онфл≥ктолог≥¤. «а редакц≥Їю професор≥в Ћ. ћ. √ерас≥ноњ та ћ. ≤. ѕанова. ’арк≥в Ђѕравої 2002 р.

—ловник-глосар≥й конфл≥ктолог≥чних терм≥н≥в

јвторитарн≥сть Ч властив≥сть особистост≥, що характери≠зуЇтьс¤ схильн≥стю до диктату ≥ беззаперечного п≥дпор¤дкуванн¤ оточенн¤ власним впливу ≥ влад≥. “≥сно пов'¤зане з агресивн≥стю, за≠вищеними самооц≥нкою ≥ р≥внем домагань, схильн≥стю до стерео-тишзащњ та риг≥дност≥ мисленн¤ ≥ повед≥нки, слабкою рефлекс≥Їю ≥ тенденц≥Їю до породженн¤ ≥ ескалац≥њ конфл≥ктних ситуац≥й.

јвторитет Ч вплив особистост≥, заснований на становищ≥, по≠сад≥, статус≥, що об≥ймаютьс¤ нею, визнанн≥ за нею права на прий≠н¤тт¤ в≥дпов≥дальних р≥шень, у тому числ≥ з розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в.

јгрес≥¤ Ч форма повед≥нки учасник≥в конфл≥кту, що характе≠ризуЇтьс¤ ворож≥стю. Ќер≥дко учасники конфл≥кту вдаютьс¤ ¤к до словесноњ (дез≥нформац≥¤ супротивника, його обвинуваченн¤ ≥ об≠рази, пл≥тки, п≥дрив авторитету), так ≥ до ф≥зичноњ (в≥йськовоњ) аг≠рес≥њ, що включаЇ в себе насильство, напади, терористичн≥ акти, збройну боротьбу.

јктуал≥зац≥¤ Ч процес реал≥зац≥њ особист≥стю своњх по≠тенц≥йних можливостей.

јкцентуац≥њ характеру Ч надм≥рна виразн≥сть окремих рис характеру та њх сполучень, що ¤вл¤Ї собою крайн≥ вар≥анти норми. «а неспри¤тливих обставин може призводити до зм≥н повед≥нки осо≠бистост≥ в критичних, у тому числ≥ конфл≥ктних, ситуац≥¤х, а також до розвитку патолог≥чних порушень особистост≥ ≥ психопат≥й.

јнтагон≥зм Ч непримиренна суперечн≥сть. јнтагон≥стам вла≠стива тенденц≥¤ до застосуванн¤ насильства.

јрб≥тр Ч посередник, третейський судд¤.

јрб≥траж Ч спос≥б розв'¤занн¤ спор≥в, при ¤кому сторони звер≠таютьс¤ до арб≥тр≥в (третейських судд≥в), що обираютьс¤ самими сторонами чи призначаютьс¤ за њх згодою, або в пор¤дку, встановле≠ному законом.

¬ертикальний конфл≥кт Ч конфл≥ктна взаЇмод≥¤ суб'Їкт≥в вер≠тикального п≥дпор¤дкуванн¤: кер≥вник Ч п≥длеглий, п≥дприЇмство Ч вища орган≥зац≥¤, мале п≥дприЇмство Ч фундатор. ќсоблив≥сть цьо≠го їиду конфл≥кт≥в Ч споконв≥чно р≥зне сп≥вв≥дношенн¤ влади ≥ п≥длеглих, р≥зн≥ можливост≥ при взаЇмод≥њ.

¬регулюванн¤ конфл≥кту Ч часткове розв'¤занн¤ конфл≥кту, припиненн¤ в≥дкритоњ боротьби стор≥н. ѕри цьому можуть збер≥га-тис¤ внутр≥шн≥ причини, що спонукають до конфл≥кту.



"Х""""■" ' ■ ј

√о≥ї≥г.їиг≥.л≥.иий (шфл≤≥Ђ≥ ≥.опф≥њтпш≥њ≥п.мод≥¤ р≥вних (, *√

≤1.,,п|≥м''ш≥м≥чш≥.-м)≥-уп'≥'мм≥' к.'р≥њшик≥њњ однин≥ |>≥≥≥≥≥и, ≤≥≥дпр≥к м.-п.

