____________________________________________________________________________________ |
|
||||||||||
|
Банківське право. УКРАЇНСЬКЕ ТА ЄВРОПЕЙСЬКЕ. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК. П.Д. Біленчук, О.Г. Диннік, І.О. Лютий, О.В. Скороход. Київ «Атіка» 1999
Розділ II
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ
Історія розвитку банківської справи
Розвиток ринкових відносин, процес товарообміну зумовлюють використання грошей
як загального еквіваленту. Виникає потреба в реалізації всіх функцій грошей,
необхідність десь їх зберігати, розмінювати, обмінювати гроші однієї країни на
гроші іншої, пересилати, а надалі-десь позичити, щоб вчасно здійснити певні
розрахунки чи розширити своє діло. Даний процес об'єктивно зумовив зародження
і розвиток банківської справи.
' Костюченко О. А. Банківське право- Київ, 1998.-С. 7-8.
Перші банкіри міняйли з'явилися ще у Стародавньому Вавилоні, які не тільки
здійснювали «валютні» операції, обмінюючи гроші однієї держави на гроші іншої, а
й приймали вклади під відсотки та надавали позики проти письмових зобов'язань
та застав.
Значний розвиток банківської справи відбувся у Стародавній Греції, де навіть
великі багаті храми приймали вклади та надавали позики під проценти.
У Римській імперії фінансові інститути використовували такі удосконалені форми
грошового обігу, як акредитиви та платежі за переказом по банківських книгах.
Після падіння Риму, в епоху раннього середньовіччя банківська діяльність
практично припинилась, що було зумовлено зниженням активності товарообміну в
результаті розвитку натуральних господарств і розквітом феодальних форм
господарювання.
Розвиток суспільства, виробничих та торговельних відносин між людьми та
державами у XII—XIII ст. відродили професію міняйла, а вже в ХІУ-ХУ ст. банкіри
стали великою силою. Від таких банкірських домів, як Медічі в Італії, залежними
були королі та імператори.
У ХУІ-ХУІІ ст. виникають «жиро-банки», що в основному здійснювали розрахункові
операції. Вони ставили перед собою завдання впорядкування та спрощення
грошового обігу. Кредитування не було їхньою основною функцією. Кредитними
посередниками залишалися приватні банкіри.
Наприкінці XVII ст.- у 1694 р.- виник перший акціонерний банк, який надавав
комерційні кредити у сучасному розумінні цього слова. Це був Англійський банк,
який також мав право випуску банкнот. На аналогічних засадах здійснення
операцій, які грунтувалися на випуску банкнот, утворилася ціла низка акціонерних
банків.
Надалі, вже в XIX ст., розвиток банківської діяльності пішов шляхом створення
великих акціонерних фінансових структур, діяльність яких грунтувалася не на
емісії банкнот, а на вкладах та наданні кредитів.
На території України грошовий обіг з'явився ще за скіфів, велась активна
внутрішня та зовнішня торгівля, що відповідно зумовило появу зачатків
банківської справи.
За часів Київської Русі була розвинута активна торгівля з багатьма державами
Європи та Азії, великі київські князі карбували власні гроші. Археологія
відкрила нам багато монет того часу, найвідоміші з них - золотники Володимира
Великого та срібляники Ярослава Мудрого.
У ХУІ1-ХХ ст. банківська справа в Україні була дуже тісно пов"язана з ії
розвитком у Росії, хоча ці процеси відбувались із певним запізненням. Першим
банком, з якого починається історія банків у Російській імперії, був Державний
Зайомний банк, який було засновано в 1754 р. Цей банк надавав кредити під
заставу маєтків. В Україні такі кредити почали надавати лише з 1783 р. За часів
Катерини II були введені в обіг паперові гроші, що обмінювалися на мідні
монети. Для зручності обміну було створено в 1769 р. у Петербурзі та Москві
Асигнаційний банк, який в
р. відкрив свої відділення у Києві, Ніжині, Харкові, а в
р. у Херсоні.
