Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. За ред.М.І. Мельника, М.І. Хавронюка 

[назад]|[содержание]|[следующая]

Розділ VIII ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ

Стаття 240. Порушення правил охорони надр

1.            Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин, крім загальнопоширених,—

 

караються штрафом у розмірі до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

 

2.         Ті самі діяння, вчинені на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки,—

 

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

 

1.                Основний безпосередній об’єкт злочину — встановлений порядок раціонального і комплексного використання й охорони надр та видобування корисних копалин, які не є загальнопоширеними. Його додатковими факультативними об’єктами можуть бути життя і здоров’я особи та інші блага.

 

2.                Предметом злочину є надра і корисні копалини (крім загальнопоширених).

 

Надра — це частина земної кори, що розташована під поверхнею суходолу та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

 

Корисні копалини — це природні мінеральні речовини органічного та неорганічного походження, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки. За своїм призначенням вони поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Корисні копалини належать до непоновлюваних природних ресурсів, геологічна швидкість утворення або акумуляції яких є значно меншою, ніж швидкість їх споживання людиною.

 

Предметом злочину є незагальнопоширені корисні копалини загальнодержавного значення. Це горючі копалини (газ, нафта, вугілля, торф тощо), метали (чорні, кольорові, рідкісні, благородні, розсіяні, рідкісноземельні), неметали (різноманітна сировина, наприклад, хімічна, абразивна, гірничорудна, для облицювальних матеріалів), води (підземні, поверхневі), інертні гази.

 

Не визнаються предметом злочину корисні копалини місцевого значення, які розглядаються як загальнопоширені (наприклад, галька, гравій, пісок (крім формувального, скляного, такого, що використовується у фарфорово-фаянсовій, вогнетривкій і цементній промисловості), глина (крім вогнетривкої, тугоплавкої, фарбувальної та деякої іншої), крейда (крім крейди для цементної, хімічної, скляної, гумової промисловості та для одержання глинозему з нефеліну), черепашник, камінь бутовий, сланець (крім горючого і покрівельного)).

 

Предметом злочину, передбаченого ст. 240, є корисні копалини в їх природному стані. Звернення на свою користь або користь Інших осіб Природних ресурсів, які вилучені з надр завдяки вкладеній праці людини, потрібно розглядати як злочин не проти довкілля, а проти власності.

 

3.             З об’єктивної сторони злочин може проявитися в одній з двох форм: 1) порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля; 2) незаконне видобування корисних копалин, крім загальнопоширєних. Порушення встановлених правил охорони надр може бути вчинено шляхом дії або бездіяльності. Це, наприклад: вибіркове відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призводить до необгрунтованих втрат запасів корисних копалин; пошкодження родовищ корисних копалин, що виключає повністю або істотно обмежує можливість їх подальшої експлуатації; порушення порядку забудови площ залягання корисних копалин; забруднення надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин; здійснення того виду користування надрами, який не вказаний в акті про надання гірничого відводу.

 

Видобування корисних копалин передбачає дії, які полягають у вилученні з родовищ корисних копалин будь-яким способом (викачування, побудова шахт, кар’єрів тощо). Родовища корисних копалин — це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

 

Незаконність видобування, яка є обов’язковою умовою визнання дій особи кримінальне караними, означає, що видобування корисних копалин здійснюється без належним чином оформленого дозволу — акта про надання гірничого відводу або з відхиленням від умов, зазначених у цьому документі (наприклад, видобування за межами відведеної ділянки надр або з використанням недозво-лених для даного родовища методів і засобів видобування корисних копалин). Злочин буде і в тому разі, коли дозвіл є підробленим або простроченим.

 

Склад злочину у першій формі визнається закінченим з моменту порушення правил охорони надр, яке створило небезпеку для життя здоров’я людей чи довкілля, а у другій — з початку незаконного видобування корисних копалин. Про поняття створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля див. коментар до ст. 239. Якщо вказаної небезпеки немає, порушення правил охорони надр тягне адміністративну відповідальність (ст. ст. 57, 58 КАП).

 

4.             Суб’єкт злочину загальний. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою в гірничому виробництві особою, яка зобов’язана їх дотримуватись, слід кваліфікувати за ст. 272.

 

5.                Суб’єктивна сторона злочину в частині незаконного видооу-вання корисних копалин характеризується прямим умислом, а в частині порушення правил охорони надр — умислом або необережністю.

 

6.                Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 240) е: 1) вчинення його на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду; 2) повторно; 3) спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків.

 

Про поняття територій та об’єктів природно-заповідного фонду див. коментар до ст. 252, про поняття повторності — ст. 32 і коментар до неї, про поняття спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків — коментар до ст. ст. 236 і 242. Вирішуючи питання про те, чи є спричинені внаслідок порушення правил охорони надр наслідки тяжкими, крім всього іншого, потрібно враховувати кількість, вартість та екологічну значимість видобутих, пошкоджених або втрачених корисних копалин, час, на який родовище виведено з експлуатації, розмір коштів, необхідний для оновлення порушених природних властивостей ділянок надр, об’єктів рослинного і тваринного світу.

 

КН (ст. ст. 1, 13-27, 37-59. 65).

 

Закон України “Про видобування і переробку уранових ру”д від 19 листопада 1997р. (ст.ст. 1,6,7, 16).

 

Гірничий закон України від Єжовтня 1999р.

 

Перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Затверджений постановою КМ № 827 від 12грудня 1994 р.

