Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л IV «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» —“ј“≈¬ќѓ —¬ќЅќƒ» “ј —“ј“≈¬ќѓ Ќ≈ƒќ“ќ– јЌќ—“≤ ќ—ќЅ»

—татт¤ 152. «гвалтуванн¤

1.       «івалтуванн¤, тобто статев≥ зносини ≥з застосуванн¤м ф≥зичного насильства, погрози його застосуванн¤ або з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи, Ч

 

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

 

2.   «івалтуванн¤, вчинене повторно або особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених статт¤ми 153-155 цього  одексу,ЧкараЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

 

       3. «івалтуванн¤, вчинене групою ос≥б, або зівалтуванн¤ неповнол≥тньоњ чи неповнол≥тнього Ч караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

 

       4. «івалтуванн¤, що спричинило особливо т¤жк≥ насл≥дки, а також зівалтуванн¤ малол≥тньоњ чи малол≥тнього Ч

 

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

 

1.   ќсновний безпосередн≥й обТЇкт злочину Ч статева свобода чи статева недоторкан≥сть особи. …ого додатковим факультативним обТЇктом можуть бути здоровТ¤, вол¤, честь ≥ г≥дн≥сть особи, нормальний розвиток неповнол≥тн≥х.

 

ѕ≥д статевою свободою сл≥д розум≥ти право повнол≥тньоњ ≥ псих≥чно нормальноњ особи самост≥йно обирати соб≥ партнера дл¤ статевих зносин ≥ не допускати у сфер≥ статевого сп≥лкуванн¤ будь-.¤кого примусу. —татева недоторкан≥сть Ч це абсолютна заборона вступати у природн≥ статев≥ контакти з особою, ¤ка в силу певних обставин не Ї нос≥Їм статевоњ свободи, всупереч њњ справжньому волеви¤вленню.

 

2.   ѕотерп≥лою в≥д злочину може бути особа ¤к ж≥ночоњ, так ≥ чолов≥чоњ стат≥,

 

—т. 152 не м≥стить обмеженн¤ у тому план≥, що зівалтуванн¤м визнаютьс¤ лише позашлюбн≥ статев≥ зносини. “ому потерп≥лою в≥д цього злочину може бути й особа, ¤ка перебуваЇ з винним в оф≥ц≥йно зареЇстрованому або фактичному шлюб≥. ¬≥ктимна (провокуюча) повед≥нка потерп≥лого крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 152 не виключаЇ, однак може враховуватись при призначенн≥ покаранн¤.

 

Ќа квал≥ф≥кац≥ю д≥¤нн¤ за ст. 152 не впливаЇ моральний аспект характеристики потерп≥лоњ особи (наприклад, вона веде безладне статеве житт¤), на¤вн≥сть попередн≥х статевих зносин з тим, хто прит¤гуЇтьс¤ до в≥дпов≥дальност≥ за њњ зівалтуванн¤, а також дос¤гненн¤ нею шлюбного в≥ку або статевоњ зр≥лост≥.

 

3.   « обТЇктивноњ сторони зівалтуванн¤ пол¤гаЇ у статевих зносинах, ¤к≥ поЇднуютьс¤ ≥з: 1) застосуванн¤м ф≥зичного насильства; 2) погрозою його застосуванн¤ (вол¤ потерп≥лоњ особи придушуЇтьс¤) або 3) з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи (њњ вол¤ ≥гноруЇтьс¤).

 

ѕ≥д статевими зносинами у ст. 152 сл≥д розум≥ти природний (гетеросексуальний) статевий акт. ћаЇтьс¤ на уваз≥ коњтус Ч сполученн¤ чолов≥чих ≥ ж≥ночих статевих орган≥в, здатне, ¤к правило, викликати ваг≥тн≥сть. «лочин Ї зак≥нченим з моменту початку статевого акту всупереч вол≥ потерп≥лоњ особи. ѕри цьому не вимагаЇтьс¤ обовТ¤зковоњ дефлорац≥њ (порушенн¤ ц≥л≥сност≥ д≥вочоњ пл≥ви), е¤кул¤ц≥њ (зак≥нченн¤ статевого акту у ф≥з≥олог≥чному розум≥нн≥) та оргазму. ƒл¤ визначенн¤ факту на¤вност≥ природного статевого акту призначаЇтьс¤ судово-медична експертиза.

