Стаття 3. Господарська діяльність та господарські відносини

1. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розумієть­
ся діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного ви­
робництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продук­
ції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,
що мають цінову визначеність.

2. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення
економічних і соціальних результатів та з метою одержання
прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — під­
приємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без
нГс™)°ДЄРЖаНВЯ "ри6уТКу <некомеР«ДЙна господарська діяль-

3. Діяльність не господарюючих суб'єктів, спрямована на ство-

фГКц!он'?ваГаННЯ НЄ^ХІДНИХ "«еріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі су-



б'ектів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльно­сті ногосподярюючих суб'єктів.

4. Сферу господарських відносин становлять господарсько-
виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподар­
ські відносини.

5. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини,
що виникають між суб'єктами господарювання при безпосеред­
ньому здійсненні господарської діяльності.

6. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому
Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єкта­
ми господарювання та суб'єктами організаційно-господарських
повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

7. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються
між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та
відносини суб'єкта господарювання з його структурними під­
розділами.

1. 4.1 статті, що коментується, визначає поняття «господар­ська діяльність», що має кілька ознак: 1) це діяльність, що здій­снюється суб'єктами господарювання; 2) діяльність щодо виготов­лення та реалізації продукції, виконання робіт та надання по­слуг; 3) зазначені продукція, роботи і послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Поняття господарської діяльності визначено і в інших зако­нах України. Так, у Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність, у тому числі підпри­ємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготов­ленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням ро­біт. У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. господарська діяльність розуміється як будь-яка дія­льність, у тому числі і підприємницька, пов'язана з виробницт­вом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступа­ють у формі товару. На відміну від загального визначення госпо­дарської діяльності в ГК, її визначення, що містяться в спеціальних законах, застосовні лише для цілей цих законів.

2. 4.2 статті, що коментується, проводить класифікацію госпо­дарської діяльності за критерієм її спрямованості на два види: а) господарська комерційна діяльність (підприємництво), суб'єк­тами якої є підприємці (суб'єкти підприємництва); б) господарсь­ка некомерцшна діяльність, основною метою якої не є одержання прибутку. Підприємництво одержало легальне визначення і пра­вову регламентацію в главі 4 ГК (див. ст.ст. 42-51 ГК і коментар до цих статей). Некомерційна господарська діяльність визначена



й урегульована в главі 5 ГК (див. ст.ст. 52-54 ГК і коментар до

НИХ СТЛТЄЙ).

З У ч.З статті, що коментується, визначається поняття «госпо-ларче забезпечення діяльності не господарюючих суб'єктів», осо­бливостями якого є те, що, по-перше, це діяльність, спрямована на створення і підтримку необхідних матеріально-технічних умов функціонування негосподарюючих суб'єктів; по-друге, вона здій­снюється як за участі, так і без участі суб'єктів господарювання.

4. Господарські відносини у ч.4 статті, що коментується, поді­
ляються на три види: 1) господарсько-виробничі; 2) організацій­
но-господарські; 3) внутрішньогосподарські відносини. Визначення
зазначених видів господарської діяльності надане в чч.5-7 стат­
ті, що коментується.

5. Виходячи з ч..5 статті, що коментується, господарсько-виро­
бничі відносини — це відносини між суб'єктами господарювання,
які виникають під час безпосереднього здійснення господарської
діяльності. Ці відносини складаються при здійсненні господар­
ської діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, на­
дання послуг. У характеристиці господарсько-виробничих відно­
син визначальними є категорії «суб'єкти господарювання» і «гос­
подарська діяльність». Суб'єкти господарювання визначені та їх
правовий статус регламентований у розділі II ГК (див. коментар
до відповідних статей), господарська діяльність — у ч.і статті, що
коментується. Господарсько-виробничі відносини можуть мати як
майновий, так і немайновий характер, при цьому майнові госпо­
дарські відносини є переважними. Господарсько-виробничі відно­
сини є відносинами горизонтального типу між рівноправними
суб'єктами господарювання, які не підпорядковані один одному.
Ці відносини є визначальними у сфері господарської діяльності,
що одержали правове регулювання в Господарському кодексі.

6. У ч.б статті, що коментується, визначені організаційно-госпо­
дарські відносини. Відмінною рисою організаційно-господарських
відносин є те, що це відносини між нерівноправними суб'єктами,
один з яких (суб'єкт організаційно-господарських повноважень)
наділений владними повноваженнями стосовно іншого суб'єкта
(суб'єкта господарювання). Зокрема, такі відносини виникають при
здійсненні компетентними державними органами функцій конт­
ролю за діяльністю суб'єктів господарювання. Це відносини вер­
тикального типу, що складаються в сфері управління.