У 1802 р. у Росії створено Міністерство фінансів, яке для покриття витрат,
пов"язаних із війнами кінця XVIII-початку XIX ст., випустило перші облігації
державної позики. Воно ж здійснювало контроль над фінансовими операціями та
управління фінансовою системою держави.
Фінансові операції за межами імперії російський уряд здійснював через придворних
банкірів, власників сімейних банкірських домів.
Кредитна система в Україні була започаткована в 1839 р. створенням Державного
комерційного банку. У 1860 р. у зв'язку із заснуванням у Росії Державного банку,
в Україні, на базі комерційних банків, були створені Київська, Харківська і
Одеська контори та Полтавське відділення Державного банку Російської імперії.
На баланс цих установ із рахунків комерційних банків були передані векселі,
позики під товари, та процентні папери під золотий запас. Кошти установ
Держбанку складалися з капіталів банку, вкладів, поточних рахунків та вартості
казни.
Поряд із Державним банком існували банки комерційного та іпотечного кредиту. В
1871 р. створено філію Петербурзького міжнародного комерційного банку.
Харківський торговий та Катеринославський комерційний банки з філіями у
Полтаві. У 1879 р. відкрито Одеський дисконтний банк, який здійснював облік
векселів. Його філії були у Миколаєві та Кишиневі. У 1889 р.- Одеський Купецький
банк. Значну роль відігравали філії заснованих у 1885 р. Державного
Дворянського земельного та Селянського поземельного банків. V 1912 р. у Києві
відкрито представництва Волзько-Кам-ського та Петербурзького обліково-позикового
банків, а в 1913 р.- Російського банку для зовнішньої торгівлі.
У зв'язку із забороною надання поточних кредитів казенними банками наприкінці
XIX ст. у Росії була створена комісія з розробки статуту кредитних товариств. У
1914 р.
13
в Україні було 450 таких товариств, які проіснували до 20-х років XX ст.
На початку XX ст. в Україні працювали 3 контори Державного банку Росіїта 19
його філій. Руський торговельно-промисловий. Петербурзький банк зовнішньої
торгівлі. Московський купецький. Об'єднаний московський, Варшавський
комерційний банки та відділення «Об'єднаного» комерційного банку. Не меншу роль
відігравали Київський приватний комерційний банк (клієнтами якого були
найбільші цукрозаводчики України), Київський земельний банк. Харківський
земельний банк. Існувало 4 ломбарди, 57 міських громадських банків, комерційні
та іпотечні банки із розгалуженою мережею філій, ощадні каси, земські каси, 112
казначейств. В Україні діяли «Облікові дома»-це кредитні установи, які
здійснювали короткострокові кредитні операції та облік векселів. У Києві значні
кредитні операції проводилися на Контрактовому ярмарку.
За недовгого існування України, як незалежної держави, з 1917 по 1919 рр.
(Українська Народна республіка під проводом Центральної Ради, Гетьманщина,
Директорія) здійснювалися певні цілеспрямовані заходи щодо створення власної
грошової та банківської систем.
У грудні 1917 р. Київську контору Державного банку Росії перетворено на
Український Державний банк, а 6 січня 1918 р. були випущені в обіг Державні
кредитові білети УНР на загальну суму 5,5 млн. крб. 1 березня 1918 р.
Центральна Рада прийняла закон про впровадження нової власної валюти — гривні.
У травні були здійснені заходи щодо випуску українських платіжних засобів та
підписані угоди з деякими країнами Європи про одержання позик на вигідних для
України умовах.
На початку серпня 1918 р. Радою Міністрів було ухвалено статут Державного банку
України, а 23 серпня засновано Державний Земельний банк. Діяльність, що була
розпочата Центральною Радою зі складання державного бюджету України на 1918 р.,
продовжувалася урядом гетьмана Скоропадського, Директорією, але бурхливі події
того часу заважали роботі, тому проект бюджету України було затверджено тільки
у другій половині грудня 1918 р. як «виконавчий кошторис», тобто як звіт про
державні прибутки та видатки.
