Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 року. «а ред.ћ.≤. ћельника, ћ.≤. ’авронюка 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]

–озд≥л IV ќ—ќЅј, я ј ѕ≤ƒЋя√ј™  –»ћ≤ЌјЋ№Ќ≤… ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќќ—“≤ (—”ЅТ™ “ «Ћќ„»Ќ”)

—татт¤ 18.   —убТЇкт злочину

1.         —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, ¤ка вчинила злочин у в≥ц≥, з ¤кого в≥дпов≥дно до цього  одексу може наставати крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть.

2.         —пец≥альним субТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, що вчинила у в≥ц≥, з ¤кого може наставати крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть, злочин, субТЇктом ¤кого може * бути лише певна особа.

1, —убТЇкт злочину Ї одним ≥з елемент≥в складу злочину, без ¤кого не може наставати крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть. ќсоба може нести крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за вчинений нею злочин, ¤кщо вона: 1) Ї ф≥зичною особою, тобто людиною; 2) Ї осудною; 3) дос¤гла в≥ку, з ¤кого може наставати крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть. «азначен≥ ознаки Ї загальними юридичними ознаками субТЇкта злочину. ¬они Ї обовТ¤зковими ознаками будь-¤кого складу злочину, ≥ в≥дсутн≥сть одн≥Їњ з них означаЇ в≥дсутн≥сть у д≥¤нн≥ особи складу злочину.

ќбмеженн¤ кола можливих субТЇкт≥в злочину ф≥зичними особами означаЇ, що субТЇктами злочину за украњнським крим≥нальним правом не можуть бути юридичн≥ особи. ¬изнанн¤ останн≥х субТЇктами крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не в≥дпов≥даЇ принципам крим≥нального права Ч особистоњ (≥ндив≥дуальноњ) в≥дпов≥дальност≥ особи за вчинений злочин та на¤вност≥ вини. «а злочинн≥ д≥¤нн¤, що мали м≥сце у процес≥ д≥¤льност≥ юридичноњ особи, в≥дпов≥даЇ винна ф≥зична особа, ¤ка вчинила так≥ д≥¤нн¤. ¬≥дпов≥дальн≥сть юридичних ос≥б визначаЇтьс¤ засобами адм≥н≥стративного чи цив≥льного права (застосуванн¤ до установ, п≥дприЇмств, орган≥зац≥й штрафних санкц≥й, заборона њхньоњ д≥¤льност≥ тощо).

—убТЇктом злочину не можуть бути померл≥ особи, ¤к≥ перед тим вчинили злочин, тварини, предмети чи сили природи.

—убТЇктом злочину може бути лише осудна особа, тобто ¤ка п≥д час вчиненн¤ д≥¤нн¤, передбаченого   , могла усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) ≥ керувати ними (ч. 1 ст. 19). Ќеосудн≥ особи позбавлен≥ такоњ здатност≥ ≥ тому не можуть бути субТЇктами злочину. «г≥дно з    особи, ¤к≥ визнан≥ судом обмежено осудними, п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥, тобто Ї субТЇктами злочину (ч. 1 ст. 20).

Ќав≥ть у псих≥чно здоровоњ людини зазначена здатн≥сть св≥домост≥ ≥ вол≥ виникаЇ лише при дос¤гненн≥ певного в≥ку. —аме тому    встановлюЇ конкретний в≥к, з ¤кого особа може бути прит¤гнута до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.  рим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ п≥дл¤гають особи, ¤ким до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в, а особи в≥ком в≥д 14 до 16 рок≥в можуть бути субТЇктом злочину лише у раз≥ вчиненн¤ ними злочин≥в, що перел≥чен≥ у ч. 2 ст. 22. ƒ≥ти до 14 рок≥в не п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥.

2.         —убТЇктом злочину можуть бути громад¤ни ”крањни, особи без громад¤нства (апатр≥ди) та ≥ноземц≥ (про њх пон¤тт¤ див. коментар до ст. ст. 6-8). ѕитанн¤ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть дипломатичних сп≥вроб≥тник≥в та ≥нших громад¤н, ¤к≥ в≥дпов≥дно до м≥жнародних угод ≥ чинного законодавства не п≥дл¤гають юрисдикц≥њ украњнського суду, розвТ¤зуютьс¤ дипломатичним шл¤хом (див. ст, 6 та коментар до нењ).

