Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л II «ј ќЌ ѕ–ќ  –»ћ≤ЌјЋ№Ќ” ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќ≤—“№

—татт¤ 5.      «воротна д≥¤ закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть у час≥

1.       «акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кий скасовуЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤ або помТ¤кшуЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, маЇ зворотну д≥ю у час≥, тобто поширюЇтьс¤ на ос≥б, що вчин¤ли в≥дпов≥дн≥ д≥¤нн¤ до набранн¤ таким законом чинност≥, у тому числ≥ на ос≥б, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤ або в≥дбули покаранн¤, але мають судим≥сть.

2.       «акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, що встановлюЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤ або посилюЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, не маЇ зворотноњ д≥њ в час≥.

3.       «акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кий частково помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть, а частково п посилюЇ, маЇ зворотну д≥ю в час≥ лише у т≥й частин≥, ¤ка помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть.

1.  ѕоложенн¤ ч. 1 ст. 5 майже повн≥стю в≥дтворюЇ в≥дпов≥дне положенн¤, сформульоване у ст. 58  онституц≥њ ”крањни, в≥дпов≥дно до ¤кого закони та ≥нш≥ нормативно-правов≥ акти не мають зворотноњ д≥њ в час≥, кр≥м випадк≥в, коли вони помТ¤кшують або скасовують в≥дпов≥дальн≥сть особи. ѕринцип ретроактивност≥ Ї абсолютно правовим ≥ традиц≥йним у м≥жнародному прав≥: зг≥дно з м≥жнародними конвенц≥¤ми не може накладатис¤ покаранн¤ б≥льш т¤жке, н≥ж те, ¤ке могло бути застосоване у час, коли злочин було вчинено, а ¤кщо п≥сл¤ вчиненн¤ злочину законом встановлюЇтьс¤ б≥льш легке покаранн¤, д≥¤ цього закону поширюЇтьс¤ на цю особу.

ѕрит¤гненн¤ службовою особою органу досудового сл≥дства, прокурором або судом будь-кого до в≥дпов≥дальност≥ за д≥¤нн¤, ¤к≥ на час њх вчиненн¤ не визнавалис¤ злочином, або ж неправом≥рне застосуванн¤ норм закон≥в, що встановлюють або посилюють в≥дпов≥дальн≥сть, щодо д≥¤нь, вчинених до набранн¤ ними чинност≥, за на¤вност≥ певних обставин може визнаватис¤ крим≥нально караним службовим зловживанн¤м або ≥ншим злочином.

2.  ¬≥дпов≥дно до ч. 1 ст. 5 зворотну д≥ю в час≥ маЇ т≥льки такий закон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кий: 1) скасовуЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤; 2) помТ¤кшуЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть.

ѕ≥д законом про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть тут розум≥Їтьс¤ не т≥льки  рим≥нальний кодекс ”крањни у ц≥лому, а й його окрем≥ структурн≥ елементи (норми): розд≥ли, статт≥, частини статей, пункти, абзаци, реченн¤, словосполученн¤, слова ≥ цифри.

—касуванн¤ злочинност≥ д≥¤нн¤ означаЇ його декрим≥нал≥зац≥ю (повну або часткову), ¤ка може бути дос¤гнута шл¤хом: а) скасуванн¤ норм ќсобливоњ частини    (наприклад,    2001 р. декри-м≥нал≥зовано недонесенн¤ про злочин); б) внесенн¤ зм≥н до норм

ќсобливоњ частини    Ч включенн¤ до диспозиц≥й додаткових ознак або виключенн¤ ознак, ¤к≥ були у попередн≥й редакц≥њ норми; в) внесенн¤ зм≥н до норм «агальноњ частини    (наприклад, доповненн¤    додатковою обставиною, що виключаЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤, або включенн¤ до    положенн¤ про те, що готуванн¤ до злочину невеликоњ т¤жкост≥ не т¤гне за собою крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть); г) нового оф≥ц≥йного тлумаченн¤ крим≥нально-правовоњ норми, ¤ке зм≥нюЇ обс¤г забороненоњ ц≥Їю нормою повед≥нки без зм≥ни њњ зм≥сту (без зм≥ни УбуквиФ закону). «г≥дно з≥ ст. 147  онституц≥њ ”крањни оф≥ц≥йне тлумаченн¤ закон≥в ”крањни даЇ  онституц≥йний —уд ”крањни.