У січні 1919 р. Рада Міністрів Директорії УНР затвердила розроблений, тимчасово
виконуючим обов'язки Міністра фінансів В. Мартосом, план фінансової політики
України, який передбачав, що гривня чи карбованець стануть єдиним засобом
платежу у державі, інші гроші підлягали обміну, а
14
згодом втрачали свою вартість; передбачалося також карбування українських
монет. Та цим планам не судилося справдитися. П'ятого лютого уряд України було
евакуйовано з Києва, а наприкінці 1920 р. він опинився у вигнанні.
Із січня 1919 р. в Україні почався радянський період, за якого істотні зміни
відбулися і в банківській системі: робітничо-селянським урядом всі приватні
кредитні установи було націоналізовано. В жовтні 1921 р. у Харкові були
засновані: Всеукраїнська контора Державного банку; а в липні 1922 р.-
Всеукраїнський кооперативний банк; у січні 1923 р- Всеукраїнська контора
торгово-промислового банку, а в Києві відкрито їхні філії. В 1923 р. засновано
Київський сільгоспбанк, а в 1924 р. відкрито Київську філію Всеросійського
комерційного банку зовнішньої торгівлі та Київський місцевий комунальний банк.
12 червня 1929 р. Центральним виконавчим Комітетом та Радою Народного
Господарства СРСР було затверджено перший статут Держбанку СРСР, де визначалося,
що філіями Держбанку є республіканські, крайові (обласні) контори, контори в
окремих торгово-промислових центрах, відділення, агентства, каси.
За кредитною реформою 1930—1932 рр. замість контор та філій галузевих банків
було засновано контори спеціалізованих банків довгострокових вкладів: Промбанк,
Сільгоспбанк, Цекомбанк, Всекомбанк який у 1936 р. перетворений у Торгбанк. У
цьому ж році, в Україні, було ліквідовано Всеукраїнську контору Держбанку, а
всі обласні контори безпосередньо підпорядковувалися Москві. Лише в 1948 р. на
прохання уряду України було створено апарат Уповноваженого Державного банку на
Україні, який виконував обов'язки центрального банку не маючи права емісії
грошей без дозволу Москви.
У 1955 р. було створено Українську республіканську контору Держбанку та
республіканські контори Промбанку, Сільгоспбанку, Торгбанку (останній
ліквідовано в 1957 р.). У- (У квітні 1959 р. банківська система була
реорганізована: Сільгоспбанк, Цекомбанк, комунальні банки, Промбуд-банк були
ліквідовані (відповідно ліквідовані й ці республіканські контори в Україні). В
Україні були створені контори Держбанку, Будбанку та відділення
Зовнішекономбанку СРСР. На території України Держбанк СРСР став єдиним центром
розрахунків, єдиним емісійним та касовим центром, ці ж самі функції мала
республіканська контора в Україні, але емісія грошей та видача кредитів
здійснювалася лише з дозволу Москви.
15
Ця система функціонувала до 1987 р., коли була здійс-щ.ш чеогова реорганізація
діючих банків та організовано спГиіа^повані Держбанк СРСР, Промбудбанк СРСР,
Аг-оопромбанк СРСР, Жнлсоцбанк СРСР та Ощадбанк СРСР з відповідними конторами у
республіках, з управліннями в автономних республіках, краях, областях та за
необхідності з відділеннями у окремих містах та районах.
Copyright © 2004-2006 Все
авторские права на размещенные материалы принадлежат их авторам.
Все
матераилы, представленные здесь, носят лишь ознакомительную цель.
Любое их незаконное
использование является нарушением авторских прав, поэтому после ознакомления рекомендуется приобрести эту литературу
в книжном магазине Вашего города.
| Povered by
STEP
|