онфл≥ктолог≥¤. «а редакц≥Їю професор≥в Ћ. ћ. √ерас≥ноњ та ћ. ≤. ѕанова. ’арк≥в Ђѕравої 2002 р.

–озд≥л 3

—фери розгортанн¤ конфл≥кт≥в

І 1. ≈коном≥чний конфл≥кт

—утн≥сть економ≥чного конфл≥кту. јнал≥з економ≥чного конфл≥кту, його сутност≥, р≥зновид≥в, джерел, механ≥зм≥в та динам≥ки розвитку, шл¤х≥в розв'¤занн¤, попередженн¤ та прогнозуванн¤ щодо можливостей виникненн¤ нових конфл≥ктних ситуац≥й в умовах ста≠новленн¤ ринкових в≥дносин в ”крањн≥ набуваЇ особливого значенн¤.

якщо виходити ≥з загального визначенн¤ конфл≥кту ¤к про¤ву об'Їктивних ≥ суб'Їктивних суперечностей, що в≥дбиваютьс¤ у про≠тиборств≥ стор≥н, то економ≥чний конфл≥кт можна представити ¤к протиборство суб'Їкт≥в соц≥ально-економ≥чних в≥дносин з приводу деф≥циту економ≥чних ресурс≥в, дл¤ подоланн¤ ¤кого необх≥дно ви≠користовувати економ≥чн≥, соц≥альн≥ та пол≥тичн≥ засоби. ѕри цьому сл≥д п≥дкреслити, що будь-¤к≥ конфл≥кти в сусп≥льств≥, в≥д осо-бист≥сних до конфл≥кт≥в духовноњ сфери, часто можуть бути пов'¤зан≥ з економ≥чною стороною сусп≥льного житт¤. ÷ей зв'¤зок може про≠¤вл¤тись у матер≥альних ≥нтересах, вигодах, а також втратах у ви≠гл¤д≥ ¤к безпосередн≥х руйнувань, так ≥ опосередкованих економ≥чних збитк≥в. ќтже, економ≥чн≥ конфл≥кти постають ¤к визначальн≥ дл¤ ≥нших конфл≥кт≥в, вони присутн≥ де¤кими своњми елементами прак≠тично в б≥льшост≥ соц≥альних конфл≥кт≥в, а переб≥г та розв'¤занн¤ р≥зноман≥тних конфл≥кт≥в м≥ст¤ть в соб≥ економ≥чну складову.

—утн≥сть економ≥чних конфл≥кт≥в досить ¤скраво розкриваЇтьс¤ через њх функц≥њ: ви¤вленн¤ та розв'¤занн¤ суперечностей, особли≠во антагон≥стичних; пошук виходу ≥з тупикових конфл≥ктних ситу≠ац≥й та створенн¤ засад дл¤ в≥дносин на новому р≥вн≥.



¬ умовах переходу сусп≥льства до ринку сутн≥сть ≥ ступ≥нь по-ширснн¤ економ≥чних конфл≥кт≥в ≥стотно зм≥нюютьс¤. ” сусп≥льств≥, пануЇ державна власн≥сть, а ринку немаЇ, основа дл¤ економ≥чних конфл≥кт≥в досить обмежена. Ќебезп≥дставними г твердженн¤, що в тотал≥тарному сусп≥льств≥ немаЇ безроб≥тт¤, страйк≥в, боротьб≥ клас≥в. Ќе обговорюючи питанн¤, ¤кою ц≥ною це дос¤гаЇтьс¤, важ≠ливо в≥дм≥тити ≥нше: конфл≥кти загальнонац≥онального масштабу в економ≥чн≥й сфер≥ —–—– прот¤гом багатьох рок≥в практично не зустр≥чались або були досить локальними ≥ короткочасними. ÷е, зви≠чайно, не стосуЇтьс¤ Ђт≥ньовоњї економ≥ки, ¤ка завжди перебувала у стан≥ прихованоњ в≥йни з державою.

ѕри переход≥ до ринку спостер≥гаЇтьс¤ ≥нша картина. ѕо сут≥ справи, сам ринок постаЇ полем пост≥йних конфл≥кт≥в не т≥льки у ви≠гл¤д≥ конкурентноњ боротьби або витисканн¤ супротивника, а й перш за все у форм≥ торговельних угод, ¤к≥ завжди пов'¤зан≥ з д≥алогом чи з р≥зними д≥¤ми (в тому числ≥ погрозами, шантажем, насильством), ¤к≥ своЇю метою мають примусити партнера до виг≥дноњ угоди. ѕо≠р¤д з цим у ринков≥й економ≥ц≥ виникають й ≥нш≥ гостр≥ конфл≥ктн≥ ситуац≥њ: страйки, локаути, кризи в грошовому об≥гу тощо. –инок взагал≥ передбачаЇ пост≥йне виникненн¤ трудових конфл≥кт≥в, ¤к≥ ре≠гулюютьс¤ спец≥ально розробленими правилами. ’оча трудов≥ конфл≥кти ≥снують у будь-¤кому сусп≥льств≥, все ж таки вони найб≥льш притаманн≥ ринков≥й економ≥ц≥, ¤ка базуЇтьс¤ на куп≥вл≥-продажу будь-¤кого товару, зокрема робочоњ сили.

