Стаття 32. Недобросовісна конкуренція
1. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у
конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чес
ним звичаям у підприємницькій діяльності.
2. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне викорис
тання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення пе
решкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та до
сягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне
збирання, розголошення та використання комерційної таємни
ці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини
першої цієї статті.
3. Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну від
повідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на кон
куренцію на території України, незалежно від того, де вчинено
такі дії.
1. У ч,1 статті, що коментується, міститься законодавче визна
чення недобросовісної конкуренції. Таке ж визначення надане в
ст.1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкурен
ції» від 07.06.96 р. Виходячи з цього визначення, недобросовісна
конкуренція — це порушення правил поведінки, що склалися і широко застосовуються в підприємництві, визнаються підприємцями обов'язковими діловими нормами, що завдає шкоди відносинам добросовісної конкуренції і свободи у підприємницькій діяльності.
Органами Антимонопольного комітету України при припиненні порушень антимонопольного законодавства застосовується загальна заборона недобросовісної конкуренції, передбачена в ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Ця стаття застосовується у разі, коли дії в конкуренції суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, однак не можуть бути кваліфіковані як порушення, передбачені статтями 4-19 зазначеного Закону.
2. Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, зазначені в ч.2 статті,
що коментується, три види дій: 1) неправомірне використання ді
лової репутації суб'єкта господарювання; 2) створення перешкод
суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення
неправомірних переваг у конкуренції; 3) неправомірне збирання,
розголошення та використання комерційної таємниці.
Названі безпосередньо в Господарському кодексі дії не вичерпують недобросовісної конкуренції. Поведінка в конкуренції, що суперечить звичаям чесної підприємницької практики, порушує прийняті на ринку норми і правила і має місце у відносинах між конкуруючими суб'єктами господарювання, може бути визнана недобросовісною конкуренцією.

3. Притягнення до юридичної відповідальності за недобросовісну конкуренцію пов'язується не з місцем здійснення цих дій, а з їхніми негативними наслідками для конкуренції на території України.
Стаття 33. Неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання
1. Неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта
господарювання визнаються: неправомірне використання чужих
позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне ви
користання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього
вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама.
2. Неправомірним є використання без дозволу уповноваже
ної на те особи чужого імені, комерційного найменування, тор
говельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі
рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування
з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який мас пріори
тет на їх використання.
3. Використання у комерційному найменуванні власного імені
громадянина є правомірним, якщо до власного імені додається
будь-який відмітний елемент, що виключає змішування з ді
яльністю іншого суб'єкта господарювання.
4. Неправомірним використанням товару іншого виробника
€ введення у господарський обіг під своїм позначенням товару
іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника
без дозволу уповноваженої на те особи.
5. Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення
зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і
введення його у господарський обіг без однозначного зазначен
ая виробника копії, що може призвести до змішування з ді
яльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається не
правомірним копіювання зовнішнього внгляду виробу або його
частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціо
нальним застосуванням.
6. Дія частини п'ятої цієї статті не поширюється на вироби,
Що мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності.
7. Порівняльною є реклама, що містить порівняння з това-
Рами (роботами, послугами) чи діяльністю іншого суб'єкта гос
подарювання. Не визнається неправомірним порівняння в рек
ламі у випадках, передбачених законом.
1- 4.1 статті, що коментується, називає чотири види неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання (чотири склади правопорушень).

2. Склад правопорушення, названий у ч.2 статті, що коментується пов'язаний а незаконним використанням результатів інте-чектч'ачьної діяльності і засобів індивідуалізації суб'єкта господарювання або його товарів, послуг без згоди їх законного власника. Неправомірним є будь-яке використання знака для товарів і послуг іншими особами без дозволу його власника, у тому числі застосування його на товарах і при наданні послуг, на упаковці товару, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, у проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із введенням товарів і послуг у господарський обіг. Неправомірне використання комерційного найменування іншого суб'єкта господарювання означає порушення охоронюваного законом виключного права на індивідуалізацію його як юридичної особи, що відмежовує від інших, схожих з ним, суб'єктів господарювання.
Неправомірним є також використання без дозволу уповноваженої на те особи назв місць походження товарів. Ці позначення використовуються для визначення товарів, особливі якості яких значною мірою визначаються природними умовами або іншими факторами тієї місцевості, де вони виробляються. Відповідно до Закону України *Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06-99 р., назва місця походження товару є складовою частиною більш широкого терміна «кваліфіковане зазначення походження товару», останнє включає поряд із цим елементом також географічне зазначення походження товару.
Для задоволення вимоги суб'єкта господарювання про захист від неправомірного використання його найменування або знаків для товарів і послуг йому слід довести: його пріоритет у використанні знака як знака для товарів і послуг або найменування як фірмового найменування; порушення його прав іншим суб'єктом господарювання — конкурентом шляхом використання ідентичного або подібного знака чи найменування; можливість змішування з діяльністю суб'єкта господарювання-конкурента.
3. Ч. З статті, що коментується, передбачає правомірність вико
ристання в комерційному найменуванні власного імені громадя
нина, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний
елемент. Для визнання такої дії правомірною потрібне виклю
чення можливості змішування з діяльністю іншого суб'єкта гос
подарювання.
4. У ч.4 статті, що коментується, передбачений самостійний
склад правопорушення, що може бути вчинений шляхом, напри
клад, підміни менш відомим товаром більш відомого товару або
товаром гіршої якості товару кращої якості. Таке правопору
шення не тільки вводить в оману споживача, а й порушує ділову
репутацію виробника або постачальника товару. Така «підміна»
90

