____________________________________________________________________________________ |
|
||||||||||
|
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. За ред.М.І. Мельника, М.І. Хавронюка
Розділ XIII ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ
ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ АБО ПРЕКУРСОРІВ ТА ІНШІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
1.
Незаконне виробництво, виготовлення,
придбання, перевезення, пересилання або
зберігання з метою збуту, збут отруйних
або сильнодіючих речовин, що не є
наркотичними або психотропними чи їх
аналогами, а також здійснення таких дій
щодо обладнання, призначеного для
виробництва чи виготовлення отруйних або
сильнодіючих речовин, вчинені без спеціального
на те дозволу,—
караються
штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або
позбавленням волі на строк до трьох років.
2.
Порушення встановлених правил
виробництва, виготовлення, придбання, зберігання,
віднуску, обліку, перевезення, пересилання
отруйних або сильнодіючих речовин, що н« є
наркотичними або психотропними чя їх
аналогами,—
карається
штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням вол! на
строк до двох років.
1. Об’єкт
злочину — встановлений з метою охорони
здоров’я населення порядок обігу
отруйних і сильнодіючих речовин.
2-.
Предметом злочину є: 1) отруйні та сильнодіючі
речовини, що не є наркотичними або
психотропними чи їх аналогами; 2)
обладнання, призначене для виробництва чи
виготовлення вказаних отруйних або
сильнодіючих речовий.
Про
поняття отруйних та сильнодіючих речовин
див. коментар до ст. 201.
Обладнання,
призначене для виробництва чи
виготовлення отруйних або сильнодіючих
речовин,— це будь-які інструменти, прилади,
механізми, що використовуються для
досягнення зазначеної мети: Спеціального
режиму контролю за таким обладнанням
закон не передбачає.
3. З об’єктивної
сторони злочин полягає у: 1) незаконних діях
з отруйними або сильнодіючими речовинами
та обладнанням, призначеним для
виробництва чи виготовлення цих речдвин (ч.
1 ст. 321); 2) порушенні встановлених правил
обігу цих речовин (ч. 2 ст. 321). Вчинення
особою обох цих діянь потребує кваліфікації
за ч.ч. 1 і 2 ст. 321 і призначати їй покарання
належить за правилами ст. 70.
Для з’ясування
змісту об’єктивних і суб’єктивних ознак
злочинів, передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 321, див.
коментар, відповідно, до ст. ст. 307 і 320. При
цьому слід мати на увазі, що диспозиція ч. 2
ст, 321 є бланкетною. Правила виробництва,
виготовлення, придбання, зберігання, відпуску,
обліку, перевезення, пересилання отруйних
або сильнодіючих речовин встановлюються,
як правило, МОЗ. Дозвіл на виробництво,
виготовлення отруйних і сильнодіючих
речовин надає МОЗ.
Злочини,
передбачені ч. ч. 1 і 2 ст. 321,-вважаються закінченими
з моменту вчинення описаних у них діянь.
Не підпадає
під дію ч. 1 ст. 321 використання
властивостей сильнодіючих речовин, що містяться
в газових балончиках, а також незаконне
застосування газових пістолетів (револьверів),
оскільки подібні дії неможливо визнати
збутом.
4. Суб’єкт
злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321, —
загальний, а ч. 2 ст. 321 — спеціальний: особа,
яка виконує службові або професійні обов’язки,
пов’язані з виробництвом, виготовленням,
придбанням, зберіганням, відпуском, обліком,
перевезенням, пересиланням отруйних або
сильнодіючих речовин, що не є наркотичними
або психотропними чи їх аналогами.
5. Суб’єктивна
сторона злочину характеризується прямим
умислом (ч. 1 ст. 321) або умислом чи необережністю
(ч. 2 ст.. 321).
Закон
України “Про лікарські засоби” від 4 кв ітня
1996 р.
Перелік
отруйних речовин, у тому числі токсичних
промислових відходів, продуктів біотехнологій
та інших біологічних агентів, виробництво,
зберігання, транспортування, використання,
захоронення, знищення і утилізація яких здійснюються
за наявності дозволу. Затверджений
постановою КМ № 440 від 20 червня 1995р.
Правила
роздрібної реалізаціїлікарських засобів.
Затверджені постановою КМ №447 від 12 травня
1997р.