ќсоблив≥стю великомасштабних економ≥чних конфл≥кт≥в Ї за≠лученн¤ до них широких верств населенн¤. Ќаприклад, страйк ав≥ади-епстчер≥в зач≥пл¤Ї ≥нтереси не т≥льки ав≥ац≥йних компан≥й, а й тис¤ч пасажир≥в. —трайк л≥кар≥в зач≥паЇ ≥нтереси тис¤ч хворих. “ому ≥нсти-туц≥онал≥зац≥¤ трудових конфл≥кт≥в, у тому числ≥ заборона де¤ких вид≥в страйк≥в, Ї важливим засобом стаб≥л≥зац≥њ сусп≥льного житт¤. јнал≥зуючи значеннЇву структуру економ≥чного конфл≥кту, особ≠ливу увагу сл≥д прид≥лити його предмету та об'Їкту.

¬ економ≥чному конфл≥кт≥, ¤к ≥ в будь-¤кому ≥ншому, пред≠мет Ч цс об'Їктивно ≥снуюча або у¤вна проблема, заради ¤коњ конфл≥ктуюч≥ сторони вступають у боротьбу. ¬ реальному житт≥ це може бути проблема сп≥вв≥дношенн¤ державноњ Ђприсутност≥ї в еко≠ном≥чн≥й сфер≥ та в≥льноњ конкуренц≥њ; проблема обмеженост≥ еко≠ном≥чних ресурс≥в, њх нестач≥ дл¤ вс≥х учасник≥в економ≥чних в≥дно≠син; проблема недосконалост≥ ринкового механ≥зму в його самоор≠ган≥зац≥њ тощо.



0 0 Їктом конфл≥кту в конкретн≥й систем≥ в≥дносин завжди ,. ДДний деф≥цитний ресурс, волод≥ти ¤ким прагнуть "бидш ст√о ДД конфл≥кту. ¬ економ.чному конфл≥кт, об'Їктом можуть стати« и, збуту, споживач,, ф≥нанси, сировина, зароб≥тна плата тощо “об" то, за будь-¤ких обставин у сучасних умовах ц≥нн≥сть чи ресурс стаЇ об'Їктом економ≥чного конфл≥кту, коли маЇ хоча б ¤ке-небудь в≥дно шенн¤ до ринку

¬загал≥ ринок постаЇ ¤к м≥н≥мум у двох ≥постас¤х: з одного бо≠ку, в≥н породжуЇ конфл≥кти, з ≥ншого Ч Ї важливим механ≥змом њх розв'¤занн¤, причому не т≥льки економ≥чних, а й будь-¤ких соц≥аль≠них конфл≥кт≥в взагал≥, бо в соц≥альному житт≥ саме економ≥чний ас≠пект найважлив≥ший. ÷ю особлив≥сть свого часу пом≥тив ще ј. —м≥т. ¬≥н в≥дкрив та описав механ≥зм сусп≥льноњ координац≥њ, ¤ка д≥¤ла не≠залежно, ¤к в≥н вважав, в≥д п≥дтримки ур¤ду. ѕричому механ≥зм наст≥льки могутн≥й, що ур¤дов≥ заходи, ¤к≥ не зб≥галис¤ з ним, зво≠дилис¤ нан≥вець. ≈коном≥чна теор≥¤ стверджуЇ, що, д≥ючи у своњх власних ≥нтересах, люди створюють можливост≥ вибору дл¤ ≥нших, ≥ що сусп≥льна координац≥¤ Ї процесом безперервного пристосуван≠н¤ до зм≥н, ¤к≥ виникають внасл≥док њх взаЇмод≥њ. ¬ економ≥чн≥й д≥¤ль≠ност≥ людина переважно д≥Ї досить рац≥онально. ¬она намагаЇтьс¤ сп≥вв≥днести своњ потреби з планами, ц≥л¤ми ≥ засобами њх дос¤гнен≠н¤. ќтже, виникають можливост≥ щодо усп≥шного врегулюванн¤ соц≥альних конфл≥кт≥в.

≤дею рац≥ональност≥ кап≥тал≥стичного сусп≥льства досить посл≥довно в≥дстоював ще на початку XX ст. ћ. ¬ебер. —туп≥нь ос-мисленост≥ мотив≥в соц≥альноњ д≥њ може бути р≥зною. ¬ебер вказав на чотири види соц≥альних д≥й: 1) традиц≥йна соц≥альна д≥¤ (за звич≠кою); 2) афективна д≥¤ (п≥д впливом емоц≥й); 3) ц≥нн≥сно-рац≥ональ≠на д≥¤ (п≥дпор¤дкована вищим ≥деалам справедливост≥, в≥ри тощо); 4) ц≥лерац≥ональна д≥¤. ќстанн¤ ≥ Ї найб≥льш осмисленою, бо маЇ конкретну мету ≥ спираЇтьс¤ на реальн≥ засоби. –ац≥ональн≥сть потре≠буЇ зосередженост≥ та в≥дпов≥дних умов, що обмежують втручанн¤ нерозумних вплив≥в. ¬ебер показав, ¤к ≥сторично розв'¤зуЇтьс¤ конфл≥кт м≥ж ц≥леращональними соц≥альними д≥¤ми та вс≥ма ≥нши≠ми. ≈моц≥њ та фантаз≥њ т≥сно пов'¤зан≥ з орган≥чним ≥ багатогранним житам. “ому роб≥тник в≥дд≥л¤Їтьс¤ в≥д побуту та розташовуЇтьс¤ ” штучному виробничому середовищ≥. ћехан≥зми, що тут функц≥ону≠ють, д≥ють незалежно в≥д людського т≥ла ≥ врешт≥-решт роол¤ть ио-10 –”’» економ≥чними ≥ ц≥леспр¤мованими. ћаксимально лог≥чною »а≈ ≥ д≥¤льн≥сть роб≥тника, ≥ оц≥нка результат≥в його пращ.

