Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л II
«Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ∆»““я “ј «ƒќ–ќ¬Тя ќ—ќЅ»

—татт¤ 131. Ќеналежне виконанн¤ профес≥йних обовТ¤зк≥в, що спричинило зараженн¤ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороб

1.            Ќеналежне виконанн¤ медичним, фармацевтичним або ≥ншим прац≥вником своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в внасл≥док недбалого чи несумл≥нного ставленн¤ до них, що спричинило зараженн¤ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини, Ч

 

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

 

2.         “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило зараженн¤ двох чи б≥льше ос≥б, Ч

 

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

 

1.                ќбТЇктом злочину Ї здоровТ¤ та житт¤ особи.

 

2.             « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ сукупн≥стю трьох ознак: 1) д≥¤нн¤ Ч неналежне виконанн¤ медичним, фармацевтичним або ≥ншим прац≥вником своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в внасл≥док недбалого чи несумл≥нного ставленн¤ до них; 2) сусп≥льне небезпечн≥ насл≥дки у вигл¤д≥ зараженн¤ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини; 3) причинний звТ¤зок м≥ж зазначеними д≥¤нн¤м ≥ насл≥дками.

 

ѕро пон¤тт¤ неналежного виконанн¤ медичним або фармацевтичним прац≥вником своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в див. коментар до сг. 140, а про пон¤тт¤ в≥русу ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини, Ч коментар до ст. 130.

 

«а ст. 131 можуть бути квал≥ф≥кован≥, зокрема, так≥ д≥¤нн¤: використанн¤ нестерильних, належним чином непродезинф≥кованих медичних ≥нструмент≥в ≥ шприц≥в; переливанн¤ потерп≥лому кров≥ (њњ компонент≥в) ¬≤Ћ-≥нф≥кованого без проведенн¤ лабораторноњ д≥агностики на на¤вн≥сть ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ; використанн¤ ≥нших б≥олог≥чних р≥дин, кл≥тин, орган≥в ≥ тканин без њх лабораторного досл≥дженн¤ на ¬≤Ћ-≥нфекц≥ю; незабезпеченн¤ кер≥вництвом закладу охорони здоровТ¤ персоналу цього закладу необх≥дними засобами захисту зг≥дно ≥з встановленими  ћ перел≥ком та нормативами.

 

” нев≥дкладних випадках, коли ≥снуЇ реальна загроза життю людини та Їдиним засобом вр¤туванн¤ хворого Ї терм≥нове переливанн¤ кров≥, а належним чином перев≥реноњ донорськоњ кров≥ немаЇ, за згодою хворого або його законного представника допускаЇтьс¤ переливанн¤ неперев≥реноњ на ¬≤Ћ-≥нфекц≥ю кров≥. якщо усв≥домлену згоду хворого отримати неможливо, р≥шенн¤ про переливанн¤ такоњ кров≥ приймаЇтьс¤ консил≥умом л≥кар≥в, а при неможливост≥ скликанн¤ консил≥уму Ч л≥карем, ¤кий надаЇ допомогу. «араженн¤ на ¬≤Ћ-≥нфекц≥ю за вказаних обставин не утворюЇ складу розгл¤дуваного злочину.

 

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту фактичного зараженн¤ потерп≥лоњ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини.

 

3.             —убТЇкт злочину спец≥альний. ÷е медичн≥, фармацевтичн≥ та ≥нш≥ прац≥вники.