Перелік
лікарських засобів, що підлягають
предметно-кількісному обліку в аптеках і
лікувально-профілактичних установах.
Правила відпуску лікарських засобів і
виробів медичного призначення з аптек.
Затверджені наказом МОЗ України № 117 від
ЗО -червня 1994р.
Інструкція
про порядок видачі суб’єктам підприємницької
діяльності спеціальних дозволів (ліцензій)
на право роздрібної реалізації
медикаментів, умови і правила здійснення цієї
діяльності та контролю за їх дотриманням.
Затверджена наха-зом ЛП при МЕ і МОЗ №ЛП-6/ЄО
від 22 березня 1996р.
Перелік
лікарських препаратів, дозволених до
застосування в Україні, які міс-тяті-
отруйні речовини. Перелік лікарських
препаратів, дозволених до застосування в
Україні, які містять сильнодіючі речовини.
Перелік лікарських препаратів, дозволених
до застосування в Україні, які відпускаються
без рецептів з аптек, аптечних пунктів та
аптечних кіосків. Затверджені наказом МОЗ
№ 233 від 25 липня 1997 р.
Незаконна
організація або утримання місць для
вживання з метою одурманювання лікарських
та інших засобів, що не є наркотичними або
психотропними чи їх аналогами, а також
надання приміщень з такою метою —
караються
штрафом від п’ятдесяти до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавленням волі на строк до
трьох років.
1. Об’єктивні
й суб’єктивні ознаки цього злочину в
основному збігаються з аналогічними
ознаками організації чи тримання місць
для незаконного вживання, виробництва чи
виготовлення наркотичних засобів,
психотропних речовин або їх аналогів (ст.
317). Основна їх відмінність полягає у тому,
що: а) за ст. 322 кримінальна відповідальність
настає за організацію чи утримання місць
лише для вживання (а не для виробництва чи
виготовлення) ‘одурманюючих засобів; б) ці
засоби не є наркотичними або
психотропними чи їх аналогами; в) ці дії
вчиняються для вживання одурманюючих
засобів з метою одурманювання.
2. Під лікарськими
та іншими засобами, що не є наркотичними
або психотропними чи їх аналогами, слід
розуміти одурманюючі засоби. Про їх
поняття див. коментар до ст. 324.
3.
Вживання в заголовку і диспозиції цієї
статті слова “незаконна” є зайвим, оскільки
описані в ній дії за будь-яких умов не
можуть бути визнані правомірними.
1.
Спонукання неповнолітніх до застосування
допінгу,—
карається
штрафом до п’ятдесяти неоподаткованих
мінімумів доходів громадян або
позбавленням права обіймати певні посади
чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.
2. Та
сама дія, вчинена повторно, щодо двох чи більше
осіб або особою, яка раніше вчинила один із
злочинів, передбачених статтями 314, 315, -317,
324 цього Кодексу,—
карається
позбавленням волі на строк до двох років.
3.
Дії, передбачені частинами першою або
другою цієї статті, якщо вони заподіяли
тяжкі наслідки,—
караються
позбавленням волі на строк до п’яти років.
Примітка.
Допінг - це засоби і методи, які входять до
переліку заборонених Антидопінговим
кодексом Олімпійського руху.
1. Об’єктом
злочину € здоров’я неповнолітніх осіб.
2. Потерпілим
від цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного
віку, незалежно від статі і від відношення
її до спорту.
3. Об’єктивна
сторона злочину полягає у спонуканні
неповнолітніх до застосування допінгу.
Допінг —
це речовини і методи, що застосовуються
для підвищення працездатності
спортсменів, є потенційно небезпечними
для їхнього здоров’я і заборонені для
використання Антидопінговим кодексом Олімпійського
руху та компетентними органами відповідних
спортивних організацій.
Серед
допінгових препаратів і допінгових
методів, що використовуються у спорті,
особливу небезпеку становлять анаболічні
стероїди (речовини, котрі збільшують м’язову
масу і фізичну силу). Якщо раніше під
згубний вплив цих речовин (застосування їх
бере свій початок з 1960 р.) потрапляли
спортсмени, які прагнули досягти
результатів міжнародного рівня, то нині
поширюється вживання анаболіків в
навчальних закладах, аматорських
спортивних секціях, клубах бодібілдінгу
тощо.