 

≤нш≥ форми задоволенн¤ статевоњ пристраст≥, кр≥м статевого акту у природн≥й форм≥, складу зівалтуванн¤ не утворюють ≥ за на¤вност≥ дл¤ цього п≥дстав квал≥ф≥куютьс¤ за ст. 153 або де¤кими ≥ншими статт¤ми ќсобливоњ частини   .

 

ѕерел≥к способ≥в, за на¤вност≥ хоча б одного з ¤ких статев≥ зносини м≥ж особами ж≥ночоњ ≥ чолов≥чоњ стат≥ визнаютьс¤ зівалтуванн¤м, Ї вичерпним. “ому не Ї крим≥нальне караними настирлив≥ пропозиц≥њ особ≥ вчинити з нею природний статевий акт, ¤кщо вони не поЇднуютьс¤ з жодним ≥з таких способ≥в. ƒ≥њ особи, ¤ка домоглас¤ згоди потерп≥лого на статевий акт не за допомогою ф≥зичного чи псих≥чного насильства або використанн¤ безпорадного стану, а шл¤хом обману чи зловживанн¤ дов≥рою (осв≥дченн¤ у коханн≥, об≥ц¤нка укласти шлюб, у т.ч. зроблену в урочист≥й обстановц≥ ≥ з пов≥домленн¤м про це родичам, подача за¤ви до в≥дд≥лу –ј√— тощо), не м≥ст¤ть складу цього злочину.

 

‘≥зичне насильство при зівалтуванн≥ може пол¤гати у нанесенн≥ удару, побоњв, позбавленн≥ або обмеженн≥ особистоњ вол≥, запод≥¤нн≥ т≥лесних ушкоджень р≥зного ступен¤ т¤жкост≥ тощо ≥ спр¤мовуЇтьс¤ на те, щоб учинити з потерп≥лою особою природний статевий акт, подолати зд≥йснюваний або оч≥куваний з њњ боку ф≥зичний оп≥р, повТ¤заний з небажанн¤м вступити у статевий контакт. ƒл¤ ≥нкрим≥нуванн¤ ст, 152 потр≥бно встановити, що вказане небажанн¤ було б≥льш-менш ч≥тко вираженим, ¤вним, адже в≥дмова на словах, нав≥ть певна ф≥зична протид≥¤ не завжди св≥дчать про д≥йсне небажанн¤ особи вступити у такий контакт. —каж≥мо, чолов≥к може сприймати таку повед≥нки ж≥нки ¤к кокетство, заграванн¤ або про¤в соромТ¤зливост≥. якщо статев≥ зносини в≥дбуваютьс¤ за згодою стор≥н, однак у процес≥ њх один ≥з партнер≥в (будучи, наприклад, схильним до мазох≥зму) застосовуЇ до ≥ншого ф≥зичне насильство, квал≥ф≥кац≥¤ за ст. 152 виключаЇтьс¤. ¬≥дсутнЇ зівалтуванн¤ й у тому раз≥, коли субТЇкт застосовуЇ ф≥зичне насильство з, помсти за в≥дмову потерп≥лоњ особи вступити з ним у статев≥ зносини. ” таких випадках пос¤ганн¤ на т≥лесну недоторкан≥сть треба розгл¤дати ¤к злочин проти житт¤ або здоровТ¤ особи.

 

Ќанесенн¤ п≥д час зівалтуванн¤ або замаху на нього удару, побоњв, запод≥¤нн¤ легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень повн≥стю охоплюЇтьс¤ ч. 1 ст. 152.

