ або зв≥льнен≥ судом в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ќсобами, ¤к≥ зазнали покаранн¤, в≥дпов≥дно до вказаноњ вище  онвенц≥њ не Ї особи, щодо ¤ких р≥шенн¤ про зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ було прийн¤то органом д≥знанн¤, сл≥дчим або прокурором.

” звТ¤зку з р≥зним визначенн¤м складу злочину у крим≥нальному законодавств≥ р≥зних крањн може постати проблема встановленн¤ факту, зазнала особа покаранн¤ за цей самий злочин або за ≥нший. ” таких випадках сл≥д визначити, наск≥льки точну юридичну оц≥нку отримало фактично вчинене особою д≥¤нн¤. якщо, наприклад, особа вчинила умисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, що пот¤гло смерть потерп≥лого, але зазнала покаранн¤ за межами ”крањни лише за вчиненн¤ умисного т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, це не виключаЇ можливост≥ прит¤гненн¤ њњ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за    ”крањни за вчинене д≥¤нн¤ з урахуванн¤м його фактичних насл≥дк≥в. “е саме стосуЇтьс¤ ≥ випадк≥в, коли особа за межами ”крањни зазнала ст¤гненн¤ за д≥¤нн¤, ¤ке за законодавством в≥дпов≥дноњ держави визнаЇтьс¤ адм≥н≥стративним порушенн¤м, а за законодавством ”крањни Ч злочином.

 онституц≥¤ ”крањни (ст. ст. 4, 9, 25, 26, 61).

ћ≥жнародний пакт про громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права в≥д 16 грудн¤ ≤”№№ р. –атиф≥кований ”крањною 19жовтн¤ 1973 р. (п. 7ст. 14).

™вропейська конвенц≥¤ про передачу провадженн¤ у крим≥нальних справах в≥д 15травн¤ 1972р. ”крањна приЇдналась до  онвенц≥њ 22 вересн¤ 1995р. ст. ст. 35-37).

”года м≥ж ”крањною та –еспубл≥кою ѕольща у справ≥ створенн¤ сп≥льноњ в≥йськовоњ частини дл¤ участ≥ в м≥жнародних миротворчих ≥ гуман≥тарних операц≥¤х п≥д ег≥дою м≥жнародних орган≥зац≥й в≥д 26 листопада 1997 р. –атиф≥кована ”крањною 6 кв≥тн¤ 2000 р.

«акон ”крањни Уѕро громад¤нство ”крањниФ у редакц≥њ в≥д 18 с≥чн¤ 2001 р: (ст. ст. 1Ч5).

—татт¤ 8. „инн≥сть закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть щодо злочин≥в, вчинених ≥ноземц¤ми або особами без громад¤нства за межами ”крањни

≤ноземц≥ або особи без громад¤нства, що не проживають пост≥йно в ”крањн≥, ¤к≥ вчинили злочини за ѕ межами, п≥дл¤гають в ”крањн≥ в≥дпов≥дальност≥ за цим  одексом у випадках, передбачених м≥жнародними договорами або ¤кщо вони вчинили передбачен≥ цим  одексом особливо т¤жк≥ злочини проти прав ≥ свобод-громад¤н ”крањни або ≥нтерес≥в ”крањни.

1.                ≤ноземцем визнаЇтьс¤ особа, ¤ка не належить до громад¤нства ”крањни ≥ Ї громад¤нином (чи п≥дданим) ≥ншоњ держави чи держав. ≤ноземцем треба визнавати ≥ колишнього громад¤нина ”крањни, громад¤нство ¤кого було припинено внасл≥док виходу з громад¤нства ”крањни, втрати громад¤нства ”крањни або за ≥ншими п≥дставами, передбаченими м≥жнародними договорами ”крањни.

ќсобою без громад¤нства, що не проживаЇ пост≥йно в ”крапи, Ї особа, ¤ку жодна ≥з держав не вважаЇ своњм громад¤нином ≥ ¤ка при цьому перебуваЇ на територ≥њ ”крањни тимчасово, без отриманн¤ посв≥дки на пост≥йне проживанн¤ (транзитом, ¤к турист, з метою тимчасового працевлаштуванн¤ тощо), або взагал≥ н≥коли не перебувала в ”крањн≥

2. «г≥дно з реальн≥ш принципом д≥њ закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, встановленим у ст. 8, вказан≥ особи, ¤к≥ вчинили злочини, передбачен≥    ”крањни, за њњ межами, п≥дл¤гають в ”крањн≥ в≥дпов≥дальност≥ за    ”крањни лише у випадках, коли: 1) це пр¤мо передбачено м≥жнародними договорами; 2) вчинен≥ ними злочини Ї особливо т¤жкими ≥ спр¤мованими проти прав ≥ свобод громад¤н ”крањни або проти ≥нтерес≥в ”крањни.