 

ѕро пон¤тт¤ медичного ≥ фармацевтичного прац≥вника див. коментар до ст. ст. 139 ≥ 140. ƒо ≥ншшг прац≥вник≥в сл≥д в≥дносити, наприклад: прац≥вник≥в станц≥й з переливанн¤ кров≥; прац≥вник≥в п≥дприЇмств, на ¤ких виготовл¤ютьс¤ тест-системи дл¤ д≥агностики ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ; службовц≥в дипломатичних представництв та консульських установ ”крањни, ¤к≥ видають ≥ноземц¤м та особам без громад¤нства в≥зу на вТњзд в ”крањну без предТ¤вленн¤ документ≥в про в≥дсутн≥сть у них ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ; прац≥вник≥в м≥сць позбавленн¤ вол≥, ¤к≥ мають забезпечити недопущенн¤ контакт≥в ¬≤Ћ-≥нф≥кова-них з ≥ншими засудженими; ос≥б, ¤к≥ провад¤ть лабораторн≥ досл≥дженн¤ на на¤вн≥сть ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ у кров≥ та њњ компонентах.

 

4.                —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережн≥стю.

 

5.                 вал≥ф≥куючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 131) Ї зараженн¤ двох або б≥льше ос≥б. ѕро пон¤тт¤ ц≥Їњ ознаки див. коментар до ст. 133.

 

«акон ”крањни У ѕро донорство кров≥ та ѕ компонент≥вФ в≥д 23 червн¤ 1995 р.

 

ѕерел≥к ≥ нормативи застосуванн¤ засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту прац≥вник≥в заклад≥в охорони здоровТ¤, що провод¤ть д≥агностичн≥ досл≥дженн¤ на ¬≤Ћ-≥н-фекц≥ю, надають медичну допомогу ¬≤Ћ-≥нф≥кованим ≥ хворим на —Ќ≤ƒ, а також контактують з кровТю та ≥ншими б≥олог≥чними матер≥алами в≥д ¬≤Ћ-≥нф≥кованих ос≥б. «атверджен≥ постановою  ћ є 202б в≥д 18 грудн¤ /998 р.

 

Ќаказ ћќ« Уѕро забезпеченн¤ безпеки та ¤кост≥ донорськоњ кров≥, њњ компонент≥в та виготовлених з них препарат≥в У є 353 в≥д 10 грудн¤ 1998 р.

 

≤нструкц≥¤ про умови ≥ правила провадженн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (л≥ценз≥йн≥ умови) з переробки (збер≥ганн¤ донорськоњ кров≥ та њњ компонент≥в, реал≥зац≥њ њх ≥ виготовлених з них препарат≥в та контроль за њх дотриманн¤м. «атверджена наказом Ћѕ, ћќ« є 44/118 в≥д 11 травн¤ 1999 р.

 

—татт¤ 132. –озголошенн¤ в≥домостей про проведенн¤ медичного огл¤ду на ви¤вленн¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби

–озголошенн¤ службовою особою л≥кувального закладу, допом≥жним прац≥вником, ¤кий самочинно здобув ≥нформац≥ю, або медичним прац≥вником в≥домостей про проведенн¤ медичного огл¤ду особи на ви¤вленн¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини, або захворюванн¤ на синдром набутого ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ) та його результат≥в, що стали њм в≥дом≥ у звТ¤зку з виконанн¤м службових або профес≥йних обовТ¤зк≥в, ЧкараЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

 

1.                √ромад¤ни ”крањни, ≥ноземц≥ та особи без громад¤нства, ¤к≥ пост≥йно проживають або на законних п≥дставах тимчасово перебувають на територ≥њ ”крањни, мають право на: 1) медичний огл¤д з метою ви¤вленн¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини; 2) одержанн¤ оф≥ц≥йного висновку про результати такого медичного огл¤ду та квал≥ф≥кованих рекомендац≥й щодо запоб≥ганн¤ розповсюдженню ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ. ћедичний огл¤д провадитьс¤ добров≥льно ≥, за бажанн¤м особи, Ч анон≥мно. ќбл≥к, реЇстрац≥¤ ¬≤Ћ-≥нф≥кованих ≥ хворих на —Ќ≤ƒ громад¤н та медичний нагл¤д за ними повинн≥ зд≥йснюватись з дотриманн¤м принцип≥в конф≥денц≥йност≥ та поваги до особистих прав ≥ свобод людини, визначених законами та м≥жнародними договорами ”крањни.

