онфл≥ктолог≥¤. «а редакц≥Їю професор≥в Ћ. ћ. √ерас≥ноњ та ћ. ≤. ѕанова. ’арк≥в Ђѕравої 2002 р.

–озд≥л 1

 ќЌ‘Ћ≤ “0Ћ0√≤я ¤к наука (соц≥ально-правовий аспект)

І 1. ѕредмет, об'Їкт, закони ≥ методи конфл≥ктолог≥њ

ѕроблема конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ в сусп≥льств≥ залишаЇтьс¤ ак≠туальною прот¤гом всього ≥снуванн¤ людськоњ цив≥л≥зац≥њ. њњ гостро≠та особливо в≥дчуваЇтьс¤ у перех≥дн≥ переломн≥ моменти ≥стор≥њ: в≥йни та революц≥њ; боротьба за владу чи за власн≥сть; б≥йки за май≠но чи за пануванн¤ ним; м≥жособист≥сн≥ та м≤жгрупов≥ конфл≥кти в установах; вбивства та ≥нш≥ форми крим≥нального насильства; по≠бутов≥ та родинн≥ конфл≥кти; самогубства та самокатуванн¤ тощо. ¬се це Ї ц≥лком природним, бо сам процес соц≥ального Ђтранзитуї (переходу) з одного стану в ≥нший не т≥льки супроводжуЇтьс¤ бол≥с≠ним руйнуванн¤м старих соц≥альних норм та ≥нститут≥в, а й Ї водно≠час формою розв'¤занн¤ соц≥ального конфл≥кту (кризи) з чималими насл≥дками дл¤ його учасник≥в.

∆итт¤ та ≥стор≥¤ людства довели, що конфл≥кт не належить до тих ¤виш, ¤кими можна керувати лише на засадах здорового глузду та певного життЇвого досв≥ду. ўоб справити на нього хоч ¤кий-не-будь ефективний вплив, необх≥дно принаймн≥ розум≥ти ≥стинн≥ вито≠ки та причини виникненн¤ конфл≥кту, ви¤вити законом≥рност≥ його розвитку та можлив≥ модел≥ зак≥нченн¤. ј все це передбачаЇ вже на≠уковий р≥вень вир≥шенн¤ конфл≥ктних проблем.

ќтже, конфл≥ктолог≥¤ ¤к наука ц≥лком законом≥рно виникла у в≥дпов≥дь на вимоги житт¤ ≥ його непростих конфл≥ктних ситуац≥й  онфл≥ктолог≥¤ у систем≥ наукового знанн¤.  онфл≥ктний ха≠рактер взаЇмов≥дносин у сусп≥льств≥ та пов'¤зане з цим прагненн¤ людей до сп≥вроб≥тництва, потреби у цив≥л≥зованих формах розв'¤зан≠н¤ гострих суперечностей та зниженн¤ соц≥ального напруженн¤ обумовили виникненн¤ у середин! XX ст. новоњ науковоњ галуз≥ знанн¤ Ч конфл≥кголог≥њ. як самост≥йна наукова дисципл≥на конфл≥ктолог≥¤ виокремилась у межах зах≥дноњ соц≥олог≥њ, соц≥альноњ психолог≥њ та пол≥толог≥њ. њњ метою стало по¤сненн¤ суперечливих процес≥в житт¤, функц≥онуванн¤ та розвитку соц≥альних систем ≥ п≥дсистем через ка≠тегор≥ю конфл≥кту, ¤ка в≥дбивала з≥ткненн¤, протиборство суб'Їкт≥в, шо прагнули протилежних ≥нтерес≥в та ц≥лей.

”творенн¤ конфл≥ктолог≥њ не стало штучним процесом. њњ ви≠никненн¤ було визначено наперед перш за все тим, що у п≥дірунт≥ будь-¤кого конфл≥кту лежить суперечн≥сть, шо в≥д≥граЇ системоутво≠рюючу роль ¤к дл¤ певних р≥зновид≥в конфл≥кт≥в, так ≥ дл¤ р≥зних р≥вн≥в њх вивченн¤ наукою. ќтже, багатогранн≥ досл≥дженн¤, що на≠копичилис¤ з цього приводу в парадигмах соц≥альних ≥ де¤ких при≠родознавчих наук (б≥олог≥њ, математики), просто вимагали свого ок≠ремого наукового впор¤дкуванн¤. Ћюди, групов≥ л≥дери, органи уп≠равл≥нн¤ мають справу з ц≥л≥сними реальними конфл≥ктами, а не з ок≠ремими њх ф≥лософськими, психолог≥чними, соц≥олог≥чними, правовими та ≥ншими аспектами; тому њм доречн≥ше опановувати ц≥л≥сне ≥ комплексне знанн¤ про цей феномен та його оц≥нку.

Ѕ≥льш≥сть автор≥в з огл¤ду на те, шо конфл≥ктолог≥¤ Ї досить молодою науковою галуззю, вказують на њњ поки що в≥дносну са≠мост≥йн≥сть1. ” наш час вона поступово ≥ неухильно набуваЇ стату≠су автономноњ дисципл≥ни, що маЇ комплексний характер ≥ пол≥пара-дигмальний предмет.  онфл≥ктолог≥¤ використовуЇ емп≥ричн≥ дан≥, концептуальн≥ засади, теоретичн≥ модел≥, методи ≥ засоби практич≠но будь-¤ких наук, ¤кщо це дозвол¤Ї поглибити вивченн¤ конфл≥кт≥в.

Ќайб≥льш т≥сно сучасна конфл≥ктолог≥¤ пов'¤зана з соц≥олог≥Їю конфл≥кту, психолог≥Їю та пол≥толог≥Їю, конфл≥ктолог≥чн≥ досл≥джен≠н¤ провад¤тьс¤ в межах ≥стор≥њ, ф≥лософ≥њ, правознавства, педагог≥ки, в≥йськовоњ науки, соц≥олог≥њ, прикладноњ математики, мистецтвоз≠навства, економ≥чноњ теор≥њ, менеджменту, псих≥атр≥њ та ≥н.