3. ѕ≥д випадками, передбаченими м≥жнародними договорами, розум≥Їтьс¤ те, що: а) вчинен≥ злочини належать до м≥жнародних злочин≥в або злочин≥в м≥жнародного характеру; б) в≥дпов≥дно до м≥жнародних договор≥в ”крањни ≥ноземець або особа без громад¤нства, ¤ка не проживаЇ пост≥йно в ”крањн≥, котр≥ вчинили вказан≥ злочини, не користуютьс¤ ≥мун≥тетом в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ можуть бути видан≥ ”крањн≥.

ћ≥жнародними злочинами та злочинами м≥жнародного характеру Ї злочини, щодо ¤ких м≥жнародними договорами, учасницею ¤ких Ї ”крањна, передбачена ун≥версальна (тобто така, що не залежить в≥д м≥сц¤ вчиненн¤ злочину ≥ громад¤нства винноњ особи) юрисдикц≥¤. ƒо них можна в≥днести геноцид, торг≥влю людьми, де¤к≥ злочини, повТ¤зан≥ з незаконним об≥гом наркотичних засоб≥в ≥ психотропних речовин, захопленн¤ заручник≥в, угон пов≥тр¤них суден, п≥ратство, фальшивомонетництво, злочини проти ос≥б, ¤к≥ користуютьс¤ м≥жнародним захистом, тощо.

ѕро перел≥к ос≥б, ¤к≥ користуютьс¤ ≥мун≥тетом в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, див. коментар до ст. 6, а про видачу особи, ¤ка обвинувачуЇтьс¤ у вчиненн≥ злочину, Ч коментар до ст. 10.

 р≥м того, хоча це ≥ не зазначено у ст. 8, але випливаЇ ≥з п. 7 ст, 14 ћ≥жнародного пакту про громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права ≥ ст. ст. 35Ч37 ™вропейськоњ конвенц≥њ про передачу провадженн¤ у крим≥нальних справах, на ≥ноземц≥в та ос≥б без громад¤нства, ¤к≥ не проживають пост≥йно в ”крањн≥, також поширюЇтьс¤ принцип пе №≥з ≥п ≥йет, ≥ вони не можуть п≥дл¤гати в ”крањн≥ в≥дпов≥дальност≥ за    ”крањни у раз≥ вчиненн¤ ними за й межами передбаченого    ”крањни, скаж≥мо, м≥жнародного злочину або особливо т¤жкого злочину проти ≥нтерес≥в ”крањни, ¤кщо за цей злочин вони вже були засуджен≥ або виправдан≥.в≥дпов≥дно до закону.

4.                ќсобливо т¤жким у контекст≥ ст. 8 Ї злочин, ¤кий визнаЇтьс¤ таким    ”крањни, а не крим≥нальним законом ≥ншоњ крањни. ѕро пон¤тт¤ особливо т¤жкого злочину див. коментар до ст. 12.

5. ѕон¤тт¤ Узлочин проти прав ≥ свобод громад¤н ”крањни або ≥нтерес≥в ”крањниФ Ї оц≥ночним ≥ маЇ визначатис¤ з урахуванн¤м , ус≥х конкретних обставин справи. ѕроте основним критер≥Їм в≥днесенн¤ злочин≥в до ц≥Їњ категор≥њ Ї загальний, родовий ≥ безпосередн≥й обТЇкти, а при визначенн≥ злочин≥в проти прав ≥ свобод громад¤н ”крањни Ч також на¤вн≥сть в≥дпов≥дного потерп≥лого.

