____________________________________________________________________________________ |
|
||||||||||
|
В.В. Комаров В.В. Баранкова НОТАРИАТ И НОТАРИАЛЬНЫЙ ПРОЦЕСС Учебник для студентов юридических высших учебных заведений ХАРЬКОВ "Консум» 2000
Господарський кодекс
у системі правового регулювання
економіки України
(Передмова до коментарю)
16 січня 2003 р. Верховна Рада України прийняла Господарський кодекс України,
підго¬товлений відповідно до затвердженої нею у 1992 році Концепції
судово-правової реформи При розробці та прийнятті Господарського кодексу
враховувалася необхідність взаємодії а системі правового регулювання
господарської діяльності публічно-правових і приватно¬правових засад,
забезпечення поєднання державного регулювання економіки та ринкової
са¬морегуляції, встановлення більш стабільних і прозорих «правил іри» в
економіці.
Як зазначено у преамбулі Господарського кодексу, він встановлює, згідно з
Конституцією України, правові основи господарської діяльності (господарювання),
яка базується на різно¬манітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Господарський кодекс має на меті забезпечити зростання ділової активності
суб'єктів господарювання, розвиток підпри¬ємництва і на цій основі - підвищення
ефективності суспільного виробництва, його соціаль¬ну спрямованість відповідно
до вимог Конституції України, затвердити суспільний госпо¬дарський порядок в
економічній системі України., сприяти гармонізації її з іншими еко¬номічними
системами.
Предмет Господарського кодексу визначено у його першій статті - регулювання
господа¬рських відносин, які виникають у процесі організації та здійснення
господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими
суб'єктами й іншими учасниками відно¬син у сфері господарювання.
Мета науково-практичного коментарю - сприяння з'ясуванню змісту норм
Господарсько¬го кодексу, тобто правильному тлумаченню як необхідному елементу
процесу їх реалізації на практиці. Для досягнення цієї мети у коментарі
використовуються відомі теорії права, ви¬ди і прийоми тлумачення норм.
При тлумаченні окремих норм необхідно також ураховувати деякі моменти, що
стосують¬ся історії прийняття Господарського кодексу в цілому.
Проект Кодексу готувався у 1992-1995 рр. відповідно до прийнятої Верховною Радою
України у 1992 році Концепції судово-правової реформи та заснованих на ній
розпоряджень Кабінету Міністрів України. Концепцією була врахована європейська
традиція роздільної кодификації цивільного та господарського (торгового,
комерційного) законодавства. Поча¬ток роздільної кодификації було покладено
Францією в першому десятилітті XIX ст. у пе¬ріод правління Наполеона Бонапарта,
який брав особисту участь у підготовці Комерційного і Цивільного кодексів.
Надалі цей досвід набув застосування в Німеччині. Бельгії, Австрії, Польщі,
Японії, Бразилії та у багатьох інших країнах (у тому числі в останні роки в
Чехії, Словаччині, Естонії, Латвії - країнах, прийнятих до ЄС). В Україні досвід
було сприйнято не механічно - структуру і зміст Господарського кодексу було
побудовано з урахуванням реалій сучасної змішаної економіки, у регулюванні якої
органічно сполучаються публічно-правові та приватно-правові начала, іншими
словами, державне регулювання І ринкова са¬морегуляція.
Якоюсь мірою це, ймовірно, обумовлено тим, що при розгляді зауважень Прешлеігта
рЯ1 народних депутатів висловили думку, що таке дублювання не страшне. Аби не
було проти річ. Зазначалося також, шо якщо у процесі широкого ознайомлення з
текстами кодексів після їх опублікування будуть виявлені якісь неузгодженості,
то можна буде підготувати необхід¬ні виправлення до обох кодексів І внести їх до
1 січня 2004 р. Максимальну узгодженість можна забезпечити і шляхом тлумачення
норм.
У будь-якому разі, вирішуючи питання про те, чи застосовувати в тій чи іншій
конкретній ситуації норму Господарського чи Цивільного кодексів, слід виходити з
фундаментального загальноправового принципу пріоритету спеціального закону перед
законом загальним - Іех кресіаіія гіего§аі §епега1і. Отже, якщо мас місце така
ситуація, коли є якесь розходження в ре¬гулюванні конкретних господарських
відносин, з одного боку, нормою Господарського ко¬дексу, з іншого - нормою
Цивільного кодексу, то треба застосовувати норму закону спе¬ціального, тобто
Господарського кодексу. Якщо ж у Господарському кодексі немає спеці¬альної
норми, яку можна застосувати в даній конкретній ситуації, то можна звернутися до
норми загального характеру, що міститься в іншому законі й охоплює велике коло
подібного роду відносин, чи застосувати принцип аналогії закону. Зрозуміло,
вирішувати питання про застосування тієї чи іншої норми повинен відповідний
фахівець, а в разі суперечки - суддя, керуючись давно обгрунтованими в теорії
права (у тому числі й у сучасних підручниках з теорії права) загальними
правилами подолання колізії норм, якщо така колізія виявляється у процесі право
застосування.
