Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л VI «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ¬Ћј—Ќќ—“≤

—татт¤ 190. Ўахрайство

1.            «аволод≥нн¤ чужим майном або придбанн¤ права на майно шл¤хом обману чи зловживанн¤ дов≥рою (шахрайство) Ч

 

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

 

2.            Ўахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, або таке, що завдало значноњ шкоди потерп≥лому,Ч

 

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк в≥д одного до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

 

3.            Ўахрайство, вчинене у великих розм≥рах, або шл¤хом незаконних операц≥й з використанн¤м електронно-обчислювальноњ техн≥ки Ч

 

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

 

4.            Ўахрайство, вчинене в особливо великих розм≥рах або орган≥зованою групою,Ч

 

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

 

1.                ќсоблив≥стю предмета шахрайства Ї те, що ним може бути ¤к чуже майно, так ≥ право на таке майно. ѕраво на майно може бути закр≥плене у р≥зних документах, наприклад ц≥нних паперах, дов≥реност¤х на право розпор¤дженн¤ майном, боргових зобов ¤-занн¤х, запов≥тах тощо ѕро пон¤тт¤ проза на майно див, коментар. викладений у «агальних положенн¤х до цього розд≥лу.

 

2.                ќбТЇктивна сторона шахрайства пол¤гаЇ у заволодшн≥ майном або придбанн≥ права на майно шл¤хом обману чи зловживанн¤ дов≥рою. ¬ результат≥ шахрайських д≥й потерп≥лий Ч власник, волод≥лець, особа, у в≥данн≥ або п≥д охороною ¤коњ знаходитьс¤ май но, добров≥льно передаЇ майно або право на майно винн≥й особ≥ Ѕезпосередн¤ участь потерп≥лого у передач≥ майнових благ ≤ добров≥льн≥сть його д≥й Ї обовТ¤зковими ознаками шахрайства, ¤к≥ в≥др≥зн¤ють його в≥д викраденн¤ майна та ≥нших злочин≥в проти власност≥.

 

«а ознакою безпосередньоњ участ≥ потерп≥лого у процес≥ неза конного вилученн¤ майна шахрайство схоже з вимаганн¤м, ¤ке також передбачаЇ передачу майна чи права на нього винн≥й особ≥ самим потерп≥лим. ќднак, ¤кщо при вимаганн≥ потерп≥лий робить це вимушено, то при шахрайств≥ потерп≥лий переконаний у тому, що в≥н розпор¤джаЇтьс¤ майном за власною волею, у своњх ≥нтересах або принаймн≥ не на шкоду цим ≥нтересам. “ака його переконан≥сть Ї результатом впливу на нього шахра¤, а саме, введенн¤м потерп≥лого в оману щодо правом≥рност≥ передач≥ ним винному майна чи наданн¤ йому права на майно.

 

ƒобров≥льн≥сть при шахрайств≥ маЇ у¤вний характер, оск≥льки вона обумовлена обманом. якщо потерп≥лий у звТ¤зку з в≥ком, ф≥ зичними чи псих≥чними вадами або ≥ншими обставинами не м≥г правильно оц≥нити ≥ зрозум≥ти зм≥ст, характер ≥ значенн¤ своњх д≥й або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не мож на вважати добров≥льною. «аволод≥нн¤ майном шл¤хом зловживаь н¤ цими вадами або в≥ком чи станом потерп≥лого за на¤вност≥ дд того п≥дстав може квал≥ф≥куватис¤ ¤к крад≥жка, а одержанн¤ прав на майно за таких обставин Ч розгл¤датис¤ ¤к нед≥йсна угод (ст, ст, 51, 52, 54, 55 ÷ ),

 

—пособами вчиненн¤ шахрайства Ї: 1) обман; 2) зловживанн¤ д в≥рою.