3.         «агальн≥ ознаки субТЇкта злочину не згадуютьс¤ в диспозиц≥¤х норм ќсобливоњ частини   , оск≥льки Ї обовТ¤зковими дл¤ вс≥х склад≥в злочин≥в. ” р¤д≥ випадк≥в закон передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть ос≥б, над≥лених, окр≥м загальних ознак субТЇкта, додатковими ознаками, що характеризують в≥дпов≥дну особу ¤к спец≥ального субТЇкта злочину. ÷≥ ознаки конкретного складу злочину або пр¤мо назван≥ в диспозиц≥њ в≥дпов≥дноњ норми   , або визначаютьс¤ шл¤хом тлумаченн¤ ц≥Їњ чи ≥нших норм   . ≤нколи ознаки спец≥ального субТЇкта вказан≥ в окрем≥й норм≥ (наприклад, пон¤тт¤ службовоњ особи визначаЇтьс¤ у прим≥тц≥ до ст. 364).

¬≥дсутн≥сть ознак спец≥ального субТЇкта, передбачених конкретним складом злочину, виключаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за цей злочин. ¬ одних випадках така в≥дпов≥дальн≥сть не настаЇ взагал≥, а в ≥нших настаЇ за ≥ншими статт¤ми   .

«а своњм зм≥стом ознаки спец≥ального субТЇкта досить р≥зноман≥тн≥, њх можна обТЇднати у три велик≥ групи: 1) ознаки, що характеризують соц≥альну роль ≥ правове становище субТЇкта; 2) ф≥зичн≥ властивост≥ субТЇкта; 3) взаЇмов≥дносини субТЇкта з потерп≥лим.

Ќайб≥льш численною Ї перша група. ¬она охоплюЇ, зокрема, так≥ ознаки, ¤к громад¤нство (громад¤нин ”крањни, особа без громад¤нства чи ≥ноземець), профес≥¤, вид д≥¤льност≥, характер виконуваноњ роботи (л≥кар, кап≥тан Їудна тощо), участь у судовому процес≥ (св≥док, потерп≥лий, експерт, перекладач), судим≥сть. ƒругу групу становл¤ть ознаки, що характеризують в≥к, стать, стан здоровТ¤ ≥ працездатн≥сть субТЇкта. ƒо третьоњ групи ознак належать т≥, що стосуютьс¤ родинних в≥дносин субТЇкта з потерп≥лим або ≥ншими особами (батько, мати, ≥нш≥ родич≥), службових (п≥длеглий, начальник) або ≥нших в≥дносин (особа, в≥д ¤коњ потерп≥лий залежить матер≥ально, тощо).

4.         —убТЇкт злочину Ч це конкретна особа, ¤к≥й притаманн≥ певн≥ соц≥альн≥ властивост≥, њх сукупн≥сть утворюЇ ≥ндив≥дуальний образ людини, ¤кий охоплюЇтьс¤ пон¤тт¤м Уособа, ¤ка вчинила злочинФ (Уособа злочинц¤Ф). « пон¤тт¤м Уособа злочинц¤Ф повТ¤зано багато положень   . ¬имога враховувати особу винного Ї одним ≥з загальних засад призначенн¤ покаранн¤ (ст. 65). ќкрем≥ властивост≥ особи, ¤ка вчинила злочин, в≥дображен≥ у перел≥ку обставин, що помТ¤кшують та обт¤жують покаранн¤ (ст. ст. 66, 67). ƒан≥ про особу мають також юридичне значенн¤ дл¤ вир≥шенн¤ ≥нших крим≥нально-правових питань (зокрема, питанн¤ про зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥). ѕроте на в≥дм≥ну в≥д ознак субТЇкта зло-Сину, ≥нш≥ дан≥ про особу перебувають за межами складу злочину, а тому не можуть бути покладен≥ в обірунтуванн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.  

—татт¤ 19.   ќсудн≥сть

1.            ќсудною визнаЇтьс¤ особа, ¤ка п≥д час вчиненн¤ злочину могла усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть} ≥ керувати ними.