Зловживання
анаболіками має шкідливі соціальні наслідки.
Вживання значних доз цих речовин чоловіками
порушує функції ендокринної та статевої
систем, збільшує молочні залози, підвищує
кров’яний тиск, викликає головний біль і
носову кровотечу, розлад функцій печінки,
алергічні реакції і навіть руйнує систему
імунного захисту організму. У жінок від
них настає вірілізація — понижується
голос, зменшуються груди, виникає чоловіча
лисина, росте волосся на обличчі, на руках
і ногах. Порушення фізіології у дітей
проявляється, зокрема, у тому, що вони не
можуть досягти природного зросту. Існує
також небезпека формування фізичної і
психічної залежності організму людини
внаслідок вживання великих доз анаболічних
стероїдів.
Відповідно
до законодавства на території України
організація та здійснення антидопінгового
контролю в спорті провадяться з
дотриманням вимог Антидопінгового
кодексу Олімпійського руху та
покладаються на Національний антидопінговий
центр з лабораторією антидопінгового
контролю у його складі, який створюється
КМ.
Спонукання
— це будь-які умисні дії, спрямовані на
збудження бажання застосувати допінг у
неповнолітньої особи чи добитися від неї
згоди застосувати його хоча б один раз (умовляння,
пропозиція, порада, переконання,
примушування, погрози, застосування
насильства тощо). Якщо спосіб спонукання
сам по собі утворює склад іншого злочину (спричинення
тілесних ушкоджень, погроза вбивством
тощо), він потребує самостійної кримінально-правової
оцінки.
Злочин
вважається закінченим з моменту вчинення
дій, спрямованих на залучення неповнолітньої
особи до застосування допінгу.
4. Суб’єктом
злочину є осудна особа, яка на момент
вчинення злочину досягла 18-річного віку.
5. Суб’єктивна
сторона злочину характеризується прямим
умислом. Ставлення винного до настання
тяжких наслідків (ч. З ст. 323) є необережним.
6. Кваліфікуючими
ознаками злочину (ч. 2 ст. 323) є вчинення його:
1) повторно; 2) щодо двох чи більше осіб; 3)
особою, яка раніше вчинила один із злочинів,
передбачених ст. ст. 314, 315, 317, 324, а особливо
кваліфікуючою ознакою (ч. З ст. 323) — заподіяння
тяжких наслідків.
Про
поняття повторності див. ст. 32 і коментар
до неї, а про поняття щодо двох або більше
осіб — коментар до ст. 315. Тяжкими наслідками
можуть бути визнані, зокрема, середньої
тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження,
самогубство потерпілого, його тяжке
захворювання.
Антидопінгова
конвенція від 16 листопада 1989 р. Ратифікована
Україною 15 березня 2001 р.
Закон
України “Про антидопінговий контроль у
спорті” від 5 квітня 2001 р.
Схиляння
неповнолітніх до вживання одурманюючих
засобів, що не є наркотичними або
психотропними чи їх аналогами,—
карається
обмеженням волі на строк до трьох років
або позбавленням волі на той самий строк.
1. Об’єктом
злочину є здоров’я неповнолітніх осіб.
2. Потерпілим
від цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного
віку.
3. Об’єктивна
сторона злочину полягає у схилянні
неповнолітніх до вживання одурманюючих
засобів.
Засобом
вчинення злочину є одурманюючі засоби, що
не є наркотичними або психотропними чи їх
аналогами. Одурманюючі засоби — це
сильнодіючі ліки, всілякі токсичні
речовини промислового, побутового та іншого
призначення (ацетон, бензин, розчинники,
лаки, фарби, дихлофос тощо). Отже, це можуть
бути також і деякі прекурсори (про їх
поняття див. коментар до ст. 305).
Вирішення
питання про те, чи є засіб одурманюючим,
потребує проведення відповідної
експертизи.
