Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л II
«Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ∆»““я “ј «ƒќ–ќ¬Тя ќ—ќЅ»

—татт¤ 140. Ќеналежне виконанн¤ профес≥йних обовТ¤зк≥в медичним або фармацевтичним прац≥вником

1.            Ќевиконанн¤ чи неналежне виконанн¤ медичним, або фармацевтичним прац≥вником своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в внасл≥док недбалого чи несумл≥нного до них ставленн¤, ¤кщо це спричинило т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого, Ч

 

караЇтьс¤ позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

 

2.         “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки неповнол≥тньому, Ч

 

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

 

1.             ќбТЇкт злочину Ч житт¤ ≥ здоровТ¤ людини, встановлений пор¤док виконанн¤ медичними ≥ фармацевтичними прац≥вниками своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в.

 

2.                ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤: 1) д≥¤нн¤м (д≥Їю чи безд≥¤льн≥стю) Ч невиконанн¤м чи неналежним виконанн¤м медичним або фармацевтичним прац≥вником своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в внасл≥док недбалого чи несумл≥нного до них ставленн¤; 2) насл≥дками у вигл¤д≥ т¤жких насл≥дк≥в дл¤ хворого; 3) причинним звТ¤зком м≥ж вказаними д≥¤нн¤м та насл≥дками.

 

Ќевиконанн¤ профес≥йних обовТ¤зк≥в означаЇ, що медичний або фармацевтичний прац≥вник не вчин¤Ї т≥ д≥њ, ¤к≥ в≥н в силу виконуваноњ роботи зобовТ¤заний був вчинити. Ќеналежне виконанн¤ профес≥йних обовТ¤зк≥в маЇ м≥сце у тому раз≥, коли медичний або фармацевтичний прац≥вник виконуЇ своњ обовТ¤зки не у повному обс¤з≥, недбало, поверхово, не так, ¤к цього вимагають ≥нтереси його профес≥йноњ д≥¤льност≥. Ќевиконанн¤ чи неналежне виконанн¤ в≥дпов≥дним субТЇктом своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в може бути ¤к одноразовим, так ≥ систематичним.

 

«а ст. 140 можуть квал≥ф≥куватис¤, зокрема, таю д≥¤нн¤: несвоЇчасний або неправильний д≥агноз захворюванн¤, залишенн¤ хворого без належного медичного догл¤ду, переливанн¤ кров≥ ≥ншоњ групи, залишенн¤ сторонн≥х предмет≥в в орган≥зм≥ (хворого п≥д час х≥рург≥чноњ операц≥њ, застосуванн¤ неправильного л≥куванн¤, недостатн≥й контроль за медичною техн≥кою, порушенн¤ правил виготовленн¤, збер≥ганн¤ або застосуванн¤ л≥карських засоб≥в, невстанов-ленн¤ належного л≥кувально-охоронювального режиму дл¤ хворих, ¤к≥ страждають на псих≥чн≥ розлади, невиконанн¤ медсестрою вказ≥вки л≥кар¤ щодо застосуванн¤ до хворого л≥к≥в чи процедур тощо.

 

” раз≥, коли т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого не повТ¤зан≥ з невиконанн¤м чи неналежним виконанн¤м медичним прац≥вником своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в, а настали внасл≥док ≥нших обставин, наприклад, зап≥зн≥лого зверненн¤ за медичною допомогою або в результат≥ в≥дсутност≥ на даний час науково обірунтованих метод≥в л≥куванн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ хвороби, в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 140 виключаЇтьс¤. “е саме стосуЇтьс¤ ≥ випадк≥в в≥дмови пац≥Їнта в≥д медичних припис≥в, порушенн¤ пац≥Їнтом встановленого дл¤ нього режиму, а також випадк≥в, коли т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого стали результатом недостатн≥х навичок, досв≥ду ≥ квал≥ф≥кац≥њ медичного або фармацевтичного прац≥вника або настали внасл≥док ≥нших обставин, ¤к≥ не залежали в≥д нього, однак перешкодили йому виконати профес≥йн≥ обовТ¤зки у повному обс¤з≥ ≥ з належною ¤к≥стю.