«окрема, злочинами проти прав ≥ свобод громад¤н ”крањни сл≥д визнавати передбачен≥    ”крањни злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи, проти вол≥, чест≥ та г≥дност≥ особи, проти статевоњ свободи та статевоњ недоторканност≥ особи, а також де¤к≥ злочини проти конституц≥йних, трудових та ≥нших особистих прав громад¤н, проти власност≥ та де¤к≥ ≥нш≥. «лочинами проти ≥нтерес≥в ”крањни у конкретн≥й ситуац≥њ можуть бути визнан≥ злочини проти основ нац≥ональноњ безпеки ”крањни, де¤к≥ злочини проти довк≥лл¤, проти громадськоњ безпеки, проти авторитету орган≥в державноњ влади, орган≥в самовр¤дуванн¤ та обТЇднань громад¤н, проти миру, безпеки людства та м≥жнародного правопор¤дку, злочини у сфер≥ охорони державноњ таЇмниц≥, недоторканност≥ державних кордон≥в, забезпеченн¤ призову та моб≥л≥зац≥њ тощо. —еред вказаних двох категор≥й злочин≥в особливо т¤жкими в≥дпов≥дно до    Ї злочини, передбачен≥ зокрема ч. « ст. 110, ч. 1 ст. 111, ст. 112, ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 114, ч. ч. 1 ≥ 2 ст. 115, ч. 2 ст. 147, ч. ч. 2 ≥ 3 ст. 149, ч. ч. « ≥ 4 ст. 152, ч. њст. 153, ч. « ст. 157, ч. 5 ст. 185.

™вропейська конвенц≥¤ про видачу правопорушник≥в в≥д ≤«грудн¤ 1957р. –атиф≥кована ¬ерховною –адою ”крањни 16 с≥чн¤ 1998р. (ст. сю. 19, 35Ч37).

ƒодатковий протокол до ™вропейськоњ конвенц≥њ про видачу правопорушник≥в в≥д 15 жовтн¤ 1975 р. –атиф≥кований ¬ерховною –адою ”крањни 16 с≥чн¤ 1998р.

ƒругий додатковий протокол до ™вропейськоњ конвенц≥њ про видачу правопорушник≥в в≥д 17 березн¤ 1978 р. –атиф≥кований ¬ерховною –адою ”крањни 16 с≥чн¤ 1998 р.

ƒогов≥р м≥ж ”крањною ≥  итайською Ќародною –еспубл≥кою про екстрадиц≥ю в≥д ёгрудн¤ 1998р. –атиф≥кований ¬ерховною –адою ”крањни 21 жовтн¤ 1999р.

«акон ”крањни Уѕро громад¤нство ”крањни У у редакц≥њ в≥д 18 с≥чн¤ 2001 р. (ст. 1).

«акон ”крањни Уѕро б≥женц≥вФ у редакц≥њ в≥д 21 червн¤ 2001 р.  

—татт¤ 9.     ѕравов≥ насл≥дки засудженн¤ особи за межами ”крањни

1.                ¬ирок суду ≥ноземноњ держави може бути врахований, ¤кщо громад¤нин ”крањни, ≥ноземець або особа без громад¤нства були засуджен≥ за злочин, вчинений за межами ”крањни, та знову вчинили злочин на територ≥њ ”крањни.

2.                ¬≥дпов≥дно до частини першоњ ц≥Їњ статт≥ рецидив злочин≥в, нев≥дбуте покаранн¤ або ≥нш≥ правов≥ насл≥дки вироку суду ≥ноземноњ держави враховуютьс¤ при квал≥ф≥кац≥њ нового злочину, призначенн≥ покаранн¤, зв≥льненн≥ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або покаранн¤.

1.            ” ч. 1 ст. 9 визначено сукупн≥сть умов, за ¤ких правов≥ насл≥дки вироку суду ≥ноземноњ держави можуть бути врахован≥ в ”крањн≥: 1) особою ран≥ше вчинено злочин за межами ”крањни; 2) за цей злочин вона засуджена судом ≥ноземноњ держави; 3) ц¤ особа вчинила новий злочин на територ≥њ ”крањни.

2.            ѕро пон¤тт¤ ран≥ше засудженоњ особи див. коментар до ст. ст. 88 Ч 91. ќсоба не вважаЇтьс¤ ран≥ше судимою, ¤кщо: суд (у т.ч. суд ≥ншоњ держави) визнав њњ винною без призначенн¤ покаранн¤; особа в≥дпов≥дно до законодавства ≥ноземноњ держави була зв≥льнена в≥д покаранн¤, у т.ч. через амн≥ст≥ю або помилуванн¤, чи в≥дбула покаранн¤ за д≥¤нн¤, злочинн≥сть ≥ каран≥сть ¤кого усунут≥ законом; судим≥сть була погашена чи зн¤та.

3.            —удом ≥ноземноњ держави Ї орган, що зд≥йснюЇ судову владу в ≥нш≥й, кр≥м ”крањна, суверенн≥й держав≥ зг≥дно з њњ законодавством. . ¬ирок суду Ч це р≥шенн¤ суду першоњ ≥нстанц≥њ про винн≥сть чи невинн≥сть в≥дданоњ до суду особи. ¬ирок також встановлюЇ м≥ру покаранн¤ винному та визначаЇ ≥нш≥ правов≥ насл≥дки визнанн¤ особи винною.