2.            Ќе п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ особа, ¤ка п≥д час вчиненн¤ сусп≥льне небезпечного д≥¤нн¤, передбаченого цим  одексом, перебувала в стан≥ неосудност≥, тобто не могла усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) або керувати ними внасл≥док хрон≥чного псих≥чного за-, хворюванн¤, тимчасового розладу псих≥чноњ д≥¤льност≥, недоумства або ≥ншого хворобливого стану псих≥ки. ƒо такоњ особи за р≥шенн¤м суду можуть бути застосован≥ примусов≥ заходи медичного характеру.

3.            Ќе ѕ≥дл¤гаЇ покаранню особа, ¤ка вчинила злочин у стан≥ осудност≥, але до постановлена¤ вироку захвор≥ла на псих≥чну хворобу, що позбавл¤Ї њњ можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) або керувати ними. ƒо такоњ особи за р≥шенн¤м суду можуть застосовуватис¤ примусов≥ заходи медичного характеру, а п≥сл¤ одужанн¤ тат ка особа може п≥дл¤гати покаранню.

1. «г≥дно зч. 1 ст, 19 осудн≥сть Ч це псих≥чний стан людини, за ¤кого вона п≥д час вчиненн¤ злочину могла усв≥домлювати своњ д≥њ {безд≥¤льн≥сть} ≥ керувати ними. ќсудн≥сть Ч юридична передумова вини ≥ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, обовТ¤зкова ознака субТЇкта злочину. Ћише псих≥чно здорова людина св≥домо обираЇ вар≥анти повед≥нки, здатна розум≥ти те, що чинить, ≥ тому може бути в≥дпов≥дальною за своњ сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤. «датн≥сть керувати своњми д≥¤ми св≥дчить про можлив≥сть ставити перед собою, певн≥ завданн¤, мету ≥, в≥дпов≥дно, розвТ¤зувати њх ≥ дос¤гати бажаного результату, про¤вл¤ти свою волю у цьому напр¤м≥ чи навпаки, утримуватис¤ в≥д необдуманих вчинк≥в ≥ спокус.

ќсудн≥сть характеризуЇтьс¤ двома критер≥¤ми Ч медичним (б≥олог≥чним) ≥ юридичним (психолог≥чним). ћедичний критер≥й визначаЇ здоровий стан псих≥ки особи, в≥дсутн≥сть певних псих≥чних захворювань, недол≥к≥в розумового розвитку, юридичний пол¤гаЇ в здатност≥ особи усв≥домлювати характер своњх сусп≥льно небезпечних д≥й (безд≥¤льност≥) та керувати ними.

¬загал≥ осудн≥сть Ч це нормальний стан псих≥чно здоровоњ людини. ≤снуЇ презумпц≥¤ псих≥чного здоровТ¤; кожна особа вважаЇтьс¤ такою, ¤ка не маЇ псих≥чного розладу, доки на¤вн≥сть такого розладу не буде встановлено на п≥дставах ≥ в пор¤дку, передбачених законом. якщо виникаЇ сумн≥в з приводу осудност≥, органи досудо-вого розсл≥дуванн¤ чи суд призначають судово-псих≥атричну експертизу. ќсоба повинна бути визнана судом осудною чи неосудною не взагал≥, а лише стосовно д≥¤нн¤, що њй ≥нкрим≥нуЇтьс¤.

—тан осудност≥ протилежний за зм≥стом стану неосудност≥, ¤кий виключаЇ в≥дпов≥дальн≥сть особи, а також в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д обмеженоњ осудност≥ Ч стану, ¤кий характеризуЇтьс¤ нездатн≥стю особи повною м≥рою усв≥домлювати своњ д≥¤нн¤ та/або керувати ними, що, однак, не виключаЇ њњ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

2. Ќеосудн≥сть Ч це психопатолог≥чний стан людини, за ¤кого вона п≥д час вчиненн¤ сусп≥льне небезпечного д≥¤нн¤ не могла усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) або керувати ними внасл≥док хрон≥чного псих≥чного захворюванн¤, тимчасового розладу псих≥чноњ д≥¤льност≥, недоумства або ≥ншого хворобливого стану псих≥ки. Ќеосудн≥сть виключаЇ можлив≥сть прит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ (ч. 2 ст. 19).