 

ќск≥льки диспозиц≥¤ ч. 1 ст. 140 маЇ бланкетний характер, у кожному конкретному випадку маЇ встановлюватис¤, ¤к≥ саме профес≥йн≥ обовТ¤зки покладались на винну особу ≥ ¤к≥ з цих обовТ¤зк≥в не виконан≥ взагал≥ або виконан≥ неналежним чином, а також вимоги ¤ких конкретно нормативних акт≥в (≥нструкц≥й, правил, вказ≥вок тощо) порушено винним. ѕри цьому необх≥дно враховувати, що встановленн¤ д≥агнозу та виб≥р конкретного способу ≥ методу л≥куванн¤ залежать в≥д багатьох чинник≥в, зокрема ≥ндив≥дуальних особливостей орган≥зму хворого, дос¤гнень медичноњ науки ≥ досв≥ду л≥кувальноњ д≥¤льност≥, а тому не можуть бути заздалег≥дь ≥ повн≥стю регламентован≥ нормативними актами у сфер≥ охорони здоровТ¤. ќсобою, винною у вчиненн≥ цього злочину, можуть бути порушен≥ правила ¤к нормативного, так ≥ деонтолог≥чного (профес≥йного) характеру.

 

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в дл¤ хворого. ѕ≥д т¤жкими насл≥дками сл≥д розум≥ти, наприклад, смерть людини, њњ самогубство, запод≥¤нн¤ потерп≥лому т¤жкого або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесного ушкодженн¤, спричиненн¤ ¤трогенного захворюванн¤.

 

Ќеналежне виконанн¤ медичним або фармацевтичним прац≥вником профес≥йних обовТ¤зк≥в, що спричинило зараженн¤ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, належить квал≥ф≥кувати за ст. 131.

 

3.             —убТЇкт злочину спец≥альний. ÷е медичн≥ та фармацевтичн≥ прац≥вники (л≥кар≥ незалежно в≥д проф≥лю, особи середнього медичного персоналу тощо), у т.ч. т≥, хто займаЇтьс¤ приватною медичною та фармацевтичною практикою ¤к р≥зновидами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

 

ћедичною ≥ фармацевтичною д≥¤льн≥стю можуть займатис¤ особи, ¤к≥ мають в≥дпов≥дну спец≥альну осв≥ту ≥ в≥дпов≥дають Їдиним квал≥ф≥кац≥йним вимогам. як вин¤ток за спец≥альним дозволом ћќ« або уповноваженого ним органу охорони здоровТ¤ особам без спец≥альноњ осв≥ти дозвол¤Їтьс¤ д≥¤льн≥сть у галуз≥ народноњ ≥ нетрадиц≥йноњ медицини.

 

«ан¤тт¤ л≥кувальною д≥¤льн≥стю без спец≥ального дозволу, зд≥йснюване особою, ¤ка не маЇ належноњ медичноњ осв≥ти, ¤кщо це спричинило т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ст. 138.

 

4.                —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини (злочинна самовпевнен≥сть або злочинна недбал≥сть).

 

5.                 вал≥ф≥куючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 140) Ї спричиненн¤ т¤жких насл≥дк≥в неповнол≥тньому. ѕро пон¤тт¤ неповнол≥тнього див. коментар до ст. 133.

 

ќснови законодавства ”крањни про ихорону здоровТ¤ в≥д 19 листопада 1992 р. (ст. ст. 16,17,33-49,52, 74, 76, 78).

 

ѕравила виписуванн¤ рецепт≥в на л≥карськ≥ засоби та вироби медичного призначенн¤. «атверджен≥ наказом ћќ« є 117 в≥д 30 червн¤ 1994р.

 

ѕерел≥к захворювань, з приводу ¤ких рекомендуЇтьс¤ л≥куватис¤ в умовна стац≥онару з денним перебуванн¤м хворих. «атверджений наказом ћќ« є 146 в≥д 8 серпн¤ 1995 р.

 

≤нструкц≥¤ про пор¤док видач≥ субТЇктам п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ спец≥альних дозвол≥в (л≥ценз≥й) на право зд≥йсненн¤ медичноњ практики, проведенн¤ судово-медичноњ ≥ судово-псих≥атричноњ експертизи, умови ≥ правила зд≥йсненн¤ ц≥Їњ д≥¤льност≥ та контролю за њх дотриманн¤м. «атверджена наказом Ћѕ при ћ≈та ћќ« є Ћѕ-6/60 в≥д 22 березн¤ 1996 р.