≤стор≥¤ ф≥лософ≥њ та сучасна ф≥лософська думка сформулюва≠ли загальн≥ принципи розум≥нн¤ конфл≥кту ¤к найгостр≥шоњ форми ви¤вленн¤ суперечностей, ¤к з≥ткненн¤ ≥ взаЇмод≥ю протилежнос≠тей. ўе √сракл≤т напол¤гав на тому, що не т≥льки люди, а й боги та

1 ƒив.:  онфликтологи¤ / ѕод рсд. ј. —.  армина. - —ѕб., 1999; јнцупоа ј. я., Ўиниловј, ».  онфлнктологи¤; ”чебник дл¤ ву≥ов. - ћ., 1999; «Їркинƒ. ѕ. ќсновь≥ конфлнкгологии:  урс лекций. - –остов н/ƒ, \ё№;ƒлштриевј. ¬.  онфликтологи¤: ”чебное пособие. - ћ., 2000; «драш\шаов ј. √. —оциологи¤ конфл≥кте: ”чебное пособие. - 3-е изд. - мД 1996.



Двесь космос ≥снують у суперечност¤х; в≥н був першим ≥з ф≥лософ≥в, Ђто вказав на боротьбу протилежних сил ¤к на загальний закон, що V в поипод≥ та сусп≥льств≥. „имало ц≥кавих думок з приводу кон-јл≥ктолопчних питань - суперечност≥ у природ≥ та сусп≥льств≥, бутт≥ та мисленн≥, з≥ткненн¤ протилежних бажань ≥ прагнень V людськ≥й душ≥, боротьба м≥ж людьми, володар¤ми, класами ≥ дер≠жавами тощо Ч можна знайти у прац¤х Ѕекона ≥ ƒекарта, √оббса ≥ јристотел¤, Ћокка ≥  анта, √егел¤ ≥ ћаркса, ¬л. —оловйова ≥ ћ. Ѕер-д¤Їва та ≥нших в≥домих ф≥лософ≥в.  онфл≥ктолог≥чна природа сучас≠ного ф≥лософського п≥знанн¤ просл≥жуЇтьс¤ у критичному рац≥онал≥зм≥  . ѕоппера, його ≥дењ перев≥рки г≥потези через фаль≠сиф≥кац≥ю, а не через вериф≥кац≥ю; у феноменолог≥њ ≈. √уссерл¤, ћ. ’айдеггера, ∆. -ѕ. —артра ≥ ћ. ћерло-ѕонт≥; у критичн≥й позиц≥њ так званоњ деконструкц≥њ ∆. ƒерр≥да та ћ. ‘уко; у новому тип≥ рац≥ональност≥, що обірунтовуЇ в соц≥рлог≥њ розум≥нн¤ ё. ’абермас. —оц≥олог≥¤ конфл≥кту наприк≥нц≥ XIX ст. виростала ≥з праць √. —пенсера, ћ. ¬ебера, Ћ. √умпловича ≥  . ћаркса, котр≥ стали обірунтовувати роль конфл≥кту не т≥льки ¤к важел¤ соц≥ального в≥дбо≠ру (соц≥ал-дарв≥н≥зм), а й ¤к одного з головних стимул≥в соц≥ально≠го розвитку, прогресу, класовоњ боротьби за вдоволенн¤ базових ма≠тер≥альних потреб. Ќа початку XX ст. √. «иммель ≥ √. ѕарк заснува≠ли, а у 50-60 роки –. ƒарендорф ≥ Ћ.  озер завершили оформленн¤ кла≠сичноњ теор≥њ соц≥олог≥њ конфл≥кту, ¤ку сьогодн≥ закладено в фундаментальн≥ засади конфл≥ктолог≥њ.

ќск≥льки конфл≥кти завжди пов'¤зан≥ з боротьбою ≥нтерес≥в чи погл¤д≥в людей, пост≥льки в њх народженн≥, розвитку та розв'¤занн≥ величезну роль граЇ психолог≥чний чинник. якщо соц≥олог≥¤ кон≠фл≥кту ор≥ЇнтуЇтьс¤ на розгл¤д соц≥альних конфл≥кт≥в у контекст≥ њх обумовленост≥ вс≥Їю гамою сусп≥льних в≥дносин, ¤вищ ≥ процес≥в, то психолог≥¤ конфл≥кту концентруЇтьс¤ навколо проблем анал≥зу м≥жособист≥сних суперечностей, драм, з≥ткнень ≥ трагед≥й, навколо питань прикладного характеру, пов'¤заних з пошуком псих≥чних ре≠зерв≥в особи та психолог≥чних засоб≥в, що мають спри¤ти вир≥шен≠ню чи пол≥пшенню конфл≥ктних ситуац≥й ≥ стан≥в.  р≥м класичних праць 3. ‘рейда, √. ЋЇбона, “. јдорно, широко в≥дом≥ експеримен-тал≥но-психолог≥чн≥ досл≥дженн¤ груповоњ повед≥нки у конфл≥кт≥ м. Ўерифа, модел≥ (типи) конфл≥ктноњ повед≥нки, ¤к≥ виокремив шт№∞ћа—\л0?,–0-б » осо6лив∞стей комун≥кац≥њ м≥ж учасниками їифткгу ћ. ƒоича, ƒ. —когта, ƒж. —.мпсона, програма психолог≥чно-ї трен≥нгу √оровица-Ѕордмана, методика ѕќ≤– (Ђѕоступов≥ та



ДЂсп≥льн≥ ≥н≥ц≥ативи з розр¤дки напруженн¤ї), ¤ку запропонував ц ом щодо зниженн¤ конфл≥ктност≥ у м≥жнародних в≥дносинах, у прикладн≥й математиц≥ конфл≥ктн≥ ситуац≥њ представл¤ють Д Дигп¤л≥ абстрактних математичних моделей, ¤к≥ можна ≥нтерпре≠тувати (сп≥вв≥днести) на реальних об'Їктах за умов, ¤кщо знайдено в≥дпов≥дн≥сть м≥ж властивост¤ми моделей ≥ властивост¤ми цих об'Їкт≥в1 ” пол≥тиц≥, економ≥ц≥, управл≥нн≥, крим≥нал≥стиц≥, спорт≥, в≥йськов≥й справ≥ тощо математичне моделюванн¤ конфл≥ктних си≠туац≥й здатне дати певний ефект ≥ часто нетрив≥альний результат.