«азначене у ст. 9 не означаЇ можлив≥сть врахуванн¤ правових насл≥дк≥в вирок≥в, винесених ¬ерховним —удом чи в≥йськовими трибуналами колишнього —оюзу –—– ≥ судами союзних республ≥к, що входили до його складу, оск≥льки ц≥ суди не Ї судами ≥ноземноњ держави.

4.            «г≥дно з ч. 2 ст. 9 правов≥ насл≥дки вироку ≥ноземноњ держави Хвраховуютьс¤ при: а) квал≥ф≥кац≥њ нового злочину (наприклад, при квал≥ф≥кац≥њ за ч. 2 ст. 185 крад≥жки ¤к повторноњ, або при квал≥ф≥кац≥њ за ч. 2 ст. 133 зараженн¤ венеричною хворобою ¤к такого, що вчинене особою, ран≥ше судимою за цей злочин); б) призначенн≥ покаранн¤ (скаж≥мо, при призначенн≥ покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в (ст. 71) або ¤к обставина, що обт¤жуЇ покаранн¤ (ч. 1 ст. 67)); в) зв≥льненн≥ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ (особа, засуджена судом ≥ноземноњ держави, так само, ¤к ≥ особа, засуджена судом ”крањни, може бути зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за амн≥ст≥Їю чи помилуванн¤м або за ≥ншими п≥дставами, передбаченими   ); г) зв≥льненн≥ в≥д покаранн¤ (наприклад, при зв≥льненн≥ в≥д покаранн¤ за хворобою, ваг≥тних ж≥нок тощо).

5.            ѕравовими насл≥дками вироку ≥ноземноњ держави, ¤к≥ можуть бути врахован≥ в≥дпов≥дно до ст. 9, Ї зокрема рецидив злочин≥в, нев≥д-буте покаранн¤ та ≥н. ѕро пон¤тт¤ рецидиву злочин≥в ≥ нев≥дбутого покаранн¤ див. в≥дпов≥дно ст. 34 ≥ ст. ст. 71 ≥ 82 та коментар до них. ƒо ≥нших правових насл≥дк≥в вироку ≥ноземноњ держави можна в≥днести повторн≥сть ≥ сукупн≥сть злочин≥в, вид ≥ розм≥р призначеного покаранн¤, зарахуванн¤ у строк покаранн¤ всього пер≥оду, впродовж ¤кого засуджена особа фактично була позбавлена вол≥, порушенн¤ особою обовТ¤зк≥в, повТ¤заних з умовно-достроковим зв≥льненн¤м, тощо.

ѕроте вказан≥ правов≥ насл≥дки можуть ≥ не враховуватис¤. як випливаЇ ≥з «акону ”крањни Уѕро ратиф≥кац≥ю ѕротоколу до  онвенц≥њ про правову допомогу та правов≥ в≥дносини у цив≥льних, с≥мейних та крим≥нальних справах в≥д 22 с≥чн¤ 1993 рокуФ, ”крањна не бере на себе зобовТ¤занн¤ враховувати вироки, винесен≥ судами јзербайджану, ћолдови, ¬≥рмен≥њ, –ос≥њ, Ѕ≥лорус≥њ, “аджикистану, √руз≥њ, “уркмен≥стану,  азахстану, ”збекистану,  иргиз≥њ при вир≥шенн≥ питань про визнанн¤ особи особливо небезпечним рецидив≥стом, встановленн¤ факту вчиненн¤ злочину повторно, порушенн¤ зобовТ¤зань, повТ¤заних з умовно-достроковим зв≥льненн¤м тощо.

 ѕ  ”крањни (ст. 32).

«акон ”крањни Уѕро ратиф≥кац≥ю ѕротоколу до  онвенц≥њ про правову допомогу та правов≥ в≥дносини у цив≥льних, с≥мейних та крим≥нальних справах в≥д 22 с≥чн¤ 1993 рокуФ в≥д 3 березн¤ 1998 р.

≤нструкц≥¤ про пор¤док виконанн¤ ™вропейських конвенц≥й з питань крим≥нального судочинства. «атверджена наказом ћё, √ѕ, —Ѕ, ћ¬—, ¬—, ƒѕј, ƒƒѕ¬ѕ в≥д 29 червн¤ 1999р. є34/5/22/103/512/326/73.

 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]