Стаття 28. Природні монополії
1. Стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на
цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуре
нції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'я
зку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю
продукції в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (по
слуги), що виробляються суб'єктами господарювання, не мо
жуть бути замінені у споживанні іншими, у зв'язку з чим попит
на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на
такі товари, ніж попит на інші товари (послуги), — вважається
природною монополією.
2. Суб'єктами природної монополії можуть бути суб'єкти гос
подарювання будь-якої форми власності (монопольні утворен-
76

ня), які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
3. Законом про природні монополії визначаються сфери діяльності суб'єктів природних монополій, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші органи, які регулюють діяльність зазначених суб'єктів, а також Інші питання регулювання відносин, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, і на суміжних ринках за участі суб'єктів природних монополій.
1. Допустимість наявності і функціонування монополій в економіці України визначена (закріплена) на конституційному рівні. У ст. 42 Конституції України закріплено: «види і межі монополії визначаються законом». Природні монополії — це один з тих видів монополій, існування і функціонування яких в економіці санкціонується державою. Дійсно, природні монополії відносяться до тієї об'єктивної економічної необхідності, що існує сьогодні в усьому світі.
З метою створення умов на законодавчому рівні для регулювання діяльності суб'єктів природних монополій на товарних ринках України, сприянню конкуренції на суміжних з ними ринках був прийнятий Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. Аналогічне даному в ч.і статті, що коментується, визначення природної монополії приведене в ст. 1 зазначеного Закону. Виходячи з дефініції, можна виділити основні ознаки природної монополії:
— відсутність конкуренції на товарному ринку, у силу її мало-
ефективності, тому що її наявність привела б до істотного
підвищення цін на вироблені товари (роботи, послуги);
— вироблені товари (роботи, послуги) не мають замінників або
перехід до них для споживачів практично неможливий чи
утруднений (електроенергія, теплова енергія, водопостачан
ня, послуги портів і т.п.);
— зміна ціни на товари природних монополістів не впливає
істотно на зміну споживчого попиту, тобто попит є неелас-
тичним.
2. Усі юридичні особи-суб'єкти господарювання (монопольні утворення), які реалізують (виробляють) будь-які предмети господарського обігу на ринку, що перебуває в стані природної монополії, визнаються суб'єктами природної монополії.
Практично з'ясувати, які суб'єкти господарювання визнані суб'єктами природних монополій, можна з переліків, що складаються і ведуться Антимонопольним комітетом України стосовно загальнодержавного ринку і його територіальними відділеннями — стосовно регіональних ринків.
77

Закон покладає на суб'єктів природних монополій ряд обов'язків- дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки і якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках; вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню; забезпечувати на «дискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами; надавати органам, що регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами; забезпечувати посадовим особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об'єктів, устаткування та земельних ділянок, що є у їх власності або у користуванні.
Крім цього, суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до законодавства, чи до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.
3. Уперше загальний перелік сфер діяльності суб'єктів природних монополій був даний в Указі Президента України «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій» від 19.09.97 р. Він включав: сферу електроенергетики, нафтогазовий комплекс, сферу транспорту, сферу зв'язку, житлово-комунальне господарство. Зараз перелік сфер діяльності суб'єктів природних монополій міститься в ст.5 Закону «Про природні монополії»: транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; передача та розподіл електричної енергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; зв'язок загального користування; централізоване водопостачання і водовідведення-централізоване постачання теплової енергії; спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.99 р. № 182 був затверджений перелік спеціалізованих послуг транспортних терміналів аеропортів, портів, які підлягають ліцензу-
78

ванню: послуги аеропортів із забезпечення зліт-посадки та стоянки повітряних судів і авіаційної безпеки; послуги морських і річкових портів з технічного обслуговування суден; послуги з транспортного оброблення вантажів у частині перевантаження вантажів з вагонів однієї колії у вагони іншої колії на транспортних терміналах.
Контроль з боку держави за дотриманням антимонопольного законодавства в сферах природних монополій здійснює Антимо-нопольний комітет України відповідно до його компетенції. Крім Антимонопольного комітету України до органів, що мають право здійснювати контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій, віднесені також національні комісії регулювання природних монополій, що утворюються, функціонують і ліквідуються відповідно до Закону «Про природні монополії»; органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування. Останнім часом йде процес створення спеціальних органів регулювання природних монополій — національних комісій. Прикладом може служити створення Національної комісії регулювання електроенергетики України, відповідно до Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.97 р.
Законом України «Про природні монополії» передбачений також громадський контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій, що здійснюється об'єднаннями споживачів (фізичними або юридичними особами, які придбають товар, що виробляється (реалізується) суб'єктами природних монополій) у порядку, установленому законодавством.
Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється у кількох найбільш значимих напрямках: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів (послуг), що виробляються (реалізовуються) суб'єктами природних монополій, а також інші умови здійснення підприємницької детальності у випадках, передбачених законодавством (наприклад, за допомогою введення системи ліцензування діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках). Головною метою державного регулювання є недопущення протиправного поводження цих суб'єктів на товарних ринках, підтримка конкуренції на суміжних ринках і забезпечення стабільного, що відповідає інтересам усього суспільства і держави, функціонування суб'єктів природних монополій.
Законом України «Про природні монополії» передбачена також взаємна відповідальність суб'єктів природних монополій, їх посадових осіб та органів, що регулюють їх діяльність за вчинені правопорушення.
Поряд з Господарським кодексом і Законом України «Про природні монополії» до законодавства України про природні мо-