товару *' недобросовісною конкуренцією, навіть якщо при цьому не використовувались чужий товарний знак або фірмове найменування.
5. Форма, малюнок чи розфарбування, або їх поєднання, які
визначають зовнішній вигляд промислового виробу, є об'єктом
промислового зразка. Відповідно до Закону України «Про охоро
ну прав на промислові зразки» від 15.12.93 р., право власності на
промисловий зразок засвідчується патентом, який надає його вла
сникові виключне право використовувати промисловий зразок
на свій розсуд, і право забороняти іншим особам використовува
ти промисловий зразок без його дозволу.
Склади правопорушень, передбачені чч. 4 і 5 статті, що коментується, включають дії, що вводять в оману споживачів та інших осіб стосовно характеру, способу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості товару.
6. 4.6 статті, що коментується, виключає дію норми, що міс
титься в цій статті, до виробів, що мають охорону як об'єкти пра
ва інтелектуальної власності.
7. Згідно зі ст. 7 Закону «Про захист від недобросовісної кон
куренції» не визнається неправомірним порівняння в рекламі,
якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені
фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для
інформування споживачів. Виходячи з цього, сама по собі порів
няльна реклама правомірна, а неправомірною може бути визнана
реклама, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги не
підтверджені фактичними даними, є недостовірними, необ'єктив
ними та некорисними для інформування споживачів.
Стаття 34. Створення перешкод суб'єктам
господарювання у процесі конкуренції
1. Перешкодами у процесі конкуренції вважаються: дискре
дитація суб'єкта господарювання, нав'язування споживачам при
мусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бой
коту суб'єкта господарювання або дискримінації покупця (за
мовника), або до розірваняя договору з конкурентом, підкуп
працівника постачальника або покупця (замовника).
2. Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у
будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомос
тей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарюван
ня, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації су
б'єкта господарювання.
3. Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням
"ьслуг із примусовим асортиментом с купівля-продаж одних

товарів, виконаних робіт, надання послуг за умови кунів/іі-нро-длжу інших товарів, виконаний робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.
4. Схилянням до бойкоту суб'єкта господарювання вважа
ється спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або
через посередника, до відмови від встановлення договірних від
носив із цим суб'єктом господарювання.
5. Схилянням постачальника до дискримінації покупця є спо
нукання, безпосередньо або через посередника, до надання по
стачальником конкуренту покупця певних переваг без достат
ніх на це підстав.
в. Схилянням суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб'єкта господарювання є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб'єкта господарювання — учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту господарювання — учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.
7. Підкуп працівника постачальника — це надання або про
понування йому конкурентом покупця (замовника), безпосеред
ньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових
або немаинових благ за неналежне виконання або невиконання
працівником постачальника службових обов'язків, що випли
вають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачаль
ником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт,
надання послуг, що призвело або могло призвести до отриман
ня конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед по
купцем (замовником).
8. До працівника постачальника прирівнюється й інша осо
ба, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від
імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, на
дання послуг, впливає на прийняття такого рішення або яки
мось чином пов'язана з ним.
9. Підкуп працівника покупця (замовника) — це надання
або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосе
редньо або через посередника, матеріальних цінностей, майно
вих чи немаинових благ за неналежне виконання або невико
нання працівником покупця (замовника) службових обов'язків,
що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між
постачальником і покупцем договору поставки товарів, вико
нання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести
до отримання конкурентом постачальника певних переваг пе
ред постачальником.

10. До працівника покупця (замовника) прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення шід імені покупця (замовника) про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішеная або якимось чином пов'язана з ним.
1-Ю. Стаття, що коментується, називає сім складів правопорушень, що є створенням перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції: 1)дискредитація суб'єкта господарювання; 2) нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг); 3) схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання; 4) схиляння постачальника до дискримінації покупця (замовника); 5) схиляння суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб'єкта господарювання; 6) підкуп працівника постачальника; 7) підкуп працівника покупця. Подібні склади названі в главі З Закону України *Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.96 р.
Одним з найбільш розповсюджених серед цих складів правопорушень у практиці України є дискредитація суб'єкта господарювання, що може завдати шкоди його діловій репутації. Діловою репутацією вважається придбана протягом тривалого часу суспільна оцінка професійних якостей, діяльності суб'єкта господарювання та його продукції (товарів, робіт, послуг). Отже, дискредитація суб'єкта господарювання — це дії, пов'язані з розповсюдженням помилкових, неточних або перекручених, неповних відомостей, що можуть завдати шкоди суспільній оцінці його професійної діяльності. Наявність шкоди для ділової репутації підприємця внаслідок його дискредитації і вина правопорушника не є необхідними елементами складу цього правопорушення, достатньою є можливість завдання такої шкоди.