Цими ж правилами, природно, треба буде керуватися і при виявленні у процесі
застосу¬вання Господарського кодексу невідповідності його нормам положень раніше
прийнятих за¬конів та інших нормативно-правових актів. У такому разі відповідно
до фундаментального загальноправового принципу «закон наступний скасовує дію
попереднього» (Іех розіегіогі (Іего^аІ ргіогі) слід буде застосовувати норми
Господарського кодексу.
Для розвитку окремих положень Господарського кодексу передбачається видати
закони, які більш докладно регулюватимуть ту чи іншу сферу господарювання. Але
відсутність та¬ких законів не перешкоджає застосуванню Господарського кодексу в
наявному його змісті. Перехідними положеннями Господарського кодексу (розділ IX)
передбачено подання Ка¬бінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради
переліку законодавчих актів, які слід визнати такими, що втратили силу, і
переліку актів, до яких необхідно внести зміни.
Кабінет Міністрів має також затвердити нормативно-право в і акти, передбачені
Кодексом. Затримка у виконанні Кабінетом Міністрів названих доручень може певною
мірою усклад¬нити і знизити ефект реалізації окремих нових норм Господарського
кодексу, але не є пере¬шкодою для введення Кодексу в дію. Тим більше, що в
самому тексті заключних положень уже визначено, що з набранням Кодексом чинності
втрачають силу закони «Про підприєм¬ництво», «Про підприємство», тобто основні
акти, які регламентували господарські відноси¬ни до введення Кодексу. У зв'язку
з прийняттям Господарського І Цивільного кодексів втра¬чає також силу Цивільний
кодекс УРСР.
Мета кодификації господарського законодавства в техніко-юридично му плані -
система¬тизація, компактизація, взаємоув'язка різних інститутів, забезпечення їх
подальшої взаємо¬дії (як між собою, так і з інститутами інших галузей
законодавства) і тим самим зміцнення порядку в народному господарстві.
Господарський кодекс увібрав у себе Закони «Про під¬приємство», «Про
підприємництво» та деякі інші, для того щоб виконувати функції стриж¬невого
акта, навколо якого будувався б увесь подальший процес удосконалення
законодав¬ства як у техніко-юридичному, так і в змістовому плані.
Економіко-правова мета кодификації господарського законодавства - забезпечення
від¬повідно до позицій більшості партій і блоків такого змісту стрижневого акта,
який сприяв биноединню державного реі-улювлння економіки з її ринковою
саморегуляцією не допуск чи црн цьому зареіулюваїшя.зодною боку, і безмежної
ринковоїстихії^з іншого Мат,'" му поеднанш заснована сучасна «трьохрівнева»
змішана економіка У юридичному щ,а ■ означає забезпечення сполучення у правовому
регулюванні господарської діяльності иОи ватно-правових і публічно-нравових
начал, що повинно, з одного боку, забезпечувати дос тагнщ простір для розвитку
підприємницької ініціативи і зацікавленості, з іншого - сошалі.' ну орієнтацію
економіки.
Зрозуміло, правове регулювання господарської діяльності не вичерпується Господар
ським кодексом. Але він, як уже зазначалось, покликаний виконувати функцію
системоутво¬рюючого й орієнтуючого стрижня, що поступово вдосконалюватиметься І
«обростатиме» новими нормативно-правовими актами.
Під час обговорення проекту Господарського кодексу у пресі він оцінювався як
лоція а ринковому океані для суб'єктів господарювання, як орієнтир в організації
та здійсненні гос¬подарської діяльності на території України. Користуючись цим
орієнтиром, суб'єкти госпо¬дарювання можуть широко виявляти ділову ініціативу.
Кодекс забезпечує достатній простір для договірного розсуду сторін, забезпечуючи
захист як публічних, так і приватних інтересів учасників господарського обороту,
господарської самостійності підприємств, їх прав.
У процесі розгляду Господарського кодексу в робочих органах Верховної Ради
України виникали дискусії щодо окремих питань. Уявляється, що інформація про ці
дискусії може бути корисна для тлумачення окремих положень Кодексу.
Дискусійним, як це не дивно, виявилося питання про доцільність закріплення в
Кодексі, відповідно до Конституції, різноманіття форм суб'єктів господарювання.
