____________________________________________________________________________________ |
|
||||||||||
|
Земельне право: курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. КОВТУН М.Г. - К.: Юмана, 2001.
Розділ III ДЖЕРЕЛА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА
Характеристика джерел земельного права базується на уявленнях про поняття
джерел права, які розробляються наукою теорії права, а також на застосуванні
цих уявлень до галузі земельного права.
Поняття «джерела права» виникло дві тисячі років тому. Тіт Лівій, характеризуючи
закони XII таблиць, говорив про них як про джерело всього публічного і
приватного римського права. Термін «джерело права» може використовуватись як
форма вираження права. В теорії права під юридичними джерелами або формами
права розуміють офіційні форми вираження і закріплення діючих правових норм,
тобто форма права — це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'язкових правил
поведінки, які офіційно встановлені або санкціоновані державною владою.
Джерелом земельного права є нормативно-правові акти, які регулюють земельні
відносини. Структура земельного законодавства є формою організації системи
земельних нормативних актів. Якщо земельне право — це сукупність юридичних
норм, то земельне законодавство — це система нормативних актів. Якщо земельне
право можна розглядати як внутрішню форму права, зміст якого визначається
соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним регулюються,
то земельне законодавство — зовнішня форма права, тісно зв'язана з його змістом.
Отже, земельне право становить зміст земельного законодавства, а законодавство
є формою вираження земельного права.
Земельне законодавство — це система нормативних актів, які містять в собі норми,
що регулюють земельні відносини. Юридична сила всіх законів та інших нормативних
актів визначається в залежності від компетенції органів державної влади, що їх
видали, а також ролі нормативного акта в системі законодавства.
Найважливішими нормативними актами є закони. Вони поділяються на основні
(конституційні) і звичайні.
Конституція як основний закон держави є основою структури всього законодавства
і займає центральне місце серед джерел земельного права.
29
Конституція України припни та Верховною Радою 28 черпни 1ОД6 р. Вона має найвищу
юридичну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції
і поішнпі відповідати їй. Конституція містить норми різних галузей права, в
тому числі і норми земельного права. Так, наприклад, стаття 13 говорить, що
земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси її
континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони с об'єктами права
власності Українського народу. Конституційні норми передбачають правові засади
регулювання відносин власності в Україні в загальному, а також прано власності
па :ісмлю зокрема. «Земля є основним національним багатством, що перебуває під
особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право
насувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно
відповідно до закону», — вказано в ст. 14 Конституції.
Після Конституції України вищу юридичну силу мають закони. Центральне місце
серед законів в галузі земельного права займає Земельний кодекс України, який
був прийнятий 18 грудня 1990 р. Протягом десяти років в зв'язку з політичними,
соціальними, економічними змінами, що відбулися в Україні, кодекс неодноразово
доповнювався новими нормами або вносилися зміни до існуючих норм. Сучасне
значення кодексу полягає в тому, то вій регулює головні питання щодо власності
та використання земель. В ньому закріплені права та обов'язки власників землі та
землеволодільців. Важливе значення мають норми Земельного кодексу, які
визначають правовий режим різних категорій земель: земель
сільськогосподарського призначення; земель населених пунктів; земель
промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; земель
природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного
призначення; земель лісового фонду; земель водного фонду; земель запасу.
Земельний кодекс передбачає комплекс заходів щодо забезпечення охорони земель,
регулює питання державного контролю за використанням і охороною земель, ведення
державного земельного кадастру та інші.
7 лютого 1991 р. був прийнятий Закон «Про власність», в якому серед загальних
положень про власність регламентується
право приватної власності на землю, гарантується захист права власності громадян
на землю. Законом від 20 січня 1992 р. «Про форми власності на землю» було
запроваджено в Україні поряд з державною колективну і приватну форми
власності, причому всі форми власності на землю визнані рівними. Закон України
від 3 липня 1992 р. «Про плату за землю» визначає розміри та порядок плати за
використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що
надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за
правильністю обчислення і справляння податку. В Законі регламентовано порядок
плати за землю сільськогосподарського і ^сільськогосподарського призначення,
передбачені пільги щодо плати за землю, визначено порядок обчислення і строки
сплати земельного податку, відповідальність платників і контроль за додержанням
даного закону.
Серед законів, норми яких регулюють земельні відносини, необхідно назвати також
Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня
1991 р., «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня
р., «Про природно-заповідний фонд» від 16 червня
р., «Про колективне сільськогосподарське підприєм
ство» від 14 лютого 1992 р. та ін.
Як відомо, з початку 90-х років минулого століття в Україні проводиться
земельна реформа, яка є складовою частиною економічної реформи, здійснюваної в
Україні у зв'язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Правовою
основою цієї реформи служить Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990
р. «Про земельну реформу».
Важливе місце серед джерел земельного права займають Укази Президента України.
Згідно Конституції Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до
виконання на всій території України. На фоні швидких змін в політичних,
економічних, соціальних, екологічних відносинах в земельному законодавстві
виникають прогалини, які Усуваються саме Указами Президента України, такими як
Укази Президента «Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва» від 14
жовтня 1993 р., «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у
сфері сільсько-
31
господарського виробництва» від 10 листопада 1994 р., «Про приватизацію та
оренду земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення для здійснення
підприємницької діяльності» від 12 липня 1995 р., «Про порядок паювання земель,
переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і
організаціям» від 8 серпня 1995 р., «Про оренду землі» від 23 квітня 1997 р.,
«Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 19 січня
1999 р- та багато ін.
Велику групу джерел земельного права складають нормативно-правові акти,
прийняті Кабінетом Міністрів України. Такі акти відносять до підзаконних
нормативних актів, тобто актів виконавчих органів державної влади, які видаються
в межах їх компетенції, на основі і на виконання законів України. Декрети,
постанови Кабінету Міністрів України направленні на регулювання окремих питань
земельного права, конкретизацію положень законів України або указів
Президента, вони повинні відповідати діючому земельному законодавству.
Прикладом можуть служити Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р.
«Про приватизацію земельних ділянок», Постанова Кабінету Міністрів України від
12 жовтня 1995 р. «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну
частку (пай) і зразка книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку
(пай)».
Досить значною частиною земельного законодавства є відомчі нормативні акти. Так,
регулювати земельні відносини в межах наданих повноважень можуть Державний
комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет будівництва,
архітектури та житлової політики, Міністерство агропромислового комплексу,
Державний комітет лісового господарства та інші.
Голови місцевих державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування
приймають в межах своїх повноважень рішення, які є обов'язковими для виконання
на відповідній території.
Вдосконаленню земельних відносин в нових умовах господарювання служать також
роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України та Постанови Пленуму Верховного
Суду України.
Copyright © 2004-2006 Все
авторские права на размещенные материалы принадлежат их авторам.
Все
матераилы, представленные здесь, носят лишь ознакомительную цель.
Любое их незаконное
использование является нарушением авторских прав, поэтому после ознакомления рекомендуется приобрести эту литературу
в книжном магазине Вашего города.
| Povered by
STEP
|