 

ќбман ¤к спос≥б шахрайського заволод≥нн¤ чужим майном та придбанн¤ права на таке майно пол¤гаЇ у пов≥домленн≥ потерп≥лою неправдивих в≥домостей або приховуванн¤ певних в≥домостей  пов≥домленн¤ ¤ких мало б суттЇве значенн¤ дл¤ повед≥нки

 

потерп≥лого, з метою введенн¤ в оману потерп≥лого. “аким чином, обман може мати ¤к активний (пов≥домленн¤ потерп≥лому неправдивих в≥домостей про певн≥ факти, обставини, под≥њ), так ≥ пасивний (умисне замовчуванн¤ юридичне значимоњ ≥нформац≥њ) характер. ” другому випадку дл¤ на¤вност≥ шахрайства необх≥дно встановити, що безд≥¤льн≥сть винного призвела до помилки потерп≥лого щодо обовТ¤зковост≥ або виг≥дност≥ передач≥ майна (права на майно) шахраЇв≥, була причиною добров≥льноњ передач≥ потерп≥лим майнових благ. якщо особа заволод≥ваЇ чужим майном, св≥домо скориставшись чужою помилкою, виникненню ¤коњ вона не спри¤ла, вчинене не може визнаватис¤ шахрайством. «а певних обставин (у раз≥, ¤кщо таке майно маЇ особливу ≥сторичну, наукову, художню чи культурну ц≥нн≥сть) так≥ д≥њ можуть бути квал≥ф≥кован≥ за ст. 193.

 

«м≥стом обману ¤к способу шахрайства можуть бути р≥зноман≥тн≥ обставини, стосовно ¤ких шахрай вводить в оману потерп≥лого. «окрема, це може стосуватис¤ характеристики певних предмет≥в, зокрема њх к≥лькост≥, тотожност≥, д≥йсност≥ (обман у предмет≥), особистост≥ винного або ≥нших ос≥б (обман у особ≥), певних под≥й, юридичних факт≥в, д≥й окремих ос≥б тощо. «а своЇю формою обман може бути усним, письмовим, виражатис¤ у певних д≥¤х (п≥дм≥на предмета, його фальсиф≥кац≥¤ тощо), у тому числ≥ конклюдентних.

 

–≥зновидом шахрайського обману судова практика визнаЇ ф≥ктивне представництво, за ¤кого винний, створюючи враженн¤ про свою належн≥сть до того чи ≥ншого п≥дприЇмства, маЇ на мет≥ укласти договори й отримати грош≥ без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належноњ його оплати.

 

ƒо найб≥льш поширених випадк≥в застосуванн¤ обману ¤к способу шахрайства належать: вчиненн¤ р≥зних угод щодо рухомого ≥ нерухомого майна (куп≥вл¤-продаж, оренда), коли потерп≥лому передаЇтьс¤ фальсиф≥кований товар або предмети г≥ршоњ ¤кост≥, або ж предметом угоди виступають ср≥ктивн≥ предмети, ¤к≥ не ≥снують в. обТЇктивн≥й реальност≥ або не належать винн≥й особ≥; незаконне отриманн¤ пенс≥й, субсид≥й, ≥нших вид≥в соц≥альноњ допомоги на п≥дстав≥ п≥дроблених документ≥в; обманне отриманн¤ попередньоњ оплати (авансу) за наданн¤ товар≥в чи послуг.

 

«ловживанн¤ дов≥рою пол¤гаЇ у недобросов≥сному використанн≥ дов≥ри з боку потерп≥лого: дл¤ заволод≥нн¤ чужим майном чи правом на нього винний використовуЇ особлив≥ дов≥рч≥ стосунки, ¤к≥ склалис¤ м≥ж ним та власником чи волод≥льцем майна. “ак≥ стосунки можуть виникати внасл≥док особистого знайомства, родинних або дружн≥х звТ¤зк≥в, рекомендац≥й ≥нших ос≥б, зовн≥шньоњ обстановки, цив≥льно-правових або трудових в≥дносин, соц≥ального статусу винного чи ≥нших ос≥б тощо. як шахрайство, вчинене шл¤хом зловживанн¤ дов≥рою, сл≥д розгл¤дати отриманн¤ кредиту, попередньоњ оплати за товари чи виконанн¤ роб≥т (авансу), укладенн¤ ƒоговору позики, укладенн¤ договору прокату тощо без нам≥ру повернути отриман≥ кошти чи ≥нш≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥, виконати в≥дпов≥дну роботу, повернути борг чи отриман≥ у користуванн¤ реч≥.