Важливість цієї проблеми обумовлена тим, що визначення статусу суб'єктів
господарювання - центральне питання як нашого Господарського кодексу, так і
комерційних кодексів багатьох інших кра¬їн, у тому числі країн - членів ЄС і
кандидатів у члени ЄС. Деякі юристи пропонували роз¬глядати підприємство тільки
як об'єкт власності, майна, а не суб'єкт господарської діяльно¬сті, вважаючи, що
єдиним суб'єктом мають бути господарчі товариства. При цьому пропо¬нувалося
виходити з того, що акціонерні товариства можуть бути лише відкритими.
Ця позиція не зустріла підтримки Верховної Ради. Господарський кодекс закріпив
прин¬ципові положення щодо статусу суб'єктів господарювання, які найбільш
поширені на прак¬тиці, та перспективних їх форм. При цьому відповідно до пункту
першого частини другої статті 55 ГК, можуть функціонувати різні господарські
організації - юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність і
зареєстровані в установленому законом порядку. Від¬повідно до частини першої
статті 63 ГК мають функціонувати також такі види підприємств, передбачені
законом, які прямо в Кодексі не згадані. Аналогічно вирішено питання з форма¬ми
структурних підрозділів (ч. 4 ст. 64) і об"єднань підприємств (ст. 127). Що
стосується ак¬ціонерних товариств, то було визнано право на функціонування як
відкритих, так і закритих акціонерних товариств. Така позиція зустріла підтримку
багатьох практикуючих юристів. ^ Таким чином, щодо вибору форми суб'єкта
господарювання Кодекс забезпечує широкий простір для ініціативи засновників.
У зв'язку з прагненням деяких юристів замінити різноманіття форм суб'єктів
господарю¬вання однією формою господарчого товариства заперечувалася необхщн.сть
визнай..*^виз¬начення в Кодексі таких прав, як право господарського відання і
право оперативного^улр ління. За результатами дискусії названі права були В
Кодексі закртлеш (сг. 136, МП-кріплено також право оперативного використання
майна (ст. 138).
^Господарський кодекс розглядався у Верховній Раді майже с.м ро«а.^^^я доголило
детально обговорити як концепцію Кодексу, так. <мнкреш-»°Р^ шо
ь ньому. Але з іншого - ряд розділів проекту за цей час трансформувався в
окр^-м. чбикнлс змкт Кодексу, призвело до скорочення кількості норм з 558 до 418
і тим самим гро \и їммшінло його значення як кодифікаційного акта. Деякі глави
були ущільнені до обсягу отієї статті- Тепер же доведеться адаптувати чинні чи
приймати нові закони з метою роі-внтку змісту «стислих» статей. Коментар якогось
мірою може сприяти вирішенню ціп задачі.
Особливий жаль викликає «стислість», що містилася у проекті Господарського
(Комер¬ційного) кодексу України, внесеному до Верховної Ради в березні 1996
року. Замість роз¬ділу 3 «Основи оподаткування (податки в системі державного
регулювання і стимулювання господарської діяльності)», який містив десять
змістовних статей, залишилась стаття 17 ГК яка встановлює, що система
оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються ви¬нятково законами
України і деякими загальними принципами оподаткування. При цьому пе¬ред словом
«законами» «зникло» слово «спеціальними», що було у проекті Господарського
кодексу. Ідея формулювання проекту полягала в тому, що податки можуть
встановлюватися не просто законами, тобто шляхом включення тієї чи іншої статті
про податки чи збори у будь-який закон, а саме законом про податок чи збір. Це
доцільно зробити, щоб податки і збори не «протаскувалися» непомітно в тексті
законів, присвячених різним питанням.
Розділ б\в стиснутий до розміру статті у зв'язку з тим, що на розгляд Верховної
Ради надійшов проект Податкового кодексу, в якому система оподаткування
регламентувалася більш детально. У результаті, на жаль, станом на січень 2003
року виявилося, що ще немає Податкового кодексу і вже немає розділу про
оподаткування в Господарському кодексі. А тим часом одна із статей цього розділу
(ст. 231 ще тоді передбачала те саме обмеження роз¬міру податку на додану
вартість, що було прийнято Верховною Радою 19 червня 2003 р. - че¬рез 7 років!
Були там Й інші важливі положення, реалізація яких із 1996 року могла б дати
по¬зитивний ефект.