ѕомТ¤кшенн¤ крим≥нальноњФ в≥дпов≥дальност≥ зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом зм≥ни у б≥к помТ¤кшенн¤ санкц≥њ т≥Їњ чи ≥ншоњ норми ќсобливоњ частини    або ≥ншим чином.

ѕри помТ¤кшенн≥ санкц≥њ норми ќсобливоњ частини    новий закон може: а) встановлювати ≥нший, менш т¤жкий видосновного покаранн¤ (одного ≥з альтернативних основних покарань за р≥вност≥ ≥нших основних покарань); б) скасовувати найб≥льш т¤жке серед альтернативних основних покарань; в) робити максимальну межу основного покаранн¤ того ж виду (одного ≥з альтернативних основних покарань) нижчою (меншою); г) робити м≥н≥мальну межу основного покаранн¤ того ж виду (одного ≥з альтернативних основних покарань) нижчою (меншою); д) не передбачати додаткове покаранн¤; е) встановлювати ≥нший, менш т¤жкий вид додаткового покаранн¤ (одного ≥з альтернативних додаткових покарань); Ї) скасовувати найб≥льш т¤жке серед альтернативних додаткових покарань; ж) робити максимальну межу додаткового покаранн¤ того ж виду (одного ≥з альтернативних додаткових покарань) нижчою (меншою); з) робити м≥н≥мальну межу додаткового покаранн¤ того ж виду (одного ≥з альтернативних додаткових покарань) нижчою (меншою); й) робити додаткове покаранн¤ (одне ≥з альтернативних додаткових покарань) факультативним, а не обовТ¤зковим; ≥) передбачати меншу к≥льк≥сть додаткових обовТ¤зкових покарань; к) робити додаткове покаранн¤ (одне ≥з альтернативних додаткових покарань) таким, що може бути приЇднане лише до окремих, а не до будь-¤кого ≥з основних покарань, тощо.

ѕомТ¤кшенн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи за вчинене ≥ншим чином (без зм≥ни санкц≥њ в≥дпов≥дноњ норми ќсобливоњ частини   ) в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом: зменшенн¤ (зниженн¤) часовоњ, грошовоњ або ≥ншоњ верхньоњ чи нижньоњ меж≥ того чи ≥ншого виду покаранн¤, визначеного у розд≥л≥ X «агальноњ частини   ; встановленн¤ можливост≥ застосуванн¤ при вчиненн≥ того чи ≥ншого злочину умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ або зменшенн¤ строк≥в, ¤к≥ необх≥дно в≥дбути дл¤ такого зв≥льненн¤; зм≥ни чи виключенн¤ обставин, що обт¤жують покаранн¤; зменшенн¤ строк≥в погашенн¤ судимост≥ тощо.

3.  «акон, ¤кий маЇ зворотну д≥ю в час≥, поширюЇтьс¤ на ос≥б, ¤к≥ вчинили в≥дпов≥дн≥ д≥¤нн¤ до набранн¤ цим законом чинност≥ та: а) не були прит¤гнут≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ (у цьому випадку крим≥нальна справа не може бути порушена у звТ¤зку з в≥дсутн≥стю под≥њ злочину); б) котрим предТ¤влене обвинуваченн¤ у вчиненн≥ злочину (крим≥нальна справа п≥дл¤гаЇ закриттю за в≥дсутн≥стю под≥њ злочину); в) засуджен≥ обвинувальним вироком суду, що набрав законноњ сили, ≥ в≥дбувають покаранн¤ (в≥дпов≥дно до ст. 405-1  ѕ  зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ ≥ помТ¤кшенн¤ покаранн¤ у цьому випадку провад¤тьс¤ судом за за¤вою засудженого або за поданн¤м прокурора чи органу, що в≥даЇ виконанн¤м покаранн¤); г) в≥дбули покаранн¤, але мають непогашену чи незн¤ту судим≥сть.