103



¬загал≥ рац≥онал≥зоване сучасне виробництво порода, конфл≥кти двох основних тип≥в. ѕо-псршс. цс конкуренц≥¤ м≥ж ви робниками товар≥в. ѕо-друге, з≥ткненн¤ м≥ж роботодавц¤ми та най-маними роб≥тниками. якщо робочу силу вважати товаром, то обид. ва ц≥ види конфл≥кту ¤вл¤ють собою р≥зновиди в≥дносин у загальн≥й систем≥, що зветьс¤ ринком.

¬итоки, причини, руш≥йн≥ сили та види економ≥чних конфл≥кт≥в. —пираючись на схему досл≥дженн¤ конфл≥кту ќ. «дра-вомислова. можна вид≥лити так≥ глибинн≥ причини конфл≥кт≥в у еко≠ном≥чн≥й сфер≥: вар≥анти розпод≥лу ресурс≥в, функц≥онуванн¤ ≥нсти≠тут≥в розпод≥лу, а також протилежн≥сть економ≥чних установок р≥зно≠го типу, прагненн¤ вибрати м≥ж вигодою та додержанн¤м умов до≠говору м≥ж учасниками ринкових в≥дносин.

¬ ц≥лому деф≥цит економ≥чних ресурс≥в у сусп≥льств≥ ≥ зумовлен≥ ним економ≥чн≥ конфл≥кти залежать в≥д двох взаЇмопов'¤заних груп проблем. ѕерша знаходитьс¤ у сфер≥ виробництва, друга Ч у сфер≥ розпод≥лу.

ўоб розпод≥л¤ти ресурси, њх треба мати. ќтже, можливост≥
розпод≥лу ресурс≥в залежать в≥д к≥лькост≥ матер≥альних благ, ство≠
рених сусп≥льством прот¤гом певного часу (валовий нац≥ональний
продукт), ≥ к≥лькост≥ ресурс≥в на кожного члена сусп≥льства ( прибу≠
ток на душу населенн¤). ÷≥ показники залежать в≥д ефективност≥
сусп≥льного виробництва, ¤ке складаЇтьс¤ з на¤вност≥ сировини,
¤кост≥ та к≥лькост≥ робочоњ сили, технолог≥чного р≥вн¤ виробництва
та системи управл≥нн¤ виробництвом. ѕри цьому нестача ресурс≥в
може бути зумовлена ¤к низькою ефективн≥стю сусп≥льного вироб≠
ництва, так ≥ в≥дносно високим (завищеним) р≥внем потреб у соц≥ум≥.

Ќайб≥льш складними Ї питанн¤ розпод≥лу ресурс≥в, бо пон¤т≠
т¤ Ђсправедлив≥стьї у ц≥й сфер≥ зумовлено численною к≥льк≥стю чин≠
ник≥в: по-перше, пов'¤заних з типом ≥ станом ≥снуючоњ в сусп≥льств≥
системи розпод≥лу ( наприклад, з њњ ефективн≥стю, ¤ка передбачаЇ на≠
¤вн≥сть таких властивостей, ¤к дешев≥ витрати на њњ утриманн¤,
гнучк≥сть, оперативн≥сть, в≥дкрит≥сть тощо); по-друге, з сусп≥льною
оц≥нкою системи розпод≥лу та њњ функц≥онуванн¤, в основ≥ ¤коњ лежать
правов≥ та моральн≥ критер≥њ (законн≥сть, справедлив≥сть ≥ т. ≥н.).

—л≥д п≥дкреслити, що деф≥цит ресурс≥в ≥снуЇ у будь-¤кому сусп≥льств≥. “ому конфл≥ктн≥сть об'Їктивно присутн¤ в сам≥й соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства.

« точки зору д≥алектичноњ теор≥њ конфл≥кту сусп≥льство Ч склад≠на соц≥альна система, в ¤к≥й неминуч≥ конфл≥кти. —оц≥альн≥ ≥-рупи.



