Стаття ЗО. Неправомірні угоди між суб'єктами господарювання
1. Неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на:
установлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знн-I жок, надбавок (доплат), паціпок;
розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації або закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками — з метою їх монополізації;
усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
1. Вид порушення антимонопольно-конкурентного законодав
ства, зазначений у статті, що коментується, також визначений у
ппі 9п£?У України *ПР° захист економічної конкуренції, від
ями Р" ДЄ Названий антиконкурентними узгодженими ді-
Антиконкурентні узгоджені дії визначені через конструкцію узгоджених дій, дефініція яких міститься у ст. 5 зазначеногоЖ
Н2

ну. Узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод У будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання. Якщо перераховані вище дії призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, то тоді вони визнаються антиконкурентними узгодженими діями. Немаловажне значення для встановлення анти-монопольних узгоджених дій суб'єктів господарювання мають також типи узгоджених дій. Вони перераховані в Типових вимогах до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимо-нопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.02.2002 р. № 27-р. Це горизонтальні, вертикальні, конгломератні чи змішані антиконкурентні узгоджені дії. За загальним правилом, узгоджена антиконкурентна поведінка суб'єктів у більшому ступені негативно впливає на конкуренцію в тому випадку, якщо дані суб'єкти господарювання функціонують на одному товарному ринку, тобто є конкурентами, ніж тоді, коли вони, наприклад, здійснюють господарську діяльність на різних товарних ринках, тобто є постачальниками або споживачами товару. У ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» установлений перелік антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання. Так, ними, зокрема, визнаються дії, які стосуються:
1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації
товарів;
2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологіч-
ного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним
принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи при
дбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за інши
ми ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тенде
рів;
5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з
рийку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;
в) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне ста-иовище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами го
сподарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або
згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємни
цькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єк
тів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те
причин.
Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання характеризуються, у першу чергу, тим, що потрібна участь у їх здійсненні кількох суб'єктів (так звана колективна антиконкурентна практика), і цільова спрямованість таких дій повинна мати анти-конкурентний характер.
Здійснення антиконкурентних узгоджених дій забороняється з метою попередження монополізації товарних ринків, підтримки і захисту конкуренції на ринку, а також прав споживачів і інших суб'єктів господарювання, і тягне за собою юридичну відповідальність, встановлену Законом (див. главу 28 ГК і розділ VIII Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Закон України «Про захист економічної конкуренції» містить ряд виключень із правила щодо визнання антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання правопорушеннями і притягнення їхніх учасників до юридичної відповідальності. Ці винятки діють при дотриманні умов, передбачених ст.ст. 6-10 зазначеного Закону. Так, учасник антиконкурентних узгоджених дій, що раніше інших добровільно сповістив про це Антимонопо-льний комітет України чи його територіальне відділення і надав інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконку-рентних узгоджених дій, передбаченої ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Положення ст. 6 Закону не застосовуються до будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців. Також положення ст. 6 Закону не застосовуються до узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, з урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про захист економічної конкуренції», і до угод про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об'єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці обмеження не виходять за межі законних прав суб'єкта права інтелектуальної власності.
У певних випадках органи Антимонопольного комітету України можуть дати дозвіл на здійснення узгоджених дій або Кабі-

нет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Ан-тнмонопольний комітет України не дав дозволу, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Відповідний порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу передбачений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання» від 28.02.2002 р. № 219.
Стаття 31. Дискримінація суб'єктів господарювання
1. Дискримінацією суб'єктів господарювання органами вла
ди у цьому Кодексі визнається:
заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;
примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання;
прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призводить до монопольного становища на ринку;
встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший;
надання окремим підприємцям податкових і інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;
обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;
встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців.
2. Дискримінація суб'єктів господарювання не допускається.
Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті
з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загально
суспільних інтересів.
1. Дискримінація суб'єктів господарювання органами влади як вид порушення антимонопольно-конкурентного законодавства означає порушення органами державної влади та органами

місцевого самоврядування приписів правових норм, спрямованих,, на захист і підтримку конкуренції на товарних ринках. Дії, ль значені в ч. 1 статті, що коментується, Закон України *11ро де хист економічної конкуренції» від 11.01.2001р. визначає як антикон-курентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, а також розширює їх перелік. У ч.і стЛй зазначеного Закону міститься легальне визначення даного правопорушення. Антикон-курентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-госішдарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових або усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Невичерпний перелік антиконкурентних узгоджених дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю міститься в ч. 2 ст. 15 Закону «Про захист економічної конкуренції»:
заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;
пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів або першочергового їх придбання у певних продавців;
будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель за колом споживачів чи продавців;
встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;
надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейована становище стосовно конкурентів, що призводить
86

,^..1, чЧІ■«»«. .ч . .'.УІ.'ЖІ-'ННН ЧИ СІЧ'
окремим суб'єктам господарювання або
... „ , V ч чодаркшаная створюються несіїриятливі чи
м.нацшні умови діяльності порівняно з конкурентами; ■ікою встановлюються не передбачені законами України .-..^ч-"и та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності і розвитку, розпорядження прибутком.
Цей вид порушення антимоноиольно-конкурентного законодавства може бути вчинений тільки органами державної влади, органами місцевого самоврядування або органами адміністративно-господарського управління та контролю. Органи державної влади та органи адміністративно-господарського управління та контролю визначені в ст. і Закону «Про захист економічної конкуренції». Для визначення органів місцевого самоврядування необхідно керуватися Конституцією України і положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р.
2. Вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою юридичну відповідальність, встановлену Законом (див. главу 28 ГК і розділ VIII Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Одним з діючих засобів запобігання даного виду правопорушень є видача органами Антимонопольного комітету України обов'язкових до розгляду рекомендацій, згідно зі ст. 46 Закону.
Тільки відповідно до Закону може бути встановлене виключення зі сфери дії заборони, що міститься в статті, що коментується (див. коментар до ч. 2 ст. 18 ГК). Так, відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р. однією із загроз національній безпеці є низька конкурентоспроможність продукції. Тому, з метою створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки, здійснення дій, перелічених у статті, що коментується, може не тягнути за собою застосування заходів юридичної відповідальності. Наприклад, Законом України «Про визнання бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй державної підтримки» від 11.01.2001 р. з метою підвищення конкурентоспроможності бронетанкової галузі промисловості України підприємствам концерну «Бронетехніка України» наданий ряд пільг, а відповідні державні органи для виконання приписів даного Закону зобов'язані забезпечити їхню ,;.іізацію.