Ѕагато ≥нших галузей науки Ч ≥стор≥¤, педагог≥ка, культуро≠лог≥¤, мистецтвознавство, пол≥толог≥¤, в≥йськова наука, економ≥ка ≥ менеджмент та особливо правознавство Ч дають конфл≥ктолог≥њ пе≠редус≥м фактичний матер≥ал (тобто будують њњ праксеолог≥ю), бага≠то в чому слугують Ђполемї реал≥зац≥њ њњ концепц≥й та рекомендац≥й (онтолог≥чний зв'¤зок), збагачують науку про конфл≥кти своњми ме≠тодами ≥ п≥дходами (методолог≥чний аспект взаЇмод≥њ).

ќб'Їкт ≥ предмет конфл≥ктолог≥њ. ѕров≥дна ≥де¤ конфл≥кто-лог≥чноњ науки Ч думка про об'Їктивну необх≥дн≥сть конфл≥кту в сусп≥льному житт≥: Ђ онфл≥кт Ч не випадковий еп≥зод, а пост≥й≠ний стан соц≥альних процес≥вї. « цього випливаЇ життЇво важлива потреба в науковому вивченн≥ цього соц≥ального феномена та вироб≠ленн≥ ірунтових механ≥зм≥в управл≥нн¤ ним.

ќб'Їктом комплексного анал≥зу науки постають конфд≥кти в ц≥лому з ус≥ма њх базовими ознаками, елементами та принципами розвитку; специф≥чною стороною об'Їкта конфл≥ктолог≥њ Ї та сфера сусп≥льного житт¤ (бутт¤, особи), в ¤к≥й виникаЇ конфл≥кт, адже це первинно визначаЇ його характер (економ≥чний, соц≥альний, етн≥чний, культурний, юридичний тощо).

ѕредметом конфл≥ктолог≥њ можна вважати загальн≥ зако≠ном≥рност≥ виникненн¤, динам≥ки ≥ зак≥нченн¤ конфл≥кт≥в.

якщо визнати конфл≥кти майже невичерпним об'Їктом п≥знан≠н¤, то кордони предмета конфл≥ктолог≥њ буде досить важко визначи≠ти. Ќин≥ вчен≥-конфл≥ктологи обмежуютьс¤ анал≥зом принцип≥в конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ, характеристик ≥ стор≥н, суб'Їкт≥в конфл≥кту та закон≥в його розвитку, ¤к≥ наука здатна досл≥дити на певному етап≥. Щумшк"а поширене тлумаченн¤ предмета науки розвиваЇтьс¤ ра≠зом з конфл≥ктолог≥ею.

√оре.п^“““"" “' ћатемвЩчЂЂ"е ЂХ<- конфликтних ситуац≥њ. - ћ., 1977:



ѕроблемна структура предмета конфл≥ктолог≥њ найб≥льш ч≥тко сформульована ј. јнцуповим та ј. Ўип≥ловим, ¤к≥ вважають за можливе виокремити т≥ проблеми ≥ питанн¤, постановка ≥ вир≥шен≠н¤ ¤ких вже певною м≥рою стали традиц≥Їю у конфл≥ктолог≥в ≥ запо≠чаткували так зван≥ парадигми сучасноњ конфл≥ктолог≥њ: сутн≥сть соц≥ального конфл≥кту; типолог≥њ та класиф≥кац≥њ конфл≥кт≥в; ево≠люц≥¤ конфл≥кт≥в: генеза конфл≥кту; структура (анатом≥¤) конфл≥кту; функц≥њ конфл≥кт≥в; ≥нформац≥¤ у конфл≥кт≥; динам≥ка конфл≥кту; д≥аг≠ностика конфл≥кту; зак≥нченн¤ конфл≥кту; управл≥нн¤ конфл≥ктом, механ≥зми та засоби його врегулюванн¤ (розв'¤занн¤, попереджен≠н¤ конфл≥кт≥в).

 оло цих та б≥льш конкретних проблем становить не т≥льки предметне Ђт≥лої науки, а й слугуЇ основою дл¤ побудови програм навчальних дисципл≥н з конфл≥ктолог≥њ.

ќб'Їкт конфл≥ктолог≥њ пор≥вн¤но з њњ предметом Ї б≥льш консер≠вативним утворенн¤м. јле в≥н також може зм≥нюватис¤ в результат≥ свого власного розвитку (динам≥ка конфл≥кту), його меж≥ можуть зм≥нюватис¤ ≥ уточнюватис¤ у зв'¤зку з б≥льш глибоким проникнен≠н¤м науки в сутн≥сть конфл≥ктних ¤виш.