 

ѕоложенн¤ про кл≥н≥чний л≥кувально-проф≥лактичний заклад охорони здоровТ¤. «атверджене наказом ћќ« є 174 в≥д 5 червн¤ 1997р.

 

—татт¤ 141. ѕорушенн¤ прав пац≥Їнта

ѕроведенн¤ кл≥н≥чних випробувань л≥карських засоб≥в без письмовоњ згоди пац≥Їнта або його законного представника, або. стосовно неповнол≥тнього чи нед≥Їздатного, ¤кщо ц≥ д≥њ спричинили смерть або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки,Ч

 

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

 

1.                ќсновним безпосередн≥м обТЇктом злочину Ї житт¤ або здоровТ¤ особи, його додатковим обовТ¤зковим обТЇктом Ч пор¤док проведенн¤ кл≥н≥чних випробувань л≥карських засоб≥в.

 

2.                ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤: 1) д≥¤ми у вигл¤д≥ проведенн¤ кл≥н≥чних випробувань Сл≥карських засоб≥в: а) без письмовоњ згоди пац≥Їнта чи його законного представника, або б) стосовно неповнол≥тнього чи нед≥Їздатного; 2) насл≥дками у вигл¤д≥ смерт≥ або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в; 3) причинним звТ¤зком м≥ж вказаними д≥¤ми ≥ насл≥дками.

 

Ћ≥карськ≥ засоби Ч це речовини або њх сум≥ш≥ природного, синтетичного чи б≥отехнолог≥чного походженн¤, ¤к≥ застосовуютьс¤ дл¤ запоб≥ганн¤ ваг≥тност≥, проф≥лактики, д≥агностики та л≥куванн¤ захворювань людей або зм≥ни стану ≥ функц≥й орган≥зму. ƒо л≥карських засоб≥в належать: д≥юч≥ речовини (субстанц≥њ) Ч б≥олог≥чно активн≥ речовини, ¤к≥ можуть зм≥нювати стан ≥ функц≥њ орган≥зму або мають проф≥лактичну, д≥агностичну чи л≥кувальну д≥ю та використовуютьс¤ дл¤ виробництва готових л≥карських засоб≥в; готов≥ л≥карськ≥ засоби (л≥карськ≥ препарати, л≥ки, медикаменти) Ч дозован≥ л≥карськ≥ засоби у тому вигл¤д≥ та стан≥, в ¤кому њх застосовують; допом≥жн≥ речовини, необх≥дн≥ дл¤ виготовленн¤ готових л≥карських засоб≥в; гомеопатичн≥ засоби; засоби, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ ви¤вленн¤ збудник≥в хвороб, а також боротьби ≥з збудниками хвороб або паразитами; л≥карськ≥ косметичн≥ засоби; л≥карськ≥ дом≥шки до харчових продукт≥в.

 

Ћ≥карськими можуть бути ≥ певн≥ наркотичн≥, отруйн≥, сильнод≥юч≥ ≥ рад≥оактивн≥ засоби. ” раз≥ њх застосуванн¤ п≥д час кл≥н≥чних випробувань без в≥дпов≥дноњ згоди пац≥Їнта або стосовно неповнол≥тнього чи нед≥Їздатного вчинене додатково сл≥д квал≥ф≥кувати за ст. ст. 265, 267, 314.

 

 л≥н≥чн≥ випробуванн¤ л≥карських засоб≥в Ч це перев≥рка з метою встановленн¤ або п≥дтвердженн¤ њх ефективност≥ та нешк≥дливост≥. ¬≥дпов≥дно до законодавства кл≥н≥чн≥ випробуванн¤ л≥карських засоб≥в провад¤тьс¤ т≥льки за на¤вност≥ письмовоњ згоди пац≥Їнта Ч добровольц¤ на участь у проведенн≥ таких випробувань, а ¤кщо таким пац≥Їнтом Ї неповнол≥тн≥й чи нед≥Їздатний Ч за на¤вност≥ письмовоњ згоди його законного представника (щодо особи в≥ком в≥д 15 до 18 рок≥в чи визнаноњ обмежено д≥Їздатною Ч також ≥ за њњ згодою). ѕроте порушенн¤ цих вимог т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 141 лише у раз≥ настанн¤ смерт≥ пац≥Їнта або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в. ƒо ≥нших т¤жких насл≥дк≥в у ст. 141 сл≥д в≥дносити запод≥¤нн¤ потерп≥лому т¤жкого або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесного ушкодженн¤.