 

ѕон¤тт¤м ф≥зичного насильства при зівалтуванн≥ охоплюЇтьс¤ ≥ застосуванн¤ без згоди потерп≥лоњ особи з метою викликати њњ без-лорадний стан наркотичних засоб≥в, психотропних, отруйних або сильнод≥ючих речовин (наприклад, клофел≥ну у поЇднанн≥ з м≥цними спиртними напо¤ми). ƒ≥¤ визнанн¤ зівалтуванн¤ вчиненим з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи внасл≥док д≥њ :≥а њњ орган≥зм зазначених речовин не маЇ значенн¤, прив≥в винний потерп≥лу особу до такого стану або вона знаходилась у безпорадному стан≥ незалежно в≥д його д≥й. якщо введенн¤ в орган≥зм потерп≥лоњ особи вказаних вище засоб≥в ≥ речовин в≥дбулос¤ без њњ згоди (≥з застосуванн¤м до нењ ф≥зичного чи псих≥чного насильства) ≥ п≥сл¤ цього було вчинене природний статевий акт, д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к зівалтуванн¤, вчинене ≥з застосуванн¤м насильства та з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи. ” раз≥, коли психотропн≥, сильнод≥юч≥ або ≥нш≥ речовини чи засоби вживались особою добров≥льно, за власною волею, а згодом безпорадний стан був використаний винним дл¤ скоЇнн¤ статевих зносин, його д≥њ треба розгл¤дати ¤к зівалтуванн¤ з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи.

 

ѕогроза ¤к спос≥б вчиненн¤ зівалтуванн¤ Ч це зал¤куванн¤ потерп≥лоњ особи застосуванн¤м ф≥зичного насильства за допомогою висловлювань, жест≥в, ≥нших д≥й (наприклад, демонстрац≥Їю зброњ). ” будь-¤кому раз≥ погроза повинна сприйматись ¤к реальна, тобто у потерп≥лоњ особи маЇ скластись враженн¤, що, ¤кщо вона протид≥¤тиме івалт≥вников≥ ≥ не виконаЇ його вимог, цю погрозу буде негайно реал≥зовано. ѕро сприйн¤тт¤ погрози ¤к реальноњ може св≥дчити, зокрема, сама обстановка, в ¤к≥й опинилась потерп≥ла особа (оточенн¤ њњ групою ос≥б, безлюдне м≥сце, н≥чний час, зухвале, грубе ≥ настирливе домаганн¤ вступити в статевий звТ¤зок тощо). ѕри цьому дл¤ визнанн¤ псих≥чного насильства способом злочину, передбаченого ст. 152; не маЇ значенн¤, чи мав івалт≥вник насправд≥ нам≥р ≥ фактичну можлив≥сть реал≥зувати висловлену ним погрозу.

 

јдресатом погрози може бути не лише потерп≥ла, а й ≥нш≥ особи, наприклад, њњ близьк≥ родич≥ (зокрема д≥ти, батьки). ¬ажливо лише, щоб псих≥чне насильство мало за мету зламати волю саме потерп≥лоњ особи.

 

ѕогроза вчинити вбивство потерп≥лоњ або ≥нших ос≥б, за¤влена з метою вчинити насильницький .статевий акт, охоплюЇтьс¤ ч. 1 ст. 152 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 129 не потребуЇ. јле ¤кщо погроза вбивством мала м≥сце п≥сл¤ вчиненн¤ зівалтуванн¤ (наприклад, њњ метою було примушуванн¤ потерп≥лоњ особи не за¤вл¤ти про вчинене у правоохоронн≥ органи), д≥њ винного квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. ст. 152 ≥ 129.