 

2.                ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док наданн¤ ≥нформац≥њ про проведенн¤ медичного огл¤ду на ви¤вленн¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, права ≥ свободи громад¤н.

 

3.                ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у розголошенн≥ в≥домостей про: 1) проведенн¤ медичного огл¤ду особи на ви¤вленн¤ зараженн¤ ¬≤Ћ чи в≥русом ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини або захворюванн¤ на синдром набутого ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ); 2) його результати.

 

¬≥домост≥ про результати медичного огл¤ду, на¤вн≥сть чи в≥дсутн≥сть ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ в особи, ¤ка пройшла медичний огл¤д, Ї конф≥денц≥йними та становл¤ть л≥карську таЇмницю. ѕередача таких в≥домостей дозвол¤Їтьс¤ т≥льки особ≥, ¤коњ вони стосуютьс¤, а у випадках, передбачених законом, також законним представникам ц≥Їњ особи, закладам охорони здоровТ¤, органам прокуратури, сл≥дства, д≥знанн¤ та суду. ѕор¤док оформленн¤ та збереженн¤ в≥дпов≥дноњ медичноњ документац≥њ встановлюЇтьс¤ ћќ«. ќбл≥к ¬≤Ћ-≥нф≥кова-них ≥ хворих на —Ќ≤ƒ ос≥б ведетьс¤ обласними (м≥ськими) сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чними станц≥¤ми ≥ обласними (м≥ськими) центрами проф≥лактики —Ќ≤ƒу.

 

–озголошенн¤ в≥домостей означаЇ, що особа, ¤ка зобовТ¤зана збер≥гати в≥дпов≥дну ≥нформац≥ю в таЇмниц≥, незаконно ознайомлюЇ з нею сторонн≥х ос≥б або своЇю повед≥нкою створюЇ умови, ¤к≥ надають сторонн≥м особам можлив≥сть ознайомитись з в≥дпов≥дними в≥домост¤ми.

 

—пособи розголошенн¤ в≥домостей можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю вчиненого за ст. 132 не впливають: пов≥домленн¤ у розмовах, наукових статт¤х, виступах, лекц≥¤х, засобах масовоњ ≥нформац≥њ, наданн¤ сторонн≥й особ≥ документ≥в, що м≥ст¤ть в≥дпов≥дн≥ в≥домост≥, або недбале збер≥ганн¤ чи втрата таких документ≥в тощо.

 

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту, коли в≥дпов≥дн≥ в≥домост≥ стали в≥дом≥ особ≥, ¤ка не повинна була њх знати.

 

4.             —убТЇкт злочину спец≥альний. ÷е: 1) службова особа л≥кувального закладу; 2) допом≥жний прац≥вник такого закладу, ¤кий самочинно здобув ≥нформац≥ю; 3) медичний прац≥вник.

 

ƒо л≥кувальних належать заклади, в ¤ких особам надаЇтьс¤ л≥кувально-проф≥лактична допомога, Ч пол≥кл≥н≥ки, л≥карн≥, диспансери, кл≥н≥ки науково-досл≥дних ≥нститут≥в, ≥нш≥ акредитован≥ заклади охорони здоровТ¤. ѕ≥д службовими особами л≥кувальних заклад≥в сл≥д розум≥ти прац≥вник≥в вказаних заклад≥в, ¤к≥ зд≥йснюють функц≥њ орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ в сфер≥ охорони здоровТ¤ (генеральн≥ директори, директори, головн≥ л≥кар≥, њхн≥ заступники, кер≥вники структурних п≥дрозд≥л≥в Ч зав≥дуюч≥ в≥дд≥ленн¤ми, начальники в≥дд≥л≥в тощо). ѕро пон¤тт¤ медичний прац≥вник див, коментар до ст. ст. 139 ≥ 140.