 

ѕ≥д письмовою згодою сл≥д розум≥ти оформлену в≥дпов≥дним документом, що маЇ п≥дпис пац≥Їнта, згоду, ¤ку в≥н надав добров≥льно, без будь-¤кого примусу. ѕри цьому маЇтьс¤ на уваз≥, що пац≥Їнт та/або його законний представник до наданн¤ вказаноњ згоди отримали повну ≥ правдиву ≥нформац≥ю щодо сут≥ та можливих насл≥дк≥в випробувань, властивостей л≥карського засобу, його оч≥куваноњ ефективност≥, ступен¤ ризику. ƒо законних представник≥в пац≥Їнта належать …ого батьки (усиновител≥), оп≥куни ≥ п≥клувальники.

 

ќск≥льки законодавство, ¤ке регулюЇ пор¤док проведенн¤ кл≥н≥чних випробувань, передбачаЇ обовТ¤зок кер≥вника кл≥н≥чного випробуванн¤ зупинити таке випробуванн¤ за бажанн¤м пац≥Їнта або його законного представника, то в раз≥ висловленн¤ ними такого бажанн¤ згоду пац≥Їнта сл≥д вважати анульованою. ѕодальше проведенн¤ кл≥н≥чних випробувань п≥сл¤ анулюванн¤ вказаноњ згоди, ¤кщо це спричинило в≥дпов≥дн≥ т¤жк≥ насл≥дки, п≥дл¤гаЇ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 141.

 

3.             —убТЇкт злочину спец≥альний. Ќим може бути кер≥вник кл≥н≥чних випробувань або ≥нший прац≥вник спец≥ал≥зованого л≥кувального закладу, визначеного ћќ«, Ч службова або неслужбова особа. —лужбова особа, ¤ка не належить до вказаноњ категор≥њ ос≥б, за аналог≥чн≥ д≥¤нн¤ несе в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 364, а особа, ¤ка не Ї службовою, Ч за ст. 138.

 

4.                —убТЇктивна сторона злочину визначаЇтьс¤ ставленн¤м до насл≥дк≥в ≥ характеризуЇтьс¤ необережн≥стю.

 

 онституц≥¤ ”крањни (ст. 28),

 

÷ (ст. ст. 11-16).

 

ќснови законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ в≥д 19 листопада 1992 а. (ст. ст. 38-40, 43-51, 78).

 

«акон ”крањни У ѕро л≥карськ≥ засобиФ в≥д 4 кв≥тн¤ 1996р. (ст.ст. 2, 6Ч8).

 

≤нструкц≥¤ про проведенн¤ кл≥н≥чних випробувань л≥карських засоб≥в та експертизи матер≥ал≥в кл≥н≥чних випробувань. “ипове положенн¤ про ком≥с≥ю з питаньТ етики. «атверджен≥ наказом ћќ« є 281 в≥д 1 листопада 2000 р.

 

—татт¤ 142. Ќезаконне проведенн¤ досл≥д≥в над людиною

1.            Ќезаконне проведенн¤ медико-б≥олог≥чних, психолог≥чних або ≥нших досл≥д≥в над людиною, ¤кщо це створювало небезпеку дл¤ њњ житт¤ чи здоровТ¤,Ч

 

караЇтьс¤ штрафом до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

 

2.         ƒ≥њ, передбачен≥ „астиною першою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ щодо неповнол≥тнього, двох або б≥льше ос≥б, шл¤хом примушуванн¤ або обману, а так само ¤кщо вони спричинили тривалий розлад здоровТ¤ потерп≥лого,Ч

 

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

 

1.                ќсновним безпосередн≥м обТЇктом злочину Ї житт¤ або здоровТ¤ особи, його додатковим обовТ¤зковим обТЇктом Ч пор¤док проведенн¤ досл≥д≥в над людиною.

 

2.                ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤: 1) д≥¤ми у вигл¤д≥ незаконного проведенн¤ медика-б≥олог≥чних, психолог≥чних або ≥нших досл≥д≥в над людиною; 2) насл≥дками у вигл¤д≥ створенн¤ небезпеки дл¤ њњ житт¤ чи здоровТ¤; 3) причинним звТ¤зком м≥ж вказаними д≥¤ми ≥ насл≥дками.

 

ƒосл≥д Ч це експеримент, спроба в≥дтворити що-небудь нове, таке, чого ран≥ше не ≥снувало, з метою його випробуванн¤.