 

ѕримушуванн¤ ж≥нки або чолов≥ка до вступу в статев≥ зносини, поЇднане з погрозою запод≥¤нн¤ не ф≥зичноњ, а ≥ншоњ шкоди (наприклад, погрозою розголошенн¤ в≥домостей, що ганьбл¤ть њх або њх близьких родич≥в, погрозою знищенн¤, пошкодженн¤ або вилученн¤ њх майна), не утворюЇ складу зівалтуванн¤ ≥ за на¤вност≥ п≥дстав може бути квал≥ф≥коване за ч. 2 ст. 154.

 

«івалтуванн¤ визнаЇтьс¤ вчиненим з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи у тих випадках, коли вона за своњм ф≥зичним або псих≥чним станом не може розум≥ти характеру ≥ значенн¤ вчинюваних з нею д≥й (псих≥чна безпорадн≥сть) або, усв≥домлюючи це, не може чинити оп≥р івалт≥вников≥ (ф≥зична безпорадн≥сть). ѕон¤тт¤м безпорадного стану не охоплюЇтьс¤ вкрай неспри¤тливе майнове становище особи, потреба у засобах до ≥снуванн¤ тощо.

 

ѕричинами ф≥зичноњ безпорадност≥ потерп≥лоњ особи виступають, зокрема, њњ ф≥зичн≥ вади (наприклад, парал≥ч, сл≥пота), малол≥тн≥й або, навпаки, похилий в≥к, т¤жке захворюванн¤, ¤ке не Ї псих≥чним, сильне спТ¤н≥нн¤. ѕсих≥чна безпорадн≥сть, за на¤вност≥ ¤коњ вол¤ потерп≥лоњ особи на вступ у статев≥ зносини взагал≥ в≥дсутн¤ або Ї неповноц≥нною, може бути викликана, скаж≥мо, псих≥чною хворобою, малол≥тн≥м в≥ком, непритомним станом, застосуванн¤м сильнод≥ючих або ≥нших речовин.

 

—тан спТ¤н≥нн¤ може бути визнаний безпорадним станом лише у тому раз≥, коли внасл≥док вживанн¤ алкоголю, наркотичних засоб≥в або токсичних речовин особа не усв≥домлювала оточуючу обстановку або була позбавлена ф≥зичноњ можливост≥ протид≥¤ти івалт≥вников≥. «года на сп≥льне вживанн¤ алкоголю чи ≥нших речовин, на знаходженн¤ в ≥нтимн≥й обстановц≥, ¤ка спри¤Ї ф≥зичному зближенню, ще не св≥дчить про згоду на статев≥ зносини.

 

ёридична оц≥нка природного статевого акту з малол≥тньою особою за умови њњ згоди на це залежить в≥д того, чи усв≥домлювала вона характер ≥ значенн¤ вчинюваних з нею д≥й. —ам по соб≥ малол≥тн≥й в≥к особи не завжди св≥дчить про на¤вн≥сть безпорадного стану ¤к ознаки зівалтуванн¤. ѕитанн¤ про на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть цього стану та квал≥ф≥кац≥ю д≥й винного за ст. ст. 152 або 155 не-. обх≥дно вир≥шувати у кожному конкретному випадку з урахуванн¤м ≥ндив≥дуальних особливостей розвитку малол≥тньоњ особи, ступен¤ њњ об≥знаност≥ та ≥нформованост≥ у питанн¤х статевого житт¤.

 

« урахуванн¤м ст. 17 добров≥льна в≥дмова в≥д доведенн¤ зівалтуванн¤ до к≥нц¤ виключаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за замах на цей злочин. ƒл¤ визнанн¤ в≥дмови в≥д зівалтуванн¤ добров≥льною треба встановити, що особа, маючи реальну можлив≥сть довести злочин до к≥нц¤, в≥дмовилась в≥д цього ≥ з власноњ вол≥ припинила злочинн≥ д≥њ. ” таких випадках особа може нести в≥дпов≥дальн≥сть за фактично вчинен≥ нею д≥њ, ¤кщо вони утворюють склад ≥ншого злочину (наприклад, запод≥¤нн¤ т≥лесного ушкодженн¤, незаконне позбавленн¤ вол≥, розбещенн¤ неповнол≥тн≥х). ѕро мотиви добров≥льноњ в≥дмови в≥д доведенн¤ зівалтуванн¤ до к≥нц¤ див. коментар до ст. 17.