«акон вказуЇ на два критер≥њ, сукупн≥сть ¤ких даЇ п≥дстави дл¤ визнанн¤ особи неосудною. як ≥ при визнанн≥ особи осудною ними е медичний (б≥олог≥чний) ≥ юридичний (психолог≥чний) критер≥њ.

ћедичний критер≥й неосудност≥ характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю в особи одного ≥з чотирьох вид≥в псих≥чних захворювань, зазначених у ч. 2 ст. 19.

’рон≥чне псих≥чне захворюванн¤ Ч це розлад псих≥чноњ д≥¤льност≥, що маЇ тривалий переб≥г ≥ тенденц≥ю до наростанн¤ хворобливих ¤вищ. ¬ окремих випадках спостер≥гаютьс¤ пер≥оди тимчасового покращенн¤ стану хворого, так зван≥ рем≥с≥њ, але це не означаЇ видужанн¤. ƒо хрон≥чних псих≥чних захворювань належать шизофрен≥¤, еп≥лепс≥¤, прогресуючий парал≥ч тощо.

“имчасовий! розлад псих≥чноњ д≥¤льност≥ Ч це псих≥чне захворюванн¤, що розпочинаЇтьс¤ раптово, характеризуЇтьс¤ швидким розвитком, триваЇ в≥дносно недовго ≥ ¤к правило зак≥нчуЇтьс¤ повним одужанн¤м особи (гострий алкогольний психоз, реактивний стан, тобто хворобливий розлад внасл≥док т¤жкого псих≥чного потр¤с≥нн¤, так зван≥ вин¤тков≥ стани Ч патолог≥чне спТ¤н≥нн¤, патолог≥чний афект тощо).

Ќедоумство, або ¤к його ще називають, ол≥гофрен≥¤, Ч це ст≥йкий ≥ такий, що характеризуЇтьс¤ неповноц≥нн≥стю розумовоњ д≥¤льност≥, хворобливий стан псих≥ки (вроджений, набутий у ранньому дитинств≥ або ж такий? що розвинувс¤ внасл≥док ¤когось псих≥чного захворюванн¤). –озр≥зн¤ють три ступен≥ недоумства: легкий (деб≥льн≥сть), середн≥й (≥мбецильн≥сть) ≥ глибокий, т¤жкий ступ≥нь розумовоњ недорозвиненост≥ (≥д≥от≥¤).

≤нший хворобливий стан псих≥ки Ч це такий стан, що у вузькому розум≥нн≥ не Ї псих≥чним захворюванн¤м, але ≥нколи його переб≥г Ї досить т¤жким, супроводжуЇтьс¤ р≥зними порушенн¤ми псих≥чноњ д≥¤льност≥ (наприклад, т¤жк≥ форми психопат≥њ, психостен≥њ, стан абстиненц≥њ). ѕод≥бне може спостер≥гатис¤ ≥ при травмах головного мозку, пухлинах мозку тощо. ѕ≥д час зазначених патолог≥й у хворого може бути порушена здатн≥сть до розумовоњ чи вольовоњ д≥¤льност≥.

ѕередбачен≥ законом в альтернатив≥ ознаки медичного критер≥ю охоплюють вс≥ можлив≥ випадки хворобливого розладу псих≥чноњ д≥¤льност≥ людини. ћедичний критер≥й виражено, таким чином, у д≥агноз≥ захворюванн¤. јле псих≥чне захворюванн¤ саме по соб≥ не обовТ¤зково виключаЇ можлив≥сть субТЇкта усв≥домлювати своњ д≥њ або керувати ними. ƒл¤ визнанн¤ особи неосудною в момент вчиненн¤ нею сусп≥льне небезпечного д≥¤нн¤ вимагаЇтьс¤ також певний розлад њњ св≥домост≥ або вольових функц≥й ¤к насл≥док псих≥чного захворюванн¤.

ёридичний критер≥й неосудност≥ включаЇ в себе ≥нтелектуальну ≥ вольову ознаки.

≤нтелектуальна ознака вказуЇ на нездатн≥сть особи усв≥домлювати фактичний характер ≥ сусп≥льну небезпеку своЇњ д≥њ (безд≥¤льност≥) на момент вчиненн¤ нею конкретного сусп≥льне небезпечного д≥¤нн¤.