Ќезважаючи на те що конфл≥ктолог≥¤ ще перебуваЇ на стад≥њ свого становленн¤, можна з впевнен≥стю стверджувати: це комплекс≠на за своњм характером теоретико-прикладна дисципл≥на. ÷е озна≠чаЇ, що њњ ≥стотний зм≥ст м≥стить так≥ р≥вн≥ наукового знанн¤:

а) загально-теоретичт≥й ≥ методолог≥чний, що висв≥тлюЇ пи≠
танн¤ д≥алектичних закон≥в розвитку природи ≥ сусп≥льства, супе≠
речливого функц≥онуванн¤ останнього, по¤сненн¤ природи конфл≥кту
¤к соц≥ального феномена, анал≥з його структури, елемент≥в, ознак ≥
м≥сц¤ в систем≥ сусп≥льноњ взаЇмод≥њ тощо;

б) теоретико-праксеолог≥чний, на ¤кому розробл¤ютьс¤ теор≥њ,
що з'¤совують особливост≥ та виокремлюють типи конфл≥кт≥в у р≥зних
галуз¤х, формах та ≥нститутах соц≥ального житт¤ (економ≥ка, пол≥ти≠
ка, соц≥ум, культура, духовн≥сть, етн≥чна сфера, право, рел≥г≥¤, мораль,
родина, колектив, група, держава, установа, ф≥рма тощо);

в) е.\т≥рико-прикладн≥ш, ¤кий г п≥дірунт¤м конфл≥ктолог≥њ та
складаЇтьс¤ ≥з емп≥ричних досл≥джень, що м≥ст¤ть ф≥ксац≥ю факт≥в,
експерименти, тестуванн¤, моделюванн¤, трен≥нги, розробку пон¤ть,
моделей повед≥нки та д≥й, методик д≥агностики напруги, методики ве≠
денн¤ переговор≥в, конкретно-соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤, технолог≥њ
конфл≥ктного мед≥атор≥нгу та ≥нш≥ соц≥альн≥ технолог≥њ, призначен≥
ƒл¤ розв'¤занн¤ чи попередженн¤ конфл≥кт≥в.



“пи о≥вн≥ вивченн¤ конфл≥≥сг≥в, ¤к≥ виокремили ќ. «дравомис-

≥ ƒ «ерк≥н (фундаментально-теоретичний, з позиц≥й теор≥й се-пелнього р≥вн¤ та емп≥ричний), дозвол¤ють з лог≥чною посл≥довн≥стю визначити ≥ функц≥њ науки конфл≥ктолог≥њ. ƒо них належать: теоре-тико-п≥знавальна, анал≥тична, прогностична та управл≥нська (кон≠фл≥ктного менеджменту) функц≥њ.

« огл¤ду на це наука конфл≥ктолог≥¤ реал≥зуЇ головну мету Ч розвиток методолог≥њ, теор≥њ та метод≥в конфл≥ктолог≥њ через вир≥≠шенн¤ таких зм≥стовних ≥ орган≥зац≥йних завдань:

-досл≥дженн¤ вс≥х конфл≥кт≥в, що виступають об'Їктом науки; ≥нтенсивний розвиток сучасноњ теор≥њ конфл≥кту через ≥нтеграц≥ю м≥ждисципл≥нарних досл≥джень та поглибленн¤ спец≥альних про≠блем;

впровадженн¤ системи конфл≥ктолог≥чноњ осв≥ти в навчаль≠
них закладах ”крањни, зокрема в юридичних вищих навчальних за≠
кладах; пропаганда конфл≥ктолог≥чних знань у сусп≥льств≥; п≥дви≠
щенн¤ конфл≥ктолог≥чноњ культури соц≥уму та особистост≥;

орган≥зац≥¤ у крањн≥ структур (≥нституц≥й, установ) дл¤ прак≠
тичноњ роботи конфл≥ктолог≥в (мед≥атор≥в) з прогнозуванн¤, попере≠
дженн¤ ≥, у раз≥ розробки систем контролю, д≥агностики розвитку та
вар≥ант≥в розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в.

«акони та категор≥њ конфл≥ктолог≥њ. Ќайважлив≥шим елемен≠том апарату будь-¤коњ науки Ї њњ базов≥ категор≥њ та функц≥ональн≥ по≠н¤тт¤. ƒо системи базових категор≥й конфл≥ктолог≥њ сл≥д в≥днести: конфл≥кт, суперечн≥сть, з≥ткненн¤, протилежн≥сть протисто¤нн¤, за≠переченн¤, дихотом≥ю, д≥лему, ант≥ном≥ю, дез≥нтеграц≥ю, боротьбу, аном≥ю та де¤к≥ ≥нш≥.

Ќа основ≥ цих категор≥й в процес≥ поступового розвитку науки вибудувались найб≥льш значн≥ конфл≥ктолог≥чн≥ пон¤тт¤; њх к≥льк≥сть наст≥льки велика, наск≥льки глибоко досл≥дник проникаЇ в сутн≥сть конфл≥ктного ¤вища, наприклад, учасники конфл≥кту, сторона конфл≥кту, переговори, компром≥с, динам≥ка конфл≥кту, дев≥антна по≠вед≥нка, конфл≥ктна повед≥нка ≥ багато ≥нших.

Ќезважаючи на те що багатьма цими категор≥¤ми ≥ пон¤тт¤ми оперують ≥нш≥ соц≥альн≥ науки, конфл≥ктолог≥¤ надаЇ њм власного зм≥с-■у та ≥нтерпретуЇ в≥дпов≥дно до специф≥чних умов њх застосуванн¤. тип,  онфл|кт <шд лат сопЎсЎ5) буквально означаЇ з≥ткненн¤ про-Щвим√мѕ∞√Ћяƒ1¬' ссрйозн” –озб≥жн≥сть, суперечку, сп≥р (за —. ќже-говим). ћетодолог≥¤ науки надаЇ йому чимало ≥стотних визначень,



конфл≥кт Ч це з≥ткненн¤ протилежних чи несум≥сних ≥нтерес≥в, д≥й погл¤д≥в ≥ ц≥лей окремих ос≥б, соц≥альних груп або сп≥льнот, пол≥тичних парт≥й чи орган≥зац≥й, держав або њх сп≥лок, р≥зних соц≥аль≠них (пол≥тичних, економ≥чних) систем (соц≥опол≥тична ≥нтерпре≠тац≥¤);

конфл≥кт Ч це найб≥льш гострий зас≥б розв ¤занн¤ значних су≠перечностей, шо виникають у процес≥ взаЇмод≥њ, ¤кий пол¤гаЇ у про≠тид≥њ м≥ж суб'Їктами конфл≥кту, ¤ка зазвичай супроводжуЇтьс¤ не≠гативними емоц≥¤ми (соц≥опсихолог≥чна ≥нтерпретац≥¤).