ѕитанн¤ про застосуванн¤ старого чи нового закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть у випадках вчиненн¤ д≥й орган≥затором, п≥дбурювачем чи пособником злочину, тобто д≥¤нь, норми про в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ не мають власних санкц≥й, вир≥шуЇтьс¤ так само, ¤к ≥ у раз≥ вчиненн¤ зак≥нченого злочину його виконавцем, з урахуванн¤м положень ст. ст. 29 Ч31.

4.  «г≥дно з ч. 2 ст. 5 закон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, що встановлюЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤ або посилюЇ крим≥нальну в≥длов≥Т дальн≥сть, зворотноњ д≥њ в час≥ не маЇ.

¬становленн¤ злочинност≥ д≥¤нн¤ (його крим≥нал≥зац≥¤) може бути дос¤гнуте шл¤хом: а) доповненн¤ ќсобливоњ частини    новими нормами чи окремими положенн¤ми; б) зм≥ни норм ќсобливоњ частини   ; в) внесенн¤ в≥дпов≥дних зм≥н до норм «агальноњ частини   ; г) нового оф≥ц≥йного тлумаченн¤ крим≥нально-правовоњ норми, ¤ке зм≥нюЇ обс¤г забороненоњ ц≥Їю нормою повед≥нки.

ѕосиленн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ може в≥дбуватис¤ шл¤хом зм≥ни у б≥к посиленн¤ санкц≥њ т≥Їњ чи ≥ншоњ норми ќсобливоњ частини    або ≥ншим чином.

ѕри посиленн≥ санкц≥њ норми ќсобливоњ частини    новий закон може: а) встановлювати ≥нший, б≥льш т¤жкий вид основного покаранн¤ (одного ≥з альтернативних основних покарань за р≥вност≥ ≥нших основних покарань); б) скасовувати найменш т¤жке серед альтернативних основних покарань; в) робити максимальну межу основного покаранн¤ того ж виду (одного ≥з альтернативних основних покарань) вищою (б≥льшою); г) робити м≥н≥мальну межу основного покаранн¤ того ж виду (одного ≥з альтернативних основних покарань) вищою (б≥льшою); д) передбачати додаткове покаранн¤; е) встановлювати ≥нший, б≥льш т¤жкий вид додаткового покаранн¤ (одного ≥з альтернативних додаткових покарань); Ї) скасовувати найменш т¤жке серед альтернативних додаткових покарань; ж) робити максимальну межу додаткового покаранн¤ того ж виду (одного ≥з альтернативних додаткових покарань) вищою (б≥льшою); з) робити м≥н≥мальну межу додаткового покаранн¤ того ж виду (одного ≥з альтернативних додаткових покарань) вищою (б≥льшою); й) робити додаткове покаранн¤ (одне ≥з альтернативних додаткових покарань) обовТ¤зковим, а не факультативним; ≥) передбачати б≥льшу к≥льк≥сть додаткових обовТ¤зкових покарань; к) робити додаткове покаранн¤ (одне ≥з альтернативних додаткових покарань) таким, що може бути приЇднане до будь-¤кого ≥з основних покарань, а не лише до окремих ≥з них тощо.