 

ќтриманн¤ майна п≥д умовою виконанн¤ ¤кого-небудь зобовТ¤занн¤ може квал≥ф≥куватис¤ ¤к шахрайство лише в тому раз≥, коли винна особа ще в момент заволод≥нн¤ цим майном мала мету його присвоњти, а зобовТ¤занн¤ Ч не виконувати. «окрема, ¤кщо винна особа отримуЇ в≥д ≥ншоњ особи грош≥ чи ≥нш≥ ц≥нност≥ н≥бито дл¤ передач≥ посадов≥й особ≥ ¤к хабар, маючи нам≥р не передавати њх, а привласнити, вчинене належить квал≥ф≥кувати ¤к шахрайство. якщо при цьому винний схилив хабародавц¤ до замаху на дачу хабара, його д≥њ сл≥д також квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дними частинами статей 15, 27 ≥ ст, 369.

 

ќбман чи зловживанн¤ дов≥рою при шахрайств≥ застосовуютьс¤ винним з метою викликати у потерп≥лого впевнен≥сть про виг≥дн≥сть або обовТ¤зков≥сть передач≥ йому майна чи права на нього. ќтже, обовТ¤зковою умовою визнанн¤ обману чи зловживанн¤ дов≥рою ознакою обТЇктивноњ сторони шахрайства Ї використанн¤ його дл¤ заволод≥нн¤ майном чи придбанн¤ права на майно, якщо обман використовуЇтьс¤ дл¤ дос¤гненн¤ ≥ншоњ мети, наприклад дл¤ створенн¤ умов дл¤ наступного заволод≥нн¤ майном усупереч вол≥ потерп≥лого, полегшенн¤ доступу до майна (дл¤ проникненн¤ у в≥дпов≥дне прим≥щенн¤ тощо) ≥ безпосередньо не обумовлюЇ перех≥д майна або права на нього до винного, в≥н не може визнаватис¤ способом шахрайства. “ак≥ д≥њ сл≥д розц≥нювати ¤к крад≥жку або ≥нший злочин проти власност≥.

 

якщо винна особа при шахрайств≥ з метою обману чи зловживанн¤ дов≥рТ¤м вчин¤Ї ≥нший злочин, њњ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною частиною ст, 190 ≥ за статтею, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за цей злочин «окрема, самов≥льне присвоЇнн¤ владних повноважень або званн¤ службовоњ особи, викраденн¤ або ≥нше протиправне заволод≥нн¤ оф≥ц≥йними документами, штампами або печатками, њх умисне знищенн¤, пошкодженн¤ чи приховуванн¤, п≥дробленн¤ документ≥в, печаток, штамп≥в та бланк≥в з метою подальшого њх використанн¤ при шахрайств≥, а так само використанн¤ при шахрайств≥ зав≥домо п≥дробленого документа диспозиц≥Їю ст. 190 не охоплюютьс¤ ≥ повинн≥ окремо квал≥ф≥куватис¤ за ст, 353 або за в≥дпов≥дними частинами ст. ст. 357, 358 чи 366.

 

” раз≥, коли винна особа не змогла використати п≥дроблений нею документ дл¤ шахрайського заволод≥нн¤ майном чи придбанн¤ права на майно, њњ д≥њ сл≥д розц≥нювати ¤к п≥дробленн¤ документ≥в ≥ готуванн¤ до шахрайства (за умови, що винний мав нам≥р вчинити шахрайство, передбачене ч. ч. 2, 3 або 4 ст. 190), ќсоба, ¤ка п≥дробила документ ≥ передала шахраЇв≥ дл¤ використанн¤ його при вчи ненн≥ шахрайських д≥й, п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ за п≥дробку документ≥в ≥ пособництво у шахрайств≥.

 

Ќе утворюЇ складу шахрайства використанн¤ п≥дроблених документ≥в не з метою заволод≥нн¤ майном чи правом на нього, а дл¤ дос¤гненн¤ ≥ншоњ мети, наприклад дл¤ працевлаштуванн¤. ” раз≥ зайн¤тт¤ особою в≥дпов≥дноњ посади за допомогою п≥дроблених до кумент≥в ≥ фактичного виконанн¤ нею трудових обовТ¤зк≥в з отри манн¤м за свою працю в≥дпов≥дноњ матер≥альноњ винагороди в≥дпо в≥дальн≥сть за ст.  190 виключаЇтьс¤, оск≥льки у такому випадку в≥дсутнЇ безоплатне одержанн¤ чужого майна. ƒ≥њ такоњ особи можуть розгл¤датис¤ ¤к в≥дпов≥дний склад п≥дробленн¤ ≥ квал≥ф≥ку ватис¤ за ст, ст. 358 чи 366.

