Земельне право: курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. КОВТУН М.Г. - К.: Юмана, 2001.

§5. Плата за придбання землі у власність, земельний податок, орендна плата за землю

За часів Радянської України землекористування в умовах монополії державної власності на землю, було безкоштовне. Це призвело до таких негативних наслідків, як неефективне використання земельних ресурсів, безгосподарність; велика кількість земель не використовувалась або використовувалась нераціонально, в той час як існував дефіцит земельних діля­нок для надання громадянам. З переходом нашої країни до ринкової економіки І розвитком підприємницької діяльності виникла необхідність в створенні таких умов, коли б стало неможливим або невигідним неефективне або нераціональне використання земельних ділянок. Одним із засобів в вирішенні цієї проблеми стало введення плати за користування землею

У відповідності з Законом «Про плату за землю» від 19 ве­ресня 1996 року плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищен­ня родючості фунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на зем­лях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів. Плата за землю стягується в вигляді земельного податку або оренд­ної плати, що визначається в залежності від грошової оцін­ки земель.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендарі, тобто громадяни і юридичні особи незалежно від форм власності, включаючи міжнародні організації, сумісні підприємства з участю іно­земних фізичних і юридичних осіб, а також іноземні грома­дяни та особи без громадянства, яким надана земельна ділянка у власність або користування на території України.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебу­ває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної

66



плати, що визначаються залежно від якості та місцеполо­ження земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки зе­мель.

Розмір земельного податку не залежить від результатів гос­подарської діяльності власників землі та землекористувачів І встановлюються в вигляді стабільних платежів за одиницю площі земельної ділянки в розрахунку за один рік. Ставки податку визначаються окремо для категорій земель основно­го цільового призначення, для окремих видів і підвидів угідь. Ставка податку на землю може змінюватись в випадку зміни оцінки землі, а також в інших випадках, але в будь-якому разі вона не залежить від землекористувача.

Орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої вста­новлюється за угодою сторін у договорі оренди.

Порядок оподаткування і середні ставки земельного по­датку та граничні розміри орендної плати за землю встанов­люються Верховною Радою України.

Власники землі і землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права корис­тування земельною ділянкою. В разі припинення права влас­ності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування земельної ділянки у власності або у користуванні в поточному році. Від плати за землю звільняються:

заповідники, національні і дендрологічні парки, бо­
танічні сади;

заказники (крім мисливських), дослідні господарства
науково-дослідних установ і навчальних закладів сільсько­
господарського профілю;

державні сортовипробувальні станції та сортодільниці,
а також землі радгоспів, що використовуються цими стан­
ціями і дільницями для випробування сортів сільськогоспо­
дарських культур;

заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я,
соціального забезпечення, дитячі санаторно-курортні і оз­
доровчі, а також навчально-виховні заклади;

заклади фізичної культури та спорту, за винятком коо­
перативних і приватних;

благодійні фонди;

67



інваліди І та II груп, учасники Великої Вітчизняної війни
і прирівняні до них особи, пенсіонери;

громадяни, яким у встановленому порядку видано по­
свідчення, що вони постраждали від Чорнобильської катаст­
рофи, а також громадські об'єднання осіб, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Не справляється плата за радіоактивно і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмежен­ня щодо ведення сільського господарства, а також за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільсько­господарського освоєння.

Новостворювані селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі їх у власність або надання в користування земельної ділянки.

Верховна Рада Республіки Крим, обласні, Київська і Сева­стопольська міські Ради народних депутатів можуть установ­лювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, відстрочення сплати, зниження ставки земель­ного податку.

Платежі за землю надходять до бюджетів сільських, селищ­них, міських Рад народних депутатів, на території яких зна­ходяться земельні ділянки.

Частина коштів від плати за землю централізується у дер­жавному, республіканському (Республіки Крим) і обласних бюджетах у порядку і розмірах, що встановлюються законо­давством України.

Кошти від плати за землю використовуються виключно для таких цілей:

фінансування заходів щодо раціонального використан­
ня та охорони земель, підвищення родючості грунтів;

ведення державного земельного кадастру, землеустрою,
моніторингу земель;

створення земельного інноваційного фонду;

відшкодування витрат власників землі і землекористу­
вачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості;

економічного стимулювання власників землі і землеко­
ристувачів за поліпшення якості земель, підвищення родю­
чості грунтів і продуктивності земель лісового фонду;

68



надання пільгових кредитів, часткового погашення по­
зичок та компенсації втрат доходів власників землі та земле­
користувачів внаслідок тимчасової консервації земель, по­
рушених не з їх вини;

проведення земельної реформи, а також для земельно-
господарського устрою, розробки містобудівної документації
і розвитку інфраструктури населених пунктів.

Кошти від земельного податку, що централізуються, спря­мовуються на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, на відшкодування витрат власників землі і землеко­ристувачів, пов'язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної інфраструктури, ведення державного земель­ного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, а також проведення земельної реформи.