, Д,маючи рвш позиц≥, в соц≥альн≥й структур≥, об'Їктами, мають ≥ р≥зн≥ можливост≥ щодо присвоЇнн¤ та споживанн¤ р≥зного роду ресурс≥в агасе, деф≥цит ресурс≥в, а також њх нер≥вном≥рний та несправедливий розпод≥л Ї одн≥Їю з основних причин конфл≥кт≥в у сусп≥льств≥ чим б≥льш нер≥вном≥рно розпод≥лен≥ деф≥цитн≥ ресурси, тим глибше супе≠речност≥ м≥ж Ђб≥днимиї та Ђбагатимиї ≥ тим б≥льш гострим Ї конфл≥кт

у соц≥олог≥њ ≥снуЇ пон¤тт¤ Ђабсолютногої та Ђв≥дносногої зу≠бож≥нн¤ людей. ѕерше передбачаЇ, що людина потребуЇ на саме не≠обх≥дне: њжу, од¤г, житло тощо. “ут йдетьс¤ про б≥олог≥чне виживан≠н¤ ≥ндив≥да, групи, соц≥альноњ верстви. ƒруге Ї показником сп≥вв≥дно≠шенн¤ доход≥в Ђб≥днихї ≥ Ђбагатихї. ЂЅ≥дн≥сть чи благоденство одн≥Їњ людини, Ч пише ѕ. —орок≥н, Ч вим≥р¤Їтьс¤ не тим, чим вона во≠лод≥Ї у даний час, а тим, що у нењ було ран≥ше ≥ пор≥вн¤но з ≥ншими членами сусп≥льстваї1. ¬иход¤чи з цього твердженн¤, можна кон≠статувати, що украњнське сусп≥льство вже к≥лька рок≥в балансуЇ на меж≥ соц≥ального вибуху.

—оц≥ально-сконом≥чн≥ суперечност≥ пронизують вс≥ сфери життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства (виробництво, науку, осв≥ту, торг≥влю тощо) ≥ на вс≥х р≥вн¤х його взаЇмод≥њ (в≥д спору роб≥тника з майст≠ром до конфл≥кту центру та рег≥он≥в). Ќеобх≥дно визначити основн≥ л≥н≥њ суперечностей, що розд≥л¤ють конфл≥ктуюч≥ сторони в соц≥аль≠но-економ≥чних конфл≥ктах.

1. Ќа першому м≥сц≥ за своЇю конфл≥ктогенн≥стю знаходитьс¤ л≥н≥¤ суперечностей, що розд≥л¤Ї власник≥в та найманих роб≥тник≥в. ѕ≥д власниками тут розум≥ютьс¤ кер≥вники крупних п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, а також державн≥ структури (м≥н≥стерства, в≥домства), в≥д ¤ких залежить забезпеченн¤ населенн¤ робочими м≥сц¤ми та випла≠та в≥дпов≥дноњ винагороди за виконану робочу.

—уперечност≥ м≥ж власниками та найманими роб≥тниками мож≠на розпод≥лити на так≥ види:

а) суперечност≥, пов'¤зан≥ з низькою зароб≥тною платою;

б) суперечност≥, пов'¤зан≥ з невиплатою (затриманн¤м) за≠
роб≥тноњ плати;

в) незабезпечен≥сть найманих роб≥тник≥в роботою, ¤ка дозво-
■тас мати стаб≥льний зароб≥ток, наприклад, приховане безроб≥тт¤, не≠
повна зайн¤т≥сть тощо.

ќсобливо треба в≥дм≥тити ≥ так≥ суперечност≥, ¤к≥ виникають чс–ез зм≥ст прац≥, стосунки у колектив≥ та ≥нтенсивн≥сть трудових

' ÷ит. ш 3ДДДДД-Д, с. »ндустриалька¤ социологи¤ в —Ўј. - ћ., 1972. - —. 94.

105



зусиль. ўе на початку XX ст. вважалось, що вс≥ виробнич≥ питанн¤ можна вир≥шити за допомогою грошовоњ винагороди. јле заснов≠ник ≥ндустр≥альноњ соц≥олог≥њ ≈. ћейо показав, що людина на робот≥ не т≥льки працюЇ, а й живе (в≥дом≥ хотторнськ≥ експерименти ћейо були проведен≥ у 1927-1932 рр.). “ому т≥льки Ђлюдськ≥ стосункиї можуть забезпечити усп≥шн≥сть прац≥ ¤к осмисленоњ д≥¤льност≥. —при≠¤тливий моральний кл≥мат, п≥двищенн¤ задоволеност≥ зм≥стом прац≥ демократичний стиль виробництва мають безпосереднЇ в≥дношенн¤ до усп≥шноњ та безконфл≥ктноњ роботи п≥дприЇмства.

ѕодальшого розвитку ≥дењ ћейо набули у Ђмотивац≥йно-г≥г≥Їн≤чн≥йї теор≥њ ‘. ’ерцберга. Ќа його думку, зароб≥тна плата, сто≠сунки з кер≥вництвом та колегами, ф≥зичн≥ умови прац≥ не прине≠суть повного задоволенн¤ роб≥тнику. ÷е лише г≥г≥Їн≥чн≥ умови. јле за таких умов в≥н шукаЇ ≥ншого Ч збагаченоњ роботи. √оловною оз≠накою збагаченост≥ ’ерцберг вважаЇ вар≥ативн≥сть прац≥, коли сам роб≥тник приймаЇ р≥шенн¤ щодо кращого способу д≥њ. ’ерцберг пи≠сав: ЂЋюди, у ¤ких робота задовольн¤Ї њх потреби у зростанн≥, г≥дност≥, в≥дпов≥дальност≥ та визнанн≥, не так захоплюютьс¤ сто≠ронн≥ми зан¤тт¤ми ≥ не потребують втручанн¤ профсп≥лки дл¤ Ђпри≠борканн¤ї адм≥н≥страц≥њ. “ут фактично роб≥тник Ч сам управл¤ю≠чий. …ого власницький ≥нтерес до управл≥нн¤ своЇю працею даЇ йо≠му в≥дчутт¤ ≥дентиф≥кац≥њ з компан≥Їюї1.