ѕротилежн≥сть конфл≥кту Ч це згода, мир, Їдн≥сть, ≥нтеграц≥¤. сп≥вроб≥тництво, згуртован≥сть тошо; ц≥ категор≥њ також використо≠вуютьс¤ в конфл≥ктолог≥њ, њх зм≥ст маЇ в≥дображати бажан≥ перспек≠тиви п≥сл¤ конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ.

 атегор≥њ Ђсуперечн≥стьї (протир≥чч¤), Ђантагон≥змї збер≥гають св≥й принциповий ф≥лософський зм≥ст ≥ в межах конфл≥ктолог≥чних питань, адже вони висв≥тлюють глибинн≥ джерела, що спричин¤ють конфл≥кти.

якщо по¤снювати походженн¤ конфл≥кт≥в лише протилежн≥стю ≥нтерес≥в, потреб, ц≥лей та прагнень людей, то це обмежить њх при≠роду т≥льки суб'Їктивними чинниками; суб'Їктивна сторона конфл≥кту безперечно Ї значущою, але вона не висв≥тлюЇ вс≥ чинники ≥ обста≠вини, що породжують конфл≥кти.

ƒ≥алектика соц≥альноњ взаЇмод≥њ, перш за все матер≥алистична д≥алектика, доводить, що у походженн≥ конфл≥кт≥в визначальну роль в≥д≥грають об'Їктивн≥ чинники, так≥, що не п≥двладн≥ вол≥ людини. —аме вони про¤вл¤ютьс¤ у форм≥ об'Їктивних суперечностей ≥ соц≥альних антагон≥зм≥в. ƒ≥алектичне поЇднанн¤ об'Їктивних ≥ суб'Їктивних чинник≥в лежить у п≥двалинах спричиненост≥, що по≠роджуЇ конфл≥кти.

ќтже, наука ви¤вл¤Ї в контекст≥ конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ об'Їк≠тивн≥ законом≥рност≥; кр≥м того, вона спираЇтьс¤ у процес≥ п≥знан≠н¤ на низку гносеолог≥чних закон≥в, притаманних будь-¤кому соц≥аль≠ному досл≥дженню. —еред них так≥:

особлив≥стю загальносоц≥олог≥чного п≥дходу до анал≥зу
конфл≥кт≥в Ї необх≥дн≥сть урахуванн¤ Їдност≥ та взаЇмод≥њ суб'Їктив≠
ного ≥ об Їктивного чинник≥в њх виникненн¤ ≥ розвитку;

в природ≥ будь-¤кого соц≥ального конфл≥кту закладено супе≠
речн≥сть, здеб≥льше антагон≥стичного характеру. ќднак суперечност≥
≥ конфл≥кти Ч це не ≥дентичн≥ ¤вища, перше з них передуЇ наступ≠
ному, ≥ конфл≥кт Ї крайньою, найгостр≥шою формою ви¤вленн¤ су-



перечност≥; отже, не кожна суперечн≥сть ЂвибухуЇї конфл≥ктом, але природа суперечностей, безумовно, конфл≥ктогенна;

3) Ђконфл≥кт Ї зворотньою стороною будь-¤коњ ≥нтеграц≥њї,

писав –. ƒарендорф, тому в≥н Ї наст≥льки ж неминучим у сусп≥льств≥, ¤к й ≥нтеграц≥¤ соц≥альних ≥нститут≥в;

ф≥лософський аспект п≥дходу до сутност≥ конфл≥кту акцен≠
туЇ таке: тут завжди в≥дбуваютьс¤ боротьба та взаЇмовиключенн¤
протилежностей, нав≥ть ¤кщо вони Ї сторонами ¤коњсь ц≥л≥сност≥ чи
Їдност≥; тут нездоланно зд≥йснюЇтьс¤ процес запереченн¤, ¤кий май≠
же завжди приводить до новоњ ¤кост≥ (перех≥д в≥д к≥льк≥сних зм≥н до
¤к≥сних);

у п≥дірунт≥ конфл≥ктних стосунк≥в законом≥рно присутн¤ бо≠
ротьба несум≥сних начал: ƒобра ≥ «ла. ген≥альност≥ та посередност≥,
краси ≥ потворност≥, розуму ≥ чутт¤ тощо, ¤к≥ Ї антином≥чними пон¤т≠
т¤ми чи феноменами;

гострота конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ залежить в≥д того, визначав
Ћ.  озср, наск≥льки Ђреал≥стичнимиї чи Ђнереал≥стичнимиї
(≥ррац≥ональними) Ї ц≥л≥ стор≥н, що конфл≥ктують. Ќайб≥льш гостри≠
ми та ≥ррац≥ональними тому ви¤вл¤ютьс¤ рел≥г≥йн≥, ≥деолог≥чн≥, де≠
¤к≥ етн≥чн≥ та духовн≥ конфл≥кти;

конфл≥кт п≥ддаЇтьс¤ управл≥нню (регулюванню) за умов йо≠
го ≥нституц≥онал≥зац≥њ, формал≥зац≥њ д≥й стор≥н, що протисто¤ть од≠
на одн≥й, ≥ за на¤вност≥ ц≥нн≥сних передумов (повага до позиц≥й опо≠
нент≥в, настр≥й на д≥алог, ло¤льн≥сть, толерантн≥сть тощо);