 

Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення. Затверджений постановою КМ № 33 від 17 січня 1995р.

 

Положення про порядок надання гірничих відводів. Затверджений постановою КМ № 59від 27січня 1955р.

 

Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду. Затверджене постановою КМ № 134 від 21 лютого 1995 р.

 

Порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами. Затверджений постановою КМ № 709відЗІ серпня 1995р.

 

Порядок укладання контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян. Затверджений постановою КМ№ 948 від 27 листопада 1995р.

 

Перелік корисних копалин України місцевого значення. Затверджений наказом Держкомгеології України № 63 від 9 червня 1994 р.

 

Інструкція щодо порядку погодження матеріалів з Мінекобезпеки України та його органами на місцях для отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами. Затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 119 від ЗО вересня 1996 р.

 

Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з пошуку (розвідки) та експлуатації родовищ корисних копалин та контроль за їх дотриманням. Затверджена наказом Ліцензійної палати України та Держкомгеології № 33/58 від 8 квітня 1999р.

 

 

Стаття 241.Забруднення атмосферного повітря

1. Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля,—

 

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або-без такого.

 

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

 

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. Із позбавленням праза обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого

 

1.                Основний безпосередній об’єкт злочину — порядок охорони атмосферного повітря, встановлений з метою збереження, поліпшення та відтворення його стану, раціонального використання для виробничих потреб, відвернення і зменшення шкідливого впливу на атмосферне повітря, а також право людини на сприятливе довкілля. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути життя та здоров’я особи чи інші наслідки.

 

2.                Предметом злочину є атмосферне повітря — природна суміш газів (кисень, азот, аргон, вуглекислий газ, неон тощо), яка знаходиться у відкритому просторі над територією України. Забруднення повітря у межах закритих виробничих приміщень за наявності до цього підстав повинне кваліфікуватись за ст. 271 як порушення вимог законодавства про охорону праці.

 

3.                Об’єктивна сторона полягає у: 1) забрудненні або 2) іншій зміні природних властивостей атмосферного повітря шляхом насичення його зазначеними у ч. 1 ст. 241 речовинами і матеріалами, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або для довкілля.

 

Під спеціальними правилами слід розуміти нормативи, які встановлюються у галузі охорони атмосферного повітря щодо: а) екологічної безпеки атмосферного повітря; б) гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами; в) утворення забруднюючих речовин, які виводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об’єктів (граничні); г) використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення; д) вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.

 

Порушення правил викиду в атмосферу різних забруднюючих речовин і матеріалів може відбуватись шляхом: 1) вчинення діянь, які прямо заборонені природоохоронним законодавством (наприклад, експлуатація очисних установок без фільтрів або з їх несвоєчасною заміною, невикористання контрольної апаратури); 2) недотримання підстав, порядку, обсягу, інтенсивності та інших умов викиду забруднюючих речовин і матеріалів (перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря; викиди забруднюючих речовин без дозволу спеціально уповноважених державних органів; залпове скидання чи випуск забруднюючих речовин замість регулярного, без використання розсіюючих пристроїв тощо).

 

У цьому складі злочину терміни “забруднення” та “інша зміна природних властивостей” одночасно позначають І діяння, і суспільне небезпечні наслідки.

 

Забруднення — це надходження в атмосферне повітря або утворення у ньому шкідливих (забруднюючих) речовин у концентраціях, які перевищують встановлені державою екологічні нормативи. Інша зміна природних властивостей — це негативне відхилення від оптимального стану атмосферного повітря в частині його фізичних, хімічних та

 

біологічних властивостей, що негативним чином впливає на здоров’я людини і довкілля. Отруєння повітря є формою екоциду (ст. 441).

 

Злочин є закінченим з моменту, коли внаслідок забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря створено небезпеку для життя, здоров’я людей або для довкілля. Про поняття створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля див. коментар до ст. 239. Забруднення атмосферного повітря, що не супроводжувалось створенням вказаної небезпеки, тягне адміністративну відповідальність (ст. ст. 78, 79 КАП).

 

4.             Суб’єкт злочину спеціальний: це працівник підприємства, установи, організації, у зв’язку з діяльністю якого відбуваються забруднення чи інша негативна зміна атмосферного повітря і на якого покладено правовий обов’язок дотримуватись спеціальних правил з приводу забезпечення чистоти й оптимального стану атмосферного повітря.

 

5.                Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формами вини.

 

6.                Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 241) є спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків (про їх поняття див. коментар до ст. 236).

 

Закон України “Про охорону атмосферного повітря” у редакції від 21 червня 2001 р.

 

Положення про порядок здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря. Затверджене постановою КМ № 1073 від 29 грудня 1993р.

 

Положення про порядок встановлення рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря. Затверджене постановою КМ № 1092 від 31 грудня 1993 р.

 

Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Затверджене постановою КМ № 364 від 29 травня 1995р.

 

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Затверджена наказом Міністерства охорони природного навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 38від 18травня 1995р.

 

Порядок розробки і затвердження нормативів гранична допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Затверджений наказом Міністерства охорони природного навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 75від ІВлипня 1996р.

 

Інструкція про встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Затверджена наказом МЕПР №161 від 10 жовтня 2000 р.

 

Методика прогнозування наслідків впливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті. Затверджена наказом МНС, МАП, МЕ, МЕПР № 73/82/64/122 від 27 березня 2001 р.

   

[назад]|[содержание]|[следующая]