 

4.   —убТЇктом злочину Ї осудна особа чолов≥чоњ або ж≥ночоњ стат≥, ¤ка дос¤гла 14-р≥чного в≥ку. ѕри цьому стать безпосереднього ви-

 

конавц¤ злочину маЇ бути протилежна стат≥ потерп≥лоњ особи. —п≥в-виконавцем злочину, учасником групового зівалтуванн¤ може бути особа, ¤ка ф≥з≥олог≥чне неспроможна вчинити природний статевий акт, а також особа однаковоњ стат≥ з потерп≥лим.

 

5.   —убТЇктивна сторона зівалтуванн¤ характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬инний усв≥домлюЇ, що вчин¤Ї природний статевий акт ≥з застосуванн¤м ф≥зичного насильства, погрози його застосуванн¤ або з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи, ≥ бажаЇ це зробити. ћотиви, не впливаючи на квал≥ф≥кац≥ю, можуть бути р≥зними (задоволенн¤ статевоњ пристраст≥, помста, бажанн¤ принизити потерп≥лу особу, прагненн¤ сексуального самоствердженн¤, хул≥ганськ≥ спонуканн¤ тощо).

 

—тосовно неповнол≥тнього та малол≥тнього в≥ку потерп≥лоњ особи й особливо т¤жких насл≥дк≥в псих≥чне ставленн¤ винного може бути ≥ необережним.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки, повТ¤зан≥ з в≥ком потерп≥лоњ особи, ≥нкрим≥нуютьс¤ винному не лише тод≥, коли в≥н знав або допускав, що вчинюЇ насильницький статевий акт з неповнол≥тньою чи малол≥тньою особою, а й утому раз≥, коли в≥н м≥г ≥ повинен це передбачити. Ќеповнол≥тн≥й або малол≥тн≥й в≥к потерп≥лоњ особи не може обт¤жувати крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за зівалтуванн¤, ¤кщо буде доведено, що винний сумл≥нно помил¤вс¤ щодо њњ фактичного в≥ку. ѕри вир≥шенн≥ цього питанн¤ враховуЇтьс¤ вс¤ сукупн≥сть обставин справи, зокрема зовн≥шн≥ ф≥зичн≥ дан≥ потерп≥лоњ особи, њњ повед≥нка, знайомство з нею винним, волод≥нн¤ останн≥м в≥дпов≥дною ≥нформац≥Їю.

 

¬≥дпов≥дальн≥сть за особливо т¤жк≥ насл≥дки (ч. 4 ст. 152) настаЇ тод≥, коли винний передбачав њх можлив≥сть або м≥г ≥ повинен був њх передбачати.

 

«а спр¤мован≥стю умислу замах на зівалтуванн¤, за ¤кого винна особа д≥Ї з метою вчиненн¤ природного статевого акту ≥ саме дл¤ цього застосовуЇ ф≥зичне ≥ псих≥чне насильство, потр≥бно в≥дмежовувати в≥д сум≥жних злочин≥в, передбачених зокрема ст. ст. 121, 122, 125, 153, 156.

 

6.    вал≥ф≥куючими ознаками зівалтуванн¤ Ї вчиненн¤ його: 1) повторно; 2) особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених ст. ст. 153-155 (ч. 2 ст. 152), а особливо квал≥ф≥куючими: 1) вчиненн¤ його групою ос≥б; 2) зівалтуванн¤ неповнол≥тньоњ особи (ч. « ст. 152); 3) спричиненн¤ особливо т¤жких насл≥дк≥в; 4) зівалтуванн¤ малол≥тньоњ особи (ч. 4 ст. 152).

