Земельне право: курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. КОВТУН М.Г. - К.: Юмана, 2001.

§4. Землі історико-культурного призначення

До земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам яток та архітектурно-ланд­шафтних комплексів.

Ці землі використовуються в особливому режимі. Вилучен­ня земель історико-культурного призначення для потреб, що протирічать їх основному цільовому призначенню, та будь-яка діяльність, що не відповідає встановленому режиму, не допускається. У відповідності з законодавством окремі землі історико-культурного призначення можуть бути повністю вилучені з господарського використання, враховуючи землі, на яких і в яких розташовуються історико-культурні об'єкти, шо підлягають дослідженню і консервації.

До об'єктів, які розташовуються на землях історико-куль­турного призначення, відносяться пам'ятники історії і куль­тури.

153



Пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з історичними подіями в житті народу,

розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духов­ної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи Іншу культурну цінність.

Усі пам'ятки історії та культури, які знаходяться на тери­торії України, охороняються державою.

До пам'яток історії та культури належать:

пам'ятки історії — будинки, споруди, пам'ятні місця і
предмети, зв'язані з найважливішими історичними подіями
в житті народу, розвитком суспільства і держави;

пам'ятки археології — городиша, кургани, залишки ста­
родавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів,
стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні
зображення, старовинні предмети, ділянки історичного куль­
турного шару стародавніх населених пунктів;

пам'ятки містобудування і архітектури — архітектурні
ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі,
вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст
та інших населених пунктів; споруди цивільної, промисло­
вої, військової, культової архітектури, народного зодчества,
а також зв'язані з ними твори монументального, образотворчо­
го, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва,
природні ландшафти.

До пам'яток історії та культури можуть бути віднесені й інші об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Ансамблі і комплекси пам'яток історії та культури, які ста­новлять особливу історичну, наукову, художню чи іншу куль­турну цінність, можуть бути оголошені рішеннями Кабіне­том Міністрів історико-культурними заповідниками, охоро­на яких здійснюється на підставі окремого про кожний з них положення.

Державний контроль за охороною і використанням пам'я­ток історії та культури здійснюється Радами народних депу­татів, їх виконавчими органами та спеціально уповноважени­ми на те державними органами відповідно до законодавства.

Державний контроль за охороною і використанням пам'я­ток історії та культури має своїм завданням забезпечити ви-

154



конання всіма міністерствами, державними комітетами і відомствами, державними, кооперативними, іншими гро­мадськими підприємствами, організаціями, установами і громадянами обов'язків щодо додержання встановленого порядку охорони, використання, обліку і реставрації пам'я­ток, а також інших правил, передбачених законодавством.

Охорона і використання пам'яток природи та інших об'єктів навколишнього природного середовища, зв'язаних з пам'ят­ками історії, археології, містобудування та архітектури, здійснюються державними органами охорони пам'яток за погодженням в необхідних випадках з іншими заінтересова­ними органами.

Пам'ятки історії та культури використовуються в цілях роз­витку науки, освіти і культури та естетичного виховання. Використання пам'яток історії та культури в господарських і інших цілях допускається, якщо це не завдає шкоди схо­ронності пам'яток і не порушує їх історико-художньої цінності. Надання пам'яток історії та культури в користу­вання державним підприємствам, організаціям, установам, а також іншим організаціям і особам для наукових, куль-турно-освІтніх, туристських та інших цілей здійснюється в порядку і з додержанням умов, які визначаються законо­давством.

Користування пам'ятками історії та культури здійснюється на підставі відповідних охоронних зобов'язань.

З метою забезпечення охорони пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва встановлюються охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охоронюваного природного ландшафту в порядку, який визначається законодавством.

Зони охорони пам'яток історії та культури встановлюють­ся виконавчими комітетами обласних, міських Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів охоро­ни пам'яток. Зони охорони пам'яток історії та культури вклю­чаються в проекти планування, забудови і реконструкції відповідних міст та інших населених пунктів.

У межах зазначених зон забороняються провадження зем­ляних, будівельних та інших робіт, а також господарська діяльність без дозволу відповідних органів охорони пам'яток.

155



попекти районного планування, генеральні плани міст, селиш міського типу та сільських населених пунктів, проек-ти детальної планіровки та забудови повинні передбачати охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охороню-ваноголандшафта. Проекти планування, забудови і реконст­рукції міст та інших населених пунктів, які мають пам'ятки історії, археології, містобудування і архітектури, монумен­тального мистецтва, підлягають погодженню з відповідними органами охорони пам'яток.

Закон передбачає спеціальні заходи щодо забезпечення збереження пам'яток історії та культури при будівельних та інших роботах. Будівельні, меліоративні, шляхові та інші ро­боти, які можуть створювати загрозу для існування пам'яток історії та культури, провадяться тільки за погодженням з державними органами охорони пам'яток і після здійснення заходів, шо забезпечують схоронність пам'яток. Проекти бу­дівельних, меліоративних, шляхових та інших робіт повинні передбачати заходи, шо забезпечують схоронність пам'яток історії та культури, і бути погодженими з державними орга­нами охорони пам'яток.

Підприємства, організації, установи в разі виявлення в процесі ведення робіт археологічних та інших об'єктів, які мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, зобов'язані повідомити про це державний орган охорони пам'яток і зупинити дальше ведення робіт.

Заходи щодо забезпечення схоронності пам'яток історії та культури при провадженні будівельних, меліоративних, шля­хових та інших робіт організуються і координуються відпо­відними державними органами охорони пам'яток. Зазначені заходи включають виявлення пам'яток, їх дослідження і фікса­цію, передачу речових знахідок в музеї або інші спеціальні сховища, а також інші необхідні роботи, які провадяться за вказівкою державних органів охорони пам'яток.

Державні органи охорони пам'яток мають право зупиняти будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи у разі ви­никнення в процесі проведення цих робіт небезпеки для па-м яток шторі, та культури або порушення правил їх охорони До числа обмежень, які зв'язані з забезпеченням охорони пам'ятників історії і культури, відноситься право виконав-

156



чих органів державної влади і органів місцевого самовряду­вання обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, самохідних машин та механізмів по шляхах, що пролягають через зони охорони пам'яток історії та культури, якщо ство­рюється загроза для існування пам'яток.

Особливі вимоги пред'являються до ведення розкопок і розвідок пам'яток археології. Така діяльність допускається тільки при наявності дозволів (відкритих листів), що вида­ються і реєструються у встановленому порядку. Організації і громадяни, які здійснюють археологічні роботи, зобов'язані забезпечити схоронність пам'яток.