' ''"''лЩ'|н'≥'пЂи'≥и ' ≤≤.„ќ»≤≤.≤.- :≥≥ї> о≥њмс-жс-≤≤≤Ќ. ћќ∆Ћ»¬ќ—“≤-!! ,., |йї

,.,..., и..»„ ≤≤≥„т≥≤. ≤≤ќѕ≤Ќ≤, ≤÷—≤ √.у≥≤|ї≤ ≤>ƒ∆у<-1≤.—:»  ќћѕЋ≈ —Ќ»ћ» *

дп≥м≥и≥чш¤ ¤ких не чуда ≥" ч .≥≥≥≥ г

≈ћќ÷≤…Ќ»ћ» ѕірг∆≤≤Ў яћ» |0

ƒинам≥к" конфл≥кту процес рошитку конфл≥кту п≥д иш≥и≥юм
і≥≥м≥≥х 411111(1111111 ≥ умов, що включаЇ њњ себе прихований пер≥од (виник ф

!,п≥нЂ ≥≥рооиемиоњ с≥пупц≥њ у ≥ш≥смод≥њ суб'Їктн≥, њњ ус≥≥≥дпм≥≥сш≥¤ ми ^

ми смро√н≥ роп≥'≥г≥птн њњ ≥н-к ≤ш≥ктинми мггод≥ши, иш≥нкнењш¤ не

|)≥'двш<|ш≥кт≥≥оњси≥ушмњ), н≥дкр≥нн≥≥ ≥≥≥-|≥и>л (≥≥шил≥ч≥т, ки≥≥(|ш≥ктна≥≥≥а- ^

(мнд≥¤. шпершешш конфл≥кту), р≥п≥≥≥тж ≥н≥аконф≥њнсм≥оњ ситуац≥њ. 0

ƒ≤ш ≥к≥с≥ инт≥ конфл≥к≥у - Х д≥¤льн≥сть пс≥ ви'≥≥≥≥≥чсн≥њњосутнос≥≥, виду ≥ ско—л≥шос≥њ» конфл≥кту т≥ основ≥ йот ≥ш¤л≥'≥у, :≥ також су≠купн≥сть мпод≥и ≥ нр≥≥мц≥њн≥в вивчений к≥шфл≥н'≥ н≥

≤'о≥и'¤≥п≥≥≥≥н ксшфл≥к≥у одн≥њ ≥ форм ≥л≥н'р≥≥≥енн¤ кои(|ш≥к≥у,
сукупн≥сть по'шти≥њннх д≥й (р≥шень) самих учлепнк≥н конфл≥кту, що
прнпуск≥≥г 1ѕ1яЎ≤≤—1≤. т;к мопрм≥ш¤т≥њого ≥шр≥њненн¤ проблеми, ¤ке г

мас особисту ≥начуњц≥сть дл¤ учасник≥в конфл≥к≥у, ≥ припин¤г про- '

≥н√юрстно учаеник≥н ко≥и|)л≥кгу мирними або силовими часоѕами ≥
при≥водить до гармон≥зац≥њ њх вчасмов≥дносин, '

 скалац≥¤ конфл≥кту - рочвиток конфл≥кту "по вертикал≥",
наростанн¤ його гостроти ≥ рочмаху, пов'¤чаие ч чаюстренп¤м '

конфл≥ктних в≥дносим.

™диноборство Ч- суперництво ч додержанн¤м правил.

«авершенн¤ конфл≥к≥у Ч стан у динам≥ц≥ конфл≥к≥у, що по≠л¤гаЇ в припиненн≥, чак≥нченн≥ конфл≥кту ч будь-¤ких причин. '«авер≠шенн¤ конфл≥кту може прот≥кати в таких формах: рочи'¤чанн¤, Ђре≠гулюванн¤, 'Ђгасанн¤, переростанн¤ в ≥нший конфл≥кт, усуненн¤ конфл≥кту.

≤нтерес Ч реальна причина усв≥домлених соц≥альних (у тому числ≥ конфл≥ктних) д≥й певних груп ≥ ≥ндив≥д≥в. ≤) основ≥ ≥нтересу ле≠жать безпосередн≥ спонуканн¤, потреби, мотиви.

 л≥мат соц≥ально-исихолог≥чпий - чањ -альта соц≥ально-пси-холопчна характеристика стану малоњ ≥-рупи, особливостей сформо≠ваних у шй людських в≥дносин.

 олективний трудовий сп≥р Ч неврегульован≥ розб≥жност≥ м≥ж роб≥тниками ≥ роботодавц¤ми.