 

«а способом вчиненн¤ (обман або зловживанн¤ дов≥рою) шахрайство маЇ велику схож≥сть ≥з запод≥¤нн¤м майновоњ шкоди шл¤хом обману або зловживанн¤ дов≥рою, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ке передбачена ст. 192, ¬≥др≥зн¤ютьс¤ ц≥ злочини м≥ж собою головн¤м чином тим, що при шахрайств≥ пас м≥сце вилученн¤ майна ≤з фонду власника або ≥ншого волод≥льц¤, в результат≥ чого зменшуЇтьс¤ на¤вна маса такого майна, тод≥ ¤к при вчиненн≥ злочину, передбаченого ст. 192, винний отримуЇ майнову вигоду шл¤хом використанн¤ майна, ¤ке лише мало ще перейти у власн≥сть т≥Їњ чи ≥ншоњ особи. ” останньому випадку маЇ м≥сце так звана непередача належного.

 

Ўахрайство вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту переходу чужого майна у волод≥нн¤ винного або з моменту отриманн¤ ним права розпор¤джатис¤ таким майном.

 

3.             —убТЇкт злочину загальний. Ўахрайство, вчинене службовою особою, ¤кщо вона з метою обману чи зловживанн¤ дов≥рою зловживала владою або службовим становищем, сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених в≥дпов≥дними частинами статей 190 ≥ 364.

 

4.                —убТЇктивна сторона шахрайства характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом ≥ корисливим мотивом.

 

5.                 вал≥ф≥кованими та особливо квал≥ф≥кованими видами злочину Ї шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою ос≥б (ч. 2 ст. 190), або 3) у великих розм≥рах, або 4) шл¤хом незаконних операц≥й з використанн¤м електронно-обчислювальноњ техн≥ки (ч. « ст. 190), або 5) в особливо великих розм≥рах, або 6) орган≥зованою групою (ч. 4 ст. 190); 7) що запод≥¤ло значноњ шкоди потерп≥лому (ч. 2 ст, 190).

 

ѕ≥д незаконними операц≥¤ми з використанн¤м електронно-обчислювальноњ техн≥ки ¤к квал≥ф≥куючою ознакою шахрайства сл≥д розум≥ти так≥ спр¤мован≥ на заволод≥нн¤ чужим майном або придбанн¤ права на майно операц≥њ, в основ≥ ¤ких лежать обман чи зловживанн¤ дов≥рою. ѕри цьому вказану квал≥ф≥куючу шахрайство обставину утворюють лише операц≥њ, зд≥йсненн¤ ¤ких без використанн¤ електронно-обчислювальноњ техн≥ки Ї неможливим (наприклад, зд≥йсненн¤ електронних платеж≥в, ≥нших операц≥й з безгот≥вковими коштами). якщо з використанн¤м такоњ техн≥ки зд≥йснюютьс¤ операц≥њ, ¤к≥ ц≥лком можуть зд≥йснюватись за допомогою ≥ншоњ техн≥ки (наприклад, компТютер використовуЇтьс¤ дл¤ набору тексту, виготовленн¤ документа тощо), то розгл¤дуваний склад шахрайства в≥дсутн≥й. ≈лектронно-обчислювальна техн≥ка (про њњ пон¤тт¤ див. коментар до ст. 361) уданому випадку виступаЇ засобом вчиненн¤ злочину, а зд≥йснюван≥ з використанн¤м нењ операц≥њ становл¤ть зм≥ст шахрайського заволод≥нн¤ чужим майном чи правом на нього.