соцюпсихолог≥чний п≥дх≥д до природи конфл≥кту вказуЇ на
таку законом≥рн≥сть: реальна протид≥¤ суб'Їкт≥в конфл≥кту може роз≠
гортатис¤ лише в таких площинах: д≥¤льн≥сть, повед≥нка, сп≥лкуван≠
н¤, самоанал≥з (самооц≥нка). якщо ж суб'Їкти протид≥ють без нега≠
тивних емоц≥й (спортивне змаганн¤, дискус≥¤) або ж. навпаки, пере≠
живають негативн≥ емоц≥њ, але зовн≥ њх не про¤вл¤ють у протид≥њ до
суперника-винуватц¤, то ц¤ ситуац≥¤ ще Ї перед конфл≥ктною;

9) пол≥толог≥чний п≥дх≥д до б≥льшост≥ конфл≥кт≥в вимагаЇ ви¤в≠
л¤ти в його п≥двалинах прагненн¤ стор≥н до влади, њњ ресурс≥в, по-
вноваг ≥ прерогатив, до тих соц≥альних можливостей, що надаЇ вла≠
да; ≥ це Ї обов'¤зковою настановою, адже владно-пол≥тичн≥ ≥нтере≠
си досить часто присутн≥ у будь-¤ких конфл≥ктах, але ретельно при≠
ховуютьс¤ њх учасниками за ≥ншими гаслами.

ћетод конфл≥ктолог≥њ. Ѕудь-¤ка наука маЇ св≥й певний метод, тобто сукупн≥сть засоб≥в п≥знанн¤ ¤вищ, що њњ ц≥кавл¤ть. ќтже, ме≠тодолог≥¤ науки визначаЇ комплекс метод≥в одержанн¤ знанн¤.



” загальному вигл¤д≥ науковий анал≥з конфл≥кт≥в можна визна≠чити ¤к систему лог≥чних ≥ посл≥довних методолог≥чних, теоретич≠них, методичних ≥ орган≥зац≥йно-техн≥чних процедур, що пов'¤зан≥ м≥ж собою Їдиною метою Ч одержати в≥рог≥дн≥ дан≥ про досл≥джу≠ваний феномен дл¤ наступного њх використанн¤ у практиц≥ врегулю≠ванн¤ конфл≥кт≥в.

Ќаукова методолог≥¤ передбачаЇ застосуванн¤ сукупност≥ базо≠вих принцип≥в, п≥дход≥в, прийом≥в лог≥ки та спец≥альних метод≥в досл≥дженн¤, ¤к≥ обумовлен≥ певним ф≥лософським св≥тогл¤дом.

ћетодолог≥чний арсенал конфл≥ктолог≥њ складаЇтьс¤ з такоњ си≠стеми: а) методолог≥чн≥ принципи; б) загальнонауков≥ досл≥дницьк≥ п≥дходи; в) спец≥альн≥ (або особлив≥) методи.

ћетодолог≥чн≥ принципи досл≥дженн¤ конфл≥кт≥в сформульован≥ ¤к на загальнонауковому, так ≥ на конкретно-науково≠му р≥вн≥.

ѕринцип д≥алектичного розвитку в загальному сенс≥ означаЇ, що все безперервно розвиваЇтьс¤ та зм≥нюЇтьс¤ не т≥льки в≥д про≠стого до складного, в≥д нижчого до найвищого, а й навпаки. ÷ей принцип при вивченн≥ конфл≥кт≥в вимагаЇ ви¤вл¤ти тенденц≥њ њх ево≠люц≥њ Ч поступовий, безперервний, тривалий, чи нер≥вний, стриб≠копод≥бний розвиток конфл≥кту в≥д одних форм до ≥нших, част≥ше в≥д простих до б≥льш складних.

ѕринцип всезагйльного зв'¤зку пол¤гаЇ в тому, що, анал≥зуючи конфл≥кти з гносеолог≥чноњ точки зору, необх≥дно не обмежуватис¤ роз≠гл¤дом його окремих елемент≥в чи аспект≥в, а прагнути досл≥дити найб≥льшу к≥льк≥сть зв'¤зк≥в конфл≥кту ¤к з ≥ншими ¤вищами, так ≥ м≥ж його п≥д структурами. ћетодолог≥чне вт≥ленн¤ цього принципу зд≥йснюЇтьс¤ через урахуванн¤ д≥њ основних закон≥в д≥алектики та взаЇмод≥њ њњ парних категор≥й. “ак, закон Їдност≥ та боротьби проти≠лежностей висв≥тлюЇ внутр≥шн≥ джерела розвитку конфл≥кт≥в: проти≠сто¤нн¤ ≥ боротьбу протилежних стор≥н, сил, тенденц≥й. «акон перехо≠ду к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥ розкриваЇ на¤вний спос≥б еволюц≥њ та ди≠нам≥ки конфл≥кт≥в, ор≥ЇнтуЇ на пошук законом≥рностей, ¤ким п≥дко≠р¤Їтьс¤ розвиток конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ. «акон запереченн¤ даЇ можлив≥сть прогнозувати напр¤мок розвитку конфл≥кт≥в або оц≥нити йо≠го можлив≥ насл≥дки, результати. ѕарн≥ категор≥њ д≥алектики Ч матер≥¤ ≥ рух, час ≥ прост≥р, к≥льк≥сть та ¤к≥сть, одиничне, особливе ≥ загальне, сутн≥сть та ¤вище, зм≥ст ≤ форма, необх≥дн≥сть ≥ випадков≥сть, чинни≠ки та насл≥дки тощо Ч дозвол¤ють визначити комплексний п≥дх≥д до конфл≥кт≥в та зор≥Їнтуватис¤ щодо правильност≥ одержанн¤ висновк≥в.