Об’єктивні
й суб’єктивні ознаки цього злочину в
основному збігаються з аналогічними
ознаками схиляння неповнолітніх до
вживання наркотичних засобів,
психотропних речовин або їх аналогів (ч. 2
ст. 315). Однак, поняття схиляння у ст. 324
характеризується більш широким змістом,
ніж у ст. 315. Це пояснюється тим, що ст. 324 за
об’єктивною стороною не конкурує зі ст. 314
так, як це має місце зі ст. 315 у разі
насильницького схиляння до вживання
наркотиків. Отже, схиляння неповнолітніх
до вживання одурманюючих засобів, що не є
наркотичними або психотропними чи їх
аналогами, — це будь-які умисні дії,
спрямовані на збудження у неповнолітньої
особи бажання вжити зазначені засоби чи
добитися від неї згоди вжити їх хоча б один
раз (умовляння, пропозиція, порада,
переконання, примушування, погрози,
застосування насильства тощо).
Застосування
до неповнолітнього насильства (зокрема
заподіяння тілесних ушкоджень, катування)
з метою примусити його вжити одурманюючі
засоби утворює сукупність злочинів,
передбачених ст. 323 і ст. ст. 121, 122, 125, 127.
Якщо при
вчиненні цього злочину неповнолітнього
схиляють до вживання прекурсорів як
одурманюючих засобів, такі дії за наявності
підстав утворюють сукупність злочинів,
передбачених ст. ст. 324 і 307, 309 або 311.
Злочин
вважається закінченим з моменту вчинення
дій, які утворюють схиляння неповнолітнього
до вживання одурманюючих засобів.
4. Суб”єктом
злочину є осудна особа, яка на момент
вчинення злочину досягла 18-річного віку.
5. Суб’єктивна
сторона злочину характеризується прямим
умислом,
Порушення
правил, встановлених з метою запобігання
епідемічним та іншим заразним
захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії
спричинили або завідомо могли спричинити
поширення цих захворювань,—
карається
штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або арештом на
строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років.
1. Об’єктом
злочину є встановлений з метою захисту
здоров’я населення порядок запобігання
епідемічним та іншим заразним
захворюванням і боротьби з ними.
2. Об’єктивна
сторона злочину характеризується; 1) діянням
(діями або бездіяльністю) — порушенням
правил, встановлених з метою запобігання
епідемічним та іншим заразним
захворюванням і боротьби з ними; 2) наслідками
у вигляді: а) поширення епідемічних та інших
заразних захворювань; б) загрози поширення
вказаних захворювань; 3) причинним зв’язком
між вказаними діянням та наслідками.
До
заразних захворювань належать, зокрема,
такі як чума, холера, віспа, тиф, дифтерія,
туберкульоз, поліомієліт, грип, правець, кір
тощо. Поширення епідемічних та інших
заразних захворювань означає епідемію.
Про поняття епідемії див. коментар до ст.
113.
Порушення
правил, встановлених з метою запобігання
епідемічним та іншим заразним
захворюванням І боротьби з ними, може
виразитися в: неусуненні від роботи чи іншої
діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних
захворювань, небезпечних для населення;
непроведенні в порядку, передбаченому
законодавством, профілактичних щеплень,
медичних оглядів, дезинфекційних,
дезинсекційних, дератизаційних, інших
протиепідемічних, а також карантинних
заходів; незапровадженні особливих умов і
режимів праці, навчання, пересування і
перевезення на всій території України або
в окремих її місцевостях тощо.
3. Суб’єкт
злочину спеціальний. Ним можуть бути лише
особи, до службових або професійних обов’язків
яких входить виконання
Основи
законодавства України про охорону здоров’я
від 19 листопада 1992 р.
Закон
України “Про ветеринарну медицину” в
редакції від 5 грудня 1996 р.
Закон
України “Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення” від24
лютого 1994р. (ст.ст. 1,9, 28-30). п
Закон
України “Про захист населення від інфекційних
хвороб від 6 квітня 2000 р.
Закон
України “Про боротьбу із захворюванням на
туберкульо”з від 5 липня 2001
Правила
санітарної охорони території України.
Затверджені постановою КМ №696 від 24 квітня
1999р.
Перелік
особливо небезпечних, небезпечних Інфекційних
та паразитарних хвороб людини і носійства
збудників цих хвороб. Затверджений
наказом МОЗ № 133 від 19 липня 1995р.
Copyright © 2004-2006 Все
авторские права на размещенные материалы принадлежат их авторам.
Все
матераилы, представленные здесь, носят лишь ознакомительную цель.
Любое их незаконное
использование является нарушением авторских прав, поэтому после ознакомления рекомендуется приобрести эту литературу
в книжном магазине Вашего города.
| Povered by
STEP
|