 

«івалтуванн¤, вчинене повторно, маЇ м≥сце у раз≥, коли його скоњла особа, ¤ка ран≥ше вже вчинила зівалтуванн¤ (тобто злочин, передбачений ст. 152). ѕро пон¤тт¤ повторного злочину див. також коментар до ст. 32, ” раз≥ вчиненн¤ зівалтуванн¤ особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених статт¤ми 153Ч 155, за ¤кий вона не була засуджена, д≥њ винного треба квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в за ч. 2 ст. 152 (¤кщо в≥дсутн≥ обт¤жуюч≥ обставини, передбачен≥ ч. ч. « або 4) та в≥дпов≥дною частиною ст. ст. 153, 154 або 155.

 

ѕродовжуване зівалтуванн¤, ¤ким Ї вчиненн¤ двох або б≥льше природних статевих акт≥в з одн≥Їю ≥ т≥Їю ж потерп≥лою, коли винний д≥Ї без значноњ перерви у час≥, що охоплюЇтьс¤ його Їдиним злочинним нам≥ром, виключаЇ ознаку повторност≥.

 

—прави про зівалтуванн¤ без квал≥ф≥куючих ознак належать до справ так званого приватно-публ≥чного обвинуваченн¤, а тому можлив≥ процесуальн≥ перешкоди дл¤ його квал≥ф≥кац≥њ за ознакою повторност≥. ѕри вчиненн≥ двох зівалтувань без обт¤жуючих обставин приводом до порушенн¤ справи за ч. 2 ст. 152 за ознакою повторност≥ Ї подача скарги потерп≥лою особою в≥д першого злочину або подача скарг обома потерп≥лими. якщо потерп≥ла в≥д першого злочину особа не порушувала питанн¤ про прит¤гненн¤ винного до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, то наступне вчиненн¤ ним зівалтуванн¤ ≥ншоњ потерп≥лоњ особи не може розц≥нюватись ¤к повторний злочин. ” такому випадку за на¤вност≥ скарги про порушенн¤ справи лише потерп≥лим в≥д другого зівалтуванн¤ д≥њ винного мають квал≥ф≥куватись (за в≥дсутност≥ ≥нших обт¤жуючих обставин) за ч. 1 ст. 152.

 

ѕри вчиненн≥ двох або б≥льше зівалтувань, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачено р≥зними частинами ст. 152, а також при вчиненн≥ в одному випадку замаху на зівалтуванн¤ або сп≥вучаст≥ у цьому злочин≥, а в ≥ншому зак≥нченого зівалтуванн¤, д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю вказаних злочин≥в. якщо перше ≥ друге зівалтуванн¤, вчинен≥ винним, не м≥ст¤ть квал≥ф≥куючих ознак, то остаточна квал≥ф≥кац≥¤ д≥й особи в≥дбуваЇтьс¤ лише за ч. 2 ст. 152 за ознакою повторност≥.

 

«івалтуванн¤ потерп≥лоњ особи без квал≥ф≥куючих ознак, а пот≥м повторне зівалтуванн¤ за на¤вност≥ ознак, вказаних у ч. « або ч. 4 ст. 152, повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 1 ст. 152 та, в≥дпов≥дно, ч. ч. « або 4 ц≥Їњ статт≥. ” таких випадках квал≥ф≥кац≥¤ д≥й винного за ч. 2 ст. 152 не потр≥бна. ѕроте вказана ознака маЇ бути зазначена в юридичному формулюванн≥ звинуваченн¤.

 

Ќеповнол≥тн≥ми Ї особи в≥ком до 18 рок≥в, а малол≥тн≥ми особи, ¤ким на момент вчиненн¤ злочину не виповнилось 14 рок≥в.

 

«івалтуванн¤, вчинене групою ос≥б, маЇ м≥сце тод≥, коли група з двох або б≥льше ос≥б сп≥ввиконавц≥в д≥Ї узгоджено з метою вчиненн¤ насильницького статевого акту з одн≥Їю або дек≥лькома поЧтерп≥лими особами. √рупа ос≥б в≥дсутн¤, ¤кщо дек≥лька субТЇкт≥в івалтують одну потерп≥лу особу, однак не узгоджують при цьому своњ д≥њ ≥ не спри¤ють один одному.