„ополії включають,-.! також такі ііормитнвно-прявові акти: Поні плини кодекс України. Кодекс торговельного мореплавства України Закон України .Про захист економічної конкуренції. »іл 11 01 "001 р «Про Антимонопольний комітет України, від ■'б'іі'їМ Р . «Про транспорт, від 10.11.94 р.. .Про зв'язок, від 16 05 95 р.. .Про трубопровідний транспорт, від 15.05.96 р.. .Про залізничний транспорт, від 04.07.96 р., .Про захист від недобросовісної конкуренції, від 07.06.96 р.. .Про електроенергетику, від 16.10.97 р. та інші нормативно-правові акти.
Стаття 29. Зловживання монопольним становищем на ринку
1. Зловживанням монопольним становищем вважаються:
нав'язування таких умов договору, що ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту;
обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання;
встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів;
встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.
1. Зловживання монопольним становищем на ринку є одним з порушень антимонопольно-конкурентного законодавства. Відповідно до статистики даний вид порушень є одним із найчисленні-ших серед виявлених і припинених органами Антимонопольного комітету України із загального числа порушень законодавства про захист економічної конкуренції (див. річні звіти Антимонополь-ного^комітету України). Особливістю цього виду правопорушення є здійснення суб'єктом господарювання, що займає монопольне ста-тивноГ На РИНКу'.таких дій- Щ° бУли б неможливі в умовах ефек-госпол конкуренції на ринку. Це, зокрема, одержання суб'єктом сті ябп ПИЮГННЯ Прибутку' обумовленого не ефективністю діяльно-«ого лом н Ю ПРОДУКТИВНІС™' а неправомірним використанням «я™*ГГГ1™°ВИЩа На р™у- У^иманням чи посилен-
80

Легальне визначення поняття «зловживання монопольним становищем на ринку» дано в ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, що були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
Перелік складів, що включаються в це порушення антимоно-польно-конкурентного законодавства, є невичерпним. Закон України «Про захист економічної конкуренції» називає окремі склади, визначені в статті, що коментується, і разом з тим визнає зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реа
лізації товару, які неможливо було б встановити за умови існу
вання значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозна
чних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупця
ми без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлювання укладання угод прийняттям суб'єктом го
сподарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або
згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємни
цькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що
завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарюван
ня, покупцями, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації
товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи при
дбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єк
тів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те
причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи
усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господа
рювання.
Як свідчить практика, найбільш розповсюдженими є так звані Цінові зловживання монопольним становищем на ринку, до яких прийнято відносити зловживання у вигляді встановлення дискримінаційних і монопольних цін (як монопольно високих, так і монопольно низьких). Вчиняються такі зловживання в основному суб'єктами, що функціонують на соціально значущих ринках
81

(житлово комунальних послуг, енергопостачання, зв'язку, транспорту), тому торкаються життєво важливих інтересів досить широкої категорії споживачів і мають істотні негативні наслідки.
Справи про зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єктів господарювання на ринку відповідно до ч.б ст. 40 ГК і ст.ст. З і Г Закону України *Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.93 р. розглядає Антимонопольний комітет України і його органи. Під час розгляду цієї категорії справ обов'язковим є дослідження загальнодержавного (регіонального) ринку з доказом наявності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ньому. Це дослідження повинне здійснюватися незалежно від того, чи включений суб'єкт господарювання до Переліку суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку, і чи визначалося його монопольне становище при розгляді іншої справи в минулому. Адже ринкова частка, структура ринку, інші кількісні і якісні параметри ринку і становище на ньому суб'єкта господарювання, його конкурентів (їхня відсутність) можуть змінюватися протягом часу.
Якщо монопольне становище суб'єкта господарювання на ринку не є правопорушенням (див. ст. 27 ГК), то зловживання суб'єктом цим становищем, ринковою владою забороняється і тягне за собою встановлену Законом відповідальність (див. главу 28 ГК і розділ VIII Закону України «Про захист економічної конкуренції»).