ƒруга л≥н≥¤ суперечностей проходить м≥ж п≥дприЇмц¤ми та
владними структурами, що регулюють п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть.

—уперечност≥ м≥ж соц≥альною державою та соц≥альними гру≠
пами, що перебувають на так званому державному забезпеченн≥ (сту≠
денти, пенс≥онери, ≥нвал≥ди, непрацююч≥ батьки з д≥тьми та ≥н.)-

—уперечност≥ м≥ж р≥зними профес≥йними категор≥¤ми гро≠
мад¤н, зумовлен≥ бажанн¤м перерозпод≥лити ресурси на свою ко≠
ристь.

ƒо форм трудових конфл≥кт≥в, ¤к≥ зустр≥чаютьс¤ найчаст≥ше, належать: 1) критичн≥ виступи на зборах трудового колективу; 2) зв≥ль≠ненн¤, в тому числ≥ колективне, за Ђвласним бажанн¤мї п≥сл¤ обго≠воренн¤ ≥снуючоњ ситуац≥њ; 3) страйк (попереджувальний, тимчасо≠вий, безстроковий та ≥н.); 4) масов≥ демонстрац≥њ ≥ м≥тинги; 5) сабо≠таж (в≥дмова в≥д виконанн¤ наказ≥в адм≥н≥страц≥њ); 6) бунт, що су-проводжуЇтьс¤ псуванн¤м устаткуванн¤, п≥дпаленн¤м2. ƒо цього

| —орокин ѕ, ј. „еловек. ÷ивилизаци¤. ќбщсство. ћ., 1992. - —. 273.

ƒив.: «айцев ј.  . —оциально-трулово≥≥ конфликт - зто норма —о≥шологические иселедовани¤. -1993. -є 8.



Дсреп≥ку можна долати … так≥ специф≥чн≥ форми протесту ¤к пере≠критт¤ важливих зал≥зничних маг≥стралей ≥ шосейних дор≥г п≥кети п≥дприЇмств, установ з метою недопущенн¤ до прац≥ на них штрейк≠брехер≥в.

—торони конфл≥кту. ¬изначенн¤ стор≥н соц≥ально-сконом≥чно-го конфл≥кту та виокремленн¤ його учасник≥в випливаЇ ≥з розум≥нн¤ сутност≥ цього типу конфл≥кт≥в. ”загал≥ до них можна в≥днести р≥зно≠ман≥тн≥ соц≥альн≥ групи, що ведуть боротьбу за економ≥чн≥ статуси та матер≥альн≥ ресурси, ¤ким притаманн≥ р≥зн≥ ц≥нност≥ та норми: власники ≥ найман≥ прац≥вники; представники ринкових структур та державного сектору; роб≥тники виробничого та невиробничого сек≠тор≥в економ≥ки тощо.

якщо ж ми звернемос¤ до трудових конфл≥кт≥в, то в ”крањн≥ в цьому раз≥ сторони конфл≥кту досить ч≥тко визначен≥ на законодав≠чому р≥вн≥. «г≥дно з ст. « «акону ”крањни Ђѕро пор¤док вир≥шенн¤ колективних трудових спор≥в (конфл≥кт≥в)ї сторонами колективно≠го трудового спору (конфл≥кту) Ї: на виробничому р≥вн≥ Ч- найман≥ прац≥вники п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ, або уповноважена найманими прац≥вниками орган≥зац≥¤ та власник п≥дприЇмства, або уповноважений ним орган чи представник; на галузевому, тери≠тор≥альному р≥вн¤х Ч найман≥ прац≥вники п≥дприЇмств або адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць чи профсп≥лки та власни≠ки, об'Їднанн¤ власник≥в або уповноважен≥ ними органи чи пред≠ставники; на нац≥ональному р≥вн≥ Ч найман≥ прац≥вники одн≥Їњ або дек≥лькох галузей чи профсп≥лки або њх об'Їднанн¤ чи ≥нш≥ уповно≠важен≥ найманими прац≥вниками органи та власники, об'Їднанн¤ власник≥в або уповноважен≥ ними органи на територ≥њ б≥льшост≥ адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць ”крањни, передбачених ч. 2 ст. 133  онституц≥њ ”крањни.

ќсобливост≥ динам≥ки економ≥чного конфл≥кту. «а сучасних украњнських умов типовий виробничий конфл≥кт маЇ такий вигл¤д (за основу вз¤та модель ќ. «дравомислова1):

невдоволенн¤ роб≥тник≥в викликаЇ ¤кий-небудь аспект ви≠
робничоњ ситуац≥њ, част≥ше за все на вузьк≥й д≥л¤нц≥ виробництва;

це невдоволенн¤ ¤кимось чином доходить до кер≥вництва,
¤ке сприймаЇ його або ¤к частковий випадок, або ¤к частину б≥льш
широкоњ проблеми. якщо напружен≥сть зн≥маЇтьс¤ конструктивно,
тод≥ все заспокоюЇтьс¤, а адм≥н≥страц≥¤ враховуЇ одержаний досв≥д

1 ƒив.: «дравамь≥слов ј. √. —оциологи¤ конфликта. - –озд. II. - √л. 2.