ѕринцип д≥алектичноњ Їдност≥ теор≥њ, експерименту ≥ практи≠ки Ч розкриваЇ в процес≥ п≥знанн¤ сутн≥сть руху нашого знанн¤ до ≥стини, в ¤к≥й визначальною Ї роль практики. ÷ей принцип допома≠гаЇ будувати досл≥дницьк≥ стратег≥њ в конфл≥ктолог≥њ, де певним чи≠ном сп≥вставлено емп≥ричну базу та теоретичн≥ конструкц≥њ.

ѕринцип системност≥ вимагаЇ розгл¤дати конфл≥кти ¤к склад≠но орган≥зований об'Їкт, що м≥стить ≥Їрарх≥чно пов'¤зан≥ п≥дсисте≠ми, ¤кий, у свою чергу, входить ¤к субсистема до системи б≥льш ви≠сокого р≥вн¤. ¬ельми важливо ви¤вл¤ти все р≥зноман≥тт¤ елемент≥в у структур≥ конфл≥кту, зв'¤зки м≥ж ними, а також в≥дношенн¤ ≥ за≠лежн≥сть конфл≥кту в≥д зовн≥шн≥х ¤вищ ≥ чинник≥в.

ѕринцип ≥сторизму напол¤гаЇ на тому, що анал≥з конфл≥кт≥в маЇ провадитис¤ лише з урахуванн¤м конкретних умов њх прот≥канн¤: м≥сц¤, часу, крањни, культури, етноментал≥тету, ≥нституц≥йних форм, певних обставин, що склалис¤ у тому чи ≥ншому колектив≥, тощо.

ѕринцип об 'Їктивност≥ Ч один з найважлив≥ших принцип≥в науковоњ оц≥нки Ч вимагаЇ в≥д конфл≥ктолога м≥н≥м≥зувати вплив особист≥сних ≥ групових ≥нтерес≥в, настанов, упереджень та ≥нших про¤в≥в суб'Їктив≥зму щодо процесу вивченн¤ конфл≥кт≥в ≥ висновк≥в. јле цей принцип даЇ найефективн≥ш≥ результати тод≥, ¤кщо вдаЇтьс¤ оптимально поЇднати його з принципом суб'Їктивного п≥дходу (не плутати з суб'Їтив≥змом), ¤кий вимагаЇ враховувати точку зору на конфл≥кт суб'Їкта, що п≥знаЇ, та агент≥в, що Ї протилежними його сторонами.

«рештою, глибина конфл≥ктолог≥чних досл≥джень обумовлена також застосуванн¤м методолог≥чних принцип≥в м≥ждисципл≥нар≠ного поЇднанн¤ сум≥жних проблем, наступност≥, еволюц≥йност≥ та особист≥сного (соц≥опсихолог≥чного) п≥дходу.

ћетодолог≥чний апарат конфл≥ктолог≥њ м≥стить систему мето≠долог≥чних п≥дход≥в ≥ метод≥в Ч загальних ≥ спец≥альних.

«агальнонауков≥ п≥дходи, що њх використовують у конфл≥ктолог≥чних досл≥дженн¤х, це:

ф≥лософський (зокрема критична д≥алектика, д≥алектичний
матер≥ал≥зм, неопозитив≥зм, структурал≥зм, постмодерн≥зм та ≥н.);

загальносоц≥олог≥чний (комплексний ≥ системний анал≥з);

≥сторичний (зокрема компарат≥вного анал≥зу, конкретно-≥сто≠
ричноњ оц≥нки);

-лог≥чний, формально-юридичний, загальнопсихолог≥чниі≥. ” зах≥дн≥й соц≥альн≥й науц≥ другоњ половини XX ст. склалис¤ три головн≥ парадигми усталеного знанн¤ Ч конфл≥кту, згоди ≥ плю-



рал≥зму “лумаченн¤ парадигми конфл≥кту ор≥Їнтувало досл≥дник≥в на ви¤вленн¤ та по¤сненн¤ суперечностей ≥ конфл≥кт≥в у систем≥ сусп≥льних в≥дносин. јле в цьому процес≥ сформувалис¤ дв≥ тра≠диц≥њ (два протилежн≥ п≥дходи у вивченн≥ конфл≥кт≥в): перший Ч п≥дх≥д ≥ позиц≥њ структурного функц≥онал≥зму ≥ теор≥њ Ђлюдських в≥дносинї, зг≥дно з ¤ким конфл≥кти нос¤ть тимчасовий ≥ випадковий характер, а в≥дтак, скор≥ше ¤вл¤ють собою дисфункц≥ю, патолог≥ю соц≥альноњ системи (“. ѕарсонс та його школа); другий Ч неомарк-систський (д≥алектичний) п≥дх≥д вважаЇ конфл≥кти природним, за≠коном≥рним ≥ корисним дл¤ сусп≥льства ¤вищем (–. ƒарендорф, ј. “у-рен); анал≥з конфл≥кт≥в тут пов'¤зуЇтьс¤ перш за все з соц≥альною структурою (класами, верствами, групами) та њњ зм≥нами (так звана структурал≥стська д≥алектика).

—пец≥альн≥ (або особлив≥) методи конфл≥ктолог≥њ вир≥зн¤ютьс¤ в процес≥ соц≥ального анал≥зу в≥дпов≥дних феномен≥в. —еред них Ч Ђфункц≥ональний ≥ структурно-функц≥ональнийї мето≠ди, акс≥олопчний (ц≥нн≥сний) метод, рссурсно-ц≥нн≥сний п≥дх≥д, ме≠тод факторного анал≥зу, б≥хев≥ористичний метод, суб'Їкти о-д≥¤льн≥ший метод, метод статистичного анал≥зу, методи конкретно-соц≥олог≥чних досл≥джень (опитуванн¤, експеримент, спостереженн¤, контент-анал≥з та ≥н.), пор≥вн¤льно-правовий метод, математичне та Ђ≥гровеї моде≠люванн¤, методи ≥ технолог≥њ управл≥нн¤ (в тому числ≥ конфл≥ктний мед≥аторинг, юридичне регулюванн¤) конфл≥ктними ситуац≥¤ми.