 

¬≥дпов≥дно до  онституц≥њ та ≥нших закон≥в ”крањни незаконними, зокрема, Ї: ≤) медичн≥, науков≥ та ≥нш≥ досл≥ди над хворими, увТ¤зненими, в≥йськовополоненими, а терапевтичн≥ експерименти Ч над людьми, захворюванн¤ ¤ких не маЇ безпосереднього звТ¤зку з метою досл≥ду; 2) будь-¤к≥ досл≥ди, ¤к≥ провад¤тьс¤ без в≥льноњ згоди людини та повноњ ≥ обТЇктивноњ по≥нформованост≥ д≥Їздатного пац≥Їнта про стан його здоровТ¤, мету запропонованих досл≥д≥в, прогноз можливого розвитку захворюванн¤, на¤вн≥сть ризику дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤. якщо пац≥Їнт не дос¤г 15-р≥чного в≥ку, визнаний судом нед≥Їздатним або за ф≥зичним станом не може пов≥домити про своЇ р≥шенн¤, досл≥ди можлив≥ лише за згодою його законних представник≥в (про пон¤тт¤ законних представник≥в див. коментар до ст. 141), а щодо особи в≥ком в≥д 15 до 18 рок≥в чи визнаноњ обмежено д≥Їздатною Ч також ≥ за њњ згодою; 3) медико-б≥олог≥чн≥ досл≥ди над людиною, ¤к≥ не в≥дпов≥дають сукупност≥ таких умов: а) на¤вн≥сть сусп≥льно корисноњ мети; б) наукова обірунтован≥сть; в) переваги њх можливого усп≥ху над ризиком спричиненн¤ т¤жких насл≥дк≥в дл¤ здоровТ¤ або житт¤; г) гласн≥сть; д) проведенн¤ њх т≥льки в акредитованих закладах охорони здоровТ¤.

 

3.             —убТЇкт злочину спец≥альний. Ќим Ї л≥кар або службова особа закладу охорони здоровТ¤ чи наукового закладу.

 

4.             « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ умисною формою вини. —тавленн¤ винного до насл≥дк≥в у вигл¤д≥ тривалого розладу здоровТ¤ потерп≥лого може характеризуватис¤ непр¤мим умислом або необережн≥стю.

 

5.                 вал≥ф≥кованими-видами злочину Ї вчиненн¤ його: 1) щодо неповнол≥тнього; 2) двох або б≥льше ос≥б; 3) шл¤хом примушуванн¤ або обману, а так само 4) спричиненн¤ ним тривалого розладу здоровТ¤ потерп≥лого.

 

Ќеповнол≥тн≥м, Ї особа, ¤ка не дос¤гла 18-р≥чного в≥ку. ѕро пон¤тт¤ обман див. коментар до ст. ст. 157 ≥ 190. ѕ≥д примушуванн¤м сл≥д розум≥ти д≥њ, повТ¤зан≥ ≥з застосуванн¤м псих≥чного чи ф≥зичного (у т. ч. такого, що пот¤гло насл≥дки у вигл¤д≥ легкого т≥лесного ушкодженн¤) насильства до потерп≥лого ≥ спр¤мован≥ на те, щоб у такий спос≥б схилити њх до наданн¤ згоди на проведенн¤ досл≥д≥в над ним. ѕон¤тт¤м тривалий розлад здоровТ¤ потерп≥лого у ст. 142 охоплюютьс¤ насл≥дки у вигл¤д≥ спричиненн¤ т≥лесного ушкодженн¤ середньоњ т¤жкост≥, запод≥¤ного умисно або через необережн≥сть, а так само т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, запод≥¤ного через необережн≥сть.

 

—причиненн¤ потерп≥лому т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, ¤кщо винний передбачав так≥ насл≥дки ≥ св≥домо припускав њх настанн¤, потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 121. Ќезаконне проведенн¤ досл≥д≥в надлюдиною, ¤кщо винний при цьому бажав настанн¤ смерт≥ потерп≥лого, квал≥ф≥куЇтьс¤ т≥льки за в≥дпов≥дною частиною ст. 115.

 

 онституц≥¤ ”крањни (ст. 28). ÷ (ст.ст, 11-16).

 

ќснови законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ в≥д 19 листопада 1992 р. (ст. ст. 38-40, 43-51, 78).  

 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]