V подальшому. √≥рше, ¤кщо адм≥н≥страц≥¤ вважаЇ, що роб≥тники втру, чаютьс¤ не в свою справу. “од≥ на прим≥тку берутьс¤ Ђнезадоволень,;

¤кщо напружен≥сть зб≥льшуЇтьс¤, чекають перших негаразд≥в.
¬они можуть статис¤ випадково, можуть бути створен≥ спец≥ально,
а можуть ви¤витис¤ Ђзм≥шанимиї. ѕочинаЇтьс¤ розб≥р ситуац≥њ.
–об≥тники протестують. јдм≥н≥страц≥¤ може п≥ти на переговори ≥
знайти прийн¤тний вих≥д. јле може вдатис¤ ≥ до покаранн¤ (штраф,
переведенн¤ на ≥ншу роботу тощо);

серед роб≥тник≥в настаЇ розкол. ƒехто ви¤вл¤Ї байдуж≥сть,
а ≥нш≥ орган≥зуютьс¤, щоб захистити справедлив≥сть. —творений
ком≥тет готуЇ документи протест≥в, починаЇ шукати компромат на
адм≥н≥страц≥ю ≥, можливо, звертаЇтьс¤ до юрист≥в. —еред адм≥н≥стра≠
тор≥в теж виокремлюютьс¤ р≥зн≥ групи: одна схильна згорнути
конфл≥кт, ≥нша Ч п≥ти до к≥нц¤, вжити в≥дпов≥дних заход≥в;

ком≥тет роб≥тник≥в звертаЇтьс¤ до роб≥тник≥в. ѕриймаютьс¤
колективн≥ за¤ви. ¬имоги набувають все б≥льш загального характе≠
ру, пол≥тизуютьс¤, висуваютьс¤ екстрем≥стськ≥ ц≥л≥. ќбидв≥ сторони
конфл≥кту д≥ють б≥льш жорстко, Ђб≥йц≥ї дом≥нують над Ђпримирен≠
ц¤миї. ¬же забутий початок конфл≥кту, його перш≥ учасники. …дуть
гучн≥ дискус≥њ про справедлив≥сть. —тар≥ профсп≥лки, ¤к≥ сприймають≠
с¤ ¤к приб≥чники адм≥н≥страц≥њ, в≥дт≥сн¤ютьс¤. —творюЇтьс¤ нове
роб≥тниче представництво. ¬иникаЇ страйк;

сторони с≥дають за ст≥л переговор≥в, але часто вже п≥сл¤ то≠
го, ¤к кожна з них перел≥чила своњ рани ≥ з жахом побачила ц≥ну
конфл≥кту. ¬≥дбуваЇтьс¤ переструктуруванн¤ адм≥н≥страц≥њ ≥ роб≥тни≠
чого колективу. –озробл¤ютьс¤ норми б≥льш цив≥л≥зованоњ взаЇмод≥њ.
јле в ситуац≥њ промислового спаду можлив≥ ≥ крах п≥дприЇмства, ≥ пе≠
рех≥д його до ≥ншого власника, ≥ масов≥ зв≥льненн¤.

ќсобливост≥ розв'¤занн¤ колективних трудових конфл≥кт≥в. як в≥домо, колективний трудовий конфл≥кт зустр≥чаЇтьс¤ ¤к на мак-рор≥вн≥ (крањна, рег≥он, галузь господарства), так ≥ на м≥крор≥вн≥ (п≥дприЇмство, цех, бригада ≥ т. ≥н.).

Ќа макрор≥вн≥ розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в цього виду в≥дбуваЇтьс¤ насамперед шл¤хом його шетитуц≥онал≥зац≥њ на основ≥ сп≥вро-о≥тництва стор≥н. «ац≥кавлен≥сть у стаб≥льност≥ системи, а також на≠¤вн≥сть в≥дпов≥дного законодавства обумовлюють готовн≥сть п≥д≠приЇмницьких орган≥зац≥й, профсп≥лкових ≥ правоохоронних орган≥в до гнучкого врегулюванн¤ виникаючих конфл≥кт≥в. ”с≥ ц≥ ≥нститути, включаючи р≥зного роду ком≥с≥њ з примиренн¤, повинн≥ вм≥ти адек≠ватно реагувати на р≥зноман≥тн≥ форми про¤ву трудових конфл≥кт≥в, ≥о¤