 

—убТЇктами цього злочину можуть бути, зокрема, прац≥вники центр≥в проф≥лактики —Ќ≤ƒу, санеп≥демстанц≥й та ≥нших заклад≥в охорони здоровТ¤, ¤ким пов≥домл¤ютьс¤ в≥домост≥ про позитивн≥ результат≥ медичних огл¤д≥в на ¬≤Ћ-≥нфекц≥ю, медичн≥ прац≥вники, ¤к≥ працюють у сл≥дчих ≥зол¤торах та виправно-трудових установах ƒержавного департаменту з питань виконанн¤ покарань.

 

якщо в≥домост≥ про проведенн¤ медичного огл¤ду на ви¤вленн¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби розголошен≥ особою, ¤ка не зазначена в диспозиц≥њ ст. !32 (скаж≥мо, суддею, прац≥вником прокуратури тощо), вона за на¤вност≥ п≥дстав може бути прит¤гнута до в≥дпов≥дальност≥ за ст. 145.

 

6.                —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умислом або необережн≥стю.

 

«акон ”крањни Уѕро запоб≥ганн¤ захворюванню на синдром набутого ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ) та соц≥альний захист населенн¤Ф в редакц≥њ в≥д 3 березн¤ 1998 р.

 

ѕравила медичного огл¤ду з метою ви¤вленн¤ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ, обл≥ку ¬≤Ћ-≥нф≥кова-них ≥ хворих на —Ќў та ћедичного нагл¤ду за ними. «атверджен≥ постановою  ћ є 2026 в≥д 18 грудн¤ 1998 р.

 

≤нструкц≥¤ щодо заповненн¤ «в≥ту про ¬≤Ћ-≥нф≥кованих ≥ хворих на —Ќ≤ƒ (форма є 1-—Ўј, квартальна). «атверджена наказом ћ≥нстату ”крањни є 340 в≥д 18 листопада 1996 р.

 

ѕор¤док медико-сан≥тарного забезпеченн¤ ос≥б, ¤к≥ утримуютьс¤ в сл≥дчих ≥зол¤торах та виправно-трудових установах ƒержавного департаменту …срати з питань виконанн¤ покарань. ѕор¤док забезпеченн¤ конф≥денц≥йност≥ ≥нформац≥њ про ¬≤Ћ-≥нф≥кованих. «атверджен≥ наказом ƒƒѕ¬ѕ та ћќ« є 3/6 в≥д 18 с≥чн¤ 2000 р.

 

—татт¤ 133. «араженн¤ венеричною хворобою

1.            «араженн¤ ≥ншоњ особи венеричною хворобою особою, ¤ка знала про на¤вн≥сть у нењ ц≥Їњ хвороби, Ч

 

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

 

2.         ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ особою, ран≥ше судимою за зараженн¤ ≥ншоњ особи венеричною хворобою, а також зараженн¤ двох чи б≥льше ос≥б або неповнол≥тнього, Ч

 

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

 

3.         ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

 

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

 

1.                —усп≥льна небезпека злочину пол¤гаЇ у запод≥¤нн≥ шкоди здоровТю людини, негативному вплив≥ на репродуктивне здоровТ¤ нац≥њ та генофонд. ¬енеричн≥ захворюванн¤ здатн≥ викликати т¤жк≥ насл≥дки, зокрема безпл≥дд¤ та псих≥чн≥ розлади, а також патолог≥чн≥ зм≥ни у розвитку д≥тей. ќсоби, ¤к≥ Ї њх нос≥¤ми, п≥дл¤гають обовТ¤зковому медичному нагл¤ду ≥ л≥куванню. ќсоби, ¤к≥ хвор≥ють на ≥нфекц≥йн≥ хвороби чи Ї бактер≥онос≥¤ми, зобовТ¤зан≥: вживати рекомендованих медиками заход≥в дл¤ запоб≥ганн¤ поширенню ≥нфекц≥йних хвороб ≥ виконувати вимоги щодо пор¤дку та умов л≥куванн¤, проходженн¤ медичних огл¤д≥в та обстеженн¤.