ќтже, метод конфл≥ктолог≥њ базуЇтьс¤ на засадах пол≥ларадиг-мальност≥, на творчому поЇднанн≥ емп≥ричного ≥ рац≥онального (те≠оретичного) п≥дход≥в у процес≥ п≥знанн¤.

ѕредмет юридичноњ конфл≥ктолог≥њ. «а сутн≥стю свого об'Їкта (онтолог≥¤ сусп≥льства) ≥ за характером предметних проблем (конфл≥ктна форма ви¤вленн¤ суперечностей), а також за гносео≠лог≥Їю (≥нтеграц≥¤ та Їдн≥сть методолог≥њ п≥знанн¤), конфл≥ктолог≥¤, безумовно, належить до класу соц≥ально-гуман≥тарних дисципл≥н, таких ¤к соц≥олог≥¤, психолог≥¤, пол≥толог≥¤ тощо. ¬ той же час во≠на межуЇ з юридичною наукою, ѓѓ галуз¤ми та фундаментальними дисципл≥нами. ѕерш за все конфл≥ктолог≥ю з правознавством поЇд≠нують генетично-конфл≥ктна природа юридичних факт≥в, що склада≠ють буттЇв≥ проблеми правовоњ науки, та шл¤хи ви¤вленн¤ ≥ розв'¤зан≠н¤ суперечностей, ¤к≥ вже одержали статус юридичного конфл≥кту. «начна к≥льк≥сть соц≥альних конфл≥кт≥в характеризуЇтьс¤ на≠¤вн≥стю певних юридичних аспект≥в. Ѕагато конфл≥ктних ситуац≥й, ¤к в≥домо, виникаЇ ≥ прот≥каЇ в галуз≥ правов≥дносин; вони об'Їктив-



но породжуютьс¤ юридичними ситуац≥¤ми, а пот≥м мають бути розв'¤зан≥ саме юридичними засобами.

—аме з ц≥Їњ прагматичноњ мотивац≥њ ≥ назр≥ла потреба у станов≠ленн≥ новоњ комплексноњ науковоњ дисципл≥ни теорЇтико-прикладно-го характеру Ч юридичноњ к о н ф л ≥ к т о л о г ≥ њ. њњ метою перш за все стало систематизувати, лог≥чно ≥ теоретично впор¤дкувати досл≥дженн¤ широкого спектру таких проблем, ¤к конфл≥кт ≥ право, юридичний конфл≥кт та його р≥зновиди, правов≥ механ≥зми попере≠дженн¤ ≥ розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в, кол≥з≥њ в прав≥ ¤к джерела юридич≠них конфл≥кт≥в тошо.

ќтже, синтез конфл≥ктолог≥чних проблем з положенн¤ми юри≠дичноњ науки ви¤вив ¤скраву ≥ ч≥тку тенденц≥ю до саЇнтиф≥кац≥њ (на≠уковоњ розбудови). ћожна констатувати (виход¤чи ≥з досв≥ду структу-руванн¤ таких комплексних наук, ¤к соц≥олог≥¤ чи правознавство), що юридична конфл≥ктолог≥¤ ц≥лком сформувалась ¤к спец≥альна теор≥¤ конфл≥ктолог≥чноњ науки. Ќайб≥льш серйозними прац¤ми в галуз≥ те≠ор≥њ правового конфл≥кту Ї тритомна Ђёридична конфл≥ктолог≥¤ї (ћ., 1995 р.) за редакц≥Їю академ≥ка ¬.  удр¤вцева, а також низка досл≥джень ≥ п≥дручник≥в (див. л≥тературу наприк≥нц≥ цього п≥дручника).

ёридична конфл≥ктолог≥¤, за думкою ¬.  удр¤вцева, узагальнюЇ та вивчаЇ т≥ особливост≥, ¤к≥ характеризують конфл≥кт з позиц≥й пра≠ва. ѕо сут≥, це Ї спробою визначити предмет новоњ науковоњ дис≠ципл≥ни.

¬идаЇтьс¤, що сутн≥сть предмета юридичноњ конф≠л≥кт о л о г ≥ њ може бути б≥льш розгорнута в так≥й постановц≥: проб≠леми конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ м≥ж суб 'сктами правов≥дносин; чи б≥льш конкретно Ч проблема конфл≥кту в правов≥й галуз≥.

“еоретичне ≥ праксеолог≥чне значенн¤ такого п≥дходу пол¤гаЇ у можливост≥ поЇднанн¤ проблеми конфл≥кт≥в з правовими ≥нститу≠тами, а в≥дтак, у розгл¤д≥ конфл≥кту не в абстрактному соц≥альному простор≥, а у реальному зв'¤зку з д≥ючими правов≥дносинами, юри≠дичними механ≥змами ≥ чинним законодавством. «в≥дси випливаЇ ≥ практична користь досл≥джень у юридичн≥й конфл≥ктолог≥њ Ч ви¤≠вити: чи здатн≥ норми права впливати на гЇнезу. розвиток ≥ скасуван≠н¤ конфл≥кту? якшо цс так, то ¤к використовувати юридичний ≤нстру≠ментар≥й щодо пом'¤кшенн¤, зак≥нченн¤, розв"¤занн¤ конфл≥кту, уп≠равл≥нн¤ ним чи запоб≥ганн¤ взагал≥ конфл≥ктним ситуац≥¤м?

Ќа зак≥нченн¤ сл≥д навести висл≥в академ≥ка ѕ.  ап≥ц≥, що н≥¤ке наукове знанн¤ не може лишитис¤ в≥дорваним в≥д житт¤, Ч воно так чи ≥накше знайде соб≥ застосуванн¤ ≥ принесе практичн≥ результати.