 ол≥з≥¤ Ч сутичка вчаомовиключних позиц≥й, принцип≥в, пра≠
вих або моральних норм. ■



 омпром≥с Ч 1) стратег≥¤ повед≥нки, що передбачаЇ ви, м≥н ДД , ,у,≥ки; 2) у≥чда нрчтиборчих стор≥н Да осиоп≥ взаЇмних поступок

 онкуренц≥¤ Ч 1) суперництво, активне змаганн¤ на певному ДДДр≥ши м≥ж окремими особами, зац≥кавленими в одн≥й ≥ т≥й же мет≥ шо легко переходить у конфл≥кт при в≥дпов≥дному зб≥њ-у обставин ≥ активному застосуванн≥ конфл≥ктоген≥в сп≥лкуванн¤; 2) стиш, по≠вед≥нки при врегулюванн≥ конфл≥кту.

 онсенсус Ч 1) загальна згода з сп≥рних питань; 2) узгоджен≥сть погл¤д≥в ≥ ор≥Їнтац≥й суб'Їкт≥в, метод прийн¤тт¤ р≥шень за допомо≠гою сп≥вроб≥тництва, дос¤гненн¤ принциповоњ Їдност≥ думок.

 оифл≥ктогсни Ч вербальн≥ ≥ невербальн≥ компоненти по≠вед≥нки особистост≥ або групи, що спри¤ють виникненню та еска≠лац≥њ конфл≥кт≥в.

 онфл≥ктолог≥¤ Ч наука про причини, форми, структуру, ди≠нам≥ку ≥ шл¤хи розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в. ќб'Їктом конфл≥ктолог≥њ Ї конфл≥кти м≥ж ≥ндив≥дами, групами, державами.

 онфл≥кт Ч р≥зка сугичка протилежно спр¤мованих ц≥лей, ≥нте≠рес≥в, позиц≥й, думок чи погл¤д≥в опонент≥в або суб'Їкт≥в взаЇмод≥њ; сприймана несум≥сн≥сть д≥й або ц≥лей.

 онфл≥кт деструктивний (дисфункц≥ональний) Ч конфл≥кт, що перешкоджаЇ ефективн≥й взаЇмод≥њ ≥ прийн¤ттю р≥шень.

 онфл≥кт конструктивний (функц≥ональний) Ч конфл≥кт, що спри¤Ї прийн¤ттю обгрунтованих р≥шень, розвитку взаЇмов≥дносин ≥ слугуЇ джерелом самовдосконаленн¤ ≥ саморозвитку особистост≥.

 онфл≥кт нереал≥стичний (безпредметний) Ч конфл≥кт, ¤кий маЇ своЇю метою в≥дкрите вираженн¤ негативних емоц≥й , що нако≠пичилис¤, образ, ворожост≥, коли гостра конфл≥ктна взаЇмод≥¤ стаЇ не засобом дос¤гненн¤ конкретного результату, а самоц≥ллю.

 онфл≥кт реал≥стичний (предметний) Ч конфл≥кт, виклика≠ний незадоволенн¤м певних вимог учасник≥в або несправедливим (на думку одного або обох учасник≥в) розпод≥лом м≥ж ними ¤ких-не-будь переваг, спр¤мований на дос¤гненн¤ конкретного результату.

 онфл≥ктна ситуац≥¤ Ч один з основних (пор¤д ≥з конфл≥ктною взаЇмод≥Їю) структурних елемент≥в конфл≥кту; ситуац≥¤ приховано≠го або в≥дкритого протиборства двох чи дек≥лькох учасник≥в, кож≠ний з ¤ких пересл≥дуЇ своњ ц≥л≥, мотиви або засоби вир≥шенн¤ про≠блеми, що маЇ особисту значущ≥сть дл¤ кожного з њњ учасник≥в.

 онфронтац≥¤ Ч протиборство, протиставленн¤, сутичка стор≥н, "перес≥в, ц≥лей.

ћед≥атор Ч посередник, миротворець.



ћежа конфл≥кту - зовн≥шн≥ структурно-лииам≥чи≥ меж≥ межл ■г суб'Їктн≥ (к≥льк≥сть основних учасник≥в), про-

сЩ Щ>срЂЩр√н-к£в≥дбувавс¤ конфл≥кт) ≥ часов≥ (тривала.

Ђгш≥№л≥кту) меж≥ конфл≥кту.

ћотив у конфл≥кт≥ Ч спонуканн¤ до вступу в конфл≥кт, пов ¤за-

Дс з задоволенн¤м потреб учасника конфл≥кту; сукупн≥сть зовн≥шн≥х

≥ внутр≥шн≥х умов ≥ причин, що викликають конфл≥ктну активн≥сть

суб'Їкта. ....