 

Ќа квал≥ф≥кац≥ю зівалтуванн¤ групою ос≥б ¤к зак≥нченого злочину дл¤ вс≥х сп≥ввиконавц≥в не впливаЇ те, чи вдалос¤ кожному ≥з івалт≥вник≥в вчинити статевий акт з потерп≥лою особою. √рупове зівалтуванн¤ Ї зак≥нченим злочином з моменту початку статевих зносин хоча б одним ≥з його учасник≥в.

 

ќбТЇктивна сторона коментованого складу злочину Ї складною, не вичерпуЇтьс¤ статевими зносинами ≥ включаЇ в себе д≥њ (насильство та приведенн¤ у безпорадний стан), ¤к≥ можуть бути реал≥зован≥ й тими, хто природний статевий акт безпосередньо не вчин¤Ї. “ому ¤к сп≥ввиконавство зівалтуванн¤ розгл¤даютьс¤ ≥ д≥њ особи, ¤ка не вчинила ≥ не мала нам≥ру вчинити статевий акт, але безпосередньо застосувала ф≥зичне насильство, погрозу чи довела потерп≥лу особу до безпорадного стану з метою зівалтуванн¤ њњ ≥ншою особою. ¬иконавцем групового зівалтуванн¤ виступаЇ ≥ той, хто не здатен бути субТЇктом ≥ндив≥дуального зівалтуванн¤ (≥мпотент, ж≥нка при зівалтуванн≥ особи ж≥ночоњ стат≥ тощо), однак може виконати частину обТЇктивноњ сторони злочину. ƒ≥њ учасник≥в групового зіва\туванн¤ потр≥бно квал≥ф≥кувати лише за ч. « ст. 152 без посиланн¤ на ст. 27.

 

¬≥дпов≥дальн≥сть учасника групового зівалтуванн¤ за ч. « ст. 152 виключаЇтьс¤ у раз≥, коли ≥нш≥ його учасники через неосудн≥сть, недос¤гненн¤ 14-р≥чного в≥ку або з ≥нших передбачених законом п≥дстав не були прит¤гнут≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ѕроте, ¤кщо вказаний учасник не усв≥домлював ≥ за обставинами справи не м≥г усв≥домлювати на¤вн≥сть вказаних обставин щодо ≥нших учасник≥в групового зівалтуванн¤, в≥н несе в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 15 ≥ ч. « ст. 152 в≥дпов≥дно до правил фактичноњ помилки.

 

¬≥д зівалтуванн¤, вчиненого групою ос≥б, потр≥бно в≥др≥зн¤ти сп≥вучасть у цьому злочин≥, ¤ка не Ї сп≥ввиконавством. Ќаприклад, за ч. 5 ст. 27 ≥ в≥дпов≥дною частиною ст. 152 ¤к пособництво у зівалтуванн≥ сл≥д квал≥ф≥кувати д≥њ ос≥б, ¤к≥ спри¤ють його вчиненню, наприклад, тим, що заманили жертву у м≥сце пос¤ганн¤ на нењ, придбали речовини, за допомогою ¤ких потерп≥ла особа приводитьс¤ у безпорадний стан, тощо.

 

ќсобливо т¤жкими насл≥дками можуть бути визнан≥ смерть або самогубство потерп≥лоњ особи, втрата будь-¤кого органу чи його функц≥й, псих≥чна хвороба або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднаний з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менше н≥ж на одну третину, перериванн¤ ваг≥тност≥, зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини. ќсобливо т¤жк≥ насл≥дки Ч оц≥ночне пон¤тт¤, а тому наведений перел≥к не може розгл¤датись ¤к вичерпний.