¬ольова ознака пол¤гаЇ в нездатност≥ особи керувати своњми д≥¤ми (безд≥¤льн≥стю), передбаченими законом ¤к сусп≥льне небезпечн≥. Ќаприклад, розлад вольовоњ сфери спостер≥гаЇтьс¤ у наркоман≥в у стан≥ абстиненц≥њ (наркотичного голодуванн¤), але у них при цьому збер≥гаЇтьс¤ в≥дносна здатн≥сть усв≥домлювати сусп≥льну небезпеку свого д≥¤нн¤. “ака особа усв≥домлюЇ крим≥нальну протиправн≥сть, прим≥ром, викраденн¤ наркотичних засоб≥в, однак не може утриматис¤ в≥д вчиненн¤ цих д≥й.

ƒл¤ визнанн¤ на¤вност≥ юридичного критер≥ю достатньо встановити одну ≥з названих його ознак Ч ≥нтелектуальну чи вольову. —укупн≥сть медичного критер≥ю (одного ≥з чотирьох вид≥в псих≥чних захворювань) ≥ юридичного критер≥ю (≥нтелектуальноњ чи вольовоњ ознаки) даЇ п≥дстави дл¤ визнанн¤ особи неосудною, ≥ вона у звТ¤зку з цим не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥.

3.            Ќеосудн≥сть, так само, ¤к ≥ осудн≥сть, Ч юридичне пон¤тт¤. ” звТ¤зку з цим висновок про осудн≥сть чи неосудн≥сть особи по конкретн≥й справ≥ робить суд (а в процес≥ попереднього розсл≥дуванн¤ Ч орган д≥знанн¤, сл≥дчий чи прокурор), спираючись на результати судово-псих≥атричноњ експертизи. «г≥дно з крим≥нально-процесуальним законодавством дл¤ визначенн¤ псих≥чного стану п≥дозрюваного чи обвинуваченого за на¤вност≥ у справ≥ даних, що викликають сумн≥ви стосовно њх осудност≥, обовТ¤зково призначаЇтьс¤ експертиза. ќднак цей висновок, ¤к ≥ будь-¤кий висновок експерта взагал≥, не Ї обовТ¤зковим дл¤ орган≥в попереднього розсл≥дуванн¤, прокурора ≥ суду, а п≥дл¤гаЇ оц≥нц≥. ¬они можуть не погодитис¤ з-висновком судово-псих≥атричноњ експертизи, але така незгода маЇ бути вмотивована у в≥дпов≥дному процесуальному документ≥.

4.            —тан неосудност≥ особи визначаЇтьс¤ лише на момент вчиненн¤ нею сусп≥льне небезпечного д≥¤нн¤. ќск≥льки неосудний не може бути субТЇктом злочину, в≥н не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥, але зг≥дно з ч. 2 ст. 19 до такоњ особи за р≥шенн¤м суду можуть бути застосован≥ примусов≥ заходи медичного характеру, ¤к≥ не Ї покаранн¤м. «акон передбачаЇ так≥ види примусових заход≥в медичного характеру: наданн¤ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги в примусовому пор¤дку, госп≥тал≥зац≥¤ до псих≥атричного закладу ≥з звичайним, посиленим чи суворим нагл¤дом (ст. 94).

якщо особа вчин¤Ї злочин у стан≥ осудност≥, але до постанов-ленн¤ вироку або п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤ захвор≥ла на псих≥чну хворобу, що позбавл¤Ї њњ можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) або керувати ними, вона не п≥дл¤гаЇ покаранню. ƒо такоњ особи суд може застосувати примусов≥ заходи медичного характеру (ч. « ст. 19, ст. 93). ѕ≥сл¤ одужанн¤ ц¤ особа може п≥дл¤гати покаранню, ¤кщо не зак≥нчивс¤ строк давност≥ прит¤гненн¤ њњ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або не зТ¤вилис¤ ≥нш≥ п≥дстави, що зв≥льн¤ють њњ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ чи покаранн¤.

5.            Ќеосудн≥сть сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д обмеженоњ осудност≥ (див. коментар до ст. 20).

 ѕ  (ч. 4 ст. 75, п. « ст. 76).

«акон ”крањни  ѕро псих≥атричну допомогуФ в≥д 22лютого 2000 р. (ст. 3):  

 

[назад]|[содержание]|[следующа¤]