Ќапружен≥сть соц≥альна Ч особливий стан сусп≥льноњ св≥до≠мост≥ ≥ повед≥нки, специф≥чна ситуац≥¤ сприйн¤тт¤ та оц≥нки д≥йсност≥, шо створюЇ особливу соц≥ально-психолог≥чну атмосферу, ¤ка супро≠воджуЇ соц≥альн≥ конфл≥кти.

Ќасильство Ч зас≥б впливу певноњ особистост≥ (соц≥альноњ гру≠пи, держави) за допомогою р≥зноман≥тних форм примусу на ≥ншу осо≠бист≥сть (соц≥альну групу, державу) в конфл≥кт≥ з мстою придбанн¤ чи збереженн¤ матер≥ального, пол≥тичного, психолог≥чного або ≥ншого па≠нуванн¤, завоюванн¤ тих чи ≥шних позиц≥й; тип д≥њ або повед≥нки соц≥аль≠них суб'Їкт≥в у конфл≥кт≥, при ¤ких њх опонент (особист≥сть, група) п≥ддаЇтьс¤ ф≥зичному тиску або зазнаЇ пр¤мого ф≥зичного збитку.

Ќеоф≥ц≥йне посередництво Ч посередництво, в ¤кому в рол≥ посередника виступають неур¤дов≥ орган≥зац≥њ, академ≥чн≥ кола, при≠ватн≥ особи.

ќб'Їкт конфл≥кту Ч конкретна матер≥альна (ресурс), соц≥аль≠на (влада) або духовна (≥де¤, принцип, норма) ц≥нн≥сть, до волод≥нн¤ або користуванн¤ ¤кою прагнуть обидва учасники конфл≥кту.

ќф≥ц≥йне посередництво Ч посередництво, в ¤кому в рол≥ по≠середника виступають держави або м≥жур¤дов≥ орган≥зац≥њ.

ѕереговори Ч зас≥б розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в, при ¤кому кожна ≥з стор≥н висуваЇ власний наб≥р вимог, але схильна до поступок. як правило, передбачаЇтьс¤ р≥вноправн≥сть стор≥н, виключаютьс¤ спро≠би силового вир≥шенн¤ конфл≥кту. ѕереговори ведутьс¤ иа основ≥ певних ≥ схвалених њх учасниками правил ≥ припускають, що сторо≠ни мають не т≥льки власн≥, а й загальн≥ ≥нтереси. ќдним ≥з основних елемент≥в переговор≥в Ї одержанн¤ й обм≥н ≥нформац≥Їю з метою до≠с¤гненн¤ згоди.

ѕопередженн¤ конфл≥кту Ч орган≥зац≥¤ взаЇмод≥њ ≥ сп≥в≥сну-ни√,√ƒ™»' њ∞виключас а6∞ "∞ƒить до м≥н≥муму можлив≥сть ви-олногп кон*лпспв ћ1∆ Ђйми; д≥¤льн≥сть суб'Їкт≥в взаЇмод≥њ (або о6>Щ них)-атакож трет≥х ос≥б (посередник≥в) по усуненню обЇктивних ≥ суб'Їктивних причин конфл≥кту, що назр≥ваЇ. 246



ѕосередництво Ч допомога нейтральноњ людини конјл≥Щ ,ДД, сторонам з метою врегулюванн¤ конфл≥щ шЋяхо√пепе“о" ,,,Д. ѕередбачаЇ регламентовану процедуру, ^ зЩЩ"^;

вДло. п≥дписанн¤м угоди. ѕол≥пшуЇ комун≥кац≥ю ≥ п≥дготовл¤Ї
у≥ови дл¤ висуванн¤ пропозиц≥й. шдштовл¤Ї

ѕредмет конфл≥кт^' Ч матер≥альн≥ або духовн≥ ц≥нност≥ чи об≠ставини, через ¤к≥ виник конфл≥кт. ѕредметом можуть бути економ≥чн≥ територ≥альн≥, пол≥тичн≥, рел≥г≥йн≥, мовн≥ та ≥нш≥ обставини

ѕримирн≥ процедури Ч розгл¤д колективного трудового спо≠ру з метою його розв'¤занн¤ примирною ком≥с≥Їю або сторонами за участю посередника.