ƒл¤ сусп≥льства в ц≥лому оптимальною с модель взаЇмод≥њ, спр¤≠мована на узгодженн¤ ≥нтерес≥в, дос¤гненн¤ консенсусу ≥ поступок. ¬≥дмова в≥д такоњ модел≥ взаЇмод≥њ, особливо в пер≥од кардинальних соц≥ально-економ≥чних зм≥н, веде до масових трудових конфл≥кт≥в ” розвинутих крањнах механ≥зм попередженн¤ ≥ розв'¤занн¤ страйк≥в досить добре налагоджений. “ак, у —Ўј ще на початку XX ст. був прийн¤тий закон про трудов≥ в≥дносини, створен≥ ур¤дов≥ ≥ незалежн≥ орган≥зац≥њ по врегулюванню трудових спор≥в (наприклад, ћ≥н≥стерство прац≥, агентство Ђ‘едеральне посередництво ≥ послу≠ги примиренн¤ї). ƒо реч≥, 17 листопада 1998 р. ”казом ѕрезидента ”крањни в ”крањн≥ також було утворено Ќац≥ональну службу посе≠редництва ≥ примиренн¤, основними завданн¤ми ¤коњ Ї спри¤нн¤ взаЇмод≥њ стор≥н соц≥ально-трудових в≥дносин у процес≥ врегулю≠ванн¤ колективних трудових спор≥в, прогнозуванн¤ виникненн¤ ко≠лективних трудових спор≥в та спри¤нн¤ своЇчасному њх вир≥шенню, зд≥йсненн¤ посередництва ≥ примиренн¤ п≥д час вир≥шенн¤ колек≠тивних трудових конфл≥кт≥в. «акон “афта-’артл≥ (—Ўј) в≥дмовл¤Ї в прав≥ проведенн¤ страйк≥в на знак сол≥дарност≥, а також заборон¤Ї страйки державних службовц≥в.  р≥м того, заборонен≥ страйки з ви≠могами повернути до роботи зв≥льнених роб≥тник≥в, оплатити час простою п≥д час страйку ≥ т. ≥н. —уд може заборонити страйк, ¤кщо в≥н буде визнаний таким, що загрожуЇ сусп≥льн≥й безпец≥. ” де¤ких Ївропейських крањнах, з урахуванн¤м њх досв≥ду ≥ традиц≥й, прийн¤т≥ ≥ д≥ють закони, схож≥ з американськими.

ћехан≥зм розв'¤занн¤ трудових конфл≥кт≥в, зрозум≥ло, не може д≥¤ти без урахуванн¤ причин страйк≥в, без вивченн¤ мотив≥в њх про≠веденн¤. —права в тому, що адм≥н≥страц≥¤ п≥дприЇмства (конфл≥кт на м≥крор≥вн≥) часто п≥ддаЇтьс¤ спокус≥ оголосити той чи ≥нший страйк нелегальним, тобто незаконним.

¬≥дпов≥дно до «акону ”крањни Ђѕро пор¤док вир≥шенн¤ колек≠тивних трудових спор≥в (конфл≥кт≥в)ї незаконними вважаютьс¤ т≥ страйки, мета ¤ких Ч зм≥нити конституц≥йний лад, державн≥ кордо-ни та адм≥н≥стративно-територ≥альний устр≥й ”крањни, порушити "–ава людини; страйки, розпочат≥ без додержанн¤ найманими прац≥вниками, профсп≥лкою вимог закону щодо правил прийн¤тт¤ –≥шень про оголошенн¤ страйку та кер≥вництво ним; заборонено та≠кож проведенн¤ страйк≥в п≥д час зд≥йсненн¤ примирних процедур, пс–едбачених цим «аконом.

ѕрипиненн¤ роботи ¤к зас≥б розв'¤занн¤ колективного трудо-в∞го конфл≥кту заборон¤Їтьс¤, ¤кщо це створюЇ загрозу життю ≥ здо-



Д ,ї'ю людей довк≥ллю або исрсшкоджаг запоб≥ганню стих≥йному шху авар≥¤м, катастрофам, еп≥дем≥¤м та сп.шоп¤м; ча√мронД-≤и., проведенн¤ страйку прац≥вник≥в (кр≥м техн≥чного та обслуговуючо-го персоналу) орган≥в прокуратури, сулу, «бройних —ил ”крањни, ир. ган≥в державноњ влади, безпеки та правопор¤дку; заборонено провс. денн¤ страйк≥в також у раз≥ оголошенн¤ воЇнного стану до моменту ного скасуванн¤. ќск≥льки на практиц≥ цих заборон не завжди до≠держуютьс¤, де¤к≥ фах≥вц≥ в галуз≥ права (¬. Ћеванський) пропону≠ють б≥льш докладний перел≥к п≥дстав, ¤к≥ надають право окремим владним органам заборон¤ти страйк1.

ўо стосуЇтьс¤ легальних (дозволених законом) страйк≥в, то при њх орган≥зованому п≥дготуванн≥ с широк≥ можливост≥ дл¤ врегулю≠ванн¤ конфл≥кту. ƒо страйку може ≥ не д≥йти, ¤кщо примирн≥ ком≥с≥њ ≥ трудовий арб≥траж зможуть примирити сторони на догов≥рно-пого≠джувальному принцип≥. –≥шенн¤ трудового арб≥тражу Ї обов'¤зковим дл¤ стор≥н конфл≥кту, ¤кщо вони про це попередньо домовилис¤.

—торони колективного трудового спору п≥сл¤ додержанн¤ при≠мирноњ процедури мають право звернутис¤ за спри¤нн¤м у вир≥шенн≥ цього спору до Ќац≥ональноњ служби посередництва ≥ примиренн¤, ¤ка розгл¤дас вс≥ матер≥али ≥ надсилаЇ сторонам своњ рекомендац≥њ. ѕередбачено також залученн¤ незалежного посередника, ¤кий спри¤Ї встановленню взаЇмод≥њ м≥ж сторонами, проведенню переговор≥в, бере участь у виробленн≥ примирною ком≥с≥Їю взаЇмоприйн¤тного р≥шенн¤.