ѕосиленн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ншим чином (без зм≥ни санкц≥њ в≥дпов≥дноњ норми ќсобливоњ частини   ) може в≥дбутис¤ шл¤хом: зб≥льшенн¤ (п≥двищенн¤) часовоњ, грошовоњ або ≥ншоњ верхньоњ чи нижньоњ меж≥ того чи ≥ншого виду покаранн¤, визначеного у розд≥л≥ X «агальноњ частини   ; виключенн¤ можливост≥ застосуванн¤ при вчиненн≥ того чи ≥ншого злочину умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, або зб≥льшенн¤ строк≥в, ¤к≥ необх≥дно в≥дбути дл¤ такого зв≥льненн¤; зб≥льшенн¤ строк≥в погашенн¤ судимост≥ тощо.

5.  „. « ст. 5 передбачаЇ, що закон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кий частково помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть, а частково њњ посилюЇ, маЇ зворотну д≥ю в час≥ лише у т≥й частин≥, ¤ка помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть. Ќаприклад, коли зм≥ни в диспозиц≥њ статт≥ спр¤мован≥ на посиленн¤ в≥дпов≥дальност≥, а в санкц≥њ Ч на њњ помТ¤кшенн¤, зворотну д≥ю мають лише зм≥ни в санкц≥њ норми.  оли у новому закон≥ передбачена спец≥альна статт¤, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за д≥¤нн¤, ¤ке за старим законом квал≥ф≥кувалось за б≥льш загальною статтею, а санкц≥¤, встановлена у ц≥й нов≥й, спец≥альн≥й статт≥, Ї б≥льш суворою, то д≥¤нн¤ маЇ квал≥ф≥куватис¤ за старим законом.  оли максимальна межа покаранн¤ того самого виду у новому закон≥ Ї нижчою (меншою), а м≥н≥мальна Ч вищою (б≥льшою), то покаранн¤ маЇ призначатис¤ не вище м≥н≥мальноњ меж≥ за старим законом ≥ не вище максимальноњ меж≥ за новим законом, а коли, навпаки, максимальна межа покаранн¤ того самого виду у новому закон≥ Ї вищою (б≥льшою), а м≥н≥мальна Ч нижчою (меншою), то покаранн¤ маЇ призначатис¤ не вище максимальноњ меж≥ за старим законом ≥ не вище м≥н≥мальноњ меж≥ за новим законом.

6.  якщо з часу вчиненн¤ злочину ≥ до часу засудженн¤ особи закон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть зм≥нювавс¤ б≥льше н≥ж один раз, то застосовуватис¤ маЇ найб≥льш спри¤тливий дл¤ винного закон ≥з ус≥х, що були чинними у цей пер≥од.

7.  ѕри визначенн≥ зворотноњ д≥њ закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть стосовно триваючих ≥ продовжуваних злочин≥в сл≥д виходити ≥з часу вчиненн¤ цих злочин≥в (про час вчиненн¤ злочину див. коментар до ст. 4). якщо ж триваючий чи продовжуваний злочин почавс¤ п≥д час д≥њ старого закону ≥ вчинювавс¤ п≥д час д≥њ нового закону, ¤кий помТ¤кшуЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за в≥дпов≥дне д≥¤нн¤, може бути застосований новий закон.

 онституц≥¤ ”крањни ст. ст. 58,147),

«агальна декларац≥¤ прав людини в≥д 10 грудн¤ 1948 р. (ст. 11),

ћ≥жнародний пакт про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права в≥д 16 грудн¤ 1966 р. –атиф≥кований ”крањною 19 жовтн¤ 1973р. (ст. 15).

™вропейська конвенц≥¤ з прав людгини в≥д 4 листопада 1950 р. –атиф≥кована ”крањною ѕлипн¤ 1997р. (ст. 7).

 ѕ  (ст. 409).

–≥шенн¤  онституц≥йного —уду ”крањни у справ≥ за конституц≥йним поданн¤м 46 народних депутат≥в ”крањни щодо оф≥ц≥йного тлумаченн¤ положень статт≥ 58  онституц≥њ ”крањни, статей 6,81  рим≥нального кодексу ”крањни (справа про зворотну д≥ю крим≥нального закону в час≥) є 6-рп/2000в≥д 19 кв≥тн¤ 2000р.  

 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]