ѕричини конфл≥кт)' Ч сукупн≥сть низки обставин (об'Їктивних ≥ суб'Їктивних), на¤вн≥сть або д≥¤ ¤ких веде до виникненн¤ конфл≥кт≥в.

ѕрогнозуванн¤ конфл≥кту Ч обгрунтоване припущенн¤ можливост≥ виникненн¤ або розвитку конфл≥кту в майбутньому.

—п≥вроб≥тництво Ч стратег≥¤ повед≥нки в ситуац≥њ конфл≥кту, ор≥Їнтована на сп≥льний пошук р≥шень, що задовольн¤ють ≥нтереси вс≥х стор≥н.

—тратег≥¤ повед≥нки в конфл≥кт≥ Ч загальна ор≥Їнтац≥¤ ≥ л≥н≥¤ повед≥нки особистост≥ або групи в конфл≥кт≥.

—уперечн≥сть (соц≥альна) Ч розб≥жн≥сть ≥нтерес≥в людей, соц≥альних груп.  р≥м пон¤тт¤ соц≥альних суперечностей вживаютьс¤ також пон¤тт¤ д≥алектичних, пол≥тичних, економ≥чних, ≥деолог≥чних, антагон≥стичних ≥ неантагон≥стичних, основних ≥ неосновних, внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х суперечностей тощо. ¬ид≥л¤ютьс¤ три пер≥оди ≥снуванн¤ суперечност≥: виникненн¤, розгортанн¤ ≥ розв'¤занн¤.

—уперництво Ч стратег≥¤ повед≥нки учасника конфл≥кту, що пол¤гаЇ в ор≥Їнтац≥њ на своњ ≥нтереси, нав'¤зуванн≥ ≥нш≥й сторон≥ кращого дл¤ себе р≥шенн¤, в≥дкрит≥й боротьб≥ за реал≥зац≥ю своњх ≥нтерес≥в.

“актика повед≥нки в конфл≥кт≥ Ч сукупн≥сть засоб≥в ≥ прийом≥в впливу на учасника конфл≥кту, за допомогою ¤ких реал≥зуЇтьс¤ стратег≥¤ повед≥нки дл¤ дос¤гненн¤ мети в конфл≥кт≥.

“ерор Ч 1) пол≥тика зал¤куванн¤, придушенн¤ супротивника насильницькими методами; 2) форма насильства, що характеризуЇтьс¤ особою жорсток≥стю, зал¤куванн¤м, приниженн¤м д≥йсного чи ”даваного супротивника. “ерор може бути спр¤мованим проти конкретноњ особи (пол≥тичного чи державного д≥¤ча) або проти —падкових ос≥б.

”часник конфл≥кту Ч суб'Їкт (особа, група, орган≥зац≥¤, ƒержава), безпосередньо вт¤гнений в ус≥ фази конфл≥кту.



фрустрац≥¤ Ч психолог≥чний стан наростаючого емоц≥йно-вольового напруженн¤, що виникаЇ в конфл≥ктних ситуац≥¤х, ¤к≥ заважають дос¤гненню мети або задоволенню потреб ≥ бажань, загрожують людин≥ або њњ престижу, людськ≥й г≥дност≥.

÷≥нност≥ Ч узагальнен≥ у¤вленн¤ людей щодо ц≥лей ≥ норм своЇњ повед≥нки. ќбумовлен≥ ≥сторичним досв≥дом, економ≥чним становищем ≥ культурою.

ёридична допомога Ч процес консультуванн¤ або наданн¤ допомоги квал≥ф≥кованим юристом. ћета допомоги Ч д≥йти згоди по складних питанн¤х.

ёридичний конфл≥кт Ч 1) спори, що виникають ≥ роз≠виваютьс¤ у зв'¤зку з об'Їктивно ≥снуючими суперечност¤ми м≥ж двома чи к≥лькома правовими нормами, ¤к≥ належать до одного й того ж самого предмета, або будь-¤кий ≥нший конфл≥кт, в ¤кому сп≥р так чи ≥накше пов'¤заний з правовими в≥дносинами стор≥н (њх юридично значущими д≥¤ми або станом). ≤нтереси протилежних стор≥н, суб'Їкти чи мотивац≥¤ њх повед≥нки або об'Їкт конфл≥кту над≥лен≥ правовими ознаками, а конфл≥кт т¤гне за собою юридичн≥ насл≥дки; 2) протиборство суб'Їкт≥в права з протилежним розум≥нн¤м ≥ д≥¤ми стосовно принцип≥в ≥ норм права з метою зм≥ни свого статусу та правового стану.