 онфл≥ктологи та ≥нш≥ фах≥вц≥, що займаютьс¤ врегулюванн¤м страйку, зобов'¤зан≥ пам'¤тати, що цей вид протисто¤нн¤ Ч справа добров≥льна ≥ н≥хто не може бути примушений до участ≥ в н≥й. Ќе≠допустимими Ї перепони з метою перешкодити виходу на роботу тих, хто не бажаЇ страйкувати, а також накази ≥ погрози адм≥н≥страц≥њ на адресу роб≥тник≥в, що беруть участь у легальному страйку.

¬исокий ступ≥нь готовност≥ до страйку, р≥шуч≥сть труд¤щих у в≥дстоюванн≥ своњх прав робл¤ть неефективною тактику робото≠давц≥в, спр¤мовану на ≥зол¤ц≥ю Ђпризв≥дник≥вї. „асто зустр≥чають≠с¤ спроби покласти в≥дпов≥дальн≥сть за страйк на представник≥в тих чи ≥нших парт≥й, що не спри¤Ї зн¤тгю емоц≥йноњ напруженост≥, ¤ка завжди властива трудовим спорам.

ѕ≥сл¤ того ¤к страйк в≥дбувс¤, в≥н стаЇ найважлив≥шою под≥Їю в житт≥ колектива. ¬≥н примушуЇ радикально зм≥нити методи

ƒиї : ёрилический конфлиет: сфери и механтии. ћ , 1994. —. 80.



кер≥вництва та управл≥нн¤ ≥ стимулюЇ адм≥н≥страц≥ю до тою щоб н0 допускати у майбутньому таких конфл≥кт≥в гасити њх н —≤ад≥¤х та позбавл¤тис¤ у своњх лавах тих, хто демонстрував не≠пом≥рне усерд¤ в захист≥ ≥нтерес≥в адм≥н≥стративноњ сторони

Ѕ≥льшого значенн¤ страйки набувають тод≥, коли вони пов'¤зу≠ютьс¤ з пол≥тичною боротьбою, коли вимоги пол≥тичного характе≠ру та пол≥тична мотивац≥¤ стають переважаючими.

ќтже, можна констатувати, що при виникненн≥ конфл≥кт≥в еко≠ном≥чного характеру важливу роль в≥д≥граЇ створенн¤ спри¤тли≠вих умов дл¤ того, щоб вони не перетворилис¤ на агресивн≥ та руйн≥вн≥ форми класового антагон≥зму, а стали предметом обгово≠ренн¤ у рац≥онально орган≥зованому переговорному процес≥. ѕрин≠ципи ж орган≥зац≥њ переговорного процесу в ситуац≥њ класового конфл≥кту будь-¤кого р≥вн¤ сформулював ще –. ƒарендорф. ƒо них належать так≥:

кожна ≥з конфл≥ктуючих стор≥н повинна визнати за опонен≠
том право на ≥снуванн¤ ≥ право мати власн≥ погл¤ди. « цього аж н≥¤к
не випливаЇ, що ц≥ погл¤ди стають справедливими дл¤ опонента;

учасники конфл≥кту повинн≥ визнати на¤вн≥сть розб≥жнос≠
тей ≥ протисто¤нн¤. «а¤ва про повну сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в ≥ розум≥нн¤
ситуац≥њ Ї або демагог≥Їю, або спробою пригн≥тити супротивника,
нав'¤зати йому свою правду;

вс≥ учасники конфл≥кту визнають певн≥ правила взаЇмод≥њ
стор≥н, особливо р≥вн≥сть у процедур≥ переговор≥в;

регулюванн¤ переговор≥в забезпечуЇтьс¤ соц≥альними ≥нститу≠
тами парламентського типу, ¤к≥: а) мають певн≥ повноваженн¤; б) воло≠
д≥ють монопол≥Їю на представництво ≥нтерес≥в своЇњ сторони; в) роз≠
робл¤ють р≥шенн¤, що И обов'¤зковими; г) д≥ють демократично.

—оц≥ально-психолог≥чне Ђсупроводженн¤ї переговор≥в м≥стить у соб≥: утриманн¤ в≥д поширенн¤ та поглибленн¤ конфл≥кту; жорст≠ке додержанн¤ дос¤гнутих домовленостей без њх скасуванн¤ б одно≠сторонньому пор¤дку; готовн≥сть продемонструвати добру волю; по≠шук загальних ц≥нностей.

ќчевидно, що кардинальне пол≥пшенн¤ конфл≥ктогенноњ обста≠новки в економ≥чних в≥дносинах неможливо без виходу економ≥ки ≥з кризи. јле на виникаюч≥ у сусп≥льств≥ конфл≥кти необх≥дно реа≠гувати терм≥ново. √оловну роль в урегулюванн≥ цих конфл≥кт≥в по≠винна в≥д≥гравати держава Ч ¤к сторона конфл≥кту, або ¤к посеред≠ник чи арб≥тр.

111