7. У сфері виробництва між внутрішніми підрозділами суб'єк­тів господарювання виникають внутрішньогосподарські відноси­ни, в які вони вступають між собою та з суб'єктом господарюван­ня, до складу якого вони входять. Суб'єктний склад внутрішньо­господарських відносин складається із суб'єктів господарювання та їх структурних підрозділів. Це відносини двоякого типу: а) між суб ектом господарювання та його структурними підрозділами;



б) між різними структурними підрозділами конкретного суб'єкта господарювання.

Стаття 4. Розмежування відносин у сфері

господарювання з іншими видами відносин

1. Не є предметом регулювання цього Кодексу:

майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;

земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, терито­рій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного по­вітря;

трудові відносини;

фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бю­джетів усіх рівнів;

адміністративні та інші відносини управління за участі су­б'єктів господарювання, в яких орган державної влади або міс­цевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-гос­подарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

2. Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів го­
сподарювання визначаються цим Кодексом.

3. До господарських відносин, що виникають із торговельно­
го мореплавства і не врегульовані Кодексом торговельного мо­
реплавства України, застосовуються правила цього Кодексу.

1. 4.1 статті, що коментується, відмежовує сферу регулювання Господарського кодексу від інших відносин, що не складають пред­мет його регулювання.

По-перше, не є предметом регулювання Господарського кодек­су відносини, що урегульовані Цивільним кодексом України. Згідно зі ст.1 ЦК України, цивільним законодавством регулю­ються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відно­сини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, за­снованих на адміністративному або іншому владному підпоряд­куванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

По-друге, не є предметом регулювання Господарського кодексу земельні та екологічні відносини. Земельні відносини регулюються

10



Земельним кодексом України та іншими нормативно-правови­ми актами земельного законодавства. Загальним законом ком­плексного характеру, що регулює відносини в сфері охорони на­вколишнього природного середовища, є Закон України «Про охо­рону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 р. Крім нього, ці відносини регулюють інші нормативно-правові акти еко­логічного законодавства. Зокрема, відносини щодо використання та охорони надр регулює Кодекс України про надра, відносини з охорони і використання вод регулює Водний кодекс України, від­носини з охорони і використання лісів — Лісовий кодекс Украї­ни, відносини з використання та охорони рослинного і тваринного світу — закони України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р. і «Про рослинний світ» від 09.04.99 р., територій і об'єктів приро­дно-заповідного фонду — Закон «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.92 р., відносини з використання та охорони атмосферного повітря — Закон України «Про охорону атмосфер­ного повітря».

По-третє, Господарський кодекс не регулює трудові відносини. Ці відносини регулюються Кодексом законів про працю (КЗпП) України та іншими нормативно-правовими актами трудового за­конодавства.

По-четверте, фінансові відносини за участі суб'єктів господа­рювання, що виникають у процесі формування і контролю вико­нання бюджетів усіх рівнів, регулюються не Господарським коде­ксом, а бюджетним законодавством.

По-п'яте, ГК не регулює відносини управління за участі суб'єк­тів господарювання за наявності двох умов: а) суб'єкт цих відно­син — орган державної влади або орган місцевого самоврядуван­ня — не наділений господарською компетенцією; б) цей орган безпосередньо не здійснює організаційно-господарські повноважен­ня щодо суб'єкта господарювання. Разом з тим, відносини управ­ління, у тому числі відносини, що складаються між суб'єктами господарювання і зазначеними органами у процесі управління господарською діяльністю, відносяться до предмета регулювання Господарського кодексу.

2. Господарський кодекс визначає специфіку регулювання май­
нових відносин суб'єктів господарювання. Зокрема, розділ III ГК
«Майнова основа господарювання» є визначальним в регулюван­
ні майнових відносин суб'єктів господарювання. Разом з тим, май­
нові відносини суб'єктів господарювання регулюються численни­
ми статтями, що містяться в інших розділах ГК.

3. Господарський кодекс регулює лише ті господарські відно­
сини в сфері торговельного мореплавства, що не урегульовані
Кодексом торговельного мореплавства (КТМ) України. КТМ ре­
гулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства, тобто

11



.яльності, пов'язаної з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконан­ня буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культур­них цілей.