За час розгляду проекту Господарського кодексу у Верховній Раді було прийнято
закони про бухгалтерський облік, про програмування і прогнозування н у зв'язку з
цим відповідні розділи проекту ГК - другий та сьомий - також трансформувалися у
статті (див. ст. 11,19). Не можна не відзначити, що розгляд у Верховній Раді
проекту Господарського кодексу сприяв розвитку досліджень правового регулювання
господарської діяльності, у тому числі й визначенню місця та ролі Господарського
кодексу в загальній системі правового забезпе¬чення економіки всіма галузями
законодавства. Цей розгляд сприяв також розвитку господа¬рського процесуального
законодавства, становленню системи господарських судів.
На жаль, дискусія не завжди носила конструктивний характер. Це призводило до
того, що увага від удосконалення конкретних норм відволікалася на загальні
міркування, що не спри¬яло підвищенню якості регулювання.
Проте, незважаючи на недоліки Господарського кодексу, обумовлені, зокрема, і не
зав¬жди конструктивним характером дискусії, він може відігравати роль
стрижневого законо¬давчого акта в системі правового регулювання господарської
діяльності.
Прийняття Господарського кодексу є важливим кроком (і необхідною передумовою) до
зближення нашого господарського законодавства з господарським правом ЄС. Таке
збли¬ження — прояв загальносвітової тенденції до зближення систем правового
регулювання гос¬подарської діяльності. По-перше, зближенню сприяє роздільна
кодификація господарського і цивільного права, що полегшує зіставлення з
цивільними та комерційними кодексами, які діють у більшості європейських країн.
По-друге, структура Господарсько і-о кодексу України близька до структури вже
Інкорпорованого «загальносоюзного» господарського права ЄС Основні підгалузі
господарського права ЄС такі: конкурентне право; право товариств (ком¬паній);
иублічне замовлення (постачання, будівництво); захист відомостей (захист
інформа-ції. комерційна таємниця); правова охорона промислової власності; право
інформаційнії ■ альності: захист споживача (регламентація цін, якості тощо);
енергетичне право
На сьогодні найбільш близькі за змістом норми антимонопольно-конкурентного зако
давства України та ЄС. Багато спільного в законодавстві про підприємства
акціонерні т риства. Щоправда, останнім в європейському законодавстві приділено
більше уваги нізГ" нас. Наприклад, акціонерний закон ФРН, прийнятий у 1965 ропі
на додаток до Торгового к дексу 1897 року, нараховує понад 400 статей, тобто
стільки, скільки весь наш Господарський кодекс. Багато спільного в законодавстві
про банкрутство, про енергозабезпечення тощо Але Господарський кодекс - це
тільки перший крок. Робота попереду велика. Але і час ще є
□ □ □
У період підготовки Коментарю Господарського кодексу України, крім виступів у
засо¬бах масової інформації авторів Коментарю, була опублікована низка робіт
Інших авторів, що сприяло усвідомленню значення та змісту Господарського кодексу
в цілому. З числа таких публікацій можна виділити Методичні рекомендації щодо
вивчення Цивільного та Господа¬рського кодексів України, схвалені Академією
суддів України (Київ, 2003.- 62 а), і статтю першого заступника голови Верховної
Ради України, нині Генерального прокурора України Г. А. Васильєва «Цивільний та
Господарський кодекси - фундамент удосконалення вітчизня¬ного законодавства»
(Віче.- 2003.- № 6.- С. 3-Ю). Г.А. Васильєв вважає, що прийняття цих кодексів -
це, по суті, утвердження «економічної конституції України», «яка поєднує
еле¬менти приватного (норми, вміщені переважно у Цивільному кодексі) та
публічного (норми, вміщені переважно у Господарському кодексі) правового
регулювання».
14 жовтня 2003 р. опубліковано Закон України від II вересня 2003 р. «Про засади
держав¬ної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який набуває
чинності через три місяці з дня його опублікування. Державна регуляторна
політика розглядається у статті І За¬кону як політика, спрямована на
удосконалення правового регулювання господарських віл-носнн. а також
адміністративних відносин між органами державної влади та суб"єктами
гос¬подарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних
регулятор¬них актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів
господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, яка
здійснюється у межах, порядку та спо¬собами, встановленими Конституцією та
законами України. Закон упорядковує процедуру прийняття нормативно-правових
актів, які розвивають господарське законодавство, і в цьому плані може
розглядатися як суттєве доповнення Господарського кодексу України, як розви¬ток
положень, викладених у главах першій та другій Кодексу.
Copyright © 2004-2006 Все
авторские права на размещенные материалы принадлежат их авторам.
Все
матераилы, представленные здесь, носят лишь ознакомительную цель.
Любое их незаконное
использование является нарушением авторских прав, поэтому после ознакомления рекомендуется приобрести эту литературу
в книжном магазине Вашего города.
| Povered by
STEP
|