 

2.             ќбТЇкт злочину Ч здоровТ¤ людини.

 

3.                ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у зараженн≥ ≥ншоњ особи венеричною хворобою.

 

ƒо венеричних хвороб належать ≥нфекц≥йн≥ захворюванн¤, ¤к≥ передаютьс¤ переважно статевим шл¤хом ≥ вражають передус≥м органи сечостатевоњ системи. ÷е, зокрема, сиф≥л≥с (люес), гоноре¤ (трипер), мТ¤кий шанкр, паховий л≥мфогранулематоз (четверта венерична хвороба), трихомон≥аз, цитомегалов≥рус, токсоплазмоз, уреаплазмоз. “ак≥ обставини, ¤к вид венеричноњ хвороби, т¤жк≥сть розладу здоровТ¤, методи ≥ тривал≥сть л≥куванн¤, можлив≥сть повного одужанн¤, на квал≥ф≥кац≥ю ст. 133 не впливають ≥ враховуютьс¤ при призначенн≥ покаранн¤.

 

—пособи зараженн¤ ≥ншоњ особи венеричною хворобою можуть бути р≥зними ≥ залежать в≥д њњ виду: статев≥ зносини, задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом, поц≥лунки, порушенн¤ правил г≥г≥Їни у побут≥, с≥мТњ чи на робот≥ (наприклад, сп≥льне користуванн¤ посудом, пост≥льною б≥лизною, шприцами дл¤ ≥нТЇкц≥й л≥к≥в або наркотичних засоб≥в) тощо. «года потерп≥лоњ особи на зараженн¤ њњ венеричною хворобою не виключаЇ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 133. —амозараженн¤ венеричною хворобою (скаж≥мо, введенн¤ соб≥ в≥дпов≥дноњ ≥нТЇкц≥њ) може т¤гнути крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть лише у раз≥, коли воно Ї способом вчиненн¤ певного злочину (наприклад, передбаченого ст. 335).

 

якщо в результат≥ венеричноњ хвороби дл¤ здоровТ¤ потерп≥лого настали шк≥длив≥ насл≥дки, зазначен≥ у ст. ст. 121, 122 або 125, вчинене охоплюЇтьс¤ коментованим складом злочину ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за статт¤ми    проТ в≥дпов≥дальн≥сть за т≥лесн≥ ушкодженн¤ не потребуЇ. «араженн¤ потерп≥лого в≥русом невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини, сл≥д квал≥ф≥кувати за ст. 130.

 

”хиленн¤ в≥д обстеженн¤ ос≥б, щодо ¤ких Ї достатн≥ дан≥ про те, що вони хвор≥ на венеричну хворобу, або ухиленн¤ в≥д л≥куванн¤ ос≥б, ¤к≥ були у контакт≥ з хворими на венеричну хворобу ≥ потребують проф≥лактичного л≥куванн¤, продовжуване п≥сл¤ попередженн¤, зробленого њм органами охорони здоровТ¤, т¤гне адм≥н≥стративну в≥дпов≥дальн≥сть (ст. 45  јѕ).

 

якщо зараженн¤ венеричною хворобою сталос¤ внасл≥док насильницьких д≥й з боку того, хто захвор≥в, Ч зівалтуванн¤ або насильницького задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом, д≥¤нн¤ квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених в≥дпов≥дними частинами ст. ст. 133 ≥ 152 (153).

 

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту, коли потерп≥лий фактично захвор≥в на венеричну хворобу. ѕри цьому сл≥д враховувати на¤вн≥сть у таких захворюванн¤х ≥нкубац≥йного пер≥оду (прихованоњ стад≥њ) р≥зноњ тривалост≥, а також те, що передача особ≥ м≥кроб≥в Ч нос≥њв венеричноњ хвороби в силу ≥ндив≥дуальних Сособливостей орган≥зму конкретноњ людини може ≥ не пот¤гти за собою реального розладу њњ здоровТ¤.