 

¬икористанн¤ електронно-обчислювальноњ техн≥ки дл¤ неправом≥рного заволод≥нн¤ чужим майном утворюЇ склад злочину, передбаченого ч. « ст. 190, лише тод≥, коли винна особа зд≥йснюЇ викраденн¤ шл¤хом обману чи зловживанн¤ дов≥рою. ќбман при вчиненн≥ цього злочину може виразитись у застосуванн≥ програмних засоб≥в, ¤к≥ дають змогу винному будь-¤ким чином (шл¤хом в≥дшуканн¤ випадкових цифр, парол≥в тощо) зд≥йснити несанкц≥онований доступ до ≥нформац≥њ, ¤ка збер≥гаЇтьс¤ чи обробл¤Їтьс¤ в авто-

 

матизованих системах, щоб ввести в оману автоматизовану систему ≥ видати себе за того, хто маЇ право в н≥й працювати ≥ зд≥йснювати в≥дпов≥дн≥ операц≥њ (за УсвогоФ). ѕроникнувши у такий спос≥б до в≥дпов≥дноњ електронноњ системи, винний зд≥йснюЇ т≥ чи ≥нш≥ операц≥њ, ¤к це робив би той, хто маЇ на це право. ѕри цьому в≥н може вплинути на процес обробки ≥нформац≥њ, перекрутити њњ зм≥ст чи знищити, задати необх≥дну дл¤ заволод≥нн¤ майном чи правом на нього команду, налагодити систему так, щоб вона функц≥онувала в режим≥, ¤кий би забезпечив винному або ≥ншим особам незаконне отриманн¤ чужого майна чи права на нього. —уть шахрайського обману при цьому залишаЇтьс¤ незм≥нною, з т≥Їю лише особлив≥стю, що реал≥зуЇтьс¤ в≥н за допомогою використанн¤ електронно-обчислювальноњ техн≥ки, що потребуЇ на¤вност≥ в≥дпов≥дних знань, р≥вн¤ п≥дготовки, навичок. «ловживанн¤ дов≥рою ¤к спос≥б шахрайства при незаконних операц≥¤х з використанн¤м електронно-обчислювальноњ техн≥ки маЇ м≥сце тод≥, коли винна особа в результат≥ дов≥рчих в≥дносин (у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в, дружн≥ми стосунками з потерп≥лим тощо) маЇ в≥льний доступ до зд≥йсненн¤ в≥дпов≥дних операц≥њ ≥ недобросов≥сно використовуЇ ц≥ в≥дносини дл¤ неправом≥рного заволод≥нн¤ чужим майном чи правом на нього.

 

якщо винна особа проникаЇ до захищеноњ електронноњ системи в ≥нший спос≥б, наприклад шл¤хом блокуванн¤ чи знищенн¤ захисних код≥в, ≥ зд≥йснюЇ незаконн≥ операц≥њ по заволод≥нию чужим майном, њњ д≥њ не утворюють складу шахрайства, оск≥льки в них в≥дсутн≥ обман чи зловживанн¤ дов≥рою, њх сл≥д розгл¤дати ¤к крад≥жку чужого майна ≥ квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною частиною ст. 185.

 

ѕро пон¤тт¤ таких квал≥ф≥куючих шахрайство ознак, ¤к вчиненн¤ його повторно, у великих чи особливо великих розм≥рах або завдана¤ ним значноњ шкоди потерп≥лому, див. коментар, викладений у «агальних положенн¤х до цього розд≥лу, а таких ознак, ¤к вчиненн¤ шахрайства за попередньою змовою групою ос≥б чи орган≥зованою групою, Ч коментар до ст. 28,

 

ѕостанова ѕ¬— є12 в≥д 25 грудн¤ 1992 р. Уѕро судову практику в справах про корислив≥ злочини проти приватноњ власност≥Ф (п.п..18,19, 20).

 

ѕостанова ѕ¬— є 12 в≥д 7 жовтн¤ 1994 р,Фѕро судову практику у справах про хабарництвоФ (п. 10).

 

ѕостанова ѕ¬— в≥д 12 кв≥тн¤ 1996р. є6 ѕро практику розгл¤ду суда≥ма крим≥нальних справ про виготовленн¤ або збут п≥дроблених грошей чи ц≥нних папер≥в (п.«≤.)

   

[назад]|[содержание]|[следующа¤]