 

ќсобливо т¤жк≥ насл≥дки можуть бути викликан≥ д≥¤ми ¤к винноњ, так ≥ потерп≥лоњ особи (наприклад, реакц≥Їю останньоњ на злочин стало те, що вона накладаЇ на себе руки або спричин¤Ї соб≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, намагаючись уникнути сексуального насильства).

 

” раз≥, коли при зівалтуванн≥ чи замаху на цей злочин смерть потерп≥лоњ особи настала внасл≥док њњ власних д≥й (наприклад, вона вистрибнула з транспортного засобу п≥д час руху й отримала смертельн≥ ушкодженн¤), д≥њ винного охоплюютьс¤ ч. 4 ст. 152 або ст. 15 ≥ ч.4 ст. 152.

 

якщо зівалтуванн¤ або замах на зівалтуванн¤ поЇднан≥ ≥з запод≥¤нн¤м т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, в≥днесеного до такого не за насл≥дками зівалтуванн¤, ц≥ д≥њ не розгл¤даютьс¤ ¤к так≥, що спричинили особливо т¤жк≥ насл≥дки. ¬они квал≥ф≥куютьс¤ без ставленн¤ у вину анал≥зованоњ квал≥ф≥куючоњ ознаки за сукупн≥стю злочин≥в за в≥дпов≥дними частинами ст. ст. 152 ≥ 121. «апод≥¤нн¤ при зівалтуванн≥ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило смерть потерп≥лого, охоплюЇтьс¤ ч. 4 ст. 152 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ч, 2 ст. 121 не потребуЇ.

 

 е визнаютьс¤ особливо т¤жкими насл≥дками при зівалтуванн≥ дефлорац≥¤, ваг≥тн≥сть (за вин¤тком випадк≥в, коли Ї медичн≥ протипоказанн¤ до полог≥в). —в≥доме поставленн¤ потерп≥лоњ особи в

 

небезпеку зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини або ≥ншою невил≥ковною ≥нфекц≥йною хворобою, ¤кщо захворюванн¤ п≥сл¤ зівалтуванн¤ не настало, треба квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч в≥дпов≥дною частиною ст. 152 ≥ ч. 1 ст. 130.

 

”мисне вбивство ч. 4 ст. 152 не охоплюЇтьс¤. ƒ≥њ особи, ¤ка в процес≥ зівалтуванн¤ чи замаху на цей злочин або в≥дразу п≥сл¤ нього вчинила умисне вбивство потерп≥лоњ особи, квал≥ф≥куютьс¤ за п. 10 ч. 2 ст. 115 ≥, в≥дпов≥дно, ст. 15 ≥ ч. 4 ст. 152 або ч. 4 ст. 152.

 

якщо з метою приховати зівалтуванн¤ чи замах на цей злочин було вчинено умисне вбивство потерп≥лоњ особи через де¤кий час п≥сл¤ вчиненн¤ зазначеного злочину (за на¤вност≥ розриву в час≥), д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати за ч. ч. 1, 2 чи 3 ст. 152 або ст. ст. 15 ≥ 152 та за п. 9 ч. 2 ст. 115. ” даному раз≥ смерть потерп≥лоњ особи не розгл¤даЇтьс¤ ¤к про¤в особливо т¤жких насл≥дк≥в зівалтуванн¤.

 

 ѕ  (ст. 27).

 

ѕравила проведенн¤ судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих стан≥в у бюро судово-медичноњ експертизи. «атверджен≥ наказом ћќ« є 6 в≥д 17 с≥чн¤ 1995р.

 

ѕостанова ѕ¬— в≥д 27 вересн¤ 1992 р є 4 Уѕро судову практику у справах про «івалтуванн¤ та ≥нш≥ статев≥ злочиниФ.

 

ѕостанова ѕ¬— є 1 в≥д 1 кв≥тн¤ 1994 р. Уѕро судову практику в справах про злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ людиниФ (п. 15).

   

[назад]|[содержание]|[следующа¤]