 

4.             —убТЇкт злочину спец≥альний. ÷е особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку, хвор≥Ї венеричною хворобою ≥ знаЇ про на¤вн≥сть у нењ ц≥Їњ хвороби. ѕро факт знанн¤ особи про своЇ захворюванн¤ можуть св≥дчити р≥зноман≥тн≥ обставини Ч медичний висновок, застереженн¤ л≥кувальноњ установи, власний досв≥д особи, зверненн¤ њњ до медичноњ л≥тератури тощо.

 

ќсоби, ¤к≥ не страждають на венеричн≥ захворюванн¤, однак заражають ними ≥нших ос≥б, за на¤вност≥ п≥дстав можуть бути прит¤гнут≥ до в≥дпов≥дальност≥ за запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень певноњ т¤жкост≥.

 

«араженн¤ венеричною хворобою, ¤ке стало результатом неналежного виконанн¤ медичним прац≥вником своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в (наприклад, л≥карем-г≥некологом п≥д час проведенн¤ медичних огл¤д≥в пац≥Їнт≥в або внасл≥док переливанн¤ потерп≥лому зараженоњ кров≥), сл≥д квал≥ф≥кувати за ст. 140.

 

5.                —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим чи непр¤мим умислом або злочинною самовпевнен≥стю.

 

«араженн¤ венеричною хворобою особою, ¤ка не знала про на¤вн≥сть у нењ такоњ хвороби, але у дан≥й ситуац≥њ могла ≥ повинна була передбачати настанн¤ в≥дпов≥дних сусп≥льне небезпечних насл≥дк≥в (злочинна недбал≥сть), може бути квал≥ф≥коване за ст. 128.

 

6.                 вал≥ф≥куючими ознаками злочину Ї: 1) вчиненн¤ його особою, ран≥ше судимою за зараженн¤ ≥ншоњ особи венеричною хворобою; 2) зараженн¤ двох або б≥льше ос≥б або неповнол≥тнього (ч. 2 ст. 133), а особливо квал≥ф≥куючою ознакою Ч спричиненн¤ цим злочином т¤жких насл≥дк≥в (ч. « ст. 133).

 

ѕро пон¤тт¤ судимост≥ див. ст. 88 та коментар до нењ. «араженн¤ двох або б≥льше ос≥б може бути вчинене ¤к одночасно, так ≥ в р≥зний час, одним або р≥зними способами. ƒл¤ ≥нкрим≥нуванн¤ ц≥Їњ квал≥ф≥куючоњ ознаки необх≥дно, щоб стосовно попереднього випадку зараженн¤ венеричною хворобою не сплили строки давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. «араженн¤ венеричною хворобою одн≥Їњ особи ≥ наступне зараженн¤ ≥ншоњ охоплюютьс¤ ч. 2 ст. 133.

 

Ќеповнол≥тн≥м Ї особа, ¤к≥й на момент вчиненн¤ злочину не виповнилось 18 рок≥в.

 

ƒо л≥¤жкшс насл≥дк≥в сл≥д в≥дносити, зокрема, смерть людини, втрату будь-¤кого органа або його функц≥й, псих≥чну хворобу або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднаний з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менш ¤к на одну третину, перериванн¤ ваг≥тност≥ або непоправне зн≥веченн¤ обличч¤.

 

ќснови законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ в≥д 19 листопада 1992 а. (ст.ст.9-11,30,31,53).

 

«акон ”крањни Сѕро захист населенн¤ в≥д ≥нфекц≥йних хворобФ в≥д 6 кв≥тн¤ 2000р.

 

ѕравила проведенн¤ судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих стан≥в в бюро судово-медичноњ експертизи. «атверджен≥ наказом ћќ« є 6 в≥д 17 с≥чн¤ 1995р.  

 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]